Київська обласна психоневрологічна лікарня №2

Якщо ви дружина, чоловік, брат, син, сестра, донька військовослужбовця, який дійсно потребує психологічної допомоги після бойових, то це чудовий заклад щоб зруйнувати його психіку остаточно, або можна описати цей заклад як "дати мотузку самогубцю". Лікарі не вмотивовані лікувати та допомагати, чим гірше стан хворого тим більший він для них головний біль від якого треба позбутися і "плювати" які це може принести наслідки для оточуючих та їх сімей

Психологічної допомоги,та психологічної підтримки як військовому що звернувся до відділення #2 ворзель, я не отримав,а мій психологічний та емоційний стан здоров'я тільки погіршився,та на це ніхто не зверта уваги з халатним відношенням до сутевої проблеми.

Больница много на себя берет особбенно глав Врачь или хто там!

Лежали всією Бородянкою, не допомогло. невитримав уїхав на лікування в Німеччину. Ситуація аналогічна. Думаю скоро у вікно випаду.

Шукаю батька ,Ткаченко Павло Гаврилович 29.12.1964 р.н. Військовий! Був направлений в лікарню смт.Ворзель на лікування!!! Після чого довгий час не виходить на звязок

Людей насильно пічкають психотропами, від яких їм дуже погано. Військовослужбовці ЗСУ, які лежать там і чекають комісування, також отримують психотропи. Їм говорять, що це розпорядження МОЗ, хоча експертиза не передбачає "лікування". Дієздатних людей, які пройшли строки по кримінальній справі, також не випускають. Факти у мене є. Також, вказаний телефон приймальні 04597 46411 не працює. Я не впевнений, що мою інформацію опублікують.

Ищю дочь Посохова Наталья Игоревна дата рождения 13 апреля 1990 года прошу ответить на этот номер 0986262338

У наш складний воєнний час кожному дуже необхідна допомога, підтримка, а особливо дітям із психічними захворюваннями. Працівники дитячого відділення на чолі із завідуючою Сунцовою Тамарою Петрівною роблять усе можливе, щоб їхні пацієнти під час лікування відчували комфорт і домашній затишок. Нещодавно мені з дочкою довелося прямо з вокзалу потрапити до лікарні, бо в дитини різко погіршився стан, відбулося загострення хвороби. У чому були, у тому й потрапили до відділення. Санітарки дали нам усе необхідне, бо з собою не було ні рушників, ні засобів гігієни. Медсестра Марина Вікторівна принесла з дому моїй дочці спортивний костюм, щоб було у що перевдягнуться, подарувала нову куртку. Робітниця кухні тьотя Тоня завжди дбала, щоб не тільки діти, а і їхні мами, по можливості, не були голодні. Коли нас виписали з покращенням стану, а нам треба їхати 15 годин у поїзді, тьотя Тоня подбала, щоб моя дочка мала що перекусити в дорозі. І таке доброзичливе ставлення не тільки до моєї дитини. Я свідок того, як одна мама поступила у відділення з дитиною, побула три дні з нею, побачила тепле, турботливе ставлення персоналу до дітей і спокійно поїхала додому, залишивши дитину на лікування. У відділенні є клас, де діти займаються улюбленими справами: читають, малюють, збирають конструктор чи граються іграшками. У коридорі є можливість подивитися улюблений мультик чи фільм на сучасному Smart TV. Якщо чесно, я була приємно здивована, що в лікарні може бути такий телевізор, і ще більше вразило те, що він куплений за власні кошти Тамари Петрівни, бо той, що був раніше, викрали орки під час окупації. Хочу висловити щиру подяку завідуючій дитячим відділенням Сунцовій Тамарі Петрівні за високий професіоналізм, людяність, моральну підтримку вже протягом майже трьох років, скільки хворіє моя дочка. Саме Тамару Петрівну щоранку з нетерпінням виглядають діти, бо до кожного підійде й поцікавиться, як справи, здоров'я. Також не можу не згадати директора "Центру ментального здоров'я" Пономаренко Тетяну Вікторівну, завдяки зусиллям якої в такий складний час було відновлено лікарняну допомогу дітям, військовим ЗСУ та людям, які особливо зараз її потребують. Низький уклін таким лікарям, які 24/7 віддаються своїй роботі, для яких клятва Гіппократа не просто красиві слова, а сенс життя.

У наш складний воєнний час кожному дуже необхідна допомога, підтримка, а особливо дітям із психічними захворюваннями. Працівники дитячого відділення на чолі із завідуючою Сунцовою Тамарою Петрівною роблять усе можливе, щоб їхні пацієнти під час лікування відчували комфорт і домашній затишок. Нещодавно мені з дочкою довелося прямо з вокзалу потрапити до лікарні, бо в дитини різко погіршився стан, відбулося загострення хвороби. У чому були, у тому й потрапили до відділення. Санітарки дали нам усе необхідне, бо з собою не було ні рушників, ні засобів гігієни. Медсестра Марина Вікторівна принесла з дому моїй дочці спортивний костюм, щоб було у що перевдягнуться, подарувала нову куртку. Робітниця кухні тьотя Тоня завжди дбала, щоб не тільки діти, а і їхні мами, по можливості, не були голодні. Коли нас виписали з покращенням стану, а нам треба їхати 15 годин у поїзді, тьотя Тоня подбала, щоб моя дочка мала що перекусити в дорозі. І таке доброзичливе ставлення не тільки до моєї дитини. Я свідок того, як одна мама поступила у відділення з дитиною, побула три дні з нею, побачила тепле, турботливе ставлення персоналу до дітей і спокійно поїхала додому, залишивши дитину на лікування. У відділенні є клас, де діти займаються улюбленими справами: читають, малюють, збирають конструктор чи граються іграшками. У коридорі є можливість подивитися улюблений мультик чи фільм на сучасному Smart TV. Якщо чесно, я була приємно здивована, що в лікарні може бути такий телевізор, і ще більше вразило те, що він куплений за власні кошти Тамари Петрівни, бо той, що був раніше, викрали орки під час окупації. Хочу висловити щиру подяку завідуючій дитячим відділенням Сунцовій Тамарі Петрівні за високий професіоналізм, людяність, моральну підтримку вже протягом майже трьох років, скільки хворіє моя дочка. Саме Тамару Петрівну щоранку з нетерпінням виглядають діти, бо до кожного підійде й поцікавиться, як справи, здоров'я. Також не можу не згадати директора "Центру ментального здоров'я" Пономаренко Тетяну Вікторівну, завдяки зусиллям якої в такий складний час було відновлено лікарняну допомогу дітям, військовим ЗСУ та людям, які особливо зараз її потребують. Низький уклін таким лікарям, які 24/7 віддаються своїй роботі, для яких клятва Гіппократа не просто красиві слова, а сенс життя.

Зателефонуйте мені,дякую