Адміністративно- управлінський персонал

Поставила б 0 зірок, шкода, що хоч одну треба вибрати. Доброго дня. Залишаю скаргу та сподіваюсь на вчинення певних дій керівництвом Запорізької обласної інфекційної лікарні. 5 грудня 2024 року о 20.42 я була вимушена звернутися до швидкої допомоги, тому що в мене задихалась півторарічна дитина, зранку зʼявились симптоми застуди. На 6.12.2024 записалась на прийом до педіатра, але ввечері 5 грудня довелось терміново звертатись до швидкої. З подібним не стикалась раніше і не знала як реагувати. Бригада швидкої оперативно прибула і нам було запропоновано проїхати до дитячої лікарні на Бабурку, аби дитину оглянув черговий лікар. До співробітників швидкої претензій не маю. Молодці. Найцікавіше почалось потім. Я збирала речі до лікарні і мала приїхати власною машиною, швидкою з дитиною поїхав її батько. Їх доставили до Запорізької обласної інфекційної лікарні, там і госпіталізували. На прийомному покої дитину оглянули лише за допомогою стетоскопа, ротову порожнину, стан горла - ні. Взяли кров з пальця. Жінці, що реєструвала мою дитину не давало спокою де ж мати дитини. Та й таке. Розмістили в бокс. Потім приїхала я і залишилась з дитиною. Стан приміщення, чистота матрасів, і надзвичайно холодна температура повітря в боксі - це окрема гнітюча тема і біда лікарні. Медсестра мені повідомила що лікар огляне нас аж вранці та рекомендувала заздалегідь дати дитині жаропонижаючі засоби. Чому моя дитина задихалась мені ніхто не відповів, ніяких спроб встановити це не було від спеціалістів, до яких ми прибули. Розуміючи, що жарознижуючі засоби я можу дати і вдома і чекати ранка, а в холодній палаті дитина захворіє ще більше, я написала відмову від госпіталізації. Покидаючи лікарню від чергової медсестри на мої ввічливі слова «До побачення і вибачте, що потурбували вас» у відповідь я почула на підвищеному тоні «Не до побачення, а прощавайте. Якщо у вас ще щось станеться, то до нас можете не привозити дитину, ми вас не приймемо!». Це взагалі що таке? Що за ставлення до людей, пацієнтів? Чому ваш персонал займається свавіллям? Чи то у вас так заведено, щоб люди обирали спокійно вмирати вдома, ніж звертатися за допомогою, якої не отримаєш, а от лайна у душу - аж бігом? Що стосується діагноза дитини, який ми встановили зранку у педіатра та негайно розпочали лікування: парагрип, ларинготрахеїт, саме через який дитина і задихалась. Тепер ще одне питання: невже працівники інфекційної лікарні не розуміли і не могли по хриплому диханні дитини зрозуміти що в нас за хвороба? Ми не встигли зайти до кабінета педіатра, а він ще з коридора почув хрипи дитини. Про яку допомогу хворим може йтись в ЗОІЛ? Особливо дітям.