інфекційне відділення

Доброго дня. Хочу написати відгук про інфекційне відділення, в якому з 25.04.25 по 28.04.25 перебував на госпіталізації мій чоловік (Військовослужбовець) із Вогнищевою пневмонією!. Те що писала попередній коментатор з приводу персоналу, не погоджусь.!Дівчата суперові. Комунікабельні і дружні. Якщо щось потрібно із задоволенням допоможуть. Завідуюча Алла Григорівна молодець. Дякую вам за вашу роботу. Поставила мого чоловіка на ноги, але така особь як Кукурудза Роман Михайлович (в.о. нач.меда) відмовився лікувати мого чоловіка мотивуючи тим що в нього немає ніякої (Вогнищевої пневмонії) та і направлення з частини та і взагалі він улинює від служби. Було звернення до лікаря зі скаргами на погане самопочуття і високу температуру (на хвилинку 39.5) Лікар направила на госпіталізацію в інфекційне.... Чоловік отримав лікування від пані Криворучко А.Г. чим йому стало трохи краще. Але ота тварина і по іншому я не назову Кукурудза Р.М. вказала на двері моєму чоловіку. Тим самим поклавши БОЛТ на клятву Гіпократа. Яку він давав. А по факту він відмовляється від пацієнтів. І відмовляє у наданні допомоги і лікуванні..... Не долікувавши його він його виписав, та ще доказує мені що в мого чоловіка немає пневмонії. Значить в кабінеті Флюорографії сидять тупі люди (Я дуже сильно вибачаюсь) у яких на хвилинку більше 30-ти років стажу. І вона мені в очі каже що там пневмонія.!!!! І яке право травматолог командує в інфекційному відділенні. Так можливо мені потрібно було запропонувати йому грошей??????!!! По тому як люди балакають, то він гроші ну дууууже полюбляє. Я вам так скажу пів лікарні його на дух не переносить. Але їм бідним приходиться з ним працювати в одному КП.(СПІВЧУВАЮ) Пане Гаркавенко Олександр Михайлович будьте обережні. Адже ходять слухи по нашому маленькому місту про те що та (Особа) мітить на ваше місце.

Жахливе ставлення до пацієнтів. Моя бабуся наразі перебуває в цій лікарні, і я не можу мовчати про те, що там відбувається. Догляд — це лише слово, а не реальність. Бабуся дуже слабка: кілька днів страждає від рвоти, обезсилення, майже не може ходити. Коли вона просила купити їй води — її неодноразово ігнорували. Лише коли вона зі сльозами на очах, зі складеною рукою на серці благала: «Будь ласка, купіть мені водички» — одна з медичних працівниць почала психувати, з нервами вирвала гроші та пішла. Інша в той самий момент почала переконувати бабусю, що вода їй все одно не допоможе. Коли бабуся попросила відкрити пляшку, бо не мала сил — на неї накричали: «Сили немає воду відкрити, а по коридору ходити маєш силу?» Це нормально для медперсоналу так звертатися до людини, яка ледь стоїть на ногах? На кухні вони постійно сидять і розмовляють між собою, а за спиною скаржаться одна одній: «Ця пацієнтка не дає навіть поїсти — постійно щось просить». Вибачте, але це ж лікарня, а не готель, і ви — не просто відвідувачі, а люди, відповідальні за життя та гідність пацієнтів. Мені 22 роки, і я вперше в житті почула, як плаче моя бабуся. Таких сліз і такого приниження вона ніколи не переживала. І найстрашніше: коли людина, яка ледь тримається на ногах, просить допомоги, їй замість підтримки кричать, щоб вона сама прибирала за собою і мила після себе. Це абсолютно неприйнятно. Хіба не має бути хоч мінімальний догляд? Я знаю, що ця лікарня має погану репутацію, але більшість про це мовчить. Я не можу мовчати. Люди повинні знати, з чим можуть зіткнутися їхні рідні, потрапивши сюди.

Що ж.... 1 зірка тут тільки за те ,що лікують хоч як небуть . Жахливе ставлення до пацієнтів. Моя бабуся наразі перебуває в цій лікарні, і я не можу мовчати про те, що там відбувається. Догляд — це лише слово, а не реальність. Бабуся дуже слабка: кілька днів страждає від рвоти, обезсилення, майже не може ходити. Коли вона просила купити їй води — її неодноразово ігнорували. Лише коли вона зі сльозами на очах, зі складеною рукою на серці благала: «Будь ласка, купіть мені водички» — одна з медичних працівниць почала психувати, з нервами вирвала гроші та пішла. Інша в той самий момент почала переконувати бабусю, що вода їй все одно не допоможе. Коли бабуся попросила відкрити пляшку, бо не мала сил — на неї накричали: «Сили немає воду відкрити, а по коридору ходити маєш силу?» Це нормально для медперсоналу так звертатися до людини, яка ледь стоїть на ногах? На кухні вони постійно сидять і розмовляють між собою, а за спиною скаржаться одна одній: «Ця пацієнтка не дає навіть поїсти — постійно щось просить». Вибачте, але це ж лікарня, а не готель, і ви — не просто відвідувачі, а люди, відповідальні за життя та гідність пацієнтів. Мені 22 роки, і я вперше в житті почула, як плаче моя бабуся. Таких сліз і такого приниження вона ніколи не переживала. І найстрашніше: коли людина, яка ледь тримається на ногах, просить допомоги, їй замість підтримки кричать, щоб вона сама прибирала за собою і мила після себе. Це абсолютно неприйнятно. Хіба не має бути хоч мінімальний догляд? Я знаю, що ця лікарня має погану репутацію, але більшість про це мовчить. Я не можу мовчати. Люди повинні знати, з чим можуть зіткнутися їхні рідні, потрапивши сюди.