Бородянський центр первинної медико-санітарної допомоги

Ніколи не писала негативних постів. Але сьогоднішній ситуація змусила. В країні триває війна. Гинуть люди та меленькі діти. Теперішня ситуація на мою думку мала змінити людське ставлення один до одного в кращу сторону. Я сама з Бородянщини була змушена на час воєнних дій з маленькою дитиною виїхати до родичів у Львів. Незнайомі мені люди допомагали у всьому. Навіть, коли захворіла дитина в приватній клініці коштів за прийом не взяли. Сказали «це ж дитина!». Планове щеплення дитині також зробили безкоштовно….. Ми повернулися додому. У дитини 1 рік почервоніло око. Вирішили звернутися в Бородянську ЦРЛ до лікаря окуліста Данильчук Інни Михайлівни. Подзвонивши в регістратуру нам сказали можна приїхати, лікар огляне. На цьому людська доброта закінчилася. Прийшовши до лікаря, кабінет був зачинений. Коли лікар прийшла, вона змусила мене з дитиною на руках спуститися з третього на перший поверх записатися на прийом. Потім, коли ми записалися, почекали поки лікар прийме попереднього пацієнта , зайшли до кабінету. Але лікар в грубому тоні «виставила» мене з однорічною дитиною за двері зі словами «тут черга, чекайте ….» . Я розумію все…. черга, направлення, але повага, людський фактор…. Маленька дитина, черга велика, в коридорі душно. Ми прочекали з дитиною, яка плакала, в коридорі цілу годину. Нас ніхто не прийняв. І ми змушені були поїхати додому. Моєму гніву не має меж. Данильчук Інна веде приватний прийом в Немішаєвому. Це не лікар, це не жінка.!!!! Це чудовисько. Але Бог їй суддя.

Як можна дозвониться в стаціонар хірургії.? Це просто жах не можна дізнатися інформацію про стаціонарного хворого