Комунальний заклад "Олександрійська психіатрична лікарня"

Ми вам необхідну та своєчасну допомогу не надали, з кіровоградським рептилоїдом потрандєлі, що необразованій бидлоті і так вистачить(та сказала, нехай ваш татко на дитину заробляє), а потім, коли скопом вижили, то і зайдіть до нас, бо ми хороші, це ж дуже потрібно подивитися,мабуть,на шлюшек під кабінетом, яких психіатр викликав на розваги. А коли ми вам не надали допомоги - так є ж дитячий будинок, там же добре (своїх мабуть туди відправив, бо так добре), коли їздить туди до своїх подруг, їм робота буде.

А коли психіатр приїздить до них із набовтаним та з салом, употрєбят все, що було, тоді він проситься: "А можна я ще до вашого накормленого і хорошенького котьоночка зайду привітатися?" А вона йому:"Я тобі зайду! Ти в мене зараз з моєю кочєрьожкою реєстратурною познайомишся!" Кричати вміє переконливо, бо ще в інституті навчилась на комсомольських зборах промови декларувати про ворогів пролетаріату та всесвітнього інтернаціоналу комсомолу. А набовтувати отаке пойло навчилася, коли ще на першому курсі у колгосп на уборку буряків возили. Така перспектива повторного знайомства з реєстратурною кочєрьожкою не радує його, тоді починає швиденько збиратися додому, бо і вдома зповна наковтується кілограмів песикової туші для вій. Звичайно, перед уходом обоє однчасно повторюють, як мантру, усі ступені дебільності дітей, щоб не втрачати кваліфікованість і впевненість у собі, та просто так збігти і уникнути зустрічі з кочєрьожкою ніколи не вдається. Приходиться відбиватися та запевняти її, що зовсім знекашерений усіма своїми місцевими песиками, тому вже навіть і павичій хохолок порідів. а від повітряних тривог і хвостик вже зовсім не розпускається. Інколи вдається переконати та швиденько збігти, але коли санітарочка невчасно відчинить та випустить на волю, до машини, всяке стається.

Приділяє увагу на конференціях, та добре знає , що чемоданчики, якщо захоче пристроїтись до них, виставлять через тиждень, бо якже без матусь за "безкоштовні ліки" від Держави.

Йди доня вже додому, я за тебе тут допрацюю, покушай добре - бо їмо як і їли на відміну від інших. Як там не буде, а може і павича кошерного для тебе у прийми візьмемо та отут десь пристроїмо. Я ж тебе і вивчила і навіть на своє місце пристроїла - все заздалегіть для тебе розрахувала та проплатила, а от ви подуріли зовсім на своїй дитині - хочете щоб вона не хворіла. Бо тільки ми ж люди - все для своїх діточок. Ще й шакальониш на регістратурі туди ж -ви подуріли зовсім на своїй дитині, бо всі ж як одна сімя там - якщо когось рвуть і жруть, то скопом. Та не ходіть до того психіатра, ходіть кудись в інше місце, і все криком і документи кидь... Та і ви необразовані - бо в пед. інституті не вивчили ступені дебільності дітей. І все ж намагається на рідній мові - гірше ніж Азаров розмовляє. Мабуть Фройда вивчали не в у тому перекладі як потрібно, тому і отака поведінка, та і велика патріотичність дозволила навчатися там де стидно тепер сказати. Але ж добре знають над ким можна її проявляти.

Краще приділив би більше уваги матрьошам та менше шуткував де не попадя, щоб в мене не кидалися документами і не орали не своїм голосом, щоб вас не чіпали. А то мабуть знекашерили би лікаря для них. А може щось собі набовтуєш, то це і небезпечно. Не питала їх чому, бо кожна зайва хвилина з ними неприємна.

Интересно было посмотреть. как под кабинетом козлов потеют от предвкушения их уродливые черноротые бляди. Ниче человеческое не чуждо.

Все чим мені допомогли в олександрійській психлікарні - побачити обох психіатрів, які зачиняються з тобою в кабінеті і чекають коли почнеться цирк: покажеш якісь фокуси. Бо мабуть звикли, що місцеві шльондри та домогосподарки які бачать перший раз образованого мужика в кабінеті одразу починають їх розважати як чоловіків. Коли цього не відбувається, ні про яку допомогу вже не йдеться і ваші проблеми їм зовсім не цікаві. Але коли від них дуже хороших пішли, кілька разів турбували телефоними дзвінками, мабуть досадно стало, або стидно перед друзями та чорноротими шаболдами, бо вважають, що від таких павичів непорозважавшись не йдуть. павичКозло. Нове понаїхавше мяско вже розважає, чи вже нарешті стало модньо допомагати таким як ми?

Звичайно, лікарня повинна залишитись хоча б для бабусь яким ввижаються різні комашечки, нема сумнівів. Та ваш кабінет також, десь повинні ж отримувати підвищення кваліфікації високоосвічені та чорнороті олександрійські повійки.

Щоб бульдожка відповіла взаємністю та відчула себе комфортніше, лікар розповів їй, на святкуванні дня медика з друзями у кафе, як він колись випив забагато шампанського, того що готується майже в кожному дворі Олександрії, і повернув усе випите на свою машину. Так, розповідь подіяла як треба.

Я думав вони вчепляться, що і не відчепиш, а вони лякаються як дурачки та ще й гидоти різні пишуть на такого красивого та хорошого дядю.

Я спочатку навіть трохи злякалась, коли побачила відповідь Влади, бо на кілька секунд подумала, що сам психіатр вирішив наображати всіх, бо правда око коле. Однак після кількох років роботи з ним знаю, що в такому випадку діагнозів було би щонайменше з десяток, а перший з них, який він постійно пише всім бабусям та матусям - психоневрологічне виснаження на фоні відсутності вітамінних крапель. Зовсім не турбуючись про те, де стареньки бабусі зможуть їх відшукати. Особливо коли аптекарши, користуючись службовим станом усе порозгрібали. Особливо бульдожка, тому мордашка і росте у різні боки. І це не враховуючи такого ж діагнозу для Миколи, бо психіатр його ставить вже автоматично, коли у Миколи від таких ліків може статися анафілактичний шок.

Бачу психлікарня ніколи без роботи не залишиться :)))))

Читаю коментарі і плачу від сміху :) Таке відчуття, що Карина, Даша, Крістіна, Лада і навіть Микола - це одна людина ! У тебе що декілька особистостей? Ти пишеш всюди однаково.

Кілька місяців не бачила щось чорноротеньких бульдожиків, мабуть за останній час і помолодішали і посвіжішали.

Я працювала з цим лікарем, він схожий на польського бандита, коли його сварять він лише отримує задоволення, тому всі ці балачки навряд щось змінять.