Фельдшерський пункт с.Кіпті (027.015), ЄДРПОУ 02006277

Доброго дня! Виникло нестримне бажання залишити відгук про роботу фельдшерського пункту в селі Кіпті Козелецького району Чернігівської області. В моєї мами часто трапляється різке підвищення тиску, самопочуття стає дуже погане, виникає нестримна головна біль. В зв`язку з чим вона потребує кваліфікаційної лікарської допомоги . Тому, коли вже самолікування не допомагає, то вона вимушена звертатися до найближчого медичного закладу. Неодноразово зверталася до вказаного фельдшерського пункту з проханням надати першу мінімальну допомогу, яка б швидко зняла сильний головний біль та завадила б страшним наслідкам. В даній медичній установі на постійній основі відмовляють в допомозі, навіть поміряти тиск, аргументуючи це тим, що в моєї мами інший сімейний лікар і потрібно звертатися до нього, навіть якщо він знаходиться в районому центрі. Бачивши тяжкий стан мами ніхто навіть не запропонував ніякої таблетки. Лікар даного пункту Олександр Сергійович та помічниця Тамара Василівна просто вказали мамі на двері. Ще одне не менш важливе питання. Моя мама соціальний працівник Кіптівської ОТГ вже багато років. Даний фельдшерський пункт мав видавати населенню громади надану їм гуманітарну допомогу по лікарських препаратах. В списку підопічних людей літнього віку, яким допомагає моя мама згідно з професійними обов`язками є люди, яким необхідні лікарські препарати, які були в даній гуманітарній допомозі. В цій допомозі людям похилого віку також було відмовлено, хоча моя мама їх всіх зареєструвала в даного сімейного лікаря. Моя мама, як соціальний працівник надає всю допомогу цим людям, в тому числі доставка продуктів харчування та медикаментів. Причина ненадання гуманітарних медичних препаратів: "ми надаємо ліки, лише тим, хто прийде сам". Тобто, якщо бабуся чи дідусь не дійдуть до пункту чи не змогли прийти, її так і не отримають. Моя думка, якщо б люди літнього віку могли самі себе забезпечити всім необхідним, то навіщо тоді соціальний працівник? Видно, лікарям даного пункту видніше. Однак, в загальному, що з лікарською, що з гуманітарною допопогою там дуже багато питань. Тому, дуже цікаво, кому дають присягу такі лікарі, якщо в них відсутня навіть звичайна людяність та співчуття. Якщо б сталося неминуче (тиск в мами доречі був 207/111), то виходить лікарям на це байдуже, їм головне правильно в цей момент розділити гуманітарну допомогу. Дуже шкода, що в такий важкий військовий стан вказані люди не є людьми, я навіть вже не говорю про них, як лікарів. І якщо є гуманітарна допомога для населення, то чому вона видається по ""обличчях"". Коли трапляються такі випадки, то постійно приходить на думку одне, ""за що воюють наші герої?". Мабуть за те, щоб в тилу було добре, вигідно, зручно та спокійно жити і працювати таким "щирим" та "відданим" лікарям.