Загальнополіклінічний персонал

Видаляла зуб у хірурга на прізвище Рибак. Такого непрофісійного хірурга я не зустрічала навіть в часи Радянського Союзу. Він зробив мені анестезію, очевидно непрофесійно, тому що через 5 хвилин, коли він починав видаляти, я все відчувала, дуже сильно боліло, я не могла терпіти. Він сказав, що я не даю йому можливості робити свою роботу. Потім він ще раз робив анестезію. Ситуація повторилась. При цьму він постійно мені говорив, що у нього вже скінчився робрчий день. Я висунула припущення, що або анестезія неякісна або він не туди колить. Він мені казав, що або я дам йому працювати, або мені треба звільнити кабінет. Я намагалась терпіти, але не могла. Я кричала на всю лікарню і як вуж звивалася в кріслі. Потім він вколов 4 укол, через 5 хвилин, нарешті подіяла анастезія і він видалив зуб. За це все лікування я заплатила 2000 гр. Його підтримувала медсеста, вона казала, що мені треба заспокоїтися і потерпіти. Мені було дуже боляче, крім того було образливо вдчувати до себе таке ставлення. у мене виникло запитання: "Як можна працювати , коли людина кричить від болю?" Ніколи більше не піду до цього лікаря, і всім іншим розповім. А лікарю і медсестрі бажаю, щоб вони так терпіли і при цьому були дуже спокійні. Після такого лікування хотілося плакати. Ні, не від болю, а від того приниження та неповаги які я відчула в державній лікарні за свої ж гроші.