Ендоскопічне відділення

Ніколи не писала ніяких скарг, але тут вже не змогла втриматися. Хочу поділитися відношенням до пацієнтів лікарів ендоскопічного
відділення 18 клінічної лікарні.
Попала я туди у березні 2024 з приводу видалення поліпів товстого кишечника.
Прийняв мене Завідувач відділеня Орлов О.Л., підтвердив попередні рекомендації і спитав, чи можу я завтра приїхати к 9.00.і що він сам буде оперувати. Я з радістю
погодилась.
А потім почалися митарства.Я приїхала о 8.00 наступного дня, просиділа 5 годин у коридорі
приймального відділу. Потім ще три на поверсі відлілення. На всі питаня була відповідь, чекайте вас викличуть.
Десь вже о 16.00 з відділення вибіг одягнений у верхій одяг з сумкою Завідувач Орлов, побачив, як я
одна сиджу у коридорі і сказав,що в ньго вже немае часу мене оперувати, у нього важливі
справи, але у них всі лікарі досвічені.
Нарешті вийшла медсестра сказала мені заходити,бо вже всі лікарі і анестезіолог збираються додому. Я попросила позвати хірурга, який мене буде оперувати, щоб хоч
побачили людину, якій я довіряю здоров'я, а може й життя. Через три хвилини забігла роздратована лікар, як я потім дізналася Латюк Л.В. Почала на підвищених тонах мені казати, що анестезіолог вже уходить додому і щоб я поспішала лягати на каталку.
На що я відповіла, що,мені потрібно у Вас перепитати перед операцією. Відповідь:"Про що мені з вами
розмовляти, у мене є ваше заключення.И вообще решайте быстрее, анестезиолог уже
уходит."
Якщо б для мене не була така важка підготовка і 8 годин очікування, я б напевне повернулася та пішла б у іншу клініку,де людей не вважають за скот , тепер жалію,що так і не зробила.Прийшлося погодитися, мене поклали на каталку і підійшла анестезіолог Лоізова О.Ю. Навіть не поміряла мені тиск, а я є гіпертоніком зі стажем(операція під сідацією). Такі розрекламовані професіонали,зробили мені по 3 дірки на кожній руці(є фото з
наклейками)поки поставили катетер.
Далі,після операції мене розбудила медсестра майже стягнула мене
напівпритомну з каталки, наказала швидко одягатися і виходити з відділення і зачинила двері на ключ.Навіть не дали трохи
полежати після наркозу.
Ні лікар,ні анестезіолог до мене навіть не підійшли. Ніяких рекомендацій щодо поводження після операції я не отримала.
Лікаря побачила у спину, коли вона у верхньому одязя бігла повз мене у коридорі перед відділенням, де я сиділа відходила від наркозу . І я
їй в спину кричала, які мої подальші дії?
Вона не повернув голови,сказала, що через три тижні приїхати за біопсією.
По поганому відчуттю зрозуміла, що високий тиск, почала стукати у двері, виглянула медпрацівник, я кажу мені погано,мабуть тиск високий,вона позвала медсестру, та поміряла тиск і сказала ну да, високоват і знову закрила двері у відділення. Більше до мене ніхто не вийшов.Благо у мене зі мною завжди каптопрес, я випила і
потрохи прийшла до тями. У такому стані мене забрав чоловік. Наскільки я зрозуміла, то я стала приводом до конфлікту між завідувачем,який повинен був мене
оперувати і цією дуже роздратованою з цього приводу лікаркою,а я попала між двох вогнів.
Всю іншу інформацію про повождення пясля операції, я вже шукала в Інтернеті і у гастроенторолога, бо живіт постййно болить і діарея.
Пройшло вже 2 місяці, а стан не покращується і аналізи показують запалення кішківника. Проходжу лікування у гастроентеролога, але поки не дуже успішно.
Вперше в житті(а у мене багато було операцій в т. ч. онкологія) відчула на собі таке нелюдське ставлення.
Бачу багато гарних відгуків про цю лікарню, може це тільки мені не пощастило?