Хірургічне відділення
Сторінка основного медзакладу: Київська міська клінічна лікарня № 9-
Місто Київ
-
Адреса 04112,м.Київ, вулиця Ризька, 1 (показати на карті)
-
Контактистаціонар
Список відділень
Про заклад
Тип закладу | Лікарня |
Код ЄДРПО | 25680295 |
Область | Київська |
Місто | Київ |
Район міста | Шевченківський |
Адреса |
04112,м.Київ, вулиця Ризька, 1
(показати на карті)
|
Контакти |
Факс
|
Відгуки
В дополнение к своему отзыву: приложив усилия я узнала фамилию врача-убийце моего сына. Это ВАЛЬЧУК ВАСИЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ, хирург, эндоскопии, который по субботам принимает в частной клинике на ул. О.Бальзака. Прием стоит 900 - 990 грн. Хочу обратиться к тем, кто пострадал от рук этого нелюда. Давайте объединяться, не бойтесь, всю организационную часть возьму на себя, соберу необходимые доказательства и подам обращение в вышестоящие инстанции. Пусть не посадят эту тварь, так лишат лицензии, тем самым мы спасём жизни других людей. Я не остановлюсь ни перед чем ради памяти о сыне и не позволю марать его имя. Если бы мой сын только знал, за какую сволочь он пошел воевать!
В этом отделении работают бездушные непрофессионалы. Оценивают пациента по наличию у него зелёных купюр. Если привезли человека в тяжёлом состоянии без сопровождения родственников и без денег, то никакой помощи не оказывают. 7 декабря 20240года моего сына доставили в это отделение с диагнозом абсцесс. Его положили в палату к бомжам. Никаких подготовительных процедур перед операцией не было проведено. После операции ему также не ставили капельниц, не меняли температуру. За сутки никто к нему не подошёл. 8 декабря в больницу приехал мой старший сын и поднял скандал из-за халатного отношения врачей. Пока сын ходил за лекарствами, младшему сыну ввели какой -то препарат (о котором нет никаких отметок в карте назначений), после чего у него отняло речь, руки и ноги. В результате мой младший сын умер на руках у старшего. На призыв о помощи врач, фамилию которого мне не назвали, а в документах вообще указали, что была женщина врач, тот ответил, что это нормальная реакция на препарат. Причина смерти сына - сепсис. Этот, с позволения, врач пытался сделать из сына наркомана, якобы у него нет вен и т.п. Сын был почетным донором, после 3-х контузий на фронте раз в месяц проходил дневной стационар в госпитале, где ему ставили капельницы. Мы обратились в полицию в день смерти сына. После долгих разбирательств нам объяснили, что мы ничего не сможем сделать, т.к. ни один врач ещё не понес ответственность за свои деяния, что мы только потратим зря деньги, время и силы. Хотя, из достоверных источников известно, что шансы на жизнь у сына были, если бы врачи выполнили свои функции. У этих "врачей" есть тоже дети и у нас всех есть Господь. К сожалению, я сына не верну. Пусть те, кто его УБИЛ, я не боюсь это утверждать, задумаются и ответят перед Богом! И за этих тварей мой сын пошёл добровольцем на фронт.
Моя сестра, Бобришева Олена, померла у хірургічному відділенні у лютому 2023 році у жахливих умовах і без бажання лікарів допомогти. Ні ліжок сучасних в хірургічному відділення, ні умов, ні ходунків, ні памперсів для лежачих, ні кнопок виклику, ні людського співчуття… Нянечки не встигають дивитися за кожним, багато важких зворих. Памперсів нема. Хоча в таких відділеннях це перша необхідність, бо люди лежачі. При нашому нетривалому перебуванні померло дві літні жінки, які лежали в пролежнях на цих «сучасних ліжках для важко хворих» та які не мали належного догляду. Пам’ятаю, як якась літня нянька цього відділення підсувала під нерухоме тіло старенькоі пацієнтки судно з таким криком та нелюдською злістю, що мені стало моторошно. Бабуся-пацієнтка кричала, а та «нянечка» все сунула під нерухоме тіло холодне судно. Ця «нянька» навіть не знає, що жінку треба лише перевернути на бік і потім посадити на судно. Це якесь дикунство! Я показувала одній няні, як лежачому можна перестелити білизну, не піднімаючи його. Ви що!! Це ж важко хворі люди! Для них потрібен особливий догляд та витримка. Порядок у відділені та його роботу має створити заввідділеня! Лікар, який мав опікуватися хворою Бобришевою, просто ігнорував іі. Навіть пролежні ніхто не обробляв сестрі-інваліду 1 групи. (Це тільки окремо домовлятися приходилось, коли я не могла приїхати). Вона просто лежала і заживо гнила. Пролежні її виідали зі спини, а з живота весь час витікала рідина, яка подразнювала шкіру живота і робила його пунцового кольору. Я такого жаху в житті не бачила! Щоб поміняти сечовий катетер треба було довго вмовляти хірургів аби хтось зголосився допомогти, бо всі сиділи та відвертали свої обличчя. Добре, що молодий хірург зголосився це зробити. З часом Бобришеву передали іншому лікарю, який хоч якось намагався допомогти та облегшити її стан. Та процес відліку вже був запущеним. Я вже домовилася з клінікою в Німеччині, де її мали прооперувати. Вони ретельно оглянули всі останні аналізи і бралися за її порятунок. Ввечері, я навістила її, привезла поїсти, перестелила постіль та забрала у лікаря ще додаткові аналізи для кліники. На ранок о 9.00 я мала зустрітися зі спеціалістом та відвести його на огляд до сестри. Та вона померла о 5-їй. Така історія. Хочу подякувати лише двом нянечкам, які співчували та по-людські ставилися до хворих.

Будьте першим, хто залишить відгук
Будьте першим, хто залишить питання