Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я

Добрий день у мене у вас лежить чоловік ,не можу зв'язатися.Візьміть трубку або на беріть самі на мій номер.

Заклад видає довідки РОСІЙСЬКОЮ мовою!! Як так??? Вже який рік йде війна!!!!

в 5-му віділенні лежав племінник. Іжа: каші, суп без м'яса, чай з хлібом. Виживайте як хочете. Лікар Дар'я Олександрівна взагалі ігноріть дзвінки батьків пацієнта, не хоче елементарно розказати про стан хлопця. Телефони відбирають у хворих, зв'язку з ними немає. При виписці лікар не надала ніякої інформації про лікування, як та чим лікували, хоча паціент буде вже перебувати в іншому місті. Сам зовнішній стан помешкань та взагалі территорії центру це знахідка для режисерів фільмів жахів, за свої 52 роки я таких лікарень ще не бачила. І це Одеса! Гадаю бюджетні кошти дуже добре осідають у деяких менеджерів-алямедиків у кишенях. Але в цьому світі завжди настає час розплати...

Я з 6го. віділення,це жах,а не лікування.

Я буду і вищі інстанції писати,за проте як тут лікують войнів.Як би ми вас так захищали як тут лікують,то росіяни Одесу забрали."Дякую вам"

Гіршого відношення до війскових я ще не бачив.

Надайте свій діючий номер! Чи приймального 5го відділення чи головного лікаря 5го відділення. Там лежить мій чоловік - військовослужбовець. В мене немає з ним жодного зв'язку. Єдиний раз він написав, що його НЕ ЛІКУЮТЬ ТА ВІН ПОВИНЕН ЗДАТИ ТЕЛЕФОН. ВСЕ. Дайте хоч якусь інформацію

Нелюди , чумоходины . Я лично соберу все пиздобратье ваше , раздену до гола, обколю уколами + таблетосами , посажу в комнату без единого окна! И буду давать жрать помои . Поставлю камеру в эту комнатку и буду гнать с вас и наблюдать

Хочу стати на програму

Сумна, трагічна подія в моєму житті, - Доля, привела мене в це відділення в стані повного трагізму та безнадії, звела з "чудакуватим" психіатром, з дивним прізвищем - Ложечка...( Було і повне несприйняття, і розчарування, і злість, протест щодо методу лікування...Син не вважав себе хворим, але і в суспільстві не міг адаптуватись, не міг знайти в ньому свою нішу... Я, мати, щиро і безкінечно вдячна С.І. Ложечці... А сьогодні, випадково, дізналась, що лікар, з великої літери Лікар і Людина, передчасно пішов у небуття... Сумно, неймовірно гірко... Мир праху твоєму, Царство Небесне Сергію, чаду Божому...