Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Хочу поділитися враженням про роботу хірурга Дибкалюка Сергія Віталійовича, який прооперував 04.03.2025 мого 18-річного сина. Історія наша давня. У віці 8 років і 8 місяців дитина почала жалітися на головний біль. Кинулися по лікарям, безліч консультацій, направляли до неврологів. Пройшли ми їх за майже 9,5 років ой як багато... Об'їздили дитячі лікарні, нові приватні клініки, Охматдит, безліч досліджень, аналізів, діагнози ставили різні, а біль посилювався, став безперервним. У дитини було 2 стани: голова болить і голова дико болить + майже постійна нудота (слабша чи сильніша), головокружінням, втрата свідомості, носові кровотечі, погіршенням зору і пам'яті, скачки артеріального тиску (фіксували і 179/104, і навіть 250/112!). Вчитись було непросто, часто пропускав заняття, бо нудило, попросить миску і лежить, обнявши її. Щодо лікування - то що нам тільки за ці роки не призначали... Кожен новий лікар робив своє призначення, пігулки, розчини, ін'єкції, масажі, голковколювання, трави, молитви, схеми лікування по годинам, медпрепаратів удома було, як в аптеці. Накупую, почнемо курс, нас запевняють, що через тижнів 2 "вже будуть зміни, відчує полегшення", але все було без змін... Тоді припиняла лікування за цією схемою, шукали нового лікаря, їхали, консультувались, і все по колу... А болі ставали інтенсивнішими, не припинялися і не знімалися абсолютно ніякими доступними препаратами. За емоційний стан взагалі страшно згадувати. У років 9-10 - то плакав від болю, кричав: "Мама, відріж мені цю голову, я терпіти не можу!", у віці 13-14 років було інше: вийде на балкон, притулиться лобом до шибки і каже таким спокійним, стомленим, сповненим болю голосом: "Отак би зробити лише 1 крок - і все закінчилося б, не було б вже болю, і ти, мама, не мучилася б зі мною і не переживала"... Ой як це страшно було чути!!! Боялася самого вдома залишати. Стільки говорила з ним і про гріх, і про душу, і про те, як же ми без нього зможемо жити далі, і з надією шукали нових лікарів та клініки. Тричі лежав у дитячих лікарнях (у відділеннях неврології та кардіології), але нічим там не допомогли. Останні роки просила всіх лікарів звернути увагу, подумати зв'язати до купи такий факт, що коли син зранку тільки прокидався - голова боліла несильно, а після того, як вставав, біль наростав і через хв. 40 - годину міг досягти піку. Значить, при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне десь щось перекривалося в шиї... Лікарі - одні відмовчувалися, другі підсміювалися, що я інтернету перечитала, треті говорили, що "хлопець не хоче вчитись, напевно, придумує про головний біль, бо голова не може боліти роками безперестанку"... Влітку Бог мене звів з цікавим дідусем, який колись на високих постах працював, мав безліч контактів, ми розговорилися, він розпитав, де ми робили обслідування і порадив знайти та звернутися до Дибкалюка Сергія Віталійовича (у якого сам оперувався) та пройти доплерографію в унікального лікаря Зоргача (імені він точно не пам'ятав). Сказав, що колись обоє працювали на кафедрі Шупика. Інформацію записала на клаптику паперу, поклала в книжку і ... забула, куди поклала... І лише у січні цього року знайшла той запис! Я подумала, що перш ніж іти на консультацію до Сергія Віталійовича, логічно було б пройти нове УЗД у Зоргача і з результатами приїхати до нього. Почала шукати кафедру, телефони в інтернеті, додзвонилася, відповіли, що Зоргач не працює на кафедрі вже кілька років. Продовжила пошуки в мережі, побачила інформацію, що він має багато патентів на корисні моделі (різні способи досліджень судин хребта та шиї), є співавтором патентів разом із медуніверситетом Богомольця, додзвонилась і туди, але контактів вони не мали... Коли проводила ці пошуки, то в інтернеті побачила повно роликів про Дибкалюка, - це були записи конференцій, лекцій, статті, де він описував та пояснював причини такої симптоматики, яка була в мого сина. І знову зустріла запис, що він працює на кафедрі Шупика. Наступного дня, у п'ятницю, поїхали з сином на інший край Києва, в лікарню N8 на Кондратюка. Знайшла кафедру, навіть кабінет його, але працівники повідомили, що він тут буде в понеділок. Я дуже просила номер телефону, дали, кілька разів подзвонила, але слухавку не брали. Настроїлася, що поїдемо в понеділок. Проте увечері Сергій Віталійович сам зателефонував мені! Я коротко описала нашу проблему, і він запросив на консультацію НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ, в суботу, на 10 год ранку в Свято-Михайлівську лікарню, що на Шовковичній, 39/1 (колишня Олександрівська). У суботу прибули, а там людей багато, і військові сидять в чергі, після операції, і люди різного віку. У простому кабінеті нас зустрів лікар з посмішкою, спокійним тоном розпитав, уточнив ще дещо, окрім сказаного по телефону напередодні. Сказав, що в сина однозначно проблема з шийною артерією. Виписав направлення на КТ шиї з контрастом і відправив на Кондратюка зробити це дослідження (результат йому пішов на його поштову адресу). І запросив нас на доплерографію (УЗД судин шиї), яку проводитиме Зоргач, у понеділок до лікарні N4, вул. Солом'янська, 17, 1-й пов., відділення комп'ютерної томографії та опісля до нього в каб. N6 на консультацію. На УЗД людей дуже багато (у нього якась особлива методика дослідження), їдуть з усієї України, поруч зі мною в черзі були кияни, вінничанин, одесити, з Харкова мама дорослого сина привезла. Коли проводили дослідження нам, Віталій Сергійович прийшов на 1 хвилину подивитися самому, який там стан. А опис та почуте мене дуже вразило і налякало. У сина виявили стеноз вертебральної артерії, прохідна спроможність артерії зліва - менша 10 %, праворуч - 70%, і ми ходимо "на порозі інсульту", запропонували операцію. Озвучено перелік необхідних аналізів та електронних направлень. 03.03 була консультація, передивились наші результати аналізів, дали згоду на операцію. 04.03 прооперований на Шовковичній (6-й корп, 4 пов, відділення судинної хірургії). Дибкалюк сказав, що триватиме операція десь 3 години, але наша була довшою, через 5,5 годин привезли до палати сина. Виявилось, що на артерії розрісся епітелій, груба тканина, яка стягує стінки артерії, потовщує їх, м'язи тиснуть і виникає звуження, перекриття кровотоку. Зроблено ювелірну роботу, очистили маліметр за міліметром артерію від усього зайвого. В палаті лікар показав фото та відео проведеної операції, пояснив усе. І додав, що міг би бути будь-коли інсульт, а якби й не трапився, то з таким станом артерії людина може прожити кілька років. І НІХТО З ЛІКАРІВ РАНІШЕ ЦЬОГО НЕ БАЧИВ!!! А якби я не знайшла Сергія Віталійовича, що було б?... Я це все пишу для того, щоб ви розуміли, в якій критичній ситуації ми опинилися. Це не реклама, я реальна людина, мешканка Голосіївського р-ну. Може хтось опинився в такій же ситуації, як ми, може в когось схожі симптоми і не можете знайти дієвої меддопомоги - звертайтесь до Дибкалюка Сергія Віталійовича за консультацією: (097)953-71-02. Можливо, його знання та вмілі руки допоможуть і вам, або й врятують життя. Будьте всі здорові.

Неможливо додзвонитися в Відділення кардіологічної реанімації, щоб дізнатися стан хворої (Безверха Віра Григорівна). Прийнята на лікування 03.03.2025 р. Прошу повідомити.

Моя донька працювала там анестезіологом, це не лікарня, а хоспіс, рівень днище, погане ставлення як до хворих так і до лікарів.

Приїхала на госпіталізацію в неврологічне відділення ( вже два рази там лежала в зв'язку з сильним захворюванням), в реїстратурі простояла 3 години, сказали, що невропатолог у відпустці, спитала де знаходиться неврологічне відділення бо його перенесли і нерлогічне віділення працює ж, сказали в 10 корпусі. Пішла туди відразу до ординаторської до лікаря, на що там грубо відповіли, що вони Не приймають взагалі тільки по швидкій в лежачому стані, так і відповіли!!!!?!!! Я так розумію, що туди можуть покласти, якщо ти вже лежачий і присмерті?????!!!!! Зустріла завідуючу відділення Вакуленко Л.О, спробувала їй пояснити свою ситуацію, на що вона відповіла теж в грубій формі, що вона мене слухати не буде і нікого вони не приймають і захлопнула за собою двері кабінету. Якась така ситуація в мене склалася(((. Раніше були, якісь людяні там, зараз просто в повному нерозумінні, що робити і як так можна себе поводити. Нікому не рекомендую там з'являтися в неврологічному віділенні.

Мамі 74 роки. Онкологія. Пухлина проросла в сечоводи і здавила їх так, що сеча не відходила зовсім. Привезли у відділення урології по швидкій з гострою нирковою недостатністю і сильною інтоксикацією. Через 30 хвилин маму забрали на операцію. Оперував Литвинов Олексій Ігорович. Вивели нефростому. Маму врятували. Виписали з температурою 36.6. У мами були всі дослідження до того. Це допомогло лікарям одразу оцінити ситуацію. Було КТ, МРТ, кардіограма, аналізи крові, які вона робила для онкодіагностики.

Щиро дякую колективу медпрацівників відділення церебро- васкулярних патологій на чолі з завідуючою Трепет Ларисою Миколаївною. Ви справжні професіонали, чуйні і відповідальні люди. Ви дійсно рятуєте життя багатьом пацієнтам і повертаєте їм можливість повноцінно жити. Особливі слова вдячності хочу сказати лікарці Павлюк Наталії Василівні, черговому лікарю Наталії Олегівні, мед. братам Максиму та Іллясу, санітарочкам Тані та Галині. Молодий колектив - гордість столичної медицини! Дай, Боже, всім вам здоров'я , миру, благополуччя

Ставлення хамство діагноз поставити не можуть ,не знають зо з людиною горе лікарі . Жах просто і це в центрі Києва така лікарня таке враження що лікарі тупі просто

Мали робити операцію (не складну) тікав без трусів прямо з операційної .Анестазіолог Михайленко Ігор анатолійович неадекватна небезпечна неврівноважена «людина» Вцілому з боку лікарів які там працюють зневажливе хамське відношення це норма ( Я втік… бо міг ходити Складно представити скільки людей вони там скалічили (

Професійні лікарі,гарне обслуговування

05.07.23. Відвідував лікарню ,окуліста(очне відділення, корпус #4). Витягували чужорідне тіло із ока. Молода лікарка, прекрасна, гарна, чорнява! Дуже професійно зробила роботу. Я задоволений. Рекомендую.