Київська міська клінічна лікарня № 9

За ургентним направленням привезла маму у важкому стані на таксі до лікарні N9 у гематологічне відділення. На 1 поверсі нас відправили у "Діагностичне відділення" на другому поверсі, де наче надають правильне рішення щодо лікування. Мама, яка не може пересуватися , бо гемоглобін 50, вимушена з паличками підніматися на 2 поверх та вислухати купу негативу у підвищеному голосі. Отримала "геть" з лікарні, бо навіть "міністр охорони і здоров'я не мав би права за таким направленням лягти у лікарню" за словами Олександра Марковича, того самого нелюда, який приймав цей роздратований лікар, якщо можна так назвати його. З людьми говорити не вміє , кричить. На стан людини не реагує. Моїй мамі стало ще гірше. Люди підказали, що треба було викликати іншу швидку на територію цієї лікарні. Просто страшно і боляче , що людина-лікар, якому вже під 80, з досвідом, бачить , що піцєнту погано, направлення УРГЕНТНЕ у гематологію , відмовляє і відправляє нас.

В дополнение к своему отзыву: приложив усилия я узнала фамилию врача-убийце моего сына. Это ВАЛЬЧУК ВАСИЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ, хирург, эндоскопии, который по субботам принимает в частной клинике на ул. О.Бальзака. Прием стоит 900 - 990 грн. Хочу обратиться к тем, кто пострадал от рук этого нелюда. Давайте объединяться, не бойтесь, всю организационную часть возьму на себя, соберу необходимые доказательства и подам обращение в вышестоящие инстанции. Пусть не посадят эту тварь, так лишат лицензии, тем самым мы спасём жизни других людей. Я не остановлюсь ни перед чем ради памяти о сыне и не позволю марать его имя. Если бы мой сын только знал, за какую сволочь он пошел воевать!

В этом отделении работают бездушные непрофессионалы. Оценивают пациента по наличию у него зелёных купюр. Если привезли человека в тяжёлом состоянии без сопровождения родственников и без денег, то никакой помощи не оказывают. 7 декабря 20240года моего сына доставили в это отделение с диагнозом абсцесс. Его положили в палату к бомжам. Никаких подготовительных процедур перед операцией не было проведено. После операции ему также не ставили капельниц, не меняли температуру. За сутки никто к нему не подошёл. 8 декабря в больницу приехал мой старший сын и поднял скандал из-за халатного отношения врачей. Пока сын ходил за лекарствами, младшему сыну ввели какой -то препарат (о котором нет никаких отметок в карте назначений), после чего у него отняло речь, руки и ноги. В результате мой младший сын умер на руках у старшего. На призыв о помощи врач, фамилию которого мне не назвали, а в документах вообще указали, что была женщина врач, тот ответил, что это нормальная реакция на препарат. Причина смерти сына - сепсис. Этот, с позволения, врач пытался сделать из сына наркомана, якобы у него нет вен и т.п. Сын был почетным донором, после 3-х контузий на фронте раз в месяц проходил дневной стационар в госпитале, где ему ставили капельницы. Мы обратились в полицию в день смерти сына. После долгих разбирательств нам объяснили, что мы ничего не сможем сделать, т.к. ни один врач ещё не понес ответственность за свои деяния, что мы только потратим зря деньги, время и силы. Хотя, из достоверных источников известно, что шансы на жизнь у сына были, если бы врачи выполнили свои функции. У этих "врачей" есть тоже дети и у нас всех есть Господь. К сожалению, я сына не верну. Пусть те, кто его УБИЛ, я не боюсь это утверждать, задумаются и ответят перед Богом! И за этих тварей мой сын пошёл добровольцем на фронт.

Ставлення лікарів жахливе.Чоловік потрапив до лікарні зі швидкої допомоги в п'ятницю з температурою 41,жахливий кашель,біль в грудині,судоми.ніхто не підійшов за день,поставили фіз розчин крапельницю.Субота,неділя температура тримається,на посту нікого,в палату ніхто не заходить,понеділок лікар зайшла на 2 хв сказати що аналізи погані,знімок на вівторок(якщо би була пневмонія за 4 дні можна померти).ніхто слова не скаже,не запитає,діагноз ніхто не знає. Сідай і плач

Сама гірша лікарня в м.Києві!!! Особливо інфекційне відділення це просто жах , за добу з жахливою гострою білю мені навіть діагноз не сказали . Я буду завжди скаржитися на Вас ви гірші серед гірших- НЕНАВИДЖУ , мені було так зле - ви не лікарі ви вбивці

Хочу подякувати зав.відділенням Мельник Ульяні Ігорівні, лікарю з великої літери. Дякую Вам, і довгих років життя.

Хочу запитати, як так стається що пацієнт виноватий що його лікують у терапії 2 поверх, 4 палала, 5 чоловік + лікуючий лікар захворів на ковід????? Прибула швидкою скрцевим нападом, положили мене вище вказане 19 січня 2024 року а зараз 25 січня 2024 рік лежу в інфекційному заразили в терапії ковідом перевели до інфекційного, іще роблять вигляд що ми винні у всьому ....харі їдло відкрадають, попросила катетора зняти то через отдолженіє мені зняли,відірвали старий пластирь і прилипшу ватку, там ранна дирка та гній, медсестра взяла ватку із кровю де робили укол і положила на рану потім втікла, чекаю 10хв, 20хв.немає.я встаю іду до кабінету і кажу доробіть свою роботу, я ж не буду тримати постійно другою рукою вату, наскільки я розумію що треба, зняти обробити рану спитром, прикласти марлю чи ватку і заклаїтипластирьом, забінтувати бінтом чи як? І хто це має робити?????? В чому моя винна, вона як отуруйно відкрила рота стіні дрожали звін стоят, це таке пояснення і обслуговування

Жахлива лікарня. Жахливі умови перебування. Жахливе лікування, точніше його немає можуть лише поставити крапельницю але ціна її буде вища ніж в приватній лікарні.Ніколи не порекомендую цю недолікарню.

Моя сестра, Бобришева Олена, померла у хірургічному відділенні у лютому 2023 році у жахливих умовах і без бажання лікарів допомогти. Ні ліжок сучасних в хірургічному відділення, ні умов, ні ходунків, ні памперсів для лежачих, ні кнопок виклику, ні людського співчуття… Нянечки не встигають дивитися за кожним, багато важких зворих. Памперсів нема. Хоча в таких відділеннях це перша необхідність, бо люди лежачі. При нашому нетривалому перебуванні померло дві літні жінки, які лежали в пролежнях на цих «сучасних ліжках для важко хворих» та які не мали належного догляду. Пам’ятаю, як якась літня нянька цього відділення підсувала під нерухоме тіло старенькоі пацієнтки судно з таким криком та нелюдською злістю, що мені стало моторошно. Бабуся-пацієнтка кричала, а та «нянечка» все сунула під нерухоме тіло холодне судно. Ця «нянька» навіть не знає, що жінку треба лише перевернути на бік і потім посадити на судно. Це якесь дикунство! Я показувала одній няні, як лежачому можна перестелити білизну, не піднімаючи його. Ви що!! Це ж важко хворі люди! Для них потрібен особливий догляд та витримка. Порядок у відділені та його роботу має створити заввідділеня! Лікар, який мав опікуватися хворою Бобришевою, просто ігнорував іі. Навіть пролежні ніхто не обробляв сестрі-інваліду 1 групи. (Це тільки окремо домовлятися приходилось, коли я не могла приїхати). Вона просто лежала і заживо гнила. Пролежні її виідали зі спини, а з живота весь час витікала рідина, яка подразнювала шкіру живота і робила його пунцового кольору. Я такого жаху в житті не бачила! Щоб поміняти сечовий катетер треба було довго вмовляти хірургів аби хтось зголосився допомогти, бо всі сиділи та відвертали свої обличчя. Добре, що молодий хірург зголосився це зробити. З часом Бобришеву передали іншому лікарю, який хоч якось намагався допомогти та облегшити її стан. Та процес відліку вже був запущеним. Я вже домовилася з клінікою в Німеччині, де її мали прооперувати. Вони ретельно оглянули всі останні аналізи і бралися за її порятунок. Ввечері, я навістила її, привезла поїсти, перестелила постіль та забрала у лікаря ще додаткові аналізи для кліники. На ранок о 9.00 я мала зустрітися зі спеціалістом та відвести його на огляд до сестри. Та вона померла о 5-їй. Така історія. Хочу подякувати лише двом нянечкам, які співчували та по-людські ставилися до хворих.

Звернувся в лікарню з поривом ахілового сухожилка до Даниленко Ігоря Володимировича. Чому туди бо мав проблеми з тромбоцитами , були низькі 67 щось таке . Мені порекомендували що там гематологічне відділення , звернутися туди . Попередньо в Добробут мені відмовили в операції через низькі тромбоцити . Ось я і звернувся в гематологічне відділення на рижськіій лікарня номер 9 до Аверянова Валентина ……., він порекомендував мені цього уе…… Даниленко І . В . Вони тянули резину 3-тижні щоб прооперувати , вони не дуже хотіли бо я по страховій . До того вже пройшло 3-тижні після пориву ахіла . Загалом мене кладуть до гематологічного відділення оперують чере 2-місяці після пориву без пластики а просто зшивають . Оперує Даниленко Ігор Володимирович, алкаш в халаті в мене не було вибору , начебто там нагляд гематології . Виписують , Даниленко каже не треба тобі реабілітації, ти здоровий хлопець підеш сам. Увага !!! Це при тому що я вже в сумі після опраціі не ходив 3три місяці , всі мишці атрофовані . Знімають мені гіпс 20.02.2023. На пʼятий день з ранку обережно встаю іду як пінгвін на кухню ахіл рветься разом зі шкірою, я втрачаю свідомість . І звоню Даниленко він каже а що таке живи далі ходи . Сука!!! Потім я чекаю 3місяці поки заживе рана , шкіра порвалася, хожу на реабілітацію , щоб підготуватися до наступної операції . Сьогодні 15.06 2023 мене оперують знову , вже роблять пластику і! І лікар каже в тебе була зшита зарубцована тканина , лікарі мене зрозуміють . Яку треба було вирізати і взяти з інших частин нову . Друзі щоб ви зрозуміли я півроку на костилях за цього Еба… Даниленко Ігор Володимирович , дай Бог тобі сука здоровʼя . Чекаю на твій дзвінок чи Адміністрації , моя історія у вас є в лікарні .