Діакордин 120 ретард таблетки прол./д. по 120 мг №30 (10х3)

діюча речовина: дилтіазем;

1 таблетка містить дилтіазему гідрохлориду 120 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, гіпромелоза, повідон.

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білі або жовтуваті таблетки діаметром приблизно 9 мм.

Селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце. Похідні бензотіазепіну. Код АТХ C08D B01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії дилтіазему, який є антагоністом кальцію, полягає в обмеженні надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали в клітину і, таким чином, зменшує вивільнення кальцію із запасів у саркоплазматичному ретикулумі. Це призводить до зменшення кількості наявного внутрішньоклітинного кальцію зі зменшенням споживання кисню міокардом. Підвищується здатність до фізичного навантаження і покращуються всі показники ішемії міокарда у пацієнтів зі стенокардією. Засіб виявляє розслаблюючий ефект на великі і малі коронарні артерії і зменшує спазм при вазоспастичній стенокардії (стенокардії Принцметала) і відповідь на катехоламіни, але мало впливає на периферичну судинну систему. Тому не виникає можливості розвитку рефлекторної тахікардії. Виникає невелике зниження частоти серцевих скорочень, що супроводжується збільшенням серцевого викиду, поліпшенням перфузії міокарда і зменшенням роботи шлуночків. У дослідженнях на тваринах дилтіазем захищає міокард від ефектів ішемії і зменшує пошкодження, викликане надмірним надходженням кальцію в клітини міокарда під час реперфузії.

Фармакокінетика.

У здорових добровольців дилтіазем після перорального прийому добре всмоктується (90 %) у шлунково-кишковому тракті і потрапляє у кров через кілька хвилин після прийому. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються протягом періоду від 4 до 8 годин після прийому. Ступінь зв’язування дилтіазему з білками плазми крові — 80 — 85 %. Він значною мірою метаболізується в печінці.

Біодоступність цієї лікарської форми дилтіазему становить приблизно 90 % біодоступності звичайної таблетки. Середній уявний період напіввиведення з плазми крові становить 7-8 годин.

Основний циркулюючий метаболіт, N-монодезметилдилтіазем, становить приблизно 35 % циркулюючого дилтіазему.

Менше ніж 5 % дилтіазему виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Під час тривалого застосування у будь-якого пацієнта плазмові концентрації дилтіазему залишаються постійними.

Середні концентрації в плазмі крові у осіб літнього віку та пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю вищі, ніж у молодих пацієнтів.

Дилтіазем та його метаболіти погано піддаються діалізу.

Було виявлено, що лікарські форми дилтіазему для прийому 2 рази на добу мають різний фармакокінетичний профіль, тому не рекомендовано замінювати засіб дилтіазему на засіби з іншими торговими назвами.

Артеріальна гіпертензія легкого і помірного ступеня тяжкості та стенокардія.

• Синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ або ІІІ ступеня у пацієнтів без функціонуючого водія ритму.
• Тяжка брадикардія (нижче 50 уд/хв). Недостатність лівого шлуночка із застійними легенями. Годування груддю.
• Сумісне застосування дантролену в інфузіях (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Підвищена чутливість до дилтіазему або до допоміжних речовин, які входять до складу засібу.
• Застосування у комбінації з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Засіби, сумісне застосування яких протипоказане з міркувань безпеки:

Дантролен (інфузії)

У тварин, яким одночасно призначали внутрішньовенно верапаміл і дантролен, регулярно спостерігалися летальні випадки фібриляції шлуночків. Таким чином, комбінація блокатора кальцієвих каналів і дантролену є потенційно небезпечною (див. розділ «Протипоказання»).

Івабрадин

Сумісне застосування засібу з івабрадином протипоказане, враховуючи ефект додаткового до дії івабрадину зниження частоти серцевих скорочень при застосуванні дилтіазему (див. розділ «Протипоказання»).

Засіби, сумісне застосування яких вимагає обережності

Альфа-антагоністи

Посилення антигіпертензивних ефектів. Сумісне застосування альфа-антагоністів може спричинити або посилити артеріальну гіпотензію. Сумісне застосування дилтіазему з альфа-антагоністами слід розглядати тільки за умови ретельного моніторування артеріального тиску.

Бета-блокатори

Імовірність розвитку порушень серцевого ритму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення синоатріальної та атріовентрикулярної провідності та серцевої недостатності (синергічний ефект). Таку комбінацію можна використовувати лише за умови ретельного клінічного та ЕКГ-моніторування, особливо на початку такого лікування.

У пацієнтів, які отримують дилтіазем при одночасному застосуванні з бета-блокаторами, підвищується ризик виникнення депресії (див. розділ «Небажані реакції»).

Аміодарон, дигоксин

Збільшення ризику брадикардії. При комбінуванні цих засібів з дилтіаземом потрібно дотримуватися обережності, особливо для пацієнтів літнього віку та при застосуванні високих доз.

Протиаритмічні засіби

Оскільки дилтіазем має протиаритмічні властивості, його одночасне призначення разом з іншими протиаритмічними засобами не рекомендоване (адитивний ризик посилення небажаних явищ з боку серця). Таку комбінацію потрібно застосовувати лише за умови ретельного клінічного та ЕКГ-моніторування.

Похідні нітратів

Посилення гіпотензивних ефектів та зомління (адитивні вазодилатаційні ефекти). В усіх пацієнтів, які отримують блокатори кальцієвих каналів, призначення похідних нітратів має здійснюватися лише з використанням поступового підвищення доз.

Циклоспорин

Збільшення циркулюючих рівнів циклоспорину. Рекомендовано зменшити дозу циклоспорину, моніторувати функцію нирок, кількісно визначати циркулюючі рівні циклоспорину та коригувати дозу під час комбінованої терапії цими засібами та після її припинення.

Фенітоїн

При одночасному застосуванні з фенітоїном дилтіазем може збільшувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові. Рекомендовано моніторувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові.

Рентгеноконтрастні речовини

У пацієнтів, які отримують дилтіазем, при внутрішньовенному болюсному введенні іонної рентгеноконтрастної речовини можуть посилюватися серцево-судинні ефекти, такі як артеріальна гіпотензія. Тому необхідна підвищена обережність при одночасному застосуванні дилтіазему та іонної рентгеноконтрастної речовини.

Карбамазепін

Збільшення циркулюючих рівнів карбамазепіну. Рекомендовано кількісно визначати рівень карбамазепіну у плазмі крові та за потреби коригувати дозу засібу.

Теофілін

Збільшення циркулюючих рівнів теофіліну.

Блокатори H₂-рецепторів (циметидин, ранітидин)

Збільшення концентрації дилтіазему у плазмі крові. За пацієнтами, які отримують терапію дилтіаземом, потрібно здійснювати ретельний моніторинг при початку терапії блокаторами H₂-рецепторів або при їх відміні. Може бути необхідним коригування добової дози дилтіазему.

Рифампіцин

Ризик зниження рівня дилтіазему у плазмі крові після початку терапії рифампіцином. За пацієнтом потрібно здійснювати ретельний моніторинг при початку терапії рифампіцином або при його відміні.

Літій

Ризик посилення нейротоксичних реакцій, спричинених літієм.

Антитромбоцитарні засіби

У дослідженні з оцінки фармакодинаміки показано, що дилтіазем інгібує агрегацію тромбоцитів. Хоча клінічна значимість цього результату невідома, потрібно враховувати потенційні адитивні ефекти при застосуванні засібу з антитромбоцитарними засібами.

Ацетилсаліцилати (ацетилсаліцилова кислота [АСК]/ацетилсаліцилат лізину [АСЛ])

Через підвищений ризик виникнення кровотеч через потенційним адитивним ефектом на агрегацію тромбоцитів сумісне застосування ацетилсаліцилатів (АСК/АСЛ) з дилтіаземом слід здійснювати обережно.

Загальна інформація, яку слід взяти до уваги

Через потенціал адитивних ефектів у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно з іншими засобами з відомим впливом на скоротливість та/або провідність міокарда, потрібно дотримуватися обережності та ретельно титрувати дозу.

Дилтіазем метаболізується ферментом CYP3A4. Було задокументоване помірне (менше ніж у 2 рази) збільшення концентрацій дилтіазему у плазмі крові у випадках його одночасного застосування з більш потужним інгібітором CYP3A4. Грейпфрутовий сік може підвищувати рівень дилтіазему в крові (у 1,2 раза). За пацієнтами, які споживають грейпфрутовий сік, потрібно здійснювати нагляд щодо можливого посилення небажаних ефектів дилтіазему. У разі підозри на наявність такої взаємодії потрібно уникати споживання грейпфрутового соку.

Дилтіазем також є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Сумісне застосування з іншими субстратами ферменту CYP3A4 може призводити до збільшення концентрацій будь-якого з одночасно застосовуваних засібів у плазмі крові. Сумісне застосування дилтіазему з індуктором ферменту CYP3A4 може зумовити зниження концентрації дилтіазему у плазмі крові.

Статини

Дилтіазем є інгібітором ферменту CYP3A4. Було показано, що він значущо збільшує AUC деяких статинів. При одночасному застосуванні дилтіазему може збільшуватися ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу, зумовлених статинами, які метаболізуються ферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин, флувастатин і симвастатин). Може знадобитися коригування дози статину (див. також інформацію про препарат відповідного статину). У разі можливості разом із дилтіаземом потрібно застосовувати статини, які не метаболізуються ферментом CYP3A4 (наприклад, правастатин); в іншому разі необхідний ретельний моніторинг щодо можливого виникнення ознак та симптомів потенційних токсичних реакцій на статини.

Цилостазол

Інгібування метаболізму цилостазолу (CYP3A4). Було виявлено, що дилтіазем збільшує експозицію цилостазолу та підвищує його фармакологічну активність.

Бензодіазепіни (мідазолам, тріазолам)

Дилтіазем значно збільшує концентрації мідазоламу і тріазоламу у плазмі крові та подовжує їхній період напіввиведення. Для пацієнтів, які приймають дилтіазем, потрібно дотримуватися особливої обережності при призначенні короткодіючих бензодіазепінів, які метаболізуються за допомогою шляху, опосередкованого ферментом CYP3A4.

Кортикостероїди (метилпреднізолон)

Дилтіазем може збільшувати рівні метилпреднізолону (через інгібування CYP3A4 і можливе інгібування Р-глікопротеїну). За пацієнтом потрібно здійснювати моніторинг при початку терапії метилпреднізолоном. Може бути необхідним коригування дози метилпреднізолону.

Цей препарат містить моногідрат лактози. Пацієнти з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрази-ізомальтази, не мають приймати цей препарат.

Для пацієнтів із порушеннями функції лівого шлуночка, брадикардією (ризик загострення) або АВ-блокадою першого ступеня або подовженим інтервалом PR, виявленими на ЕКГ (ризик загострення та, у рідкісних випадках, повної блокади), необхідний ретельний нагляд.

Перш ніж проводити загальне знеболювання, анестезіолог має бути поінформований про терапію дилтіаземом. Блокатори кальцієвих каналів можуть потенціювати пригнічення скоротливості, провідності та автоматизму міокарда, а також дилатацію судин, обумовлених дією анестезуючих засобів.

У пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю може спостерігатися збільшення концентрацій дилтіазему у плазмі крові. Потрібно суворо дотримуватися протипоказань та запобіжних заходів і на початку лікування препаратом здійснювати ретельний моніторинг, особливо за частотою серцевих скорочень.

У разі проведення загальної анестезії анестезіолога потрібно повідомити, що пацієнт приймає дилтіазем. Блокатори кальцієвих каналів можуть потенціювати пригнічення скоротливості, провідності та автоматичності міокарда, а також дилатацію судин, обумовлені дією анестезуючих засобів.

Застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як дилтіазем, може асоціюватися зі змінами настрою, в тому числі з виникненням депресії (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Небажані реакції»). Раннє розпізнавання відповідних симптомів має важливе значення, особливо у схильних до цього пацієнтів. У таких випадках слід розглянути припинення прийому препарату.

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, дилтіазем виявляє пригнічувальний вплив на перистальтику кишечнику. Через цим його слід обережно застосовувати пацієнтам, які мають ризик виникнення непрохідності кишечнику.

Неперетравлені залишки таблетованої форми препарату з уповільненим вивільненням діючої речовини можуть виводитися з калом, проте цей факт не має клінічного значення.

У пацієнтів з латентним або явним цукровим діабетом необхідний ретельний моніторинг з огляду на можливе збільшення рівня глюкози в крові.

Застосування дилтіазему може викликати бронхоспазм, включаючи загострення бронхіальної астми, особливо у пацієнтів з раніше існуючою гіперреактивністю бронхів. Також повідомлялося про випадки після збільшення дози. Потрібно моніторувати стан пацієнтів для виявлення ознак та симптомів порушення функції дихання під час терапії дилтіаземом.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність дилтіазему у дітей не встановлені.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

На даний час відомості щодо застосування дилтіазему у вагітних пацієнток є дуже обмеженими. Було показано, що дилтіазем проявляє репродуктивну токсичність у деяких видів тварин (щурів, мишей, кролів). Через цим дилтіазем не рекомендовано застосовувати у період вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не застосовують ефективні методи контрацепції.

Період годування груддю

Оскільки цей препарат виводиться у грудне молоко, грудне вигодовування під час прийому дилтіазему протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на дані, отримані щодо небажаних реакцій, наприклад щодо виникнення запаморочення (часто), загальне нездужання (часто) та нудоти, препарат може змінювати здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами. Проте не було проведено жодних досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю води, і не розламуючи чи не розжовуючи таблетку.

Пацієнтам потрібно повідомити, що оболонка таблетки може проходити через шлунково-кишковий тракт у незміненому вигляді.

У разі потрібності потрібно враховувати ретельне титрування дози, оскільки індивідуальна відповідь на терапію різних пацієнтів може варіювати. При переході від одного типу препарату на інший може бути необхідним коригування дози до досягнення задовільної відповіді на терапію. Щоб забезпечити стійкість відповіді на терапію після її досягнення, особливо при застосуванні лікарських форм з уповільненим вивільненням, препарат 90 мг і 120 мг слід продовжувати призначати за торговою маркою.

Дорослі:

Стенокардія та артеріальна гіпертензія:

Звичайна початкова доза становить одну таблетку (90 мг або 120 мг) при застосуванні 2 рази на добу. Відповіді пацієнтів на терапію можуть варіювати, потреби в дозі препарату можуть істотно відрізнятися між окремими пацієнтами. У деяких пацієнтів зі стенокардією виявилося корисним застосування вищих доз препарату до 480 мг на добу, особливо при нестабільній стенокардії. Можуть бути необхідними дози 360 мг на добу для забезпечення адекватного контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Пацієнти літнього віку і пацієнти з порушеннями функції печінки або нирок:

Слід проводити моніторинг частоти серцевих скорочень у цих пацієнтів, якщо вона знижується нижче показника 50 ударів за хвилину, дозу не слід збільшувати.

Стенокардія:

Рекомендована початкова доза препарату становить одну таблетку препарату 60 мг при застосуванні 2 рази на добу. Ця доза може бути збільшена до однієї таблетки препарату 90 мг або 120 мг при застосуванні 2 рази на добу.

Артеріальна гіпертензія:

Початкова доза має становити одну таблетку препарату 120 мг на добу. Може знадобитися коригування дози до однієї таблетки 90 мг або 120 мг при застосуванні два рази на добу.

Діти.

Безпека та ефективність застосування дилтіазему дітям не встановлені, тому застосування препарату дітям не рекомендоване.

Клінічні ефекти гострого передозування можуть включати виражену артеріальну гіпотензію, яка може призводити до колапсу, та гостре ураження нирок, синусову брадикардію з ізоритмічною дисоціацією або без неї, зупинку синусового вузла, порушення атріовентрикулярної провідності та зупинку серця.

Лікування в умовах стаціонару включатиме промивання шлунка та осмотичний діурез. Порушення провідності можуть коригуватися шляхом тимчасового встановлення водія ритму. Засоби, які пропонуються для коригування розладів: атропін, вазопресори, інотропні засоби, глюкагон та інфузії кальцію глюконату.

У наведеній нижче таблиці представлені відомості щодо небажаних реакцій при застосуванні дилтіазему, схвалені Радою міжнародних організацій медичних наук (CIOMS) із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частоту не встановлено (неможливо оцінити за доступними даними). У кожній з груп за частотою небажані реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації препарату є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» від застосування цього препарату. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані небажані реакції за допомогою національної системи фармаконагляду.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

№ 30 (10хЗ): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ «Зентіва».

Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».