Дьоготь березовий ветеринарний рідина по 100 мл у флак.

Бензол, ксилол, крезол, крезот, толуол, гваякол, фенол, смоли та інші речовини.

Дьоготь березовий має сильні антисептичні, місцевоподразнюючі, кератопластичні, кератолітичні, протизапальні, інсектицидні, протипаразитарні і дезинфікуючі властивості. Після короткочасної дії знешкоджує багато видів бактерій і, зокрема, туберкульозну паличку і спори сибірської виразки. Покращує кровопостачання тканин, помірно подразнює чутливі нервові закінчення, стимулює регенерацію епідермісу пошкоджених тканин, підсилює процес зроговіння, підсушує рани і прискорює їх загоєння. У малих концентраціях активує грануляцію, а в великих (вище 10%) — різко послаблює її. При тривалому застосуванні дьогтю можливе подразнення шкіри.

Дьоготь березовий застосовують переважно зовнішньо у вигляді 10-30% мазі або лініменту для лікування шкірних захворювань: екземи, дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії), корости, фурункульозу, піодермії, пролежнів, опіків, виразок, обморожень, ранових інфекцій, ран кінцівок, тріщин копит коней, рогового чохла у великої рогатої худоби та ін.

Використовують при інфекційних і гельмінтозних захворюваннях дихальних шляхів як відхаркувальний, антимікробний і протипаразитарний засіб у формі інгаляції парів чистого дьогтю.

Для дезінфекції приміщень, тваринницьких приміщень, вигрібних ям, предметів догляду за тваринами і стійл застосовують дьоготь в 5-10% -их сірчано-дігтярних (лужних) розчинах. Для знезараження кінської збруї, як правило, використовують чистий дьоготь.

Є складовою частиною мильно-дігтярного спирту (дьогтю, мила зеленого і спирту етилового 95% по 1 рівній частині) дігтярної мазі (1 частина дьогтю і мазі парафіну (1 частина парафіну і 3-4 частини вазелінової олії — індиферентна мазева основа) 10 частин), віденського дігтярного лініменту (дьогтю і сірки по 1 частини, спирту і зеленого мила по 2 частини); мазі Вількінсона (дьогтю 15 частин, кальцію карбонату (крейди осадженої) 10 частин, сірки очищеної 15 частин, мазі нафталанної 30 частин, мила зеленого 30 частин, води 4 частини); лініменту бальзамічного за Вишневським (дьогтю 3 частини, ксероформу 3 частини, олії рицинової 94 частини).

Наносять на уражені ділянки шкіри 2 рази на день. Всі препарати дьогтю для лікування корости наносять теплими (40-50 ° С) і ретельно втирають в шкіру. Курс лікування 5-12 днів, при грибкових захворюваннях — до 3-х тижнів. Курс лікування — дворазово з інтервалом в 7 днів. У запущених випадках — трикратно з інтервалом в 3-4 дня. При ящурному ураженні копит їх очищують і обробляють чистим березовим дьогтем або сумішшю дьогтю з риб'ячим жиром для змащування і просочення пов'язок.

Всередину дьоготь призначають рідко, як протибродильний і дезінфікуючий шлунковий і кишковий засіб (у вигляді 10% водної емульсії):

• коням і великій рогатій худобі — 10,0-25,0 г;
• вівцям, козам і свиням — 2,0-5,0 г;
• собакам — 0,1-1,0 г;
• курям — 0,05-0,2 г на голову.

Застосування засобів на основі дьогтю протипоказано при екземі в стадії загострення, порушення функції нирок.

При застосуванні дьогтю всередину або зовнішньо в значних кількостях може наступити отруєння, що виявляється переважно запаленням нирок і явищами паралічу центральної нервової системи. Сеча при цьому, як при отруєнні фенолом і іншими подібними речовинами, забарвлюється в темний колір.

У сухому, темному, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ° С.

Термін придатності не обмежений.