Долоніка 10 мг таблетки, в/плів. обол., прол./д. по 10 мг №30 (10х3)

діюча речовина: оксикодону гідрохлорид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, пролонгованої дії містить 10 мг оксикодону гідрохлориду (що еквівалентно 9,0 мг оксикодону) або 20 мг оксикодону гідрохлориду (що еквівалентно 17,9 мг оксикодону), або 40 мг оксикодону гідрохлориду (що еквівалентно 35,9 мг оксикодону), або 80 мг оксикодону гідрохлориду (що еквівалентно 71,7 мг оксикодону);

допоміжні речовини: ядро таблетки — цукор сферичний, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, етилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, целюлоза порошкоподібна (тільки для таблеток по 10 мг), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

плівкова оболонка — гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172) (тільки для таблеток 10 мг, 20 мг та 40 мг), заліза оксид коричневий (Е 172) (тільки для таблеток 10 мг), заліза оксид жовтий (Е 172) (тільки для таблеток 40 мг та 80 мг).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-червоного кольору з лініями розлому з обох боків;

таблетки по 20 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору з лініями розлому з обох боків;

таблетки по 40 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжевого кольору з лініями розлому з обох боків;

таблетки по 80 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з лініями розлому з обох боків.

Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Код ATХ N02A A05.

Фармакодинаміка.

Оксикодон проявляє афінність до каппа-, мю- та дельта-рецепторів опіоїдів у головному та спинному мозку та периферичних органах. Він діє на ці рецептори як агоніст опіоїдів без антагоністичного ефекту. Терапевтичний ефект є переважно знеболювальним та седативним. Порівняно з лікарськими формами оксикодону з негайним вивільненням, які застосовують у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими речовинами, таблетки пролонгованої дії забезпечують полегшення болю протягом значно довшого періоду без зростання частоти небажаних ефектів.

Ендокринна система

Див. розділ «Особливості застосування».

Шлунково-кишковий тракт

Опіоїди можуть спричиняти спазм сфінктера Одді.

Інші фармакологічні ефекти

Діти

У цілому дані з безпеки, отримані в процесі 9 клінічних досліджень фармакодинаміки і фармакокінетики, в яких взяли участь загалом 629 немовлят і дітей (віком від 2 місяців до 17 років), які отримували оксикодон перорально, демонструють, що пероральний оксикодон добре переноситься пацієнтами дитячого віку з незначними побічними ефектами, переважно з боку шлунково-кишкового тракту і нервової системи. Отримані позитивні дані з безпеки для перорального оксикодону підтверджуються 9 дослідженнями за участю загалом 1860 немовлят і дітей, яким оксикодон застосовували буккально, внутрішньом'язово та внутрішньовенно та у яких також спостерігалися тільки легкі побічні ефекти, подібні до тих, що спостерігалися при пероральному застосуванні оксикодону.

Діапазон доз парентерального оксикодону, що вводили немовлятам і дітям у клінічних випробуваннях, становив від 0,025 мг/кг до 0,1 мг/кг, при цьому дозу 0,05 мг/кг найчастіше використовували після дози 0,1 мг/кг. Діапазон доз внутрішньовенного оксикодону становив від 0,025 мг/кг до 0,1 мг/кг, причому дозу 0,05 мг/кг найчастіше використовували після дози 0,1 мг/кг. Діапазон доз внутрішньом'язового оксикодону становив від 0,02 мг/кг до 0,1 мг/кг. Діапазон доз перорального оксикодону становив від 0,1 мг/кг (початкова доза) до 1,24 мг/кг/добу. Доза буккального оксикодону становила 0,1 мг/кг.

У цілому побічні ефекти в цих дослідженнях оксикодону в немовлят і дітей узгоджуються з відомим профілем безпеки оксикодону, розробленим у процесі численних клінічних випробувань, проведених у дорослих. У процесі цих досліджень не було виявлено жодних нових або неочікуваних сигналів безпеки. Всі зареєстровані побічні ефекти відповідали відомому профілю безпеки оксикодону та інших подібних сильних опіоїдів. Проте препарат Долоніка не рекомендовано застосовувати дітям віком до 12 років через недостатні дані про безпеку та ефективність.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Щоб зберегти властивості таблеток контрольовано вивільняти діючу речовину, таблетки пролонгованого вивільнення слід ковтати цілими або поділити на рівні дози, а не жувати або подрібнювати, оскільки це призведе до негайного вивільнення оксикодону.

Відносна біодоступність оксикодону у лікарській формі з пролонгованим вивільненням є порівнянною з лікарською формою оксикодону негайного вивільнення для перорального застосування, але при пролонгованому вивільненні максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 3 години, а не через 1—1,5 години. Максимальні та мінімальні концентрації оксикодону у лікарських формах з пролонгованим та негайним вивільненням є порівнянними після прийому однакових доз з інтервалами 12 та 6 годин відповідно. Абсолютна біодоступність оксикодону становить приблизно дві третини від лікарської форми для парентерального застосування. Таблетки пролонгованої дії по 10 мг, 20 мг, 40 мг і 80 мг є біоеквівалентними пропорційно до кількості поглиненої діючої речовини, а також відносно швидкості та об’єму всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі крові може підвищуватися після вживання їжі з високим вмістом жиру порівняно з прийомом препарату натще.

Розподіл

У рівноважному стані об’єм розподілу оксикодону становить 2,6 л/кг, а зв’язування з білками плазми крові — 38—45 %; період напіввиведення дорівнює 4—6 годинам, а плазмовий кліренс — 0,8 л/хв. Період напіввиведення оксикодону при застосуванні таблеток пролонгованої дії становить 4,5 години, при цьому рівноважні значення досягаються в середньому після першого дня лікування.

Метаболізм

Оксикодон метаболізується у кишечнику та печінці за участю CYP3A4 та CYP2D6 до нороксикодону, оксиморфону та нороксиморфону з подальшим утворенням глюкуронідних кон’югатів. Вважається, що жоден із цих метаболітів не відіграє значної ролі в знеболювальному ефекті оксикодону.

Дослідження in vitro демонструють, що терапевтичні дози циметидину, імовірно, не чинять істотного впливу на утворення нороксикодону. У людей хінідин зменшує вироблення оксиморфону, тоді як фармакодинамічні властивості оксикодону залишаються переважно без змін. Роль метаболітів у загальному фармакодинамічному ефекті незначна.

Виведення

Оксикодон та його метаболіти виводяться зі сечею та калом. Оксикодон проходить через плацентарний бар’єр та виє у грудному молоці. У жінок у середньому концентрація оксикодону у плазмі крові до 25 % вища, ніж у чоловіків на основі коригованої маси тіла.

Виражений больовий синдром, що може адекватно контролюватися тільки за допомогою опіоїдних аналгетиків.

Препарат Долоніка показаний для дорослих і підлітків віком від 12 років.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Виражене пригнічення функції дихання з гіпоксією та/або гіперкапнією.
• Тяжке хронічне обструктивне захворювання легень.
• Легеневе серце.
• Тяжка бронхіальна астма.
• Паралітична кишкова непрохідність.

Сумісне застосування опіоїдів зі седативними лікарськими засобами, такими як бензодіазепіни або подібні препарати, збільшує ризик розвитку седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку в результаті адитивного депресивного ефекту на центральну нервову систему (ЦНС). Доза і тривалість одночасного застосування мають бути обмежені. Препарати, що впливають на ЦНС, включають інші опіоїди, габапентоноїди, такі як прегабалін, анксіолітики, седативні засоби та снодійні, включаючи бензодіазепіни, нейролептичні засоби, антидепресанти, фенотіазини та алкоголь.

Потрібно уникати одночасного вживання алкоголю та застосування препарату Долоніка, оскільки можливе посилення фармакодинамічних ефектів препарату.

Сумісне застосування оксикодону зі серотоніновими засобами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН), можуть спричинити токсичність серотоніну. Прояви токсичності серотоніну можуть включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардія, нестабільний артеріальний тиск, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації, ригідність) та/або шлунково-кишкові прояви (наприклад, нудота, блювання, діарея). Оксикодон потрібно застосовувати обережно, а у разі потрібності зменшити дози для пацієнтів, які застосовують ці препарати.

Антихолінергічні засоби (наприклад, антипсихотики, трициклічні антидепресанти, антигістамінні, протиблювальні засоби, міорелаксанти, протипаркінсонічні засоби) можуть посилювати антихолінергічні небажані ефекти оксикодону, такі як запор, сухість у роті або розлади сечовипускання).

Препарат Долоніка слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують або протягом останніх двох тижнів отримували інгібітори моноаміноксидази (МАО).

В окремих випадках при одночасному застосуванні оксикодону і кумаринових антикоагулянтів спостерігалося клінічно значуще зниження або збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Оксикодон метаболізується головним чином ферментами CYP3A4 та CYP2D6. Дія цих метаболічних шляхів може бути пригнічена або індукована різними лікарськими засобами, що виводяться одночасно, або елементами, що надходять в організм людини з їжею.

У наступних розділах ці взаємодії пояснюються більш докладно.

Інгібітори CYP3A4, такі як макролідні антибіотики (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин або телітроміцин), азольні фунгіциди (наприклад, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол або позаконазол), інгібітори протеази (наприклад, боцепревір, ритонавір, індинавір, нелфінавір або саквінавір), циметидин і грейпфрутовий сік можуть спричиняти зниження кліренсу оксикодону, що може призвести до збільшення концентрації оксикодону у плазмі крові. Тому доза оксикодону може потребувати відповідної корекції.

Нижче наведені деякі конкретні приклади інгібування ферменту CYP3A4:

• Ітраконазол, потужний інгібітор CYP3A4, що застосовували у дозі 200 мг перорально протягом 5 днів, збільшував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно в 2,4 раза вищим (діапазон 1,5—3,4).
• Вориконазол, інгібітор CYP3A4, що застосовували у дозі по 200 мг 2 рази на добу протягом 4 днів (400 мг як перші дві дози), збільшував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно в 3,6 раза вищим (діапазон 2,7—5,6).
• Телітроміцин, інгібітор CYP3A4, що застосовували у дозі 800 мг перорально протягом 4 днів, збільшував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно в 1,8 раза вищим (діапазон 1,3—2,3).
• Грейпфрутовий сік, інгібітор CYP3A4, що застосовували по 200 мл 3 рази на добу протягом 5 днів, збільшував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно в 1,7 раза вищим (діапазон 1,1—2,1).

Індуктори CYP3A4, такі як рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн або звіробій, можуть індукувати метаболізм оксикодону та спричиняти підвищений кліренс оксикодону, що може призвести до зниження концентрації оксикодону у плазмі крові. Тому доза оксикодону може потребувати відповідної корекції.

Деякі конкретні приклади індукування ферменту CYP3A4 подані нижче:

• Звіробій, індуктор CYP3A4, що застосовували по 300 мг 3 рази на добу протягом 15 днів, збільшував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно на 50 % нижчим (діапазон 37—57 %).
• Рифампіцин, індуктор CYP3A4, що застосовували по 600 мг 1 раз на добу протягом 7 днів, знижував AUC перорального оксикодону. У середньому значення AUC було приблизно на 86 % нижчим.

Препарати, які інгібують активність CYP2D6, такі як пароксетин або хінідин, можуть спричиняти зниження кліренсу оксикодону, що може призвести до збільшення концентрації оксикодону у плазмі крові.

Оксикодон слід обережно застосовувати у таких випадках: тяжкі порушення дихання, апное під час сну, сумісне застосування депресантів ЦНС, інгібіторів МАО, толерантність до опіоїдів, фізична залежність і синдром відміни (див. нижче), психологічна залежність, ризик зловживання та алкогольна або наркотична залежність в анамнезі, ослаблені пацієнти літнього віку, травма голови, внутрішньочерепні ураження або підвищений внутрішньочерепний тиск, зниження рівня свідомості невизначеного походження, артеріальна гіпотензія, гіповолемія, епілепсія або схильність до судом, панкреатит, обструктивні та запальні захворювання кишечнику, порушення функції печінки або нирок, мікседема, гіпотиреоз, хвороба Аддісона, гіпертрофія передміхурової залози, алкоголізм, токсичний психоз, алкогольний делірій, запор, захворювання жовчовивідних шляхів.

Якщо протягом застосування препарату підозрюється або виникає кишкова непрохідність, прийом препарату Долоніка потрібно негайно припинити.

Гепатобіліарні розлади

Оксикодон може спричинити дисфункцію та спазм сфінктера Одді, таким чином підвищуючи внутрішньочеревний тиск і збільшуючи ризик виникнення симптомів з боку жовчовивідних шляхів та панкреатиту. Тому оксикодон слід обережно призначати пацієнтам з панкреатитом та захворюваннями жовчовивідних шляхів.

Пригнічення дихання

Основним ризиком надлишку опіоїдів є пригнічення дихання.

Опіоїди можуть спричиняти порушення дихання, пов’язані зі сном, включаючи апное під час сну та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Застосування опіоїдів збільшує ризик розвитку апное під час сну залежно від дози. Для пацієнтів, які страждають на апное під час сну, потрібно розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.

Ризик одночасного застосування седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або споріднені препарати:

Сумісне застосування оксикодону та седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або подібні препарати, може спричинити седацію, пригнічення дихання, кому та летальний наслідок. Зважаючи на ці ризики, супутнє застосування седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або споріднені препарати, з опіоїдами слід тільки пацієнтам, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо приймається рішення про призначення оксикодону одночасно з бензодіазепінами, потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути якомога коротшою.

Потрібно уважно спостерігати за пацієнтами щодо появи ознак та симптомів пригнічення дихання і седації. Тому наполегливо рекомендовано інформувати пацієнтів, а також осіб, які здійснюють догляд за пацієнтами, щоб вони знали про можливість появи цих симптомів.

Тільки для препарату Долоніка 80 мг:

Препарат Долоніка, таблетки пролонгованої дії по 80 мг, не потрібно застосовувати пацієнтам, які раніше не приймали опіоїди, оскільки це може призвести до небезпечного для життя пригнічення функції дихання.

Для збереження властивостей таблеток контрольовано вивільняти діючу речовину таблетки пролонгованої дії слід ковтати цілими, не жувати та не подрібнювати. Після прийому розжованих або подрібнених таблеток відбувається швидке вивільнення та всмоктування оксикодону гідрохлориду у потенційно смертельних дозах (див. розділ «Передозування»).

Інгібітори МАО

Оксикодон слід обережно призначати пацієнтам, які приймають інгібітори МАО або пацієнтам, які отримували інгібітори МАО протягом попередніх двох тижнів.

Толерантність, фізична залежність і синдром відміни

При хронічному застосуванні у пацієнтів може розвинутися толерантність до препарату та необхідність збільшити дозу для отримання того ж рівня контролю болю, що і раніше. При тривалому застосуванні препарату Долоніка може розвиватися звикання до препарату, що призводить до потрібності застосування вищих доз для досягнення бажаного знеболювального ефекту. Тривале застосування препарату Долоніка може призвести до розвитку фізичної залежності. Після раптового припинення прийому препарату можлива поява симптомів відміни. Якщо потреби в терапії оксикодоном більше немає, рекомендовано поступово зменшувати добову дозу, щоб запобігти розвитку синдрому відміни.

Прояви відміни можуть включати позіхання, мідріаз, сльозотечу, ринорею, тремор, підвищене потовиділення, неспокій, тривожність, судоми, безсоння або міалгію.

Опіоїди не є терапією першої лінії для пацієнтів з хронічним незлоякісним болем та не рекомендуються як єдиний метод лікування. Опіоїди потрібно застосовувати як частину комплексної програми лікування, що включає інші препарати і методи лікування. Пацієнти з хронічним незлоякісним болем потребують спостереження щодо розвитку залежності та зловживання. Для досягнення цілей лікування наполегливо рекомендовано, щоб лікар визначав результати лікування відповідно до основних рекомендацій лікування болю. За потрібності дозування можна коригувати. У разі, якщо цілі лікування не будуть досягнуті, слід розглянути питання про припинення терапії.

Розлад, пов'язаний зі вживанням опіоїдів (зловживання і залежність)

Повторне застосування опіоїдів, таких як оксикодон, може призвести до розвитку толерантності та фізичної та/або психологічної залежності.

При повторному застосуванні препарату Долоніка може розвинутися розлад, пов'язаний із застосуванням опіоїдів (РЗО). Вища доза та довша тривалість лікування опіоїдами може підвищити ризик розвитку РЗО. Зловживання або навмисне неправильне застосування препарату Долоніка може призвести до передозування та/або летального наслідку. Ризик РЗО збільшується у пацієнтів з розладами, викликаними зловживанням психоактивних речовин (включаючи зловживання алкоголем), курців або пацієнтів з порушеннями психічного здоров’я (наприклад, тяжка депресія, тривожність та розлади особистості), у тому числі в особистому або сімейному анамнезі.

Перед початком та у період лікування оксикодоном з пацієнтом слід узгодити цілі лікування та план його припинення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перед початком і у період лікування пацієнта також слід проінформувати про ризики та прояви РЗО. У разі появи цих ознак пацієнтам потрібно порадити звернутися до лікаря.

Пацієнти потребують ретельного спостереження щодо ознак неправильного застосування, зловживання чи залежності (наприклад, занадто швидке прохання виписати повторний рецепт). Це включає огляд одночасного застосування опіоїдів та психоактивних препаратів (таких як бензодіазепіни). Для пацієнтів з ознаками та симптомами РЗО слід розглянути можливість консультації нарколога.

Алкоголь

При одночасному вживанні алкоголю та застосуванні препарату Долоніка можливе посилення небажаних ефектів препарату, тому одночасного застосування потрібно уникати.

Гіпералгезія

Може виникнути гіпералгезія, при якій подальше збільшення дози оксикодону не супроводжується збільшенням ефекту, особливо при застосуванні високих доз препарату. Може знадобитися зменшення дози оксикодону або заміна іншим опіоїдом.

Діти

Через проблеми безпеки й ефективності препарат Долоніка не потрібно застосовувати дітям віком до 12 років.

Не рекомендовано застосовувати препарат Долоніка пацієнтам до операції або протягом перших 12—24 годин після операції. Залежно від виду й масштабу хірургічної процедури, обраної процедури анестезії, іншого препарату, що використовується одночасно, та індивідуального стану пацієнта, терміни післяопераційного застосування препарату Долоніка слід визначати після ретельного аналізу співвідношення користь-ризик у кожному окремому разі.

Опіоїди, такі як оксикодону гідрохлорид, можуть впливати на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозну або гонадну системи. Деякі зміни, які можна помітити, включають підвищення рівня пролактину в сироватці крові та зниження рівня кортизолу та тестостерону у плазмі крові. Через такі гормональні зміни можуть проявлятися клінічні прояви.

Як і у разі застосування всіх лікарських засобів, що містять опіоїди, підвищена обережність необхідна при застосуванні препарату Долоніка пацієнтам, які підлягають операції на кишечнику, через відомим порушенням моторики кишечнику. Опіоїди слід призначати лише після того, як лікар підтвердить відновлення функції кишечнику.

Парентеральна ін'єкція у вену пероральних лікарських форм може призвести до серйозних, потенційно летальних наслідків.

Препарат Долоніка може бути причиною позитивного результату аналізу на допінг.

Застосування препарату Долоніка як допінгового засобу може бути небезпечним для здоров’я.

Цей препарат містить цукрозу. Пацієнти, які страждають на такі рідкісні спадкові проблеми як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрази-ізомальтази, не мають приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування цього препарату по можливості не рекомендовано для пацієнток у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Відомості щодо застосування оксикодону у період вагітності обмежені. Немовлята, народжені від матерів, які отримували опіоїди протягом останніх 3—4 тижнів до пологів, потребують контролю щодо пригнічення функції дихання. Абстинентні прояви можуть спостерігатися у новонароджених від матерів, які проходять лікування оксикодоном.

Годування груддю

Оксикодон може екскретуватися у грудне молоко та спричинити седацію й пригнічення функції дихання у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні. Тому препарат Долоніка не потрібно застосовувати жінкам у період годування груддю.

Фертильність

Даних про вплив оксикодону на фертильність у людей немає. Дослідження на щурах не продемонстрували жодного впливу на фертильність

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оксикодон може проявляти значний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Це особливо ймовірно на початку терапії препаратом Долоніка, після збільшення дози або зміни препарату, а також при одночасному застосуванні оксикодону з іншими депресантами ЦНС.

На тлі стабільної терапії абсолютна заборона керування транспортними засобами не потрібна.

Лікар має оцінити здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами в кожній окремій ситуації.

Дозування

Дозування залежить від інтенсивності больового синдрому та індивідуальної чутливості пацієнта до лікування.

Якщо не зазначено інше, потрібно дотримуватися нижченаведених загальних рекомендацій з дозування препарату Долоніка:

Дорослі та підлітки (віком від 12 років)

Титрування дози

Звичайна початкова доза для пацієнтів, які не отримували опіоїди або пацієнтів із сильним болем, який не контролюється слабшими опіоїдами, становить 10 мг оксикодону гідрохлориду з інтервалом прийому 12 годин.

Пацієнти, які вже приймали опіоїди, можуть починати лікування з вищих доз з урахуванням свого попереднього досвіду застосування опіоїдних препаратів.

Перехід від застосування морфіну на оксикодон

Різниця між пацієнтами вимагає, щоб кожному пацієнту була ретельно підібрана доза, яка підходить саме йому. На початку переходу може бути рекомендована доза нижче еквівалентної. Пацієнти, які отримували пероральний морфін перед терапією оксикодоном, мають отримувати добову дозу, виходячи з наступного співвідношення: 10 мг перорального оксикодону еквівалентно 20 мг перорального морфіну.

З огляду на індивідуальні відмінності у чутливості до різних опіоїдів рекомендовано, щоб пацієнти починали застосування оксикодону гідрохлориду, таблеток пролонгованого вивільнення, після переходу від застосування інших опіоїдів із 50—75 % розрахованої дози оксикодону гідрохлориду.

Корекція дози

Деякі пацієнти, які отримують препарат Долоніка згідно з постійною схемою, додатково потребують застосування аналгетиків негайного вивільнення як препаратів невідкладної допомоги для контролю проривного болю. Таблетки пролонгованої дії Долоніка не показані для лікування такого проривного болю. Одноразова доза препарату невідкладної допомоги має становити 1/4 від добової еквіаналгетичної дози препарату Долоніка з інтервалом прийому 6 годин. Застосування препарату невідкладної допомоги більше двох разів на день свідчить про те, що дозування таблеток пролонгованої дії Долоніка потрібно збільшувати. Дозу не слід коригувати частіше ніж кожні 1—2 дні, доки не буде досягнуто стабільного застосування 2 рази на добу.

Після збільшення дози із 10 мг до 20 мг з інтервалом прийому 12 годин корекцію дози слід здійснювати кроками, що приблизно дорівнюють третині добової дози, до отримання бажаного ефекту. Мета лікування полягає в індивідуальному дозуванні для кожного пацієнта, при якому прийом препарату 2 рази на добу забезпечує достатнє знеболення з переносимими побічними ефектами та мінімальним застосуванням препаратів невідкладної допомоги впродовж якомога довшого періоду, поки потрібне усунення болю.

Для більшості пацієнтів підходить рівномірний розподіл (однакові дози вранці та ввечері) згідно з постійною схемою (кожні 12 годин). Для деяких пацієнтів може бути корисним нерівномірний розподіл добової дози.

Як правило застосовують найнижчу ефективну знеболювальну дозу.

Для лікування болю, не пов’язаного зі злоякісними новоутвореннями, як правило є достатньою добова доза 40 мг, проте може бути потрібною вища доза. Пацієнти з больовим синдромом, пов’язаним зі злоякісними новоутвореннями, можуть потребувати доз від 80 мг до 120 мг, а в окремих випадках доза може бути підвищена до 400 мг. У разі потреби вищих доз рішення слід приймати індивідуально з урахуванням співвідношення між ефективністю та переносимістю і ризиком виникнення небажаних ефектів.

Цілі лікування та його припинення

До початку лікування оксикодоном слід узгодити з пацієнтом стратегію лікування, включаючи тривалість і цілі лікування, а також план завершення лікування, відповідно до рекомендацій з лікування болю. У період лікування між лікарем і пацієнтом має бути частий контакт, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питання про припинення лікування і, за потрібності, скоригувати дозування. Коли пацієнт більше не потребує терапії оксикодоном, може бути доцільно поступово зменшувати дозу, щоб запобігти виникненню симптомів відміни. За відсутності адекватного контролю болю слід розглянути можливість гіпералгезії, порушення толерантності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Тривалість лікування

Препарат Долоніка не потрібно застосовувати довше, ніж це потрібно.

Пацієнти літнього віку

Корекція дозування при лікуванні пацієнтів літнього віку без клінічних проявів порушення функції печінки та/або нирок не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки

Для початку лікування цієї категорії пацієнтів слід дотримуватися консервативного підходу. Лікування дорослих пацієнтів потрібно починати з половини рекомендованої дози (наприклад, від загальної добової дози 10 мг перорально для пацієнтів, які раніше не приймали опіоїдів) та підбирати для кожного пацієнта індивідуально залежно від клінічних проявів. Таким чином, найнижча рекомендована доза, зазначена у цій Інструкції для медичного застосування, а саме 10 мг, може не підходити як початкова доза.

Пацієнти інших груп ризику

Лікування пацієнтів з низькою масою тіла або повільним метаболізмом лікарських засобів, які раніше не приймали опіоїдів, слід починати з половини рекомендованої для дорослих дози.

Таким чином, найнижча рекомендована доза, зазначена у цій Інструкції для медичного застосування, а саме 10 мг, може не підходити як початкова доза.

Діти (віком до 12 років)

Оксикодон не рекомендовано застосовувати дітям віком до 12 років через недостатні дані про безпеку та ефективність.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Препарат Долоніка слід приймати двічі на добу у призначеній дозі згідно з постійною схемою.

Таблетки пролонгованої дії можна приймати незалежно від вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки Долоніка потрібно приймати цілими або поділити на рівні дози, не жувати та не подрібнювати.

Прояви інтоксикації:

Гостре передозування оксикодоном може призвести до пригнічення дихання, сонливості, ступору чи коми, зниження тонусу скелетних м'язів, міозу, брадикардії, зниження артеріального тиску, набряку легенів, колапсу кровообігу і летальних наслідків.

При передозуванні оксикодоном спостерігалася токсична лейкоенцефалопатія.

Терапія інтоксикації:

Прохідність дихальних шляхів має бути відновлена. Чисті опіоїдні антагоністи, такі як налоксон, є специфічними антидотами проти симптомів передозування опіоїдами. У разі потреби слід використовувати інші підтримуючі заходи.

Налоксон: наприклад, 0,4—2 мг внутрішньовенно. Введення одноразових доз слід повторювати залежно від клінічної ситуації з інтервалами 2—3 хвилини. Можна застосовувати внутрішньовенну інфузію 2 мг налоксону у 500 мл ізотонічного сольового розчину або 5 % розчину декстрози (відповідає 0,004 мг/мл налоксону). Швидкість інфузії слід встановити залежно від попереднього болюсного введення препарату та реакції пацієнта.

Інші підтримуючі заходи: штучне дихання, оксигенотерапія, введення судинозвужувальних засобів та інфузійна терапія для лікування супутнього гемодинамічного шоку. При зупинці серця або серцевій аритмії показаний масаж серця або дефібриляція. Потрібно підтримувати водно-електролітного балансу.

Завдяки своїм фармакологічним властивостям оксикодон може спричиняти пригнічення дихання, міоз, бронхоспазм та спазми гладкої мускулатури, а також пригнічувати кашльовий рефлекс.

Найчастішими побічними реакціями є нудота (особливо на початку лікування) і запор.

Як і у разі з іншими опіоїдами, найсерйознішою побічною реакцією є пригнічення функції дихання. Така реакція з найбільшою ймовірністю спостерігається у пацієнтів літнього віку та ослаблених пацієнтів або у пацієнтів з непереносимістю опіоїдів.

У чутливих пацієнтів опіоїди можуть спричиняти виражене зниження артеріального тиску.

Небажані реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

Дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частоту не встановлено (частоту не можна визначити на основі наявних даних).

Інфекції та інвазії

Рідко: простий герпес.

З боку імунної системи

Нечасто: реакції гіперчутливості.

Частоту не встановлено: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

З боку обміну речовин і харчування

Часто: зниження апетиту аж до втрати аппетиту.

Нечасто: зневоднення.

Рідко: підвищений апетит.

Розлади психіки

Часто: тривожність, сплутаність свідомості, депресії, зниження активності, метушливість, психомоторна гіперактивність, нервозність, безсоння, незвичайні думки.

Нечасто: збудження, афективна лабільність, ейфоричний настрій, зміни сприйняття (наприклад, галюцинації, дереалізація), зниження лібідо, наркотична залежність (див. розділ «Особливості застосування»).

Частоту не встановлено: агресія.

З боку нервової системи

Дуже часто: сонливість, седація, запаморочення, головний біль.

Часто: тремор, загальна слабкість.

Нечасто: амнезія, судомні напади (особливо у пацієнтів, які страждають на епілепсію, або у пацієнтів зі схильністю до судом), порушення концентрації уваги, мігрень, артеріальна гіпертензія; мимовільні скорочення м'язів, гіпестезія, порушення координації, розлади мовлення, запаморочення, парестезія, дисгезія.

Частоту не встановлено: гіпералгезія.

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору, міоз.

З боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: порушення слуху, вертиго.

З боку серця

Нечасто: тахікардія, прискорене серцебиття (у контексті абстинентного синдрому).

З боку судин

Нечасто: вазодилатація.

Рідко: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи,органів грудної клітки та середостіння

Часто: задишка.

Нечасто: пригнічення дихання, зміна голосу, кашель.

Частоту не встановлено: синдром апное під час сну.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: запор, блювання, нудота.

Часто: біль у животі, діарея, сухість у роті, гикавка, диспепсія.

Нечасто: виразки ротової порожнини, стоматит, дисфагія, метеоризм, відрижка, кишкова непрохідність.

Рідко: дьогтеподібні випорожнення, стоматологічні захворювання, пошкодження зубів, кровоточивість ясен.

Частоту не встановлено: карієс.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів

Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту не встановлено: холестаз, жовчна коліка, дисфункція сфінктера Одді.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже часто: свербіж.

Часто: шкірні реакції/висипання, гіпергідроз.

Нечасто: сухість шкіри.

Рідко: кропив’янка.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Часто: порушення сечовипускання, посилення позивів до сечовипускання.

Нечасто: затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: еректильна дисфункція, гіпогонадизм.

Частоту не встановлено: аменорея.

Загальні розлади та ураження у місці введення препарату

Часто: астенія, втома.

Нечасто: озноб; синдром відміни, біль (наприклад, у грудній клітці), нездужання, набряк, периферичні набряки, фізична залежність, спрага.

Рідко: зміни маси тіла (збільшення або зменшення).

Частоту не встановлено: абстинентний синдром у новонароджених.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Нечасто: випадкові травми.

Опис окремих побічних реакцій

Медикаментозна залежність

Повторне застосування оксикодону може призвести до медикаментозної залежності, навіть у терапевтичних дозах. Ризик розвитку медикаментозної залежності може варіюватися залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта, дозування та тривалості лікування опіоїдами (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти та підлітки

Очікується, що частота, характер і тяжкість побічних реакцій у пацієнтів віком до 12 років не будуть відрізнятися від частоти, характеру і тяжкості побічних реакцій у дорослих і підлітків віком від 12 років.

Для новонароджених від матерів, які отримували чи отримують препарат Долоніка.

Для таблеток по 10 мг — 3 роки.

Для таблеток по 20 мг, 40 мг та 80 мг — 4 роки.

Для таблеток по 10 мг: зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °C.

Для таблеток по 20 мг, 40 мг та 80 мг: зберігати в недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання.

По 10 таблеток у блістері. По 3 або 10 блістерів з функцією захисту від відкриття дітьми в картонній коробці.

За рецептом.

Асіно Фарма АГ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бірсвег 2, 4253 Лісберг, Швейцарія.