Дипіридамол розчин д/ін. 0.5 % по 2 мл №5 в амп.

діюча речовина: dipyridamole;

1 мл розчину містить дипіридамолу 5 мг;

допоміжні речовини: кислота винна, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтого кольору.

Антитромботичні засоби. Код АТХ В01А С07.

Фармакодинаміка.

Сприяє поліпшенню кровообігу в колатеральній судинній мережі при порушеннях такого в основних коронарних судинах. Дипіридамол розширює коронарні судини, підвищує об’ємну швидкість коронарного кровотоку, поліпшує постачання міокарда киснем, підвищує його стійкість до гіпоксії. Знижує загальний периферичний судинний опір, незначною мірою знижує системний артеріальний тиск, поліпшує мозковий кровообіг. Дипіридамол – це конкурентний інгібітор аденозиндезамінази – ензиму, що розщеплює аденозин та сприяє підвищенню утворення аденозину, який бере участь в ауторегуляції коронарного кровотоку. Препарат гальмує агрегацію тромбоцитів і перешкоджає тромбоутворенню. Зазначений ефект, очевидно, обумовлений стимуляцією синтезу простацикліну та інгібіцією біосинтезу тромбоксанів. З підвищенням продукції простацикліну в судинній стінці пов’язаний вплив препарату на метаболізм арахідонової кислоти. Антиагрегаційна активність дипіридамолу подібна до такої ацетилсаліцилової кислоти.

Фармакокінетика.

Час досягнення максимальної концентрації у крові – 40-60 хвилин. Біодоступність препарату становить 37-66 %. Зв’язок з білками плазми крові – 80-95 %. Швидко проникає у тканини. Метаболізується в печінці з утворенням моноглюкуроніду, який виводиться з жовчю.

Для профілактики післяопераційних тромбозів, порушення мозкового кровообігу.

Поширений атеросклероз коронарних артерій. Підвищена чутливість до компонентів засобу. Гострий інфаркт міокарда. Декомпенсована серцева недостатність. Аритмії. Артеріальна гіпотензія (колапс). Нестабільна стенокардія. Субаортальний стеноз. Ниркова недостатність. Бронхіальна астма. Обструктивні захворювання легень. Виражена печінкова недостатність. Геморагічні діатези. Захворювання, асоційовані з кровотечею (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки).

Дипіридамол несумісний з похідними ксантину.

Одночасне застосування Дипіридамолу з інгібіторами холінестерази може погіршити перебіг хвороби у пацієнтів з міастенією.

Застосування препарату з гепарином підвищує ризик геморагічних ускладнень.

Призначення дипіридамолу з гепарином може супроводжуватися ризиком розвитку геморагічних ускладнень. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами, ацетилсаліциловою кислотою, гепарином, а також з β-лактамними антибіотиками (пеніцилінами, цефалоспоринами), тетрациклінами, хлорамфеніколом спостерігається посилення антиагрегаційного ефекту. Похідні ксантину послаблюють коронаророзширювальний ефект препарату. Антациди, сорбенти та обволікаючі засоби зменшують всмоктування дипіридамолу, що призводить до зменшення його максимальної концентрації у крові та зниження ефективності.

Дипіридамол підвищує гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, послаблює антихолінергічні властивості інгібіторів холінестерази.

Дипіридамол підвищує рівень аденозину плазми крові та його кардіоваскулярні ефекти. У зв’язку з цим може бути потрібна корекція дози аденозину.

При парентеральному введенні не варто допускати потрапляння препарату під шкіру (можлива іритативна дія).

Патологія коронарних артерій. Дипіридамол має вазодилататорний ефект, у зв’язку з цим варто з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою патологією коронарних артерій (наприклад нестабільна стенокардія або нещодавно перенесений інфаркт міокарда). Призначення великих доз препарату може спричинити виникнення синдрому «обкрадання», тобто зменшення кровопостачання ішемізованих ділянок міокарда. У таких пацієнтів при прийомі дипіридамолу може посилюватися загрудинний біль.

Печінкова недостатність. Застосування високих доз дипіридамолу може призводити до підвищення рівня печінкових ферментів та печінкової недостатності.

Даних щодо застосування препарату пацієнтам літнього віку при печінковій або нирковій недостатності немає, тому у цих випадках його варто застосовувати з обережністю.

Артеріальна гіпотензія. Дипіридамол варто з обережністю застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією у зв’язку з тим, що він може спричинити периферичну вазодилатацію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності препарат не застосовують.

Препарат проникає в грудне молоко, тому на період його застосування годування груддю варто припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні препарату варто дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дорослим і дітям віком від 12 років внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно вводити по 1-2 мл 0,5 % розчину на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально і залежить від ступеня ризику тромбоемболічних ускладнень.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 12 років.

Симптоми: відчуття тепла у тілі, почервоніння шкіри обличчя, підвищена пітливість, дратівливість, загальна слабкість та запаморочення, артеріальна гіпотензія, тахікардія, напади стенокардії.

Лікування: застосування адсорбентів, рекомендується симптоматичне лікування вазопресорними агентами. Введення ксантинових дериватів (наприклад амінофіліну) гальмує судинорозширювальну дію дипіридамолу.

У зв’язку з тим, що дипіридамол володіє високим ступенем зв’язування з білками, діаліз неефективний.

Судинорозширювальну дію дипіридамолу можна припинити внутрішньовенним введенням амінофіліну (50-100 мг протягом 1 хвилини). Якщо спостерігаються напади стенокардії, застосовують нітрогліцерин під язик.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, брадикардія, аритмії, артеріальна гіпотензія, відчуття жару та тахікардія, зокрема в осіб, що застосовують вазодилататори, загострення ішемічної хвороби серця (стенокардія та аритмія), синдром коронарного «обкрадання», зниження артеріального тиску при швидкому внутрішньовенному введенні.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, епігастральний біль, диспепсія.

З боку системи крові: тромбоцитопенія, зміни функціональних властивостей тромбоцитів, кровотеча; дуже рідко спостерігалася підвищена схильність до кровотеч під час або після хірургічних втручань.

З боку нервової системи: головний біль, слабкість, запаморочення судинного ґенезу, втрата свідомості, тремор.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, включаючи короткочасні шкірні висипання, кропив’янку.

З боку імунної системи: можливі виражений бронхоспазм та набряк Квінке.

З боку кістково-м’язової системи: біль у м’язах, артрит, міалгія.

З боку гепатобіліарної системи: були повідомлення про те, що дипіридамол входить до складу каменів жовчного міхура.

Загальні порушення: загальна слабкість, відчуття закладеності вуха, шум у голові, гіперемія шкіри обличчя, риніт, зміни у місці введення.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у місці, недоступному для дітей.

Розчин препарату не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

По 2 мл в ампуле; по 5 ампул в блистере; по 1 или 2 блистера в пачке;

по 2 мл в ампуле; по 5 или 10 ампул в пачке из картона с перегородками.

Категория отпуска. По рецепту.

За рецептом.

АТ «Лубнифарм».

Лубни, вул. Україна, 37500, Полтавська обл., м. Барвінкова, 16.