Едарбі таблетки по 80 мг №28 (14х2)

діюча речовина: azilsartan medoxomil;

1 таблетка Едарбі^тм по 20 мг має у складі 21,34 мг азилсартану медоксомілу калію, що еквівалентно 20 мг азилсартану медоксомілу;

1 таблетка Едарбі^тм по 40 мг має у складі 42,68 мг азилсартану медоксомілу калію, що еквівалентно 40 мг азилсартану медоксомілу;

1 таблетка Едарбі^тм по 80 мг має у складі 85,36 мг азилсартану медоксомілу калію, що еквівалентно 80 мг азилсартану медоксомілу;

додаткові компоненти: маніт (Е 421); кислота фумарова; натрію гідроксид; гідроксипропілцелюлоза; натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; вода очищена.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 20 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з однієї сторони і «20» з іншої сторони;

таблетки по 40 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з однієї сторони і «40» з іншої сторони;

таблетки по 80 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з однієї сторони і «80» з іншої сторони.

Лікарський засіби, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, антагоністи рецепторів ангіотензину II, прості.

Код АТХ С09С А09.

Фармакодинаміка. Азилсартан медоксоміл є активним попередником лікарської речовини, призначеним для перорального використання. Попередник швидко перетворюється на активну молекулу азилсартану, яка за рахунок блокування процесів зв’язування ангіотензину ІІ з рецепторами АТ₁ у багатьох тканинах виступає селективним антагоністом ефектів ангіотензину ІІ (див. розділ «Фармакокінетика»). Ангіотензин ІІ – основний блокуючий агент ренін-ангіотензинової системи; до ефектів ангіотензину ІІ належать звуження судин, стимуляція синтезу та вивільнення альдостерону, стимуляція роботи серця та стимуляція реабсорбції натрію у нирках.

Блокування рецепторів АТ₁ призводить до пригнічення негативного зворотного впливу ангіотензину ІІ на секрецію реніну, але підвищення активності реніну у плазмі крові та зростання рівнів ангіотензину ІІ у системному кровотоці, які виникають внаслідок блокування рецепторів, не перешкоджають розвитку антигіпертензивної дії азилсартану.

Фармакокінетика. Після перорального використання азилсартан медоксоміл швидко гідролізується у травному тракті та/або у період абсорбції до активної речовини (азилсартан).

Дослідження in vitro показують, що у процесах гідролізу в кишковому тракті та печінці бере участь фермент карбоксиметиленбутенолідаза. Також у гідролізі азилсартану медоксомілу до азилсартану беруть участь плазматичні естерази.

Абсорбція. Виходячи з концентрацій азилсартану у плазмі крові, розрахункова абсолютна пероральна біодоступність азилсартану медоксомілу становить приблизно 60 %. Після перорального прийому азилсартану медоксомілу максимальна концентрація азилсартану у плазмі (C_max) досягається через 1,5–3 години (див. розділ «Спосіб використання та дози»). Їжа не впливає на біодоступність азилсартану.

Розподіл. Об’єм розподілу азилсартану становить приблизно 16 літрів. Азилсартан інтенсивно (>99 %) зв’язується з білками плазми, переважно з сироватковим альбуміном. Зв’язування з білками плазми не змінюється у діапазоні концентрацій, значно вищих за ті, яких досягають при застосуванні рекомендованих доз.

Біотрансформація. Метаболічне розщеплення азилсартану призводить до утворення двох основних метаболітів. Основний метаболіт у плазмі утворюється шляхом О-деалкілювання, він позначається як метаболіт М-ІІ. Другорядний метаболіт, який утворюється у результаті декарбоксилювання, позначається як метаболіт М-І. Рівні системної експозиції основного та другорядного метаболітів у людини становили приблизно 50 % та менш ніж 1 % від рівня експозиції азилсартану відповідно. M-І та M-ІІ не чинять додаткового впливу на фармакологічну дію азилсартану медоксомілу. Метаболізм азилсартану переважно відбувається за рахунок ферменту CYP2C9.

Виведення. Після перорального прийому азилсартану медоксомілу, міченого радіоактивним ізотопом ¹⁴С, приблизно 55 % радіоактивності виводилося з організму з калом та приблизно 42 % – із сечею. Приблизно 15 % лікарський засібу виводилось із сечею у вигляді незміненого азилсартану. Період напіввиведення азилсартану із плазми крові становить близько 11 годин, а нирковий кліренс дорівнює приблизно 2,3 мл/хв. Рівноважна концентрація азилсартану розвивається у межах 5 днів, та у період багатократного прийому лікарський засібу у режимі один раз на день акумуляції у плазмі не відбувається.

Лінійність/нелінійність. У діапазоні доз азилсартану медоксомілу від 20 до 320 мг після прийому разових або багаторазових доз була встановлена залежність експозиції азилсартану від прийнятої дози.

Характеристики у особливих підгрупах хворих.

Діти. Фармакокінетику азилсартану у дітей (віком до 18 років) не досліджували.

Пацієнти літнього віку. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у молодих осіб (віком 18-45 років) та хворих літнього віку (65–85 років) виявлено не було.

Розлади функції нирок. У хворих із легкими, помірними та тяжкими розладими функції нирок загальна експозиція азилсартану (AUC) зростала на 30 %, 25 % та 95 % відповідно. У хворих із термінальною нирковою недостатністю на діалізі зростання експозиції не спостерігали (+5 %). Водночас клінічний досвід використання лікарський засібу для терапія хворих із тяжкими розладими функції нирок або термінальною стадією недостатності нирок відсутній. Азилсартан не виводиться з системного кровообігу при гемодіалізі.

Розлади функції печінки. Терапія лікарський засібом Едарбі^тм хворих із легким (клас А за Чайлдом–Пʼю) або помірним (клас В за Чайлдом–Пʼю) розладим функції печінки протягом не більше 5 днів призводило до незначного зростання експозиції азилсартану (зростання AUC у 1,3-1,6 рази). Використання лікарський засібу Едарбі^тм для терапія хворих із тяжкими розладими функції печінки не досліджували.

Стать. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у чоловіків та жінок виявлено не було. Необхідність у корекції дози залежно від статі пацієнта відсутня.

Расова приналежність. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у білих та чорношкірих хворих виявлено не було. Необхідність у корекції дози залежно від расової приналежності пацієнта відсутня.

Терапія ессенціальної гіпертензії у дорослих.

Гіперчутливість до активної речовини або до інших компонентів лікарський засібу.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Використання в час вагітності або лактації»).

Пацієнтам із цукровим діабетом або розладими функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) не використовувати Едарбі^тм з лікарський засібами, що містять аліскірен.

Не рекомендовані комбінації.

Літій. У період одночасного використання лікарський засібів літію та інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) спостерігали оборотне зростання концентрації літію у сироватці крові та оборотне збільшення проявів токсичності. З блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ може спостерігатись аналогічний ефект. У звʼязку з відсутністю досвіду одночасного використання азилсартану медоксомілу та лікарський засібів літію таке поєднання лікарський засібів не рекомендоване. За потрібності одночасного використання цих лікарський засібів рекомендується уважно контролювати рівень літію у сироватці крові.

Комбінації, які слід використовувати обережно.

Нестероїдні протизапальні лікарський засіби (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту у дозах >3 г/добу та неселективні НПЗП.

При одночасному застосуванні НПЗП (тобто селективних інгібіторів ЦОГ-2, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти у дозах >3 г/добу та неселективних НПЗП) та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ ймовірне послаблення гіпотензивної дії останніх. Крім того, одночасне використання блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та НПЗП може призвести до зростання ризиків погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Таким чином, на початку рекомендується терапія забезпечувати адекватну гідратацію пацієнта та контроль функції нирок.

Калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби, калійвмісні добавки, замісники солі з вмістом калію та інші речовини, які здатні підвищувати рівень калію у крові.

Калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби, калійвмісні добавки, замісники солі з вмістом калію та інші лікарський засіби (наприклад, гепарин) при одночасному застосуванні можуть підвищувати рівень калію у крові. За потрібності слід контролювати рівень калію у сироватці крові.

Додаткова інформація.

Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії, погіршення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією активним агентом РААС (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

У дослідженнях при застосуванні азилсартану медоксомілу або азилсартану у комбінації з амлодипіном, антацидними лікарський засібами, хлорталідоном, дигоксином, флуконазолом, глібуридом, кетоконазолом, метформіном та варфарином не було зареєстровано клінічно значущих взаємодій лікарських лікарський засібів.

Азилсартан медоксоміл швидко гідролізується естеразами у травному тракті та/або у період абсорбції до активної речовини азилсартану. Дослідження in vitro вказують на малу ймовірність взаємодій, основаних на пригніченні естераз.

Активована РААС. У хворих, судинний тонус та функція нирок яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, у хворих із застійною серцевою недостатністю, тяжкою нирковою недостатністю або стенозом ниркової артерії), терапія лікарський засібами, які впливають на РААС (наприклад, інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ), повʼязували з виникненням гострої гіпотензії, азотемії, олігурії або, у рідкісних випадках, гострої ниркової недостатності. Неможливо виключити виникнення подібних явищ у період використання використання лікарський засібу Едарбі^тм.

Слід обережно використовувати Едарбі^тм для терапія хворих із гіпертензією та тяжкими розладими функції нирок, застійною серцевою недостатністю або стенозом ниркової артерії, оскільки досвід використання лікарський засібу для терапія таких хворих відсутній (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб використання та дози»).

Дуже сильне зниження артеріального тиску у хворих з ішемічною кардіоміопатією або розладими мозкового кровообігу ішемічного характеру може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту.

Подвійна блокада РААС. Сумісне використання інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС внаслідок сумісного використання інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). За умови потрібності терапії подвійною блокадою, її слід проводити під ретельним наглядом лікаря та контролем функції нирок, рівнів електролітів та артеріального тиску. Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід використовувати інгібітори АПФ разом із блокаторами рецепторів ангіотензину II.

Трансплантація нирок. Дотепер досвід використання лікарський засібу Едарбі^тм для терапія хворих, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Розлади функції печінки. Використання Едарбі^тм для терапія хворих із тяжкими розладими функції печінки не досліджували, тому цей лікарський засіб не рекомендується призначати пацієнтам цієї групи (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб використання та дози»).

Гіпотензія у хворих із дефіцитом циркулюючого обʼєму та/або сольовим виснаженням. У хворих із вираженим дефіцитом циркулюючого обʼєму та/або сольовим виснаженням (наприклад, хворих з діареєю, блюванням або у хворих, які отримують великі дози сечогінних лікарський засібів) після початку терапія лікарський засібом Едарбі^тм може виникати симптоматична гіпотензія. До початку терапія потрібно вжити заходів для компенсації гіповолемії або розпочинати терапія під ретельним медичним наглядом. Також слід розглянути ймовірність призначення початкової дози 20 мг.

Первинний гіперальдостеронізм. У хворих із первинним гіперальдостеронізмом зазвичай відсутня відповідь на терапія антигіпертензивними лікарськими лікарський засібами, механізм дії яких полягає у пригніченні РААС. Таким чином, використання Едарбі^тм таким пацієнтам не рекомендоване.

Гіперкаліємія. Виходячи з досвіду використання інших лікарських лікарський засібів, що впливають на РААС, одночасне використання лікарський засібу Едарбі^тм сумісно з калійзберігаючими сечогінними лікарський засібами, калійвмісними добавками, замісниками солі з вмістом калію або іншими медичними лікарський засібами, які здатні підвищувати рівня калію у крові (наприклад, гепарин), може призводити до підвищення рівнів калію у крові хворих із гіпертонією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У хворих літнього віку, хворих з нирковою недостатністю, хворих з діабетом та/або хворих з іншими супутніми захворюваннями ризик гіперкаліємії (що може бути летальною) зростає. За потрібності слід контролювати рівень калію.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Терапія хворих зі стенозом аортального або мітрального клапана чи з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією потребує особливої обережності.

Літій. Як і для інших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ, Едарбі^тм не рекомендується призначати одночасно з лікарський засібами літію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Лікарський засіб не слід використовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо у період терапія лікарський засібом підтверджується вагітність, його використання потрібно одразу припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до використання у вагітних.

Дані щодо використання азилсартану медоксомілу вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах виявили резасібивну токсичність.

Епідеміологічні дані не свідчать про ризик тератогенності внаслідок експозиції інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності, однак незначне збільшення ризику не можна виключити. У зв’язку з відсутністю контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику, пов’язаного з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключити цей ризик для лікарський засібів даного класу. За умови, якщо тривала терапія блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ не є обов’язковою, пацієнткам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію, що має більш досліджений профіль безпеки для використання вагітним.

Терапія блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у жінок у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призвести до фетотоксичності (зниження ниркової функції, олігогідрамніону, затримки осифікації кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії).

При потрібності використання блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ у ІІ триместрі вагітності рекомендується проведення ультразвукового дослідження для визначення функції нирок та осифікації кісток черепа у плода.

Слід уважно спостерігати за немовлятами, матері яких застосовували блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, на предмет розвитку гіпотензії (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Період лактації. Азилсартан медоксоміл не рекомендується використовувати у період лактації у зв’язку з відсутністю відповідних даних. У період лактації бажано розпочати альтернативне терапія з більш дослідженим профілем безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеного немовляти.

Фертильність. Дані щодо впливу азилсартану медоксомілу на резасібивну функцію людини відсутні. За результатами доклінічних досліджень, азилсартан не впливав на резасібивну функцію самок і самців щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Азилсартан медоксоміл не чинить або може чинити незначний вплив на швидкість реакції у період керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Проте потрібно знати про ймовірне виникнення запаморочення або стомлюваності.

Едарбі^тм призначений для перорального використання, таблетки можна вживати незалежно від прийому їжі (див. розділ «Особливості використання»).

Рекомендована початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу.

Для хворих, у яких ця доза адекватно не контролює артеріальний тиск, дозу можна збільшити до максимальної рекомендуєтьсяї дози 80 мг 1 раз на добу.

Стійкий антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів терапія. Максимальний ефект досягається через 4 тижні терапії лікарський засібом.

Якщо у період монотерапії лікарський засібом Едарбі^тм не вдається досягти адекватного контролю рівня артеріального тиску, додаткового зниження артеріального тиску можна досягти за рахунок комбінованого терапія з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками (наприклад, хлорталідон і гідрохлортіазид) та блокаторами кальцієвих каналів.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) не потребують корекції початкової дози лікарський засібу Едарбі^тм. Однак для хворих віком від 75 років із ризиком виникнення гіпотензії слід розглянути ймовірність використання лікарський засібу у дозі 20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).

Розлади функції нирок. Слід обережно використовувати лікарський засіб Едарбі^тм пацієнтам з артеріальною гіпертензією та тяжкими розладими функції нирок або термінальною стадією недостатності нирок, оскільки досвід використання лікарський засібу таким пацієнтам відсутній. Азилсартан не виводиться з системного кровообігу при гемодіалізі. Пацієнти з легкою або помірною нирковою недостатністю не потребують коригування дози.

Розлади функції печінки. Дослідження щодо використання лікарський засібу Едарбі^тм пацієнтам з тяжкими розладими функції печінки не проводились, тому лікарський засіб не рекомендується використовувати цій групі хворих.

Оскільки досвід використання лікарський засібу Едарбі^тм пацієнтам з легкими та помірними розладими функції печінки обмежений, рекомендується уважно контролювати стан таких хворих та розглянути ймовірність використання лікарський засібу у початковій дозі 20 мг.

Дефіцит пероральносудинного об’єму. Пацієнтам з можливим дефіцитом пероральносудинного об’єму або сольовим виснаженням (наприклад, пацієнтам з блюванням, діареєю або пацієнтам, які отримують великі дози діуретиків) лікарський засіб Едарбі^тм призначають під ретельним контролем лікаря, також слід розглянути ймовірність його використання у початковій дозі 20 мг.

Пацієнти негроїдної раси. Потрібності коригування дози немає, хоча у цих хворих спостерігається менш виражене зниження артеріального тиску порівняно з пацієнтами, які належать до інших рас. Зазвичай це стосується інших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та інгібіторів АПФ. Для цієї популяції може знадобитися більш часте підвищення дози лікарський засібу Едарбі^тм та лікарський засібів супутньої терапії.

Діти. Безпека та ефективність використання лікарський засібу дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Даних щодо використання лікарський засібу немає.

Прояви. Виходячи з фармакологічних властивостей, можна очікувати, що основні прояви передозування будуть мати вигляд симптоматичної гіпотензії та запаморочення. У період контрольованих клінічних досліджень за участю здорових добровольців учасники отримували лікарський засіб Едарбі^тм у дозах до 320 мг 1 раз на добу протягом 7 днів. Ці дози добре переносились учасниками дослідження.

Терапія. У випадках розвитку симптоматичної гіпотензії слід розпочинати замісну терапію та контролювати основні показники життєдіяльності. Азилсартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки. У кожному системно-органному класі небажані реакції зазначені у порядку зниження їх клінічного значення.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення.

З боку судинної системи.

Нечасто: гіпотензія.

З боку травного тракту.

Часто: діарея.

Нечасто: нудота.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасто: висипання, свербіж.

Рідко: ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Нечасто: спазми м’язів.

Загальні розлади.

Нечасто: стомлюваність, периферичні набряки.

Лабораторні дослідження.

Часто: підвищення рівня креатинфосфокінази в крові.

Нечасто: підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечової кислоти в крові/ гіперурикемія.

Опис окремих небажаних реакцій.

У період сумісного використання лікарський засібу Едарбі^тм та хлорталідону частота підвищення рівня креатиніну в крові та гіпотензії зростала від нечастої до частої.

У період сумісного використання лікарський засібу Едарбі^тм та амлодипіну частота розвитку периферійних набряків зростала від нечастої до частої, але була нижчою, ніж характерна для амлодипіну у монотерапії.

Лабораторні дослідження.

Рівень креатиніну у сироватці крові. У рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії лікарський засібом частота підвищення рівня креатиніну сироватки після терапія лікарський засібом Едарбі^тм не відрізнялася від частоти у групі плацебо. Одночасне використання лікарський засібу Едарбі^тм та сечогінних лікарський засібів, наприклад, хлорталідону, призводило до більш високої частоти підвищення рівня креатиніну. Це спостереження узгоджується з відомими фактами для інших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та інгібіторів АПФ. Підвищення рівня креатиніну у період сумісного використання лікарський засібу Едарбі^тм та сечогінних лікарський засібів було повʼязане з більш вираженим зниженням артеріального тиску порівняно із використанням одного з цих лікарський засібів. Більшість епізодів підвищення рівня креатиніну носили тимчасовий характер або не прогресували при продовженні терапія. Після припинення терапія рівень креатиніну у більшості випадків приходив до нормальних або майже нормальних значень самостійно.

Сечова кислота. При застосуванні лікарський засібу Едарбі^тм спостерігалося невелике середнє підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові порівняно з плацебо (10,8 мкмоль/л проти 4,3 мкмоль/л).

Гемоглобін та гематокрит. У плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії лікарський засібом спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну та гематокриту (приблизно 3 г/л та 1 об’ємний відсоток відповідно). Цей ефект також спостерігали у період використання інших інгібіторів РААС.

3 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у заводській упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Не описана.

По 14 таблеток у блістері. По 1 або 2, або 4 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

Такеда Ірландія Лтд, Ірландія/Takeda Ireland Ltd, Ireland.

Брей Бізнес Парк, Кілруддері, Ко. Уіклоу, Ірландія/Bray Business Park, Kilruddery, Co. Wicklow, Ireland.