Ексіджад таблетки, дисперг. по 500 мг №28 (7х4)

діюча речовина: deferasirox;

1 таблетка має у складі 250 мг або 500 мг деферасіроксу;

додаткові компоненти: лактози моногідрат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, повідон (КЗ0), натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг: майже білі, круглі, пласкі таблетки зі скошеними краями і написом (тиснення) J 250 на одному боці та NVR на другому боці.

таблетки по 500 мг: майже білі, круглі, пласкі таблетки зі скошеними краями і написом (тиснення) J 500 на одному боці та NVR на другому боці.

Засоби, що утворюють хелатні сполуки із залізом.

Код АТХ V03A C03.

Фармакодинаміка.

Деферасірокс – пероральний активний хелатоутворювач, що має високу селективну активність до заліза (III). Це тридентантний ліганд з високою спорідненістю із залізом, що зв’язує його в співвідношенні 2:1. Деферасірокс сприяє виведенню заліза, переважно з фекаліями. Деферасірокс має низьку спорідненість із цинком та міддю і не призводить до утворення постійних низьких рівнів цих металів у сироватці крові.

У ході залізобалансового метаболічного дослідження у дорослих хворих з таласемією з перенавантаженням залізом Ексіджад у добових дозах 10, 20 та 40 мг/кг індукував середнє чисте виділення 0,119, 0,329 та 0,445 мг заліза/кг маси тіла/добу відповідно.

Клінічна ефективність та безпека.

Ексіджад досліджували за участю 411 дорослих (віком від 16 років) та 292 дітей (віком від 2 до 16 років) з хронічним перенавантаженням залізом внаслідок трансфузії крові. Серед дітей 52 були віком від 2 до 5 років. До основних станів, при яких необхідна трансфузія, належать бета-таласемія, серпоподібноклітинна анемія та інші вроджені і набуті анемії (мієлодиспластичний синдром (МДС), синдром Даймонда – Блекфана, апластична анемія та інші дуже рідкісні анемії).

Терапія у дозах 20 і 30 мг/кг маси тіла на добу протягом одного року у дорослих і дітей з бета-таласемією, яким проводили часті переливання крові, призводило до зниження показників загального заліза в організмі; концентрація заліза в печінці знижувалася в середньому приблизно до – 0,4 і – 8,9 мг заліза/г печінки (біопсія на суху вагу) відповідно і рівень феритину в сироватці крові знижувався в середньому приблизно до – 36 і – 926 мкг/л відповідно. При цих самих дозах співвідношення виведення і всмоктування заліза становило 1,02 (показник балансу чистого заліза) та 1,67 (показник виведення чистого заліза) відповідно. Ексіджад спричиняв аналогічні реакції в хворих з іншими формами анемії. Добова доза 10 мг/кг маси тіла протягом одного року може підтримувати рівень заліза в печінці і феритину в сироватці крові та індукувати баланс чистого заліза у хворих, яким здійснюють нечасті переливання або обмінні переливання крові. Рівень феритину в сироватці крові, оцінюваний щомісяця, відображав зміни концентрації заліза в печінці. Зміни рівня феритину в сироватці крові можна використовувати для спостереження за відповідною реакцією на терапію лікарський засібом. Обмежені клінічні дані (29 хворих з нормальною серцевою функцією на початковому рівні) за допомогою МРТ показують, що терапія Ексіджадом у дозі 10 – 30 мг/кг/добу протягом 1 року може також знизити рівні заліза в серці (в середньому МРТ T2 збільшився з 18,3 до 23 мілісекунд).

Основний аналіз базового порівняльного дослідження за участю 586 хворих з бета-таласемією та трансфузійним перенавантаженням залізом не продемонстрував переваги ефективності Ексіджаду щодо дефероксаміну в аналізі загальної популяції хворих. Як випливає з аналізу отриманих результатів цього дослідження, в підгрупі хворих з концентрацією заліза в печінці ≥ 7 мг заліза/г маси печінки, що застосовували Ексіджад (20 і 30 мг/кг) або дефероксамін (від 35 до ≥ 50 мг/кг), не було продемонстровано переваги в ефективності. У хворих з концентрацією заліза у печінці < 7 мг/г, які застосовували Ексіджад (5 та 10 мг/кг) або дефероксамін (від 20 до 35 мг/кг), не було встановлено переваги ефективності через дисбаланс у дозуванні двох хелаторів. Цей дисбаланс виник тому, що пацієнтам, які приймали дефероксамін, не змінювали дозу, яку вони отримували до дослідження, навіть якщо вона була вищою, ніж доза, зазначена в протоколі. П'ятдесят шість хворих у віці до 6 років брали участь в цьому базовому дослідженні, 28 з них отримували Ексіджад.

Як випливає з доклінічних та клінічних досліджень, Ексіджад може бути таким же активним, як дефероксамін, при застосуванні в співвідношенні доз 2:1 (тобто доза Ексіджаду чисельно дорівнює половині дози дефероксаміну). Проте ця рекомендація дозування не оцінювалася проспективно в ході клінічних випробувань.

Крім того, у хворих з концентрацією заліза в печінці ≥ 7 мг заліза/г маси печінки з різними рідкісними анеміями або серпоподібноклітинною анемією Ексіджад у дозі до 20 і 30 мг/кг призводив до зниження концентрації заліза в печінці та феритину в сироватці крові порівняно з концентраціями в хворих з бета-таласемією.

Плацебо-контрольоване рандомізоване дослідження було проведено у 225 хворих із МДС (Низький/1-го рівня ризик) та трансфузійним перенасиченням заліза. Результати цього дослідження дозволяють припустити позитивний вплив деферасіроксу на безперешкодне виживання (БПВ, складова кінцева точка, що включає серцево-судинні та печінкові розлади, що не призвели до летального результату) та на рівень феритину в сироватці крові. Профіль безпеки відповідав попереднім дослідженням у дорослих хворих із МДС.

У ході 5-річного неекспериментального дослідження, у період якого 267 дітей віком від 2 до <6 років (на момент включення у дослідження) з трансфузійним гемосидерозом отримували деферасірокс, не спостерігалось клінічно значущої різниці у профілі безпеки та переносимості лікарський засібу Ексіджад у дітей віком від 2 до < 6 років порівняно з загальною популяцією дорослих хворих та дітей старшого віку, включаючи підвищення рівня креатиніну сироватки крові на > 33% вище верхньої межі норми у ≥ 2 послідовних випадках (3,1%) і підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) більше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми (4,3%). Поодинокі випадки підвищення рівня АЛТ та аспартатамінотрансферази спостерігались відповідно у 20,0% та 8,3% зі 145 хворих, які завершили дослідження.

У період дослідження з безпеки використання деферасіроксу у вигляді таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 173 дорослих та педіатричних хворих з синдромами таласемії, що залежить від трансфузій, або мієлодиспластичним синдромом отримували терапія протягом 24 тижнів. Відмічався порівняний профіль безпеки таблеток, вкритих плівковою оболонкою, та таблеток, що диспергуються.

У хворих з синдромами таласемії, що не залежить від трансфузій, і перенасиченням залізом терапія лікарський засібом Ексіджад оцінювали у однорічному рандомізованому подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні. У ході дослідження порівнювали ефективність двох різних схем використання деферасіроксу (початкові дози 5 та 10 мг/кг/добу, 55 хворих у кожній групі) у порівнянні з плацебо (56 хворих). У дослідження були включені 145 дорослих хворих та 21 дитина. Основним параметром ефективності була зміна концентрації заліза в печінці (LIC) порівняно з вихідним рівнем через 12 місяців терапія. Одним із вторинних параметрів ефективності була зміна концентрації феритину в сироватці крові порівняно з вихідним рівнем через дванадцять місяців терапія. При застосуванні початкової дози 10 мг/кг/добу Ексіджад призводив до зниження показників загального заліза в організмі. У середньому концентрація заліза в печінці зменшилася на 3,80 мг заліза/г сухої ваги у хворих, які отримували Ексіджад (початкова доза 10 мг/кг/добу) і збільшилася на 0,38 мг заліза/г сухої ваги у хворих, які отримували плацебо (р < 0,001). У середньому рівень феритину в сироватці крові зменшився на 222,0 мкг/л у хворих, які отримували Ексіджад (початкова доза 10 мг/кг/добу), і збільшився на 115 мкг/л у хворих, які отримували плацебо (р < 0,001).

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального використання деферасірокс досягає максимальної концентрації в плазмі (T_max) через 1,5 – 4 години. Абсолютна біодоступність (AUC) деферасіроксу становить майже 70 %. Сумарна експозиція (AUC) була більшою приблизно у 2 рази при прийомі разом зі сніданком з високим вмістом жиру (вміст жиру > 50 % калорій) та приблизно на 50 % при прийомі разом зі стандартним сніданком. Біодоступність (AUC) деферасіроксу була помірно (приблизно на 13 – 25 %) підвищеною при прийомі за 30 хвилин до прийому їжі з нормальним або високим вмістом жиру.

Розподіл.

Деферасірокс значною мірою (99 %) зв'язується з білками плазми, майже повністю з альбуміном сироватки; об'єм розподілу у дорослих – близько 14 л.

Біотрансформація.

Глюкуронідація – це основний метаболічний шлях деферасіроксу з подальшим виведенням його з жовчю. Ймовірно, відбувається декон'югація глюкуронідів у кишечнику і подальша їх реабсорбція (кишково-печінкова циркуляція): у ході дослідження за участю здорових добровольців прийом холестираміну після разової дози деферасіроксу призводив до 45 % зниження його експозиції (AUC).

Деферасірокс глюкуронізується переважно за допомогою УДФ-глюкуронілтрансферази 1A1 і меншою мірою УДФ-глюкуронілтрансферази 1A3. Каталізований CYP450 (окисний) метаболізм деферасіроксу у людини відбувається незначною мірою (близько 8 %). Інгібування метаболізму деферасіроксу гідроксисечовиною in vitro не спостерігалося.

Виведення.

Деферасірокс та його метаболіти виводяться переважно з калом (84 % дози). Виведення деферасіроксу та його метаболітів нирками мінімальне (8 % дози). Середній період напіввиведення (t_1/2) становить від 8 до 16 год. Транспортери MRP2 і MXR (BCRP) беруть участь у виділенні деферасіроксу з жовчю.

Лінійність/нелінійність.

C_max і AUC_0-24г деферасіроксу зростає з дозою майже лінійно до стаціонарного стану. Після багаторазового дозування експозиція зростала на коефіцієнт кумуляції від 1,3 до 2,3.

Особливі групи хворих.

Діти. Загальна експозиція деферасіроксу у підлітків (віком від 12 до 17 років) та дітей (віком від 2 до 12 років) після разового та багатократного застосувань була нижчою, ніж у дорослих хворих. У дітей віком до 6 років експозиція була на 50 % нижча, ніж у дорослих, що не має клінічних наслідків, оскільки дозування встановлюють індивідуально, залежно від відповіді на терапія.

Стать. Явний кліренс для деферасіроксу у жінок помірно нижчий (на 17,5 %), ніж у чоловіків, що не має клінічних наслідків, оскільки дозування встановлюють індивідуально, залежно від відповіді на терапія.

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика деферасіроксу у хворих літнього віку (віком від 65 років) не вивчалась.

Розлади функції нирок або печінки. Фармакокінетика деферасіроксу у хворих з розладим функції нирок та печінки не вивчалась. Не спостерігається впливу на фармакокінетику деферасіроксу при підвищенні рівнів трансаміназ печінки у 5 разів вище верхньої межі норми.

У період клінічного дослідження з використанням разових доз деферасіроксу 20 мг/кг експозиція в середньому підвищувалася на 16% у хворих зі слабким розладим функції печінки (клас A за шкалою Чайлда – П’ю) та на 76% у хворих з помірним розладим функції печінки (клас B за шкалою Чайлда – П’ю) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Середнє значення C_макс деферасіроксу у хворих зі слабким або помірним розладим функції печінки збільшилося на 22%. Експозиція збільшилася у 2,8 разів у одного пацієнта з тяжким розладим функції печінки (клас C за шкалою Чайлда – П’ю).

Терапія хронічного перенасичення залізом внаслідок багаторазових трансфузій крові (≥ 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси) у хворих з великою бета-таласемією віком від 6 років.

Терапія хронічного перенасичення залізом внаслідок трансфузій крові, коли терапія дефероксаміном протипоказана або неефективна у таких хворих:

• у хворих віком від 2 до 5 років з великою бета-таласемією з перенасиченням залізом внаслідок частих трансфузій крові (³ 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси);
• у хворих віком від 2 років з великою бета-таласемією з перенасиченням залізом внаслідок нечастих трансфузій крові (< 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси);
• у хворих віком від 2 років з іншими анеміями.

Терапія хронічного перенасичення залізом, що потребує хелатної терапії, коли терапія дефероксаміном протипоказана або неефективна у хворих віком від 10 років з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини.

Комбінація з іншою залізохелатною терапією, оскільки безпека таких комбінацій не встановлена.

Кліренс креатиніну < 60 мл/хв або сироватковий креатинін більш як у 2 рази перевищує відповідну вікову межу норми.

Високий ризик мієлодиспластичного синдрому та інші гематологічні та негематологічні злоякісні новоутворення, коли не очікують користі від хелатної терапії через швидке прогресування захворювання.

Безпека використання Ексіджаду в поєднанні з іншими хелаторами заліза встановлена не була. Таким чином, його не слід поєднувати з іншими залізохелатними терапіями.

Біодоступність деферасіроксу підвищувалася різною мірою при застосуванні разом з їжею. Тому потрібно вживати Ексіджад натще принаймні за 30 хвилин до прийому їжі, бажано в один і той же час кожного дня.

Метаболізм деферасіроксу залежить від ферментів УДФ-глюкуронілтрансферази. У ході дослідження за участю здорових добровольців одночасне використання Ексіджаду (разова доза 30 мг/кг) і потужного індуктора УДФ-глюкуронілтрансферази рифампіцину (повторна доза 600 мг/добу) призводило до зниження експозиції деферасіроксу до 44 % (90 % ДІ: 37 –51 %). Таким чином, одночасне використання Ексіджаду з потужними індукторами УДФ-глюкуронілтрансферази (такими як рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, ритонавір) може призвести до зниження ефективності Ексіджаду. Слід контролювати вміст феритину в сироватці крові пацієнта у період і після використання комбінації та в разі потреби, коригувати дозу Ексіджаду.

Холестирамін значно знижував експозицію деферасіроксу у механістичному дослідженні виявлення рівня пероральнопечінкової утилізації.

У ході дослідження за участю здорових добровольців одночасне використання Ексіджаду та мідазоламу (маркерного субстрату CYP3A4) призводило до зниження експозиції мідазоламу до 17 % (90 % ДІ: 8 – 26 %). У клінічних умовах цей ефект може бути більш вираженим. Таким чином, через ймовірне зниження ефективності слід обережно комбінувати деферасірокс з речовинами, що метаболізуються через CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, симвастатином, гормональними протизаплідними засобами, бепридилом, ерготаміном).

У ході дослідження за участю здорових добровольців одночасне використання деферасіроксу як помірного інгібітору CYP2C8 (30 мг/кг на добу) з репаглінідом, субстратом CYP2C8, прийнятим у разовій дозі 0,5 мг, підвищувало AUC і C_max репаглініду приблизно в 2,3 раза (90 % ДІ [2,03-2,63]) та в 1,6 раза (90 % ДІ [1,42-1,84]) відповідно. Оскільки не було встановлено взаємодії з дозами репаглініду, вищими 0,5 мг, одночасного використання деферасіроксу з репаглінідом слід уникати. Якщо поєднання є необхідним, слід проводити ретельний клінічний контроль та контроль глюкози в крові. Не можна виключати взаємодії між деферасіроксом та іншими субстратами CYP2C8, такими як паклітаксел.

У ході дослідженні за участю здорових добровольців одночасне використання Ексіджаду як інгібітору CYP1A2 (повторна доза 30 мг/кг/добу) та субстрату CYP1A2 теофіліну (разова доза 120 мг) призвело до збільшення AUC теофіліну до 84 % (90 % ДІ: 73 % до 95 %). C_max при прийомі разової дози не було порушено, але очікується збільшення C_max теофіліну при довготривалому застосуванні. Таким чином, одночасне використання Ексіджаду з теофіліном не рекомендується. Якщо Ексіджад та теофілін застосовуються одночасно, слід контролювати концентрації теофіліну та розглядати ймовірність зниження його дози. Не можна виключати взаємодію між Ексіджадом та іншими субстратами CYP1A2. Для речовин, які переважно метаболізуються CYP1A2 і мають низький терапевтичний індекс (наприклад клозапін, тизанідин), використовують ті ж рекомендації, що і для теофіліну.

Одночасне використання Ексіджаду та антацидних лікарський засібів, що містять алюміній, офіційно не вивчалось. Хоча деферасірокс має більш низьку спорідненість з алюмінієм, ніж із залізом, таблетки Ексіджад не рекомендується вживати разом з антацидними лікарський засібами, що містять алюміній.

Одночасне використання Ексіджаду з речовинами, що мають відомий ульцерогенний потенціал, такими як НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах), кортикостероїди або пероральні бісфосфонати, може збільшити ризик шлунково-кишкової токсичності. Одночасне використання Ексіджаду з антикоагулянтами може також збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі. Потрібний ретельний клінічний контроль при поєднанні деферасіроксу з цими речовинами.

Одночасне використання деферасіроксу і бусульфану призводило до збільшення експозиції бусульфану (AUC), але механізм взаємодії залишається невизначеним. За умови можливості слід проводити оцінку фармакокінетичних параметрів (AUC, кліренсу) контрольної дози бусульфану з метою корекції дози.

Функція нирок.

Використання Ексіджаду вивчалося лише у хворих з початковим рівнем креатиніну сироватки крові в межах норми, що відповідає віку.

У період клінічних випробувань у приблизно 36 % хворих виникло дозозалежне підвищення рівня креатиніну сироватки крові на > 33 % у ≥ 2 послідовних випадках, іноді вище верхньої межі норми. Близько двох третин хворих, у яких відмічалося підвищення креатиніну сироватки крові, повернулися до рівня нижче 33 % без корекції дози. У решти третини підвищення креатиніну сироватки крові не завжди відповідало на зниження дози або припинення використання лікарський засібу. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані при подальшому постмаркетинговому дослідженні використання Ексіджаду. У деяких випадках погіршення ниркової функції призвело до ниркової недостатності, що потребувало тимчасового або постійного діалізу.

Причини підвищення рівня креатиніну сироватки крові з’ясовані не були. Особливу увагу слід приділяти контролю креатиніну сироватки крові у хворих, які одночасно отримують медикаменти, що пригнічують функцію нирок, та у хворих, які отримують високі дози Ексіджаду та/або мають низьку частоту трансфузії (< 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси або < 2 одиниць/місяць для дорослих). Хоча збільшення небажаних явищ з боку нирок не спостерігалося після збільшення дози до 30 мг/кг у ході клінічних випробувань, не можна виключати можливості підвищеного ризику небажаних явищ з боку нирок.

Рекомендується оцінювати креатинін сироватки крові до початку терапії та повторно після початку терапія. Креатинін сироватки крові, кліренс креатиніну (обчислені за формулами Кокрофта – Голта або MDRD у дорослих і за формулою Шварца у дітей) та/або рівні цистатину C в плазмі крові слід контролювати раз на тиждень протягом першого місяця терапія або зміни терапії Ексіджадом та раз на місяць після цього. Пацієнти із захворюваннями нирок в анамнезі та пацієнти, які отримують медикаменти, що пригнічують функцію нирок, більш схильні до ускладнень. Слід підтримувати адекватну гідратацію у хворих, у яких виникає діарея або блювання.

В ході постмаркетингових досліджень повідомлялось про випадки розвитку метаболічного ацидозу на фоні терапія лікарський засібом Ексіджад. У більшості цих хворих відмічалися розлади функції нирок, ниркова тубулопатія (синдром Фанконі), діарея чи стани, при яких порушується кислотно-лужна рівновага. Слід контролювати показники кислотно-лужної рівноваги відповідно до клінічних показань в цій групі хворих. Слід розглянути ймовірність припинення терапії лікарський засібом Ексіджад хворих, у яких відмічається метаболічний ацидоз.

В ході постмаркетингових досліджень повідомлялось про випадки тяжкої ниркової тубулопатії (синдрому Фанконі) та ниркової недостатності, пов’язаної зі змінами свідомості в контексті гіперамоніємічної енцефалопатії, у хворих, які приймали деферасірокс, переважно у дітей. Рекомендується враховувати ризик розвитку гіперамоніємічної енцефалопатії та вимірювати рівень аміаку у хворих, у яких спостерігаються зміни психічного стану невідомої етіології на фоні терапії лікарський засібом Ексіджад.

Таблиця 1

Корекція дози та призупинення терапія для контролю функції нирок

*НМН: нижня межа норми

**ВМН: верхня межа норми

Терапія можна відновити залежно від індивідуальних показників. Зниження дози або призупинення терапія можна розглядати за умови виникнення відхилень на рівні маркерів ниркової тубулярної функції та/або відповідно до клінічних показань:

• протеїнурія (тест слід проводити до початку терапії та у подальшому – щомісяця);
• глюкозурія у хворих, які не страждають на цукровий діабет, та при низьких рівнях калію, фосфату, магнію або уратів в сироватці крові, фосфатурії, аміноацидурії (контроль за потрібності).

Ниркова тубулопатія в основному зареєстрована у дітей та підлітків з бета-таласемією, які застосовували лікарський засіб Ексіджад.

Хворих потрібно направити до фахівця з ренальної медицини, а в подальшому можна провести спеціальні дослідження (такі як ниркова біопсія), якщо незважаючи на зниження дози і переривання терапії:

• креатинін сироватки крові залишається значно підвищеним та
• спостерігаються постійні відхилення інших функцій нирок (наприклад протеїнурія, синдром Фанконі).

Функція печінки.

Підвищення печінкових проб спостерігалось у хворих, які застосовували Ексіджад. Постмаркетингові випадки печінкової недостатності, деякі з них були летальними, були зареєстровані у хворих, які застосовували Ексіджад. Тяжкі форми, пов’язані зі змінами свідомості в контексті гіперамоніємічної енцефалопатії, можуть спостерігатись у хворих, які отримують деферасірокс, переважно у дітей. Рекомендується враховувати ризик розвитку гіперамоніємічної енцефалопатії та вимірювати рівень аміаку у хворих, у яких відмічаються зміни психічного стану невідомої етіології на фоні терапії лікарський засібом Ексіджад. Слід обережно проводити належну гідратацію хворих зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (а саме діареєю або блюванням), переважно це стосується дітей з гострою стадією захворювання. Більшість повідомлень про печінкову недостатність стосувалися хворих із вираженими супутніми захворюваннями, в тому числі з уже існуючим хронічним захворюванням печінки (включаючи цироз та гепатит С) та поліорганну недостатність. Роль деферасіроксу не може бути виключена як сприяючого або погіршуючого фактора.

Рекомендується перевіряти рівні трансаміназ, білірубіну і лужної фосфатази до початку терапія, кожні 2 тижні протягом першого місяця і потім раз 1 на місяць. При стійкому і прогресуючому підйомі рівня трансаміназ у сироватці, який не можна віднести на рахунок інших причин, прийом Ексіджаду слід припинити. Після з’ясування причин відхилень результатів аналізів функції печінки або після повернення їх до нормального рівня можна розглянути ймовірність відновлення терапія Ексіджадом у нижчій дозі і подальшим поступовим її підвищенням.

Лікарський засіб Ексіджад не рекомендується пацієнтам з тяжким розладим функції печінки (клас С за шкалою Чайлда – П’ю).

Таблиця 2

Рекомендації з проведення контролю безпеки.

У хворих з передбачуваною короткою тривалістю життя (наприклад з високим ступенем ризику мієлодиспластичного синдрому), особливо коли супутні захворювання можуть збільшити ризик небажаних явищ, користь терапії Ексіджадом може бути обмежена і може бути знижена ризиками. Як наслідок, терапія цих хворих Ексіджадом не рекомендується.

Іобережно слід використовувати лікарський засіб пацієнтам літнього віку у зв’язку з більш високою частотою небажаних реакцій (зокрема діареї).

Існують обмежені дані щодо дітей з таласемією, що не залежить від трансфузії. Тому терапію Ексіджадом слід проводити разом з моніторингом стану пацієнта для виявлення побічних реакцій та визначення рівня заліза. Крім того, перед початком терапія Ексіджадом дітей з тяжким перенасиченням заліза з таласемією, що не залежить від трансфузії, лікар повинен знати, що наслідки довготривалого впливу для таких хворих на сьогодні невідомі.

Шлунково-кишковий тракт.

Були зареєстровані виразки та кровотечі з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у хворих, включаючи дітей і підлітків, які застосовували Ексіджад. У деяких хворих спостерігалися множинні виразки. Повідомлялося про виразки, ускладнені перфорацією шлунково-кишкового тракту. Також повідомлялося про летальні шлунково-кишкові кровотечі, особливо у літніх хворих, які мали гематологічні злоякісні новоутворення та/або низьку кількість тромбоцитів. Лікарі повинні повідомити хворих про прояви та прояви шлунково-кишкових виразок та кровотеч у період терапії Ексіджадом. За умови виникнення шлунково-кишкової виразки або кровотечі з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту слід припинити використання Ексіджаду і одразу розпочати додаткове обстеження та терапія. Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які приймають Ексіджад одночасно з лікарський засібами, що мають відомий ульцерогенний потенціал (такі як НПЗП, кортикостероїди або пероральні бісфосфонати), а також пацієнтам, які приймають антикоагулянти, і пацієнтам з кількістю тромбоцитів нижче 50 000/мм³ (50 х 10⁹/л).

Розлади з боку шкіри.

У період терапія Ексіджадом можуть з’явитися висипи на шкірі. У більшості випадків висипи зникають спонтанно. Якщо у зв’язку з висипом терапія переривали, після зникнення висипу терапію можна відновити в нижчій дозі і з подальшим поступовим її підвищенням. У тяжких випадках це поновлення можна проводити у поєднанні з короткочасним прийомом пероральних стероїдів. Повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції (ТШПР), у тому числі синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та побічну реакцію, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), що можуть становити загрозу для життя або призводити до летальних наслідків. Якщо є підозра на виникнення тяжких шкірних побічних реакцій, терапія лікарський засібом Ексіджад слід одразу припинити і не відновлювати. За умови призначення лікарський засібу хворих слід проінформувати про прояви тяжких шкірних реакцій, які слід уважно контролювати.

Реакції підвищеної чутливості.

Випадки серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) були зареєстровані у хворих, які отримували Ексіджад, переважно протягом першого місяця терапія. При виникненні таких реакцій Ексіджад слід відмінити і призначити відповідне медикаментозне терапія. Використання деферасіроксу не слід відновлювати пацієнтам, у яких спостерігались реакції гіперчутливості через ризик виникнення анафілактичного шоку.

Органи зору та слуху.

Були зареєстровані випадки розлади слуху (зниження слуху) та зору (помутніння кришталика, неврит зорового нерва, зміни сітківки). Перед початком терапія і через рівні інтервали (кожні 12 місяців) рекомендується перевірка слуху і зору (включаючи фундоскопію). При виявленні порушень у період терапія слід розглянути ймовірність зниження дози або припинення терапія.

Розлади з боку крові.

Були постмаркетингові повідомлення про лейкопенію, тромбоцитопенію або панцитопенію (або загострення цих порушень) та про загострення анемії у хворих, які отримували Ексіджад. Більшість цих хворих уже мали існуючі гематологічні розлади, які часто пов'язані з кістковомозковою недостатністю. Проте не може бути виключена сприяюча або обтяжуюча роль даного лікарський засібу. Переривання терапія слід розглядати для хворих, у яких виникає цитопенія невідомої етіології.

Інші фактори.

Рекомендується щомісячний контроль феритину в сироватці крові для оцінки реакції пацієнта на терапію та уникнути стану перенасичення хелатами. Зниження дози або ретельніший контроль функції нирок та печінки, а також контроль феритину в сироватці крові рекомендуються в періоди терапія високими дозами та коли рівні феритину в сироватці крові наближаються до бажаного діапазону. Якщо рівень феритину в сироватці крові постійно падає нижче 500 мкг/л (при трансфузійному перенасиченні залізом) або нижче 300 мкг/л (при синдромах таласемії, що не залежать від трансфузій), слід розглянути питання про припинення терапія.

Результати тестів креатиніну сироватки крові, феритину сироватки крові і трансаміназ сироватки крові слід реєструвати та регулярно оцінювати щодо виявлення тенденцій. Результати слід також відмітити у карточці пацієнта.

У ході двох клінічних дослідженнях ріст і статевий розвиток дітей, які отримували Ексіджад протягом 5 років, не були порушені. Однак як загальний застережний захід при лікуванні перенасичення залізом внаслідок трансфузії у дітей слід контролювати масу тіла, ріст та статевий розвиток через рівні інтервали (кожні 12 місяців).

Серцева дисфункція – відоме ускладнення тяжкого перенавантаження залізом. Серцеву функцію слід перевіряти у хворих з тяжким перенавантаженням залізом у період тривалого терапія лікарський засібом Ексіджад.

Додаткові компоненти.

Цей лікарський засіб має у складі лактозу. Тому лікарський засіб не рекомендується використовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тяжким дефіцитом лактази або розладим всмоктування глюкози-галактози.

Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто вважається таким, що не має у складі натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Клінічні дані щодо впливу деферасіроксу на перебіг вагітності відсутні.

У дослідженнях на тваринах виявлено певну токсичність на резасібивну функцію при введенні материнських токсичних доз. Потенційний ризик для людини невідомий.

Як застережний захід не рекомендується використовувати Ексіджад в час вагітності, якщо тільки для цього немає життєво важливих показань.

Лікарський засіб Ексіджад може знижувати ефективність гормональних контрацептивів, тому жінкам резасібивного віку рекомендується використовувати додаткові або альтернативні негормональні форми контрацепції на фоні прийому лікарський засібу Ексіджад.

Період лактації.

У дослідженнях на тваринах було виявлено, що деферасірокс швидко й екстенсивно виділяється в грудне молоко. Впливу на потомство виявлено не було. Невідомо чи виділяється деферасірокс в грудне молоко людини. Годування груддю у період терапія Ексіджадом не рекомендоване.

Фертильність.

Немає даних щодо фертильності у людини. У тварин не було виявлено небажаної дії на фертильність самок або самців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу лікарський засібу Ексіджад на здатність керувати автотранспортом й іншими механізмами не проводилися. Пацієнти, які відчувають несприятливий вплив, запаморочення, повинні утримуватись від керування автомобілем та роботі з іншими механізмами.

Трансфузійне перенасичення залізом.

Початкове та підтримуюче терапія лікарський засібом Ексіджад повинні проводити лікарі, що мають досвід терапія хронічного перенасичення залізом. Рекомендується починати терапія після трансфузії близько 20 одиниць (≈100 мл/кг) еритроцитарної маси або за наявності даних клінічного контролю, що свідчать про хронічне перенасичення залізом (наприклад, при концентрації феритину в сироватці крові > 1000 мкг/л). Дози (у мг/кг) потрібно розрахувати та округлити до найближчого дозування цілої таблетки.

Метою залізохелатної терапії є виведення заліза, введеного при трансфузії та за потрібності зниження існуючої концентрації заліза.

Слід бути обережними у період хелатотерапії, щоб мінімізувати ризик перенасичення хелатами у всіх хворих.

Дозування.

Початкова доза.

Рекомендована початкова добова доза лікарський засібу Ексіджад становить 20 мг/кг маси тіла.

Для хворих, які потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують більше 14 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно > 4 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 30 мг/кг. Для хворих, які не потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують менше 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно < 2 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 10 мг/кг. Потрібно контролювати реакцію пацієнта та розглядати ймовірність підвищення дози, якщо не досягнуто достатнього ефекту.

Пацієнтам з хорошою клінічною відповіддю на терапія дефероксаміном, можна призначати початкову дозу Ексіджаду, що становить половину дози дефероксаміну (наприклад, пацієнт, який отримує дефероксамін у дозі 40 мг/кг/добу протягом 5 днів, може бути переведений на початкову добову дозу Ексіджаду 20 мг/кг/добу).

Якщо добова доза становить менше 20 мг/кг маси тіла, потрібно контролювати клінічну відповідь пацієнта та розглянути ймовірність підвищення дози, якщо не отримано достатнього ефекту.

Корекція дози.

Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові та за умови потрібності – коригувати дозу лікарський засібу Ексіджад кожні 3 – 6 місяців на основі змін рівня феритину в сироватці крові. Корекцію дози потрібно здійснювати поетапно на 5 – 10 мг/кг відповідно до індивідуальної реакції пацієнта і терапевтичних цілей (підтримання або зниження рівня заліза). Для хворих, у яких використання даного лікарський засібу у дозі 30 мг/кг не забезпечує потрібного контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно перевищують 2 500 мкг/л та не виявляють тенденції до зниження з часом), ймовірне використання дози до 40 мг/кг. Дані щодо довгострокової ефективності та безпеки лікарський засібу Ексіджад при застосуванні у дозах понад 30 мг/кг на сьогодні обмежені (після збільшення дози за 264 пацієнтами здійснювалося спостереження протягом в середньому 1 року). За умови дуже незадовільного контролю гемосидерозу у дозі до 30 мг/кг подальше збільшення (максимум дози 40 мг/кг) може не забезпечити задовільного контролю і можуть бути розглянуті альтернативні варіанти терапія. Якщо задовільний контроль не забезпечується дозами понад 30 мг/кг, не слід продовжувати терапія в таких дозах та потрібно розглядати альтернативні варіанти терапія. Не рекомендується призначати лікарський засіб у дозі понад 40 мг/кг, оскільки досвід використання обмежений.

Пацієнтам, які застосовують лікарський засіб у дозі понад 30 мг/кг, слід розглядати ймовірність зниження дози поетапно на 5 – 10 мг/кг при досягненні контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно нижчі 2 500 мкг/л та виявляють тенденції до зниження з часом). Пацієнтам, у яких рівень феритину в сироватці крові досяг бажаного показника (зазвичай між 500 та 1 000 мкг/л), знижувати дозу потрібно поступово на 5 – 10 мг/кг, щоб підтримати значення сироваткових рівнів феритину в рамках бажаного діапазону та мінімізувати ризик перенасичення хелатами. Якщо рівень феритину в сироватці крові послідовно знижується до значення менше 500 мкг/л, терапія слід припинити.

Синдроми таласемії, що не залежать від трансфузій.

Слід розпочинати хелатну терапію лише за наявності перенасичення залізом (концентрація заліза у печінці [LIC] ≥ 5 мг Fe/г сухої ваги [dw] або рівні феритину в сироватці крові стабільно > 800 мкг/л). Показник LIC є пріоритетним для визначення перенасичення залізом і повинен використовуватися, якщо це можливо. Слід дотримуватись обережності у період проведення хелатної терапії у всіх хворих для мінімізації ризику перенасичення хелатами.

Таблиця 3

Рекомендовані дози при синдромах таласемії, що не залежать від трансфузій.

*Визначення концентрації заліза в печінці є переважним методом визначення рівня перенасичення залізом.

Початкова доза.

Рекомендована початкова добова доза лікарський засібу Ексіджад для хворих з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, становить 10 мг/кг маси тіла.

Корекція дози.

Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові, щоб оцінити реакцію пацієнта на терапію та мінімізувати ризик перенасичення хелатами. Через 3 – 6 місяців терапія слід розглядати доцільність поетапного підвищення дози на 5 – 10 мг/кг, якщо показник LIC у пацієнта ≥ 7 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові стабільно > 2 000 мкг/л і не виявляють тенденції до зниження з часом, а пацієнт добре переносить лікарський засіб. Не рекомендується призначати лікарський засіб у дозах понад 20 мг/кг, оскільки досвід використання доз вище цього рівня пацієнтам з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, відсутній.

Для хворих, яким показник LIC не визначали, а рівні феритину в сироватці крові ≤ 2 000 мкг/л, дози не повинні перевищувати 10 мг/кг.

Для хворих, яким доза була підвищена до > 10 мг/кг, рекомендується знизити дозу до 10 мг/кг або менше, коли показник LIC < 7 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові ≤ 2 000 мкг/л.

Припинення терапія.

Після досягнення задовільного рівня заліза в організмі (показник LIC < 3 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові < 300 мкг/л) терапія слід припинити. Відсутні дані про повторне терапія хворих, у яких спостерігається повторне накопичення заліза після досягнення задовільного рівня заліза в організмі, отже, повторне терапія не може бути рекомендується.

Особливі групи хворих.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років).

Рекомендації щодо дозування для хворих літнього віку такі ж, як описано вище. У ході клінічних досліджень у хворих літнього віку була більш висока частота небажаних реакцій, ніж у молодших хворих (зокрема діареї), тому слід уважно стежити за небажаними явищами, які можуть потребувати корекції дози.

Пацієнти з розладим функції нирок.

Використання Ексіджаду пацієнтам з нирковою дисфункцією не вивчалося та протипоказано пацієнтам з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв.

Пацієнти з розладим функції печінки.

Використання лікарський засібу Ексіджад пацієнтам з тяжким розладим функції печінки не рекомендується (клас С за шкалою Чайлда – П’ю). Для хворих з помірним розладим функції печінки (клас B за шкалою Чайлда – П’ю) дозу слід знизити до 50 %. Лікарський засіб слід використовувати обережно таким пацієнтам. Слід контролювати функцію печінки у всіх хворих кожні 2 тижні протягом першого місяця, а потім щомісяця.

Спосіб використання.

Ексіджад слід вживати один раз на добу натще за 30 хвилин до прийому їжі, бажано в один і той самий час. Таблетки диспергують, розмішуючи в склянці води, апельсинового або яблучного соку (100-200 мл) до отримання однорідної суспензії. Після проковтування суспензії будь-який залишок потрібно змити невеликим об’ємом води або соку і теж випити. Таблетки не слід жувати або ковтати цілими.

Діти.

Рекомендації щодо дозування для дітей у віці від 2 до 17 років такі ж, як для дорослих хворих. Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові, щоб оцінити реакцію пацієнта на терапію та мінімізувати ризик перенасичення хлатами. При розрахунку дози слід враховувати зміни маси тіла дітей з часом.

У дітей віком від 2 до 5 років експозиція нижча, ніж у дорослих. Тому ця вікова група може потребувати вищих доз, ніж потрібно дорослим. Однак початкова доза повинна бути такою ж, як для дорослих, а далі титрується індивідуально.

Для дітей з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, доза не має перевищувати 10 мг/кг. У цих хворих ретельний контроль показника LIC та рівнів феритину в сироватці крові є необхідним для уникнення перенасичення хелатами: окрім щомісячної оцінки рівнів феритину в сироватці крові, слід уважно контролювати показник LIC кожні три місяці, якщо рівень феритину в сироватці крові становить ≤ 800 мкг/л.

Безпека та ефективність лікарський засібу Ексіджад для дітей від народження до 23 місяців ще не встановлені.

Ранні прояви гострого передозування – це шлунково-кишкові розлади, такі як біль у животі, діарея, нудота та блювання. Повідомлялося про розлади функції печінки та нирок, включаючи випадки підвищення рівня печінкового ферменту та креатиніну з одужанням після припинення терапія. Помилково введена разова доза 90 мг/кг призвела до синдрому Фанконі, який зник після терапія.

Специфічного антидоту для деферасіроксу немає. Слід призначити стандартні процедури для зняття передозуванням, а також симптоматичне терапія, залежно від медичної точки зору.

У період терапія Ексіджадом у дорослих та дітей найчастіше повідомлялось про небажані реакції з боку ШКТ: в основному нудота, блювання, діарея або біль у животі та висипи на шкірі. Про діарею повідомлялося частіше у дітей віком від 2 до 5 років, ніж у старших хворих. Ці реакції є дозозалежними, загалом слабко або помірно вираженими; у більшості випадків вони зникають навіть при продовженні використання лікарський засібу.

У період клінічних досліджень приблизно у 36% хворих спостерігалося дозозалежне підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, тоді як таке підвищення у більшості хворих залишалось в межах норми. Зниження середнього значення кліренсу креатиніну спостерігалось як у дорослих, так і у дітей з бета-таласемією і перенасиченням залізом протягом першого року терапія, але є докази того, що у наступні роки не спостерігалося подальшого зниження середнього значення кліренсу креатиніну. Повідомлялось про підвищення рівня печінкових трансаміназ. Рекомендується регулярно проводити тести показників функції нирок та печінки. Розлади слуху (зниження слуху) та зору (помутніння кришталика) спостерігались нечасто; також рекомендується проводити щорічні обстеження.

При застосуванні лікарський засібу Ексіджад повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції (ТШПР) у тому числі синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та побічну реакцію, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS).

Категорія частоти небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (неможливо встановити за наявними даними). У рамках кожної групи за частотою небажані реакції представлені в порядку зниження тяжкості проявів.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи: невідомо – панцитопенія¹, тромбоцитопенія¹, посилення анемії¹, нейтропенія¹.

З боку імунної системи: невідомо – реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк) ¹.

Розлади метаболізму та розлади травлення: невідомо – метаболічний ацидоз¹.

З боку психіки: нечасто – занепокоєння, розлади сну.

З боку нервової системи: часто – головний біль, нечасто – запаморочення.

З боку органів зору: нечасто – катаракта, макулопатія; рідко – неврит зорового нерва.

З боку органів слуху і вестибулярного апарату: нечасто – зниження слуху.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – біль у гортані.

З боку травного тракту: часто – діарея, запор, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, диспепсія; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка (включаючи множинні виразки), виразка дванадцятипалої кишки, гастрит; рідко – запалення стравоходу; невідомо – гастроінтестинальна перфорація¹, гострий панкреатит¹.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ; нечасто – гепатит, жовчнокам’яна хвороба; невідомо – печінкова недостатність^{1, 2}.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання, свербіж; нечасто – розлади пігментації; рідко – побічна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS); невідомо – синдром Стівенса – Джонсона¹, гіперсенситивний васкуліт¹, кропив’янка¹, мультиформна еритема¹, алопеція¹, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН)¹.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже часто – підвищення рівня креатиніну в крові; часто – протеїнурія; нечасто – розлад функції канальців² (набутий синдром Фанконі), глюкозурія; невідомо – гостра ниркова недостатність^{1, 2}, тубулоінтерстиціальний нефрит¹, нефролітіаз¹, гострий тубулярний некроз¹.

Загальні розлади і розлади, пов’язані зі способом введення лікарський засібу: нечасто – підвищення температури тіла, набряк, втома.

¹ Небажані реакції, зареєстровані у період постмаркетингових досліджень зі спонтанних повідомлень, для яких не завжди можна надійно встановити частоту або причинний зв’язок із експозицією лікарського засобу.

² Повідомлялось про тяжкі форми, пов’язані зі змінами свідомості в контексті гіперамоніємічної енцефалопатії.

У 2 % випадків були зареєстровані жовчні камені і пов’язані з ними розлади з боку жовчовивідних шляхів. Також у 2 % випадків спостерігалося підвищення активності печінкових трансаміназ. Іноді (0,3 % випадків) спостерігалось підвищення рівня печінкових трансаміназ більше ніж у 10 разів від верхньої межі норми, що свідчить про розвиток гепатиту. В ході постмаркетингових досліджень повідомлялось про випадки розвитку печінкової недостатності, іноді летальні, при застосуванні деферасіроксу. У період постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку метаболічного ацидозу. У більшості цих хворих відмічалося розлади функції нирок, ниркова тубулопатія (синдром Фанконі), діарея або стани, при яких порушується кислотно-лужна рівновага. Випадки розвитку серйозного гострого панкреатиту спостерігались без документально підтверджених супутніх захворювань біліарної системи. Як і при застосуванні інших хелаторів заліза, повідомлялось про високу частоту втрати слуху та помутніння кришталика (рання катаракта).

Ретроспективний метааналіз даних щодо 2102 дорослих та дітей з бета-таласемією і трансфузійним перенасиченням залізом (у тому числі за різними показниками, такими як інтенсивність трансфузії, спосіб використання та тривалість терапія), які проходили терапія у двох рандомізованих клінічних дослідженнях та чотирьох відкритих дослідженнях тривалістю до п’яти років, показав, що середнє значення кліренсу креатиніну зменшилось на 13,2 % у дорослих хворих (95 % СІ: – 14,4 % до 12,1 %; n=935) і на 9,9 % (95 % СІ: – 11,1 % до 8,6 %; n=1 142) у дітей протягом першого року терапія. У субпопуляції хворих, що лікувалися більш ніж один рік (n=250 більше п’яти років), у наступні роки не спостерігалося подальшого зниження середнього значення кліренсу креатиніну.

У однорічному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у хворих з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, і з перенасиченням залізом діарея (9,1 %), висипання (9,1 %) та нудота (7,3 %) були найбільш частими пов’язаними з лікарським засобом небажаними явищами, що спостерігалися у хворих при прийомі лікарський засібу Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу. Відхилення у показниках сироваткового креатиніну та кліренсу креатиніну були зареєстровані відповідно у 5,5 % та 1,8 % хворих, які отримували Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу. Підвищення рівня печінкових трансаміназ більше ніж у 2 рази від вихідного рівня та у 5 разів від верхньої межі норми були зареєстровані у 1,8 % хворих, які отримували Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу.

Діти.

У ході двох клінічних досліджень ріст і статевий розвиток дітей, які отримували деферасірокс протягом періоду до 5 років, не були порушені.

Про діарею повідомлялося частіше у дітей віком від 2 до 5 років, ніж у старших хворих.

Ниркова тубулопатія в основному зареєстрована у дітей та підлітків з бета-таласемією, які застосовували Ексіджад.

Дані постмаркетингового досвіду вказують на велику частоту повідомлень про випадки метаболічного ацидозу у дітей на тлі синдрому Фанконі. Повідомлялось про гострий панкреатит, особливо у дітей та підлітків.

Розчинення в газованих напоях або молоці не рекомендується через утворення піни та повільного диспергування відповідно.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 30 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 28 таблеток в упаковці.

за рецептом.

1) Новартіс Фарма Штейн АГ / Novartis Pharma Stein AG.

2) Сандоз С. Р. Л. / Sandoz S. R. L.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

1) Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

2) Вул. Лівезені, 7А, 540472, Тиргу Муреш, округ Муреш, Румунія / Str. Livezeni nr. 7A, 540472, Targu Mures, Jud. Mures, Romania.