Ексипенем порошок для р-ну д/ін. по 1000 мг №1 у флак.

діюча речовина: меропенем;

кожний флакон має у складі меропенему тригідрат у кількості, що відповідає меропенему

1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Протимікробні засоби для системного використання. Інші β-лактамні антибіотики. Карбапенеми. Меропенем.

Код АТХ J01DH02.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками крові, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: (1) - зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів), (2) - зниження спорідненості з цільовими PBP, (3) - підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та (4) - продукування бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Тим не менше, бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних лікарський засібів за умови, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного (-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІС, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних лікарський засібів (EUCAST), наведені нижче.

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутливі) та 1 мг/л (резистентні).

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомляли. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого такого ізоляту потрібно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляти до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом), ізоляти слід реєструвати як стійкі.

³Чутливість стафілококів до карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситіну.

⁴Граничні значення відносяться тільки до менінгіту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів, не зазначених у таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, базуються на наступних дозах: граничні значення EUCAST застосовують до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу пероральновенно протягом 30 хвилин як найнижчої дози. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при важких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.

⁶ Бета-лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.

«–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення терапія лікарським засобом. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від використання лікарського засобу, принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче перераховуються патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів терапія захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecalis⁷

Staphylococcus aureus (метицилінчутливий)⁸

Види Staphylococcus (метицилінчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae (група В)

Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes (група А)

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii

Citrobacter koseri

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asaccharolyticus

Види Peptostreptococcus (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus)

Грамнегативні анаероби

Bacteroides caccae

Група Bacteroides fragilis

Prevotella bivia

Prevotella disiens

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecium^7,9

Грамнегативні аероби

Види Acinetobacter Burkholderia cepacia

Pseudomonas aeruginosa

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби

Stenotrophomonas maltophilia

Види Legionella

Інші мікроорганізми

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.

⁸Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.

⁹Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.

Сап і меліоїдоз: використання меропенему у людей базується на даних чутливості до B. mallei і B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних у людей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються терапія сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно

1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11‒27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні лікарський засібу у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні лікарський засібу у дозі 2 г. При застосуванні лікарський засібу у дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні лікарський засібу у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз лікарський засібу кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 хворих, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників Cmax і періоду напіввиведення, які відповідають показникам здорових людей, але більший об’єм розподілу (27 л).

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації лікарський засібу. Після швидкого введення лікарський засібу

(5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70 % (50‒75 %) дози лікарський засібу виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Розлади функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у хворих з помірним розладим функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33‒74 мл/хв), у 5 разів – у хворих з тяжким розладим функції нирок (КК 4‒23 мл/хв) і в 10 разів – у хворих, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у хворих з розладим функції нирок. Корекція дози лікарський засібу рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким розладим функції нирок (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був у період проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у хворих з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю хворих з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після використання повторних доз лікарський засібу.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю хворих, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 хворих з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні лікарський засібу у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення Cmax, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після використання лікарський засібу у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами лікарський засібу і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших хворих (< 6 місяців t1/2 1,6 година). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв/кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2‒5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів лікарський засібу у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне терапія, продемонструвала вищий кліренс у таких новонароджених, вік яких є більшим від народження або із більшим гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Монте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65‒80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози лікарський засібу не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого розлади функції нирок.

Ексипенем показаний для терапія таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців :

• пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;
• бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;
• ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;
• ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;
• інфекцій у період пологів і післяпологових інфекцій;
• ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;
• гострого бактеріального менінгіту.

Ексипенем можна використовувати для терапія хворих з нейтропенією і пропасницею при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Терапія хворих з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою з зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарський засібу.

Гіперчутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Тяжка гіперчутливість (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).

Дослідження щодо взаємодії лікарський засібу з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність за умови одночасного використання пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив Ексипенему на зв’язування з білками інших лікарський засібів або метаболізм не вивчали. Проте зв’язування з білками крові настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне використання вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості використання»).

Пероральні антикоагулянти

Одночасне використання антибіотиків з варфарином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних лікарський засібів, у тому числі варфарину, у хворих, які одночасно отримують антибактеріальні лікарський засіби. Ризик може змінюватися залежно від виду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних лікарський засібів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ протягом та одразу після одночасного використання антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

При виборі меропенему як засобу терапія слід брати до уваги доцільність використання антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору лікарський засібу щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні лікарський засібу рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних, іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Коли не застосовують» та «Небажані реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції використання лікарський засібу слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Коліт, пов’язаний із використанням антибіотиків

При застосуванні практично всіх антибактеріальних лікарський засібів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із використанням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги ймовірність такого діагнозу у хворих, у яких у період або після використання меропенему виникла діарея (див. розділ «Небажані реакції»). Слід розглянути питання про припинення терапія меропенемом та використання специфічного терапія, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати медикаменти, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

У період терапія карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Небажані реакції»).

Контроль функції печінки

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (розлади функції печінки з холестазом і цитолізом) у період терапія меропенемом слід уважно контролювати печінкові функції (див. розділ «Небажані реакції»).

Використання лікарський засібу пацієнтам із захворюваннями печінки: у період терапія меропенемом у хворих з уже існуючими захворюваннями печінки слід уважно контролювати печінкові функції. Коригування дози лікарський засібу не потрібне (див. розділ «Спосіб використання та дози»). Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Терапія меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.

Одночасне використання меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ексипенем має у складі близько 2,0 мЕкв або 4,0 мЕкв натрію на 500 мг або 1 г дози лікарський засібу відповідно, що потрібно враховувати при призначенні лікарський засібу пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Дані щодо використання меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів резасібивної токсичності. У якості запобіжного заходу бажано уникати використання меропенему у час вагітності.

Годування груддю

Невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна використовувати у період лактації лише у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу лікарський засібу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи ймовірність розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.

Дозування

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість терапія залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відповіді на терапія.

Ексипенем при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter) або при дуже тяжких інфекціях.

Потрібно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні хворих із нирковою недостатністю (див. нижче).

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Таблиця 1

Ексипенем зазвичай слід використовувати у вигляді пероральновенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози лікарський засібу до 1 г можна вводити у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим лікарський засібу у дозі 2 г у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Розлади функції нирок

Рекомендовані дози лікарський засібу для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у хворих становить менше 51 мл/хв

Таблиця 2

Дані, що підтверджують використання вказаних у Таблиці 2 доз лікарський засібу, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу лікарський засібу слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози лікарський засібу для хворих, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Розлади функції печінки

Для хворих з розладим функції печінки коригування дози лікарський засібу не потрібне (див. розділ «Особливості використання»).

Дозування для хворих літнього віку

Для хворих літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Немає даних про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують використання дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рекомендовані дози лікарський засібу для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з масою тіла до 50 кг

Таблиця 3

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід використовувати дозу, як для дорослих хворих.

Досвіду використання лікарський засібу дітям з розладим функції нирок немає.

Спосіб використання

Ексипенем зазвичай слід використовувати у вигляді пероральновенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям лікарський засібу у дозі 40 мг/кг у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення пероральновенної болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Ексипенем у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 С або 12 годин у холодильнику (2-8 С).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб потрібно використати одразу.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід уважно контролювати термін та умови його зберігання приготованого розчину.

Проведення пероральновенної інфузії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Ексипенем у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1 ‒ 20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 С або впродовж 24 годин у холодильнику (2‒8 С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб потрібно використати одразу. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід уважно контролювати термін та умови його зберігання приготованого розчину.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Ексипенему слід використати одразу.

Не слід заморожувати приготовані розчини.

Діти.

Лікарський засіб використовувати дітям віком від 3 місяців.

Відносне передозування ймовірне у хворих з розладим функції нирок за умови, якщо доза лікарський засібу не коригується, як описано у розділі «Спосіб використання та дози». Досвід постмаркетингового використання лікарський засібу обмежений. Тому якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Небажані реакції» і, як правило, легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни лікарський засібу або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного терапія.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення лікарський засібу нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.

У ході огляду даних 4872 із 5026 хворих щодо впливу терапія меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із використанням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними із використанням меропенему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомляли, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1,5‒4,3 %).

У наведеній нижче таблиці всі небажані реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот небажані реакції зазначені у порядку зниження проявів.

Інфекції та інвазії ‒ нечасто: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи – часто: тромбоцитемія; нечасто: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

З боку нервової системи ‒ часто: головний біль; нечасто: парестезії; рідко: судоми (див. розділ «Особливості використання»).

З боку шлунково-кишкового тракту ‒ часто: діарея, блювання, нудота, біль у животі; нечасто: коліт, асоційований із використанням антибіотиків (див. розділ «Особливості використання»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів ‒ часто: підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини ‒ часто: висип, свербіж; нечасто: кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; частота невідома: медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку нирок і сечовивідних шляхів – нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у місці введення лікарський засібу ‒ часто: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих хворих.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції згідно законодавства.

3 роки.

Відновлений розчин слід застосувати не пізніше ніж за годину з моменту приготування.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у заводській упаковці. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

У період приготування розчину слід використовувати стандартні асептичні методики.

Струшувати приготований розчин перед використанням.

Усі флакони призначені лише для одноразового використання.

Ексипенем не слід змішувати або додавати до інших медикаментів.

Ексипенем, який буде використовуватися для болюсних пероральновенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для пероральновенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

По одному флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Ексір Фармасьютикал Компані, Іран

Exir Pharmaceutical Company, Iran.

2-ий км Рінг Роуд, Боруджерд 69189, Іран

2nd km Ring Road, Boroujerd 69189, Iran.