Екземестан-Віста АС таблетки, в/плів. обол. по 25 мг №30 (10х3)

діюча речовина: екземестан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі екземестану 25 мг;

додаткові компоненти: кремній колоїдний безводний, кросповідон, гіпромелоза 5сР, магнію стеарат, маніт, целюлоза мікрокристалічна (PH 102), полісорбат 80, натрію крохмальгліколят (Тип А);

склад оболонки: гіпромелоза 5сР, макрогол (PEG 400), титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол (PEG 600).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ароматази. Код АТХ L02B G06.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Екземестан є необоротним стероїдним інгібітором ароматази, подібним за своєю структурою до природної речовини андростендіон. У жінок у період постменопаузи естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під впливом ферменту ароматази у периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним і селективним методом терапія гормонозалежного раку молочної залози у жінок у період постменопаузи. У жінок у період постменопаузи екземестан суттєво знижує концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг. Максимальне зниження (> 90 %) досягається при застосуванні дози 10‑25 мг. У пацієнток у період постменопаузи з діагнозом рак молочної залози, які отримували 25 мг екземестану щоденно, загальний рівень ароматази знижувався на 98 %.

Екземестан не має прогестогенної та естрогенної активності. Незначна андрогенна активність, імовірно, пов’язана з 17-гідродеривативом, спостерігалася головним чином при застосуванні екземестану у високих дозах. У період досліджень тривалого щоденного використання екземестан не впливав на біосинтез таких гормонів як кортизол або альдостерон, рівень яких змінювався перед або після тесту АСТН; цим була продемонстрована селективність щодо інших ферментів, які беруть участь у гормональному обміні. У зв’язку з цим немає потрібності в замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами.

Незначне підвищення рівня лютеїнізуючого гормона (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормона (ФСГ) в сироватці крові відзначається навіть при низьких дозах. Цей ефект є очікуваним для лікарський засібів цієї фармакологічної групи; імовірно, він розвивається за принципом зворотного зв’язку на рівні гіпофіза: зниження концентрації естрогенів стимулює секрецію гіпофізом гонадотропінів (також і в жінок у період постменопаузи). Клінічна ефективність та безпека.

Ад’ювантна терапія раку молочної залози ранніх стадій.

У багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні (IES – Міжгрупове дослідження екземестану), яке проводили з участю 4724 жінок у період постменопаузи з первинним раком молочної залози з позитивною пробою на естрогенові рецептори або з первинним раком молочної залози з невизначеною пробою на естрогенові рецептори, пацієнти, у яких не спостерігалося виникнення рецидиву після ад’ювантної терапії тамоксифеном протягом 2–3 років, були рандомізовані для використання екземестану (25 мг/добу) або тамоксифену (20 або 30 мг/добу) протягом 3–2 років для проходження повного курсу гормональної терапії тривалістю 5 років.

Подальше спостереження з медіаною 52 місяці у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості терапія близько 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 52 місяців продемонстрували, що подальше терапія екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося з клінічно та статистично значущим поліпшенням показника виживаності без ознак захворювання (DFS) порівняно з продовженням терапія тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану знижував ризик рецидиву раку молочної залози на 24 % порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків – 0,76; p = 0,00015). Більш позитивний ефект використання екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання був очевидним, незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії.

Використання екземестану також значно знижувало ризик розвитку контралатерального раку молочної залози (співвідношення ризиків – 0,57; p = 0,04158).

У загальній популяції дослідження тенденція до поліпшення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (222 летальних наслідки) порівняно з тамоксифеном (262 летальних наслідки) зі співвідношенням ризиків 0,85 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,07362), що становило зниження ризику летального наслідку на 15 % на користь екземестану. Статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 23 % (співвідношення ризиків для загальної виживаності – 0,77; тест хі-квадрат (тест Вальда): p = 0,0069) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном при коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, використання гормонозамісної терапії та бісфосфонатів).

Основні результати оцінки ефективності у всіх хворих (популяція хворих, сформована відповідно до призначеного терапія) та у хворих з раком з позитивною пробою на естрогенові рецептори через 52 місяці.

* Логарифмічний ранговий критерій; ЕР+ пацієнти = пацієнти з позитивною пробою на естрогенові рецептори.

^a Виживаність без ознак захворювання визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку будь-якої причинної зумовленості.

^б Виживаність без раку молочної залози визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку від раку молочної залози.

^в Виживаність без системних рецидивів визначається як перший випадок системного рецидиву або летального наслідку від раку молочної залози.

^г Загальна виживаність визначається як настання летального наслідку з будь-якої причини. За результатами додаткового аналізу підгрупи хворих з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,83 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,04250), що є клінічно і статистично значущим зниженням ризику летального наслідку на 17 %. Результати додаткового дослідження з вивчення стану кісткової тканини у рамках Міжгрупового дослідження екземестану показали, що у жінок, які застосовували екземестан після 2–3 років терапія тамоксифеном, спостерігалося помірне зниження мінеральної щільності кісток. У загальному дослідженні частота переломів, що сталися після початку терапія, яка оцінювалася протягом періоду терапія тривалістю 30 місяців, була вищою у хворих, які застосовували екземестан порівняно з тамоксифеном (4,5 % та 3,3 % відповідно, p = 0,038).

Результати, отримані у додатковому дослідженні з вивчення стану ендометрія у рамках Міжгрупового дослідження екземестану, свідчать, що після 2 років терапія спостерігалося зниження товщини ендометрія з медіаною 33 % у хворих, які застосовували екземестан, порівняно з відсутністю помітної зміни у хворих, які застосовували тамоксифен. Потовщення ендометрія, зареєстроване на початку використання екземестану, повернулося до норми (< 5 мм) у 54 % хворих, які застосовували екземестан.

Подальше спостереження з медіаною 87 місяців у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості терапія близько 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 87 місяців продемонстрували, що подальше терапія екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося із клінічно та статистично значущим поліпшенням показника виживаності без ознак захворювання порівняно з продовженням терапія тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану значно знижував ризик рецидиву раку молочної залози на 16 % порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків 0,84; p = 0,002).

Загалом більша користь від використання екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання була очевидною незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії або гормональної терапії. Статистична значущість не була виявлена в декількох підгрупах із маленькою вибіркою. Вони продемонстрували тенденцію на користь екземестану у хворих з більш ніж 9 позитивними вузлами або попереднім проходженням курсу хіміотерапії за схемою CMF (циклофосфан + метотрексат + 5-фторурацил). У хворих із невідомим статусом вузлів, іншим попереднім курсом хіміотерапії, а також невідомим/відсутнім статусом попередньої гормональної терапії спостерігалася статистично незначуща тенденція на користь тамоксифену.

Крім того, екземестан також значно подовжував виживаність без раку молочної залози (співвідношення ризиків – 0,82; p = 0,00263) та виживаність без системних рецидивів (співвідношення ризиків – 0,85; p = 0,02425).

Екземестан також знижував ризик контралатерального раку молочної залози, хоча ефект вже не був статистично значущим у період цього періоду спостереження у дослідженні (співвідношення ризиків – 0,74; p = 0,12983). У загальній популяції дослідження тенденція до поліпшення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (373 летальні наслідки) порівняно з тамоксифеном (420 летальних наслідків) зі співвідношенням ризиків – 0,89 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,08972), що становило зниження ризику летального наслідку на 11 % на користь екземестану. При коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, використання гормонозамісної терапії та бісфосфонатів) статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 18 % (співвідношення ризиків для загальної виживаності – 0,82; тест хі-квадрат (тест Вальда): p = 0,0082) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном у загальній популяції дослідження. За результатами додаткового аналізу підгрупи хворих із позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,86 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,04262), що є клінічно і статистично значущим зниженням ризику летального наслідку на 14 %. Результати, отримані у додатковому дослідженні з вивчення стану кісткової тканини, свідчать, що використання екземестану протягом 2–3 років після використання тамоксифену протягом 3–2 років призвело до збільшення втрати кісткової маси у період цього терапія (середній % зміни мінеральної щільності кісток (МЩК) порівняно з початковим рівнем через 36 місяців:

• 3,37 (хребет), -2,96 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -1,29 (хребет),
• 2,02 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену). Проте під кінець періоду після терапія тривалістю 24 місяці зміна значення МЩК порівняно з початковим рівнем в обох групах терапія була мінімальною, кінцеве зниження значення МЩК у групі тамоксифену було трохи більшим для всіх ділянок (середній % зміни МЩК через 24 місяці порівняно зі значенням на початковому рівні: -2,17 (хребет), -3,06 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -3,44 (хребет), -4,15 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену).

Кількість усіх переломів, зареєстрованих протягом періодів терапія та подальшого спостереження, була значно більшою у групі терапія екземестаном порівняно з групою терапія тамоксифеном (169 (7,3 %) порівняно з 122 (5,2 %); p = 0,004), але не було виявлено відмінності у кількості переломів, зареєстрованих як наслідок остеопорозу. Терапія поширеного раку молочної залози.

У рандомізованому порівняльному контрольованому клінічному дослідженні використання екземестану в добовій дозі 25 мг продемонстровано статистично значуще збільшення періоду виживаності, часу до прогресування захворювання, часу до констатації відсутності ефекту терапія порівняно зі стандартним гормональним терапіям із використанням мегестролу ацетату в жінок з поширеним раком молочної залози у період постменопаузи, який прогресував після або у період терапія тамоксифеном у якості ад’ювантної терапії або в якості терапії першої лінії поширеного раку.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому екземестан швидко абсорбується. Доза, що поглинається зі шлунково-кишкового тракту, висока. Абсолютної біологічної доступності не встановлено, хоча розповсюдження повинно бути обмежено ефектом першого проходження. При одноразовому прийомі дози 25 мг середній рівень у плазмі крові досягає максимуму через 2 години і становить 18 нг/мл. Одночасне використання екземестану з їжею підвищує його біодоступність на 40 %.

Розподіл. Об’єм розподілу екземестану без корекції на пероральну біодоступність становить приблизно 20000 л. Фармакокінетика екземестану є лінійною, кінцевий період напіввиведення екземестану становить 24 години. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 % і не залежить від концентрації. Екземестан і його метаболіти не зв’язуються з еритроцитами. Екземестан не акумулюється непередбачувальним шляхом після використання повторних доз.

Метаболізм та екскреція. Екземестан метаболізується шляхом окиснення метиленової групи (6) за допомогою ізофермента CYРЗА4 та/або шляхом відновлення 17-кетогрупи за допомогою альдокеторедуктази з подальшою кон’югацією. Кліренс екземестану становить приблизно 500 л/год без корекції на пероральну біодоступність. Щодо інгібування ароматази ці метаболіти або неактивні, або менш активні, ніж початкова сполука. Кількість екземестану, що виділяється із сечею у незміненому вигляді, становить 1 % дози. Однакова кількість екземестану (40 %), міченого ізотопом ¹⁴C, виділялася із сечею та калом протягом тижня.

Спеціальні групи.

Вік. Суттєвої кореляції між системною експозицією екземестану і віком пацієнток не спостерігалося.

Пацієнти з розладим функції нирок.

У хворих з ураженням нирок тяжкого ступеня (CL_сr < 30 мл/хв) рівень системної експозиції екземестану був вдвічі вищий порівняно зі здоровими добровольцями. Беручи до уваги профіль безпечності екземестану, коригування дози не потрібне. Пацієнти з розладим функції печінки.

У хворих з ураженням печінки середнього або тяжкого ступеня рівень експозиції екземестану у 2–3 рази вищий порівняно зі здоровими добровольцями. Беручи до уваги профіль безпечності екземестану, коригування дози не потрібне.

Ад’ювантна терапія у жінок з інвазивним раком молочної залози ранніх стадій із позитивною пробою на естрогенові рецептори у період постменопаузи після 2-3 років початкової ад’ювантної терапії тамоксифеном.

Терапія поширеного раку молочної залози у жінок із природнім або індукованим постменопаузним статусом, у яких виявлено прогресування хвороби після терапії антиестрогенами. Не була продемонстрована ефективність у пацієнток з негативною пробою на естрогенові рецептори.

ЕкземеВіста протипоказаний пацієнткам з гіперчутливістю до екземестану або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу. ЕкземеВіста також протипоказаний жінкам у передменопаузальному періоді, жінкам у час вагітності або лактації.

Результати досліджень in vitro показали, що цей лікарський засіб метаболізується під впливом цитохрому Р₄₅₀ ЗА4 (CYРЗА4) та альдокеторедуктаз (див. розділ «Фармакокінетика») і не блокує жодного з основних CYP-ізоферментів. У період клінічного фармакокінетичного дослідження було встановлено, що специфічне інгібування CYРЗА4 кетоконазолом не впливає на фармакокінетику екземестану. У дослідженні взаємодії з рифампіцином, потужним індуктором CYP450, у добовій дозі 600 мг та разовій дозі екземестану, що становить 25 мг, значення AUC екземестану зменшилось на 54 %, а С_max – на 41 %. Оскільки клінічна значущість даної взаємодії не вивчена, одночасне використання таких медикаментів як рифампіцин, протисудомні засоби (наприклад фенітоїн і карбамазепін) та фітолікарський засібів, що містять звіробій звичайний, які, як відомо, індукують CYРЗА4, можуть знижувати ефективність лікарського засобу ЕкземеВіста.

ЕкземеВіста слід використовувати обережно з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP3A4 та мають вузький діапазон терапевтичної дії. Досвід одночасного клінічного використання лікарського засобу ЕкземеВіста з іншими протипухлинними лікарськими засобами відсутній.

ЕкземеВіста не слід використовувати з лікарськими засобами, що містять естроген, оскільки при одночасному застосуванні їх фармакологічна дія нівелюється.

Лікарський засіб ЕкземеВіста не слід призначати жінкам із пременопаузним ендокринним статусом. Тому у прийнятних клінічних випадках потрібно встановити постменопаузний статус шляхом оцінки рівня ЛГ, ФСГ те естрадіолу.

До початку терапія інгібіторами ароматази потрібно проводити оцінку рівня 25‑гідрокси вітаміну D в організмі, оскільки часто виникає тяжкий дефіцит, пов’язаний з ранніми стадіями раку молочної залози. Жінкам з дефіцитом вітаміну D потрібно отримувати додатково вітамін D.

ЕкземеВіста слід обережно призначати пацієнтам з розладими функцій печінки або нирок.

ЕкземеВіста є лікарським засобом, який сильно знижує рівень естрогенів; спостерігалося зниження мінеральної щільності кісток та збільшення частоти переломів після використання екземестану (див. розділ «Фармакодинаміка»). На початку ад’ювантної терапії лікарським засобом у жінок, які страждають на остеопороз або з ризиком його виникнення, слід оцінити мінеральну щільність кісток на початковому рівні, базуючись на поточних клінічних рекомендаціях та практиках. Мінеральну щільність кісток у хворих з поширеним захворюванням слід оцінювати в індивідуальному порядку.

Хоча немає достатніх даних стосовно впливу терапії у період терапія втрати мінеральної щільності кісток, спричиненої екземестаном, потрібно проводити моніторинг стану хворих, які застосовують лікарський засіб ЕкземеВіста, та розпочати терапія або профілактику остеопорозу у хворих у зоні ризику.

Лікарський засіб ЕкземеВіста може чинити м’яку проносну дію.

Важлива інформація про додаткові компоненти.

Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Клінічні дані щодо використання екземестану вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах показали резасібивну токсичність, тому екземестан протипоказаний для використання вагітним жінкам.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає екземестан у грудне молоко. Лікарський засіб не слід використовувати жінкам у період лактації.

Жінки у перименопаузальному періоді або жінки резасібивного віку. Лікар має обговорити необхідність відповідної контрацепції з жінками, які можуть завагітніти, а також із жінками, які знаходяться у перименопаузальному або нещодавно перейшли у постменопаузальний період, поки їх постменопаузальний статус не стане повністю встановлений (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період використання лікарського засобу повідомляли про сонливість, сомноленцію, астенію та запаморочення. Пацієнтам слід повідомити про те, що в разі виникнення цих симптомів ймовірне розлади їх фізичних та/або психічних реакцій, необхідних для управління автомобілем або іншими механізмами.

Дорослі, в тому числі пацієнтки літнього віку.

ЕкземеВіста рекомендується вживати по 25 мг 1 раз на добу, щоденно, бажано після прийому їжі. У пацієнток із раком молочної залози на ранніх стадіях терапія за допомогою лікарського засобу ЕкземеВіста потрібно продовжувати до завершення п’ятирічної послідовної ад’ювантної гормональної терапії (продовження терапії ЕкземеВіста після використання тамоксифену) або до виникнення рецидиву пухлини.

У пацієнток із поширеним раком молочної залози терапія лікарським засобом ЕкземеВіста слід продовжувати, поки прогресія пухлини очевидна.

Пацієнткам із недостатністю функції печінки або нирок корекція дози не потрібна.

Діти.

Лікарський засіб не рекомендується для використання дітям.

Було проведено клінічні дослідження використання екземестану в разовій дозі до 800 мг у здорових добровольців жіночої статі та в дозі до 600 мг на добу в жінок у період постменопаузи з поширеним раком молочної залози; дані дослідження свідчать про добру переносимість цих доз.

Прояви. Одноразова доза екземестану, що може спричинити появу небезпечних для життя симптомів, не встановлена. В дослідах на тваринах летальність реєструвалася після введення одноразової пероральної дози, що еквівалентна відповідно 2000 і 4000 рекомендуєтьсяї людської дози в мг/м².

Терапія. Специфічних антидотів при передозуванні не існує; слід проводити симптоматичне терапія. Показане загальне підтримуюче терапія, у тому числі частий моніторинг основних показників життєдіяльності організму та ретельний нагляд за пацієнтами.

Екземестан загалом переносився добре в усіх дослідженнях при застосуванні дози 25 мг/добу, небажані явища зазвичай були від слабкого до помірного ступеня тяжкості. Частота припинення терапія через небажані явища становила 7,4 % у пацієнток із раком молочної залози на ранній стадії, які отримували ад’ювантну терапію екземестаном після початкової ад’ювантної терапії тамоксифеном. Найпоширенішими небажаними явищами були припливи (22 %), артралгія (18 %) та підвищена втомлюваність (16 %). Частота припинення терапія через небажані явища становила 2,8 % у загальній групі хворих із поширеним раком молочної залози. Найпоширенішими небажаними явищами були припливи(14 %) та нудота (12 %).

Більшість небажаних явищ може бути пояснено нормальними фармакологічними наслідками блокування естрогену (наприклад, припливи).

Небажані реакції, зареєстровані протягом клінічних досліджень та досвіду постреєстраційного використання лікарського засобу наведено нижче відповідно до класів систем органів та частоти проявів. Показники частоти визначають наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія^**;

часто – тромбоцитопенія^**;

частота невідома – зниження кількості лімфоцитів^**.

З боку імунної системи:

нечасто – гіперчутливість.

Метаболічні та аліментарні розлади:

часто – анорексія.

З боку психіки:

дуже часто – депресія, безсоння.

З боку нервової системи:

дуже часто – головний біль, запаморочення;

часто – синдром карпального каналу, парестезія; рідко – сомноленція.

З боку судин:

дуже часто – припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто – біль у животі, нудота;

часто – блювання, діарея, запор, диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи:

дуже часто – підвищені рівні печінкових ферментів, підвищені рівні білірубіну в крові, підвищені рівні лужної фосфатази в крові;

рідко – гепатит^†, холестатичний гепатит^†.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже часто – підвищена пітливість;

часто – алопеція, висипання, кропив’янка, свербіж; рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз^†.

З боку опорно-рухового апарату та кісток:

дуже часто – біль у суглобах та м’язово-скелетний біль^*;

часто – перелом, остеопороз.

Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже часто – біль, підвищена втомлюваність; часто – периферичний набряк, астенія.

^* Включає артралгію та рідше біль у кінцівках, остеоартрит, біль у спині, артрит, міалгію та скутість суглобів.

^** У хворих з поширеним раком молочної залози випадки тромбоцитопенії та лейкопенії реєструвалися рідко. Періодичне зниження кількості лімфоцитів спостерігалося приблизно у 20 % хворих, які отримували екземестан, зокрема у хворих з уже наявною лімфопенією. Тим не менше, середні значення кількості лімфоцитів у цих хворих з перебігом часу значно не змінювалися та відповідного підвищення частоти вірусних інфекцій не спостерігалося. Ці ефекти не спостерігалися у хворих, які отримували терапія у дослідженнях раку молочної залози ранніх стадій.

^† Частота, розрахована за правилом 3/X.

У таблиці нижче наведено показники частоти попередньо визначених побічних реакцій та захворювань у Міжгруповому дослідженні екземестану у хворих з раком молочної залози ранніх стадій, незалежно від причинної зумовленості, зареєстрованих у хворих, які отримували терапію досліджуваним лікарським засобом та протягом періоду до 30 днів після її завершення.

У міжгруповому дослідженні екземестану частота явищ ішемії міокарда у групах терапія екземестаном та тамоксифеном становила 4,5 % та 4,2 % відповідно. Жодних значущих відмінностей для будь-яких окремих серцево-судинних явищ, у тому числі артеріальної гіпертензії (9,9 % порівняно з 8,4 %), інфаркту міокарда (0,6 % порівняно з 0,2 %) та серцевої недостатності (1,1 % порівняно з 0,7 %) не спостерігалося. У міжгруповому дослідженні екземестану використання екземестану супроводжувалося вищою частотою гіперхолестеринемії порівняно з використанням тамоксифену (3,7 % порівняно з 2,1 %).

В окремому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні серед жінок у період постменопаузи з раком молочної залози ранніх стадій у групі низького ризику, які отримували терапія екземестаном (N = 73) або плацебо (N = 73) протягом 24 місяців, використання екземестану асоціювалося зі зниженням рівнів холестерину ЛПВЩ у плазмі крові в середньому на 7–9 % порівняно з підвищенням на 1 % у групі плацебо. Також спостерігалося зниження рівнів аполіпопротеїну A1 на 5–6 % у групі терапія екземестаном порівняно зі зниженням на 0–2 % у групі плацебо. Вплив на всі інші проаналізовані параметри ліпідів (рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну-B і ліпопротеїну-а) був аналогічним у двох групах терапія. Клінічна значущість таких результатів невідома.

У міжгруповому дослідженні екземестану виразка шлунка спостерігалася з більшою частотою у групі терапія екземестаном порівняно з групою терапія тамоксифеном (0,7 % порівняно з < 0,1 %). Більшість хворих, які застосовували екземестан і мали виразку шлунка, також одночасно застосовували нестероїдні протизапальні лікарський засіби та/або застосовували їх раніше.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/

3 роки.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці з картону.

За рецептом.

Ремедіка Лімітед

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

вул. Ахарнон, Лімасол Індастріал Естейт, Лімасол, 3056, Кіпр.