Ельдеприл таблетки по 5 мг №100 у флак.

діюча речовина: селегілін;

1 таблетка має у складі селегіліну гідрохлориду 5 мг;

додаткові компоненти: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею і рискою, білого або майже білого кольору. Діаметр таблетки 6 мм.

Протипаркінсонічні лікарський засіби. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Код ATХ N04B D01.

Фармакодинаміка. Селегілін є селективним інгібітором MAO-B, який також інгібує зворотне захоплення допаміну та пресинаптичний рецептор допаміну. Ці ефекти потенціюють допамінергічну функцію у мозку. На ранніх стадіях хвороби Паркінсона подвійні сліпі дослідження показали, що пацієнти, які отримували селегілін як монотерапію, значно довше обходилися без стимуляційного терапія леводопою у порівнянні з хворими, які отримували плацебо. Працездатність хворих залишалася високою. Селегілін потенціює та подовжує ефект леводопи, що дає змогу знизити дозу останньої. У комбінації з лікарський засібами леводопи селегілін збільшує тривалість періоду «включення», зменшує тривалість періоду «виключення» та зменшує вираженість феномену виснаження кінцевої дози. Селегілін не потенціює гіпертензивний ефект таких речовин, як тирамін («сирний ефект»).

Фармакокінетика.

Селегілін швидко абсорбується з травного тракту. Пікові концентрації досягаються через 30 – 45 хвилин після перорального використання. Біодоступність речовини низька; у середньому 10 % незміненого селегіліну досягають великого кола кровообігу (проте існує суттєва різниця між різними пацієнтами). Селегілін є ліпофільною, слабко лужною сполукою, що легко проникає у тканини, у тому числі і в мозок. Він швидко розподіляється в організмі, об’єм розподілу становить приблизно 500 л після пероральновенного введення дози 10 мг. При терапевтичних дозах 75 – 85% селегіліну зв’язується з білками плазми крові. На підставі досліджень in vitro, СYР2В6 є головним гепатоцитохромом Р450 ізоензиму, що бере участь у метаболізмі селегіліну. Ензими CYP3A4, CYP2A6 також можуть брати участь у метаболізмі. Селегілін швидко метаболізується, головним чином у печінці, до десметилселегіліну, 1-метамфетаміну та 1-амфетаміну. Ці три метаболіти виявлялися у плазмі крові та сечі після прийому одноразової та багаторазових доз селегіліну. Середній період напіввиведення становить 1,5 – 3,5 години. Загальний кліренс селегіліну в організмі становить приблизно 240 л на годину. Метаболіти селегіліну головним чином виводяться з сечею, приблизно 15 % визначаються у фекаліях. Через необоротне інгібування МАО-В тривалість терапевтичного ефекту не залежить від часу виведення селегіліну, а тому достатнім є прийом 1 раз на добу. Результатом одноразової дози 10 мг є майже повне пригнічення тромбоцитарної активності МАО-В протягом більше ніж 24 годин; активність повертається до нормального рівня приблизно через два тижні.

Хвороба Паркінсона або симптоматичний паркінсонізм – як монотерапія у початковій стадії хвороби або у комбінації з лікарський засібами леводопи (у поєднанні з периферичними інгібіторами декарбоксилази або без них).

Селегілін у комбінації з леводопою особливо показаний пацієнтам, у яких спостерігається виникнення флуктуацій як ефект виснаження дози, асоційований з прийомом високих доз леводопи.

Гіперчутливість (в тому числі тяжкі запаморочення або гіпотензія) до селегіліну або до будь-якої з допоміжних речовин.

Виразкова хвороба в стадії загострення.

Одночасне використання з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, флувоксамін, пароксетин і сертралін), інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (венлафаксин), трициклічними антидепресантами, симпатоміметиками, інгібіторами МАО (лінезолід) чи опіоїдами (петидин) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При поєднанні селегіліну з леводопою слід брати до уваги протипоказання до використання леводопи.

Ельдеприл протипоказаний пацієнтам, які отримують терапію агоністами серотоніну (наприклад, суматриптан, наратриптан, золмітриптан та різатриптан).

Ельдеприл не слід використовувати з іншими лікарський засібами, які також є інгібіторами моноаміноксидази, наприклад лінезолід.

Лікарський засіб не слід використовувати пацієнтам з іншими екстрапірамідними розладами, не пов'язаними з дефіцитом допаміну.

Селегілін у комбінації з леводопою протипоказаний при важких серцево-судинних захворюваннях, артеріальній гіпертензії, гіпертиреозі, фаохромоцітомі, вузкокутовій глаукомі, аденомі передміхурової залози з появою залишкової сечі, тахікардією, аритміями, важкою стенокардією, психозами, розвиненою деменцією та тиреотоксикозом.

Протипоказані комбінації.

Симпатоміметики. У зв’язку з ризиком розвитку артеріальної гіпертензії одночасне використання селегіліну та симпатоміметиків протипоказане.

Петидин та інші опіоїди. Одночасне використання селегіліну (селективного інгібітора МАО) і петидину та інших опіоїдів протипоказане. Відомо, що селегілін і петидин взаємодіють між собою з потенційно летальним наслідком, але механізм цієї взаємодії ще не вивчений. Селеглін не слід використовувати з будь-якими антидепресантами.

Трамадол також може взаємодіяти з селегіліном.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН).

Коли селегілін застосовується в рекомендованій дозі, він селективно інгібує МАО-В. Комбіноване використання СІЗЗС, флуоксетину та Ельдеприлу слід використовувати лише під клінічним контролем.

Існують повідомлення про небажані реакції у хворих, які одночасно отримували селегілін та флуоксетин. Наприклад, спостерігались підвищене потовиділення, почервоніння, атаксія, гіпертермія, гіпер- та гіпотензія, судоми, прискорене серцебиття, запаморочення та психічні зміни, включаючи ажитацію, сплутаність свідомості та галюцинації, що прогресували до делірію та коми. Повідомлялося про виникнення подібних реакцій у хворих, які приймали селегілін одночасно із сертраліном та пароксетином. Існує потенційний ризик взаємодії з флувоксаміном та венлафаксином.

У зв’язку з ризиком розвитку сплутаності свідомості, гіпоманії, галюцинацій та маніакальних епізодів, ажитації, міоклонусу, гіперрефлексії, порушень координації, тремору, судом, атаксії, підвищеного потовиділення, діареї, лихоманки, артеріальної гіпертензії, які можуть бути проявами серотонінового синдрому, одночасне використання селегіліну та СІЗЗС чи ІЗЗСН протипоказане.

Використання Ельдеприлу вище рекомендуєтьсяї дози може призвести до неселективності та серйозних побічних ефектів.

Повідомлялося про випадки смерті, які спостерігалися після початку терапії неселективними інгібіторами МАО незабаром після припинення використання флуоксетину. Оскільки флуоксетин та його активні метаболіти мають тривалий період напіввиведення, між відміною флуоксетину та початком терапії селегіліном має минути не менше ніж 5 тижнів. Селегілін та його метаболіти мають короткий період напіввиведення, тому між відміною селегіліну та початком прийому флуоксетину достатньо двотижневого інтервалу.

Між відміною сертраліну та початком прийому селегіліну достатньо двотижневого інтервалу. Для всіх інших інгібіторів зворотного захоплення серотоніну рекомендується інтервал часу 1 тиждень між періодом відміни інгібітора зворотного захоплення серотоніну та початком терапії селегіліном. Селегілін не слід вводити після лікарський засібу, який взаємодіє з селегліном, до тих пір, поки не пройде п’ять періодів напіввиведеннь цього лікарський засібу.

Між припиненням терапії селегіліном та початком терапія будь-яким лікарський засібом, який взаємодіє з селегліном, має пройти не менше 14 днів.

Між припиненням терапії селегіліном та початком прийому агоністів серотоніну рекомендується інтервал часу в 24 години.

Пацієнтам, які отримують селегілін в даний час або протягом останніх 2 тижнів, слід вживати допамін тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик, тому що ця комбінація підвищує ризик гіпертонічних реакцій.

Трициклічні антидепресанти.

Повідомлялося про тяжкі прояви з боку ЦНС (синдром серотоніну) у хворих, які приймали комбінацію трициклічних антидепресантів та селегіліну. Повідомлялося про випадок гіперпірексії та смерті пацієнта, який отримував амітріптилін та селегілін. Інший пацієнт, який отримував протриптілін та селегілін відчував тремор, ажитацію та занепокоєння, після чого через два тижні після використання селегіліну наступила смерть.

До інших побічних реакцій, що виникали у хворих, які застосовували комбінацію селегіліну та трициклічних антидепресантів, відносяться гіпер- та гіпотензія, запаморочення, підвищене потовиділення, тремор та судоми, зміни поведінки та психічного стану. Тому супутнє використання селегіліну та трициклічних антидепресантів протипоказане.

Інгібітори МАО. Одночасне використання селегіліну та інгібіторів МАО може призвести до порушень з боку ЦНС та серцево-судинної системи.

Комбінації, що не рекомендуються.

Пероральні контрацептиви. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні селегіліну з комбінованими пероральними протизаплідними засобами, оскільки вони можуть підвищити біодоступність селегіліну.

Одночасне використання амантадину та антихолінергічних лікарський засібів може призвести до посилення побічних ефектів.

Слід обережно та під ретельним контролем використовувати селегілін з лікарськими засобами дигіталісу та антикоагулянтами.

Чотири пацієнти, які отримували альтретамін та інгібітор моноаміноксидази, зазнали симптоматичної гіпотензії після чотирьох-семи днів супутньої терапії.

Потрібно уникати одночасного використання гіпертонічних засобів, антигіпертензивних лікарський засібів, психостимуляторів, лікарський засібів, що впливають на ЦНС (седативних, снодійних) та алкоголю.

Взаємодія з їжею. На відміну від традиційних інгібіторів ферментів МАО, що пригнічують як МАО-А, так і МАО-В, селегілін є специфічним інгібітором МАО-В.

При застосуванні селегіліну у рекомендованих дозах після вживання їжі з низьким вмістом тираміну не спостерігалося гіпертензивної реакції (так званого «сирного ефекту» – «cheese-effect»). Тому у даномза умови немає потрібності у дотримуванні дієти.

Однак при комбінації селегіліну та традиційних інгібіторів МАО або інгібіторів МАО-А рекомендується суворо дотримуватися дієти (уникати їжі з великою кількістю тираміну: ферментна їжа та напої, зрілий сир, салямі, копчене м’ясо, печінка, м'ясний бульйон, дичина, солона риба, квасоля, горох, квашена капуста і засіби, що містять дріжджі).

Одночасне терапія лікарськими засобами, які інгібують МАО-А, (або неселективні інгібітори МАО), можуть викликати гіпотензивні реакції. Повідомлялося про гіпотензію, що раптово виникала на початку терапія селегелініном.

Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні селегіліну пацієнтам із виразкою дванадцятипалої кишки, лабільною гіпертензією, серцевою аритмією, тяжкою стенокардією, тяжкою печінковою або нирковою недостатністю або психозом.

Хоча серйозна печінкова токсичність не спостерігалася, лікарський засіб рекомендується використовувати обережно пацієнтам з печінковою дисфункцією в анамнезі. У період тривалої терапії селегіліном були описані тимчасові або тривалі розлади, що мають тенденцію до підвищеної концентрації в плазмі крові печінкових ферментів.

Селегілін слід використовувати обережно при важкій дисфункції печінки та нирок.

Оскільки селегілін потенціює ефект леводопи, можуть посилитися небажані реакції, зумовлені леводопою, особливо на фоні використання високих доз леводопи. За пацієнтами, які отримують таке терапія, необхідний ретельний нагляд. При додаванні до леводопи селегіліну можуть з’явитися такі прояви, як мимовільні рухи та/або збудження, які зникають при зменшенні дози леводопи. Отже, з початком терапія селегіліном дозу леводопи можна знизити у середньому на 10 - 30 %. При досягненні оптимальної дози леводопи, кількість побічних реакцій, що виникають в результаті комбінації селегіліну та леводопи менше, ніж при терапії тільки леводопою.

Точна доза, при якій селегілін стає неселективним інгібітором усіх МАО, не визначена, але при дозах, що перевищують 10 мг/добу, існує теоретичний ризик гіпертонії після прийому їжі, багату на тирамін.

Щодо хворих, які приймають інгібітори МАО, потрібно виявляти обережність при проведенні загального знеболювання у хірургічній практиці. Інгібітори МАО, включаючи селегілін, можуть потенціювати ефекти медикаментів, які пригнічують ЦНС та які застосовують для загальної анестезії. Повідомлялося про тимчасову респіраторну депресію та кардіо-респіраторну депресію, гіпотензію та кому.

Повідомлялося про розлад контролю імпульсів і компульсивний потяг, такі як патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність, булімія, марнотратство та інші компульсивні або повторювані дії, у хворих з хворобою Паркінсона, протягом терапії агоністами допаміну чи іншими допамінергічними лікарський засібами, наприклад, селегіліном.

Результати деяких досліджень свідчать про те, що у хворих, які одночасно приймають селегілін та леводопу, рівень смертності вищий у порівнянні з пацієнтами, які приймають лише леводопу. Але слід взяти до уваги, що у цих дослідженнях були виявлені численні методологічні недоліки і що метааналіз та масштабні когортні дослідження дали змогу зробити висновок про те, що між рівнями смертності хворих, які отримували селегілін, та хворих, які отримували лікарський засіби порівняння або комбінацію селегілін/леводопа, відсутня статистично значуща різниця.

Дослідження виявили, що у хворих, які належать до групи підвищеного ризику щодо виникнення серцево-судинної патології, збільшується ризик розвитку артеріальної гіпотензії у відповідь на одночасний прийом селегіліну та леводопи.

Пацієнтам із незалежними від дози змінами у відповідь на терапія поєднане використання селегіліну і леводопи недоцільне.

Слід обережно поєднувати селегілін з лікарськими засобами, що діють переважно на центральну нервову систему.

Слід уникати одночасного прийому селегіліну з алкоголем.

Використання в час вагітності або лактації.

Селегілін призначений для терапія хвороби Паркінсона, який в більшості випадків є захворюванням, що настає після дітородного віку. Наявні дані щодо безпеки, що стосуються використання у час вагітності та лактації, недостатні, щоб обґрунтувати використання селегіліну в цих групах хворих.

Вагітність. Доступні дуже обмежені доказові дані про використання селегіліну вагітним. Дослідження на тваринах показали, що даний засіб має резасібивну токсичність тільки в дозах, які в багато разів перевищують рекомендовану. Рекомендується уникати призначення селегіліну у час вагітності.

Годування груддю. Невідомо, чи екскретується селегілін у грудне молоко людини. У тварин екскреція селегіліну в молоко не досліджувалася. Фізико-хімічні властивості селегіліну свідчать про те, що він має екскретуватися у грудне молоко. Тому ризик для дитини, яку вигодовують грудним молоком, не може бути виключений. Селегілін не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть при належному застосуванні лікарський засіб може спричинити запаморочення або може вплинути на здатність реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Цей лікарський засіб може погіршити когнітивні здібності пацієнта. У таких випадках слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Селегілін застосовується як монотерапія у початковій стадії захворювання або у комбінації з лікарський засібами леводопи (у поєднанні з периферичними інгібіторами декарбоксилази або без них). В обох випадках початкова доза становить 5 мг, яку приймають вранці. Дозу Ельдеприлу можна збільшити до 10 мг на добу (можна вживати вранці або розділити на два прийоми).

Печінкова недостатність.

Інформація про зміну дозування пацієнтам з печінковою недостатністю відсутня.

Ниркова недостатність.

Інформація про зміну дозування пацієнтам з нирковою недостатністю відсутня.

Діти.

Інформація щодо використання лікарський засібу дітям відсутня, тому використання лікарський засібу цій категорії хворих не показане.

Селеглін швидко метаболізується, і метаболіти швидко виділяються. У випадках підозри на передозування слід встановити спостереження за хворим протягом 24-48 годин.

Даних щодо клінічно значущого передозування лікарський засібу немає. Ефект селегіліну як селективного МАО-В інгібітора досягається при застосуванні доз, рекомендованих для терапія хвороби Паркінсона (5 ̶ 10 мг на добу). Досвід, одержаний в ході розробки селегіліну, показує, що вплив доз 600 мг/день викликав тяжку гіпотензію та психомоторну збудженість. Прояви передозування можуть бути схожими із симптомами передозування неселективними інгібіторами МАО (розлади з боку центральної нервової та серцево-судинної систем, такі як сонливість, запаморочення, дратівливість, збудження, гіперактивність, тремор, занепокоєння, сильні м’язові спазми, сильний головний біль, галюцинації, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, біль у грудях, прискорений та нерівний пульс, судинний колапс, дихальна недостатність, пригнічення дихання, пітливість, гарячка, кома, судоми). Прояви передозування можуть розвинутися протягом 24 годин. Специфічного антидоту не існує, терапія симптоматичне.

Частота виникнення побічних реакцій має таку класифікацію: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); надзвичайно рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Розлади з боку психіки.

Часто: розлади сну, сплутаність свідомості, галюцинації.

Нечасто: аномальні сновідіння, ажитація, тривога, перепади настрою.

Частота невідома: розлад контролю імпульсу і примусу (такі як гіперсексуальність)*.

Розлади з боку нервової системи.

Часто: мимовільні рухи (дискінезії, акінезія, брадикінезія), запаморочення, головний біль, розлади рівноваги.

Нечасто: минущі розлади сну (безсоння).

Рідко: збудження.

Кардіальні розлади.

Часто: брадикардія.

Нечасто: прискорене серцебиття, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія.

Рідко: аритмії.

Розлади з боку судинної системи.

Часто: гіпотензія, гіпертензія.

Нечасто: ортостатична гіпотензія.

Рідко: постуральна гіпотензія.

Розлади з боку травного тракту.

Дуже часто: стоматит.

Часто: нудота, виразки в порожнині рота.

Нечасто: сухість у роті.

Розлади з боку гепатобіліарної системи.

Часто: підвищення рівнів печінкових ферментів.

Нечасто: тимчасові підвищення рівнів сироваткової аланін-амінотрансферази.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто: підвищене потовиділення.

Нечасто: випадання волосся.

Рідко: висипання, реакції шкіри.

Розлади з боку нирок і сечовивідної системи.

Нечасто: розлади сечовиведення.

Рідко: утруднення сечовиведення.

Частота невідома: затримка сечі.

Інфекції та інвазії.

Нечасто: фарингіт.

Розлади крові та лімфатичної системи.

Нечасто: лейкоцитопінія, тромбоцитопінія.

Обмін речовин та розлади харчування.

Нечасто: втрата апетиту.

З боку респіраторної системи, торакальні та медіастинальні розлади.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: задишка.

Розлади опорно-рухового апарату та лімфатичної системи.

Часто: артралгія, судоми м'язів.

Нечасто: міопатія.

Загальні розлади і реакції у місті введення.

Часто: стомлення.

Нечасто: дратівливість, набряк гомілковостопного суглоба.

Ушкодження, отруєння та ускладнення після процедур.

Часто: падіння.

Дослідження.

Часто: незначне підвищення печінкових ферментів.

* Повідомлялося про розлад контролю імпульсів і компульсивний потяг, такі як патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність, булімія, марнотратство та інші компульсивні або повторювані дії, у хворих з хворобою Паркінсона протягом терапії агоністами допаміну чи іншими допамінергічними лікарський засібами, наприклад селегіліном.

При застосуванні лікарського засобу також виникають такі небажані реакції як психоз, депресія, тремор, біль в грудній клітці, спині, суглобах, горлі, вертиго, розлади зору, блювання, запор, діарея.

При комбінації з леводопою.

Оскільки лікарський засіб посилює ефект леводопи, небажані ефекти леводопи (такі як занепокоєння, гіперкінезія, атипові рухи, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації, постуральна гіпотензія, серцеві аритмії) можуть посилюватися за умови комбінованої терапії (леводопу зазвичай слід використовувати у комбінації з інгібітором периферичної декарбоксилази). Якщо при застосуванні лікарський засібу у комбінації з лікарський засібами леводопи виникають небажані реакції, зумовлені леводопою, дозу останньої слід знизити. Отже, з початком терапія селегіліном дозу леводопи можна знизити у середньому на 30 %. Найбільш частою побічною реакцією є дискінезія (4 % хворих). Після встановлення оптимального рівню дози леводопи, кількість побічних реакцій, що виникають в результаті комбінації селегіліну та леводопи, зазвичай менше, ніж при терапії тількі леводопою.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці для захисту від дії світла при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 100 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Джоенсуункату 7, 24100 Сало, Фінляндія/ Joensuunkatu 7, 24100 Salo, Finland.