Елігард 45 мг порошок д/приг. р-ну д/ін. п/ш по 45 мг №1 у поперед. запов. шпр. з р-ком

діючі речовини: лейпрорелін;

попередньо наповнений шприц Б має у складі: доступну кількість після відновлення за допомогою розчинника лейпрореліну ацетату 45 мг (що еквівалентно лейпрореліну 41,7 мг);

додаткові компоненти: попередньо наповнений шприц А має у складі розчинник (полі(DL-лактид-ко-гліколід) полімер, N-метил-2-піролідон) 436 мг.

Порошок для приготування розчину для підшкірних ін’єкцій по 45 мг у комплекті з розчинником.

Основні фізико-хімічні властивості: попередньо наповнений шприц Б – порошок білого або майже білого кольору, без наявності ознак розплавлення, вільний від видимих сторонніх часточок;

попередньо наповнений шприц А – розчинник: прозора в’язка рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору; може містити бульбашки повітря, але вільна від частинок, які можна побачити, та механічних включень.

Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону. Лейпрорелін.

Код АТХ L02А Е02.

Фармакодинаміка.

Лейпрореліну ацетат є синтетичним непептидним аналогом природного гонадотропін-рилізинг-гормоне (ГнРГ), який при тривалому призначенні інгібує секрецію гіпофізарного гонадотропіну і пригнічує тестикулярний стероїдогенез у чоловіків. Цей ефект реверсивний за умови припинення терапії лікарським засобом. Аналог має більшу ефективність, ніж природний гормон, і його вплив оборотний при припиненні терапія.

Призначення лейпрореліну ацетату спочатку призводить до підвищення рівня циркулюючого лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), внаслідок чого протягом деякого часу відбувається підвищення рівня гонадних стероїдів, тестостерону і дигідротестостерону у чоловіків. При тривалому призначенні лейпрореліну ацетату рівень ЛГ і ФСГ знижується. У чоловіків рівень тестостерону знижується до кастраційного рівня (£ 50 нг/дл). Це відбувається протягом 3-4 тижнів після початку терапія.

Середній рівень тестостерону через 6 місяців терапія становить для лейпрореліну ацетату 45 мг – 10,4 (±0,53) нг/дл що порівняно з його рівнем після виконання білатеральної орхіектомії. У всіх хворих, крім одного пацієнта, які брали участь в основному клінічному дослідженні при отриманні лейпрореліну ацетату 45 мг, кастраційний рівень був досягнутий через 4 тижні. У більшості хворих рівень тестостерону був нижче 20 нг/дл. Рівень простатоспецифічного антигену (ПСА) знизився на 97 % при дозі 45 мг протягом 6 місяців.

Тривалі дослідження показали, що при тривалому лікуванні рівень тестостерону зберігається нижче кастраційного до 7 років і навіть до кінця життя.

Фармакокінетика.

Абсорбція: у хворих з поширеною карциномою передміхурової залози у пізній стадії після введення лейпрореліну ацетату 45 мг підвищується до 82 нг/дл через 4,4 години (С_max). Після початкового підвищення після кожної ін’єкції (фаза плато від 3-168 днів після введення лейпрореліну ацетату 45 мг) рівень у сироватці крові залишався відносно стабільним для лейпрореліну ацетату 45 мг – 0,2-2,0 нг/мл. Дані про накопичення речовини при повторних ін’єкціях відсутні.

Розподіл: середній об’єм розподілу лейпрореліну після пероральновенного введення здоровим добровольцям чоловікам становив 27 літрів. Зв’язування з білками у плазмі крові людини in vitro для лейпрореліну ацетату 45 мг – 43-49 %.

Виведення: при введенні 1 мг лейпрореліну ацетату пероральновенно здоровим добровольцям середній кліренс становив 8,34 л/год з остаточним періодом напіввиведення 3 години (приблизно).

Ніяких досліджень щодо виведення лікарський засібу Елігард 45 мг не проводили.

Ніяких досліджень щодо метаболізму лікарський засібу Елігард 45 мг не проводили.

Терапія гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози та терапія локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози у комбінації з опроміненням.

Гіперчутливість до лейпрореліну ацетату, інших агоністів гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) або до будь якої з допоміжних речовин.

Пацієнтам, які до цього пройшли орхіектомію (як і інші ГнРГ-агоністи, Елігард 45 мг, не спричиняє подальшого зниження рівнів тестостерону в сироватці крові після хірургічної кастрації).

У якості єдиного методу терапія для хворих на рак простати з компресією спинного мозку або вираженими метастазами в хребет (див. розділ «Особливості використання»).

Елігард 45 мг протипоказаний жінкам і дітям.

Ніяких досліджень щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії Елігард 45 мг з іншими лікарський засібами не проводили. Про взаємодію лейпрореліну ацетату з іншими лікарськими лікарський засібами не повідомляли.

Оскільки андрогендеприваційна терапія може подовжувати інтервал QT, потрібно уважно оцінити одночасне використання лікарського засобу Елігард 45 мг з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, або лікарськими засобами, що можуть спричиняти виникнення torsades de pointes такими як антиаритмічні медикаменти класу І (наприклад хінідин, дизопірамід) або класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадоном, моксифлоксацином, нейролептиками (див. розділ «Особливості використання»).

Правильне розведення. При неправильному приготуванні розчину для ін’єкції ймовірні випадки відсутності ефективності (див. розділ «Спосіб використання та дози»). За умови підозрюваних або відомих помилок введення потрібно оцінювати рівень тестостерону у крові.

Андрогендеприваційна терапія може подовжувати інтервал QT.

У хворих з наявністю в анамнезі факторів ризику подовження інтервалу QT і у хворих, які одночасно отримують медикаменти, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікарям перед початком використання лікарського засобу Елігард 45 мг потрібно оцінити показник користі/ризику, у тому числі ймовірність виникнення torsades de pointes.

Серцево-судинні захворювання. При терапії агоністами ГнРГ в чоловіків повідомлялося про підвищений ризик розвитку інфаркту міокарду, раптового серцевого летального наслідку або інсульту. Такий ризик виникнення досить низький, однак потрібно уважно оцінювати фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань при призначенні терапія пацієнтам з раком передміхурової залози. Хворих, які отримують агоністи ГнРГ, потрібно спостерігати на наявність симптомів та ознак, що вказують на розвиток серцево-судинних захворювань, та контролювати згідно з сучасною клінічною практикою.

Ідіопатична пероральночерепна гіпертензія. Повідомлялося про ідіопатичну пероральночерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у хворих, які отримували лейпрорелін. Хворих слід попередити про прояви та прояви ідіопатичної пероральночерепної гіпертензії, включаючи сильний або періодичний головний біль, розлади зору та шум у вухах. Якщо виникає ідіопатична пероральночерепна гіпертензія, слід розглянути ймовірність припинення прийому лейпрореліну.

Тяжкі шкірні небажані реакції. Повідомлялось про тяжкі шкірні небажані реакції (SCARs), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (SJS) і токсичний епідермальний некроліз (TEN), які можуть бути небезпечними для життя або летальними у хворих, які отримували лейпрорелін. Хворих слід попередити про прояви та прояви та уважно стежити за серйозними шкірними реакціями. Якщо з’являються прояви та прояви, що вказують на ці реакції, лейпрорелін слід одразу відмінити та розглянути альтернативне терапія (за потрібності).

Короткочасне підвищення концентрації тестостерону. Лейпрореліну ацетат, як і інші агоністи ГнРГ, спричиняє короткочасне підвищення концентрації тестостерону, дигідротестостерону і кислої фосфатази у сироватці крові протягом 1-го тижня терапія. У хворих можуть посилитися або виникнути нові прояви, включаючи біль у кістках, нейропатію, гематурію, обструкцію сечоводу або інтравезикальну обструкцію (див. розділ «Небажані ефекти»). Ці прояви зазвичай минають при продовженні терапія.

Додаткове використання відповідного антиандрогену слід розпочинати за три дні до початку терапії лейпрореліном і має тривати протягом перших двох або трьох тижнів терапія.

Це потрібно для профілактика наслідкам початкового підвищення рівня тестостерону у сироватці крові.

Після хірургічної кастрації Елігард 45 мг не спричиняє подальшого зниження рівнів тестостерону у сироватці у хворих чоловіків.

Щільність кісткової тканини. Є повідомлення про зниження щільності кісткової тканини у чоловіків, яким проводили орхіектомію або яких лікували агоністом ГнРГ (див. розділ «Небажані ефекти»).

Антиандрогенна терапія значно підвищує ризик розвитку перелому внаслідок виникнення остеопорозу. З цього приводу існують обмежені дані. Через 22 місяці використання фармакологічної андрогендеприваційної терапії у 5 % хворих відзначалися переломи внаслідок виникнення остеопорозу та в 4 % хворих – через 5-10 років терапія. Ризик виникнення переломів внаслідок виникнення остеопорозу в загальному вищий, ніж ризик виникнення патологічних переломів.

Крім тривалого дефіциту тестостерону, на розвиток остеопорозу може впливати літній вік, паління, споживання алкоголю, зайва маса тіла і недостатні фізичні навантаження.

Крововилив в гіпофіз. Протягом постмаркетингового нагляду після прийняття ГнРГ-агоністів, у більшості випадків через 2 тижні після першої дози, у деяких хворих – протягом першої години, рідко повідомлялося про випадки крововиливу в гіпофіз (клінічного синдрому другого за складністю після гіпофізного інфаркту). У цих випадках крововилив у гіпофіз спричиняв миттєвий головний біль, блювання, погіршення зору, офтальмоплегію, зміни психічного стану та іноді – серцево-судинну недостатність. Потрібна термінова медична допомога.

Метаболічні зміни. У деяких хворих, яким проводили терапію агоністом ГнРГ, повідомлялося про випадки гіперглікемії та підвищеного ризику виникнення діабету. Гіперглікемія може означати початок розвитку цукрового діабету або погіршення глікемічного контролю у хворих з діабетом. У хворих, які отримують агоністи ГнРГ потрібно періодично контролювати рівень глюкози в крові та/або рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і проводити терапія гіперглікемії або діабету відповідно до сучасної клінічної практики.

Метаболічні зміни, пов’язані з агоністом ГнРГ, також можуть включати жирову хворобу печінки.

Судоми. В після реєстраційному періоді отримані повідомлення про виникнення судрм у хворих, які отримували лейпрореліну ацетат при наявності або відсутності факторів ризику розвитку судом. При виникненні судом потрібно проводити терапія на підставі сучасної клінічної практики.

Інші явища. при застосуванні агоністів ГнРГ повідомлялося про випадки обструкції сечоводу і компресії спинного мозку, що може призводити до паралічу з наявністю або відсутністю летальних ускладнень. При виникненні компресії спинного мозку або ниркової недостатності потрібно проводити стандартне терапія цих ускладнень.

За пацієнтами з метастазами у хребет та/або головний мозок, а також за пацієнтами з обструкцією сечових шляхів слід проводити пильний нагляд протягом перших кількох тижнів терапія.

Використання в час вагітності або лактації.

Дані відсутні, лікарський засіб Елігард 45 мг протипоказаний жінкам.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не було проведено досліджень впливу лікарський засібу Елігард 45 мг на здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами.

Здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами може погіршуватися у зв’язку з втомою, запамороченням та розладими зору – це ймовірні небажані ефекти терапія або наслідок основного захворювання.

Елігард 45 мг потрібно вводити під наглядом медичного працівника, який має відповідний досвід оцінки реакції на терапія.

Елігард 45 мг призначати у вигляді підшкірної ін’єкції один раз на 6 місяців. Введений розчин утворює депо лікарський засібу, що забезпечує постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом 6 місяців.

Як правило, терапія гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози із використанням лікарський засібу Елігард 45 мг являє собою тривале терапія і не слід його переривати після настання поліпшення або ремісії.

Елігард 45 мг використовувати у складі неоад’ювантної або ад’ювантної терапії одночасно із опроміненням при лікуванні локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози.

Реакцію на терапія лікарський засібом Елігард 45 мг слід контролювати шляхом спостереження за клінічними проявами хвороби і вимірювання рівня простатоспецифічного антигену (ПСА) у сироватці крові.

Клінічні дослідження показали, що в більшості випадків у хворих без орхідектомії рівні тестостерону підвищуються протягом перших трьох днів терапія і потім знижуються протягом 3-4 тижнів нижче рівнів медичної кастрації. Кастраційний рівень тестостерону підтримується при тривалому застосуванні лікарського засобу (досягається рівня тестостерону <1 %). Якщо відповідь пацієнта на терапія недостатня, бажано перевірити, чи досяг рівень тестостерону кастраційного рівня, чи продовжує знаходитися на ньому.

При неправильному приготуванні розчину для ін’єкцій або при неправильному введенні лікарського засобу ймовірні випадки відсутності терапевтичної ефективності; при підозрюваному чи відомому неправильному введенні лікарського засобу потрібно оцінити рівень тестостерону (див. розділ «Особливості використання»).

У хворих з метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози, яким не проводили хірургічну кастрацію та які приймають агоністи ГнРГ, такі як лейпрорелін, і не мають протипоказань до терапія інгібіторами біосинтезу андрогенів або інгібіторами андрогенових рецепторів, терапія агоністами ГнРГ може бути продовжено.

Введення. Лікарський засіб Елігард 45 мг готується та вводиться тільки медичними працівниками, які мають досвід введення лікарський засібу.

Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців слід змішати безпосередньо перед введенням Елігард 45 мг у вигляді підшкірної ін’єкції.

Процес змішування описано нижче у підрозділі «Інструкції щодо використання і поводження зі шприцами».

Потрапляння лікарський засібу в артерію або вену категорично не припустимо.

Як і при призначенні інших лікарський засібів, які призначають підшкірно, місце введення лікарський засібу Елігард 45 мг слід періодично змінювати.

Корекція дозування для особливих популяцій хворих

Клінічні дослідження з участю хворих із печінковою або нирковою недостатністю не проводили.

Інструкції щодо використання і поводження зі шприцами.

Перед використанням потрібно дати постояти лікарському засобу при кімнатній температурі протягом 30 хвилин.

Слід спочатку підготувати пацієнта до ін’єкції, а потім підготувати лікарський засіб до введення, дотримуючись інструкції, зазначеної нижче.

При неправильному приготуванні розчину для підшкірної ін’єкції ймовірні випадки відсутності терапевтичної ефективності.

Крок 1. Відкрити лоток, потягнувши за вільний край алюмінієвої фольги. Забрати вологопоглинач. На чисту робочу поверхню вийняти попередньо з’єднану шприцеву систему (рис. 1.1). Відкрити захисний пристрій голки, відклеївши паперову захисну наклейку (рис. 1.2). Звернути увагу: шприц А та шприц Б не повинні бути розташовані на одній лінії.

Рис. 1.1. Попередньо з’єднана шприцева система Рис. 1.2. Голка з ковпачком та захисним пристроєм

Після уважного перемішування отримується в’язкий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору (можуть відмічатися відтінки білого або світло-жовтого кольору).

Важливо: потрібно використовувати розчин відразу після приготування, оскільки його в’язкість з часом збільшується. Не заморожувати готовий лікарський засіб.

Слід звернути увагу на те, що потрібно змішувати лікарський засіб так, як описано вище, струшування не забезпечує адекватного змішування лікарського засобу.

Крок 9. Після ін’єкції одразу активуйте захисний ковпачок голки будь-яким з двох способів, описаних нижче.

Діти. Безпеку та ефективність використання лікарський засібу дітям не оцінювали, так як його не застосовують у педіатричній практиці.

У клінічній практиці не було випадків передозування лікарський засібу Елігард 45 мг.

За умови передозування за пацієнтом потрібно вести спостереження і при потрібності призначати відповідне симптоматичне терапія.

Небажані ефекти, які спостерігаються при введенні лікарського засобу Елігард 45 мг, в основному виникають через специфічну фармакологічну дію лейпрореліну – зростання та зниження деяких гормональних рівнів. У більшості випадків виділяють такі негативні реакції: жар, нудота, нездужання та втома, і короткочасне місцеве подразнення у ділянці ін’єкції. Слабкий або помірний жар трапляється приблизно у 58 % хворих.

Нижченаведені негативні реакції спостерігалися протягом клінічних досліджень лікарський засібу Елігард 45 мг у хворих на поширений рак передміхурової залози. Негативні реакції класифікуються за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можуть бути оцінені за доступними даними).

Інші небажані ефекти, які загалом виникають при лікуванні лейпрореліном ацетату, включають периферичні набряки, емболія легеневої артерії, прискорене серцебиття, біль у м’язах, м’язова слабкість, зміна чутливості шкірних покривів, озноб, висипання, амнезія та розлади зору. При тривалому застосуванні даного класу лікарський засібів відмічалась атрофія м’язів. Рідко після використання агоністів ГнРГ повідомляли про інфаркт гіпофізу, який раніше мав місце. Також рідко повідомляли про випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. Повідомлялося про зміну толерантності до глюкози.

Після використання аналогів агоністів ГнРГ відмічалися випадки судом (див. розділ «Особливості використання»).

Місцеві небажані реакції, які виникають після введення лікарський засібу Елігард 45 мг, схожі на місцеві реакції, пов’язані з подібними лікарський засібами, які вводяться підшкірно.

Загалом ці місцеві небажані реакції, які трапляються після підшкірних ін’єкцій слабкі та нетривалі.

Після використання аналогів агоністів ГнРГ відмічалися випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.

Зміни кісткової щільності

У медичній літературі повідомляли про знижену кісткову щільність у чоловіків, яким була проведена орхіектомія або які лікувалися аналогами ГнРГ. Цілком імовірно, що довготривале терапія лейпрореліном може спричинити зростання симптомів остеопорозу. Щодо зростання ризику виникнення тріщин – це наслідки остеопорозу (див. розділ «Особливості використання»).

Загострення ознак та симптомів хвороби

Терапія лейпрореліном може спричиняти загострення ознак та симптомів захворювання протягом перших кількох тижнів. Можуть виникати метастази у хребет та/або закупорки сечових шляхів або гематурія, неврологічні розлади, такі як слабкість та/або парестезія нижніх кінцівок або погіршення сечових симптомів.

2 роки.

Після діставання з холодильника може зберігатися у заводській упаковці при кімнатній температурі (не вище 25 °C) до 4 тижнів.

Після першого відкриття лотків порошок та розчинник для приготування розчину для ін’єкцій потрібно змішувати одразу та вводити пацієнту.

Після змішування: здійснювати введення одразу, оскільки в’язкість розчину постійно зростає.

Зберігати у заводській упаковці при температурі 2-8 °C. Перед введенням потрібно тримати лікарський засіб при кімнатній температурі. Після діставання з холодильника можна зберігати у заводській упаковці при кімнатній температурі (не вище 25 °C) до 4 тижнів.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Використовувати тільки наданий розчинник.

Комплект має у складі 1 лоток та стерильну голку. Лоток має у складі пакетик з вологопоглинаючим агентом та попередньо з’єднану шприцеву систему: попередньо наповнений шприц А з розчинником, попередньо наповнений шприц Б з порошком, фіксуючий з’єднувач для шприців А та Б з кнопкою.

Комплект у картонній коробці.

За рецептом.

Толмар Інк.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

701 Центр Авеню, Форт Коллінс, КО 80526 США.

Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А.

Місцезнаходження заявника. Віа М. Чівіталі 1, 20148, Мілан, Італія.