Еменд комбі-упак.: капс. №3 в упак.

діюча речовина: aprepitant;

1 капсула має у складі 80 мг або 125 мг апрепітанту;

додаткові компоненти: сахароза, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурилсульфат.

Оболонка капсули – желатин, титану діоксид (Е 171).

Оболонка капсули по 125 мг має у складі також оксид заліза червоний (Е 172) та оксид заліза жовтий (Е 172).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 80 мг: біла непрозора тверда желатинова капсула з «461» і «80 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом;

капсули по 125 мг: непрозора тверда желатинова капсула з білим корпусом та рожевою кришечкою з «462» і «125 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом.

Засоби, що впливають на травну систему та метаболізм. Протиблювотні засоби та лікарський засіби, що усувають нудоту. Інші протиблювотні засоби.

Код АТХ А04А D12.

Фармакодинаміка.

Апрепітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну 1 (NK₁) з високим ступенем спорідненості з речовиною Р (Р-нейропептид із сімейства тахікінінів) людини. Додаткові скринінгові дослідження показали, що апрепітант був принаймні у 3000 разів селективніший відносно рецепторів NK₁ відносно іншого ферменту, переносника іонного каналу і локалізації рецепторів, включаючи допамінові і серотонінові рецептори, які є об’єктами для проведення терапії нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією.

Антагоністи NK₁-рецепторів унаслідок дії на центральну нервову систему гальмують блювотний рефлекс, спричинений цитотоксичними хіміотерапевтичними лікарський засібами, такими як цисплатин. У доклінічних дослідженнях і дослідженнях позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) людини із використанням апрепітанту було показано, що він проникає в мозок і зв’язується з NK₁-рецепторами мозку. Дія апрепітанту на центральну нервову систему досить тривала, він пригнічує гостру та уповільнену фазу блювотного рефлексу, спричиненого цисплатином, і збільшує протиблювотну активність антагоніста 5НТ₃-рецепторів ондансетрону і кортикостероїду дексаметазону, направлену проти блювання, спричиненого цисплатином.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Середня абсолютна пероральна біодоступність апрепітанту становить 67 % для капсули 80 мг та 59 % для капсули 125 мг. Середня максимальна плазмова концентрація (С_max) апрепітанту досягається приблизно через 4 години (t_max). Пероральний прийом капсули зі стандартним сніданком, що становить приблизно 800 кКал, призводить до 40-відсоткового підвищення AUC апрепітанту. Це підвищення вважається таким, що не має клінічної значущості.

Фармакокінетика апрепітанту в межах діапазону клінічних доз має нелінійний характер. У здорових дорослих осіб молодого віку підвищення AUC_0-∞ було на 26 % більшим, ніж пропорційне до дози, при застосуванні одноразових доз 80 мг та 125 мг після прийому їжі.

Після перорального прийому одноразової дози лікарський засібу Еменд^® 125 мг у день 1-й та 80 мг один раз на добу у дні 2-й та 3-й показник AUC_0-24год (середнє ± СВ) становить 19,6 ± 2,5 мкг × год/мл та 21,2 ± 6,3 мкг × год/мл у дні 1-й та 3-й відповідно. С_max становила 1,6 ± 0,36 мкг/мл та 1,4 ± 0,22 мкг/мл у дні 1-й та 3-й відповідно.

Розподіл. Апрепітант активно, в середньому на 97 %, зв’язується з білками плазми крові. Середня геометрична величина уявного об’єму розподілу при стаціонарному стані (Vd_ss) у людини становить майже 66 л.

Метаболізм. Апрепітант підлягає екстенсивному метаболізму. У здорових молодих добровольців апрепітант становить близько 19 % радіоактивності у плазмі крові протягом 72 годин після разового пероральновенного введення 100 мг [¹⁴С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту), що вказує на наявність метаболітів у плазмі. Дванадцять метаболітів апрепітанту ідентифіковані у плазмі крові людини. Метаболізм апрепітанту відбувається насамперед шляхом окислення в морфоліновому кільці і його бокових ланцюгах, а метаболіти, які виникали у результаті цього, володіли лише слабкою активністю. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що більшою часткою апрепітант метаболізується CYP3A4 при незначній потенційній участі CYP1A2 та CYP2С19.

Виведення. Апрепітант не виводиться незміненим із сечею. Метаболіти виводяться з сечею та з жовчю у калові маси. Після одноразового пероральновенного введення дози 100 мг [¹⁴С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту) здоровим добровольцям 57 % радіоактивності виявлялося у сечі та 45 % – у калових масах.

Плазмовий кліренс апрепітанту має дозозалежний характер, знижуючись при підвищенні дози, та становить приблизно від 60 до 72 мл/хв в межах доз терапевтичного діапазону. Кінцевий період напіввиведення знаходиться в діапазоні приблизно від 9 до 13 годин.

Фармакокінетика в окремих групах

Літній вік. Після перорального використання апрепітанту в разовій дозі 125 мг у день 1-й і по 80 мг 1 раз на добу з дня 2-го по 5-й показник AUC_0-24г апрепітанту був на 21 % вищим в день 1-й і на 36 % вищим на день 5-й у хворих літнього віку (≥ 65 років) порівняно з молодшими дорослими. Показник C_max був на 10 % вищим в день 1-й і на 24 % вищим на день 5-й у хворих літнього віку порівняно з молодшими дорослими. Такі відмінності не розглядаються як клінічно значущі. Немає потрібності в корекції дози лікарський засібу Еменд^® для хворих літнього віку.

Стать. Після перорального використання лікарський засібу Еменд^® у разовій дозі 125 мг показник C_max апрепітанту на 16 % вищий у жінок, ніж у чоловіків. Період напіввиведення апрепітанту на 25 % нижчий у жінок, ніж у чоловіків, а показник T_max досягається приблизно за однаковий час. Такі відмінності не розглядаються як клінічно значущі. Немає потрібності в корекції дози лікарський засібу Еменд^® залежно від статі пацієнта.

Розлади функції печінки. Розлади функції печінки легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлда – П’ю) не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику апрепітанту; для таких хворих коригувати дозу не потрібно. Із наявних даних не можна зробити висновків щодо впливу розлади функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлда – П’ю) на фармакокінетику апрепітанту. Немає клінічних або фармакокінетичних даних відносно хворих з розладим функції печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда – П’ю).

Розлади функції нирок. Апрепітант у разовій дозі 240 мг призначали пацієнтам з тяжкою формою розлади функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок, які потребували гемодіалізу.

У хворих з тяжкою формою розлади функції нирок показник AUС_0-¥ загального апрепітанту (не зв’язаного і зв’язаного з білками) зменшився на 21 %, а С_max зменшився на 32 %, порівняно з показниками у здорових добровольців. У хворих із термінальною стадією захворювання нирок, яким проводився гемодіаліз, AUС_0-¥ загального апрепітанту зменшився на 42 %, а С_max – на 32 %. Внаслідок невеликого зниження зв’язування апрепітанту з білками плазми у звʼязку із захворюванням нирок показник AUС фармакологічно активного незв’язаного апрепітанту не змінювався значною мірою у хворих з розладими функції нирок порівняно зі здоровими добровольцями. Гемодіаліз, який проводився через 4 або 48 годин після прийому лікарський засібу, значною мірою не впливав на фармакокінетику апрепітанту; менше 0,2 % дози виводилося з діалізатом.

Немає потрібності змінювати режим дозування лікарський засібу Еменд^® для хворих з розладим функції нирок та хворих з термінальною стадією захворювання нирок, яким проводиться гемодіаліз.

Взаємозв'язок між концентрацією та ефектом

Дослідження позитронно-емісійної томографії з використанням високоспецифічної мітки NK₁-рецепторів, у яких брали участь здорові молоді чоловіки, продемонстрували, що апрепітант проникає в головний мозок і заповнює NK₁-рецептори дозозалежно, а також залежно від концентрації у плазмі крові. Концентрації апрепітанту в плазмі крові, які досягаються при триденній схемі використання апрепітанту, забезпечують 95-відсоткове заповнення NK₁-рецепторів головного мозку.

У складі комбінованої терапії:

• профілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання, пов’язаних з проведенням протиракової хіміотерапії на основі цисплатину з високим еметогенним ризиком у дорослих;
• профілактика нудоти та блювання, пов’язаних з використанням протиракової хіміотерапії з помірним еметогенним ризиком у дорослих.

Еменд^® протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до будь-якого компонента лікарський засібу.

Еменд^® не слід використовувати одночасно з пімозидом, терфенадином, астемізолом і цизапридом.

Апрепітант (125 мг/80 мг) є субстратом, помірним інгібітором та індуктором CYP3A4. Крім того, апрепітант є індуктором CYP2С9. У період терапія лікарський засібом Еменд^® активність CYP3A4 пригнічується. Після закінчення терапія Еменд^® спричиняє легку тимчасову індукцію CYP2С9, CYP3A4 та глюкуронізацію. Ймовірно, апрепітант не вступає у взаємодію з переносником Р-глікопротеїну, що підтверджує відсутність взаємодії апрепітанту з дигоксином.

Вплив апрепітанту на фармакокінетику інших активних речовин.

Пригнічення активності CYP3A4

Як помірний інгібітор CYP3A4 апрепітант (125 мг/80 мг) при супутньому застосуванні може підвищувати плазмові концентрації активних речовин, які метаболізуються через CYP3A4. Загальна експозиція субстратів CYP3A4, що приймаються перорально, може підвищуватися приблизно в 3 рази у період триденного терапія лікарський засібом Еменд^®; припускається, що вплив апрепітанту на плазмові концентрації субстратів CYP3A4, які вводяться пероральновенним шляхом, буде менш вираженим. Еменд^® не слід використовувати одночасно з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом. Пригнічення активності CYP3A4 апрепітантом може призводити до підвищення плазмових концентрацій цих активних речовин, потенційно спричиняючи розвиток серйозних реакцій або реакцій, що загрожують життю. Рекомендується обережно одночасно вживати Еменд^® з активними речовинами, які застосовуються перорально і метаболізуються більшою мірою через CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон, такими як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та квінідин.

Кортикостероїди

Дексаметазон. При сумісному застосуванні з лікарський засібом Еменд^® у дозах 125 мг/80 мг звичайну пероральну дозу дексаметазону слід зменшити приблизно на 50 %. Доза дексаметазону у клінічних дослідженнях профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією (НБСХ), обиралась з урахуванням взаємодії активних речовин. Еменд^® при застосуванні у дозі 125 мг сумісно з пероральним дексаметазоном у дозі 20 мг у 1-й день та Еменд^® при застосуванні у дозі 80 мг сумісно з пероральним дексаметазоном у дозі 8 мг у дні з 2-го по 5-й підвищував площу під кривою «концентрація–час» (AUC) дексаметазону (субстрату CYP3A4) у 2,2 раза у дні 1-й та 5-й.

Метилпреднізолон. При сумісному прийомі з лікарський засібом Еменд^® у дозах 125 мг/80 мг звичайну пероральновенну дозу метилпреднізолону слід зменшити приблизно на 25 %, а звичайну пероральну дозу метилпреднізолону слід зменшити приблизно на 50 %. Еменд^® при застосуванні у дозі 125 мг у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й підвищував AUC метилпреднізолону (субстрату CYP3A4) у 1,3 раза у день 1-й та у 2,5 раза у день 3-й при сумісному пероральновенному введенні метилпреднізолону у дозі 125 мг у день 1-й та пероральному прийомі у дозі 40 мг у дні 2-й та 3-й.

У період тривалого терапія метилпреднізолоном AUC метилпреднізолону може знижуватись найпізніше через 2 тижні після початку використання лікарський засібу Еменд^® внаслідок активуючої дії апрепітанту на CYP3A4. Очікується, що цей ефект буде більш виражений при пероральному застосуванні метилпреднізолону.

Хіміотерапевтичні лікарський засіби

У період фармакокінетичних досліджень Еменд^® при застосуванні у дозі 125 мг у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й не впливав на фармакокінетику доцетакселу, який вводився пероральновенним шляхом у день 1-й, або вінорелбіну, який вводився пероральновенним шляхом у день 1-й або 8-й. Оскільки вплив лікарський засібу Еменд^® на фармакокінетику пероральних субстратів CYP3A4 більше виражений, ніж вплив на фармакокінетику пероральновенних субстратів CYP3A4, взаємодію з хіміотерапевтичними лікарський засібами, які вводяться пероральним шляхом та метаболізуються в основному або частково CYP3A4 (наприклад, етопозид, вінорелбін), не можна виключати. Рекомендується дотримуватися обережності і проводити додатковий моніторинг у хворих, які приймають лікарський засіби, що метаболізуються первинно або частково CYP3A4. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки нейротоксичності (потенційна побічна реакція іфосфаміду) при одночасному застосуванні апрепітанту та іфосфаміду.

Імуносупресанти

У період проведення триденного курсу терапії НБСХ очікується тимчасове помірне підвищення, за яким слідує незначне зниження експозиції імуносупресантів, які метаболізуються CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, такролімус, еверолімус та сиролімус). Зважаючи на короткий триденний курс терапія та обмежені зміни експозиції, що залежать від часу, у період триденного сумісного прийому з лікарський засібом Еменд^® знижувати дозу імуносупресантів не рекомендується.

Мідазолам

Слід враховувати потенційні ефекти підвищених плазмових концентрацій мідазоламу або інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A4 (алпразолам, тріазолам), при сумісному прийомі цих лікарський засібів з лікарський засібом Еменд^® (125 мг/80 мг).

Еменд^® підвищував AUC мідазоламу, чутливого субстрату CYP3A4, у 2,3 раза у день 1-й та у 3,3 раза у день 5-й при сумісному прийомі одноразової пероральної дози мідазоламу 2 мг у дні 1-й та 5-й у період проведення курсу терапія лікарський засібом Еменд^® у дозі 125 мг у день 1-й та у дозі 80 мг/добу у дні з 2-го по 5-й.

У період проведення іншого дослідження з пероральновенним введенням мідазоламу Еменд^® приймали у дозі 125 мг у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й, а мідазолам вводили пероральновенно у дозі 2 мг перед проведенням триденного курсу терапія лікарський засібом Еменд^® та у дні 4-й, 8-й та 15-й. Еменд^® підвищував AUC мідазоламу на 25 % у день 4-й та знижував AUC мідазоламу на 19 % у день 8-й та на 4 % – у день 15-й. Вважалося, що ці ефекти не мали клінічної значущості.

У період проведення третього дослідження з пероральновенним та пероральним використанням мідазоламу Еменд^® приймали у дозі 125 мг у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й разом з ондансетроном у дозі 32 мг у день 1-й, дексаметазоном у дозі 12 мг у день 1-й та у дозі 8 мг у дні 2–4-й. Така комбінація (тобто Еменд^®, ондансетрон та дексаметазон) знижувала AUC мідазоламу на 16 % у день 6-й, на 9 % у день 8-й, на 7% у день 15-й та на 17 % у день 22-й. Вважалося, що ці ефекти не мали клінічної значущості.

Було проведено додаткове дослідження з пероральновенним введенням мідазоламу та лікарський засібу Еменд^®. Мідазолам вводився пероральновенно у дозі 2 мг через 1 годину після перорального прийому одноразової дози лікарський засібу Еменд^® 125 мг. Плазмова AUC мідазоламу підвищувалась у 1,5 раза. Вважалося, що цей ефект не мав клінічної значущості.

Індукція

Як слабкий індуктор CYP2С9, CYP3A4 та глюкуронізації апрепітант може знижувати плазмові концентрації субстратів, що виводяться таким шляхом, впродовж 2 тижнів після початку терапія. Цей ефект може проявлятися тільки після завершення терапія лікарський засібом Еменд^®. Для субстратів CYP2С9 та CYP3A4 індукція є тимчасовою з досягненням максимального ефекту через 3–5 днів після закінчення триденного терапія лікарський засібом Еменд^®. Цей ефект зберігається впродовж декількох днів, після чого повільно слабшає і не має клінічної значущості через два тижні після закінчення терапія лікарський засібом Еменд^®. Також спостерігається слабка індукція глюкуронізації при пероральному прийомі 80 мг апрепітанту впродовж 7 днів. Інформації відносно впливу на CYP2С8 та CYP2С19 немає. Рекомендується обережно використовувати в цей період варфарин, аценокумарол, толбутамід, фенітоїн або інші активні речовини, що метаболізуються CYP2С9.

Варфарин. У хворих, які отримують тривалу терапію варфарином, у період терапія лікарський засібом Еменд^® та впродовж 2 тижнів після кожного триденного курсу лікарський засібу Еменд^®, який застосовується для профілактики нудоти для блювання, спричинених хіміотерапією, слід проводити пильний моніторинг протромбінового часу (МНВ). При прийомі одноразової дози 125 мг лікарський засібу Еменд^® у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й здоровими добровольцями, стан яких був стабілізований постійним прийомом варфарину, впливу лікарський засібу Еменд^® на плазмові AUC R(+) або S(-) варфарину, які визначались у день 3-й, не спостерігалося; однак спостерігалося 34 % зниження мінімальної концентрації S(-) варфарину (субстрату CYP2С9), яке супроводжувалось 14 % зниженням МНВ через 5 днів після закінчення використання лікарський засібу Еменд^®.

Толбутамід. Еменд^®, який приймався у дозі 125 мг у день 1-й та 80 мг/добу у дні 2-й та 3-й, знижував AUC толбутаміду (субстрату CYP2С9) на 23 % у день 4-й, на 28 % у день 8-й та на 15 % у день 15-й при пероральному прийомі одноразової дози толбутаміду 500 мг перед використанням 3-денного курсу лікарський засібу Еменд^® та у дні 4-й, 8-й та 15-й.

Гормональні контрацептиви

У період та протягом 28 днів після використання лікарський засібу Еменд^® ефективність гормональних контрацептивів може знижуватися. У період терапія лікарський засібом Еменд^® та впродовж 2 місяців після останньої дози лікарський засібу Еменд^® слід використовувати альтернативні або додаткові методи контрацепції. У період проведення клінічного дослідження застосовувалися одноразові дози пероральних контрацептивів, що містили етинілестрадіол та норетиндрон, з 1-го по 21-й день з лікарський засібом Еменд^®, який приймали в дозі 125 мг у день 8-й та 80 мг/добу у дні 9-й та 10-й з пероральновенним ондансетроном у дозі 32 мг у день 8-й та пероральним дексаметазоном у дозі 12 мг у день 8-й та 8 мг/добу у дні 9-й, 10-й та 11-й. З 9-го по 21-й день цього дослідження зниження мінімальних концентрацій етинілестрадіолу досягало 64 % та зниження мінімальних концентрацій норетиндрону досягало 60 %.

Антагоністи 5-НТ₃. У клінічних дослідженнях взаємодій апрепітант не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику ондансетрону, гранісетрону або гідродоласетрону (активний метаболіт доласетрону).

Вплив інших лікарський засібів на фармакокінетику апрепітанту.

Слід обережно використовувати Еменд^® одночасно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призведе до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту.

Слід уникати супутнього використання лікарський засібу Еменд^® з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту, що може спричиняти зниження ефективності лікарський засібу Еменд^®. Одночасне використання лікарський засібу Еменд^® з рослинними лікарський засібами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендоване.

Кетоконазол.

При прийомі одноразової дози апрепітанту 125 мг у день 5-й 10-денного курсу терапія кетоназолом (потужний інгібітор CYP3A4) у дозі 400 мг/добу AUC апрепітанту підвищувалась приблизно у 5 разів, а середній кінцевий період напіввиведення апрепітанту підвищувався приблизно у 3 рази.

Рифампіцин.

При прийомі апрепітанту в одноразовій дозі 375 мг у день 9-й 14-денного курсу терапія рифампіцином (потужний індуктор CYP3A4) у дозі 600 мг/добу AUC апрепітанту знижувалась на 91 %, а середній кінцевий період напіввиведення знижувався на 68 %.

Дилтіазем.

У хворих з помірною гіпертензією використання апрепітанту у дозі 230 мг 1 раз на добу сумісно з дилтіаземом у дозі 120 мг 3 рази на добу протягом 5 днів підвищує AUC апрепітанту вдвічі та одночасно підвищує AUC дилтіазему в 1,7 раза. Така фармакокінетична дія не впливає на ЕКГ, частоту серцебиття або артеріальний тиск, не враховуючи зміни, спричинені дією дилтіазему, що застосовується окремо.

Пароксетин.

Сумісне використання апрепітанту у дозі 85 мг або 170 мг з пароксетином у дозі 20 мг 1 раз на добу знижує AUC обох – апрепітанту і пароксетину – приблизно на 25 % та С_max приблизно на 20 %.

Пацієнти з розладим функції печінки помірного та тяжкого ступеня. Обмежені дані стосовно хворих з розладим функції печінки помірного ступеня; немає даних стосовно хворих з розладим функції печінки тяжкого ступеня. Лікарський засіб Еменд^® слід обережно використовувати таким пацієнтам.

Взаємодії, опосередковані CYP3A4.

Еменд^® слід обережно використовувати пацієнтам, які одночасно приймають медикаменти, що метаболізуються переважно системою CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон, такі як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Крім того, слід дотримуватися особливої обережності при супутньому застосуванні з іринотеканом, оскільки така комбінація може призвести до підвищення токсичності.

Одночасне використання лікарський засібу Еменд^® із похідними алкалоїду ріжків, що є субстратами CYP3A4, може призводити до зростання концентрацій таких діючих речовин у плазмі крові. Тому рекомендується дотримуватись обережності з причини потенційного ризику токсичної дії, пов’язаної із використанням ріжок.

Слід уникати супутнього використання лікарський засібу Еменд^® з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Супутнє використання лікарський засібу Еменд^® з рослинними лікарський засібами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендоване.

Слід обережно використовувати Еменд^® одночасно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призведе до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне використання з варфарином (субстрат CYP2C9). Сумісне використання лікарський засібу Еменд^® з варфарином призводить до зниження протромбінового часу, вираженого як міжнародне нормалізоване відношення (МНВ). У хворих, які отримують постійну терапію варфарином, слід проводити пильний моніторинг МНВ у період терапія лікарський засібом Еменд^® та протягом 2 тижнів після кожного триденного курсу лікарський засібом Еменд^®, який використовується для профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне використання з гормональними контрацептивами. У період та протягом 28 днів після використання лікарський засібу Еменд^® ефективність гормональних контрацептивів може знижуватися. У період терапія лікарський засібом Еменд^® та впродовж 2 місяців після останньої дози лікарський засібу Еменд^® слід використовувати альтернативні додаткові негормональні методи контрацепції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Додаткові компоненти. Еменд^® має у складі сахарозу. Тому пацієнтам з рідкісними спадковими розладими у вигляді непереносимості фруктози, розлади всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не слід використовувати цей лікарський засіб.

Натрій.

Цей лікарський засіб має у складі менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на капсулу, тобто можна стверджувати, що він практично «не має у складі натрію».

Контрацепція у чоловіків та жінок. Ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись у період та протягом 28 днів після використання лікарський засібу Еменд^®. У період терапія лікарський засібом Еменд^® та впродовж 2 місяців після останньої дози лікарський засібу Еменд^® слід використовувати альтернативні додаткові негормональні методи контрацепції.

Вагітність. Немає клінічних даних про використання апрепітанту в час вагітності. Ймовірність резасібивної токсичності апрепітанту повністю не встановлена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини при застосуванні дози

125 мг/80 мг, не можуть бути досягнуті в дослідженнях на тваринах. Ці дослідження не показали прямого або непрямого шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний вплив нейрокінінової регуляції на резасібивну функцію невідомий. Лікарський засіб Еменд^® не слід використовувати в час вагітності, окрім випадків явної потрібності.

Годування груддю. Апрепітант проникає в молоко лактуючих щурів. Невідомо, чи проникає лікарський засіб в грудне молоко у жінок, тому протягом терапія лікарський засібом Еменд^® лактації не рекомендоване.

Фертильність. Ймовірність впливу апрепітанту на фертильність повністю не вивчена, оскільки рівні експозиції, що перевищують терапевтичну експозицію у людини, не можуть бути досягнуті у дослідженнях на тваринах. Дослідження фертильності не продемонстрували прямого або непрямого несприятливого впливу на спаровування, фертильність, розвиток ембріона/плода, а також на кількість сперми і її рухливість.

Лікарський засіб Еменд^® може незначним чином впливати на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Після використання лікарський засібу можуть виникати запаморочення і підвищена втомлюваність.

Капсулу слід ковтати цілою.

Еменд^® можна вживати з їжею або без їжі.

Еменд^® використовувати протягом 3 днів як частину схеми, що включає кортикостероїд і антагоніст 5-НТ₃. Рекомендована доза лікарський засібу Еменд^® – 125 мг перорально (п/о) за 1 годину до хіміотерапії (у 1-й день) і 80 мг 1 раз на добу вранці на 2-й і 3-й день.

Нижчезазначені схеми терапія рекомендовані для попередження нудоти та блювання, пов’язаних з еметогенною протираковою хіміотерапією.

Курс для хіміотерапії з високим еметогенним ризиком

Дексаметазон слід використовувати за 30 хвилин до хіміотерапії в 1-й день і вранці з 2-го по 4-й день. Доза дексаметазону була обрана з урахуванням взаємодії лікарський засібів.

Курс для хіміотерапії з помірним еметогенним ризиком

Дексаметазон слід використовувати за 30 хвилин до хіміотерапії в 1-й день. Доза дексаметазону була обрана з урахуванням взаємодії лікарський засібів.

Обмежені дані щодо ефективності комбінації з іншими кортикостероїдами та антагоністами 5-HT₃. Додаткову інформацію про одночасне використання з кортикостероїдами див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій». Слід ознайомитися з інструкцією антагоніста 5-HT₃, що застосовується одночасно.

Окремі групи хворих.

Пацієнти літнього віку ( ≥ 65 років). Немає потрібності у корекції дози для хворих літнього віку.

Стать. Немає потрібності у корекції дози залежно від статі.

Пацієнти із розладим функції нирок. Немає потрібності у корекції дози для хворих з розладим функції нирок або хворих з термінальною стадією захворювання нирок, яким проводиться гемодіаліз.

Пацієнти із розладим функції печінки. Для хворих з розладим функції печінки легкого ступеня коригувати дозу не потрібно. Обмежені дані щодо використання пацієнтам з помірним розладим функції печінки, та відсутня інформація щодо використання пацієнтам з розладим функції печінки тяжкого ступеня. Апрепітант слід обережно використовувати таким пацієнтам.

Безпека та ефективність використання лікарський засібу Еменд^® для терапія дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні, тому лікарський засіб не рекомендується використовувати таким пацієнтам.

За умови передозування слід припинити прийом лікарський засібу Еменд^® і призначити загальну підтримуючу терапію, а також забезпечити моніторинг. Через протиблювотну активність апрепітанту лікарський засіби, що спричиняють блювання, будуть неефективними. Апрепітант не видаляється шляхом гемодіалізу.

У хворих, які лікувалися апрепітантом при проведенні хіміотерапії з високим ризиком еметогенності, найчастіше виникали такі небажані реакції, зумовлені прийомом лікарський засібу: гикавка (4,6 %), підвищення рівня АЛТ (2,8 %), диспепсія (2,6 %), запор (2,4 %), головний біль (2,0 %), зниження апетиту (2,0 %). Найпоширенішою побічною реакцією, пов’язаною з лікарський засібом, про яку найчастіше повідомлялося у період терапії апрепітантом при проведенні хіміотерапії у хворих з помірним ризиком еметогенності, була підвищена втомлюваність (1,4 %).

Нижчезазначені небажані реакції спостерігалися в об’єднаному аналізі досліджень хіміотерапії з високим або помірним ступенем еметогенності з більшою частотою у хворих, які отримували апрепітант, ніж у хворих, які отримували стандартне терапія, а також у ході постмаркетингового використання.

Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (частоту неможливо визначити, виходячи з наявних даних).

*Нудота та блювання були параметрами ефективності протягом перших 5 днів пост-хіміотерапевтичного терапія та враховувались як небажані реакції тільки після цього періоду.

Характер побічних реакцій, які виникали при багаторазових циклах (до 6 циклів) хіміотерапії, був подібним до того, що спостерігався в 1 циклі.

У додатковому активно контрольованому клінічному дослідженні у 1169 хворих, які отримували апрепітант і хіміотерапію з високим ступенем еметогенності, профіль побічних реакцій був загалом аналогічним профілю, що спостерігався в інших дослідженнях хіміотерапії з високим ступенем еметогенності при застосуванні апрепітанту.

Не- НБСХ дослідження

Додаткові небажані реакції спостерігалися у хворих, які отримували разову дозу 40 мг апрепітанту для терапія післяопераційної нудоти і блювання, з більшою частотою, ніж при застосуванні ондансетрону: біль у верхній частині живота, патологічні шуми в кишечнику, запор*, дизартрія, диспное, гіпестезія, безсоння, міоз, нудота, сенсорні розлади, дискомфорт у шлунку, часткова кишкова непрохідність*, зниження гостроти зору, хрипи.

* Повідомлялося у хворих, які приймали апрепітант у високих дозах.

4 роки.

Зберігати в захищеному від вологи місці при температурі не вище 30 ºС у заводській упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Комбі-упаковка по 3 капсули; по 1 капсулі по 125 мг + 2 капсули по 80 мг у блістерах у картонній обгортці; по 1 картонній обгортці в картонній коробці.

За рецептом.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.