Ерупніл таблетки по 2 мг №30 (10х3)

діюча речовина: периндоприлу тертбутиламін;

1 таблетка має у складі 2 мг, 4 мг або 8 мг периндоприлу тертбутиламіну;

додаткові компоненти: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2 мг: білі круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків;

таблетки по 4 мг: білі довгасті таблетки з рисками з обох боків, з гравіруванням «РР» з одного боку і «4» – з іншого;

таблетки по 8 мг: білі круглі, двоопуклі таблетки, з гравіруванням «РР» з одного боку і «8» – з іншого.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Код АТХ С09А А04.

Фармакодинаміка.

Периндоприл належить до групи інгібіторів АПФ. Фармакологічну активність виявляє метаболіт периндоприлу периндоприлат, який пригнічує АПФ і гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що чинить судинозвужувальну дію, а також перешкоджає розпаду брадикініну до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину ІІ у плазмі крові, що спричиняє підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок інгібування негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну) і зниження виділення альдостерону. Оскільки АПФ блокує активність брадикініну, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої і локальної калікреїн-кінінової системи, а також до активації системи простагландину. Можливо, що даний механізм сприяє настанню гіпотензивної дії інгібіторів АПФ і частково викликає деякі побічні дії (наприклад, кашель).

Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти не показали in vitro здатності інгібувати дію АПФ.

Гіпертензія

Периндоприл діє при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня: слабкого, середнього та тяжкого, знижує систолічний і діастолічний артеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи на спині, так і в положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Як наслідок, збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Зазвичай нирковий кровотік збільшується, тоді як рівень гломерулярної фільтрації зазвичай залишається без змін.

Максимальна гіпотензивна активність досягається через 4-6 годин після використання одноразової дози лікарського засобу і зберігається протягом не менше ніж 24 години; ефект при мінімальній активності лікарський засібу становить приблизно 87-100 % ефекту при максимальній активності.

Зниження артеріального тиску настає швидко. У хворих, сприйнятливих до терапія, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення терапія не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні периндоприл сприяє відновленню еластичності великих артерій і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця, збільшує серцевий викид.

Комбінація інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком призводить до адитивного синергізму.

Комбінація інгібітора АПФ з тіазидним лікарський засібом також знижує ризик гіпокаліємії, що виникає при застосуванні діуретиків.

Серцева недостатність

Периндоприл полегшує роботу серця, знижуючи переднавантаження і постнавантаження.

Дослідження хворих зі серцевою недостатністю показали:

• зниження тиску наповнення лівого і правого шлуночків;
• зниження загального опору периферичних судин;
• збільшення хвилинного серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу.

У порівняльних дослідженнях перше використання периндоприлу у дозі 2 мг пацієнтам із серцевою недостатністю легкого і середнього ступенів не спричинило достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація периндоприлу у плазмі крові досягається через 1 годину. Біодоступність становить 65-70 %. Метаболізується з утворенням 1 активного метаболіту периндоприлату (20 % дози) та 5 неактивних метаболітів. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину. Максимальна концентрація периндоприлу у плазмі крові досягається через 3-4 години після використання лікарський засібу.

Вживання їжі знижує перетворення периндоприлу у периндоприлат та зменшує біодоступність, тому Ерупніл рекомендується вживати 1 раз на добу, перорально, вранці перед сніданком. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години. Тривалість дії – 24 години.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками крові становить менше 30 %, але залежить від концентрації лікарський засібу.

Периндоприлат виводиться зі сечею, а період напіввиведення вільної фракції становить 3-5 годин. За рахунок поступової дисоціації периндоприлату і зв’язку з АПФ ефективний період його напіввиведення становить 25 годин. При курсовому лікуванні не кумулюється в організмі; рівновага досягається через 4 доби після початку терапії.

При повторному застосуванні накопичення периндоприлу не спостерігається.

Елімінація периндоприлату уповільнена у хворих літнього віку, хворих зі серцевою і нирковою недостатністю. Підбір дози пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується проводити з урахуванням ступеня розлади функції нирок (кліренс креатиніну).

При діалізі кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих з цирозом печінки: нирковий кліренс вихідної молекули уповільнюється удвічі. Однак кількість периндоприлу, що утворюється, не знижується, тому підбирати дози не потрібно.

Артеріальна гіпертензія.

Серцева недостатність.

Застосовують для профілактика повторного інсульту у хворих із цереброваскулярними захворюваннями, а також для профілактика серцево-судинним ускладненням у хворих із документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Тривале використання зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).

Гіперчутливість до периндоприлу, будь-якої складової лікарський засібу або до будь-якого іншого інгібітора АПФ.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі після використання будь-яких інгібіторів АПФ.

Ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк.

Одночасне призначення з лікарський засібами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості використання»).

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Використання в час вагітності або лактації»).

Одночасне використання зі сакубітрилом/валсартаном через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Екстракорпоральні методи терапія, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки.

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із використанням одного лікарський засібу, що впливає на РААС (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Медикаменти, що спричиняють гіперкаліємію

Деякі медикаменти або терапевтичні класи медикаментів можуть спричинити гіперкаліємію: аліскірен; солі калію; калійзберігаючі діуретики; інгібітори АПФ; антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ; нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ); гепарини; імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне використання вказаних медикаментів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.

Одночасне використання протипоказано (див. розділ «Коли не застосовують»)

Аліскірен

Протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують») одночасне використання периндоприлу з аліскіреном пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтам із розладими функції нирок з огляду на підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, розлади функції нирок, кардіоваскулярної захворюваності та летальності.

Екстракорпоральні методи терапія

Екстракорпоральні методи терапія, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад, поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрансульфатом, що може призвести до підвищення ризику виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Коли не застосовують»). За умови потрібності такого терапія слід розглянути ймовірність використання діалізної мембрани іншого типу або використання іншого класу антигіпертензивних лікарський засібів.

Сакубітрил/валсартан

Одночасне використання периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне інгібування неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати використання сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Одночасне використання не рекомендоване (див. розділ «Особливості використання»)

Аліскірен

При одночасному застосуванні периндоприлу з аліскіреном у будь-яких інших хворих, як і у хворих на цукровий діабет або хворих із розладими функції нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, розлади функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності й летальності підвищується.

Одночасне використання інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину

Опубліковано дані про те, що у хворих зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне використання інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та розладими функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з такими при монотерапії лікарський засібами, що впливають на РААС. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Естрамустин

Підвищується ризик виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).

Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)

У хворих, які одночасно застосовують ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), ймовірне підвищення ризику розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості використання»).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, амілорид та інші), солі калію

Ймовірне виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у хворих з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Вищезазначені лікарський засіби не рекомендовані для одночасного використання з периндоприлом (див. розділ «Особливості використання»). Однак, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин необхідне, їх слід використовувати обережно та проводити частий моніторинг рівня калію у плазмі крові. Щодо використання спіронолактону при серцевій недостатності див. пункт «Одночасне використання, яке потребує особливої уваги».

Літій

При застосуванні інгібіторів АПФ з лікарський засібами літію повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію у плазмі крові і, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії. Не рекомендується використовувати периндоприл із лікарський засібами літію. За умови доведеної потрібності такого призначення обов’язково слід уважно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості використання»).

Одночасне використання, що потребує особливої уваги

Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби)

Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне використання інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найвірогідніше цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого терапія та у хворих з нирковою недостатністю.

Баклофен

Посилюється антигіпертензивний ефект. За умови потрібності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозу антигіпертензивних засобів.

Діуретики

У хворих, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, ймовірне надмірне зниження артеріального тиску після початку терапія інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або вживанню солі перед початком терапії периндоприлу терт-бутиламіном. Терапія слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.

При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його потрібно відмінити перед початком терапія інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або потрібно призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика.

У будь-якомза умови потрібно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів терапія інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)

За умови одночасного використання еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітора АПФ потрібно мати на увазі, що:

• за умови недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) у період терапія хворих із серцевою недостатністю ІІ–ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком;
• перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
• рекомендується проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево у період першого місяця терапія та щомісячно надалі.

НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту ≥3 г/добу

Ймовірне послаблення антигіпертензивного ефекту у період одночасного використання інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗЗ. Одночасне використання інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику розлади функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у хворих із розладими функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати обережно, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, також потрібно приділити увагу моніторингу функції нирок одразу після призначення комбінованої терапії та періодично надалі.

Рацекадотрил

Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може зростати при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який застосовується для терапія гострої діареї).

Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус)

У хворих, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, ймовірне підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості використання»).

Одночасне використання, що потребує уваги

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори

Одночасне використання антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу терт-бутиламіну. Одночасне використання з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин)

У хворих, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітора АПФ, ймовірне підвищення ризику виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV).

Анестетики, трициклічні антидепресанти або антипсихотропні засоби

Одночасне використання деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості використання»).

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото

Нітратоподібна реакція (прояви: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) виникає рідко у хворих, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні лікарський засіби золота (натрію ауротіомалат).

Стабільна ішемічна хвороба серця

Якщо протягом першого місяця терапія периндоприлом спостерігався епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), потрібно уважно зважити співвідношення ризик/користь перед тим, як вирішувати питання про продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія

Використання інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у хворих з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, перебуває на дієті з обмеженням кількості солі, у хворих на діалізі, у хворих з діареєю або блюванням або у хворих із тяжкою ренінзалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Небажані реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія більш імовірна у хворих із симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш імовірне у хворих з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам потрібно перебувати під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб використання та дози» та «Небажані реакції»). Такі самі застереження існують для хворих з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.

При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та за умови потрібності ввести пероральновенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого використання лікарський засібу, який зазвичай можна використовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.

У деяких хворих із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу терт-бутиламін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не потребує відміни лікарський засібу. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з’явитися необхідність зниження дози або відміни лікарський засібу.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу терт-бутиламін слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Ниркова недостатність

За умови ниркової недостатності (кліренс креатиніну <60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб використання та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на терапія. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких хворих (див. розділ «Небажані реакції»).

У хворих із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку використання інгібіторів АПФ, може призвести до розлади функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай оборотна.

У деяких хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівня сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, який зазвичай повертався до норми після припинення терапія. Це особливо стосується хворих із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Терапія таких хворих слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря з маленьких доз та з обережною титрацією доз. Зважаючи на вищезазначене, терапія діуретиками може спричиняти виникнення артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні терапія периндоприлу терт-бутиламіном.

У деяких хворих з артеріальною гіпертензією, у яких до початку терапія не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу терт-бутиламін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для хворих з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу терт-бутиламіну.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі

У хворих, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких хворих потрібно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних лікарський засібів.

Пацієнти після трансплантації нирки

Досвід щодо призначення периндоприлу терт-бутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у хворих у період використання інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу терт-бутиламіну (див. розділ «Небажані реакції»). Це може статися будь-коли у період терапія. У таких випадках потрібно терміново відмінити лікарський засіб і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. В окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у ділянці обличчя та губ, стан пацієнта покращується зазвичай без терапія. Призначення антигістамінних лікарський засібів може бути корисним для зниження симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитися під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів та стабілізації стану.

Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов’язаний із прийомом інгібітора АПФ, перебувають у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми у період прийому інгібітора АПФ (див. розділ «Коли не застосовують»).

Повідомляли про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у хворих у період терапія інгібіторами АПФ. У таких хворих спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений у період комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або у період хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ прояви ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк потрібно виключити у період проведення диференційного діагнозу у хворих з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.

Одночасне використання зі сакубітрилом/валсартаном

Одночасне використання периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Коли не застосовують»). Розпочинати використання сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. За умови припинення терапія сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Коли не застосовують» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне використання інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком терапія інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрилом) у хворих, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.

Одночасне використання з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом)

Пацієнти, які одночасно лікуються інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), можуть належати до групи підвищеного ризику, розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з розладими функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Анафілактоїдні реакції у період плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ)

Рідко у хворих, які приймають інгібітори АПФ, у період проведення плазмаферезу ЛПНЩ з використанням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти терапія інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції у період десенсибілізуючої терапії

У хворих, які приймають інгібітори АПФ, у період десенсибілізуючого терапія лікарський засібами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні використання інгібітора АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Печінкова недостатність

Випадки, коли на тлі прийому інгібітора АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у блискавичний некроз печінки та іноді летальний наслідок, виникають рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на тлі прийому інгібітора АПФ, потрібно припинити його використання та пройти відповідне медичне обстеження й отримати терапія (див. розділ «Небажані реакції»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія та анемія

Серед хворих, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У хворих з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, у період терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого розлади функції нирок. Іноді у вищезазначених хворих можуть розвиватися серйозні інфекції, які у поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів крові. Пацієнти повинні знати, що потрібно повідомляти про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, пропасницю).

Расовий фактор

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у хворих негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у хворих негроїдної раси, ніж у хворих інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові хворих афро-американців з артеріальною гіпертензією.

Кашель

Повідомляли про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель незасібивний, стійкий та припиняється після відміни лікарський засібу. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати у період проведення диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у хворих при хірургічному втручанні або у період проведення анестезії лікарський засібами, що спричиняють гіпотензію. Лікарський засіб слід відмінити за 1 день до хірургічного втручання. За умови виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважають, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

У деяких хворих на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, розлади функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне використання калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших лікарський засібів, які спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарину). Використання харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам із розладими функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозну, іноді летальну аритмію. Якщо одночасне використання периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід використовувати обережно, часто проводячи моніторинг рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, потрібно уважно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій

Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Калійзберігаючі лікарський засіби, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм

Одночасне використання периндоприлу з калійзберігаючими лікарський засібами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подвійна блокада РААС

Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо терапія з одночасним використанням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого уважного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід використовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на терапія антигіпертензивними лікарський засібами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам використовувати даний лікарський засіб не рекомендується.

Вагітність

Використання інгібіторів АПФ не рекомендується у час вагітності. Якщо використання інгібіторів АПФ вважається необхідним, жінки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні лікарський засіби, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні у час вагітності. Якщо у період терапія підтверджується вагітність, використання лікарського засобу потрібно одразу припинити та при потрібності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Коли не застосовують» та «Використання в час вагітності або лактації»).

Додаткові компоненти

До складу лікарський засібу входить лактоза, тому пацієнтам із рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендується вживати Ерупніл.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Використання інгібіторів АПФ протипоказане у час вагітності (див. розділ «Коли не застосовують»). Лікарський засіб не повинен використовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо у період терапія підтверджується вагітність, використання лікарського засобу потрібно одразу припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до використання у вагітних.

Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ у період І триместру вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ у період ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.

Якщо жінка приймала інгібітор АПФ у період ІІ триместру вагітності, дитині рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ у час вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через ймовірність виникнення артеріальної гіпотензії.

Період лактації

Не рекомендується використання периндоприлу тертбутиламіну в період лактації у зв’язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. У період лактації бажано призначити альтернативне терапія із більш дослідженим профілем безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеного немовляти.

Фертильність

Вплив на резасібивну здатність або фертильність відсутній.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При керуванні автомобілем або при роботі з іншими механізмами потрібно брати до уваги ймовірність розвитку симптомів, що можуть виникнути внаслідок раптового зниження артеріального тиску (запаморочення або слабкості).

Периндоприл призначений дорослим для перорального використання.

Лікарський засіб рекомендується вживати 1 раз на добу, вранці перед вживанням їжі.

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для використання, профілю пацієнта та показників артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Лікарський засіб можна призначати як монотерапію або у комбінації з лікарський засібами інших класів антигіпертензивних засобів.

Рекомендована початкова доза становить 4 мг, приймають 1 раз на добу, вранці.

Пацієнтам із високою активністю РААС (особливо пацієнтам із реноваскулярною гіпертензією, розладим водно-електролітного балансу, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензією, а також пацієнтам літнього віку) через ймовірність раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози) рекомендується розпочинати терапія з дози 2 мг під наглядом лікаря, якщо потрібно – в умовах стаціонару.

Дозу можна підвищити до 8 мг через 1 місяць.

На початку використання лікарський засібу ймовірне виникнення симптоматичної гіпотензії, особливо у хворих, які приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати терапія периндоприлом слід обережно, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі.

Якщо можливо, слід припинити використання діуретиків за 2-3 дні до початку терапії периндоприлом.

Якщо використання діуретиків у хворих з артеріальною гіпертензією не можна припинити, терапія периндоприлом слід розпочинати з дози 2 мг під контролем ниркової функції і рівня вмісту калію в сироватці крові. Дозу лікарський засібу слід підбирати залежно від динаміки артеріального тиску. За умови потрібності можна відновити використання діуретиків.

Терапія хворих літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг, поступово збільшуючи її до 4 мг через місяць після початку терапія, потім – до 8 мг, залежно від функції печінки.

Серцева недостатність

Використання Ерупнілу у комбінації з калійзберігаючими діуретиками і/або дигоксином, і/або бета-блокаторами потрібно розпочинати під пильним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза – 2 мг 1 раз на добу, вранці. При добрій переносимості цю дозу можна поступово збільшувати на 2 мг до досягнення дози 4 мг 1 раз на добу зі збереженням інтервалу між підвищенням дози не менше 2 тижнів. Основою для такої корекції дози повинна бути клінічна реакція кожного конкретного пацієнта.

Профілактика виникненню повторного інсульту у хворих із цереброваскулярними захворюваннями

Рекомендована початкова доза становить 2 мг.

Після двох тижнів терапія дозу можна збільшити до 4 мг. Якщо після двох тижнів терапія у дозі 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити додатково 1 таблетку індапаміду. Терапія можна почати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Захворювання коронарних артерій

Використання Ерупнілу слід розпочинати з дози 4 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім збільшити її до 8 мг 1 раз на добу, залежно від функції нирок та за умови доброї переносимості дози 4 мг.

Терапія хворих літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім – по 4 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня, потім збільшити добову дозу до 8 мг при застосуванні 1 раз на добу, залежно від функції нирок. Збільшувати дозу можна лише за умови доброї переносимості меншої попередньої дози.

Розлади функції нирок

За умови наявності захворювань нирок підбір дози потрібно проводити залежно від значень кліренсу креатиніну (КК):

• при КК ≥ 60 мл/хв рекомендована доза становить 4 мг на добу;
• при КК = 30-60 мл/хв рекомендована доза – 2 мг на добу;
• при КК = 15-30 мл/хв рекомендована доза – 2 мг через день;
• при КК<15 мл/хв рекомендована доза – 2 мг у день діалізу (пацієнтам, які проходять гемодіаліз, потрібно вживати лікарський засіб після діалізу; діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози лікарський засібу (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості використання»).

Діти.

Периндоприл не рекомендується призначати дітям через відсутність досліджень у цій групі хворих.

Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою.

Прояви

Виражена артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, розлади електролітного балансу, печінкова недостатність, брадикардія, запаморочення, кашель, занепокоєння, головний біль, колапс, тахікардія, аритмія, гіпервентиляція, ниркова недостатність, тривожність.

Терапія

Промивання шлунка з призначенням активованого вугілля. При клінічно значущій артеріальній гіпотензії потрібно підтримувати функцію серцево-судинної системи з постійним контролем роботи серця та легенів. Хворого рекомендується перевести у горизонтальне положення з низьким узголів’ям, показана пероральновенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду, норадреналіну, при розвитку серцевої недостатності – строфантину. За умови можливості слід розглянути варіант терапія ангіотензином ІІ у вигляді інфузії та/або пероральновенного введення катехоламінів. Периндоприл виводиться з організму у період гемодіалізу. За умови брадикардії, резистентної до терапії, показано проведення електрокардіостимуляції. Слід постійно контролювати життєво важливі показники, рівень електролітів та креатиніну в сироватці крові.

Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ.

Найчастіші небажані реакції, які спостерігалися у період використання периндоприлу у процесі клінічних досліджень: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, розлади зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, розлади смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, свербіж, шкірні висипання, судоми м’язів, астенія.

При застосуванні периндоприлу у період клінічних досліджень та у післяреєстраційний період спостерігалися небажані реакції, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити згідно з наявною інформацією).

2 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Гленмарк Фармасьютикалз Лтд./Glenmark Pharmaceuticals Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ділянка № С-7, промислова зона Колваль, Колваль, Бардез, Гоа – 403 513, Індія/

Plot № S-7, Colvale Industrial Estate, Colvale, Bardez, Goa – 403 513, India.