Глюкоза розчин д/інф. 10 % по 200 мл у пляш.

діюча речовина: глюкоза;

1 мл розчину має у складі глюкози моногідрату 100 мг (в перерахуванні на 100 % речовину);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або злегка жовтувата прозора рідина.

Розчини для парентерального харчування.

Код АТХ V06D С01.

Фармакодинаміка.

Розчин глюкози чинить плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він може спричиняти діурез залежно від клінічного стану пацієнта. Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрату протеїну та азоту, сприяє відкладенню глікогену та сприяє зменшенню або попереджує кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні у достатніх дозах. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.

Фармакокінетика.

Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45–85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0–5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60–100 кг її добовий прийом відзначається становити 100–200 г. Внесок глюкози крові в загальну осмолярність плазми – 290 мОсм/л – є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не виявляє помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенним вливанням, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5 % розчину глюкози).

Метаболізм глюкози у організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО₂) та води; під час аеробного гліколізу у організмі одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г.

Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. За нормальних умов глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває доти, доки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200–240 мг/100 мл.

• Гіпоглікемія;
• парентеральне харчування;
• порушення, пов’язані з підвищеним розпадом білка внаслідок гіпоергозу.

Глюкози розчин 10 % для інфузій протипоказаний пацієнтам з:

• внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами, за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;
• тяжкою гіпертонічною дегідратацією;
• гіперчутливістю до глюкози;
• діабетичною комою з гіперглікемією;
• гіперосмолярною комою;
• синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом варто враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці.

Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози сприяє зменшенню токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що сприяє підвищенню токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Розчин глюкози не сумісний з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

При введенні препарату варто призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4–5 г глюкози.

Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.

Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих − 150 крапель за хвилину (500 мл/год).

Доза для дітей залежить від віку, маси тіла, стану пацієнта та лабораторних показників.

Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності − введення препаратів звичайного інсуліну.

З боку центральної нервової системи:

• особливо рідко – сплутаність чи втрата свідомості.

З боку ендокринної системи та метаболізму:

• гіперглікемія;
• гіпокаліємія;
• гіпофосфатемія;
• гіпомагніємія.

З боку сечовидільної системи:

• поліурія;
• глюкозурія.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

• полідипсія;
• нудота.

Загальні реакції організму:

• гіперволемія;
• відчуття припливів та почервоніння шкірного покриву;
• алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

Побічні реакції у місці введення:

• біль у місці введення;
• подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину варто припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати.

Розчин глюкози несумісний з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Не застосовувати в одній системі одночасно або перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.

По 200 мл у пляшках скляних.

За рецептом.

TOB «Юрія-Фарм».

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.