Іпідакрин-Здоров'я розчин д/ін. 15 мг/мл по 1 мл №10 в амп.

діюча речовина: іпідакрин;

1 мл (1 ампула) препарату містить іпідакрину гідрохлориду 5 мг або 15 мг;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Інші засоби, що діють на нервову систему. Парасимпатоміметики. Антихолінестеразні засоби. Код АТХ N07А А.

Фармакодинаміка.

Іпідакрин – оборотний інгібітор холінестерази.

Іпідакрин чинить безпосередній стимулюючий вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних і нервово-м’язових синапсах периферичної та центральної нервової системи (ПНС та ЦНС).

Фармакологічна дія іпідакрину ґрунтується на комбінації двох механізмів дії:

• блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
• оборотне інгібування холінестерази в синапсах.

Іпідакрин посилює дію на гладкі м’язи не лише ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину.

Іпідакрин виявляє такі важливі фармакологічні ефекти:

• відновлює і стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м’язову передачу;
• посилює скорочуваність гладком’язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових і окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду;
• поліпшує пам’ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції;
• відновлює проведення імпульсу в ПНС, порушеного внаслідок впливу різних чинників, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів тощо;
• помірно стимулює ЦНС у комбінації з проявами окремих седативних ефектів;
• виявляє аналгетичний ефект;
• виявляє антиаритмічний ефект.

Лікарський засіб не чинить тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної і канцерогенної, а також алергізуючої та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.

Фармакокінетика.

Іпідакрин швидко всмоктується після підшкірного або внутрішньом’язового введення. Максимальна концентрація у крові досягається через 25‑30 хвилин, 40–50 % активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Іпідакрин швидко надходить до тканин; період напіввиведення у фазі становить 40 хвилин. Метаболізується у печінці. Виводиться препарат нирками, а також екстраренально (через шлунково-кишковий тракт). Період напіввиведення при парентеральному введенні препарату складає 2‑3 години. Екскреція відбувається, головним чином, завдяки канальцевої секреції, і лише ¹/₃ дози виводиться шляхом клубочкової фільтрації. При парентеральному введенні 34, 8 % дози препарату виводиться з сечею у незміненому стані.

Захворювання ПНС: моно — і полінейропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології.

Захворювання ЦНС: бульбарні паралічі та парези; відновний період органічних уражень ЦНС, які супроводжуються руховими порушеннями.

• Підвищена чутливість до іпідакрину.
• Епілепсія.
• Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами.
• Стенокардія.
• Виражена брадикардія.
• Бронхіальна астма.
• Вестибулярні розлади.
• Механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.
• Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення.
• Вагітність.
• Період годування груддю.

Іпідакрин посилює седативний ефект у комбінації з лікарськими засобами, які пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти посилюються при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази і м‑холіноміметичними засобами. У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку «холінергічного» кризу, якщо іпідакрин застосовують одночасно з холінергічними засобами. Зростає ризик розвитку брадикардії, якщо β-адреноблокатори застосовувалися до початку лікування іпідакрином.

Іпідакрин можна застосовувати у комбінації з ноотропними препаратами.

Алкоголь посилює побічні ефекти препарату.

З обережністю застосовувати пацієнтам із пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, захворюваннями дихальних шляхів, включаючи гострі захворювання дихальних шляхів, захворюваннями серцево‑судинної системи, які не пов’язані з коронарними болями, з тиреотоксикозом.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Іпідакрин підвищує тонус матки і може спричинити передчасні пологи, тому у період вагітності застосування лікарського засобу протипоказане.

У період годування груддю застосування препарату протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування потрібно утриматися від керування автомобілем, а також від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Розчин для ін’єкцій вводити внутрішньом’язово або підшкірно. Дозу і тривалість лікування варто визначати індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Захворювання ПНС. Моно — і полінейропатія різного генезу: підшкірно або внутрішньом’язово вводити 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – 10–15 днів (у тяжких випадках – до 30 днів); далі лікування варто продовжувати таблетованою формою іпідакрину.

Міастенія та міастенічний синдром: підшкірно або внутрішньом’язово вводити 5–30 мг 1‑3 рази на добу, з подальшим переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування складає 1–2 місяці. При необхідності лікування можна повторити кілька разів із перервою між курсами в 1–2 місяці.

Захворювання ЦНС. Бульбарні паралічі і парези: підшкірно та внутрішньом’язово 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – 10–15 днів, по можливості переходити на таблетовану форму.

Відновний період при органічних ураженнях ЦНС. Внутрішньом’язово 10–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – до 15 днів, далі за можливістю – 1-2 рази на добу.

Діти.

Відсутні систематизовані ці щодо застосування парентеральної форми лікарського засобу дітям (віком до 18 років), тому препарат не варто застосовувати дітям.

Симптоми. При тяжкому передозуванні може розвинутися «холінергічний криз», для якого характерні: бронхоспазм, сльозотеча, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики травного тракту, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмія, зниження артеріального тиску, стурбованість, тривожність, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.

Лікування. варто використовувати симптоматичну терапію, застосовувати м‑холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин тощо.

Іпідакрин, як і інші лікарські засоби, може спричиняти побічні реакції, хоча вони проявляються не у всіх пацієнтів.

Частота побічних реакцій згідно з класифікацією MedDRA (Медичний словник термінології регламентарної діяльності): дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо визначити за доступними даними).

З боку серцевої діяльності: часто – посилене серцебиття, брадикардія.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість (при прийомі високих доз).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – посилене виділення секрету бронхів, бронхоспазм.

З боку травного тракту: часто – посилене слиновиділення, нудота; нечасто – під час застосування високих доз – блювання; рідко – діарея, біль в епігастрії.

З боку печінки: частота невідома – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – посилене потовиділення; нечасто – алергічні реакції, у тому числі, висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м’язові судоми (під час застосування високих доз).

З боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості (включаючи алергічний дерматит, анафілактичний шок, астму, токсичний епідермальний некроліз, еритему, кропив’янку, дихання зі свистом, набряк гортані, висипання на місці ін’єкції).

Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасто – слабкість (під час застосування високих доз).

Антихолінергічні засоби, такі як атропін, можуть знижувати слиновиділення і брадикардію.

У випадку розвитку небажаних побічних реакцій варто зменшувати дозу або короткочасно (на 1–2 дні) переривати застосування лікарського засобу.

Повідомлення про побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик під час застосування цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам варто повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https: //aisf. dec. gov. ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не варто змішувати лікарський засіб з іншими розчинами, окрім тих, які вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

По 1 мл в ампулі № 10 (5х2), № 10 (10х1) у блістері у коробці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61013, Харківська обл. , місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.