Хіконцил капсули по 500 мг №16 (8х2)

діюча речовина: amoxicillin;

1 капсула містить 250 мг або 500 мг амоксициліну у вигляді амоксициліну тригідрату;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), азорубін (Е 122), індигокармін (Е 132), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді непрозорі желатинові капсули, які містять злегка зернистий порошок білого або майже білого кольору.

Протимікробні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії. Код АТХ J01C A04.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін – напівсинтетичний амінопеніциліновий антибіотик широкого спектра дії для перорального застосування. Пригнічує синтез клітинної стінки бактерій. Має широкий спектр антимікробної дії.

До препарату чутливі такі види мікроорганізмів:

• грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus bovis, Streptococcus pyogenes;
• грамнегативні аероби: Helicobacter pylori;
• анаероби: Peptostreptococci;
• інші: Borrelia.

Непостійно чутливі (набута резистентність може стати проблемою): Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Prevotella, Fusobacterium spp.

Стійкі такі види, як: Staphylococcus aureus, Acinetobacter, Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Legionella, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia, Pseudomonas, Serratia, Bacteroides fragilis, Chlamidia, Mycoplasma, Rickettsia.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Абсолютна біодоступність амоксициліну залежить від дози і знаходиться у межах від 75 до 90 %. У дозах від 250 мг до 1000 мг біодоступність (параметри AUC та С_max) лінійно пропорційна до дози. При більших дозах ступінь абсорбції знижується. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату. Після прийому разової дози 500 мг концентрація амоксициліну у плазмі крові становить 6–11 мг/л. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові досягається через 1–2 години.

Розподіл. Приблизно 17 % амоксициліну зв’язується з білками плазми крові. Терапевтична концентрація препарату швидко досягається в сироватці крові, легенях, бронхіальному секреті, рідині середнього вуха, жовчі та сечі. Концентрація амоксициліну в жовчі перевищує його концентрацію у крові у 2–4 рази. Амоксицилін погано проникає у спинномозкову рідину; однак при запаленні мозкових оболонок (наприклад, при менінгітах) концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 20 % від концентрації у плазмі крові.

Метаболізм. Амоксицилін частково метаболізується, більшість його метаболітів неактивна.

Виведення. Амоксицилін виводиться переважно нирками. Приблизно 60–80 % прийнятої дози елімінує через 6 годин у незміненому стані. Період напіввиведення амоксициліну становить 1–1,5 години. При порушенні функції нирок період напіввиведення амоксициліну збільшується і досягає 8,5 години при анурії.

Період напіввиведення амоксициліну не змінюється при порушенні функції печінки.

Спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами інфекції:

• дихальних шляхів;
• сечостатевої системи;
• травного тракту (зокрема ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки, у складі комбінованої терапії);
• шкіри та м’яких тканин.

При застосуванні амоксициліну в складі комбінованої терапії для ерадикації Helicobacter pylori слід враховувати інформацію про інші препарати, що застосовуються у комбінованій терапії.

Підвищена чутливість до амоксициліну, інших антибіотиків групи пеніцилінів або до інших інгредієнтів препарату; наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т. ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів); судоми в анамнезі, лікування епілепсії або менінгеальних розладів судом.

Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну у плазмі крові.

Одночасний прийом з клавулановою кислотою підвищує ефективність амоксициліну.

Препарати, що чинять бактеріостатичну дію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну. Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Нерекомендовані комбінації

Алопуринол. Одночасне застосування з амоксициліном сприяє виникненню шкірних алергічних реакцій.

Дигоксин. Збільшується всмоктування дигоксину, тому необхідна корекція його дози. Антикоагулянти. Одночасне застосування амоксициліну та антикоагулянтів класу кумаринів може подовжити час кровотечі. Необхідне коригування дози антикоагулянтів. Були повідомлення про збільшення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували амоксицилін.

Описані окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали амоксицилін та аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ з додаванням або припиненням лікування амоксициліном. Крім того, може виникати необхідність проведення корекції дози пероральних антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Дисульфірам. Одночасне застосування з амоксициліном протипоказано.

Метотрексат. Пеніциліни можуть зменшити виведення метотрексату, викликаючи потенційне підвищення токсичності

Комбінації, що вимагають обережності при одночасному застосуванні

Пероральні гормональні контрацептиви

Амоксицилін слід обережно застосовувати разом з пероральними гормональними контрацептивами, оскільки плазмовий рівень естрогенів і прогестерону може тимчасово зменшитися, що може знижувати ефективність гормональних контрацептивів. Тому рекомендовано застосовувати додаткові негормональні протизаплідні засоби.

Одночасний прийом з антацидами зменшує всмоктування амоксициліну.

Інші види взаємодій

Форсований діурез призводить до зменшення концентрації амоксициліну в крові шляхом збільшення його елімінації.

Поява діареї може призводити до зменшення абсорбції інших препаратів та несприятливо впливати на їх ефективність.

Вплив на результати діагностичних лабораторних досліджень: при випробуванні на наявність глюкози в сечі рекомендовано застосовувати ферментативний глюкозооксидазний метод. При застосуванні хімічних методів зазвичай спостерігаються хибнопозитивні результати.

Амоксицилін може знижувати кількість естріолу в сечі у вагітних жінок.

При високих концентраціях амоксицилін може зменшити рівень глікемії у сироватці крові. Амоксицилін може впливати на визначення білка колориметричним методом.

Гіперчутливість. Перед початком лікування амоксициліном потрібно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів. Може існувати перехресна гіперчутливість та перехресна резистентність (10–15 %) між пеніцилінами та цефалоспоринами.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (включаючи анафілактоїдні реакції та тяжкі шкірні небажані реакції, розвиток гострого коронарного синдрому, асоційованого з реакцією гіперчутливості) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Реакції гіперчутливості також можуть прогресувати до синдрому Куніса, серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). Такі реакції, вірогідніше, виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі або наявністю гіперчутливості до різних алергенів. У разі виникнення алергічної реакції терапію амоксициліном слід припинити та призначити відповідне лікування.

Повідомлялося про синдром медикаментозного ентероколіту (DIES) переважно у дітей, які отримували амоксицилін (див. розділ «Побічні реакції»). DIES — алергічна реакція з провідним симптомом тривалого блювання (через 1-4 години після введення препарату) за відсутності алергічних шкірних або респіраторних симптомів. Додаткові симптоми можуть включати біль у животі, діарею, гіпотензію або лейкоцитоз з нейтрофільозом. Були важкі випадки, включаючи прогресування до шоку.

Нечутливі мікроорганізми. Оскільки амоксицилін не призначений для лікування деяких типів інфекцій, його потрібно застосовувати, лише коли патогенний мікроорганізм ідентифікований або коли існують підстави вважати, що інфекційний збудник чутливий до дії амоксициліну (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Це особливо стосується пацієнтів з інфекціями сечостатевої системи та тяжкими інфекціями вуха, носа і горла.

Резистентність. Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до препарату мікрофлори (див. розділ «Побічні реакції»). Псевдомембранозний коліт. При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту від легкого ступеня до такого, що становить загрозу життю. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендовано припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування антиперистальтичних засобів протипоказано.

Слід також вжити необхідних заходів при виникненні геморагічних колітів чи реакцій гіперчутливості.

Пацієнтам із тяжкими розладами травного тракту, що супроводжуються діареєю та блюванням, не рекомендовано застосовувати пероральні форми амоксициліну, що пов’язано з ризиком зменшення всмоктування.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення амоксициліну може знижуватися залежно від ступеня ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності потрібно зменшувати дозу амоксициліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату або має схильність до судом (наприклад, наявність в анамнезі епілептичних нападів, лікованої епілепсії, менінгіту) (див. розділ «Побічні реакції»).

Шкірні реакції. Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованою з пустулами, може виявлятися симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. Дуже рідко може спостерігатися синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, синдром Лаєлла, медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром). У такому разі потрібно припинити лікування і надалі протипоказано застосовувати амоксицилін.

Інфекційний мононуклеоз. У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом або лейкемоїдними реакціями лімфатичного типу часто відзначалася екзантема, яка не є наслідком гіперчутливості до пеніцилінів. Таким чином, препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам з мононуклеозом. Амоксицилін не рекомендовано застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом через підвищений ризик еритематозних висипів на шкірі.

Реакція Яриша – Герксгеймера. При лікуванні хвороби Лайма може спостерігатися реакція Яриша – Герксгеймера (див. розділ «Побічні реакції»), що виникає унаслідок бактерицидної дії амоксициліну на збудника хвороби Лайма – спірохету Borrelia burgdorferi. Пацієнти мають бути поінформовані, що це поширений наслідок лікування хвороби Лайма антибіотиками; зазвичай, симптоми зникають при одужанні.

Тривала терапія. При лікуванні протягом тривалого часу рекомендовано періодично оцінювати показники функцій систем організму, включаючи сечовидільну, гепатобіліарну та гемопоетичну системи. Повідомлялося про підвищення рівнів печінкових ферментів та про випадки зміни показників крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Антикоагулянти. Рідко повідомлялося про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які застосовували амоксицилін. У разі одночасного призначення препарату з антикоагулянтами слід здійснювати відповідний контроль та коригувати дозу останніх, якщо потрібно (див. розділи «Взаємодія з іншими препаратами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).

Кристалурія. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалася кристалурія (включаючи гостре ураження нирок), переважно при парентеральній терапії. При застосуванні високих доз препарату потрібно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, пов’язаної з амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу (див. розділи «Побічні реакції», «Передозування»).

У дітей амоксицилін може змінити колір емалі зубів, тому необхідне суворе дотримання пацієнтом гігієни порожнини рота.

При застосуванні амоксициліну в складі комбінованої терапії для ерадикації Helicobacter pylori слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування інших препаратів для комбінованої терапії. Особлива інформація про деякі інгредієнти

До складу оболонки капсул Хіконцилу входить азобарвник E 122, який може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Амоксицилін проникає через плацентарний бар’єр; його концентрація у плазмі крові плода становить приблизно 25–30 % від концентрації у плазмі крові вагітної. Деякі дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. Дослідження на тваринах показали відсутність тератогенної дії амоксициліну. За потреби призначення амоксициліну у період вагітності слід провести ретельну оцінку співвідношення потенційного ризику для плода та очікуваної користі для жінки.

Амоксицилін проникає у незначній кількості в грудне молоко, тому не можна виключити ризик розвитку гіперчутливості у дитини у період годування груддю. Застосування препарату у цей період можливе тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для дитини. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого виникли шлунково-кишкові розлади (діарея, кандидоз або висипи на шкірі).

Фертильність

Немає даних про вплив амоксициліну на фертильність у людей. Дослідження репродуктивності на тваринах не показали впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хіконцил не впливає на здатність пацієнта керувати автомобілем або іншими механічними засобами, але деяким пацієнтам при виникненні побічних ефектів (алергічні реакції, запаморочення, судоми) слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Дози амоксициліну встановлює лікар залежно від віку, маси тіла та стану нирок хворого, а також від чутливості мікроорганізмів та локалізації інфекційного процесу.

Дозування. У разі інфекційно-запальних захворювань легкого та середнього ступеня дорослим і дітям віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг) рекомендовано приймати 500–750 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу.

При лікуванні хронічних захворювань, у разі рецидиву, інфекції з тяжким перебігом дозу препарату можна збільшити, її рекомендовано розподілити на 3 прийоми: дорослим призначати по 750–1000 мг 3 рази на добу; дітям віком від 12 років ‒ до 60 мг/кг/добу за 3 прийоми.

Діти з масою тіла <40 кг

Добова доза для дітей становить 40–90 мг/кг/добу, розподілена на 2–3 прийоми (не перевищувати дозу 3 г/добу), залежно від показань, тяжкості захворювання і чутливості мікроорганізмів.

Дані фармакокінетики та фармакодинаміки свідчать, що застосування препарату тричі на добу більш ефективне, ніж двічі на добу (добову дозу препарату рекомендовано розподіляти на 2 прийоми, якщо вона наближається до верхньої рекомендованої межі).

Спеціальні рекомендації

Тонзиліт: 50 мг/кг/добу за 2 прийоми.

Гострий середній отит: у зоні високої поширеності пневмококу зі зниженою чутливістю до пеніцилінів дозовий режим повинен відповідати національним/локальним рекомендаціям.

Гонорея (гостра, неускладнена): прийом разової дози 3 г.

Тривалість застосування. У разі інфекцій легкого та середнього ступеня препарат приймати протягом 5–7 днів. Однак якщо інфекції спричинені стрептококом, тривалість лікування має становити не менше 10 днів.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій з тяжким перебігом тривалість лікування визначати за клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату слід продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Потрібно зменшити дозу препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв рекомендовано збільшувати інтервал між прийомом препарату і зменшувати добову дозу препарату. При порушенні функції нирок не рекомендуються короткі курси лікування (прийом разової дози 3 г).

Таблиця 3. Ниркова недостатність у дорослих пацієнтів (включаючи пацієнтів літнього віку)

У кінці процедури гемодіалізу потрібно застосовувати 500 мг амоксициліну.

Таблиця 4. Ниркова недостатність у дітей з масою тіла менше 40 кг

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

При порушенні функції печінки зміна дозування не потрібна.

Хіконцил можна приймати незалежно від прийому їжі.

Капсулу слід ковтати, запиваючи рідиною. У період лікування препаратом Хіконцил пацієнту рекомендовано пити більше рідини, ніж зазвичай.

Діти.

Дітям віком до 5 років не рекомендовано призначати капсули Хіконцил.

Для лікування дітей віком від 5 років застосовувати Хіконцил, капсули по 250 мг. У разі потрібності дітям з народження можна застосовувати іншу лікарську форму – порошок для приготування суспензії для перорального застосування.

Симптоми: порушення функції травного тракту – нудота, блювання, діарея; наслідком блювання та діареї може виявлятися порушення водно-електролітного балансу.

Повідомлялося про випадки амоксацилінової кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»). Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеннями функції нирок або у пацієнтів, які отримували високі дози (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції».)

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний проносний засіб. Слід підтримувати водний та електролітичний баланс. Амоксицилін можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Побічні ефекти, які можуть виникати у період лікування амоксициліном, наводяться нижче за частотою появи:

• дуже часто (≥1/10);
• часто (від ≥1/100 до <1/10);
• нечасто (від ≥1/1000 до <1/100);
• рідко (від ≥1/10000 до <1/1000);
• дуже рідко (<1/10000),
• частота невідома (частоту не можна визначити через відсутність даних).

Більшість побічних ефектів, які наводяться у переліку нижче, не є специфічними для амоксициліну та можуть виникати при застосуванні інших пеніцилінів.

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації препарату має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього препарату. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності препарату через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 8 капсул у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место / KRKA, d.d., Novo mesto.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія / Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.