Кодетерп Н таблетки №10

діючі речовини: 1 таблетка містить кодеїну фосфату у перерахуванні на кодеїн 4 мг, терпінгідрату 125 мг та натрію гідрокарбонату 125 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремовим відтінком кольору з плоскою поверхнею, з фаскою та рискою.

Засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Похідні опію та експекторанти. Код АТХ R05F A02.

Фармакодинаміка.

Кодетерп Н ‒ комбінований засіб з протикашльовим і відхаркувальним ефектом. Кодеїн є агоністом опіоїдних рецепторів, що чинить центральну протикашльову дію (за рахунок пригнічення збудливості кашльового центру). Терпінгідрат виявляє відхаркувальний ефект. Натрію гідрокарбонат зменшує в’язкість мокротиння за рахунок підвищення рН.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні кодеїн та інші компоненти засібу добре абсорбуються з кишкового тракту. В організмі кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр; накопичується у жировій тканині, менше ‒ у легенях, печінці, нирках і селезінці. Максимальна дія спостерігається через 30‑60 хвилин і триває протягом 2‑6 годин. Терпінгідрат і натрію гідрокарбонат виводяться нирками та через дихальні шляхи з бронхіальним секретом.

Непродуктивний кашель при захворюваннях бронхів і дихальних шляхів.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента засібу; гостра респіраторна депресія, легенева недостатність, тяжкі обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма тощо (не потрібно застосовувати опіоїди під час астматичного нападу), виражена артеріальна гіпотензія, аритмії, епілепсія, черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може впливати на зіничну реакцію та інші вітальні реакції при оцінці неврологічного статусу); тяжкі захворювання печінки та нирок, період після операції на жовчовивідних шляхах; стани, при яких інгібування перистальтики потрібно уникати або при яких розвивається здуття живота; ризик паралітичної непрохідності кишечнику; стан алкогольного сп’яніння, алкоголізм.

Застосування засібу протипоказано таким групам пацієнтів:

дітям у віці до 12 років;

дітям у віці від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією;

жінкам у період вагітності або годування груддю;

пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6.

Не застосовувати супутньо з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Сорбенти, в’яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування компонентів засібу в травному тракті.

Не потрібно застосовувати кодеїн у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) через ризик виникнення збудження або депресії центральної нервової системи; застосування кодеїну можна розпочинати не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому інгібіторів МАО.

Слід обережно застосовувати одночасно з кодеїном антихолінергічні засоби (атропін), антидіарейні засоби (лоперамід, каолін) — підвищується ризик гострого запору, що може призвести до кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання; цизаприд, метоклопрамід та домперидон — через можливий антагонізм дії; антигіпертензивні засоби — посилення гіпотензивної дії; ненаркотичні аналгетики — посилення аналгетичної дії; хінідин — зниження аналгетичного ефекту кодеїну. При одночасному застосуванні засобів, що виявляють гальмівний вплив на центральну нервову систему (анестетики, натрію оксибутират, нейролептики, трициклічні антидепресанти, анксіолітики, седативні, снодійні засоби, антигістамінні засоби із седативним ефектом), а також алкоголю можливе посилення седативного ефекту кодеїну та пригнічувальної дії на дихальний центр і/або артеріальної гіпотензії. Сумісне застосування кодеїну з габапентиноїдами (габапентин і прегабалін) може спричинити пригнічення дихання, гіпотензію, глибокий седативний ефект, кому або смерть.

Застосування кодеїну у комбінації з опіоїдними антагоністами (бупренорфін, налоксон, налтрексон) може спричинити прояви синдрому відміни.

Можливе сумісне застосування засібу із бронходилататорами, антибактеріальними засобами при лікуванні застудних захворювань. Левоміцетин гальмує біотрансформацію кодеїну у печінці і тим самим посилює його дію. Потрібно уникати одночасного застосування ципрофлоксацину, оскільки опіоїди знижують концентрацію засібу у плазмі крові. Прийом ритонавіру, циметидину призводить до підвищення концентрації кодеїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні кодеїн уповільнює абсорбцію мексилетину.

У разі застосування кодеїну у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися.

Застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

При застосуванні засібу заборонено вживання алкоголю.

Засіб слід приймати обережно при запальних захворюваннях травного тракту [кодеїн впливає на перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику і може підвищувати тиск у товстій кишці (див. розділ «Протипоказання»)], при порушеннях функції нирок або печінки, при гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз (наприклад хвороба Аддісона), гіпертрофії передміхурової залози, при судомних станах, артеріальній гіпотензії, при міастенії gravis, ослабленим пацієнтам, пацієнтам зі стриктурою уретри, а також пацієнтам у шоковому стані, при пневмонії, порушеннях дихальної функції та бронхіальній астмі в анамнезі, при зловживанні наркотиками.

Пацієнтам із захворюваннями жовчовивідних шляхів (зокрема з жовчнокам’яною хворобою) потрібно уникати застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмолітиками.

У хворих із порушенням функції нирок виведення кодеїну уповільнене, тому рекомендовано подовжити інтервали між прийомами засібу.

У хворих літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози засібу.

Не потрібно застосовувати засіб протягом тривалого часу у зв’язку із розвитком звикання до кодеїну. У пацієнтів, які можуть мати фізичну залежність, припинення лікування слід проводити поступово, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому відміни.

Засіб потрібно застосовувати обережно пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або сечових шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором через застосування кодеїну). Засіб потрібно застосовувати обережно при феохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну).

Застосування петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (MAO), може бути пов’язане з дуже тяжкими реакціями, іноді з летальними наслідками. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні до початку лікування кодеїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цей засіб містить 2,976 ммоль (або 68,416 мг) натрію на дозу (2 таблетки). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Метаболізм за участю CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт — морфін — у печінці за участю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватного терапевтичного ефекту не буде досягнуто. Встановлено, що до 7 % представників народів Кавказу можуть мати цю особливість метаболізму за участю CYP2D6. Однак, якщо пацієнт має надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів — симптомів опіоїдної токсичності — навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить до встановлення більш високих рівнів морфіну в сироватці крові, ніж очікувалось.

Загальні прояви опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У тяжких випадках можливі прояви циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідко летальними.

Дані про поширеність надшвидких метаболізаторів за участю CYP2D6 в різних популяціях подані нижче.

Розлади дихання під час сну

Опіоїди можуть викликати розлади дихання під час сну, зокрема центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію під час сну. Застосування опіоїдів підвищує ризик виникнення ЦАС, який є дозозалежним. Для пацієнтів з ЦАС слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.

Тяжкі шкірні небажані реакції (ТШПР)

Повідомлялося про гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), який може становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, через застосуванням морфіну. Більшість цих реакцій виникали протягом перших 10 днів лікування. Пацієнтів слід проінформувати про прояви та прояви ГГЕП та порадити їм звернутися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів.

Якщо з’є прояви та прояви, що вказують на ці шкірні реакції, препарат слід відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування.

Післяопераційне застосування дітям

Існують повідомлення про те, що застосування кодеїну дітям після тонзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну зрідка призводило до життєво небезпечних побічних явищ, у т. ч. з летальними наслідками (див. розділ «Протипоказання»). Всі діти отримували дози кодеїну у відповідному діапазоні доз. Однак є свідчення того, що ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами кодеїну.

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Кодеїн протипоказано застосовувати дітям, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, тяжкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити прояви токсичності морфіну.

Розлади з боку гепатобіліарної системи

Кодеїн може спричинити дисфункцію та спазм сфінктера Одді, таким чином підвищуючи внутрішньочеревний тиск і збільшуючи ризик виникнення симптомів з боку жовчовивідних шляхів та панкреатиту. Тому кодеїн слід обережно призначати пацієнтам із панкреатитом та захворюваннями жовчовивідних шляхів.

Розлади, пов’язані із вживанням опіоїдів (зловживання та залежність)

Толерантність, фізична та/або психологічна залежність можуть розвинутися після повторного застосування опіоїдів. Повторне застосування може призвести до розладів пов’язаних із вживанням опіоїдів (РВО). Ризик розвитку РВО зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування опіоїдами. Зловживання або навмисне неправильне застосування препарату може призвести до передозування та смерті.

Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів з наявністю в особистому або сімейному анамнезі (у батьків або братів і сестер) розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин (зокрема розлади, пов’язані із вживанням алкоголю), у тих, хто зараз вживає тютюнові вироби, або у пацієнтів з наявними іншими психічними розладами (наприклад, важка депресія, тривога та розлади особистості).

Перед початком та у період лікування слід обговорити з пацієнтом цілі лікування та схему припинення лікування. Перед початком і у період лікування пацієнта також слід проінформувати про ризики та прояви РВО. Пацієнтам потрібно порекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.

Пацієнти мають перебувати під наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, занадто ранні запити на отримання додаткової дози). Це включає перевірку супутнього прийому опіоїдів та психоактивних лікарських засобів (наприклад, бензодіазепінів). Пацієнтам з ознаками та симптомами РВО слід розглянути можливість консультації з наркологом.

Опіоїди знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидомікозу слизової оболонки ротової порожнини.

У період вагітності препарат протипоказаний. Повідомлялося про можливий зв’язок між виникненням у немовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом І триместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну у період вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності у плода, що призведе до виникнення симптомів абстиненції у новонародженого. Застосування кодеїну під час пологів може пригнічувати дихання у новонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести до шлункового стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії у матері.

При застосуванні у звичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми в грудному молоці у дуже низьких концентраціях, тому малоймовірно, що це може чинити негативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6, у грудному молоці можуть встановлюватися більш високі рівні морфіну, у дуже рідкісних випадках це може призвести до потенційно летальних симптомів опіоїдної токсичності у немовляти.

У період годування груддю препарат протипоказаний.

У період лікування препаратом слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення таких ефектів, як сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками.

Засіб застосовувати всередину. Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 2 таблетки 2‒3 рази на добу. Тривалість лікування — 5 діб, у виняткових випадках термін лікування можна збільшити після консультації з лікарем.

Застосування препарату протипоказане дітям віком до 12 років, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи.

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну, через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій.

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій.

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, які мають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6.

Тяжка депресія центральної нервової системи, зокрема пригнічення дихання, може розвинутися у разі супутнього застосування інших засобів із седативною дією (у т. ч. алкоголю) або значного перевищення дози кодеїну.

Прояви передозування кодеїну: клінічною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, звуження зіниць та гостре пригнічення дихального центру, що може спричинити ціаноз з подальшим розширенням зіниць при розвитку гіпоксії. Інші прояви передозування опіоїдів: гіпотермія, порушення (уповільнене або утруднене) дихання, судоми (особливо у дітей), сильне запаморочення, порушення координації очних яблук, головний біль, виражена сонливість, виражена слабкість, нервозність або неспокій, емоційне збудження, седація, галюцинації, сплутаність свідомості, порушення ритму серцевої діяльності, аритмія; артеріальна гіпотензія та тахікардія (малоймовірні), брадикардія, недостатність кровообігу, підвищене потовиділення, почервоніння обличчя, сухість у роті, запор, атонія сечового міхура. Можлива поява задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; як правило нудота і блювання; рідко — набряк легень; можуть спостерігатися прояви вивільнення гістаміну. Повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності, при передозуванні опіоїдів.

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та загальні симптоматичні і підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

У разі застосування понад 350 мг кодеїну дорослим або більше 5 мг/кг маси тіла дітям прийом активованого вугілля доцільний протягом першої години. Далі проводити симптоматичну терапію. Важливою додатковою процедурою до лікування є катетеризація сечового міхура та, якщо потрібно, призначення антибіотиків. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Антидот — налоксон. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином, може бути необхідним повторне застосування високих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налоксону або 8 годин у разі застосування препарату налоксону пролонгованої дії.

З боку імунної системи: алергічні реакції, у т. ч. ангіоневротичний набряк; макулопапульозний висип розглядається як симптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний із пероральним застосуванням кодеїну; гарячка, спленомегалія, лімфаденопатія, утруднене дихання.

Психічні розлади: депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія.

З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, судоми (особливо у немовлят і дітей), головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежності, седативний ефект.

З боку органів зору: міоз, порушення гостроти зору, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів).

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, гіперемія шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих доз).

З боку дихальної системи: задишка, пригнічення дихання (при застосуванні великих доз), бронхоспазм, синдром центрального апное сну.

З боку травної системи: сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, запор, спазми шлунка, панкреатит, біль у надчеревній ділянці.

Гепатобіліарні розлади: спазм жовчовивідних шляхів, який може бути пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів, панкреатит, спазм сфінктера Одді.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія.

Розлади метаболізму та харчування: відсутність апетиту.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, такі як висипання на шкірі, кропив’янка, свербіж, підвищене потовиділення, набряк обличчя, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку кістково-м’язової системи: неконтрольовані м’язові рухи, ригідність м’язів (при застосуванні великих доз).

З боку сечостатевої системи: спазм сфінктера сечового міхура, спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія, антидіуретичний ефект.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.

Загальні порушення: припливи крові, відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.

Толерантність і деякі з найбільш поширених побічних ефектів: сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, — як правило, розвиваються при тривалому застосуванні кодеїну.

Повторне застосування препарату може призвести до лікарської залежності, навіть у разі прийому терапевтичних доз. Ризик розвитку лікарської залежності може варіюватися залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта, дозування та тривалості лікування опіоїдами (див. розділ «Особливості застосування»).

Регулярне тривале застосування кодеїну призводить до розвитку залежності, толерантності та до виникнення стану неспокою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром відміни: раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливі прояви: безсоння, стан неспокою, дратівливість, відчуття тривоги, депресія, слабкість, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, дегідратація, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, гарячка, мідріаз, тремор, м’язові судоми, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, підвищення артеріального тиску.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації препарату має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього препарату. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності препарату через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у коробці з картону.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.