Мозіфер розчин д/ін. 20 мг/мл по 1.2 мл 24 мг №1 у флак.

діюча речовина: плериксафор;

1 мл розчину містить 20 мг плериксафору;

1 флакон містить 24 мг плериксафору в 1,2 мл розчину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид*, кислота хлористоводнева*, вода для ін’єкцій.

* – використовуються для коригування рН

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, від безбарвного до світло-жовтого кольору.

Інші імуностимулятори. Плериксафор.

Код АТХ L03A X16.

Механізм дії

Плериксафор являє собою похідне біцикламу і є селективним оборотним антагоністом CXCR4 хемокінового рецептора, блокуючи його за рахунок зв’язування з когнатним лігандом, фактором стромальних клітин-1alpha- (SDF-1alpha-), також відомим як CXCL12. Вважається, що індукований плериксафором лейкоцитоз і збільшення кількості циркулюючих гемопоетичних прогеніторних клітин є результатом порушення зв’язку між CXCR4 і його когнатним лігандом, яке призводить до появи в системному кровотоці як зрілих, так і поліпотентних клітин. CD34+ клітини, мобілізовані за допомогою плериксафора, є функціональними і здатними до приживлення, з довгостроковим потенціалом відновлення популяції.

Фармакодинаміка.

У дослідженнях фармакодинамики у здорових добровольців із застосуванням тільки плериксафора пік мобілізації CD34+ клітин спостерігався протягом 6–9 годин після введення лікарського засобу. При дослідженні фармакодинамики як у здорових добровольців, так і у пацієнтів із застосуванням схеми мобілізації, що включає гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) і плериксафор у тих же дозах, спостерігався більш тривалий підйом CD34+ клітин у периферичній крові протягом з 4 годин до 18 годин після введення лікарського засобу, пік був відзначений між 10 годинами і 14 годинами.

Для порівняння фармакокінетики і фармакодинаміки плериксафору із застосуванням доз 0,24 мг/кг маси тіла або 20 мг було проведено дослідження, що стосується віддалених результатів у пацієнтів із неходжкінською лімфомою (N = 61, маса тіла пацієнтів ≤ 70 кг), які отримували плериксафор у таких дозах. Фіксована доза 20 мг продемонструвала в 1,43 раза більшу системну експозицію (AUC_0-10ч) порівняно з дозою 0,24 мг/кг маси тіла і більшу частоту відповіді в досягненні цільового значення, що становить ≥5×10⁶ CD34+ клітин/кг. Медіана часу до досягнення ≥5×10⁶ CD34+ клітин/кг становила 3 дні для обох груп лікування, профіль безпеки між групами був однаковим. Маса тіла 83 кг була обрана як максимального значення для переходу пацієнтів від фіксованого до заснованого на вазі дозування (83 кг × 0,24 мг = 19,92 мг/кг).

Клінічна ефективність та безпека

У двох плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з участю пацієнтів з неходжкінською лімфомою або множинною мієломою (AMD3100-3101 і AMD3100-3102, відповідно) оцінювалося збільшення вмісту CD34+ клітин (клітин/мкл) за 24 години, протягом дня перед першим аферезом (Таблиця 1). В оцінюваний 24-годинний період першу дозу плериксафору (0,24 мг/кг) або плацебо вводили за 10–11 годин до аферезу.

Збільшення кількості CD34+ клітин у периферичній крові після введення лікарського засобу плериксафор одночасно з гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ)

Таблиця 1.

Діти

Ефективність та безпечність лікарського засобу плериксафор оцінювали у відкритому багатоцентровому контрольованому клінічному дослідженні пацієнтів у віці від 1 до 18 років з лімфомою або солідними пухлинами, які мають показання для аутологічної трансплантації.

Пацієнти з лейкемією, постійним високим відсотком залучення кісткового мозку до мобілізації або попередньою трансплантацією стовбурових клітин були виключені. Пацієнти (45 дітей у віці від 1 року до 18 років) були рандомізовані у дві групи у співвідношенні 2:1. Перша група отримувала лікарський засіб плериксафор в дозі 0,24 мг/кг маси тіла і стандартну мобілізацію (Г-КСФ з або без хіміотерапії), контрольна група отримувала лише стандартну мобілізацію. Первинний аналіз показав, що у 80 % пацієнтів у групі, що одержує лікарський засіб плериксафор, відбулося щонайменше подвоєння кількості CD34+ у периферичній крові, що спостерігається за період з ранку дня, що передує першому аферезу до ранку дня аферезу порівняно з 28,6 % пацієнтів у контрольній групі (p = 0,0019).

Медіана базового рівня CD34 + клітин у периферичній крові становила 15 клітин/мкл у групі лікарського засобу плериксафор проти 35 клітин/мкл у контрольній групі. Медіана збільшення кількості CD34 + клітин у периферичній крові від базового рівня в день аферезу становила в 3,2 раза більше в групі лікарського засобу плериксафор і в 1,4 раза в контрольній групі.

Фармакокінетика.

Фармакокінетику плериксафору вивчали у пацієнтів із лімфомою і множинною мієломою із застосуванням клінічної дози (0,24 мг/кг маси тіла) після попереднього лікування Г-КСФ (10 мкг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом до 4 послідовних днів).

Абсорбція

Плериксафор швидко всмоктується після підшкірного введення, максимальна концентрація (С_max) досягається приблизно через 30–60 хвилин (t_max). Після підшкірного введення плериксафору в дозі 0,24 мг/кг маси тіла, якому передувало попереднє лікування Г-КСФ протягом 4 днів поспіль, С_max плериксафору у плазмі крові і середнє значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC_0-24) становили 887 ± 217 нг/мл і 4337 ± 922 нг×год/мл відповідно.

Розподіл

Плериксафор помірно зв’язується з білками плазми крові людини (до 58 %). Уявний об’єм розподілу плериксафору у людей становить 0,3 л/кг; що вказує на те, що лікарський засіб значною мірою розподіляється у позасудинному просторі, але не обмежений ним.

Метаболізм

У дослідженні in vitro плериксафор не піддавався метаболізму у мікросомах печінки людини і в первинних гепатоцитах людини. Також in vitro було показано, що лікарський засіб не пригнічує основні метаболізуючі ізоферменти CYР450 (1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4/5). У дослідженні in vitro з людськими гепатоцитами плериксафор не індукував ізоферменти CYP1A2, CYP2B6, і CYP3A4. Отримані дані дозволяють припустити, що потенціал лікарських взаємодій, опосередкованих системою P450, для плериксафора низький.

Виведення

Основний шлях виведення плериксафору – через нирки. Після введення плериксафору в дозі 0,24 мг/кг маси тіла здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок приблизно 70 % лікарського засобу виводилося з сечею у незміненому вигляді протягом перших 24 годин після введення. Період напіввиведення з плазми (T1/2) становить 3–5 годин. За даними досліджень in vitro з використанням клітинних моделей MDCKII і MDCKII-MDR1, плериксафор не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності кліренс плериксафору після одноразової дози (0,24 мг/кг маси тіла) був знижений; спостерігалася позитивна кореляція з кліренсом креатиніну (КК). Середні показники AUC_0-24 для плериксафору, що вводиться суб’єктам з нирковою недостатністю легкого (КК 51–80 мл/хв), помірного (КК 31–50 мл/хв) і тяжкого (КК ≤ 30 мл/хв) ступенів, становили 5410, 6780 і 6990 нг×год/мл відповідно, що перевищує значення експозиції лікарського засобу, спостерігаються при нормальній функції нирок (5070 нг×год/мл). Ниркова недостатність не чинила впливу на C_max.

Стать

Популяційний аналіз не виявив відмінностей фармакокінетики плериксафору у чоловіків і жінок.

Пацієнти літнього віку

Популяційний аналіз не виявив відмінностей фармакокінетики плериксафору за віком.

Діти

У 48 пацієнтів дитячого віку (від 1 до 18 років включно) з солідними пухлинами оцінювалася фармакокінетика лікарського засобу плериксафор у дозах 0,16, 0,24 і 0,32 мг/кг маси тіла при стандартній мобілізації (G-CSF плюс або мінус хіміотерапія).

Використовуючи популяційне фармакокінетичне моделювання та подібне до дорослих дозування на основі мкг/кг, отримано дані збільшення експозиції плериксафору зі збільшенням маси тіла у дітей. При одній і тій же схемі дозування на основі маси тіла 240 мкг/кг середня експозиція плериксафору (AUC_0-24h) нижча у дітей у віці від 2 до <6 років (1410 нг×год/мл), від 6 до <12 років (2318 нг×г/мл) і 12 до <18 років (2981 нг×год/мл), ніж у дорослих (4337 нг×год/мл). Базуючись на популяційному фармакокінетичному моделюванні, середня експозиція плериксафору (AUC_0-24h) у дітей у віці від 2 до <6 років (1905 нг×год/мл), від 6 до <12 років (3063 нг×год/мл) та 12 до <18 років (4015 нг×год/мл) у дозі 320 мкг/кг ближче до експозиції у дорослих, які отримують 240 мкг/кг.

Дорослі

Для посилення мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин до периферичного кровотоку з метою їх збору і подальшої аутотрансплантації в комбінації з гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ) дорослим пацієнтам з лімфомою або множинною мієломою, що мають погану мобілізаційну активність.

Діти віком від 1 до 18 років

Для посилення мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин до периферичного кровотоку з метою їх збору і подальшої аутотрансплантації в комбінації з Г-КСФ дітям з лімфомою або солідними злоякісними пухлинами:

• превентивно, коли кількість циркулюючих стовбурових клітин в день, запланований для збору після мобілізації за допомогою Г-КСФ (з хіміотерапією або без неї), очікується бути низькою,

або

• для пацієнтів, яким раніше не вдалося провести збір достатньої кількості гемопоетичних стовбурових клітин.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Досліджень з вивчення взаємодій цього лікарського засобу не проводили. Тести, проведені in vitro, показали, що плериксафор не метаболізується ізоферментами цитохрому P450, а також не пригнічує і не посилює їх активність. Згідно з дослідженнями in vitro, плериксафор не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.

Додавання ритуксимабу до «режиму мобілізації» (плериксафор і Г-КСФ) у клінічних дослідженнях з участю пацієнтів із неходжкінською лімфомою не впливало на безпеку пацієнта або концентрацію CD34+ клітин.

Можливість мобілізації пухлинних клітин у пацієнтів з лімфомою і множинною мієломою.

При використанні плериксафору в комбінації з Г-КСФ (для мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин при лімфомі або множинної мієломі) можливе вивільнення клітин пухлини з кісткового мозку і їх подальший забір при лейкоферезі. Результати досліджень показали, що у разі мобілізації пухлинних клітин кількість мобілізованих пухлинних клітин не збільшується при використанні плериксафору в комбінації з Г-КСФ порівняно з використанням тільки Г-КСФ.

Мобілізація пухлинних клітин у пацієнтів із лейкозами.

Плериксафор і Г-КСФ призначали при гострому мієлоїдному і плазмоцитарному лейкозах в рамках програми щодо використання досліджуваного лікарського засобу в індивідуальному порядку. При цьому в окремих випадках спостерігалося збільшення кількості циркулюючих лейкемічних клітин. Плериксафор, який призначають для мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин, може спричиняти мобілізацію клітин пухлини з подальшим їх потраплянням у продукт аферезу. Тому плериксафор не рекомендовано використовувати при лейкозі для мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин та їх подальшого забору.

Гематологічні ефекти

Гіперлейкоцитоз. Лікарський засіб Мозіфер, який призначають у комбінації з Г-КСФ, збільшує не тільки популяцію гемопоетичних стовбурових клітин, але і кількість циркулюючих лейкоцитів. Під час використання лікарського засобу Мозіфер слід контролювати кількість лейкоцитів. Слід ретельно оцінювати кожен випадок призначення лікарського засобу Мозіфер пацієнтам, у яких кількість нейтрофілів у периферичній крові перевищує 50 x 10⁹ клітин/л.

Тромбоцитопенія. Тромбоцитопенія є відомим ускладненням аферезу і спостерігається у пацієнтів, які отримують лікарський засіб Мозіфер. Кількість тромбоцитів потрібно контролювати у всіх пацієнтів, які отримують лікарський засіб Мозіфер і яким планується проведення аферезу.

Алергічні реакції

Легкого і середнього ступеня алергічні реакції, зокрема кропив’янка, периорбітальний набряк, задишка або гіпоксія (див. розділ «Побічні реакції»), проходили спонтанно або контролювалися відповідною терапією (наприклад, антигістамінні лікарські засоби, глюкокортикоїди, гідратація, оксигенотерапія). Серйозні реакції гіперчутливості, зокрема анафілактичні реакції, деякі з яких були загрожують життю з клінічно значущим зниженням артеріального тиску і шоком, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували лікарський засіб плериксафор. Рекомендовано спостереження пацієнтів під час і після введення лікарського засобу Мозіфер протягом принаймні 30 хвилин після кожного використання лікарського засобу. Потенційний ризик алергічних реакцій вимагає дотримання відповідних запобіжних заходів.

Вазовагальні реакції

Після підшкірних ін’єкцій лікарського засобу можуть проявлятися вазовагальні реакції, ортостатична гіпотензія і/або синкопе (див. розділ «Побічні реакції»). У зв’язку з можливістю розвитку таких реакцій потрібно дотримуватися відповідних застережних заходів.

Спленомегалія

У доклінічних дослідженнях спостерігалося збільшення абсолютної і відносної маси селезінки, пов’язане з екстрамедулярним кровотворенням, після тривалого (2–4 тижні) щоденного введення плериксафору щурам (підшкірні ін’єкції; доза лікарського засобу перевищувала дозу, рекомендовану для людини, в 4 рази).

При застосуванні лікарського засобу плериксафор були відзначені випадки розвитку спленомегалії і/або нетравматичного розриву селезінки при одночасному застосуванні лікарського засобу плериксафор c Г-КСФ, що слід враховувати в ситуаціях, коли пацієнти, які отримують лікарський засіб Мозіфер у комбінації з Г-КСФ, скаржаться на болі в лівому підребер’ї та/або в ділянці лопатки або плеча.

Натрій

Кожна доза лікарського засобу Мозіфер містить менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто практично його не містить.

Використання у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку у період лікування потрібно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність

Даних щодо використання плериксафору вагітним жінкам недостатньо. Дослідження на тваринах показали наявність тератогенної дії лікарського засобу. Пацієнтки мають бути поінформовані, що використання плериксафору у період вагітності може призвести до вроджених вад розвитку. Використання лікарського засобу Мозіфер у період вагітності можливе тільки у випадках, коли користь від використання перевищує можливий потенційний ризик.

Період грудного годування

Дані про можливість проникнення плериксафору у грудне молоко відсутні, тому ризик для немовляти не може бути виключений. Під час терапії лікарським засобом Мозіфер слід припинити грудне годування.

Фертильність

Вплив плериксафору на фертильність чоловіків та жінок невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Плериксафор може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Оскільки у деяких пацієнтів спостерігалося запаморочення, стомлюваність або вазовагальні реакції, потрібно дотримуватися з обережністюсті при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності.

Лікування лікарським засобом Мозіфер повинен призначати і проводити кваліфікований онколог і/або гематолог. Мобілізацію та аферез клітин слід проводити у співпраці з онкогематологічним центром, що має достатній досвід у даній галузі, де є можливість належного контролю рівня гемопоетичних прогеніторних клітин.

Вік від 60 років та/або попередня мієлосупресивна хіміотерапія, та/або обширна попередня хіміотерапія, та/або пікове число циркулюючих стовбурових клітин менше 20 стовбурових клітин/мікролітрі були визначені як провісники поганої мобілізації.

Дози

Рекомендована добова доза плериксафору при підшкірному введенні становить:

Дорослі:

• фіксована доза 20 мг або 0,24 мг/кг маси тіла для пацієнтів з масою тіла ≤ 83 кг;
• 0,24 мг/кг маси тіла для пацієнтів з масою тіла > 83 кг.

Діти віком від 1 до 18 років:

• 0,24 мг/кг маси тіла.

З кожного флакона лікарського засобу Мозіфер виходить 1,2 мл водного розчину плериксафору для ін’єкцій з концентрацією 20 мг/мл (1 флакон містить 24 мг плериксафору).

Шприц для відбору плериксафору має бути підібрано відповідно до маси тіла пацієнта.

Для пацієнтів з низькою масою тіла, до 45 кг маси тіла, можна використовувати шприци на 1 мл для немовлят. Такий шприц має найменше градуювання по 0,01 мл, тому придатний для введення плериксафору в дозі 240 мкг/кг педіатричним пацієнтам з масою тіла щонайменше 9 кг. Для пацієнтів з масою тіла більше 45 кг можна використовувати шприц на 1 мл або 2 мл з градуюванням, яке дозволяє вимірювати об’єм до 0,1 мл.

Лікарський засіб вводити підшкірно за 6–11 годин до початку аферезу після попередньої чотириденної терапії Г-КСФ. У клінічних дослідженнях лікарський засіб плериксафор зазвичай використовували протягом 2–4 днів поспіль (до 7 днів безперервного використання).

Для розрахунку потрібного для введення об’єму лікарського засобу Мозіфер потрібно використовувати масу тіла пацієнта на момент лікування, яка повинна бути визначена протягом 1 тижня до введення першої дози лікарського засобу Мозіфер.

У клінічних дослідженнях дозу лікарського засобу плериксафор розраховували на підставі маси тіла пацієнтів на момент лікування, що становить до 175 % від ідеальної маси тіла. Дозу лікарського засобу плериксафор і його використання у пацієнтів, маса тіла яких становить понад 175 % від ідеальної маси тіла, не досліджували.

Ідеальна маса тіла може бути визначена за допомогою наступних формул:

Чоловіки (кг):

50 + 2,3 × ([Зріст (см) × 0,394] — 60);

Жінки (кг):

45,5 + 2,3 × ([Зріст (см) × 0,394] — 60).

На підставі даних про збільшення експозиції при збільшенні маси тіла доза лікарського засобу Мозіфер не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Рекомендовані супутні лікарські засоби

В основних клінічних дослідженнях лікарського засобу плериксафор усі пацієнти отримували Г-КСФ в дозі 10 мкг/кг маси тіла, вранці, протягом 4 днів поспіль до першого введення плериксафору, а потім щоранку до проведення аферезу.

Використання у особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

Якщо кліренс креатиніну (КК) 20-50 мл/хв, дозу плериксафору потрібно зменшити на третину, до 0,16 мг/кг маси тіла/добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Клінічні дані щодо використання скоригованої дози лікарського засобу обмежені. Наявний досвід клінічного використання плериксафору не дозволяє давати рекомендації щодо дозування лікарського засобу при КК < 20 мл/хв, а також для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

З огляду на те, що вплив лікарського засобу зі збільшенням маси тіла зростає, доза плериксафору не повинна перевищувати 27 мг/добу при КК ≤ 50 мл/хв.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

У пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. При КК ≤ 50 мл/хв рекомендовано змінити дозу лікарського засобу (див. вище підрозділ «Пацієнти з порушенням функції нирок»). Слід враховувати, що з віком імовірність зниження функції нирок збільшується, тому для пацієнтів літнього віку дозу лікарського засобу слід підбирати з обережністю.

Спосіб застосування

Лікарський засіб вводити підшкірно. 1 флакон лікарського засобу Мозіфер призначений для одноразового використання.

Перед введенням потрібно оглянути флакон. Якщо в розчині присутні механічні включення або є зміни кольору розчину, його вводити не можна. Лікарський засіб Мозіфер є стерильним лікарським засобом, що не містить консерванти, тому у процесі набору вмісту флакона в шприц для підшкірних ін’єкцій потрібно дотримуватися правил асептики.

Дослідження щодо сумісності лікарського засобу Мозіфер з іншими лікарськими засобами не проводили, тому не рекомендовано змішувати його з іншими лікарськими засобами в одному шприці.

Лікарський засіб, що залишився після введення потрібної дози, повинен бути знищений.

Діти.

Безпеку та ефективність лікарського засобу плериксафор у дітей (від 1 до менше 18 років) вивчали у відкритому багатоцентровому контрольованому клінічному дослідженні (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Профіль безпеки в цьому дослідженні був подібний тому, що спостерігався у дорослих.

Випадків передозування зафіксовано не було. З урахуванням обмежених даних про використання лікарського засобу в дозі, що перевищує рекомендовану (до 0,48 мг/кг), можна припустити, що частота порушень з боку шлунково-кишкового тракту, вазовагальних реакцій, ортостатичної гіпотензії і/або синкопе може збільшуватися.

Дані щодо безпеки використання лікарського засобу плериксафор у поєднанні з Г-КСФ у пацієнтів із лімфомою і множинною мієломою були отримані у двох плацебо-контрольованих (фаза III) у 301 пацієнта і 10 неконтрольованих дослідженнях (фаза II) у 242 пацієнтів. Пацієнти отримували лікування плериксафором у дозі 0,24 мг/кг маси тіла/добу підшкірно. Тривалість лікування в цих дослідженнях становила від 1 до 7 днів безперервно (медіана — 2 дня).

У двох дослідженнях (фаза III) з участю пацієнтів із неходжкінською лімфомою і множинною мієломою (AMD3100-3101 і AMD3100-3102, відповідно) 301 пацієнт отримав лікування комбінацією лікарського засобу плериксафор з Г-КСФ і 292 пацієнти отримали терапію плацебо і Г-КСФ. Добова доза Г-КСФ становила 10 мкг/кг маси тіла вранці протягом 4 днів поспіль до першої ін’єкції плериксафору або плацебо, а також щоранку до проведення аферезу.

Нижче представлені небажані реакції, які частіше спостерігалися в групі, що отримувала лікарський засіб плериксафор і Г-КСФ, ніж у групі плацебо і Г- КСФ. Частота небажаних реакцій, пов’язаних з лікуванням, становила ≥ 1 % серед пацієнтів, які отримували лікарський засіб плериксафор, при мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин та аферезу, а також перед хіміотерапією/мієлоаблятивною терапією при підготовці до трансплантації.

При використанні хіміотерапії/абляції в рамках підготовки до трансплантації не було відзначено значущої різниці в частоті небажаних реакцій між групами лікування через 12 місяців після трансплантації.

Нижче наведені небажані реакції, що спостерігалися в групі лікарського засобу плериксафор частіше, ніж у групі плацебо, пов’язані із застосуванням лікарського засобу плериксафор при проведенні мобілізації та аферезу у III фазі досліджень.

Небажані реакції наведені згідно з системно-органним класом і частотою виникнення. Частоту визначали на підставі наступних критеріїв: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: спленомегалія і нетравматичний розрив селезінки (див. розділ «Особливості використання»).

З боку імунної системи

Нечасто: алергічні реакції, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок (див. розділ «Особливості використання»).

Порушення психіки

Часто: безсоння.

Нечасто: незвичайні сновидіння, нічні кошмари.

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: діарея, нудота.

Часто: метеоризм, болі в животі, блювання, здуття живота, сухість у роті, дискомфорт в епігастральній ділянці, запор, диспепсія, гіпестезія слизової оболонки порожнини рота.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: гіпергідроз, еритема.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Часто: артралгія, скелетно-м’язовий біль.

Загальні розлади і порушення у місці введення

Дуже часто: реакції у місці ін’єкції.

Часто: втома, нездужання.

Небажані реакції у пацієнтів з лімфомою і множинною мієломою, які отримували лікарський засіб плериксафор у контрольованих дослідженнях III фази і неконтрольованих дослідженнях, включаючи дослідження II фази, в якому лікарський засіб плериксафор використовували у режимі монотерапії для мобілізації гемопоетичних стовбурових клітин, подібні. У пацієнтів із лімфомою і множинною мієломою частота небажаних реакцій не відрізнялася залежно від захворювання, віку або статі.

Алергічні реакції

Алергічні реакції включали в себе одну або кілька наступних небажаних реакцій: кропив’янка, періорбітальний набряк, задишка або гіпоксія. Дані реакції були легкого або помірного ступеня тяжкості і виникали протягом приблизно 30 хвилин після введення лікарського засобу плериксафор.

Інфаркт міокарда

Згідно з клінічними дослідженнями, 7 із 679 онкологічних пацієнтів перенесли інфаркт міокарда після мобілізації стовбурових клітин за допомогою плериксафору і Г-КСФ. Усі випадки інфаркту міокарда спостерігалися як мінімум через 14 днів після останнього введення лікарського засобу плериксафор. Крім того, дві пацієнтки, які брали участь у програмі з використання досліджуваного лікарського засобу в індивідуальному порядку, перенесли інфаркт міокарда після мобілізації стовбурових клітин за допомогою плериксафору і Г-КСФ. Один із випадків інфаркту міокарда стався через 4 дні після останнього введення лікарського засобу плериксафор. Відсутність тимчасового зв’язку у 8 із 9 пацієнтів і профіль ризику учасників, які перенесли інфаркт міокарда, не дозволяють вважати лікарський засіб плериксафор незалежним чинником ризику інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують Г-КСФ.

Гіперлейкоцитоз

У дослідженнях III фази збільшення кількості лейкоцитів за день до аферезу або в будь-який день аферезу до 100×10⁹/л і вище спостерігалося у 7 % пацієнтів, які отримували лікарський засіб плериксафор, і у 1 % пацієнтів, які отримували плацебо. При цьому ускладнення або клінічні прояви лейкоцитозу були відсутні.

Вазовагальні реакції

Вазовагальні реакції (ортостатична гіпотензія і/або синкопе) відзначалися менш ніж в 1 % учасників клінічних досліджень щодо використання лікарського засобу плериксафор (онкологічних пацієнтів і здорових добровольців), які отримували плериксафор у дозі ≤ 0,24 мг/кг маси тіла. У більшості випадків ці реакції спостерігалися протягом 1 години після введення лікарського засобу плериксафор.

З боку шлунково-кишкового тракту

У клінічних дослідженнях щодо використання лікарського засобу плериксафор онкологічним пацієнтам повідомлення про тяжкі порушення з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи діарею, нудоту, блювання, болі в животі) реєструвалися рідко.

Парестезії

Парестезії часто спостерігаються в онкологічних пацієнтів після аутотрансплантації унаслідок проведених чисельних медичних процедур. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях III фази частота парестезій становила 20,6 % і 21,2 % у групах плериксафору і плацебо відповідно.

Пацієнти літнього віку

24 % учасників двох плацебо-контрольованих клінічних досліджень щодо використання плериксафору були віком від 65 років. Значущих відмінностей щодо частоти небажаних реакцій у підгрупі пацієнтів літнього віку (порівняно з пацієнтами молодшого віку) не спостерігалося.

2 роки.

Термін придатності після першого розкриття упаковки.

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб має бути використаний негайно. Якщо лікарський засіб не було використано одразу, відповідальність за час та умови зберігання до використання несе користувач.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Дослідження щодо сумісності лікарського засобу Мозіфер з іншими лікарськими засобами не проводили, тому не рекомендовано змішувати його з іншими лікарськими засобами в одному шприці.

По 1,2 мл (24 мг) у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Гетеро Лабз Лімітед, Індія.

Юніт-VІ, ТСІІС, Формулейшен СЕЗ, Сі № 410 і 411, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Махабубнагар-Дістрікт, Телангана, Пін-509301, Індія/Unit-VI, TSIIC, Formulation SEZ, Sy No. 410 & 411, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Mahaboobnagar-District, Telangana, Pin-509301, India.