Простазан уроплюс таблетки з модиф. вивіл. по 6 мг/0.4 мг №30 (10х3)

діючі речовини: соліфенацину сукцинат, тамсулозину гідрохлорид;

1 таблетка містить соліфенацину сукцинату 6 мг та тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 200, поліетиленоксид 7000000, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, заліза оксид червоний (Е 172);

плівкова оболонка: опадрай червоний 03f250016: гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), макрогол, титану діоксид (Е 171).

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки округлої форми, вкриті плівковою оболонкою червоного кольору, з тисненим маркуванням.

Засоби, що застосовуються в урології. Альфа- адреноблокатори. Код АТХ G04C A53.

Фармакодинаміка.

Простазан Уроплюс – комбінований лікарський засіб, що містить дві діючі речовини – соліфенацин і тамсулозин. Ці діючі речовини мають незалежні і взаємодоповнюючі механізми дії з метою лікування симптомів з боку нижніх сечових шляхів (СНСШ) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), при наявності симптомів наповнення сечового міхура. Соліфенацин – селективний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів, не володіє спорідненістю з іншими рецепторами, ферментами чи іонними каналами. Соліфенацин має найвищу спорідненість з мускариновими М₃-рецепторами і меншу спорідненість з мускариновими М₁- і М₂-рецепторами.

Тамсулозин – блокатор альфа₁-адренорецепторів. Тамсулозин селективно і конкурентно зв’язується з постсинаптичними альфа₁-адренорецепторами, особливо з підтипами альфа_1A і альфа_1D, що відповідають за розслаблення гладкої мускулатури нижніх сечових шляхів.

Соліфенацин полегшує симптоми наповнення сечового міхура (ірритативні симптоми), пов’язані з дією ацетилхоліну, який активує М₃-холінорецептори у сечовому міхурі. Ацетилхолін активує скоротливу функцію стінки сечового міхура, що проє у вигляді ургентних позивів до сечовипускання або нетримання сечі.

Тамсулозин покращує симптоми спорожнення, підвищуючи максимальну швидкість потоку сечі, зменшує симптоми обструкції, розслабляючи гладкі м’язи передміхурової залози, шийки сечового міхура та уретри. Також покращує наповнення сечі в сечовому міхурі.

Фармакокінетика.

Дослідження біодоступності при багаторазовому прийомі показало, що фармакокінетика при прийомі лікарського засобу порівнянна з фармакокінетикою при одночасному прийомі соліфенацину та тамсулозину.

Всмоктування.

Після багаторазового прийому лікарського засобу час досягнення максимальної концентрації t_max соліфенацину варіює між 4,27 і 4,76 год в різних дослідженнях, тамсулозину – між 3,47 і 5,65 год відповідно. Максимальна концентрація в плазмі (C_max) соліфенацину варіювала між 26,5 нг/мл і 32,0 нг/мл, тамсулозину – між 6,56 нг/мл і 13,3 нг/мл. Значення площі під кривою «концентрація – час» соліфенацину коливалася від 528 нг/год/мл до 601 нг/год/мл, а тамсулозину – від 97,1 нг/год/мл та 222 нг/год/мл. Абсолютна біодоступність соліфенацину становила близько 90 %, тоді як тамсулозин всмоктується на 70–79 % від дози, що застосовується.

Проведено дослідження лікарського засобу при застосуванні разової дози одночасно з прийомом їжі, під час прийому їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку. Після прийому їжі з високим вмістом жиру, висококалорійного сніданку відмічалось збільшення показника С_max для тамсулозину на 54 % в порівнянні із прийомом лікарського засобу натще, при якому AUC підвищується на 33 %. Фармакокінетика соліфенацину не змінюється при прийомі їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку. Одночасне використання соліфенацину та тамсулозину призводить до підвищення С_max тамсулозину у 1,19 раза та підвищення AUC тамсулозину у 1,24 раза в порівнянні AUC тамсулозину при монотерапії. Відсутні показники впливу тамсулозину на фармакокінетику соліфенацину.

Виведення.

Після одноразового прийому лікарського засобу період напіввиведення t_1/2 соліфенацину коливався від 49,5 години до 53 годин; тамсулозину – від 12,8 години до 14 годин. Багаторазове використання верапамілу в дозі 240 мг одночасно з лікарським засобом призводить до підвищення С_max та AUC соліфенацину відповідно на 60 % та 63 %, тоді як С_max і AUC тамсулозину підвищуються відповідно до 115 % та 122 %. Зміни С_max та AUC не є клінічно значущими.

Аналіз фармакокінетичних даних під час проведення 3 фази клінічних досліджень показує варіабельність у фармакокінетиці тамсулозину залежно від віку, зросту пацієнта та концентрації в крові α₁-кислого глікопротеїну. Підвищення AUC асоціюється з підвищенням α₁-кислого глікопротеїну та збільшенням віку, тоді як зниження AUC асоціюється зі зниженням зросту. Крім того, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази пов’язане із високими показниками AUC. Ці зміни показників AUC не є клінічно значущими. Інформація щодо фармакокінетики діючих речовин доповнює фармакокінетичні властивості лікарського засобу Простазан Уроплюс.

Соліфенацин.

Всмоктування.

Час досягнення максимальної концентрації t_max не залежить від дози і становить від 3 до 8 годин після прийому декількох доз. Значення C_max і AUC зростають пропорційно дозі в діапазоні від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Розподіл. Об’єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення лікарського засобу становить близько 600 л. Приблизно 98 % соліфенацину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з α₁-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Соліфенацин метаболізується повільно, має низький ефект першого проходження. Соліфенацин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4. Однак існують альтернативні шляхи метаболізму, які можуть впливати на метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/год. Після перорального прийому в плазмі визначався (крім соліфенацину) один фармакологічно активний метаболіт (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивних метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення. Після одноразового використання дози 10 мг ¹⁴С-міченого соліфенацину близько 70 % радіоактивності було виявлено в сечі і 23 % у фекаліях протягом 26 днів. У сечі приблизно 11 % радіоактивності виявлено в незміненому вигляді у формі активної речовини, близько 18 % – як N-оксидний метаболіт, 9 % – 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіт і 8 % – у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Тамсулозин.

Всмоктування. Для тамсулозину t_max знаходиться у діапазоні від 4 до 6 годин після прийому декількох доз по 0,4 мг/день. C_max і AUC зростають пропорційно дозі в діапазоні від 0,4 до 1,2 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 57 %.

Розподіл. Об’єм розподілу тамсулозину після внутрішньовенного введення становить близько 16 л. Приблизно 99 % тамсулозину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з α₁-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Тамсулозин має низький ефект першого проходження, метаболізується повільно. Тамсулозин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4 і CYP2D6. Системний кліренс тамсулозину становить близько 2,9 л/год. Більшість застосовуваного тамсулозину присутня в плазмі у вигляді незміненої активної речовини. Жоден з метаболітів не був активніший вихідної речовини. Виведення. У разі використання одноразової дози 0,2 мг ¹⁴С-міченого тамсулозину через 1 тиждень лікування близько 76 % радіоактивності виводиться з сечею і 21 % – з фекаліями. У сечі виявлено приблизно 9 % радіоактивності у вигляді незміненого тамсулозину, близько 16 % – у вигляді сульфату о-діетильованого тамсулозину і 8 % – як о-етоксифеноксил-оцтової кислоти.

Пацієнти літнього віку.

В дослідженнях клінічної фармакології і біодоступності вік пацієнтів коливався від 19 до 79 років. Після використання лікарського засобу найвищі показники концентрації виявлялись у пацієнтів літнього віку, хоча окремі показники майже повністю збігалися з такими у більш молодих пацієнтів. Лікарський засіб можна використовувати і пацієнтам літнього віку.

Ниркова недостатність.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс використовують пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості, проте слід дотримуватись з обережністюсті при застосуванні пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Фармакокінетика лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчалась у пацієнтів з нирковою недостатністю. Зазначені нижче дані відображають інформацію щодо ниркової недостатності, характерну кожній з діючих речовин лікарського засобу.

Соліфенацин.

AUC та C_max соліфенацину у пацієнтів з легкою та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища: збільшення C_max становить близько 30 %, AUC – більше 100 % і t_1/2 – більше 60 %. Відмічений статистично значимий взаємозв’язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, яким проводився гемодіаліз, не вивчалася.

Тамсулозин.

Проводилось порівняння фармакокінетики тамсулозину у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (30 мл/хв/1,73 м² ≥ кліренс креатиніну < 70 мл/хв/1,73 м²) або від середнього до тяжкого ступеня ниркової недостатності (< 30 мл/хв/1,73 м²) і у 6 здорових пацієнтів (кліренс креатиніну > 90 мл/хв/1,73 м²). Відмічались зміни загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові унаслідок зміни зв’язку із α₁-кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду, а також внутрішній кліренс залишалися відносно стабільними. Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з останньою стадією нирковою недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв/1,73 м²) не вивчалась.

Печінкова недостатність.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс застосовується пацієнтам з печінковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості, але протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Фармакокінетика лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчалась у пацієнтів з печінковою недостатністю.

Зазначені нижче дані відображають інформацію щодо печінкової недостатності, характерну кожній з діючих речовин лікарського засобу.

Соліфенацин.

У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) величина C_max не змінюється, AUC збільшується на 60 %, t_1/2 збільшується вдвічі.

Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не досліджувалась.

Тамсулозин.

Проводилось порівняння фармакокінетики тамсулозину у 8 пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) і у 8 здорових пацієнтів. Відмічались зміни загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові унаслідок зміни зв’язку із α₁-кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду значно не змінювалась, а внутрішній кліренс неактивного тамсулозину змінювався помірно (32 %). Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчалась.

Лікування симптомів наповнення сечового міхура (імперативні позиви до сечовипускання, більш часте сечовипускання) від середнього до тяжкого ступеня і симптомів спорожнення сечового міхура (обструктивних симптомів), пов’язаних з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) у чоловіків, для яких монотерапія була неефективною.

• Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Гемодіаліз.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність, при якій використовують потужні інгібітори цитохрому Р450 (CYP) 3A4, наприклад кетоконазол.
• Помірні порушення функції печінки, при яких також використовують потужні інгібітори CYP3A4, наприклад кетоконазол.
• Тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон), міастенія гравіс або закритокутова глаукома та наявність ризиків розвитку цих захворювань.
• Наявність в анамнезі ортостатичної гіпотензії.

Одночасне використання лікарського засобу Простазан Уроплюс з іншими лікарськими засобами з антихолінергічною дією може спричинити більш виражену терапевтичну дію та побічні ефекти. Інтервал між прийомом таких лікарських засобів повинен становити приблизно один тиждень. Терапевтична дія соліфенацину може знижуватися при одночасному застосуванні агоністів холінергічних рецепторів.

Взаємодії з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6.

Одночасне використання соліфенацину з кетоконазолом (потужний інгібітор CYP3A4) у дозі 200 мг/добу призводило до 1,4‑ і 2,0-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину, тоді як прийом кетоконазолу у дозі 400 мг/добу призводив до 1,5‑ і 2,8-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину.

При одночасному застосуванні тамсулозину з кетоконазолом у дозі 400 мг/добу спостерігалося 2,2‑ і 2,8-кратне підвищення C_max і AUC тамсулозину відповідно. Оскільки одночасне використання з потужними інгібіторами CYРЗА4, такими як кетоконазол, ринонавір, нелфінавір та ітраконазол, може призвести до підвищеної експозиції як соліфенацину, так і тамсулозину, Простазан Уроплюс потрібно використовувати з обережністю з потужними інгібіторами CYРЗА4. Лікарський засіб Простазан Уроплюс не рекомендовано використовувати одночасно з потужними інгібіторами CYРЗА4 пацієнтам із фенотипом, для якого характерний низький рівень метаболізму CYP2D6, або пацієнтам, які уже використовують потужні інгібітори CYP2D6.

Одночасне використання лікарського засобу Простазан Уроплюс з верапамілом (середнім інгібітором CYРЗА4) призводило до приблизно 2,2-кратного підвищення C_max і AUC тамсулозину та приблизно 1,6-кратного підвищення C_max і AUC соліфенацину. Потрібно використовувати з обережністю лікарський засіб Простазан Уроплюс з помірними інгібіторами CYРЗА4.

При одночасному застосуванні тамсулозину із циметидином, слабким інгібітором CYP3A4 (по 400 мг кожні 6 годин), відмічалось 1,44-кратне підвищення AUC тамсулозину, тоді як C_max суттєво не змінювалось. Лікарський засіб Простазан Уроплюс можна використовувати одночасно зі слабкими інгібіторами CYP3A4.

Одночасне використання тамсулозину із пароксетином, потужним інгібітором CYP2D6 (по 20 мг на добу), призводило до 1,3- та 1,6-кратного підвищення C_max та AUC тамсулозину відповідно. Лікарський засіб можна використовувати одночасно із інгібіторами CYP2D6. Вплив ферментів індукції на фармакокінетичні властивості соліфенацину та тамсулозину не вивчався. Оскільки соліфенацин і тамсулозин метаболізуються за участю CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцином), які можуть зменшувати концентрацію соліфенацину та тамсулозину в плазмі крові. Інші взаємодії.

Соліфенацин.

Соліфенацин може зменшувати вплив лікарських засобів, які стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід і цизаприд. У дослідженнях соліфенацину in vitro відмічалось, що соліфенацин в терапевтичних концентраціях не пригнічує CYP1A1/2, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 або 3A4, тому не очікується ніяких взаємодій між соліфенацином і лікарськими засобами, які метаболізуються за участю цих CYP ферментів. Прийом соліфенацину не змінює фармакокінетику R-варфарину або S-варфарину та їхній вплив на протромбіновий час. Було показано, що прийом соліфенацину практично не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Тамсулозин.

Одночасне використання тамсулозину з іншими блокаторами альфа₁-адренорецепторів може призвести до гіпотензивної дії. У дослідженнях іn vitro кількість вільної фракції тамсулозину в плазмі крові людини не змінювалася при одночасному застосуванні таких лікарських засобів, як діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин або варфарин. Тамсулозин не змінює кількість вільної фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду або хлормадинону. Хоча диклофенак і варфарин можуть збільшити швидкість виведення тамсулозину. Одночасне використання з фуросемідом призводить до зниження рівня тамсулозину в плазмі крові, але оскільки рівень тамсулозину залишається в межах терапевтичного діапазону, прийнятним є одночасне використання тамсулозину та фуросеміду. Дослідження тамсулозину in vitro показало, що в терапевтичних концентраціях тамсулозин практично не пригнічує CYP1A2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3A4. Тому не очікується жодних взаємодій між тамсулозином і лікарськими засобами, що метаболізуються за участю зазначених CYP-ферментів. Відсутні випадки взаємодії тамсулозину при одночасному застосуванні з атенололом, еналаприлом або теофіліном.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс потрібно використовувати з обережністю пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, ризиком розвитку затримки сечі, шлунково-кишковими обструктивними розладами; ризиком розвитку зниження моторики шлунково-кишкового тракту, з грижею стравохідного отвору діафрагми/шлунково-стравохідним рефлюксом та/або у разі одночасного прийому лікарських засобів, які можуть спричинити або загострити розвиток езофагіту (наприклад, бісфосфонати), при вегетативній нейропатії До початку терапії лікарським засобом Простазан Уроплюс потрібно оцінити інші можливі причини частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). У разі наявності інфекції сечових шляхів потрібно призначити відповідне антибактеріальне лікування.

У пацієнтів з факторами ризику розвитку подовження інтервалу QT, такими як раніше встановлений синдром подовженого QT і гіпокаліємія, при лікуванні соліфенацину сукцинатом відмічалось подовження інтервалу QT та тріпотіння/мерехтіння шлуночків серця (torsade de pointes).

У деяких пацієнтів, що застосовували соліфенацину сукцинат та тамсулозин, повідомлялося про набряк Квінке з обструкцією дихальних шляхів. У разі виникнення набряку Квінке використання лікарського засобу Простазан Уроплюс потрібно припинити і більше не приймати цей лікарський засіб. Потрібно вжити відповідних заходів та призначити необхідне лікування.

У деяких пацієнтів, які отримували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про анафілактичні реакції. У разі виникнення анафілактичних реакцій прийом лікарського засобу Простазан Уроплюс слід припинити і вжити відповідних заходів та призначити необхідне лікування.

Як і при застосуванні інших блокаторів альфа₁-адренорецепторів, в окремих випадках при лікуванні тамсулозином можливе зниження артеріального тиску, в результаті чого рідко може відмічатися непритомність. Пацієнтів, які почали лікування лікарським засобом Простазан Уроплюс, потрібно попередити, що вони повинні сидіти або лежати при появі перших ознак ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) до зникнення симптомів. У деяких пацієнтів, які приймали тамсулозину гідрохлорид під час операції з приводу катаракти або глаукоми або які отримували попереднє лікування із застосуванням тамсулозину гідрохлориду, відмічався синдром атонічної зіниці (IFIS, варіант синдрому звуженої зіниці). Синдром IFIS може підвищувати ризик виникнення офтальмологічних ускладнень під час і після операції. Таким чином, не рекомендовано починати лікування із застосуванням лікарського засобу Простазан Уроплюс пацієнтам, для яких призначена операція з приводу катаракти або глаукоми. Припинення використання лікарського засобу Простазан Уроплюс за 2 тижні до проведення операції з приводу катаракти або глаукоми теоретично вважається корисним, але достовірно не встановлена користь від припинення лікування. В передопераційний період хірурги та офтальмолог при плануванні операцій з приводу катаракти або глаукоми повинні поцікавитись у пацієнтів, чи використовують вони нині та чи приймали вони раніше лікарський засіб Простазан Уроплюс, щоб забезпечити відповідні заходи лікування можливого виникнення IFIS під час операції. Простазан Уроплюс потрібно використовувати з обережністю при одночасному прийомі з помірними і потужними інгібіторами CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), і його не рекомендовано призначати в комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад з кетоконазолом, пацієнтам з наявністю фенотипу зі зниженим рівнем CYP2D6 або пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP2D6, наприклад пароксетин.

Лікарський засіб містить маніт, тому може чинити м’яку проносну дію.

Використання у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс не показаний для використання жінками. Фертильність.

Не оцінювався вплив лікарського засобу Простазан Уроплюс на фертильність. Дослідження соліфенацину або тамсулозину на тваринах не виявили шкідливого впливу на фертильність і ранній ембріональний розвиток.

Розлади еякуляції відмічалися при короткочасних та тривалих клінічних дослідженнях тамсулозину. В післяреєстраційний період повідомлялося про розлади еякуляції, ретроградну еякуляцію та недостатність еякуляції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилось жодних досліджень впливу лікарського засобу Простазан Уроплюс на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Проте пацієнтів слід проінформувати про можливість виникнення таких реакцій, як запаморочення, помутніння зору, втома та (нечасто) підвищена сонливість, що може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Дорослі чоловіки, включаючи осіб літнього віку.

Приймати всередину 1 таблетку лікарського засобу Простазан Уроплюс (6 мг/0,4 мг) 1 раз на день незалежно від прийому їжі.

Максимальна добова доза лікарського засобу Простазан Уроплюс становить 1 таблетку (6 мг/0,4 мг).

Таблетки потрібно ковтати цілими, не розжовувати та не подрібнювати.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчався. Проте добре вивчений вплив на фармакокінетику окремих діючих речовин лікарського засобу (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»). Лікарський засіб Простазан Уроплюс можна призначати пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) використовувати лікарський засіб з обережністю і не перевищувати максимальну добову дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Пацієнти з порушенням функції печінки. Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику лікарського засобу Простазан Уроплюс не вивчався. Проте добре вивчений вплив на фармакокінетику окремих діючих речовин лікарського засобу (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»). Простазан Уроплюс можна призначати пацієнтам з легкою печінковою недостатністю (оцінка за шкалою Чайлда-П’ю ≤ 7). Пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (оцінка за шкалою Чайлда-П’ю 7‑9) потрібно використовувати лікарський засіб з обережністю і не перевищувати максимальну добову дозу. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (оцінка за шкалою Чайлда-П’ю > 9) використання лікарського засобу Простазан Уроплюс протипоказано. Помірні і потужні інгібітори цитохрому Р450 ЗА4. Простазан Уроплюс потрібно використовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно отримують лікування помірними або потужними інгібіторами CYP3A4 (такими як верапаміл, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, ітраконазол).

Діти.

Лікарський засіб не призначений для використання дітям та підліткам (віком до 18 років).

Симптоми.

Передозування при застосуванні комбінації соліфенацину і тамсулозину може потенційно призвести до тяжкого антихолінергічного ефекту з розвитком гострої артеріальної гіпотензії. Найвищі дози, прийняті випадково під час проведення клінічних досліджень, відповідали 126 мг соліфенацину сукцинату і 5,6 мг гідрохлориду тамсулозину. Ці дози добре переносились, при прийомі протягом 16 днів лікування спостерігалася слабка сухість у роті.

Лікування.

У разі передозування лікарським засобом пацієнту слід прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка протягом першої години після прийому лікарського засобу, проте не рекомендовано викликати блювання.

Симптоми передозування соліфенацину, як і інших антихолінергічних лікарських засобів, можна лікувати таким чином:

• тяжкий антихолінергічний вплив на центральну нервову систему, галюцинації або інші виражені порушення: лікування із застосуванням фізостигміну або карбахолу;
• судоми або виражена збудливість: лікування із застосуванням бензодіазепінів;
• дихальна недостатність: лікування із застосуванням штучного дихання;
• тахікардія: симптоматичне лікування, якщо це потрібно. Бета-блокатори потрібно використовувати з обережністю, оскільки супутнє передозування тамсулозину потенційно може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію;
• затримка сечовипускання: катетеризація.

Як і у разі використання інших антимускаринових засобів, у разі передозування особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком розвитку пролонгації інтервалу QT (наприклад з гіпокаліємією, брадикардією та одночасним застосуванням лікарських засобів, які можуть подовжувати QT-інтервал) та відповідних раніше існуючих серцевих захворювань (наприклад ішемія міокарда, аритмія, серцева недостатність). Гостру гіпотензію, яка можлива при передозуванні тамсулозином, слід лікувати симптоматично. Оскільки тамсулозин дуже добре зв’язується з білками плазми, ефективність гемодіалізу малоймовірна.

Лікарський засіб може спричинити антихолінергічні побічні реакції легкого та середнього ступеня тяжкості.

Найчастішими побічними реакціями були сухість у роті (9,5 %), запор (3,2 %) та диспепсія (включаючи біль в животі, 2,4 %). Часто відмічалися інші побічні реакції, зокрема запаморочення (1,4 %), затуманення зору (1,2 %), втома (1,2 %) і порушення еякуляції (включаючи ретроградну еякуляцію, 1,5 %).

Найсерйознішою побічною реакцією, яка спостерігалася у період лікування соліфенацину сукцинатом/тамсулозину гідрохлоридом при проведенні клінічних досліджень, була гостра затримка сечовипускання (0,3 %, нечасто).

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

# В таблицю включено характерні для соліфенацину і тамсулозину побічні реакції, зазначені в коротких характеристиках цих лікарських засобів.

* За даними післяреєстраційного використання. Оскільки про ці явища повідомляли спонтанно у післяреєстраційний період, частоту явищ та причинно-наслідковий зв’язок не можна достовірно встановити.

** За даними післяреєстраційного використання; відмічалися під час операції з приводу катаракти та глаукоми.

*** Див. розділ «Особливості використання».

Безпека терапії соліфенацину сукцинатом/тамсулозину гідрохлоридом при тривалому застосуванні.

Профіль побічних реакцій, які спостерігались при лікуванні тривалістю до 1 року, був близький до зареєстрованих реакцій, що відмічалися під час проведення 12-тижневого дослідження.

Пацієнти літнього віку.

Лікарський засіб Простазан Уроплюс показаний з метою лікування симптомів наповнення сечового міхура (імперативні позиви до сечовипускання, часте сечовипускання) від середнього ступеня тяжкості до тяжкого ступеня і симптомів спорожнення сечового міхура (обструктивних симптомів), пов’язаних з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), що спостерігається у пацієнтів літнього віку. Клінічні дослідження проводилися за участю пацієнтів віком від 45 до 91 року, середній вік 65 років. Побічні реакції у пацієнтів літнього віку подібні до реакцій у популяції молодшого віку.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик використання відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 або 9 блістерів в пачці.

За рецептом.

Сінтон Хіспанія С.Л./ Synthon Hispania S.L.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

К/Кастелло, n^o1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія/ C/Castello, n^o1, Sant Boi de Llobregat, Barcelona, 08830, Spain