Тенофовір алафенамід таблетки, в/плів. обол. по 25 мг №30 у флак.

діюча речовина: тенофовіру алафенамід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить тенофовіру алафенаміду фумарату 28,043 мг, що еквівалентно тенофовіру алафенаміду 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; плівкова оболонка: Opadry II білий 85F18422 (спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк)

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: кругла двоопукла таблетка, вкрита плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, з відбитком «М» на одному боці та «ТFI» на іншому боці.

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код ATХ J05A F13.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Тенофовіру алафенамід — це фосфонамідні проліки тенофовіру (2'-деоксіаденозин-монофосфатний аналог). Тенофовіру алафенамід надходить спочатку у гепатоцити шляхом пасивної дифузії та захоплення печінковими транспортерами OATP1B1 та OATP1B3. Тенофовіру алафенамід в основному гідролізується з утворенням тенофовіру за допомогою карбоксилестерази 1 у первинних гепатоцитах. Внутрішньоклітинний тенофовір згодом фосфорилюється до фармакологічно активного метаболіту тенофовіру дифосфату. Тенофовіру дифосфат гальмує реплікацію вірусу гепатиту В (ВГВ) шляхом включення до вірусної ДНК зворотною транскриптазою ВГВ, що призводить до обриву ланцюга ДНК.

Тенофовір має активність, специфічну до вірусу гепатиту В та вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2). Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором ДНК-полімераз ссавців, які включають мітохондріальну ДНК-полімеразу γ. Даних про мітохондріальну токсичність in vitro на основі декількох аналізів, включаючи аналіз мітохондріальної ДНК, немає.

Противірусна активність

Противірусну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали в клітинах HepG2 проти панелі клінічних ізолятів ВГВ, що представляють генотипи A-H. Значення EC₅₀ (50 % ефективної концентрації) тенофовіру алафенаміду коливалося від 34,7 до 134,4 нМ із загальним середнім значенням EC₅₀ 86,6 нМ. CC₅₀ (50 % концентрація цитотоксичності) у клітинах HepG2 було > 44,400 нМ.

Резистентність

У пацієнтів, які застосовували тенофовіру алафенамід, аналіз послідовностей проводили на парних вихідних рівнях та ізолятах ВГВ при лікуванні пацієнтів, які пережили вірусологічний прорив (2 послідовних візити із ДНК ВГВ ≥ 69 МО/мл після того, як мали < 69 МО/мл, або 1,0 log₁₀, або більше збільшення ДНК ВГВ від мінімального), або пацієнтів з ДНК ВГВ ≥ 69 МО/мл на 48-му чи 96-му тижні або при ранній відміні на 24-му тижні або після нього.

В об’єднаному аналізі пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід, у дослідженнях 108 та 110 на 48-му тижні (N = 20) та 96-му тижні (N = 72) в цих ізолятах не виявлено амінокислотних замін, повʼязаних зі стійкістю до тенофовіру алафенаміду (генотипний та фенотипний аналізи).

У пацієнтів із вірусологічною супресією, які застосовували тенофовіру алафенамід після переходу з лікування тенофовіру дизопроксилом у дослідженні 4018, жоден пацієнт не мав вірусологічного сплеску (один візит із ДНК ВГВ ≥ 69 МО/мл), вірусологічного прориву або персистуючої віремії у період лікування, і 0 із 243 (0,0 %) пацієнтів були кваліфіковані для аналізу резистентності протягом 48 тижнів лікування тенофовіру алафенамідом.

Перехресна резистентність

Противірусну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали на панелі ізолятів, що містять мутації нуклеоз(т)идних інгібіторів зворотної транскриптази в клітинах HepG2. Ізоляти ВГВ, що експресують заміщення rtV173L, rtL180M та rtM204V/I, повʼязані з резистентністю до ламівудину, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду (< 2-кратна зміна EC₅₀). Ізоляти ВГВ, що експресують заміни rtL180M, rtM204V плюс rtT184G, rtS202G або rtM250V, повʼязані з резистентністю до ентекавіру, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду. Ізоляти ВГВ, що експресують одиночні заміни rtA181T, rtA181V або rtN236T, повʼязані з резистентністю до адефовіру, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду; однак ізолят ВГВ, що експресує rtA181V плюс rtN236T, демонстрував знижену чутливість до тенофовіру алафенаміду (3,7-кратна зміна EC₅₀). Клінічна значущість цих замін невідома.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального прийому тенофовіру алафенаміду натще у дорослих пацієнтів з хронічним гепатитом В пікові плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду спостерігалися приблизно через 0,48 години після дозування. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу фази 3 у пацієнтів з хронічним гепатитом В середня AUC_0-24 тенофовіру алафенаміду (N = 698) та тенофовіру (N = 856) у рівноважному стані становила 0,22 мкг•год/мл і 0,32 мкг•год/мл відповідно. Максимальна концентрація (C_max) тенофовіру алафенаміду та тенофовіру у рівноважному стані становила 0,18 мкг/мл та 0,02 мкг/мл відповідно. Прийом одноразової дози тенофовіру алафенаміду разом із їжею з високим вмістом жиру призводив до збільшення на 65 % експозиції тенофовіру алафенаміду.

Розподіл

Звʼязування тенофовіру алафенаміду з білками плазми крові людини у зразках, зібраних під час клінічних досліджень, становило приблизно 80 %. Звʼязування тенофовіру з білками плазми крові людини становить менше 0,7 % і не залежить від концентрації в межах 0,01‒25 мкг/мл.

Біотрансформація

Метаболізм є основним шляхом елімінації тенофовіру алафенаміду у людини, що становить > 80 % пероральної дози. Дослідження in vitro показали, що тенофовіру алафенамід метаболізується до тенофовіру (основного метаболіту) карбоксилестеразою-1 у гепатоцитах і катепсином А в мононуклеарних клітинах периферичної крові та макрофагах. In vivo тенофовіру алафенамід гідролізується всередині клітин з утворенням тенофовіру (основного метаболіту), який фосфорилюється до активного метаболіту тенофовіру дифосфату.

In vitro тенофовіру алафенамід не метаболізується CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Тенофовіру алафенамід мінімально метаболізується CYP3A4.

Виведення

Ниркова екскреція інтактного тенофовіру алафенаміду є незначним шляхом, при якому < 1 % дози виводиться зі сечею. Тенофовіру алафенамід в основному виводиться після метаболізму до тенофовіру. Середній період напіввиведення тенофовіру алафенаміду та тенофовіру із плазми крові становить 0,51 та 32,37 години відповідно. Тенофовір виводиться з організму нирками як шляхом клубочкової фільтрації, так і шляхом активної канальцевої секреції.

Лінійність/нелінійність

Експозиція тенофовіру алафенаміду пропорційна дозі в межах доз від 8 мг до 125 мг.

Фармакокінетика в особливих групах

Вік, стать та етнічна приналежність

Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці за віком чи етнічною приналежністю. Відмінності у фармакокінетиці за статтю не вважалися клінічно значущими.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із вираженою печінковою недостатністю загальна концентрація у плазмі крові тенофовіру алафенаміду і тенофовіру нижча, ніж у пацієнтів із нормальною печінковою функцією. При корекції з урахуванням зв’язування з білками плазмові концентрації незв’язаного (вільного) тенофовіру алафенаміду при тяжкому порушенні печінки та нормальній функції печінки схожі.

Порушення функції нирок

Ніяких клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру не спостерігалося між здоровими добровольцями та пацієнтами з вираженими порушеннями функції нирок (розрахунковий рівень кліренсу креатиніну (КК) > 15, але < 30 мл/хв) у дослідженнях тенофовіру алафенаміду.

Педіатрична популяція

Фармакокінетику тенофовіру алафенаміду та тенофовіру оцінювали у раніше не лікованих ВІЛ-1-інфікованих підлітків, які застосовували тенофовіру алафенамід (10 мг) у вигляді комбінованої таблетки з фіксованою дозою елвітегравіру/кобіцистату та емтрицитабіну. Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру між підлітками та дорослими, інфікованими ВІЛ-1.

Препарат Тенофовіру алафенамід показаний для лікування хронічного гепатиту В у дорослих та підлітків (віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих.

Препарат Тенофовіру алафенамід не рекомендовано застосовувати разом із препаратами, що містять тенофовіру дизопроксил, тенофовіру алафенамід або адефовіру дипівоксил.

Препарати, які можуть впливати на тенофовіру алафенамід

Тенофовіру алафенамід транспортується Р-глікопротеїном (P-gp) і білком стійкості до раку молочної залози (BCRP). Очікується, що препарати, які є індукторами P-gp (наприклад, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій), зменшуватимуть плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду, що може призвести до втрати терапевтичного ефекту препарату. Не рекомендовано застосовувати такі препарати разом із препаратом Тенофовіру алафенамід.

Одночасне застосування препарату Тенофовіру алафенамід із препаратами, які інгібують P-gp та BCRP, може підвищити плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду. Одночасне застосування потужних інгібіторів P-gp з тенофовіру алафенамідом не рекомендовано.

Тенофовіру алафенамід є субстратом OATP1B1 і OATP1B3 in vitro. На розподіл тенофовіру алафенаміду в організмі може впливати активність OATP1B1 та/або OATP1B3.

Ефект тенофовіру алафенаміду на інші препарати

Тенофовіру алафенамід не є інгібітором CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6 in vitro. Він не є інгібітором або індуктором CYP3A in vivo.

Тенофовіру алафенамід не є інгібітором уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази (UGT) 1A1 людини in vitro. Невідомо, чи є тенофовіру алафенамід інгібітором інших ферментів UGT.

Інформація про взаємодію таблеток Тенофовіру алафенамід 25 мг з потенційними супутніми препаратами узагальнена у таблиці 1 (збільшення показано як «↑», зменшення як «↓», без змін як «↔»). Описані лікарські взаємодії спостерігали під час досліджень тенофовіру алафенаміду або є потенційними лікарськими взаємодіями, що можуть спостерігатися при застосуванні тенофовіру алафенаміду в таблетках по 25 мг.

Таблиця 1

Взаємодія між тенофовіру алафенамідом у таблетках по 25 мг та іншими препаратами

a Усі дослідження взаємодії проводяться у здорових добровольців.

b Вплив на рівень препаратів відсутній у межах 70‒143 %.

c Дослідження проводилися з фіксованою комбінацією емтрицитабіну/тенофовіру алафенаміду у таблетках.

d Чутливий CYP3A4 субстрат.

e Дослідження проводилися з фіксованою комбінацією елвітегравіру/кобіцистату/емтрицитабіну/ тенофовіру алафенаміду у таблетках.

f Дослідження проводилися з фіксованою комбінацією емтрицитабіну/рилпівірину/тенофовіру алафенаміду у таблетках.

g Переважаючий циркулюючий нуклеозидний метаболіт софосбувіру.

h Дослідження проводилися з тенофовіру алафенамідом 40 мг і емтрицитабіном 200 мг.

i Дослідження проведене з додатковою концентрацією воксилапревіру 100 мг для досягнення експозиції воксилапревіру, очікуваної у пацієнтів, інфікованих ВГС.

Передача ВГВ

Пацієнтів потрібно попередити, що препарат Тенофовіру алафенамід не запобігає ризику передачі іншим ВГВ шляхом сексуального контакту або зараження крові. Потрібно продовжувати вживати відповідні запобіжні заходи.

Пацієнти з декомпенсованим захворюванням печінки

Немає даних про безпеку та ефективність застосування тенофовіру алафенаміду пацієнтам, інфікованим ВГВ, із декомпенсованим захворюванням печінки, які мають показник за класифікацією Чайлда ‒ П’ю ‒ Туркотта > 9 (тобто клас С). У цих пацієнтів існує підвищений ризик виникнення серйозних печінкових або ниркових побічних реакцій. Тому гепатобіліарні та ниркові параметри слід ретельно контролювати у цієї популяції пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Загострення гепатиту

Загострення при лікуванні

Спонтанні загострення при хронічному гепатиті В відносно поширені і характеризуються тимчасовим збільшенням рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) в сироватці крові. Після початку противірусної терапії сироватковий рівень АЛТ може збільшитися у деяких пацієнтів. У пацієнтів із компенсованим захворюванням печінки ці підвищення рівня АЛТ у сироватці крові зазвичай не супроводжуються підвищенням концентрації білірубіну в сироватці крові або декомпенсацією печінки. Пацієнти з цирозом мають більш високий ризик декомпенсації печінки після загострення гепатиту, тому під час терапії за ними слід уважно спостерігати.

Загострення після припинення лікування

Повідомлялося про стрімке загострення гепатиту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту В, зазвичай у звʼязку з підвищенням рівня ДНК ВГВ у плазмі крові. Більшість випадків не потребують втручання, але можуть виникнути і тяжкі загострення, включаючи летальні випадки, після припинення лікування ВГВ. Функцію печінки слід періодично контролювати шляхом клінічного та лабораторного спостереження протягом принаймні 6 місяців після припинення лікування гепатиту В. Може виявлятися необхідним відновлення терапії гепатиту В.

Для пацієнтів із поширеною хворобою печінки або цирозом припинення лікування не рекомендовано, оскільки загострення гепатиту після лікування може призвести до декомпенсації функції печінки. Загострення у пацієнтів з декомпенсованою хворобою печінки особливо серйозні, а іноді й летальні.

Порушення функції нирок

Пацієнти із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв

Застосування тенофовіру алафенаміду 1 раз на добу пацієнтам із КК ≥ 15 мл/хв, але < 30 мл/хв та пацієнтам із КК <15 мл/хв, які отримують гемодіаліз, ґрунтується на дуже обмежених фармакокінетичних даних і моделюванні та симуляції. Немає даних про безпеку застосування тенофовіру алафенаміду для лікування хворих на ВГВ з КК < 30 мл/хв.

Застосування тенофовіру алафенаміду не рекомендовано пацієнтам із КК < 15 мл/хв, які не отримують гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Нефротоксичність

Потенційний ризик нефротоксичності унаслідок хронічного впливу низького рівня тенофовіру через застосування тенофовіру алафенаміду не можна виключити (згідно з даними доклінічних досліджень).

Рекомендовано оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів до або на початку застосування тенофовіру алафенаміду в таблетках по 25 мг, а також контролювати її під час проведення терапії у всіх пацієнтів за наявності клінічної потрібності. У пацієнтів, у яких розвивається клінічно значуще зниження функції нирок або є ознаки проксимальної ниркової тубулопатії, слід розглянути питання про припинення застосування препарату Тенофовіру алафенамід.

Пацієнти, коінфіковані вірусом гепатиту В та вірусом гепатиту С або D

Немає даних про безпеку та ефективність застосування тенофовіру алафенаміду пацієнтам, коінфікованим вірусом гепатиту С або D. Слід дотримуватися рекомендацій щодо одночасного застосування для лікування гепатиту С (див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами та інші види взаємодій»).

Гепатит B і ВІЛ-коінфекція

Тестування на антитіла до ВІЛ слід запропонувати всім пацієнтам, інфікованим ВГВ, чий статус ВІЛ-1 невідомий до початку терапії препаратом Тенофовіру алафенамід. У пацієнтів, які коінфіковані ВГВ та ВІЛ, препарат слід одночасно застосовувати з іншими антиретровірусними засобами, щоб гарантувати відповідне лікування ВІЛ (див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з іншими препаратами

Препарат Тенофовіру алафенамід не рекомендовано застосовувати разом із препаратами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксил або адефовіру дипівоксил.

Одночасне застосування препарату Тенофовіру алафенамід з певними протисудомними засобами (наприклад, із карбамазепіном, окскарбазепіном, фенобарбіталом і фенітоїном), антимікобактеріальними засобами (наприклад, із рифампіцином, рифабутином та рифапентином) або звіробоєм, які є індукторами P-gp і можуть знизити концентрацію тенофовіру алафенаміду у плазмі крові, не рекомендовано.

Одночасне застосування препарату Тенофовіру алафенамід із потужними інгібіторами P-gp (наприклад, з ітраконазолом та кетоконазолом) може підвищити концентрацію тенофовіру алафенаміду у плазмі крові. Не рекомендовано одночасне застосування.

Непереносимість лактози

Препарат Тенофовіру алафенамід містить лактозу, моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування тенофовіру алафенаміду вагітним обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак є велика кількість даних щодо вагітних жінок (понад 1000 результатів), які свідчать про відсутність мальформативної та фето-/неонатальної токсичності, пов’язаної із застосуванням тенофовіру дизопроксилу.

Дослідження на тваринах не вказують на прямий чи непрямий шкідливий вплив на репродуктивну функцію.

У разі потрібності може виявлятися розглянуто застосування тенофовіру алафенаміду під час вагітності.

Період годування груддю

Невідомо, чи виділяється тенофовіру алафенамід у грудне молоко жінки. Однак у дослідженнях на тваринах було показано, що тенофовір виділяється у молоко. Недостатньо інформації про вплив тенофовіру на новонароджених/немовлят.

Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят, яких годують груддю, тому препарат не рекомендовано застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Немає даних щодо впливу тенофовіру алафенаміду на здатність до народжування у людини. Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив тенофовіру алафенаміду на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Тенофовіру алафенамід не впливає чи незначно впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. Пацієнтів слід поінформувати, що було зафіксовано запаморочення у період лікування тенофовіру алафенамідом.

Лікування повинен починати лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту В.

Дорослі та підлітки (віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг): по 1 таблетці 1 раз на добу.

Припинення лікування

Припинення лікування може розглядатися таким чином (див. розділ «Особливості застосування»):

• Для HBeAg-позитивних пацієнтів без цирозу лікування слід призначати протягом принаймні 6‒12 місяців після підтвердження сероконверсії HBe (втрата HBeAg та втрата ДНК ВГВ при виявленні анти-HBe) або до сероконверсії HBs, або до втрати ефективності (див. розділ «Особливості застосування»). Рекомендовано регулярна повторна оцінка після припинення лікування для виявлення вірусологічного рецидиву.
• Для HBeAg-негативних пацієнтів без цирозу лікування слід призначати щонайменше до сероконверсії HBs або до появи свідчень втрати ефективності. При тривалому лікуванні більше 2 років рекомендовано регулярна повторна оцінка, щоб підтвердити, що продовження обраної терапії залишається відповідним для пацієнта.

Пропущений прийом дози

Якщо прийом дози пропущено і минуло менше 18 годин, пацієнт повинен прийняти препарат якнайшвидше, а потім відновити звичайний режим прийому. Якщо пройшло більше 18 годин, пацієнт не повинен приймати пропущену дозу, а повинен просто відновити звичайний режим прийому.

Якщо у пацієнта виникло блювання протягом 1 години після прийому препарату Тенофовіру алафенамід, він повинен прийняти іншу таблетку. Якщо у пацієнта виникло блювання більше ніж через 1 годину після прийому цього препарату, йому не потрібно приймати іншу таблетку.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Не потрібно коригувати дозу препарату пацієнтам віком від 65 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Не потрібно коригувати дозу препарату для дорослих або підлітків (віком від 12 років з масою тіла щонайменше 35 кг) з розрахунковим КК ≥ 15 мл/хв або для пацієнтів із КК <15 мл/хв, які отримують гемодіаліз.

У дні гемодіалізу препарат Тенофовіру алафенамід слід вводити після завершення процедури гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Неможливо дати рекомендації щодо дозування для пацієнтів із КК <15 мл/хв, які не отримують гемодіаліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

Не потрібно коригувати дозу препарату для пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність застосування тенофовіру алафенаміду дітям віком до 12 років або з масою тіла < 35 кг досі не встановлені. Немає доступних даних.

Спосіб застосування

Застосовувати перорально. Тенофовіру алафенамід, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, потрібно приймати разом із їжею.

Діти.

Тенофовіру алафенамід не рекомендовано застосовувати дітям віком до 12 років або з масою тіла < 35 кг, оскільки в цій популяції безпеку й ефективність застосування не було встановлено.

У разі передозування пацієнта потрібно контролювати щодо ознак токсичності (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування передозування тенофовіру алафенаміду складається із загальних підтримувальних заходів, включаючи моніторинг життєво важливих ознак, а також спостереження за клінічним станом пацієнта.

Тенофовір ефективно видаляється гемодіалізом з коефіцієнтом екстракції приблизно 54 %. Невідомо, чи можна видалити тенофовір за допомогою перитонеального діалізу.

Оцінка побічних реакцій ґрунтується на обʼєднаних даних про безпеку з 2 контрольованих досліджень фази 3, в яких 866 пацієнтів, інфікованих ВГВ, отримували тенофовіру алафенамід 25 мг 1 раз на добу у подвійно сліпих дослідженнях протягом 96 тижнів (середня тривалість впливу препарату у сліпій частині дослідження становила 104 тижні) і з постмаркетингового досвіду. Найчастіші побічні реакції: головний біль (12 %), нудота (6 %) та втома (6 %). Після 96-го тижня пацієнти або залишалися на первинному сліпому лікуванні, або отримували у відкритий спосіб тенофовіру алафенамід. В обох дослідженнях були виявлені зміни у лабораторних значеннях ліпідів. Ніяких додаткових побічних реакцій на препарат не було виявлено з 96-го по 144-й тиждень у подвійно сліпій фазі та у підгрупі пацієнтів, які отримували відкрите лікування тенофовіру алафенамідом.

У триваючому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні з активним контролем (GS-US-320-4018; дослідження 4018) у пацієнтів із вірусологічною супресією, які перейшли з прийому тенофовіру дизопроксилу на прийом 25 мг тенофовіру алафенаміду (N = 243), при проведенні лабораторних тестів спостерігалися зміни рівня ліпідів. До тижня 48 не спостерігалося жодних додаткових побічних реакцій на тенофовіру алафенамід.

Нижче наведені побічні реакції при застосуванні тенофовіру алафенаміду пацієнтам із хронічним гепатитом В (див. таблицю 2). Побічні реакції перераховані нижче за класами систем органів і частотою з урахуванням аналізу на тижні 96. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100).

Таблиця 2

Побічні реакції, виявлені при застосуванні тенофовіру алафенаміду

¹ Побічна реакція, виявлена під час постмаркетингового спостереження застосування препаратів, що містять тенофовіру алафенамід.

Зміна рівня ліпідів при проведенні лабораторних тестів

При проведенні об’єднаного аналізу двох досліджень в обох групах лікування спостерігали зміни середніх значень ліпідних показників при застосуванні натще на тижні 96 порівняно з вихідним рівнем. У групі тенофовіру алафенаміду спостерігали зниження медіани загального холестерину і ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) натще, а також збільшення медіани ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), визначених прямим методом, і тригліцеридів натще, в той час як у групі тенофовіру дизопроксилу спостерігали зниження медіани всіх параметрів. У пацієнтів, спочатку рандомізованих на прийом тенофовіру алафенаміду і переведених на прийом тенофовіру алафенаміду відкритим способом на тижні 96, медіана змін від вихідного рівня подвійного сліпого дослідження до тижня 144 була такою (мг/дл): загальний холестерин 0 (-16; 18); ЛПНЩ 8 (-6; 24); ЛПВЩ -5 (-12; 2); тригліцериди 11 (-11; 40); відношення загального холестерину до ЛПВЩ 0,3 (0,0; 0,7). У пацієнтів, спочатку рандомізованих на прийом тенофовіру дизопроксилу і переведених на прийом тенофовіру алафенаміду відкритим способом на тижні 96, медіана змін від вихідного рівня подвійного сліпого дослідження до тижня 144 була такою (мг/дл): загальний холестерин 1 (-17; 20); ЛПНЩ 9 (-5; 26); ЛПВЩ -8 (-15; -1); тригліцериди 14 (-10; 43); відношення загального холестерину до ЛПВЩ 0,4 (0,0; 1,0).

У відкритій фазі досліджень, коли пацієнти переходили на прийом тенофовіру алафенаміду відкритим способом на тижні 96, ліпідні показники на тижні 144 у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, були аналогічні таким на тижні 96, тоді як медіанне підвищення загального холестерину натще, ЛПНЩ, визначених прямим методом, ЛПВЩ і тригліцеридів спостерігали у пацієнтів, які переходили з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на тижні 96. У відкритій фазі медіана зміни відношення загального холестерину до ЛПВЩ із тижня 96 до тижня 144 становила 0,0 (-0,2; 0,4) у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, і 0,2 (-0,2; 0,6) у пацієнтів, які перейшли з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на тижні 96.

В одному дослідженні медіанні зміни ліпідних показників натще від вихідного рівня до тижня 48 спостерігали в обох групах лікування. У групі, яка перейшла з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід, спостерігали підвищення медіани загального холестерину натще, ЛПНЩ, ЛПВЩ і тригліцеридів, у той час як у групі, що продовжувала лікування тенофовіру дизопроксилом, спостерігали зниження медіани загального холестерину натще, ЛПВЩ і тригліцеридів і мінімальне медіанне підвищення ЛПНЩ (р < 0,001 для різниці між групами лікування за всіма параметрами). Медіана зміни відношення загального холестерину до ЛПВЩ від вихідного рівня до тижня 48 становила 0,2 (-0,1; 0,5) у групі тенофовіру алафенаміду та 0,0 (-0,3; 0,3) у групі тенофовіру дизопроксилу (р < 0,001 для різниці між групами лікування).

Метаболічні параметри

У період лікування можуть збільшуватися маса тіла, а також рівень ліпідів і глюкози в крові.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації препарату має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього препарату. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності препарату через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

36 місяців.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 30 таблеток у флаконі разом з одним або двома контейнерами, що містять осушувач; по 1 флакону в картонній коробці.

За рецептом.

Майлан Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот № 11, 12 та 13, Індор СЕЗ, Фарма Зон, Фаза ІІ, Сектор ІІІ, Дістрікт Дхар, Пітампур, Мадх’я Прадеш, 454775, Індія.

Препарат був вироблений за ліцензією Gilead Sciences Inc.