Тіопентал ліофілізат для р-ну д/ін. по 1 г №1 у флак.

діюча речовина: 1 флакон має у складі тіопенталу натрію (тіопенталу натрію та натрію карбонат) 0,5 г або 1,0 г.

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Ключові фізико-хімічні властивості: суха пориста маса світло-жовтого або жовтувато-зеленого кольору зі специфічним запахом. Гігроскопічна.

Засоби для загальної анестезії. Барбітурати,монопрепарати. Код АТХ N01A F03.

Фармакодинаміка.

Тіопентал натрію належить до засобів для неінгаляційного наркозу. Під дією препарату подовжується період відкриття ГАМК(γ-аміномасляна кислота)-залежних каналів на постсинаптичних мембранах нейронів головного мозку,час входу іонів хлору всередину нервової клітини та виникає гіперполяризація мембран. Пригнічує збуджувальну дію амінокислот (аспартату та глутамату). У великих дозах,безпосередньо активуючи ГАМК-рецептори,проявляє ГАМК-міметичну дію. Проявляє протисудомну активність – підвищуючи поріг збудливості нейронів та блокуючи проведення та поширення судомного імпульсу головним мозком. Сприяє міорелаксації,пригнічуючи полісинаптичні рефлекси,та сповільнює проведення по вставних нейронах спинного мозку. Уповільнює метаболічні процеси у головному мозку,утилізацію мозком глюкози та кисню. Має снодійну дію,яка проявляється у прискоренні процесу засинання та зміненням структури сну. Пригнічує дихальний центр та зменшує його чутливість до вуглекислого газу. Здійснює негативний інотропний ефект: зменшує ударний об’єм,серцевий викид та артеріальний тиск. Збільшує ємність венозної системи,знижує печінковий кровотік та швидкість клубочкової фільтрації.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні швидко проникає у головний мозок,скелетні м’язи,нирки,печінку та жирову тканину. У жирових депо концентрація препарату вище за плазменну у 6-12 разів. З білками плазми крові зв’язується на 80-86 %. Проникає крізь плацентарний бар’єр та екскретується у грудне молоко. В основному біотрансформації підлягає у печінці з утворенням неактивних метаболітів,незначна частина інактивується у нирках та головному мозку. Період напіввиведення становить 10-12 годин. Виводиться переважно нирками. При правильному дозуванні препарату період введення у наркоз відбувається легко і швидко – 40 секунд. Хірургічна стадія наркозу характеризується зменшенням або зникненням сухожилкових та рогівкових рефлексів,невеликим звуженням (або нормальними розмірами) зіниць,нерухомістю або «плаваючим» станом очних яблук,розслабленням мускулатури глотки із западанням язика,зменшенням глибини дихання та зниженням артеріального тиску. Довготривалість наркозу після внутрішньовенного введення становить у середньому 20 хвилин. При виході з наркозу анальгезуюча дія тіопенталу натрію припиняється з пробудженням хворого. Має кумулюючу дію при повторних введеннях.

Індукційний наркоз.

У якості додаткового засобу для базисного наркозу (з подальшим використанням анальгетиків та міорелаксантів).

У якості додаткового засобу для купірування судомних станів різної етіології,у т.ч. зумовлених використанням засобів для місцевої анестезії.

Для зниження внутрішньочерепного тиску у хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском під час проведення штучної вентиляції легень.

Підвищена чутливість до тіопенталу та/або до інших барбітуратів,напади гострої переміжної порфірії (в анемнезі хворого або у його близьких родичів),загострення астми,гостро виражене порушення кровообігу,хвороба Аддісона,колапс,термінальна стадія шоку,гарячкові стани.

Варто проявляти обережність хворим із тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи,тяжкими бронхолегеневими захворюваннями і при гіпертензії різної етіології. Барбітурати протипоказані при диспное або обструкції дихальних шляхів,наприклад,при гострій важкій астмі,або коли не слід гарантувати підтримання прохідності дихальних шляхів.

Тіопентал підвищує ефект гіпотензивних та гіпотермічних засобів. Препарат потенціює пригнічувальний вплив на центральну нервову систему седативних та снодійних засобів,кетаміну,нейролептиків,сульфату магнію,етанолу. Активність препарату підвищується Н₁-адреноблокаторами та пробенецидом; знижується – аналептиками та деякими антидепресантами,амінофіліном. Отже,варто обережно використовувати Тіопентал із вищезазначеними препаратами.

При одночасному застосуванні тіопенталу натрію з сульфофуразолом показано зниження початкової дози та у необхідності підтримання анестезії повторними дозами.

При одночасному застосуванні засобів для загальної анестезії з такими препаратами як β-блокатори та блокатори кальцієвих каналів,інгібітори АПФ,α-адреноблокатори,антагоністи ангіотензину ІІ,фенотіазин,діазоксид,діуретики,метилдопа,моксонідин,нітрати,периферичні вазодилататори (гідралазін,міноксидил,нітропрусид) можливе потенціювання їх гіпотензивної дії.

Анальгетики.

Є дані про підвищення активності тіопенталу натрію при попередньому застосуванні аспірину. У зв’язку з можливістю пригнічення дихання варто обережно використовувати тіопентал натрію у поєднанні з наркотичними анальгетиками. Тіопентал натрію може зменшити знеболювальну дію петидину.

Антибактеріальні препарати.

Є дані про те,що засоби для загальної анестезії можуть потенціювати гепатотоксичность ізоніазиду,підвищення чутливості і небажані реакції можуть виникнути також при одночасному застосуванні тіопенталу натрію та внутрішньовенному введенні ванкоміцину.

Антидепресанти.

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами підвищується ризик поява аритмії і гіпотонії. При одночасному застосуванні тіопенталу натрію з інгібіторами МАО існує ризик розвитку гіпотонії і гіпертензії.

Антипсихотичні препарати.

Тіопентал натрію може посилювати седативні властивості деяких фенотіазинів,зокрема прометазину.

Бензодіазепіни.

Мідазолам потенціює анестезуючу дію тіопенталу натрію.

При одночасному застосуванні тіопенталу натрію з метоклопрамідом і дроперидолом потрібно зменшити дозу тіопенталу натрію.

При одночасному застосуванні інших препаратів,що пригнічують ЦНС,для премедикації,можливий синергізм їх дії,тому в деяких випадках потрібно використовувати менші дози препаратів для загальної анестезії.

Є дані про поява брадикардії при індукції анестезії тіопенталом натрію в поєднанні з фентанілом.

Варто враховувати,що досягнення та підтримка наркозу потрібної глибини та тривалості залежить і від кількості препарату,і від індивідуальної чутливості до нього хворого. Варто враховувати,що препарат спричиняє кардіодепресію: зменшує ударний об’єм,серцевий викид і артеріальний тиск. З метою запобігання реакціям,пов’язаним з підвищенням тонусу блукаючого нерва,хворому перед наркозом варто проводити премедикацію атропіном або метацином.

Рекомендовано обережно використовувати тіопентал натрію при порушенні скорочувальної функції міокарда.

Не рекомендовано використання тіопенталу натрію в якості єдиного засобу для наркозу при інтубаційному наркозі,оскільки присутній ризик поява спазму гортані і кашлю. Тіопентал натрію спричиняє пригнічення дихання у хворих з серцево-судинними захворюваннями,використання тіопенталу натрію може спричинти гостру недостатність кровообігу.

З особливою обережністю рекомендоване використання тіопенталу натрію хворим при: гіповолемії,сильній кровотечі,опіках,серцево-судинних захворюваннях,міастенії,недостатності кори надниркових залоз (навіть при контролі рівня кортизону),кахексії,підвищеному внутрішньочерепному тиску,підвищеному рівні сечовини крові.

Потрібно зменшити дозу при шоці,зневодненні,тяжкій анемії,гіперкаліємії,токсемії,тиреотоксикозі,мікседемі і діабеті.

Використання при печінковій та нирковій недостатності.

Тіопентал натрію метаболізується в основному в печінці,тому потрібно зменшити дозу для хворих з печінковою недостатністю.

Барбітурати варто використовувати обережно при тяжкій нирковій недостатності. Зниження дози потрібно також під час використання препарату у людей літнього віку і хворим,у яких для премедикації використовували наркотичні анальгетики.

Для хворих,які тривало приймають такі препарати,як аспірин,пероральні антикоагулянти,інгібітори МАО і препарати літію,необхідна корекція дози або припинення терапії вищевказаними препаратами до планової операції. Хворим з цукровим діабетом або гіпертонією необхідна корекція доз базової терапії до проведення анестезії.

Збільшення дози.

Збільшення дози потрібно для хворих,які в анамнезі мають звикання або залежність до алкоголю чи наркотичних речовин. У таких випадках рекомендовано додаткове використання анальгетиків.

Екстравазація.

Прояв екстравазації рекомендовано купірувати за допомогою холоду або місцевої ін’єкції гідрокортизону.

Випадкове внутрішньоартеріальне введення.

У разі випадкового внутрішньоартеріального введення тіопенталу натрію голка повинна залишатися на місці для введення спазмолітичних препаратів,таких як папаверин або прилокаїну гідрохлорид. У таких випадках також рекомендовано використовувати антикоагулянтну терапію для зниження ризику поява тромбозу.

Використання неврологічним хворим з підвищеним внутрішньочерепним тиском.

Існують ризики поява рефрактерної гіпокаліємії під час проведення і після припинення інфузії тіопенталу натрію,дані ризики мають бути враховані після завершення інфузії тіопенталу натрію.

Тіопентал натрію має у складі натрій (до 59 мг у флаконах по 0,5 г і до 118 мг у флаконах по 1,0 г),даний факт потрібно враховувати хворим,які перебувають на гіпонатрієвій дієті.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Тіопентал натрію легко проникає через плацентарний бар’єр,а також виявляється в грудному молоці. Тому грудного вигодовування повинен бути тимчасово припинене або грудне молоко повинно бути зціджено перед використанням ввідного наркозу. Доведено,що тіопентал натрію можна використовувати без поява небажаних реакцій під час вагітності,але при цьому загальна доза не повинна перевищувати 250 мг. Тіопентал в період вагітності можна застосовувати за призначенням,тільки якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Післяопераційні запаморочення,дезорієнтація та седативний ефект можуть спостерігатися тривалий час після використання Тіопенталу,тому варто утримуватися від керування автотранспортом або виконання роботи,що вимагає посиленої уваги та швидкості психомоторних реакцій,зокрема у перші 24-36 годин після використання препарату.

Використання Тіопенталу можливе тільки в умовах стаціонару.

Винятково для внутрішньовенного введення,повільно.

Внутрішньовенні ін’єкції.

Готувати розчин тільки безпосередньо перед вживанням на стерильній воді для ін’єкцій. Розчини мають бути абсолютно прозорими.

Не варто вводити мутний розчин або розчин з неповністю розчиненим вмістом флакона. Тіопентал використовують у вигляді розчину 25 мг/мл. В окремих випадках Тиопентал можна використовувати у вигляді розчину 50 мг/мл.

Використання в анестезії.

Дозування препарату завжди визначається ефектом,тому наведені нижче дані використовуються тільки в якості загального керівництва. В цілому необхідна доза пропорційна до маси тіла хворого.

Для ввідного наркозу,як правило,використовувати дозу 100-150 мг Тіопенталу,яку вводити внутрішньовенно повільно за 10-15 секунд. За потреби можливе повторне введення дози 100-150 мг через 1 хвилину.

Дозування препарату повинна бути ретельно відкоригована залежно від відповіді хворого,щоб звести до мінімуму ризик пригнічення дихання або можливість передозування,при цьому варто враховувати також такі чинники як вік,стать і вага хворого. Тіопентал натрію досягає ефективної концентрації у тканині мозку протягом 30 секунд,і анестезія зазвичай настає протягом 1 хвилини після внутрішньовенного введення.

Дорослі.

Середня доза для дорослого з масою тіла 70 кг становить 200-300 мг (8-12 мл розчину 25 мг/мл),максимальна доза становить 500 мг.

Діти.

Середня доза розчину Тіопенталу 25 мг/мл становить 2-7 мг/кг маси тіла,вводиться внутрішньовенно повільно за 10-15 секунд. За потреби можливе повторне введення дози 2-7 мг/кг маси тіла через 1 хвилину. Дозування препарату повинна бути ретельно відкоригована залежно від відповіді хворого. Максимальна доза Тіопенталу не повинна перевищувати 7 мг/кг.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендуються зменшені дози для дорослих.

Використання для купірування судомних станів.

Середня доза становить 75-125 мг (3-5 мл розчину 25 мг/мл). Препарат потрібно ввести якомога скоріше після початку судом. Повторне введення препарату може знадобитися для купірування судомних станів,спричинених застосуванням засобів для місцевої анестезії.

Для купірування судомних станів також можуть бути використані інші схеми лікування,такі як внутрішньовенне або ректальне використання діазепаму.

Використання неврологічним хворим для зниження внутрішньочерепного тиску. Використовуються інтермітуючі болюсні ін’єкції препарату в дозі 1,5-3 мг/кг маси тіла для зниження підвищеного внутрішньочерепного тиску при проведенні штучної вентиляції легень.

Діти.

Препарат використовувати з перших днів життя (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

При передозуванні відзначається пригнічення дихання аж до апное,ларингоспазм,артеріальна гіпотензія,колапс,тахікардія,зупинка серця,набряк легень; післянаркозний делірій.

Лікування: вводити специфічний антагоніст – бемегрид. При зупинці дихання використовувати штучну вентиляцію легень,100 % кисень; при ларингоспазмі – міорелаксанти та 100 % кисень під тиском; при артеріальній гіпотензії – плазмозамінні розчини,гіпертензивні препарати.

Під час індукції тіопенталом,як і під час використання будь-яких барбітуратів,можуть спостерігатися кашель та чихання.

З боку імунної системи: алергічні реакції,включаючи шкірні висипання,кропив’янку,свербіж,набряк Квінке,гіперемію шкіри,озноб,анафілактичний шок. Є інформація щодо розвитку гемолітичної анемії та ниркової недостатності,асоційованої з ростом антитіл до тіопенталу.

З боку травної системи: гіперсалівація,нудота,блювання.

З боку обміну речовин та харчування: можливі анорексія,гіпо- та/або гіперкаліємія.

З боку центральної та периферичної нервової системи: гіпертонус м’язів,сонливість,головний біль,сплутаність свідомості,амнезія,запаморочення.

Психичні розлади: можливий делірій у хворих літнього віку.

З боку дихальної системи: пригнічення або зупинка дихання,ларингоспазм,бронхоспазм.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія,тахікардія,аритмія,серцева недостатність,зниження скоротливої здатності міокарда.

Інші: нездужання,підвищена втомлюваність.

Місцеві реакції: у разі екстравазації барбітуратами (проникнення препарату у навколишні м’які тканини при внутрішньовенному введенні) існує ризик поява некрозу і сильного болю. При введенні 5 % розчину можливий розвиток тромбофлебіту. При випадковому внутрішньоартеріальному введенні тіопенталу натрію розвивається сильний артеріальний спазм та інтенсивний пекучий біль навколо місця ін’єкції (див. розділ «Особливості використання»).

2 роки.

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 °С.

Тримати у місці,недоступному для дітей.

Розчин Тіопенталу не слід змішувати в одному шприці з антибіотиками (амікацин,бензилпеніцилін,цефапирін),транквілізаторами,міорелаксантами (суксаметоній,тубокурарин),анальгетиками,ефедрином,аскорбіновою кислотою,дипіридамолом,хлорпромазином,кетаміном,петидином,морфіном,прометазином,а також кислотами та солями кислот.

По 0,5 г або 1,0 г у флаконах.

За рецептом.

ПАТ «Київмедпрепарат».

Адреса виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна,01032,м. Київ,вул. Саксаганського,139.