Цифран OD таблетки, в/плів. обол., прол./д. по 500 мг №5

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка пролонгованої дії, вкрита плівковою оболонкою, має у складі ципрофлоксацину 500 мг або 1000 мг;

додаткові компоненти: натрію альгінат, гіпромелоза, натрію гідрокарбонат, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк;

опадрай білий: гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); макрогол 400;

чорнило: шелак, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь.

Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 500 мг – білі або майже білі довгастої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Cifran OD 500 mg» харчовим чорнилом з одного боку;

таблетки 1000 мг білі або майже білі довгастої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Cifran OD 1000 mg» харчовим чорнилом з одного боку.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro проявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії зумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними для багатьох процесів життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть скоріше призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення лікарський засібу з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих лікарський засібів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину.

Мінімальна бактерицидна концентрація (MБК), як правило, не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (MІК) більш ніж у 2 рази.

Чутливість до ципрофлоксацину іn vitro

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro нижчезазничені роди та види бактерій.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.

Різну чутливість до ципрофлоксацину проявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Вважається, що такі мікроорганізми проявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:

Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).

Дані щодо легеневої сибірської виразки

Рекомендації щодо використання людині базуються в основному на чутливості мікроорганізмів in vitro, на даних досліджень на експериментальних тваринах та на обмежених даних щодо використання людям. Ефективним вважається використання ципрофлоксацину протягом двох місяців у дозі 500 мг для профілактика захворювання на сибірську виразку у людини. Лікар повинен проводити терапія згідно з національними та/або міжнародними консенсуальними документами про терапія сибірської виразки.

Доклінічні дані з безпеки

Імовірність гострої токсичності після перорального використання ципрофлоксацину можна визначити як дуже низьку. Залежно від окремих видів, LD₅₀ при пероральновенному введенні становила 125-290 мг/кг.

Хронічна токсичність

6-місячне дослідження переносимості

Пероральне використання

Дози до 500 мг/кг та 30 мг/кг включно переносилися без шкоди щурами та мавпами відповідно. Зміни в дистальних ниркових канальцях спостерігалися у деяких мавп у групі, у якій застосовували найвищу дозу (90 мг/кг).

Канцерогенність

Дослідження канцерогенності на мишах (21 місяць) і щурах (24 місяці) з дозами до 1000 мг/кг маси тіла/доба у мишей і 125 мг/кг маси тіла/доба у щурів (збільшена до 250 мг/кг маси тіла/ день після 22 тижнів) не надали жодних доказів можливого канцерогенного ефекту при будь-яких дозах.

Резасібивна токсикологія

Дослідження фертильності на щурах

У період застосовання ципрофлоксацину не було виявленго токсичного впливу на фертильність, пероральноутробний і постнатальний розвиток молодих тварин, а також на фертильність покоління F1.

Дослідження ембріотоксичності

Дослідження не надали жодних доказів будь-якої ембріотоксичної або тератогенної дії ципрофлоксацину.

Перинатальний та постнатальний розвиток у щурів

Не було виявлено жодного впливу лікарський засібу на перинатальний або постнатальний розвиток тварин. На кінець періоду вирощування гістологічні дослідження не показали жодних ознак пошкодження суглобів у молодих тварин.

Мутагенність

Було проведено шість випробувань ципрофлоксацину на мутагенність in vitro.

Хоча два з восьми досліджень in vitro (таких як аналіз прямої мутації клітин лімфоми мишей /Mouse Lymphoma Cell Forward Mutation Assay та Аналіз репарації ДНК первинної культури гепатоцитів щурів/Rat Hepatocyte Primary Culture DNA Repair Assay), всі системи тестування in vivo, які охоплюють всі відповідні кінцеві точки, дали негативні результати.

Дослідження впливу на суглоби

Аналогічно іншим інгібіторам гірази, ципрофлоксацин може спричиняти пошкодження у великих, опорних суглобах молодих тварин.

Ступінь пошкодження хряща варіює залежно від віку, виду та дози; ступінь пошкодження може бути знижено шляхом зниження вагового навантаження на суглоби. Дослідження на дорослих тваринах (щурах, собаках) не виявили жодних ознак ушкодження хряща. У ході досліджень на молодих собаках породи бігль використання високих доз ципрофлоксацину (від 1,3 до 3,5 раза більших за терапевтичну дозу) виникали змін у суглобах після двох тижнів терапія, які залишалися і після п'яти місяців. У терапевтичних дозах впливу на суглоби не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Таблетки ципрофлоксацину пролонгованої дії створені таким чином, щоб вивільняти лікарську речовину повільніше порівняно з таблетками з негайним вивільненням.

Фармакокінетичний профіль ципрофлоксацину пролонгованої дії в дозі 500 мг, прийнятого 1раз на добу, порівнянний з фармакокінетичним профілем ципрофлоксацину з негайним вивільненням у дозі 250 мг, прийнятого 2 рази на добу, з точки зору порівнянних AUC протягом 24-годинного періоду дозування. Фармакокінетичний профіль ципрофлоксацину пролонгованої дії в дозі 1000 мг, прийнятого 1 раз на добу, порівнянний з фармакокінетичним профілем ципрофлоксацину з негайним вивільненням у дозі 500 мг, прийнятого 2 рази на добу, з точки зору порівнянних AUC протягом 24-годинного періоду дозування.

Співвідношення ФК-ФД показує, що ципрофлоксацин пролонгованої дії при застосуванні лікарський засібу в дозі 500 мг 1 раз на добу надає значення AUC для вищевказаної МІК (0,5 мкг/мл), порівнянні зі значеннями AUC для ципрофлоксацину одразуго вивільнення при застосуванні лікарський засібу в дозі 250 мг 2 рази на добу.

Співвідношення ФК-ФД показує, що ципрофлоксацин пролонгованої дії при застосуванні лікарський засібу в дозі 1000 мг 1 раз на добу надає значення AUC для вищевказаної МІК (1 мкг/мл), порівнянні зі значеннями AUC для ципрофлоксацину одразуго вивільнення при застосуванні лікарський засібу в дозі 500 мг 2 рази на добу.

Об’єм розподілу, розрахований для пероральновенної форми ципрофлоксацину, становить приблизно 2,1 – 2,7 л/кг. Дослідження пероральної та пероральновенної форм ципрофлоксацину продемонстрували здатність ципрофлоксацину проникати в різні тканини організму. Зв’язування ципрофлоксацину з білками сироватки крові становить від 20 % до 40 %, що навряд чи є достатньо високим, щоб призвести до значної взаємодії з іншими лікарськими засобами при зв’язуванні з білками.

У сечі людини були виявлені чотири метаболіти ципрофлоксацину. Ці метаболіти проявляють антимікробну активність, але менш активні, ніж незмінений ципрофлоксацин. Основними метаболітами є оксоципрофлоксацин (МЗ) і сульфоципрофлоксацин (М2), на кожен з яких припадає приблизно від 3 % до 8 % від загальної дози. Інші другорядні метаболіти – це десетиленципрофлоксацин (М1) і формілципрофлоксацин (М4). Відносна частка лікарський засібу і його метаболітів у сироватці крові узгоджується зі складом, що виявляється в сечі. Виведення цих метаболітів в основному завершується через 24 години після використання лікарський засібу.

Кінетика виведення ципрофлоксацину є подібною для таблеток ципрофлоксацину одразуго вивільнення і пролонгованої дії. У період досліджень, які порівнювали ципрофлоксацин пролонгованої дії з ципрофлоксацином одразуго вивільнення, приблизно 35 % перорально застосованої дози лікарський засібу виводилося з сечею у незміненому вигляді для обох лікарських форм. Нирковий кліренс ципрофлоксацину, який становить приблизно 300 мл/хв, перевищує нормальну швидкість клубочкової фільтрації 120 мл/хв. Таким чином, активна канальцієва секреція відіграє значну роль у виведенні ципрофлоксацину з організму. Одночасне використання пробенециду з ципрофлоксацином одразуго вивільнення призводить до зниження ниркового кліренсу ципрофлоксацину приблизно на 50 % і збільшення його концентрації в системному кровотоці на 50 %. Незважаючи на те, що концентрація ципрофлоксацину в жовчі в декілька разів вища, ніж сироваткові концентрації лікарський засібу після перорального використання таблетки з негайним вивільненням, тільки невелика кількість застосованої дози лікарський засібу виділяється з жовчю у незміненому вигляді. Додатково від 1 % до 2 % дози виводиться з жовчю у вигляді метаболітів. Приблизно від 20 % до 35 % ципрофлоксацину одразуго вивільнення при пероральному прийомі лікарський засібу виділяється з калом протягом 5 днів після прийому лікарський засібу. Це може бути результатом виведення лікарський засібу або з жовчю, або шляхом трансінтестинальної секреції.

Особливі групи хворих

Фармакокінетичні дослідження перорального використання таблеток ципрофлоксацину одразуго вивільнення (одноразової дози) і пероральновенного використання лікарський засібу (одноразової та багаторазових доз) вказують на те, що концентрації ципрофлоксацину вищі у хворих літнього віку (> 65 років) порівняно з дорослими молодшого віку. С_max збільшується на 16 – 40 %, а середня AUC збільшується приблизно на 30 %, що може бути принаймні частково пов’язано зі зниженням ниркового кліренсу у паієнтів літнього віку. Період напіввиведення лікарський засібу лише незначно (~20 %) подовжений у хворих літнього віку. Ці відмінності не є клінічно значущими.

У хворих зі зниженою функцією нирок період напіввиведення лікарський засібу дещо подовжений. Корекція дози лікарський засібу не потрібна для хворих з неускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, які отримують таблетки ципрофлоксацину пролонгованої дії в дозі 500 мг. При ускладненій інфекції сечовивідних шляхів і гострому неускладненому пієлонефриті, де доза 1000 мг є відповідною дозою, для хворих з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв дозу ципрофлоксацину пролонгованої дії слід зменшити до 500 мг кожні 24 години (ципрофлоксацин пролонгованої дії).

У ході досліджень у хворих зі стабільним хронічним цирозом печінки значних змін у фармакокінетиці ципрофлоксацину не спостерігалося. Проте кінетика ципрофлоксацину у хворих з гострою печінковою недостатністю не була повністю з’ясована.

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ипрофлоксацину.

Дорослі.

• Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для терапія негоспітальних пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами.
• Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами.
• Інфекції очей.
• Інфекції нирок та/або сечовивідних шляхів.
• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит.
• Інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею.
• Інфекції органів черевної порожнини (наприклад, інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт).
• Інфекції шкіри та м'яких тканин.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти.

Ципрофлоксацин можна призначати дітям тільки після уважної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

Терапія дітей у рамках клінічних досліджень проводили тільки за зазначеними нижче показаннями. Клінічний досвід використання ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Ципрофлоксацин можна використовувати дітям як лікарський засіб другої та третьої лінії для терапія ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (вік дітей, які одержували терапія у ході клінічних досліджень, становив від 1 до 17 років), а також для терапія легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (вік дітей, які одержували терапія у ході клінічних досліджень, становив від 5 до 17 років).

Інгаляційна форма сибірської виразки у дорослих та дітей.

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірської виразки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

*тільки за умови, якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

Лікарський засіб не слід використовувати за наявності гіперчутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину – або до інших лікарський засібів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарський засібу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі небажані ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережностю пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад севеламеру, лантану карбонату), сукральфатів або антацидів, а також лікарський засібів з великою буферною ємністю (наприклад таблеткок диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв‘язку з цим ципрофлоксацин слід вживати або за 1-2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих лікарський засібів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові, у т.ч. молочні засіби

Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію). Решта засібів із вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид

Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне використання медикаментів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації лікарський засібу у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося.

Омепразол

Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин

У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4-21 разів; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції. Тому одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Тому не рекомендується одночасне використання ципрофлоксацину і метотриксату.

Нестероїдні протизапальні засоби

Дослідження на тваринах показали, що комбіноване використання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних лікарський засібів (окрім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (двічі на тиждень).

Антагоністи вітаміну K

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період та одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Глібенкламід

В окремих випадках одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, які містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія).

Дулоксетин

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання дулоксетину та потужних інгібіторів ензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до підвищення AUC і С_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити ймовірність взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період та одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн

Дослідження з участю здорових добровольців показали, що одночасне використання медикаментів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, інгібітору ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до зниження кліренсу лідокаїну, який був введений пероральновенно, на 22 %. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного використання його з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл

У період досліджень з участю здорових добровольців було виявлено, що C_max та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального використання 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід обережно призначати ципрофлоксацин одночасно із силденафілом та уважно оцінювати співвідношення ризик-користь.

Агомелатин У ході клінічних досліджень було продеменстровано, що флувоксамін як потужний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 помітно інгібує метаболізм агомелатіну, що призводить до 60-кратного збільшення кількості агомелатіну. Незважаючи на те, що клінічні дані про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, відсутні, подібні ефекти можна очікувати при їх одночасному застосуванні.

Золпідем

Одночасне використання з ципрофлоксацином може підвищити рівень золпідему у крові, тому одночасне використання не рекомендується.

Слід уникати використання лікарський засібу пацієнтам, які мали серйозні небажані реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Терапія цих хворих ципрофлоксацином слід починати тільки за умови відсутності альтернативних варіантів терапія і після уважної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні небажані реакції

У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливають на різні системи організму, а іноді на декілька систем одразу (опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Використання лікарський засібу слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Для терапія тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції статевих шляхів

Інфекції статевих шляхів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється або відомо, що інфекції статевих шляхів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до лікарський засібу на основі результатів лабораторних досліджень.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна використовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Використання у людей грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Серцеві розлади

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Небажані реакції»). Слід обережно використовувати ципрофлоксацин із супутніми лікарський засібами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад з антиаритмічними лікарський засібами класу Ia або ІІІ), та хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад з пролонгацією QT в анамнезі, некоригованою гіпокаліємією).

Жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливими до медикаментів, що призводять до подовження інтервалу QTc. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів медикаментів на тривалість інтервалу QT.

Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих.

Аневризма та розшарування аорти

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у хворих літнього віку.

Таким чином, фторхінолони слід використовувати тільки після уважної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у хворих із позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризмою або у хворих з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, або при наявності факторів ризику або умов, що спричиняють аневризму і розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса–Данло, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, відомий атеросклероз).

За умови виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях або у спині пацієнтам слід порадити одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Діти

Як і інші лікарські засобі цієї групи, ципрофлоксацин може спричиняти артропатію опорних суглобів у молодих тварин.

Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям віком від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу у межах 7,2 % та 4,6 % для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані з використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Використання ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім терапія легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом (вік хворих 5 – 17 років), терапія ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E.coli (вік хворих 1 – 17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалися. Клінічний досвід використання ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користі-ризику, коли інше терапія застосувати не можна, або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювались у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід одразу повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. Іноді вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такомза умови прийом ципрофлоксацину потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія (терапія анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт

Про виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт з можливим летальним наслідком), яке вимагає одразуго терапія. У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати використання відповідної терапії (наприклад ванкоміцину перорально 4 x 250 мг/добу). Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися тимчасове збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у хворих з попереднім ушкодженням печінки.

Кістково-м’язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами і навіть упродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у хворих літнього віку, хворих із розладими функції нирок, хворих із трансплантацією цілісних органів та хворих, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) терапія лікарський засібом слід припинити, також слід розглянути альтернативне терапія. Пошкоджену кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Розлади зору

За умови якщо спостерігається послаблення зору або будь-який вплив на очі, потрібно проконсультуватися з лікарем.

Фоточутливість Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Нервова система

Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі розлади функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зниження інтенсивності церебрального кровообігу, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть вживати ципрофлоксацин тільки якщо очікувана користь переважає над можливим ризиком, оскільки такі хворі належать до групи ризику через ймовірні небажані реакції з боку центральної нервової системи.

Іноді небажані реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до загрозливого життю пацієнта стану. У такомза умови прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і одразу повідомити лікаря.

У хворих, які приймали ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або в комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають прояви невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитоку необоротних станів (див. розділ «Небажані реакції»).

Дизглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомляли про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, як правило, у хворих з діабетом, які проходили одночасне терапія пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Небажані реакції»).

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у хворих з розладим функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно з зазначеним у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Метотрексат.

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Шкіра і підшкірна клітковина

Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад реакцій, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром Р450

Відомо, що ципрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і лікарський засібів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих лікарський засібів у сироватці крові пов‘язане з пригніченням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може спричинити специфічні небажані ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у час вагітності з метою профілактика небажаних впливів на плід краще уникати використання ципрофлоксацину.

Період лактації. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через небажані реакції з боку центральної нервової системи (див. розділ «Небажані реакції»).

Потрібно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Режим дозування

Якщо не призначено інше, рекомендуються добові дози, зазначені у таблиці нижче.

Для дорослих

Додаткова інформація щодо окремих груп хворих

Діти

Для дітей за умови неможливості використання даної лікарської форми використовувати інші лікарські форми з відповідним дозуванням.

• Ускладнення муковісцидозу та бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.

Наявні клінічні і фармакокінетичні дані свідчать на користь використання ципрофлоксацину для терапія легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (вік хворих від 5 до 17 років), для терапія ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід використання тільки дітям віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 1 раз на добу (максимальна добова доза – 1500 мг ципрофлоксацину).

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит.

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 1 раз на добу, але не більше максимальної дози 750 мг.

Режим дозування для хворих літнього віку (> 65 років)

При лікуванні хворих літнього віку слід використовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину залежно від ступеня тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки

Дорослі

• Розлади функції нирок.
• При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг на добу.
• При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м² (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації в плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 500 мг на добу.
• Розлади функції нирок та гемодіаліз.
• При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг на добу.
• При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м² (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 500 мг на добу.
• Розлади функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:
• Пероральне використання ципрофлоксацину у формі таблеток пролонгованої дії, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка 500 мг ципрофлоксацину.
• Розлади функції печінки.
• Корекція дози не потрібна.

Немає досвіду використання лікарський засібу дітям з розладим функції нирок або печінки.

Спосіб використання

Таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини.

Таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, можна вживати незалежно від вживання їжі.

Прийом лікарський засібу натще прискорює засвоєння активної речовини. У такомза умови таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, не слід вживати одночасно із вживанням молочних засібів або напоїв, збагачених мінералами (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Проте кальцій, що має у складіся у раціоні, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

При тяжкому перебігу захворювання або через інші причини (наприклад, якщо хворий отримує ентеральне харчування) коли вживати таблетки ципрофлоксацину неможливо, рекомендується перейти на ін'єкційну форму ципрофлоксацину. Після використання ін’єкційної форми терапія можна продовжити із використанням таблеток ципрофлоксацину.

Тривалість терапія

Тривалість терапія визначає лікар залежно від тяжкості захворювання, клінічного перебігу хвороби та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати терапія протягом принаймні 2 днів після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів. Середня тривалість терапія становить:

• 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі;
• до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
• у хворих зі зниженим імунітетом терапія проводити протягом усього періоду

нейтропенії;

• при остеомієліті курс терапія може становити до 2 місяців;
• 7-14 днів при всіх інших інфекціях;
• загальна тривалість терапія легеневої сибірської виразки (після контакту) ципрофлоксацином (пероральновенно або перорально) становить 60 днів.

При інфекціях, спричинених стрептококами, терапія слід продовжувати як мінімум 10 днів для уникнення ризику розвитку пізніх ускладнень.

При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс терапія також повинен тривати щонайменше 10 днів.

Діти

• Ускладнення муковісцидозу

При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненому Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість терапія становить 10-14 днів.

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс терапія становить 10-21 днів.

Для терапія легеневої сибірської виразки (після контакту з бактеріями) співвідношення ризик-користь доводить, що використання ципрофлоксацину хворим дітям є доцільним.

Діти

Ципрофлоксацин можна використовувати дітям як лікарський засіб другої та третьої лінії для терапія ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (вік дітей, які одержували терапія у ході клінічних досліджень, становив від 1 до 17 років), а також для терапія легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (вік дітей, які одержували терапія у ході клінічних досліджень, становив від 5 до 17 років).

Ципрофлоксацин можна призначати тільки після уважної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

Терапія дітей у рамках клінічних досліджень проводили тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід використання ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Для дітей дану лікарську форму (таблетки пролонгованої дії) можна використовувати тільки за умови можливості дозування відповідно до маси тіла дитини.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводять при передозуванні, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

За умови передозування потрібно проводити симптоматичне терапія. Через ймовірне подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Інфекції та інвазії:

кандидоз – нечасто;

антибіотикоасоційований коліт – рідко, дуже рідко – з летальним наслідком.

З боку кровотворної і лімфатичної систем:

еозинофілія – нечасто;

лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз – рідко;

гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю), пригнічення кісткового мозку (що загрожує життю) – дуже рідко.

З боку імунної системи:

алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк – рідко;

анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби – дуже рідко.

Психічні розлади*:

психомоторна збудливість/тривожність – нечасто;

сплутаність свідомості і дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія (що може призводити до виникнення суїцидальних думок та поведінки), галюцинації – рідко;

психози – дуже рідко.

Манія, включаючи гіпоманію – частота не встановлена.

З боку нервової системи*:

головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку – нечасто;

парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго – рідко;

мігрень, розлади координації, розлади нюху, гіперестезія і пероральночерепна гіпертензія – дуже рідко;

периферична нейропатія та полінейропатія – частота невідома.

З боку органів зору*:

розлади зору (наприклад диплопія, візуальні аномалії, хроматопсія) – рідко;

розлади сприйняття кольорів – дуже рідко.

З боку органів чуття і лабіринтні розлади*:

дзвін у вухах, глухота – рідко;

розлади слуху – дуже рідко.

З боку серцево-судинної системи:

тахікардія – рідко;

вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність – рідко;

васкуліти – дуже рідко;

подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, двонаправлена шлуночкова тахікардія – частота невідома.

З боку системи дихання:

диспное (включаючи астматичні стани) – рідко.

З боку шлунково-кишкового тракту:

анорексія – нечасто;

нудота, діарея – часто;

блювання, гіркота у роті, біль в епігастрії, диспептичні розлади, метеоризм, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним наслідком) – нечасто;

панкреатит – дуже рідко.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія, гіпоглікемія (випадки гіпоглікемічної коми);

синдром розлади секреції антидіуретичного гормону,

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:

транзиторне підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія – нечасто;

розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний) – рідко;

некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) – дуже рідко.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

висипи (петехіальні, макульозні, уртикарні тощо), свербіж, кропив’янка – нечасто;

реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів – рідко;

петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз – дуже рідко.

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), DRESS-синдром з еозинофілією та системними проявами – частота не встановлена.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини*:

артралгії – нечасто;

міалгії, артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми – рідко;

м’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії – дуже рідко.

З боку сечовидільної системи:

розлади функції нирок – нечасто;

тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія – рідко.

З боку організму в цілому:

неспецифічний больовий синдром, загальне нездужання, слабкість, гарячка – нечасто;

набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз) – рідко;

розлади ходи – дуже рідко.

Відхилення лабораторних показників:

підвищення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, лужна фосфатаза), розлади функції печінки, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові – нечасто;

зміна показників протромбіну – рідко;

підвищення рівнів амілази і ліпази – дуже рідко.

*Ці реакції фіксувалися у період постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості використання»).

Інші: псевдопухлини мозку.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази крові; рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищені активності амілази, частота невідома – підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у хворих, які отримували антагоністи вітаміну К.

* У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливають на різні системи, а іноді на декілька систем одразу, та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатія, пов’язані з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, зору, смаку та запаху).

24 місяці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від вологи і недоступному для дітей місці.

5 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

За рецептом.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/

Sun Pharmaceutical Industries Limited.

1. Індастріал Ареа 3, Девас - 455001, Індія.

Industrial Area 3, Dewas, 455001, India.

2. с. Гангувала, Паонта Сахіб, Дістрікт Сірмоур, Хімачал Прадеш 173025, Індія/

V. Ganguwala, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh 173025, India.

Дата останнього перегляду.