Циклодол таблетки по 2 мг №40 (10х4)

діюча речовина: тригексифенідил;

1 таблетка містить тригексифенідилу гідрохлориду (у перерахунку на 100 % суху речовину) 2 мг або 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 2 мг та по 5 мг – круглої форми з плоскою поверхнею, зі скошеними краями та рискою, білого кольору.

Протипаркінсонічні лікарські засоби. Антихолінергічні засоби. Тригексифенідил. Код АТХ N04А А01.

Фармакодинаміка.

Циклодол – антихолінергічний лікарський засіб центральної дії, порушує зв’язки між допаміном та ацетилхоліном у центральній нервовій системі (ЦНС).

У центральній нервовій системі завдяки тригексифенідилу послаблюються холінергічні ефекти, зумовлені дефіцитом допаміну. Лікарський засіб чинить виражену центральну Н-холіноблокуючу, а також периферичну М-холіноблокуючу дію.

При паркінсонізмі Циклодол, як і інші холіноблокуючі лікарські засоби, зменшує тремор. Меншою мірою лікарський засіб впливає на ригідність мускулатури та брадикінезію. Унаслідок холіноблокуючої дії лікарського засобу зменшується салівація, потовиділення та сальність шкіри. Спазмолітична дія лікарського засобу також пов’язана з антихолінергічною активністю та прямим міотропним впливом.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо лікарський засіб швидко всмоктується, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення в середньому становить 6-10 годин. Немає даних щодо розподілу, зв’язування з білками плазми крові, метаболізму та кліренсу тригексифенідилу, зміни виведення лікарського засобу при порушеннях функції печінки та нирок (зокрема при гемодіалізі), про проникнення через плаценту та у грудне молоко.

Монотерапія та комбінована терапія (з леводопою) паркінсонізму різного походження.

Додатково для Циклодолу, таблетки по 5 мг: екстрапірамідні симптоми, спричинені нейролептиками або лікарськими засобами з подібним ефектом; хвороба Паркінсона; хвороба Літтла; спастичні паралічі, пов’язані з ураженням екстрапірамідної системи; у ряді випадків знижує тонус та поліпшує рухи при парезах пірамідного характеру.

• Підвищена чутливість до тригексифенідилу або до інших компонентів лікарського засобу;
• глаукома;
• затримка сечовипускання;
• гіпертрофія передміхурової залози з порушенням відтоку сечі, аденома передміхурової залози;
• стенозуючі захворювання шлунково-кишкового тракту (пілородуоденальний стеноз, ахалазія тощо);
• паралітичний ілеус, атонія кишечнику, атонічні запори, механічна кишкова непрохідність, мегаколон;
• тахіаритмія, зокрема фібриляція передсердь;
• кардіопатії в стадії декомпенсації.

Канабіноїди, барбітурати, опіати, алкоголь, інші депресанти ЦНС − можливі адитивні ефекти з тригексифенідилом, збільшення седативного ефекту. Існує можливість зловживань.

Фенотіазини (в т.ч. хлорпромазин), клозапін, антигістамінні лікарські засоби (в т.ч. дифенгідрамін, дипразин), дизопірамід, нефопам, амантадин: можливе посилення антихолінергічних побічних ефектів.

Інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти з антихолінергічними ефектами: через адитивні ефекти можливе посилення антихолінергічних ефектів тригексифенідилу, в т.ч. сухість у роті, утруднений початок сечовипускання, затримка сечі, нечіткість зору, гостра глаукома, запор, паралітична кишкова непрохідність, особливо у пацієнтів літнього віку. Антихолінергічні лікарські засоби потрібно використовувати з обережністю пацієнтам, які отримують трициклічні антидепресанти або інгібітори МАО. Якщо пацієнт вже отримує антидепресанти, використання тригексифенідилу слід розпочинати зі зниженої дози, а стан пацієнта потрібно регулярно моніторувати.

Транквілізатори: підвищується ризик розвитку пізньої дискінезії при їх застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами, тому призначення антихолінергічних лікарських засобів, таких як тригексифенідил, для профілактики медикаментозно індукованого паркінсонізму під час терапії транквілізаторами не рекомендовано. Дискінезія, спричинена застосуванням транквілізаторів, посилюється при одночасному прийомі тригексифенідилу.

Метоклопрамід, домперидон: тригексифенідил послаблює ефекти цих лікарських засобів на шлунково-кишковий тракт.

Інші протипаркінсонічні лікарські засоби (наприклад, леводопа): абсорбція леводопи та її системні концентрації можуть бути знижені при застосуванні з тригексифенідилом, тому слід відрегулювати її дозування; оскільки така комбінація може посилювати медикаментозно індуковані дискінезії, особливо на початку лікування, звичайну дозу тригексифенідилу або леводопи можливо слід зменшувати при сумісній терапії.

Парасимпатоміметики: ефекти тригексифенідилу можуть бути антагоністичними ефектам парасимпатоміметиків.

Антиаритмічні антихолінергічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин): посилення антихолінергічного впливу на серцеву діяльність (гальмування атріовентрикулярної провідності).

Резерпін: протипаркінсонічна дія тригексифенідилу зменшується, що призводить до посилення синдрому паркінсонізму.

Оскільки використання тригексифенідилу може, в деяких випадках, призначатися на невизначено тривалий термін, пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом впродовж всього періоду використання.

Слід пам’ятати, що при різкій відміні, різкому зниженні дози лікарського засобу можливе загострення симптомів паркінсонізму, розвиток потенційно летального нейролептичного злоякісного синдрому [гіперпірексія, м’язова ригідність, зміна психічного статусу, прояви вегетативної дисфункції (коливання артеріального тиску, діафорез, тахікардія, серцева аритмія)]. Тому, за винятком випадків відміни за життєвими показаннями, різкого припинення використання лікарського засобу потрібно уникати.

Потрібно пам’ятати, що у пацієнта до лікарського засобу може виникати медикаментозна залежність, що тригексифенідил може бути предметом зловживання через його ейфоричні та/або галюциногенні властивості, зазвичай при прийомі в дозах, вищих за рекомендовані.

До початку прийому тригексифенідилу пацієнтам бажано провести гоніоскопію та надалі впродовж лікування лікарським засобом ретельно контролювати внутрішньоочний тиск, оскільки використання антихолінергічних лікарських засобів може викликати розвиток закритокутової глаукоми, підвищення внутрішньоочного тиску та сліпоту. Якщо під час терапії виникає нечіткість зору, слід обов’язково розглянути можливість діагнозу закритокутової глаукоми.

Оскільки антихолінергічні лікарські засоби можуть спричиняти такі психічні симптоми, як сплутаність свідомості, марення і галюцинації, тригексифенідил потрібно використовувати з особливою обережністю пацієнтам похилого віку. Для пацієнтів віком від 60 років підбір дози потрібно здійснювати особливо ретельно (існує великий ризик підвищеної чутливості та розвитку побічних реакцій). Використання удвічі меншої дози зазвичай є достатнім для одержання очікуваного ефекту.

Тригексифенідил може спровокувати або посилити симптоми пізньої дискінезії, тому не рекомендовано його використовувати пацієнтам з пізньою дискінезією, якщо вони не мають супутньої хвороби Паркінсона.

Використання тригексифенідилу було пов’язане з клінічним погіршенням перебігу міастенії, тому використання лікарського засобу потрібно уникати або використовувати з великою обережністю пацієнтам з міастенією.

Тригексифенідил також слід з обережністю призначати:

• за потреби одночасного використання з іншими холінолітичними лікарськими засобами; потрібно уникати поєднання двох антихолінергічних протипаркінсонічних лікарських засобів, оскільки це може призвести до збільшення побічних ефектів без збільшення терапевтичної ефективності;
• пацієнтам із психоневрологічними захворюваннями, вегетативною нейропатією (можливе посилення симптомів захворювання);
• при гіпертрофії передміхурової залози без порушення відтоку сечі;
• при захворюваннях, які можуть ускладнюватися тахікардією, зокрема при артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, атеросклерозі, гіпертиреозі;
• при підвищеній температурі навколишнього середовища, зокрема на робочому місті (ризик теплового удару унаслідок пригнічення активності потових залоз); при гіпертермії, особливо в осіб літнього віку, ослаблених пацієнтів − можливе посилення гіпертермії;
• при виражених порушеннях функції печінки, тяжких захворюваннях нирок (ризик розвитку побічних ефектів унаслідок зниження виведення лікарського засобу);
• хворим на хронічний алкоголізм.

При тривалому лікуванні інтенсивність небажаних реакцій, зумовлених антихолінергічною активністю тригексифенідилу, значно зменшується.

Пацієнтам з порушеннями толерантності до вуглеводів, такими як вроджена галактоземія, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, лактазна недостатність, не показане використання лікарського засобу через вміст у ньому лактози.

Не рекомендовано перевищувати рекомендовані дози лікарського засобу. При застосуванні лікарського засобу слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Використання у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб не використовувати у період вагітності.

Оскільки немає даних про екскрецію тригексифенідилу в грудне молоко, за потреби використання лікарського засобу годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами, оскільки знижується здатність до концентрації уваги та уповільнюються психомоторні реакції.

Дозу препарата потрібно підбирати індивідуально, починаючи з найнижчої, підвищуючи її до мінімальної ефективної.

При синдромах паркінсонізму початкова доза становить 1 мг тригексифенідилу гідрохлориду на добу (для дозування 1 мг лікарський засіб Циклодол не використовують). Кожні 3-5 днів цю дозу поступово підвищувати на 1-2 мг на добу до отримання оптимального лікувального ефекту. Підтримуюча доза становить 6-16 мг на добу, розподілена на 3-5 прийомів. Максимальна добова доза – 20 мг.

З метою лікування екстрапірамідних розладів, пов’язаних із прийомом лікарських засобів, призначати по 2-16 мг тригексифенідилу гідрохлориду на добу, залежно від тяжкості симптомів. Максимальна добова доза – 20 мг.

При антихолінергічній терапії інших екстрапірамідних розладів дозу препарата потрібно регулювати поступово, підвищуючи кожного дня початкову дозу 2 мг тригексифенідилу гідрохлориду до мінімально ефективної підтримуючої дози, яка може перевищувати ту максимальну кількість, що призначають при інших показаннях. Максимальна добова доза становить 50 мг.

Дітям віком від 5 до 17 років Циклодол призначений тільки з метою лікування екстрапірамідних дистоній. Максимальна добова доза – 40 мг тригексифенідилу гідрохлориду.

Прийом лікарського засобу не залежить від часу вживання їжі. Таблетку рекомендовано запивати достатньою кількістю рідини (150-200 мл). При гіперсалівації, яка спостерігалася перед початком лікування, тригексифенідил потрібно приймати після їди. При розвитку в процесі лікування сухості слизової оболонки рота Циклодол призначати до їди (якщо при цьому не виникає нудота).

Завершувати лікування слід поступово, знижуючи дозу тригексифенідилу впродовж 1-2 тижнів до його повної відміни. Різка відміна лікарського засобу може призвести до раптового погіршення стану пацієнта за рахунок загострення симптомів захворювання.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально в кожному разі.

Діти.

Лікарський засіб використовувати дітям віком від 5 років тільки з метою лікування екстрапірамідних дистоній.

Використання тригексифенідилу у високих дозах може призвести до небезпечних отруєнь.

Симптоми. Прояви інтоксикації антихолінергічними лікарськими засобами включають гіперемію обличчя, сухість шкіри та слизових оболонок, розширення зіниць, параліч акомодації, порушення ковтання, підвищення температури тіла, артеріальну гіпертензію, порушення серцевого ритму (в т.ч. тахікардію), прискорене дихання, нудоту, блювання. Можуть з’явитися висипання на обличчі та/або верхній частині тулуба. Проявами тяжкої інтоксикації є загальна м’язова слабкість, порушення сечовипускання, зниження перистальтики кишечнику.

Симптоми подразнення ЦНС включають делірій, дезорієнтацію, неспокій, галюцинації, інкогерентність, сплутаність (втрату) свідомості, збудження, гіперактивність, атаксію, параноїдальні реакції, агресивність, іноді судоми. Можливе прогресування до депресії ЦНС, серцево-судинної, дихальної недостатності, коми, летального наслідку.

Лікування слід починати якомога швидше, потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів. Гемодіаліз та гемоперфузія показані лише впродовж перших годин після отруєння. Антиаритмічні лікарські засоби не рекомендуються у разі виникнення аритмій. Можливе введення діазепаму для контролю збудження і судом, але слід враховувати ризик депресії центральної нервової системи. Слід компенсувати гіпоксію та ацидоз. Використання бікарбонату або лактату натрію необхідне для ліквідації ускладнень з боку серцево-судинної системи.

Фізостигмін використовувати для терапії різних симптомів інтоксикації (делірію, коми, екстрапірамідних розладів), тахіаритмії, частих шлуночкових екстрасистол, різних блокад. Інфузійно вводити 2-8 мг фізостигміну під ЕКГ-моніторингом. У разі передозування фізостигміну (час напіввиведення 20-40 хвилин) лікарським засобом вибору є атропін, 0,5 мг якого здатні протидіяти 1 мг фізостигміну.

Нервова система та психічні розлади: слабкість, головний біль, запаморочення, порушення сну, в т.ч. сонливість, дратівливість, нудота, блювання. Можливе загострення міастенії.

При дозах, вищих за рекомендовані, або при підвищеній чутливості можливі неспокій, нервозність, збудження, ейфорія, когнітивні дисфункції, зокрема сплутаність свідомості, порушення миттєвої та короткочасної пам’яті, безсоння, марення, галюцинації, параноїдальні реакції, особливо в осіб літнього віку і пацієнтів з атеросклерозом.

Повідомлялося про випадки дискінезії у вигляді мимовільних хореєподібних рухів обличчя, губ, тіла, кінцівок (особливо у пацієнтів, які приймають лікарські засоби леводопи). Розвиток психічних розладів може вимагати припинення лікування. Були повідомлення про випадки зловживання тригексифенідилом через його ейфоричні та галюциногенні властивості.

Ефекти, зумовлені антихолінергічною активністю: сухість шкіри та слизових оболонок, у т.ч. слизової оболонки ротової порожнини з можливим розвитком дисфагії, відчуття спраги, знижене потовиділення, гіпертермія, припливи, тахікардія, зменшення бронхіальної секреції, запор, порушення сечовипускання, в т.ч. утруднений початок сечовипускання, затримка сечі. Можливі порушення акомодації (в т.ч. циклоплегія), мідріаз, порушення (нечіткість) зору, фотофобія, підвищення внутрішньоочного тиску, розвиток закритокутової глаукоми (в деяких випадках зі сліпотою).

Повідомлялося про випадки парадоксальної синусової брадикардії, ізольовані випадки гнійного паротиту, вторинного по відношенню до надмірної сухості у роті, дилатації товстої кишки, кишкової непрохідності.

Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі.

При різкій відміні лікування повідомлялося про загострення симптомів паркінсонізму, про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому.

У педіатричній практиці були зареєстровані такі побічні реакції: гіперкінезія, психози, порушення пам’яті, зниження ваги, неспокій, хорея, порушення сну.

Більшість цих симптомів минають впродовж лікування або усуваються зі зменшенням дози або збільшенням інтервалів між прийомами лікарського засобу.

5 років. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки по 2 мг: по 10 таблеток в блистере, по 4 блистера в пачке.

Таблетки по 5 мг: по 10 таблеток в блистере, по 4 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

За рецептом.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.