Ципрофлоксацин-Астрафарм таблетки, в/плів. обол. по 500 мг №10 (10х1)

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі ципрофлоксацину 500 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кросповідон,

кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; покриття: гіпромелоза; поліетиленгліколь 6000; титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору, з рискою на одному боці.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними для багатьох процесів життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці крові (C_max) та мінімальної інгібіторної концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) і МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що є наслідком вищевказаного, буває різною. Одиничні мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності, як непроникність та/або ефлюксний насос, можуть мати різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі in vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa), та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Таблиця 1

¹ Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають стосуватися терапії із використанням високих доз.

* Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»).

Доклінічні дані з безпеки.

Доклінічні дані не проявляють особливої небезпеки для людини на основі загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або резасібивної токсичності.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального використання таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг або 500 мг, або 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1-2 години.

Одноразова доза 100‑750 мг призводила до дозозалежної максимальної сироваткової концентрації в діапазоні 0,56-3,7 мг/л. Сироваткова концентрація зростає пропорційно при дозі до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність лікарський засібу становить 70-80 %. За умови використання перорально 500 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин загальна площа під кривою концентрація/час була еквівалентною такій після пероральновенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл.

Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та у тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація.

Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб з нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.

Таблиця 2

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється, у першу чергу, трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високій концентрації присутній у жовчі.

Діти.

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У ході досліджень з участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У дітей віком до 1 року з тяжким сепсисом показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після одногодинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання – від 50 до 80 %.

Для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакологічна дія» та «Особливості використання»). Перед початком терапії потрібно звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину. Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень (при загостренні ХОЗЛ ципрофлоксацин слід використовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для терапія цих інфекцій);
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• негоспітальна пневмонія.

Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.

Інфекції сечового тракту:

• неускладнений гострий цистит.

При неускладненому гострому циститі ципрофлоксацин слід використовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для терапія таких інфекцій;

гострий пієлонефрит;

ускладнені інфекції сечового тракту;

бактеріальний простатит.

Інфекційні ураження статевої системи:

• гонококовий уретрит і цервіцит, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхоепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).

Інтраабдомінальні інфекції.

Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.

Інфекції кісток та суглобів.

• Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна використовувати для терапії хворих із нейтропенією, якщо існує підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa) у хворих із кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лікар, який має досвід терапія кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакодинаміка» і «Особливості використання»).

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до інших медикаментів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарський засібу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі небажані ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові (див. розділ «Особливості використання»).

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихолітики) (див. розділ «Особливості використання»).

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони і мінеральні добавки (наприклад кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатозв’язуючих полімерів (наприклад севеламеру або карбонату лантану), сукральфатів або антацидів, а також лікарський засібів з великою буферною ємністю (таких як диданозин у таблетках), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід вживати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих лікарський засібів. Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові, у т. ч. молочні засіби.

Кальцій у складі харчових засібів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), в результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти.

Тизанідин.

Тизанідин не можна використовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). Відомо, що при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину збільшується концентрація тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом, тому їх одночасне використання не рекомендується (див. розділ «Особливості використання»).

Теофілін.

Одночасне використання ципрофлоксацину і теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю та навіть мати летальний наслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та за умови потрібності знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину.

Після одночасного використання ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомляли про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період та одразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин.

Повідомляли, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол.

Існують дані, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових добровольців одночасне використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями, при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів.

Клозапін.

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл.

C_max і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального використання 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2, помітно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-разового збільшення впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні (див. розділ «Особливості використання. Цитохром Р450»).

Золпідем

Одночасне використання ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему в крові, тому одночасне використання не рекомендується.

Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, які раніше мали серйозні небажані реакції при застосуванні лікарський засібів, що містять хінолон або фторхінолон (див. розділ «Небажані реакції»). Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід розпочинати тільки за умови відсутності альтернативних видів терапія та після уважної оцінки співвідношення користь/ризик (див. розділ «Коли не застосовують»).

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Тяжкі та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для терапія вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Ципрофлоксацин слід використовувати для терапія гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами), за винятком клінічних ситуацій, коли виключена наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. За умови призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна використовувати при неускладненому циститі жінкам у передклімактеричному періоді, є менш ефективними, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Використання пацієнтам грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Діти

Використання ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом терапія дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n=335, середній вік = 6,3 року; група порівняння: n=349, середній вік = 6,2 року; віковий діапазон – від 1 до 17 років), показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу у межах 7,2 % та 4,6 % для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, пов’язаних із використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні дослідження було включено дітей віком 5-17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту із використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали використання ципрофлоксацину дітям віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Тому до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), про що слід одразу повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такомза умови прийом ципрофлоксацину потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія (терапія анафілактичного шоку).

Кістково-м’язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із використанням хінолонів, в анамнезі. Попри це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожиль

При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, навіть у перші 48 годин терапія. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення терапія ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у хворих літнього віку або у хворих, які одночасно застосовують кортикостероїди (див. розділ «Небажані реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс через ймовірне загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Небажані реакції»).

Розлади зору

При погіршені зору або при будь-якому відчутному впливі на очі слід одразу звернутися до лікаря.

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Центральна нервова система.

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»). Навіть після першого використання ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках використання ципрофлоксацину слід припинити.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні небажані реакції

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років) інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття).

Використання ципрофлоксацину слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції, а пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Периферична нейропатія

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, повідомляли про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестенії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід поінформувати свого лікаря перед продовженням терапія, якщо розвиваються прояви нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ «Небажані реакції»).

Серцеві розлади.

Слід обережно використовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть проявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують QTc. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, цим групам хворих (див. розділи «Спосіб використання та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Небажані реакції», «Надмірне застосування»).

Гіпоглікемія.

Як і за умови з іншими фторхінолонами, при застосуванні ципрофлоксацину можлива зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії ципрофлоксацином дисглікемія частіше може виникати у хворих літнього віку та хворих з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарський засібами (наприклад, лікарський засібами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні ципрофлоксацину у таких хворих зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Потрібно інформувати хворих про прояви гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, посилення апетиту, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, потрібно одразу припинити терапія ципрофлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні терапія ципрофлоксацином у хворих літнього віку та у хворих із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові (див. розділ «Небажані реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомляли про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Небажані реакції»), що спостерігалися зазвичай у хворих із цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним лікарський засібом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельний контроль рівня глюкози у крові.

Шлунково-кишковий тракт.

Виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю, з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках використання ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати відповідну терапію. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомляли про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, пацієнтам з розладим функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно з зазначеними у розділі «Спосіб використання та дози» рекомендаціями, щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне використання ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат.

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Аневризма та дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана серця

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у хворих літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після використання фторхінолонів. Повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Отже, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів терапія хворих із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у хворих з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапану, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов

• як і для аневризми та дисекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, розлади сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит, ) або додатково
• при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звертатися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-неонатальної токсичності. У час вагітності з метою профілактика небажаних впливів на плід слід уникати використання ципрофлоксацину.

У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів плода/новонароджених.

Період лактації. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Небажані реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей та підлітків – відповідно до маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати використання вищих доз ципрофлоксацину та одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів.

Терапія деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі пацієнти.

Таблиця 3

Діти

Таблиця 4

*Використовувати лікарський засіби ципрофлоксацину у відповідному дозуванні.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Ниркова та печінкова недостатність.

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для хворих із порушеною нирковою функцією

Таблиця 5

Немає потреби змінювати дозування ципрофлоксацину пацієнтам з печінковою недостатністю.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводили.

Спосіб використання.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запивати рідиною. Їх можна вживати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна вживати разом із молочними засібами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або за умови нездатності пацієнта вживати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію із пероральновенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Використання ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин.

Терапія дітей ципрофлоксацином потрібно розпочинати тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомляли також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і в разі потрібності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

За умови передозування потрібно проводити симптоматичне терапія. Через ймовірне подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторингу.

Найчастіше повідомляли про такі небажані реакції як нудота та діарея.

Дані про небажані реакції на ципрофлоксацин, отримані у процесі клінічних досліджень та

постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та пероральновенного шляхів використання ципрофлоксацину.

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові суперінфекції.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя)¹, реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).

З боку метаболізму та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія¹; частота невідома – гіпоглікемічна кома¹.

З боку психіки^{1, 2}нечасто – психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості і дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості використання»), галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства)¹; частота невідома – манія, гіпоманія.

З боку нервової системи^{1, 2}нечасто – головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку; рідко – парестезія, дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус)¹, вертиго; дуже рідко – мігрень, розлади координації, розлади ходи, розлади нюхового нерва, пероральночерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку; частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія¹.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм; рідко – антибіотико-асоційована діарея, включаючи псевдомембранозний коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком)¹; дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівнів трансаміназ плазми крові та білірубіну; рідко – розлади функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит; дуже рідко – некроз печінки (дуже рідко може прогресувати до печінкової недостатності, що загрожує життю)¹.

З боку органів зору^{1, 2}рідко – розлади зору (наприклад, диплопія); дуже рідко – розлади кольорового сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту^{1, 2}рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи^{1, 3} рідко – тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко – васкуліт; частота невідома – шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsades de pointes)^{1, 4}.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: рідко – диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка; рідко – реакції фоточутливості¹; дуже рідко – петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю); частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини^{1, 2} нечасто – м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгія; рідко – міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів; дуже рідко – м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллового)¹, загострення симптомів міастенії гравіс¹

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – розлади функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалурія¹, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення^{1, 2}нечасто – астенія, гарячка; рідко – набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: нечасто – підвищення активності лужної фосфатази крові; рідко –підвищення активності амілази; частота невідома – підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) (у хворих, які отримують терапія антагоністами вітаміну К).

¹Див. розділ «Особливості використання».

²Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи органів (у тому числі такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, розлади зору, смаку та запаху), пов’язаних із використанням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів.

³У хворих, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості використання»).

⁴Ці реакції фіксувалися у період постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT.

Діти

Частота випадків артропатії, зазначена вище, грунтується на даних, одержаних у ході досліджень з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при використання цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https / aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в коробці з картону.

За рецептом.

ТОВ «АстраФарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.