Ципрофлоксацин розчин д/інф. 2 мг/мл по 100 мл у пляш.

діюча речовина: ципрофлоксацину гідрохлорид (ciprofloxacin hydrochloride);

1 мл розчину має у складі ципрофлоксацину гідрохлорид 2,220 мг (у перерахунку на ципрофлоксацин 2 мг);

додаткові компоненти: натрію хлорид, натрію лактату розчин, динатрію едетат, хлористоводнева кислота концентрована^*, вода для ін’єкцій.

* Для доведення рН лікарський засібу до регламентних значень.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або зеленувато-жовтий розчин.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ефективність засобу переважно залежить від максимальної концентрації лікарський засібу у сироватці крові (C_max) і мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від співвідношення між площею під кривою «концентрація – час» (AUC) і МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох або всіх активних речовин класу.

Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний бар’єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксної помпи, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Відзначалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні — від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

¹ Staphylococcus spp. — контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із використанням високих доз.

* Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Їх використовують тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральновенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При пероральновенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.

При порівнянні параметрів фармакокінетики при пероральновенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.

Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) після 60-хвилинної пероральновенної інфузії 200 мг ципрофлоксацину і після перорального введення 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була подібною.

60-хвилинна пероральновенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була біоеквівалентною пероральній дозі 500 мг кожні 12 годин відносно AUC.

При пероральновенному введенні 400 мг протягом 60 хвилин кожні 12 годин показник C_max був аналогічний при прийомі пероральної форми у дозі 750 мг.

При пероральновенному введенні 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні 8 годин показник AUC був аналогічний даному показнику при пероральному прийомі 750 мг кожні 12 годин.

Розподіл

Ступінь зв’язування ципрофлоксацину з білками низький (20‒30 %). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; об’єм розподілу у стаціонарному стані значний — 2–3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні лікарський засібу у плазмі крові.

Біотрансформація

Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (МЗ) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою — з фекаліями.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс організму — 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.

Позаренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1 % від дози виводиться з жовчю. Ципрофлоксацин у високих концентраціях має у складіся в жовчі.

Діти

Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.

У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося.

У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6‒8,3 мг/л) після 1-годинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7‒11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8‒32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11‒ 23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах.

Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4‒5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання — від 50 % до 80 %.

Ципрофлоксацин показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. також розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• негоспітальна пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечового тракту:
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит.
• Інфекційні ураження статевої системи:
• орхоепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.
• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, терапія діареї мандрівника).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Злоякісний зовнішній отит.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лікар, який має досвід терапія кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. також розділи «Особливості використання» і «Фармакологічна дія»).

* Тільки за умови якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

• Гіперчутливість до діючої речовини, до інших лікарський засібів групи хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив інших медикаментів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості використання»).

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання медикаментів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон — 4‒21 раз; збільшення показника AUC — у 10 разів, діапазон — 6‒24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості використання»).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну в плазмі крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у хворих, які отримували антибактеріальні лікарський засіби, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин

Клінічні дослідження показали, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових осіб супутнє використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і пероральновенних медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу зростали приблизно у два рази у здорових добровольців після перорального використання 50 мг силденафілу та супутнього використання 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення користь/ризик.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 суттєво інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні (див. розділ «Особливості використання. Цитохром Р450»).

Золпідем

Сумісне використання ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові. Одночасне призначення не рекомендується.

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, в анамнезі яких є серйозні небажані реакції, пов’язані з прийомом хінолоно- та фторхінолоновмісних медикаментів (див. розділ «Небажані реакції»). Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід починати тільки в томза умови, якщо немає альтернативних варіантів терапія і після уважної оцінки співвідношення користь/ризик (див. також розділ «Коли не застосовують»).

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. В таких випадках ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включно з Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними лікарський засібами (наприклад, з цефалоспоринами), за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Ймовірність використання людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Діти та підлітки

Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані з використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні випробування було включено дітей та підлітків віком 5–17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту з використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

У клінічних дослідженнях оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1–17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювали у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід — обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних лікарський засібів, у тому числі і при застосуванні лікарський засібу Ципрофлоксацин. Терапія антибактеріальними лікарський засібами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про ймовірність виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх хворих з діареєю після використання антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом двох місяців після введення антибактеріальних лікарський засібів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, використання антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, потрібно буде припинити.

Залежно від клінічних даних потрібно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових лікарський засібів, застосувати антибактеріальні лікарський засіби, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Гіперчутливість (гіперчутливість)

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), про що слід одразу повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У такомза умови введення ципрофлоксацину потрібно зупинити і одразу провести медикаментозне терапія.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серйозні небажані реакції

Повідомляли про розвиток дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих, потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову і психічну системи, органи чуття), у хворих, які отримували хінолони або фторхінолони, незалежно від їхнього віку та наявності факторів ризику. При появі перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції слід одразу припинити прийом ципрофлоксацину і звернутися до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожилля

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме — за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (особливо ахіллового), іноді двобічний, можуть виникнути протягом 48 годин від початку терапія хінолонами та фторхінолонами, часом навіть протягом декількох місяців після закінчення терапія ципрофлоксацином (див. розділ «Небажані реакції»). Ризик розвитку тендиніту і розриву сухожилля підвищений у хворих літнього віку, хворих з нирковою недостатністю, хворих після трансплантації паренхіматозних органів та у хворих, які одночасно приймають кортикостероїди. Слід уникати супутнього використання кортикостероїдів і фторхінолонів. За умови появи перших ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк або запалення суглобів) терапія ципрофлоксацином слід одразу припинити і розглянути альтернативне терапія. Уражену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, забезпечити іммобілізацію). Кортикостероїди не слід використовувати, якщо з’являються прояви тендинопатії.

Пацієнти з myasthenia gravis

Через ризик загострення симптомів ципрофлоксацин слід обережно використовувати пацієнтам із myasthenia gravis (див. розділ «Небажані реакції»).

Аневризма аорти і дисекція (розшарування стінки) аорти та регургітація/ недостатність клапана серця

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик розвитку аневризми аорти і розшарування стінки аорти, особливо у хворих літнього віку, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після використання фторхінолонів. Повідомляли про випадки аневризми аорти і розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (включно з летальними випадками), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Таким чином, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам із обтяженим сімейним анамнезом (наявність аневризми або вродженої вади розвитку клапанів серця), пацієнтам із діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням стінки аорти, або захворюванням клапанів серця, або при наявності інших факторів ризику, а саме:

• фактори ризику розвитку як аневризми аорти та розшарування стінки аорти, так і регургітації/недостатності клапана серця: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику розвитку аневризми аорти та розшарування стінки аорти: судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику розвитку регургітації/недостатності клапана серця: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми аорти і розшарування стінки аорти та її розриву підвищений у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудній клітці або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звертатися за медичною допомогою за умови виникнення задишки, нападу прискореного серцебиття або набряку живота чи нижніх кінцівок.

Розлади зору

Якщо при прийомі лікарського засобу виникають будь-які розлади зору або небажані реакції з боку органів зору, слід одразу звернутися до офтальмолога (див. розділ «Небажані реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Судоми

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із розладами центральної нервової системи (ЦНС), які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припинити (див. розділ «Небажані реакції»).

Периферична невропатія

Зафіксовано випадки сенсорної або сенсомоторної поліневропатії у хворих, які приймали хінолони чи фторхінолони, що призводила до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які отримують ципрофлоксацин, слід проінформувати свого лікаря перед продовженням терапія, якщо наявні прояви невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, оніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Небажані реакції»).

Психотичні реакції

Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати відповідних заходів.

Серцеві розлади

Слід обережно використовувати фторхінолони, включно з ципрофлоксацином, пацієнтам із факторами ризику подовження інтервалу QТ, такими як:

• вроджений синдром подовженого інтервалу QT;
• супутнє використання медикаментів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• нескорегований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• захворювання серця, (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до медикаментів, що подовжують інтервал QT. У зв’язку з цим потрібно обережно використовувати фторхінолони, включно з ципрофлоксацином, пацієнтам цих груп (див. розділи «Спосіб використання та дози. Пацієнти літнього віку», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Надмірне застосування», «Небажані реакції»).

Коливання рівня глюкози у крові

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомляли про коливання рівня глюкози у крові, включно з випадками гіперглікемії та гіпоглікемії, особливо у хворих літнього віку, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У хворих, хворих на цукровий діабет, рекомендується уважно контролювати рівень глюкози у крові (див. розділ «Небажані реакції»).

Шлунково-кишковий тракт

За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, антибіотикоасоційований коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає одразуго терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати використання відповідної терапії. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система

Повідомляли про кристалурію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі нирками, потрібно проводити корекцію дози для хворих з розладими функції нирок (як описано у розділі «Спосіб використання та дози») з метою уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії, з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виникнення резистентності до ципрофлоксацину у бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину, агомелатину). Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

Повідомляли про реакції у місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає, якщо тривалість введення становить 30 хвилин або менше. Реакції можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після закінчення інфузії. Подальше пероральновенне введення не протипоказане, якщо реакції не повторюються або не стають інтенсивнішими.

Вміст натрію

Цей лікарський засіб має у складі натрій у таких кількостях (на 1 пляшку): 354 мг (200 мг / 100 мл), 708,1 мг (400 мг / 200 мл), що еквівалентно відповідно 17,7 % та 35,4 % від рекомендуєтьсяї ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію 2 г для дорослої людини. Максимальна добова доза цього засібу еквівалентна 108 % рекомендуєтьсяї ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію. Ципрофлоксацин вважається засібом з високим вмістом натрію. Це слід особливо брати до уваги, якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом солі, тобто коли споживання пацієнтом натрію викликає занепокоєння з медичної точки зору (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом та ін.).

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, що були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому у час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період лактації

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може спричиняти реакції з боку ЦНС. У зв’язку з цим здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Дозування

Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків — відповідно від маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Терапія ципрофлоксацином після початкового використання його пероральновенної форми може бути завершене використанням пероральної форми за умови прийнятності такого терапія для конкретного пацієнта. Перехід від початкового пероральновенного введення до перорального прийому потрібно здійснити якнайшвидше.

В тяжких випадках або коли пацієнт не може вживати пероральні форми лікарського засобу (наприклад, пацієнт знаходиться на ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати і продовжувати терапія пероральновенною формою ципрофлоксацину доти, поки не стане можливим перехід на пероральну форму.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих з нейтропенією та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.

Дорослі

Діти

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку слід призначати дози залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Пацієнти з розладим функції нирок або печінки

Рекомендовані початкова і підтримувальна дози для хворих з розладим функції нирок

Для хворих з розладим функції печінки корегування дози не потрібне.

Режим дозування при розладих функції нирок або печінки у дітей не вивчали.

Спосіб використання

Перед використанням розчин потрібно оглянути. При низькій температурі у розчині може утворюватися осад, який знову розчиняється при кімнатній температурі (15–25 °C). Перед використанням лікарський засіб слід збовтати. Використовувати тільки прозорий розчин. Лікарський засіб слід використовувати одразу після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати.

При денному світлі повна ефективність розчину гарантується протягом 3 днів.

Ципрофлоксацин вводити шляхом пероральновенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих хворих тривалість інфузії становить 60 хвилин для лікарський засібу «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що має у складі 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для лікарський засібу «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що має у складі 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта і зменшити ризик венозного подразнення.

Розчин для інфузій вводиться або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.

Сумісність з іншими розчинами

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, лактатним розчином Рінгера, 5 % та 10 % розчином глюкози, 5 % та 10 % розчином фруктози. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Діти.

Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати дітям для терапія інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».

Повідомляли, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарського засобу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, розлади функції нирок і печінки, а також кристалурію та гематурію. Повідомляли також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні (наприклад, спорожнення шлунку з наступним введенням активованого вугілля), рекомендується контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

За умови передозування потрібно провести симптоматичне терапія. Потрібно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може подовжуватися.

Найчастіше повідомляли про такі небажані реакції на лікарський засіб, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і реакції у місці введення.

Дані про небажані реакції на ципрофлоксацин, отримані у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані щодо перорального та пероральновенного шляхів використання ципрофлоксацину.

Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних).

Інфекції та інвазії

Нечасто: грибкові суперінфекції.

Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія.

Дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

Розлади з боку імунної системи

Рідко: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості використання»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Ендокринні розлади

Частота невідома: синдром розлади секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ).

Розлади обміну речовин, метаболізму

Нечасто: зниження апетиту.

Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості використання»).

Частота невідома: гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості використання»).

Психічні розлади*

Нечасто: психомоторна гіперактивність/збудження.

Рідко: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості використання»), галюцинації.

Дуже рідко: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості використання»); частота невідома манія, гіпоманія.

Неврологічні розлади*

Нечасто: головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку.

Рідко: парестезія і дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включно з епілептичним статусом — див. розділ «Особливості використання»), запаморочення.

Дуже рідко: мігрень, розлади координації, розлади ходи, розлади нюху, пероральночерепна доброякісна гіпертензія.

Частота невідома: периферична невропатія та поліневропатія (див. розділ «Особливості використання»).

Розлади з боку органів зору*

Рідко: розлади зору, наприклад, диплопія.

Дуже рідко: розлади сприйняття кольорів.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату*

Рідко: дзвін у вухах, втрата слуху/ розлади слуху.

Серцеві розлади**

Рідко: тахікардія.

Частота невідома: шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsade de pointes) (спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості використання», «Надмірне застосування»).

Судинні розлади**

Рідко: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан.

Дуже рідко: васкуліт.

Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Рідко: диспное (включно з астматичним станом).

Шлунково-кишкові розлади

Часто: нудота, діарея.

Нечасто: блювання, біль у ділянці шлунку і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм.

Рідко: антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості використання»).

Дуже рідко: панкреатит.

Розлади гепатобіліарної системи

Нечасто: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну.

Рідко: розлади функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит.

Дуже рідко: некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості використання»).

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка.

Рідко: реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості використання»).

Дуже рідко: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса – Джонсона (що загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що загрожує життю).

Частота невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), медикаментозне висипання з еозинофілією і системними проявами (DRESS).

Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*

Нечасто: м’язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгія.

Рідко: міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів.

Дуже рідко: м’язова слабкість, тендиніт, розрив сухожилля (переважно ахіллового) (див. розділ «Особливості використання»), загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливості використання»).

Розлади з боку сечовидільної системи

Нечасто: розлади функції нирок.

Рідко: ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості використання»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальний стан та реакції у місці введення*

Часто: реакції в місці ін’єкції та інфузії (тільки при пероральновенному введенні).

Нечасто: астенія, гарячка.

Рідко: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Дослідження

Нечасто: підвищення активності лужної фосфатази крові.

Рідко: підвищення активності амілази.

Частота невідома: підвищене МНВ у хворих, які отримували антагоністи вітаміну К.

* Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи органів (у тому числі такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, розлади зору, смаку та запаху), пов’язаних із використанням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості використання»).

** Повідомляли про випадки розвитку аневризми та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (включно з летальними випадками), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості використання»).

Нижчезазначені небажані явища мають вищу категорію частоти у підгрупах хворих, які отримували пероральновенне або ступінчасте (перехід від пероральновенного до перорального) терапія:

Часто: блювання, минуще підвищення трансаміназ, висипання.

Нечасто: тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезія і дизестезія, судоми, запаморочення, розлади зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуще розлади функції печінки, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряки.

Рідко: панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, розлади слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Діти

Частоту випадків артропатії (артралгія, артрит), зазначену вище, визначено у ході досліджень з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему фармаконагляду.

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С у заводській упаковці.

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, що вказані у розділі «Спосіб використання та дози».

Якщо сумісність з іншим інфузійним лікарський засібом не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо.

Несумісність проявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/лікарський засібами, які фізично або хімічно нестабільні (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо у поєднанні з розчинами, рН яких був доведений до лужного.

По 100 мл або по 200 мл у пляшках полімерних; по 1 пляшці в коробці з картону.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.