Ципринол концентрат для р-ну д/інф. 10 мг/мл по 10 мл (100 мг) №5 в амп.

діюча речовина: ципрофлоксацин;

1 мл концентрату для розчину для інфузій має у складі 10 мг ципрофлоксацину;

додаткові компоненти: кислота молочна, динатрію едетат, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтувато-зеленуватого кольору, практично без механічних часток.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні / фармакодинамічні взаємозв’язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) і МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, як наслідок, буває різною. Одиничні мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності як непроникність та/або ефлюксний насос можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі механізми резистентності in vitro загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральновенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При пероральновенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину має лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.

При порівнянні параметрів фармакокінетики при пероральновенному застосуванні 2 рази та 3 рази на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.

Пероральновенна інфузія 200 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин, характеризувалася AUC, еквівалентною такій після пероральної дози ципрофлоксацину 250 мг кожні 12 годин.

Пероральновенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин, була біоеквівалентною щодо значення AUC до пероральної дози ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин.

Значення C_max при пероральновенній інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин, були подібні до пероральної дози ципрофлоксацину 750 мг кожні 12 годин.

Пероральновенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 8 годин, була еквівалентною щодо значення AUC до пероральної дози ципрофлоксацину 750 мг кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20–30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла. Концентрація ципрофлоксацину досягає високого рівня у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах (рідина кантаридних пухирів) та у тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація

Були зафіксовані низькі концентрації таких 4 метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виводиться здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб з нормальною нирковою функцією – приблизно 4–7 годин.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти

Дані з фармакокінетики щодо дітей обмежені.

У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося.

У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після одногодинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8–32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11–23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4–5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання – від 50 до 80 %.

Ципринол показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості використання»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Потрібно врахувати офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень (при загостренні хронічного обструктивного захворювання легень ципрофлоксацин слід використовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для терапія цих інфекцій);
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.
• Інфекції сечовивідних шляхів:
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• бактеріальний простатит.
• Інфекційні ураження статевої системи:
• орхоепідидиміт, зокрема спричинений штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені штамами Neisseria gonorrhoeae.
• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна використовувати пацієнтам із нейтропенією, якщо існує підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лише лікар, який має досвід терапія кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості використання»).

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу, а також до інших фторхінолонів.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби IA і III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин

Тизанідин не можна використовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). У процесі клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Підвищена концентрація тизанідину в сироватці крові пов’язана з посиленим гіпотензивним та седативним ефектом.

Метотрексат

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне використання не рекомендується (див. розділ «Особливості використання»).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що зі свого боку може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів не можна уникнути, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та при потрібності знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується контроль рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у таких хворих.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період та одразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Дулоксетин

У процесі клінічних досліджень було встановлено, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол

У процесі клінічних досліджень було встановлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних реакцій ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн

Повідомлялося, що у здорових добровольців одночасне використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів.

Клозапін

Одночасне використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів підвищувало сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу збільшилися приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального використання 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину із силденафілом, враховуючи співвідношення ризик/користь.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2, помірно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-разового збільшення впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні (див. розділ «Особливості використання. Цитохром Р450»).

Золпідем

Одночасне введення ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему в крові, тому одночасне використання цих лікарський засібів не рекомендується.

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, які раніше мали серйозні небажані реакції при застосуванні лікарський засібів, що містять хінолон або фторхінолон (див. розділ «Небажані реакції»). Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід розпочати лише за відсутності альтернативних варіантів терапія та після уважної оцінки співвідношення користь/ризик (див. розділ «Коли не застосовують»).

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не слід використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для терапія таких інфекцій ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза. Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключена наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечовивідних шляхів

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення курсу терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід враховувати інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані пацієнтом.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Використання людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Діти

Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лише лікар із досвідом терапія дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n=335, середній вік = 6,3 року; група порівняння: n=349, середній вік = 6,2 року; віковий діапазон – від 1 до 17 років), показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу в межах 7,2 % та 4,6 % для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, пов’язаних із використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5–17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечовивідних шляхів із використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1–17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користь/ризик, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювали у процесі клінічних досліджень, а клінічний досвід – обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після використання разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), та представляти загрозу для життя. У такомза умови використання ципрофлоксацину потрібно припинити і, за умови потрібності, провести належне медикаментозне терапія.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні небажані реакції

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років) інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття).

Використання ципрофлоксацину слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції, а пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожилля

Зазвичай ципрофлоксацин не слід використовувати пацієнтам із захворюваннями або пошкодженнями сухожиль, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Проте у дуже рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та уважної оцінки користі/ризиків ципрофлоксацин може бути призначений таким пацієнтам для терапія деяких важких інфекцій, зокрема за умови неефективності стандартної терапії або резистентності бактерій, коли мікробіологічні дані виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (зокрема ахіллового сухожилля), іноді двобічний, можуть виникати вже в перші 48 годин терапія хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у хворих літнього віку, хворих з розладими функції нирок, хворих із трансплантацією твердих органів та тих, які одночасно отримують кортикостероїди. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючі набряки, запалення) терапія ципрофлоксацином слід припинити та розглянути альтернативне терапія. Уражену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Пацієнти з міастенією гравіс

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс, оскільки прояви можуть загострюватися (див. розділ «Небажані реакції»).

Аневризма та розшарування аорти, регургітація/недостатність серцевого клапана

Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після прийому фторхінолонів, особливо у людей літнього віку. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Отже, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів терапія пацієнтам, які мають сімейний анамнез, обтяжений аневризмою аорти або вродженою вадою серцевих клапанів, пацієнтам із раніше діагностованими аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана, а також за наявності інших факторів ризику:

• фактори ризику розвитку як аневризми аорти та/або розшарування аорти, так і регургітації / недостатності серцевого клапана: розлади з боку сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику розвитку аневризми та розшарування аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику розвитку регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми і розшарування аорти та їх розриву підвищений також у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Також пацієнтам слід одразу звернутися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Розлади зору

При погіршені зору або при будь-якому відчутному впливі на очі слід одразу звернутися до лікаря.

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання (див. розділ «Небажані реакції»).

Судоми

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричинити судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин слід використовувати обережно пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»).

Периферична нейропатія

У хворих, які застосовували хінолони чи фторхінолони, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестенії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід поінформувати свого лікаря перед продовженням терапія, якщо розвиваються прояви нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ «Небажані реакції»).

Психотичні реакції

Навіть після першого використання ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У дуже рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. За умови винекнення депресії, психотичних реакцій, думок або поведінки, повʼязаних із суїцидом, використання ципрофлоксацину слід припинити.

Серцеві розлади

Слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при нескоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Жінки та пацієнти літнього віку можуть проявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують інтервал QTс. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, цим групам хворих (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб використання та дози» (Пацієнти літнього віку), «Надмірне застосування», «Небажані реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Небажані реакції»), зазвичай у хворих літнього віку з цукровим діабетом, які одночасно отримували пероральний гіпоглікемічний засіб (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Шлунково-кишковий тракт

За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках використання ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати відповідну терапію. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система

Повідомляли про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у хворих із розладими функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно із зазначеним у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожують життю пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину, агомелатіну). Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне використання ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане.

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

При пероральновенному застосуванні ципрофлоксацину відзначалися реакції у місці введення, що трапляються частіше, якщо тривалість інфузії становить 30 хвилин або менше. Вони можуть проявлятися у вигляді місцевих шкірних реакцій , що швидко минають після завершення інфузії. Подальше пероральновенне використання не протипоказане, якщо тільки реакції не повторюються або не посилюються.

Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів

Концентрат для розчину для інфузій має у складі менше 1 ммоль (23 мг) натрію/ дозу, тобто практично вільний від натрію.

1 мл розчину для пероральновенної інфузії має у складі 0,1571 ммоль (або 3,61 мг) натрію. Тому пацієнтам, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом) слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключати імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у час вагітності з метою профілактика небажаних впливів на плід краще уникати використання ципрофлоксацину.

Період лактації

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом або працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи. Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей та підлітків – залежно від маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, клінічної картини та типу збудника.

За наявності клінічних показань та відповідної думки лікаря початкове пероральновенне введення можна замінити використанням таблеток або суспензії. Такий перехід з пероральновенного на пероральне терапія потрібно здійснити якомога раніше. У тяжких випадках або якщо пацієнт не може вживати таблетки (наприклад, пацієнт з ентеральним харчуванням), рекомендується розпочати терапію пероральновенним ципрофлоксацином, поки не вдасться перейти на пероральне використання.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Пацієнти з розлади функції нирок

Рекомендовані початкові та підтримувальні дози для хворих із порушеною нирковою функцією:

Розлади функції печінки

У хворих із печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводили.

Спосіб введення

Лікарський засіб слід візуально перевірити перед використанням. Розчин не слід використовувати, якщо є прояви помутніння.

Ципрофлоксацин слід вводити шляхом пероральновенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин.

У дорослих хворих тривалість інфузії становить 60 хвилин для 400 мг (200 мл) розчину ципрофлоксацину для інфузії та 30 хвилин – для 200 мг (100 мл) розчину ципрофлоксацину для інфузії. Повільна інфузія у велику вену мінімізує відчуття дискомфорту у пацієнта і зменшує ризик венозного подразнення.

Концентрат слід розбавляти у відповідному розчині для інфузій перед використанням. Розчин для інфузій вводити або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами. Найменший об’єм становить 50 мл.

Діти.

Через можливий небажаний вплив на суглоби та навколосуглобові тканини ципрофлоксацин дітям слід використовувати лише після уважної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Особливості використання»). Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати дітям для терапія інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних заходів невідкладної допомоги, що проводяться при передозуванні, рекомендується контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні вживати достатню кількість рідини. Антациди, які містять кальцій або магній, теоретично можуть зменшити абсорбцію ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

За умови передозування потрібно використовувати симптоматичне терапія. Потрібно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитися.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як нудота, діарея, блювання, тимчасове підвищення рівня трансаміназ, висип та реакції в місці введення.

Дані про небажані реакції на ципрофлоксацин, отримані у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення потрібно враховувати дані перорального та пероральновенного шляхів використання ципрофлоксацину.

*Повідомлялося про дуже рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на медикаменти з боку різних, іноді множинних класів систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатію, пов’язану з парестезією та невралгією, втома, психіатричні прояви (включаючи розлади сну, тривожність, панічні атаки, депресію та суїцидальні думки), розладим пам’яті та концентрації, розладими слуху, зору, смаку та запаху) у зв’язку із використанням хінолонів та фторхінолонів у деяких випадках, незалежно від існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості використання»).

**У хворих, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості використання»).

Нижчевказані небажані явища мають вищу категорію частоти у підгрупах хворих, які отримували пероральновенне або ступінчасте (перехід від пероральновенного до перорального) терапія:

Використання дітям

Частота випадків артропатії (артралгія, артрит) зазначена вище, ґрунтується на даних, одержаних у процесі досліджень з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану систему фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

5 років.

Зберігати у заводській упаковці для захисту від дії світла. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності, окрім зазначених нижче.

Ципринол, концентрат для розчину для інфузій сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, розчином Гартмана (лактат Рінгера), 5 % і 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози та 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl чи 0,45 % NaCl.

Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами/лікарський засібами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Несумісність проявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/лікарський засібами, що фізично або хімічно нестабільні при рН розчинів від 3 до 4 (наприклад пеніциліни, розчини гепарину), особливо у поєднанні з розчинами, рН яких був доведений до лужного (pH розчинів ципрофлоксацину: 3,9-4,5).

По 10 мл (100 мг) в ампулі; по 5 ампул у картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место / KRKA, d.d., Novo mesto.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія / Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.