Ципринол таблетки, в/плів. обол. по 750 мг №20 (2х10)

діюча речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі 750 мг ципрофлоксацину у вигляді ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, пропіленгліколь.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з обох боків.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні / фармакодинамічні взаємозв’язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою «концентрація – час» (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, як наслідок буває різною. Одиничні мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності як непроникність та/або ефлюксний насос можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі механізми резистентності in vitro загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Чутливість до ципрофлоксацину in vitro

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій

(щодо виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»)

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального використання таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишківника. Максимальні концентрації у сироватці крові (C_max) досягаються через 1–2 години.

Одноразові дози 100–750 мг призводили до дозозалежних C_max між 0,56 мг/л та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно збільшенню дози до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність лікарський засібу становить 70–80 %. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (AUC), еквівалентною такій після пероральновенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20–30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла, досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та у тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Метаболізм

Були зафіксовані невисокі концентрації таких 4 метаболітів: діетилципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виводиться здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишківник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4–7 годин.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях наявний у жовчі.

Діти.

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені.

У ході досліджень з участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після 1-годинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8–32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11–23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4–5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання – від 50 % до 80 %.

Ципрофлоксацин показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакологічна дія», «Особливості використання»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень (при загостренні хронічного обструктивного захворювання легень ципрофлоксацин слід використовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для терапія цих інфекцій);
• бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі або при бронхоектазах;
• пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.
• Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
• Інфекції сечової системи:
• неускладнений гострий цистит (при неускладненому гострому циститі ципрофлоксацин слід використовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для терапія цих інфекцій);

˗ гострий пієлонефрит;

˗ ускладнені інфекції сечової системи;

˗ бактеріальний простатит.

• Інфекції статевої системи:
• гонококовий уретрит і цервіцит, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхоепідидиміт, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.
• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна використовувати для терапії хворих із нейтропенією та гіпертермією за умови підозри щодо бактеріального інфекційного генезу гарячки у вказаної категорії хворих.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa у хворих з муковісцидозом.
• Ускладнені інфекції сечової системи та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лише лікар, який має досвід терапія муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливості використання»).

Ципрофлоксацин не слід використовувати за наявності гіперчутливості до активної речовини лікарський засібу або до інших лікарський засібів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ ««Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив інших медикаментів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби IA і III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатозв’язуючих полімерів (наприклад, севеламеру або карбонату лактану), сукральфатів або антацидів, а також лікарський засібів із великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід вживати за 1–2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих лікарський засібів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні засіби

Кальцій у складі харчових засібів незначно впливає на абсорбцію ципрофлоксацину (перорально). Тому таблетки ципрофлоксацину можна вживати за 1-2 години до або принаймні через 4 години після вживання молочних засібів або напоїв, збагачених мінералами, як це рекомендується для лікарський засібів, що містять кальцій (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання медикаментів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, в результаті чого досягнення C_max відбувається швидше. Впливу на біодоступність ципрофлоксацину не спостерігалося.

Омепразол

Одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC у 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Підвищена концентрація тизанідину в сироватці крові пов’язана з посиленим гіпотензивним та седативним ефектом.

Метотрексат

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові та збільшення імовірності ймовірність побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне використання не рекомендується (див. розділ «Особливості використання»).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що зі свого боку може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується контроль рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну у плазмі крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у хворих, які отримували антибактеріальні лікарський засіби, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і одразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами ізоферменту CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн

Повідомлялось, що супутнє використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів CYP Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, при одночасному застосуванні можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних лікарський засібів.

Клозапін

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після перорального використання 50 мг силденафілу та супутнього використання 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому застосуванні ципрофлоксацину із силденафілом та враховуючи співвідношення ризик/користь.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2, помірно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-разового збільшення впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні (див. розділ «Особливості використання»).

Золпідем

Одночасне використання ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему в крові, тому одночасне використання не рекомендується.

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, які раніше мали серйозні небажані реакції при застосуванні лікарський засібів, що містять хінолон або фторхінолон (див. розділ «Небажані реакції»). Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід розпочинати тільки за відсутності альтернативного терапія та після уважної оцінки співвідношення користь/ризик (див. розділ «Коли не застосовують»).

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не слід використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для терапія таких інфекцій ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів штамами Neisseria gonorrhoeae.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспорином), за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечової системи

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення курсу терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Очікується, що разова доза ципрофлоксацину, яка може бути застосована при неускладненому циститі у жінок, передклімактеричного періоду, є менш ефективною, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані пацієнтом.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Використання лікарського засобу людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих у період використання людям. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Діти

Використання ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лише лікар із досвідом терапія дітей, хворих на муковісцидоз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n=335, середній вік = 6,3 року; група порівняння: n=349, середній вік = 6,2 року; віковий діапазон – від 1 до 17 років), показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу в межах 7,2 % та 4,6 % для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження була 9,0 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, пов’язаних із використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

Клінічні дослідження включали дітей та підлітків віком 5–17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечової системи та пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечової системи із використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження. За даними клінічних досліджень оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1–17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користі/ризику, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у процесі клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу

Реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію та анафілактоїдні реакції, можуть виникати після разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції») і можуть бути небезпечними для життя.

У такомза умови прийом ципрофлоксацину потрібно призупинити і одразу провести відповідне медикаментозне терапія.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні небажані реакції

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років) інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття). Використання ципрофлоксацину слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції і звернутися за консультацією до лікаря.

Скелетно-м’язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Однак у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекцій, зокрема за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користі/ризику цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме — за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (особливо, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами, і, навіть упродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у хворих літнього віку, хворих із розладими функції нирок, хворих із трансплантованими органами та хворих, які отримують терапія кортикостероїдами (див. розділ «Небажані реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину потрібно припинити, також слід розглянути альтернативне терапія. Уражену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація) у стані спокою. Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Пацієнти з міастенією

Ципрофлоксацин слід використовувати обережно пацієнтам з міастенією гравіс, оскільки прояви можуть загострюватися (див. розділ «Особливості використання»).

Аневризма та розшарування аорти, регургітація/недостатність клапанів серця

Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після прийому фторхінолонів, особливо у хворих літнього віку. Повідомлялося про рідкісні випадки аневризми аорти та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (у тому числі летальним), а також регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у хворих, які застосовували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Отже, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів терапія пацієнтам, які мають сімейний анамнез, обтяжений аневризмою аорти або вродженою вадою серцевих клапанів, пацієнтам із раніше діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана, а також за наявності інших факторів ризику:

• фактори ризику розвитку як аневризми аорти та/або розшарування аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: розлади з боку сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса—Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику розвитку аневризми та розшарування аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику розвитку регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми і розшарування аорти та їх розриву підвищений також у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Також слід рекомендувати пацієнтам одразу звертатися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Розлади зору

При погіршені зору або при будь-якому відчутному впливі на очі слід одразу звернутися до лікаря.

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Судоми

Ципрофлоксацин, як і інші хінолони, спричиняє судоми або знижує поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки епілепсії. Ципрофлоксацин слід обережно використовувати пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до судом або епілептичного статусу. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»).

Периферична нейропатія

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, повідомляли про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до виникнення парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід поінформувати свого лікаря перед продовженням терапія, якщо розвиваються прояви нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ «Небажані реакції»).

Психотичні реакції

Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити і вжити відповідних заходів.

Серцеві розлади

Слід обережно використовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби IA та III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують інтервал QT. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, цим групам хворих (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб використання та дози», «Надмірне застосування», «Небажані реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Небажані реакції»), особливо у хворих літнього віку, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним лікарський засібом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Шлунково-кишковий тракт

За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребує невідкладного терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати відповідну терапію. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини та уникати надмірного залужнення сечі.

Розлади функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, пацієнтам з розладими функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно з зазначеним дозуванням у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з клінічно визначеною суперінфекцією або без. Існує певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує CYP450 1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину, агомелатину). Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне використання ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключати імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у час вагітності з метою профілактика небажаних впливів на плід краще уникати використання ципрофлоксацину.

Період лактації

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Небажані реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму(-ів) – збудника(-ів) до ципрофлоксацину, стану функцій нирок пацієнта, а у дітей – залежно від маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати використання вищих доз ципрофлоксацину та одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дозування для дорослих

Існує дозування лікарський засібу - Ципринол^®, таблетки по 250 або 500 мг.

*Лікарський засіб використовувати у відповідному дозуванні.

Діти

Використання ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лише лікар із досвідом терапія дітей, хворих на муковісцидоз та/або тяжкі інфекції.

*Лікарський засіб використовувати у відповідному дозуванні.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, визначену відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримувальні дози для хворих із розладими функції нирок

Пацієнтам із печінковою недостатністю немає потрібності у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину дітям із розладими функції нирок та/або печінки не проводилося.

Спосіб використання

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Їх можна вживати незалежно від вживання їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна вживати у період вживання їжі, що має у складі молочні засіби (наприклад, із молоком, йогуртом) або фруктовими напоями з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм). Таблетки ципрофлоксацину слід вживати або за 1–2 години до, або принаймні через 4 години після молочних засібів або напоїв, збагачених мінералами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний вживати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію із пероральновенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Якщо прийом дози пропущено, її слід прийняти в будь-який час, але не пізніше ніж за 6 годин до наступного запланованого прийому.

Якщо до прийому наступної дози залишилося менше 6 годин, пропущену дозу не слід вживати, а терапія слід продовжити наступною запланованою дозою. Не слід вживати подвійні дози, щоб компенсувати пропущену дозу.

Діти.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку ципрофлоксацину для дітей свідчать про частоту виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов’язана із використанням ципрофлоксацину (відрізняється від клінічних симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів). Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані із використанням ципрофлоксацину, статистично незначуще. Однак терапія ципрофлоксацином дітей потрібно розпочинати тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування дозою 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності. Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомляли також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних заходів невідкладної допомоги, наприклад, випорожнення шлунка з послідовним прийомом медичного вуглецю, рекомендується проводити контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини та вживати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

За умови передозування потрібно використовувати симптоматичне терапія. ЕКГ-моніторинг слід проводити через ймовірність продовження інтервалу QT.

Найчастіше повідомляли про такі небажані реакції як нудота та діарея.

Дані про небажані реакції на ципрофлоксацин, отримані у процесі клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та пероральновенного шляхів використання ципрофлоксацину.

*Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи органів (у тому числі такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатії, пов’язані з парестезією та невралгією, втома, психіатричні прояви (включаючи розлади сну, тривожність, панічні атаки, депресія та суїцидальні думки), розлади пам’яті та концентрації, розлади слуху, розлади зору, смаку та запаху), пов’язаних із використанням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості використання»).

** Повідомляли про випадки аневризми або розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і випадки регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості використання»).

Використання дітям

Частота випадків артропатії (артралгія, артрит), зазначена вище, ґрунтується на даних, одержаних у ході досліджень з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану систему фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

5 років.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія / KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.