Велбімеда концентрат для р-ну д/інф. 10 мг/мл по 5 мл №1 у флак.

діюча речовина: вінорельбін (vinorelbine);

1 мл концентрату має у складі 10 мг вінорельбіну (що відповідає 13,85 мг вінорельбіну тартрату);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин або розчин світло-жовтого кольору.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги.

Код АТХ L01C A04.

Фармакодинаміка.

Вінорельбін є антинеопластичним засобом групи алкалоїдів барвінку. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв’язується переважно з мітотичними мікротрубочками. Дія на аксональні мікротрубочки спостерігається лише при високій концентрації препарату. Ефект спіралізації тубуліну при дії вінорельбіну менш виражений, ніж при дії вінкристину. Вінорельбін блокує мітоз у G2/M-фазах клітинного циклу і спричиняє загибель клітин у період інтерфази або під час мітозу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення препарату процес зниження концентрації вінорельбіну у крові відзначається трифазний експоненціальний характер. Період напіввиведення у термінальній фазі становить у середньому близько 40 годин.

Кліренс препарату з плазми крові особливо високий – приблизно 0,8 – 1 л/год·кг. Зв’язування з білками плазми становить 50 – 80 %.

Вінорельбін метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP3A4 і виводиться з жовчю (у вигляді метаболітів і незміненого вінорельбіну).

• Недрібноклітинний рак легенів (3 або 4 стадія).
• Як монотерапія при лікуванні метастатичного раку молочної залози (4 стадія) у випадках, коли хіміотерапія, що включає таксани і препарати антрациклінового ряду, виявилася неефективною, або при наявності у пацієнта протипоказань до терапії антрациклінами або таксанами.

• Не допускається інтратекальне введення препарату.
• Підвищена чутливість до вінорельбіну або до інших алкалоїдів барвінку.
• Кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм³ або серйозні інфекції (наявні або у недавньому минулому, в останні 2 тижні).
• Кількість тромбоцитів <100000/мм³.
• Вагітність.
• Період годування груддю.
• Виражена печінкова недостатність, не пов’язана з пухлинним процесом.
• Препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не користуються ефективними контрацептивними засобами.
• Застосування вакцини від жовтої гарячки у період лікування вінорельбіном.
• Не рекомендовано у поєднанні з іншими живими атенуйованими вакцинами.
• Не рекомендовано у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом.

Працювати з препаратом відзначається лише підготовлений персонал.

Потрібно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами).

Варто вжити усіх заходів для запобігання попаданню розчинів вінорельбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі варто негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У разі розливання або розбризкування розчинів вінорельбіну забруднену ділянку варто витерти і промити.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце варто уважно очистити і вимити руки та обличчя.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, потрібно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Варто з обережністю прибирати екскременти і блювоту пацієнтів.

Вагітні медичні працівники мають бути попереджені, що препарат є цитотоксичним та про необхідність уникати роботи з ним.

Взаємодії, характерні для всіх цитотоксичних препаратів

Оскільки при онкологічних захворюваннях зростає ризик розвитку тромбозів, пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу інтраіндивідуальну варіабельність показників згортання крові при онкологічних захворюваннях, а також можливу взаємодію між пероральними антикоагулянтами і протипухлинними препаратами, потрібно частіше контролювати протромбіновий індекс (міжнародний нормалізований індекс (INR)).

Протипоказані комбінації

Фенітоїн. Не рекомендовано застосовувати вінорельбін у поєднанні з фенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності вінорельбіну внаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Вакцина проти жовтої гарячки. Ризик розвитку тяжкої генералізованої інфекції з можливим летальним наслідком.

Небажані комбінації

Живі атенуйовані вакцини. ризик розвитку тяжкої генералізованої хвороби. Ризик особливо високий у пацієнтів із пригніченням імунної системи. При можливості варто використовувати інактивовані вакцини (наприклад, проти поліомієліту).

Комбінації, які вимагають уваги

При застосуванні вінорельбіну у комбінації з циклоспорином або такролімусом варто враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку

Небажані комбінації

Ітраконазол. Посилення нейротоксичності ітраконазолу внаслідок зниження печінкового метаболізму.

Комбінації, які вимагають уваги

Мітоміцин С. Ризик виникнення бронхоспазму та диспное, інтерстиціальної пневмонії через посилення побічних реакцій мітоміцину С.

Взаємодії, характерні для вінорельбіну

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів протеази ВІЛ, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону) концентрація вінорельбіну у крові може змінюватися.

Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, завдяки цьому при супутньому застосуванні інгібіторів (наприклад ритонавіру, кларитроміцину, циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) концентрація вінорельбіну в крові може змінюватися.

При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином (особливо часто вживана комбінація) фармакологічні параметри вінорельбіну не змінюються. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.

Вінорельбін, можливо, сприяє підвищенню захоплення клітинами метотрексату в разі, якщо препарати застосовують одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.

L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорельбіну у печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів даної взаємодії вінорельбін варто призначати за 12-24 години до застосування L-аспарагінази.

Допускається лише внутрішньовенне введення препарату Велбімеда.

Перед початком введення особливо важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні вінорельбіну у навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, варто негайно припинити введення вінорельбіну, промити вену 0,9 % розчином натрію хлориду і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дає змогу знизити ризик розвитку флебіту.

Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду і прозорого нейтрального скла не абсорбують препарат Велбімеда і не взаємодіють з ним.

Лікування препаратом Велбімеда варто проводити під контролем лікаря-онколога.

У період лікування вінорельбіном потрібно регулярно контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням препарату визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів), оскільки вінорельбін пригнічує систему кровотворення.

• Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона відзначається некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники оперативно нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм³ і кількості тромбоцитів до рівня <100000/мм³ введення вінорельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

У разі агранулоцитозу (менше ніж 2000 мм³ (2,0×10⁹/л)) пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, а чергове введення препарату відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

• При появі ознак або симптомів розвитку інфекції пацієнта потрібно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.
• Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.
• Клінічна значущість зниження печінкової елімінації вінорельбіну у пацієнтів із порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках дотепер не розроблені. Проте відомо, що під час фармакокінетичних досліджень вінорельбін призначали хворим із тяжкими порушеннями функції печінки у максимальній дозі 20 мг/м² поверхні тіла. Потрібно з обережністю призначати вінорельбін пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і регулярно контролювати у них гематологічні показники.
• Препарат Велбімеда не варто призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.
• Варто вжити усіх заходів для запобігання попаданню вінорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі потрібно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.
• При появі задишки, кашлю або гіпоксії нез’ясованої етіології потрібно провести обстеження пацієнта для виключення легеневої токсичності.
• Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорельбіну, завдяки цьому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність.
• У період лікування вінорельбіном, як правило, не рекомендовано вводити живі атенуйовані вакцини.
• При комбінованому застосуванні вінорельбіну і мітоміцину С можлива поява задишки, болю у грудях, бронхоспазму. Потрібно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії вінорельбіном і мітоміцином С). Амбулаторних пацієнтів варто застерігати, що при появі задишки потрібно інформувати про це лікаря.

Враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. У початковий період лікування таких пацієнтів необхідна обережність.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Доклінічні дослідження репродуктивної токсичності показали, що вінорельбін спричиняє ембріо- і фетолетальні, також тератогенні ефекти.

Вінорельбін не варто призначати у період вагітності.

Пацієнткам репродуктивного віку потрібно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом та протягом 3 місяців після закінчення лікування і негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорельбіном, її варто попередити про ризик для плода і вона відзначається перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко, тому годування груддю варто припинити до початку терапії препаратом.

Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорельбіну, чоловікам рекомендовано запобігати зачаттю у процесі лікування і протягом 6 місяців (мінімум 3 місяці) після закінчення терапії препаратом. Оскільки лікування вінорельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендовано вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводили.

Препарат призначений лише для внутрішньовенного введення.

Інтратекальне введення не допускається.

Препарат Велбімеда можна вводити або шляхом повільної ін’єкції (тривалістю 5 – 10 хвилин) після розведення 20 – 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози, або шляхом короткої інфузії (тривалістю 20-30 хвилин) після розведення 125 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози. Після закінчення введення препарату завжди вводять 0,9 % розчин натрію хлориду для промивання вени.

Перед введенням розчину для інфузій його перевіряють візуально. Дозволяється вводити лише прозорі, безбарвні або світло-жовті розчини без механічних включень.

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легенів

При монотерапії вінорельбін зазвичай вводять у дозі 25 – 30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25 – 30 мг/м² поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.

Поширений або метастатичний рак молочної залози

Зазвичай вінорельбін вводять у дозі 25 – 30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень.

Максимальна разова доза вінорельбіну – 35,4 мг/м² поверхні тіла.

Лікування особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції печінки

При лікуванні пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки необхідна обережність. У таких випадках рекомендовано регулярно контролювати гематологічні показники. Може бути необхідним зниження доз.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригувати дози не потрібно.

Діти.

Безпечність і дія лікування вінорельбіном дітей не встановлені.

Передозування вінорельбіну може спричинити тяжке пригнічення функції кісткового мозку з розвитком пропасниці та інфекцій, також паралітичної непрохідності кишечнику.

Оскільки специфічний антидот вінорельбіну невідомий, при внутрішньовенному передозуванні потрібно вжити відповідних симптоматичних заходів, зокрема:

• безперервно контролювати життєво важливі показники, пильно стежити за станом пацієнта;
• щоденно визначати кількість формених елементів крові (з метою з’ясування необхідності гемотрансфузії або введення факторів росту, також необхідності інтенсивної терапії для мінімізації ризику розвитку інфекцій);
• вжити заходів для профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечнику;
• контролювати стан серцево-судинної системи і функції печінки;
• призначати терапію антибіотиками широкого спектра дії у разі інфекційних ускладнень;

при необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез.

За частотою побічні реакції розподілені на такі категорії: особливо поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10 000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10 000).

Інфекції та інвазії: поширені – бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації; непоширені – септицемія (особливо рідко – з летальним наслідком); поодинокі – нейтропенічний сепсис (інколи з летальним наслідком).

З боку системи крові та лімфатичної системи: особливо поширені – пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією; лейкопенія; анемія; поширені – тромбоцитопенія; поодинокі – фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи: поширені – системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.

Метаболічні порушення: рідко поширені – гіпонатріємія; поодинокі – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку нервової системи: особливо поширені – зниження глибоких сухожильних рефлексів; поширені – парестезії з сенсорними і моторними симптомами; рідко поширені – слабкість у нижніх кінцівках; поодинокі – синдром Гійєна-Барре.

З боку серцево-судинної системи: непоширені – артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодніння кінцівок; рідко поширені – ішемічна хвороба серця, стенокардія, транзиторні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда, тяжка артеріальна гіпотензія, колапс; поодинокі – тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: поширені – задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати як через кілька хвилин після введення препарату, так і через кілька годин; рідко поширені – інтерстиціальні захворювання легенів.

З боку травного тракту: особливо поширені – парез кишечнику, запор, нудота і блювання, діарея, стоматит, езофагіт, анорексія; рідко поширені – панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи: особливо поширені – відхилення від норми результатів печінкових тестів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).

З боку шкірного покриву та підшкірної клітковини: особливо поширені – алопеція; поширені – шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка, еритема долонь і підошов).

З боку кістково-м’язової системи: поширені – міалгія, артралгія; рідко поширені – біль у щелепі.

З боку сечовидільної системи: поширені – підвищення рівня креатиніну.

Загальні порушення та місцеві реакції: особливо поширені – підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини), астенія, реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени і шкірного покриву у місці введення, місцевий флебіт); рідко поширені – целюліт, некроз м’яких тканин у місці введення.

3 роки.

Препарат після першого відкриття упаковки потрібно використати негайно.

Розчини для інфузій. З мікробіологічної точки зору, розчин для інфузій варто вводити одразу ж після приготування. Якщо розчин не використали негайно, за тривалістю і умовами його зберігання відзначається стежити медичний персонал. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2 – 8°C, якщо тільки розчин не готували у контрольованих і атестованих асептичних умовах.

Зберігати в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Не допускається розведення препарату Велбімеда лужними розчинами, оскільки водночас може утворюватися осад.

Препарат Велбімеда не варто змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному інфузійному флаконі.

Розводити препарат Велбімеда можна лише розчинами, зазначеними у розділі «Спосіб застосування та дози».

По 1 мл або по 5 мл концентрату у прозорих скляних флаконах, закритих гумовою пробкою та металічним ковпачком з поліпропіленовим диском. По 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Актавіс Італі С.п.А.

Даммштрассе, 19, CH-6300, Цуг, Швейцарія.

Альмеда Фармасьютікалс АГ.