Веррукутан розчин н/ш 5 мг/100 мг/г по 13 мл у флак.

діючі речовини: флюороурацил, саліцилова кислота;

1 г розчину має у складі 5 мг флюороурацилу та 100 мг саліцилової кислоти;

допоміжні речовини: диметилсульфоксид, етанол безводний, етилацетат, піроксилін, полі (бутил-метакрилат-ко-метилметакрилат) (80: 20).

Розчин нашкірний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до слабко оранжевого кольору.

Інші дерматологічні препарати. Засоби проти бородавок та мозолів. Код АТХ D11AF.

Фармакодинаміка.

Механзім дії флюороурацилу

Діюча речовина флюороурацил (ФУ) — це цитостатичний продукт з антиметаболічною дією.

Внаслідок його структурної подібності до тиміну, який міститься у нуклеїнових кислотах (5-метилурацил), ФУ перешкоджає його утворенню та метаболізму, а отже, пригнічує синтез як ДНК, так і РНК. У результаті інгібується ріст вірусу бородавок і настає його пригнічення, особливо тих клітин бородавок, які перебувають на стадії прискореного росту, а отже, абсорбують ФУ у підвищеному об’ємі.

Механзім дії саліцилової кислоти

Саліцилова кислота завдяки своїм кератолітичним властивостям сприяє проникненню діючої речовини, що особливо ускладнюється у випадку бородавок. Подібний вплив відзначається диметилсульфоксид, солюбілізувальний агент для діючої речовини ФУ.

Кератолітичний ефект саліцилової кислоти зумовлений прямим впливом на речовини міжклітинного цементу, відомі як десмосоми, що сприяють процесу ороговіння.

Фармакокінетика.

Під час дослідження всмоктування у свиней не було виявлено флюороурацил у плазмі крові після нашкірного застосування навіть великої кількості Веррукутану^®, тобто діюча речовина не всмоктується у кількостях, які можуть бути визначені стандартними аналітичними методами (ВЕРХ [високоефективна рідинна хроматографія]).

Відповідно до останніх досліджень, ступінь всмоктування флюороурацилу у людини після застосування Веррукутану^® значно нижча 0,1 %.

Після нанесення на шкіру Веррукутан^® утворює тверду плівку, яка стає білою після випаровування розчинника. У результаті досягається оклюзивний ефект, що сприяє проникненню активної речовини у глибші шари бородавки.

На основі досліджень із фармакокінетики у тварин і людини було виявлено, що проникнення саліцилової кислоти є швидким, залежно від основи рецептури і факторів, що впливають на проникнення, наприклад стан шкірного покриву.

Саліцилова кислота метаболізується шляхом кон’югації із гліцином до саліцилурової кислоти, із глюкуроновою кислотою при фенольній ОН-групі — до ефіру глюкуроніду та при СООН-групі — до складного ефіру глюкуроніду або шляхом гідроксилювання до гентизинової кислоти чи дигідроксибензойної кислоти. При нормальному діапазоні дози період напіввиведення саліцилової кислоти становить 2–3 години і може підвищуватися до 15–30 годин при високих дозуваннях через обмежену здатність печінки до кон’югації саліцилової кислоти.

У разі місцевого застосуванні саліцилової кислоти (при врахуванні протипоказань) у цілому не очікується виникнення жодних токсичних побічних реакцій, оскільки сироваткові рівні понад 5 мг/дл практично ніколи не досягаються. Ранні симптоми саліцилатної інтоксикації можуть мати місце тільки при рівнях в сироватці крові понад 30 мг/дл.

Звичайні бородавки (особливо бородавки на ділянках ступні, на які припадає найбільше навантаження), плоскі ювенільні бородавки кінцівок.

Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-яких допоміжних речовин, наведених у розділі «Склад».

Веррукутан^® не варто застосовувати жінкам у період годування груддю, вагітності та жінкам, чию вагітність не можна із певністю виключити (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Веррукутан^® не варто застосовувати немовлятам та пацієнтам із нирковою недостатністю.

Веррукутан^® не варто застосовувати одночасно із бривудином, соривудином та аналогами. Бривудин, соривудин та їхні аналоги є потужними інгібіторами дигідропіримідин-дегідрогенази (ДПД), ферменту, що розщеплює флюороурацил (див. також розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Веррукутан^® не створений для застосування на великих поверхнях шкірного покриву (поверхня шкірного покриву не повинна перевищувати 25 см²).

Варто уникати потрапляння Веррукутану^® в очі та на слизові оболонки.

Фермент дигідропіримідиндегідрогеназа (ДПД) відіграє важливу роль у розщепленні флюороурацилу. Нуклеозидні аналоги, наприклад бривудин і соривудин, можуть спричиняти значне підвищення концентрацій у плазмі крові флюороурацилу та інших фторпіримідинів, а отже, спричиняти відповідне зростання їхньої токсичності. З цієї причини між застосуванням флюороурацилу і прийомом бривудину, соривудину та аналогів варто робити перерву мінімум 4 тижні.

При випадковому прийомі нуклеозидних аналогів, таких як бривудин і соривудин, пацієнтами, які лікуються флюороурацилом, варто вжити ефективних заходів для зменшення токсичності флюороурацилу. За необхідності показана госпіталізація. Варто розпочати всі заходи для попередження системних інфекцій та зневоднення.

При одночасному прийомі фенітоїну та флюороурацилу повідомляли про підвищення плазматичних рівнів фенітоїну, що призводило до симптомів інтоксикації фенітоїном (див. розділ «Особливості застосування»).

Немає даних про якесь вагоме системне всмоктування саліцилової кислоти. Проте абсорбована саліцилова кислота може взаємодіяти із метотрексатом і сульфонілсечовинами.

Веррукутан^® має у складі цитостатичну речовину флюороурацил.

Дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази. Фермент дигідропіримідиндегідрогеназа (ДПД) відіграє важливу роль у розщепленні флюороурацилу. Пригнічення, дефіцит або знижена активність цього ферменту може призвести до накопичення флюороурацилу. Однак, оскільки черезшкірна абсорбція флюороурацилу є незначною у разі застосування лікарського засобу Веррукутан^® відповідно до затверджених показань, не очікується жодних відмінностей у профілі безпеки для осіб із дефіцитом дигідропіримідиндегідрогенази, і корекція дози не вважається необхідною.

Пацієнтів, які приймають фенітоїн одночасно з флюороурацилом, варто регулярно обстежувати на предмет підвищення рівнів фенітоїну у плазмі крові.

На зонах шкірного покриву з бородавками, які мають тонкий епідерміс, продукт варто наносити рідше і перебіг лікування варто контролювати частіше, оскільки саліцилова кислота у складі Веррукутану^® відзначається потужний ефект пом’якшення рогового шару епідермісу, що може спричиняти появу рубців.

На бородавки, схильні до ороговіння, іноді доцільно попередньо накладати пластир із саліциловою кислотою.

Веррукутан^® не варто застосовувати на кровоточиві ураження.

Пацієнтам із сомато-сенсорними розладами (наприклад, із цукровим діабетом) необхідний ретельний медичний моніторинг оброблюваної ділянки.

Після кожного застосування флакон варто щільно закривати, тому що продукт може оперативно висохнути і стати непридатним для використання.

Після висихання Веррукутан^® більше не можна використовувати. Розчин також не можна використовувати, якщо утворюються кристали.

Варто подбати, щоб під час застосування розчин Веррукутан^® не контактував із тканинами або акриловими покриттями (наприклад акриловими ваннами), оскільки він може спричиняти появу плям, що не видаляються, формування лакової плівки.

Попередження: небезпека загоряння! Тримати подалі від відкритого вогню.

Цей лікарський продукт має у складі диметилсульфоксид (80 мг/г), який може спричинити подразнення шкірного покриву.

Цей лікарський продукт має у складі спирт (етанол), який може викликати відчуття печіння на пошкодженій шкірі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

На цей час немає доступних даних про місцеве застосування флюороурацилу вагітним жінкам. При системному всмоктуванні флюороурацилу у тварин спостерігався тератогенний ефект.

Веррукутан^® протипоказаний у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Невідомо, чи може системна експозиція Веррукутан^®, досягнута після місцевого застосування, бути шкідливою для ембріона/плода.

Під час третього триместру вагітності системне застосування інгібіторів простагландинсинтетази може спричинити серцево-легеневу та ниркову токсичність у плода. Наприкінці вагітності може виникнути тривала кровотеча як у матері, так і у дитини, а перейми можуть затягнутися.

Годування груддю

Невідомо, чи проникають флюороурацил або його метаболіти у грудне молоко після місцевого застосування. Не можна виключати ризик для новонародженої дитини.

Веррукутан^® протипоказаний під час годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

Дослідження фертильності при системному застосуванні флюороурацилу показали транзиторне безпліддя у самців і зниження частоти вагітності у самиць гризунів. Проте відповідні явища у людини малоймовірні через особливо низьке всмоктування діючих речовин після нашкірного застосування Веррукутану^®.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Веррукутан^® не впливає або відзначається незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Дози

Зазвичай Веррукутан^® варто наносити від двох до трьох разів на добу на кожну бородавку. Звичайна тривалість застосування становить 6 тижнів. Продукт варто наносити регулярно щодня. Після зникнення бородавки лікування варто продовжити приблизно ще на 1 тиждень.

Метод застосування

Для нашкірного застосування.

Веррукутан^® відзначається контактувати тільки з бородавкою, а не зі здоровою шкірою навколо бородавки; якщо можливо, оточуючу шкіру потрібно захищати пластирем або маззю. Перед нанесенням рекомендовано витирати шпатель об горловину флакона. Для особливо маленьких бородавок для точного нанесення рекомендовано використовувати зубочистку або щось подібне замість шпателя.

Перед кожним новим нанесенням Веррукутану^® варто знімати наявну плівку на шкірі, просто потягнувши за неї.

У випадку навколонігтьових і особливо піднігтьових бородавок варто упевнитися, що матрикс нігтя не пошкоджений і що Веррукутан^® не потрапляє на нігтьове ложе.

Зона нанесення не повинна перевищувати 25 см².

Досвід показує, що в багатьох випадках, наприклад при великих звичайних бородавках та підошвових бородавках, буде корисно, якщо під час лікування Веррукутаном^® лікар зніматиме відмерлу тканину.

Діти.

Веррукутан^® не варто застосовувати немовлятам.

При нанесенні Веррукутану^® на площу шкірного покриву 25 см² наноситься 0,2 г Веррукутану^®, тобто 1 мг флюороурацилу (ФУ). Для особи з масою тіла 60 кг 1 мг ФУ еквівалентний дозі 0,017 мг / кг маси тіла. Системна інтоксикація відзначається місце при внутрішньовенних дозах 15 мг / кг маси тіла, а отже її можна виключити, зважаючи на тисячократний резерв безпеки.

До того ж цей резерв безпеки ще значно зростає, оскільки всмоктування ФУ із Веррукутану^® через шкіру є незначним (див. також розділ «Фармакокінетика»).

Оскільки після всмоктування через шкіру саліцилової кислоти ледве досягаються сироваткові рівні вище 5 мг/дл (див. також розділ «Фармакокінетика»), при застосуванні Веррукутану^® відповідно до інструкції інтоксикацію саліцилатом можна фактично виключити.

Ранні симптоми саліцилатної інтоксикації можуть мати місце при сироваткових рівнях понад 30 мг/дл.

Вони проявляються дзвоном у вухах, шумом у вухах із зниженням слуху, носовою кровотечею, нудотою, блюванням, подразненням і сухістю слизових оболонок.

Отже, при нанесені на шкіру відповідно до інструкції системна інтоксикація діючими речовинами малоймовірна (див. вище). Проте при значному перевищенні рекомендованої частоти нанесення зростають частота і тяжкість місцевих реакцій у зоні нанесення.

У дітей інше співвідношення площі поверхні тіла до маси тіла, ніж у дорослих. Тому при значному перевищенні максимальної рекомендованої зони лікування або частоти нанесення підвищується ризик інтоксикації саліциловою кислотою, особливо у маленьких дітей.

Побічні реакції наведені нижче за системами органів відповідно до MeDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності].

Рідко відчуття сильного печіння може призвести до припинення лікування.

У результаті потужного ефекту пом’якшення рогового шару може мати місце його знебарвлення і лущення шкірного покриву, особливо навколо бородавки.

Через вміст саліцилової кислоти у чутливих пацієнтів можуть виникати легкі симптоми подразнення, такі як дерматит і реакції контактної алергії, які можуть проявлятися свербежем, почервонінням та пухирями, навіть поза зоною контакту (так звані дисеміновані реакції).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відзначається велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам варто повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням https//aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Після першого відкриття — 6 місяців.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Не охолоджувати і не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 13 мл розчину у флаконі з поліетиленовою кришкою, недоступною для відкриття дітьми, що загвинчується, та приєднаним до неї шпателем. По 1 флакону у пачці.

За рецептом.

мібе ГмбХ Арцнайміттель.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Мюнхенерштрассе 15, Брена, Саксонія-Анхальт, 06796, Німеччина.