Дорзамед краплі оч., р-н 20 мг/мл по 5 мл у флак.-крап.

діюча речовина: дорзоламід;

1 мл розчину містить дорзоламіду (у вигляді дорзоламіду гідрохлориду) 20 мг;

допоміжні речовини: гідроксіетилцелюлоза; маніт (Е 421); кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид; бензалконію хлорид; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева; вода для ін’єкцій.

Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний, злегка в’язкий розчин.

Інгібітори карбоангідрази. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Дорзоламід.

Код АТХ S01E C03.

Фармакодинаміка.

КА – фермент, який міститься у багатьох тканинах, у тому числі у тканинах ока. Дорзоламід – сильний інгібітор карбоангідрази ІІ (КА-ІІ) людини. У людей КА існує в декількох ізоферментах, з яких найактивнішим є КА II. КА II переважно міститься в еритроцитах, але зустрічається і в інших тканинах. Інгібування КА в циліарних відростках в оці зменшує виділення сліз, передусім уповільненням створення бікарбонатних іонів, з подальшим зменшенням концентрації натрію і рідини. У результаті цього знижується очний тиск.

Підвищений ВОТ є головним фактором ризику у патогенезі пошкодження зорового нерва та глаукоматозного звуження поля зору. Після місцевого застосування дорзоламід знижує підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ), пов’язаний або не пов’язаний з глаукомою. Зниження ВОТ при застосуванні дорзоламіду не супроводжується розвитком поширених побічних реакцій, притаманних міотикам, таких як нічна сліпота, акомодаційний спазм та звуження зіниці. Не впливає або має незначний вплив на артеріальний тиск та частоту пульсу.

Дослідження показали, що застосування дорзоламіду разом з місцевим бета-блокатором додатково знижує очний тиск. Місцеве застосування бета-блокаторів також знижує очний тиск зменшенням виділення сліз, а також іншими механізмами дії. Це явище підтверджує раніше відомий факт про додатковий ефект бета-блокаторів і інгібіторів карбоангідрази.

ст.) або 2 рази на добу як додаткову терапію під час лікування місцевими бета-блокаторами (початковий ВОТ ≥ 22 мм рт. Ефективність дорзоламіду, який застосовували пацієнтам з глаукомою або очною гіпертензією як монотерапію 3 рази на добу (початковий ВОТ ≥ 23 мм рт. ст.), була підтверджена у клінічних дослідженнях. При застосуванні як монотерапії, так і в комбінації з бета-блокаторами дорзоламід знижував ВОТ протягом усього дня, і цей ефект зберігався протягом тривалого часу. Ефективність дорзоламіду після тривалого застосування як монотерапії була подібною до ефективності бетаксололу і лише незначно меншою, ніж ефективність тимололу. При застосуванні дорзоламіду як додаткової терапії під час лікування місцевими бета-блокаторами зазначалося додаткове зниження ВОТ, аналогічне такому при застосуванні пілокарпіну 2 % 4 рази на добу.

Фармакокінетика.

На відміну від пероральних інгібіторів карбоангідрази, дорзоламід при місцевому застосуванні діє безпосередньо в оці при суттєво менших дозах і тому має менш виражену системну дію. У клінічних дослідженнях це призводило до зменшення ВОТ без супутніх розладів кислотно-лужного балансу або зміни параметрів електролітів, які притаманні пероральним інгібіторам карбоангідрази.

Для оцінки величини системної інгібіції карбоангідрази при його місцевому застосуванні визначали концентрацію активної речовини і метаболітів у плазмі крові і еритроцитах, а також інгібіцію активності карбоангідрази в еритроцитах. При місцевому застосуванні дорзоламід потрапляє у системний кровотік. При тривалому застосуванні дорзоламід кумулюється в еритроцитах внаслідок селективного зв’язування з КА-II, тоді як у плазмі крові підтримується надзвичайно низька концентрація вільної діючої речовини. Дорзоламід утворює один N-дезетильований метаболіт, який інгібує КА-II меншою мірою, ніж початкова сполука, але також інгібує менш активний ізофермент КА-I. Метаболіт також кумулюється в еритроцитах, де він зв’язується переважно з КА-I. Помірно зв’язується з протеїнами плазми крові (приблизно 33 %). Виводиться з організму з сечею переважно у незміненому вигляді; метаболіт також виводиться із сечею. Після припинення застосування відбувається нелінійне вимивання дорзоламіду з еритроцитів, що спочатку призводить до швидкого зменшення концентрацій дорзоламіду, після чого настає повільніша фаза виведення з періодом напіввиведення, що становить приблизно 4 місяці.

У рівноважному стані у плазмі крові практично не було виявлено ні вільної діючої речовини, ні метаболіту; пригнічення СА в еритроцитах було меншим, ніж вважається необхідним для фармакологічного впливу на ниркову функцію або дихання. При внутрішньому застосуванні з метою моделювання максимальної системної дії дорзоламіду після тривалого місцевого офтальмологічного застосування рівноважний стан досягався у межах 13 тижнів. Подібні фармакокінетичні результати спостерігалися після тривалого місцевого застосування дорзоламіду.

Однак у деяких пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю (встановлений кліренс креатиніну (КК) 30–60 мл/хв) концентрація метаболіту в еритроцитах була вищою, хоча це не супроводжувалося суттєвими відмінностями в інгібуванні карбоангідрази; клінічно значущих системних побічних реакцій, безпосередньо пов’язаних з цими явищами, не спостерігалось.

• Додаткова терапія під час лікування місцевими бета-блокаторами.
• Монотерапія, коли лікування місцевими бета-блокаторами є недостатньо ефективним або протипоказане.
• Терапія підвищеного очного тиску при:
• очній гіпертензії;
• відкритокутовій глаукомі;
• псевдоексфоліативній глаукомі.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших компонентів лікарського засобу.
• Тяжке порушення функцій нирок (КК менше 30 мл/хвилину).
• Гіперхлоремічний ацидоз.

Спеціальних досліджень взаємодії дорзоламіду з іншими засобами не проводили.

У клінічних дослідженнях дорзоламід застосовували одночасно з тимололом та бетаксололом у формі очних крапель, з препаратами системної дії: інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), блокаторами кальцієвих каналів, діуретиками та нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), у тому числі ацетилсаліциловою кислотою, а також із гормональними засобами (наприклад естрогенами, інсуліном, тироксином), що не супроводжувалося розвитком лікарських взаємодій.

Взаємодія дорзоламіду з міотиками та адреноміметиками під час лікування глаукоми вивчена недостатньо.

У зв’язку з цим при його застосуванні у вигляді очних крапель можуть виникнути небажані реакції, характерні для сульфаніламідів, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Дорзоламід містить сульфонамідну групу і, хоча застосовується місцево, піддається системній абсорбції. У разі виникнення серйозних побічних реакцій або при появі ознак гіперчутливості застосування лікарського засобу варто припинити.

У разі розвитку алергічних реакцій (таких як кон’юнктивіт, реакції з боку повік) варто розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу.

Лікування дорзоламідом пацієнтів з порушенням функцій печінки не досліджували. Таким пацієнтам лікарський засіб варто застосовувати з обережністю.

У пацієнтів із раніше діагностованими хронічними дефектами рогівки та (або) із внутрішньочними операціями в анамнезі під час лікування дорзоламідом спостерігалися набряки рогівки та необоротна декомпенсація рогівки. Таким пацієнтам лікарський засіб варто застосовувати з обережністю.

Хоча у разі застосування дорзоламіду не спостерігалася поява водно-електролітних порушень, але були зафіксовані рідкісні випадки уретеролітіазу. Застосування пероральних форм інгібіторів карбоангідрази пов’язують з появою каменів у сечових шляхах внаслідок водно-електролітних порушень, зокрема у пацієнтів із нирковокам’яною хворобою в анамнезі. Оскільки дорзоламід – це інгібітор карбоангідрази місцевої дії, який потрапляє до загального кровообігу, пацієнти з нирковокам’яною хворобою в анамнезі належать до групи підвищеного ризику появи уретеролітіазу у зв’язку з застосуванням дорзоламіду.

Можливе посилення загальної дії інгібіторів карбоангідрази у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітор карбоангідрази внутрішньо та дорзоламід. Одночасне застосування дорзоламіду та пероральний прийом інгібіторів карбоангідрази не досліджували і не рекомендується.

Під час прийому засобів, що гальмують вироблення водянистої рідини після фільтраційних заходів, спостерігалися випадки відшарування судинної оболонки з одночасною внутрішньоочною гіпотонією.

При лікуванні пацієнтів із гострою закритокутовою глаукомою необхідно, окрім застосування препаратів, що знижують внутрішньоочний тиск, варто вживати також інші терапевтичні заходи. Застосування дорзоламіду пацієнтам з гострою закритокутовою глаукомою не досліджували.

Лікарський засіб містить консервант бензалконію хлорид, який може спричиняти подразнення очей та знебарвлення м’яких контактних лінз. варто знімати контактні лінзи перед застосуванням очних крапель та знову вставляти їх не раніше ніж через 15 хвилин після закапування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

У дослідженнях на тваринах дорзоламід проявляв тератогенний ефект у матернотоксичних дозах. Дані щодо застосування дорзоламіду вагітним жінкам відсутні або обмежені. Лікарський засіб не варто застосовувати у період вагітності.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає дорзоламід/метаболіти у грудне молоко.

Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані, одержані при проведенні досліджень на тваринах, продемонстрували, що дорзоламід/метаболіти проникають у грудне молоко. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна.

Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від застосування лікарського засобу варто приймати, враховуючи користь від годування груддю для дитини та користь від лікування для матері.

Фертильність.

Дорзоламід не впливав на фертильність тварин жіночої та чоловічої статі. Дані про вплив на фертильність у людини відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу дорзоламіду на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Під час застосування лікарського засобу можливий розвиток побічний реакцій, таких як запаморочення та порушення зору, що здатні впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб розрахований на місцевого застосування (у кон’юнктивальний мішок).

Дозування.

Як монотерапія.

Лікарський засіб застосовувати по 1 краплі в уражене око (очі) 3 рази на добу.

Як додаткова терапія.

Лікарський засіб застосовувати по 1 краплі в уражене око (очі) 2 рази на добу.

При необхідності заміни дорзоламідом іншого місцевого протиглаукомного засобу варто припинити лікування цим засобом та розпочати застосування лікарського засобу наступного дня.

При застосуванні кількох місцевих офтальмологічних засобів їх варто закапувати щонайменше з 10-хвилинним інтервалом.

При неналежному поводженні очні краплі можуть контамінуватися поширеними бактеріями, що спричиняють інфекційні захворювання очей. До початку застосування лікарського засобу варто вимити руки та уникати будь-якого контакту наконечника крапельниці з оком або навколишніми поверхнями при закапуванні крапель. Застосування контамінованих очних крапель може спричинити серйозного ураження очей з подальшою втратою зору.

При застосуванні носослізної оклюзії або закритті повік протягом 2 хвилин системна абсорбція зменшується. Це може спричинити зменшення системних побічних ефектів і збільшення місцевої активності.

Як застосовувати.

1. Вимити руки.

Відкрити флакон. 2. варто уникати будь-якого контакту наконечника крапельниці з оком, шкірою навколо ока або шкірою рук.

3. Відхилити голову назад та відтягнути нижню повіку вниз, щоб утворився проміжок між повікою та очним яблуком.

4. Перевернути флакон догори дном та обережно натиснути на його стінки, поки 1 крапля лікарського засобу не попаде в око.

Натиснути пальцем на внутрішній куточок ока біля носа або закрити повіки протягом 2 хвилин. 5. Це обмежує кількість лікарського засобу, що потрапляє у кров.

6. Повторити дії, вказані в пунктах 3–5 для іншого ока, якщо це приписано лікарем.

7. Щільно закрити флакон.

Діти.

Клінічні дані щодо застосування дорзоламіду дітям обмежені. Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Симптоми.

Спостерігалася поява таких симптомів: після прийому внутрішньо – сонливість; після місцевого застосування – нудота, запаморочення, головний біль, відчуття втоми, нетипові сни та дисфагія. Дані стосовно передозування дорзоламіду у людини обмежені. Можлива поява електролітних порушень, ацидозу та симптомів з боку центральної нервової системи.

Лікування.

У разі передозування здійснювати симптоматичну та підтримувальну терапію. варто перевірити концентрацію електролітів (зокрема калію) у плазмі крові та визначити pH крові.

Про нижчезазначені небажані реакції повідомляли при застосуванні дорзоламіду у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження.

За частотою небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частоту не можна визначити за наявними даними).

З боку нервової системи:

часто – головний біль; рідко – парестезії, запаморочення.

З боку органів зору:

дуже часто – печіння та поколювання; часто – поверхневий точковий кератит, сльозотеча, кон’юнктивіт, блефарит, свербіж в очах, подразнення очей, нечіткість зорового сприйняття; нечасто – іридоцикліт; рідко – подразнення, в тому числі почервоніння, біль, злипання повік, минуща короткозорість (що проходить після припинення лікування), набряк рогівки, гіпотонія ока, відшарування судинної оболонки після фільтраційних заходів; невідомо – відчуття стороннього тіла в оці.

З боку серця:

невідомо – пальпітації, тахікардія.

З боку судинної системи:

невідомо – гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

рідко – носова кровотеча; невідомо – диспное.

З боку травного тракту:

часто – нудота, гіркий присмак у роті; рідко – подразнення горла, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

рідко – контактний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідко – сечокам’яна хвороба.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

часто – астенія/втома; рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі місцеві прояви (пальпебральні реакції) та системні прояви (ангіоневротичний набряк, кропив’янка, свербіж, висипання, задишка, у дуже рідких випадках – бронхоспазм).

Дослідження:

Дорзоламід не спричиняв клінічно значущих порушень електролітного балансу.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Повідомлення про підозрювані небажані реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему фармаконагляду.

5 років.

Після відкриття флакона препарат можна використовувати протягом 28 днів.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

По 5 мл у флаконі-крапельниці, по 1 флакону-крапельниці в картонній коробці.

За рецептом.

ВЕ ТІДЖ. УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. A.Ш./

VE TIC. WORLD MEDICINE ILAC SAN. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.