Екзиста капсули тв. по 75 мг №56 (14х4)

діюча речовина: прегабалін;

1 капсула має у складі 75 мг або 150 мг прегабаліну;

додаткові компоненти: лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний; тальк;

оболонка капсули: заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин (для капсул по 75 мг); титану діоксид (Е 171), желатин (для капсул по 150 мг).

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

• капсули тверді по 75 мг: тверді желатинові капсули розміру 4, кришка капсули непрозора червоно-коричневого кольору, корпус непрозорий білого кольору з чорним відтиском «75 mg», що має у складі порошок білого або майже білого кольору;
• капсули тверді по 150 мг: тверді желатинові капсули розміру 2, кришка та корпус капсули непрозорі, білого кольору, що має у складі порошок білого або майже білого кольору.

Протиепілептичні засоби, інші протиепілептичні засоби.

Код АТХ N03A X16.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина – прегабалін, що є аналогом гамма-аміномасляної кислоти

[(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота].

Механізм дії

Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (a₂–d білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Клінічна ефективність і безпечність

Нейропатичний біль

У період досліджень була продемонстрована ефективність лікарський засібу для терапія діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність лікарський засібу при інших видах нейропатичного болю не вивчали.

Прегабалін вивчали у процесі 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тижнів з режимом дозування лікарський засібу 2 рази на добу та у процесі досліджень тривалістю до 8 тижнів з режимом дозування 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки та ефективності для режимів дозування 2 рази на добу і 3 рази на добу були подібними.

У процесі клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів, у яких лікарський засіб застосовували для терапія нейропатичного болю, зниження болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду терапія.

У процесі контрольованих клінічних досліджень периферичного нейропатичного болю у 35 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 18 % хворих, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед хворих, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у 33 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 18 % хворих із групи плацебо. Серед хворих, у яких виникала сонливість, частка хворих, які відповіли на терапію, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.

У процесі контрольованого клінічного дослідження нейропатичного болю центрального походження у 22 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 7 % хворих, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю.

Епілепсія

Комбінована терапія. Прегабалін вивчали у процесі 3 контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів з режимом дозування 2 рази на добу або 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 рази на добу і 3 рази на добу були подібними.

Зниження частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.

Діти і підлітки

Ефективність та безпека використання прегабаліну як допоміжного засобу при епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Небажані реакції, що спостерігалися у дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 років (n = 65), були подібні до побічних реакцій у дорослих. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження 295 педіатричних хворих віком від 4 до 16 років та 14-денного плацебо-контрольованого дослідження 175 педіатричних хворих віком від 1 місяця до 4 років, проведеного для оцінки ефективності та безпеки прегабаліну як допоміжна терапія для терапія нападів з частковим початком та двох відкритих досліджень безпеки на 1 рік у 54 та 431 педіатричного пацієнта відповідно, віком від 3 місяців до 16 років з епілепсією, вказують на те, що такі небажані реакції як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів у дітей спостерігалися частіше, ніж у дорослих хворих з епілепсією (див. розділи «Фармакокінетика», «Спосіб використання та дози» та «Небажані реакції»).

У 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні дітям призначали прегабалін по 2,5 мг/кг/добу (максимум 150 мг на добу), прегабалін по 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг на добу) або плацебо. Принаймні 50 % зниження парціальних судомних нападів порівняно з початковим рівнем спостерігалося у 40,6 % хворих, які застосовували прегабалін у дозі 10 мг/кг на добу (р = 0,0068 порівняно з плацебо), 29,1 % хворих, які застосовували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг/добу (р = 0,2600 порівняно з плацебо), та 22,6 % тих, хто отримував плацебо.

У 14-денному плацебо-контрольованому дослідженні педіатричним пацієнтам (віком від 1 місяця до молодше 4 років) було призначено прегабалін 7 мг/кг/добу, прегабалін 14 мг/кг/добу або плацебо. Середня частота нападів протягом 24 годин на початку та у період останнього відвідування становила 4,7 та 3,8 для прегабаліну 7 мг/кг/добу, 5,4 та 1,4 для прегабаліну 14 мг/кг/добу та 2,9 та 2,3 для плацебо відповідно. Прегабалін у дозі 14 мг/кг/добу значно зменшив логарифмічно трансформовану частоту нападів порівняно з плацебо (р = 0,0223); прегабалін у дозі 7 мг/кг/добу не показав поліпшення порівняно з плацебо.

Монотерапія (у хворих з уперше діагностованим захворюванням).

Прегабалін вивчали у процесі 1 контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тижнів з режимом дозування 2 рази на добу. При застосуванні прегабаліну не було досягнуто не меншої ефективності порівняно зі використанням ламотриджину, згідно з оцінкою через 6 місяців кінцевої точки – відсутності судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

Генералізований тривожний розлад.

Прегабалін вивчали у процесі 6 контрольованих досліджень тривалістю 4–6 тижнів, одного дослідження тривалістю 8 тижнів з участю хворих літнього віку та одного тривалого дослідження з вивчення профілактики рецидиву з подвійною сліпою фазою профілактики рецидиву тривалістю 6 місяців.

Зниження симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на тижні 1.

У процесі контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4–8 тижнів) у 52 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 38 % хворих із групи плацебо спостерігалося покращання не менше ніж на 50 % за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від початкового рівня до кінцевої точки.

У період контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у хворих, які застосовували прегабалін, ніж у хворих, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень було проведено у понад 3600 хворих. Серед цих хворих гострота зору погіршилася у 6,5 % хворих у групі прегабаліну та у 4,8 % хворих у групі плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 11,7 % хворих із групи плацебо. Зміни очного дна виявлені у 1,7 % хворих, які застосовували прегабалін, та у 2,1 % хворих групи плацебо.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, хворих з епілепсією, які приймали протиепілептичні лікарський засіби, та у хворих із хронічним болем.

Абсорбція

Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальної концентрації у плазмі крові протягом 1 години після одноразового або багаторпазового використання. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить ≥ 90 % і не залежить від дози. При багаторазовому застосуванні рівноважний стан досягається через 24–48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зниження максимальної концентрації (C_max) приблизно на 25–30 % і подовження часу досягнення максимальної концентрації (t_max) приблизно до 2,5 годин. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.

Розподіл

У процесі доклінічних досліджень було показано, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у мишей, щурів і мавп. Встановлено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щурів і виділяється в молоко щурів у період лактації. У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального використання становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози міченого радіоактивною міткою прегабаліну приблизно 98 % радіоактивної речовини виводилося зі сечею у вигляді незміненого прегабаліну. Частка N-метильованої похідної прегабаліну – основного метаболіту лікарський засібу, що визначався в сечі, – становила 0,9 % від введеної дози. У період доклінічних досліджень не відбувалося рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.

Прегабалін виводиться зі системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика», «Ниркова недостатність»).

Пацієнтам із розладими функції нирок або пацієнтам на гемодіалізі необхідна корекція дози лікарський засібу (див. розділ «Спосіб використання та дози», таблиця).

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендуєтьсяго діапазону доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед хворих є низькою (< 20 %). Фармакокінетика при багаторазовому застосуванні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при застосуванні одноразової дози. Таким чином, немає потреби в плановому контролі концентрації прегабаліну у плазмі крові.

Стать

Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

Ниркова недостатність

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний до кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабаліну в плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки лікарський засіб виводиться в основному нирками, пацієнтам з нирковою недостатністю потрібно зменшувати дозу лікарський засібу, а після гемодіалізу використовувати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб використання та дози», таблиця).

Печінкова недостатність

Спеціальних фармакокінетичних досліджень у хворих з печінковою недостатністю не проводилося. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться зі сечею переважно у незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб розлади функції печінки мало значущий вплив на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Діти

Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 місяців, від 2 до 6 років, від 7 до 11 років і від 12 до 16 років) при застосуванні доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу у процесі дослідження з вивчення фармакокінетики та переносимості.

Після перорального використання прегабаліну дітям натще t_max в плазмі крові був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 години до 2 годин після прийому.

Значення C_max і площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну зростали лінійно зі збільшенням дози в кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC було нижчим на 30 %, що зумовлено збільшенням на 43 % кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих хворих порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 30 кг.

Кінцевий період напіввиведення прегабаліну становив у середньому приблизно 3–4 години у дітей віком до 6 років та 4–6 годин у дітей віком від 7 років.

У процесі популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих хворих.

Фармакокінетику прегабаліну у хворих віком до 3 місяців не вивчали (див. розділи «Фармакодинаміка», «Спосіб використання та дози» та «Небажані реакції»).

Пацієнти літнього віку

Кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком. Таке зниження кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам із розладими функції нирок, пов’язаними з віком, може потребуватися зниження дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб використання та дози», таблиця).

Період лактації

Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза становить 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін проникав у грудне молоко, при цьому його середня концентрація у рівноважному стані становила приблизно 76 % від концентрації у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг на добу або у максимальній дозі 600 мг на добу, становить 0,31 мг/кг/добу або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7 % від загальної добової дози у матері у перерахуванні на міліграм на кілограм.

Нейропатичний біль

Лікарський засіб Екзиста показаний для терапія нейропатичного болю у дорослих при ушкодженні периферичної та центральної нервової системи.

Епілепсія

Лікарський засіб Екзиста призначають як додаткову терапію при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або без такої у дорослих.

Генералізований тривожний розлад

Лікарський засіб Екзиста призначений для терапія генералізованого тривожного розладу у дорослих.

Фіброміалгія.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Оскільки прегабалін екскретується переважно у незміненому вигляді зі сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (≤ 2 % дози виділяється із сечею у формі метаболітів), не інгібує метаболізм інших лікарський засібів in vitro і не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз

Таким чином, у дослідженнях in vivo не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном чи етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін і топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та (або) етинілестрадіол

Одночасне використання прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та (або) етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих медикаментів.

Медикаменти, що впливають на ЦНС

Прегабалін може потенціювати ефекти етанолу та лоразепаму. У період постмаркетингового нагляду повідомляли про випадки дихальної недостатності, коми та летального наслідку у хворих, які приймали прегабалін разом з опіоїдами та/або іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС. Прегабалін, імовірно, посилює розлади когнітивних та основних моторних функцій, які спричинені оксикодоном.

Взаємодії у хворих літнього віку

Спеціальних досліджень фармакодинамічної взаємодії за участю добровольців літнього віку не проводили. Дослідження взаємодії медикаментів проводили лише у дорослих хворих.

Пацієнти з цукровим діабетом

Відповідно до чинної клінічної практики, деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася у період терапії прегабаліном, можуть потребувати корекції дози цукрознижувальних медикаментів.

Реакції гіперчутливості

Після виходу лікарський засібу на ринок повідомляли про розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. При виникненні таких симптомів ангіоневротичного набряку як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів використання прегабаліну слід одразу припинити.

Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та розлади психіки

Використання прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може збільшити ризик виникнення травматичних випадків (падіння) у хворих літнього віку. Також після виходу лікарський засібу на ринок повідомлялося про випадки втрати свідомості, сплутаності свідомості та розлади психіки. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, поки їм не стануть відомі ймовірні ефекти цього лікарського засобу.

Розлади зору

У період контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у хворих, які приймали прегабалін, ніж у хворих, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. У процесі клінічних досліджень, у яких проводили офтальмологічне обстеження, частота випадків погіршення гостроти зору та зміни поля зору була вищою у хворих, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо; частота виникнення змін очного дна була вищою у хворих із групи плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Після виходу лікарський засібу на ринок також повідомляли про небажані реакції з боку органів зору, включаючи втрату зору, нечіткість зору або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Після припинення використання прегабаліну ці прояви з боку органів зору можуть зникнути або зменшитися.

Ниркова недостатність

Повідомлялося про випадки розвитку ниркової недостатності, яка іноді була оборотною після припинення використання прегабаліну.

Відміна супутніх протиепілептичних лікарський засібів

Наразі недостатньо даних щодо того, чи можна відміняти супутні протиепілептичні лікарський засіби після того, як у результаті додавання прегабаліну до терапії буде досягнуто контроль судом, щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

Прояви відміни

У деяких хворих після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися прояви відміни лікарський засібу. Повідомляли про такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, суїцідальні думки, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати у період терапії прегабаліном або невдовзі після його відміни.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого використання вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.

Застійна серцева недостатність

Після виходу лікарський засібу на ринок повідомляли про застійну серцеву недостатність у деяких хворих, які приймали прегабалін. Така реакція спостерігалася здебільшого у період терапія прегабаліном нейропатичного болю у хворих літнього віку з вже існуючими серцево-судинними розладими. Таким пацієнтам прегабалін слід використовувати обережно. При припиненні використання прегабаліну це явище може зникнути.

Суїцидальне мислення та поведінка

Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та поведінки у хворих, які отримували терапію протиепілептичними лікарський засібами за деякими показаннями. За результатами метааналізу даних, отриманих у процесі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних лікарський засібів, також спостерігалося невелике підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості існування підвищеного ризику при застосуванні прегабаліну.

У зв’язку з цим потрібно уважно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак суїцидального мислення й поведінки та розглянути доцільність призначення відповідного терапія. За умови появи ознак суїцидального мислення або поведінки пацієнти (та особи, які доглядають за ними) повинні звернутися по медичну допомогу.

Погіршення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту

Після виходу лікарський засібу на ринок повідомлялося про явища, пов’язані з розладим функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор), при застосуванні прегабаліну разом із лікарськими засобами, що можуть викликати запор, наприклад з опіоїдними анальгетиками. При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та хворих літнього віку).

Одночасне використання з опіоїдними лікарськими засобами

Рекомендується обережно призначати прегабалін одночасно з опіоїдами через ризик депресії ЦНС. У дослідженні хворих, які приймали прегабалін одночасно з опіоїдами, контроль та аналіз випадків мали підвищений ризик летального наслідку, пов’язаного з опіоїдами, порівняно зі використанням опіоїдів (скориговане співвідношення шансів [aOR], 1,68 [95 % ДІ, 1,19-2,36 ]). Цей підвищений ризик спостерігався при низьких дозах прегабаліну (≤ 300 мг, aOR 1,52 [95 % ДІ, 1,04-2,22]), також спостерігалася тенденція до більшого ризику при високих дозах прегабаліну (> 300 мг, aOR 2,51 [95 % ДІ 1,24-5,06]).

Неправильне використання, зловживання або залежність

Повідомлялося про випадки неправильного використання, зловживання та залежності. Слід обережно використовувати лікарський засіб пацієнтам зі зловживанням різними речовинами в анамнезі; потрібно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного використання, зловживання або залежності від прегабаліну (повідомлялося про випадки розвитку звикання, перевищення призначеної дози; поведінки, спрямованої на отримання лікарський засібу).

Пригнічення дихання

Повідомляли про тяжке пригнічення дихання, пов’язане зі використанням прегабаліну. Пацієнти з розладами дихальної функції, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним використанням депресантів ЦНС та особи літнього віку можуть мати більший ризик розвитку цієї тяжкої побічної реакції. Такі пацієнти можуть потребувати коригування дози.

Енцефалопатія

Повідомлялося про випадки енцефалопатії, що виникали переважно у хворих зі супутніми захворюваннями, що можуть спровокувати енцефалопатію.

У зв’язку з терапіям прегабаліном рідко повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. У період призначення лікарського засобу пацієнтам слід повідомити про прояви та прояви та уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являються прояви та прояви, що вказують на ці реакції, потрібно одразу відмінити використання прегабаліну та розглянути альтернативне терапія (за умови потрібності).

Жінки, здатні завагітніти/засоби контрацепції

Використання лікарського засобу Екзиста у першому триместрі вагітності може спричинити серйозні вроджені дефекти у плода. Прегабалін не слід використовувати у час вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері явно переважає потенційний ризик для плода. Жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції у період терапія.

Непереносимість лактози

Лікарський засіб Екзиста має у складі лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози та галактози не слід використовувати цей лікарський засіб.

Терапія нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку

У період терапія нейропатичного болю центрального походження, спричиненого ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, а також побічних реакцій з боку ЦНС (наприклад, антиспастичних лікарський засібів), необхідних для терапія цього стану. Цю обставину слід брати до уваги, призначаючи прегабалін при такому стані.

Використання в час вагітності або лактації.

Жінки, здатні завагітніти/засоби контрацепції для жінок і чоловіків

Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінки, здатні завагітніти, повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність

Дослідження на тваринах показали резасібивну токсичність. Доведено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щурів (див. розділ «Фармакокінетика»). Прегабалін може проникати через плаценту людини.

Основні вроджені вади розвитку

Дані скандинавського обсерваційного дослідження, де брало участь понад 2700 вагітних, які застосовували прегабалін у першому триместрі вагітності, показали більш високу поширеність великих вроджених вад розвитку серед педіатричної популяції (живих чи мертвонароджених дітей), які застосовували прегабалін, порівняно з групою, яка його не застосовувала (5,9 % проти 4,1 %). Ризик вроджених вад розвитку серед педіатричної популяції, яка застосовувала прегабалін у першому семестрі вагітності, був дещо вищим, порівняно з популяцією, яка його не застосовувала (скоригований коефіцієнт поширеності та 95 % довірчий інтервал: 1,14 (0,96 - 1,35)), а також порівняно з популяцією, яка застосовувала ламотриджин (1,29 (1,01 1,65) або дулоксетин (1,39 (1,07 1,82). Аналіз конкретних вад розвитку показав вищий ризик винекнення вад розвитку нервової системи, очей, орофаціальних щілин, вад розвитку сечовивідних шляхів та статевих органів, але цифри були невеликими і оцінки неточними.

Лікарський засіб не слід використовувати в час вагітності без нагальної потреби (використовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода).

Період лактації

Невелика кількість прегабаліну була виявлена у молоці жінок, які годують груддю. Слід повідомити жінкам, які годують груддю, що лактації не рекомендується у період використання прегабаліну.

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу прегабаліну на фертильність жінок відсутні.

У період клінічного дослідження з вивчення впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові добровольці чоловічої статі застосовували прегабалін у дозі 600 мг на добу. Після використання лікарський засібу протягом 3 місяців жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

У процесі дослідження фертильності у самиць щурів спостерігався небажаний вплив на резасібивну функцію. У процесі дослідження фертильності у самців щурів спостерігався небажаний вплив на резасібивну функцію та розвиток. Клінічна значущість цих результатів невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими

механізмами.

Лікарський засіб Екзиста може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Лікарський засіб Екзиста може викликати запаморочення й сонливість і таким чином впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, від роботи зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності, поки не стане відомо, чи впливає цей лікарський засіб на їхню здатність до такої діяльності.

Спосіб використання

Лікарський засіб Екзиста вживати незалежно від вживання їжі.

Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального використання.

Дози

Діапазон доз лікарський засібу може змінюватися у межах 150–600 мг на добу. Добову дозу розподіляти на 2 або 3 прийоми.

Нейропатичний біль

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2 або 3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості лікарський засібу пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 3-7 днів, а за умови потрібності – до максимальної дози 600 мг на добу ще після 7 днів.

Епілепсія

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2 або 3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості лікарський засібу пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня терапія. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Генералізований тривожний розлад

Доза, яку розподіляють на 2 або 3 прийоми, може змінюватися у межах 150–600 мг на добу. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості лікарський засібу пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня терапія. Після ще одного тижня прийому дозу можна збільшити до 450 мг на добу. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Фіброміалгія

Рекомендована доза лікарський засібу для терапія фіброміалгії становить від 300 мг до 450 мг на добу. Терапія слід розпочинати зі використання дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг на добу). Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна збільшувати до 150 мг 2 рази на добу (300 мг на добу) протягом одного тижня. Для хворих, для яких використання дози 300 мг на добу є недостатньо ефективним, можна збільшити дозу до 225 мг 2 рази на добу (450 мг на добу). Хоча існує дослідження використання дози 600 мг на добу, доказів того, що використання цієї дози буде мати додаткову перевагу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні небажані реакції, використання доз вище 450 мг на добу не рекомендується. Оскільки лікарський засіб Екзиста виводиться головним чином нирками, слід коригувати дозу лікарський засібу пацієнтам із розладими функції нирок.

Відміна прегабаліну

Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше одного тижня, незалежно від показань.

Розлади функції нирок

Прегабалін виводиться зі системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний до кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшувати дозу пацієнтам із розладими функції нирок слід індивідуально як зазначено у таблиці, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % лікарський засібу протягом 4 годин). Для хворих на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід коригувати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу потрібно використовувати додаткову дозу лікарський засібу (див. таблицю).

Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

Таблиця

* Загальну добову дозу (мг на добу) слід розподілити на декілька прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для однократного прийому (мг/дозу).

⁺ Додаткова доза – це додаткова однократна доза.

Печінкова недостатність

Для хворих із розладими функції печінки потрібності у корекції дози немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Для хворих літнього віку через розлади функції нирок може знадобитися зниження дози прегабаліну (див. розділ «Особливості використання»).

Діти.

Безпека та ефективність використання лікарський засібу Екзиста при його застосуванні дітям віком до 18 років не встановлені. Доступна дотепер інформація наведена у розділі «Небажані реакції», а також у розділах «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика», однак, враховуючи дані цих розділів, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цій категорії хворих.

Після виходу лікарський засібу на ринок повідомлялося, що найчастішими побічними реакціями при передозуванні прегабаліну були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також надходили повідомлення про судоми.

Рідко повідомлялося про випадки коми.

Терапія передозування прегабаліну полягає у загальних підтримувальних заходах та за потреби може включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб використання та дози», таблиця).

У клінічній програмі з дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 хворих, з них 5600 – учасники подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень. Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Небажані реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня. В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни лікарський засібу через небажані реакції становив 12 % серед хворих, які приймали прегабалін, та 5 % серед хворих, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призводили до припинення використання лікарський засібу дослідження у групі прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

Нижче наведені всі небажані реакції, що виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж у одного пацієнта; ці небажані реакції перелічені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення небажані реакції представлені у порядку зниження ступеня їх проявів.

Зазначені небажані реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворювання та (або) супутнім використанням інших медикаментів.

У період терапія нейропатичного болю центрального походження, спричиненого ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливість (див. розділ «Особливості використання»).

Додаткові небажані реакції, про які повідомлялося після виходу лікарський засібу на ринок, наведені нижче і позначені курсивом.

Інфекції та інвазії

Часто: назофарингіт.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: нейтропенія.

Розлади з боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість.

Рідко: ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, анафілактоїдні реакції.

Розлади обміну речовин, метаболізму

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.

З боку психіки

Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо.

Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

Рідко: розгальмовування, суїцидальна поведінка, суїцидальні думки.

Розлади з боку нервової системи

Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль.

Часто: атаксія, розлади координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, розлади уваги, парестезія, гіпестезія, седативний ефект, розлади рівноваги, летаргія.

Нечасто: синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, розлади когнітивних функцій, розлади психіки, розлади мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, загальне нездужання, апатія, навколоротова парестезія, міоклонус.

Рідко: судоми, паросмія, гіпокінезія, дисфагія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна–Барре, пероральночерепна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну, паркінсонізм.

Розлади з боку органів зору

Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт.

Нечасто: втрата периферичного зору, розлади зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість в очах, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, розлади акомодації, крововилив в око, світлобоязнь, набряк сітківки.

Рідко: втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги

Часто: вертиго.

Нечасто: гіперакузія.

Розлади з боку серця

Нечасто: тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність.

Рідко: подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

Розлади з боку судин

Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи, гіперемія, відчуття холоду в кінцівках.

Розлади з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Часто: фаринголарингеальний біль.

Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа.

Рідко: набряк легень, стиснення у горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання.

Частота невідома: пригнічення дихання.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча.

Рідко: асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

Розлади з боку гепатобіліарної системи

Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів*.

Рідко: жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: пролежні.

Нечасто: папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикуло-бульозні висипання.

Рідко: синдром Стівенса–Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади з боку нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики, токсичний епідермальний некроліз.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів шиї.

Нечасто: набряк суглобів, міалгія, посіпування м’язів, біль у шиї, скутість м’язів.

Рідко: рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит.

Рідко: ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

Розлади статевої системи та молочних залоз

Часто: еректильна дисфункція, імпотенція.

Нечасто: статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія.

Рідко: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: периферичний набряк, набряк, розлади ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність.

Нечасто: генералізований набряк, набряк обличчя, скутість у грудях, біль, жар, спрага, озноб, загальна слабкість, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості.

Рідко: гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

Лабораторні дослідження

Часто: збільшення маси тіла.

Нечасто: збільшення рівня креатинфосфокінази в крові, збільшення рівня глюкози в крові, зниження кількості тромбоцитів, збільшення рівня креатиніну в крові, зниження рівня калію в крові, зниження маси тіла.

Рідко: зниження рівня лейкоцитів у крові.

* Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ) та підвищення аспартатамінотрансфераз (АсАТ).

У деяких хворих після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися прояви відміни лікарський засібу. Повідомляли про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, суїцідальні думки, біль, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого використання вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними.

Діти. Профіль безпечності прегабаліну, встановлений у процесі п’ятьох досліджень за участю дітей з параціальними нападами з або без вторинної генералізації (12 – тижневе дослідження ефективності та безпеки у хворих з парціальнми нападами, n = 295; дослідження фармакокінетики та переносимості лікарський засібу, n = 65; відкрите дослідження з вивчення безпеки тривалістю два 1 рік, n = 54 і n = 431), був подібний до профілю, який спостерігався в дослідженнях у дорослих хворих з епілепсією. До найпоширеніших несприятливих явищ, що спостерігалися при 12-тижневому дослідженні з терапіям прегабаліном, були сонливість, гарячка, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та назофарингіт (див. розділи «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика» та «Спосіб використання та дози»).

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 30 ºC.

по 14 капсул у блістері, по 2 або по 4 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

АТ «Адамед Фарма», Польща/

Adamed Pharma S.A., Poland.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Марш. Дж. Пілсудського 5, 95–200, Паб’яніце,Польща/

ul. marsz. J. Pilsudskiego 5, Pabianice, 95– 200, Poland.