Елєт таблетки, в/плів. обол. по 40 мг №2 у бліс.

діюча речовина: елетриптан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі елетриптану (у формі елетриптану гідроброміду) 20 мг або 40 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; магнію стеарат;

плівкова оболонка: Opadry Orange 85F530100, що має у складі спирт полівініловий (Е1203), титану діоксид (Е171), макрогол (Е1521), тальк (Е553b), жовтий захід FCF алюмінієвий лак (E110).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 20 мг: круглі, опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжевого кольору, гладкі з одного боку та з тисненням «20» з іншого;

таблетки по 40 мг: круглі, опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжевого кольору, гладкі з одного боку та з тисненням «40» з іншого.

Анальгетики. Лікарський засіби, що застосовуються для терапія мігрені. Селективні агоністи 5-НТ₁-рецепторів серотоніну. Елетриптан. Код АТХ N02C C06.

Фармакодинаміка.

Елетриптан є селективним агоністом судинних 5-HT_1B та нейронних 5-HT_1D-рецепторів. Елетриптан також виявляє високу спорідненість з рецептором 5-HT_1F, що може сприяти його антимігренозному механізму дії. Елетриптан має невелику спорідненість з людськими рекомбінантними 5-HT_1A, 5-HT_2B, 5-HT_1E та 5-HT₇-рецепторами.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність та безпеку використання елетриптану у дозах від 20 до 80 мг для терапія гострого болю при мігрені оцінювали у 10 плацебо-контрольованих дослідженнях, в яких брали участь понад 6000 хворих (усі групи терапія). Полегшення головного болю наставало вже через 30 хвилин після перорального прийому. Зниження ступеня головного болю від помірного або сильного до легкого або до відсутності головного болю відзначалося через 2 години та становило 59–77 % за умови використання дози 80 мг, 54–65 % за умови використання дози 40 мг, 47–54 % за умови використання 20 мг та 19–40 % після прийому плацебо. Елетриптан також був ефективним при лікуванні супутніх симптомів мігрені, таких як блювання, нудота, світлобоязнь та фонофобія.

Рекомендація щодо титрування дози до 80 мг базується на довготривалих дослідженнях відкритих маркерів та короткотривалому подвійно сліпому дослідженні, де спостерігалася лише тенденція до статистичної значущості.

Елетриптан залишається ефективним при мігрені, пов’язаній з менструацією. Прийом елетриптану у період фази аури не продемонстрував профілактика мігренозному головному болю, і тому елетриптан слід вживати лише у період фази головного болю мігрені.

У фармакокінетичному дослідженні без плацебо-контролю у хворих із розладим функції нирок було зафіксовано більш високе підвищення артеріального тиску (АТ) після використання елетриптану в дозі 80 мг, ніж у здорових добровольців (див. розділ «Особливості використання»). Це не пояснюється жодними фармакокінетичними змінами і тому може являти собою специфічну фармакодинамічну відповідь на елетриптан у хворих із розладим функції нирок.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Елетриптан швидко і добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (принаймні 81 %) після перорального прийому. Абсолютна біодоступність у чоловіків і жінок становить приблизно 50 %. Медіана часу досягнення максимальної концентрації (T_max) становить 1,5 години після перорального прийому дози. Лінійна фармакокінетика була продемонстрована в діапазоні клінічних доз (20–80 мг).

Площа під фармакокінетичною кривою співвідношення концентрації до часу (AUC) та максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) елетриптану були підвищені приблизно на 20–30 % після перорального прийому з їжею з високим вмістом жиру. Після перорального прийому у період нападу мігрені спостерігалося зниження приблизно на 30 % AUC, а T_max збільшувався до 2,8 години.

Після повторних доз (20 мг 3 рази на добу) протягом 5–7 днів фармакокінетика елетриптану залишалася лінійною і накопичення було передбачуваним. При багаторазовому застосуванні більших доз (40 мг 3 рази на добу та 80 мг 2 рази на добу) накопичення елетриптану протягом 7 днів було більшим, ніж прогнозувалося (приблизно 40 %).

Розподіл. Об’єм розподілу елетриптану після 4 введення становить 138 л, що вказує на розподіл у тканинах. Елетриптан помірно зв’язується з білками плазми крові (приблизно 85 %).

Метаболізм. Дослідження in vitro показують, що елетриптан первинно метаболізується печінковим ферментом CYP3A4 цитохрому Р450. Цей висновок підтверджується підвищенням концентрації елетриптану в плазмі крові після одночасного використання з еритроміцином і кетоконазолом, відомими селективними та потужними інгібіторами CYP3A4. Дослідження in vitro також свідчать про невелику участь ферменту CYP2D6 у метаболізмі елетриптану, хоча клінічні дослідження не свідчать про поліморфізм цього ферменту.

Виявлено два основні циркулюючі метаболіти, які суттєво сприяють радіоактивності плазми після введення елетриптану, міченого ізотопом вуглецю-14 (¹⁴С). В експериментах in vitro на тваринах метаболіт, що утворюється в результаті N-окислення, не демонстрував активності, а метаболіт, який утворюється в результаті N-деметилювання, демонстрував активність, подібну до елетриптану. Третій метаболіт радіоактивності в плазмі крові формально не був ідентифікований, але, найімовірніше, це суміш гідроксильованих метаболітів, які також визначалися у виділеннях (у сечі та фекаліях). Концентрації N-деметильованого активного метаболіту в плазмі крові становлять лише 10–20 % від концентрації елетриптану, тому не слід очікувати його суттєвого впливу на терапевтичний ефект елетриптану.

Виведення. Середній загальний плазматичний кліренс елетриптану після 4 введення становить 36 л/годину, період напіввиведення (Т_1/2) з плазми крові – приблизно 4 години. Середній рівень ниркового кліренсу після перорального прийому становить приблизно 3,9 л/годину. Ненирковий кліренс становить приблизно 90 % від загального кліренсу, що вказує на те, що елетриптан виводиться в основному шляхом метаболізму.

Фармакокінетика у хворих окремих груп

Стать. Результати метааналізу клініко-фармакологічних досліджень і популяційного фармакокінетичного аналізу свідчать про те, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію елетриптану в плазмі крові.

Пацієнти літнього віку (від 65 років). Хоча це і не є статистично значущим, спостерігається невелике зниження (16 %) кліренсу, що пов’язано зі статистично значущим збільшенням Т_1/2 (приблизно з 4,4 години до 5,7 години), у хворих літнього віку (65–93 роки) порівняно з пацієнтами віком до 65 років.

Підлітки (12–17 років). Фармакокінетика елетриптану (40 мг і 80 мг) у підлітків, хворих на мігрень, яким були введені дози між нападами, була подібною до такої у здорових дорослих.

Діти (6–11 років). Кліренс елетриптану не змінюється у дітей порівняно з кліренсом у підлітків. Однак об’єм розподілу у дітей менший, що призводить до підвищення рівня у плазмі крові, ніж прогнозували після тієї ж дози у дорослих.

Пацієнти з розладим функції печінки. У хворих з розладим функції печінки (класи А і B за шкалою Чайлда – П’ю) було продемонстровано статистично значуще збільшення як AUC (34 %), так і Т_1/2. Спостерігалось невелике збільшення C_max (18 %). Ці невеликі зміни не вважаються клінічно важливими.

Пацієнти з розладим функції нирок. У хворих із легким (кліренс креатиніну 61–89 мл/хв), помірним (кліренс креатиніну 31–60 мл/хв) або тяжким (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) розладим функції нирок не було статистично значущих змін у фармакокінетиці елетриптану або у зв’язуванні з білками плазми крові. У хворих цієї групи спостерігалось підвищення АТ.

Гострий головний біль при нападах мігрені, з аурою або без неї.

• Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
• Тяжке розлади функції печінки або нирок.
• Помірно виражена або тяжка гіпертензія або нелікована легка гіпертензія.
• Підтверджені хвороби серцево-судинної системи, включаючи ішемічну хворобу серця (ІХС) (стенокардія, попередній інфаркт міокарда або підтверджена безсимптомна ішемія). Вазоспазм коронарної артерії (стенокардія Принцметала), обʼєктивні або субʼєктивні прояви ІХС.
• Значні аритмії або серцева недостатність.
• Захворювання периферичних судин.
• В анамнезі цереброваскулярні розлади (CVA) або транзиторна ішемічна атака (TIA).
• Використання ерготаміну або похідних ерготаміну (включаючи метисергід) протягом 24 годин до або після терапія елетриптаном.
• Одночасне використання інших агоністів рецепторів 5-HT₁ з елетриптаном.

Вплив інших медикаментів на елетриптан

У ключових клінічних випробуваннях елетриптану відсутні дані про взаємодію з β-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та флунаризином, але дані офіційних досліджень клінічної взаємодії з цими лікарськими засобами недоступні (крім пропранололу, див. далі).

Популяційний фармакокінетичний аналіз клінічних досліджень показав, що вплив β-блокаторів, трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, замісної гормональної терапії на основі естрогенів, а також пероральних контрацептивів та блокаторів кальцієвих каналів на фармакокінетичні властивості елетриптану є малоймовірним.

Елетриптан не є субстратом для моноаміноксидази (МАО), тому не очікується взаємодії між елетриптаном та інгібіторами МАО, а офіційні дослідження взаємодії не проводились.

У клінічних дослідженнях із використанням пропранололу (160 мг), верапамілу (480 мг) та флуконазолу (100 мг) C_max елетриптану збільшувалася відповідно в 1,1 разаи, у 2,2 раза та в 1,4 раза. Показник AUC елетриптану збільшувався в 1,3 раза, 2,7 раза та 2 раза відповідно. Ці ефекти не вважаються клінічно значущими, оскільки не було пов’язаних з ними підвищень АТ або побічних явищ порівняно із використанням елетриптану окремо.

У клінічних дослідженнях із використанням еритроміцину (1000 мг) та кетоконазолу (400 мг), специфічних та потужних інгібіторів CYP3A4, спостерігалося значне підвищення C_max елетриптану (у 2 та 2,7 раза) та AUC (у 3,6 та 5,9 раза) відповідно. Ця підвищена експозиція була пов’язана зі збільшенням Т_1/2 елетриптану з 4,6 до 7,1 години при застосуванні еритроміцину та з 4,8 до 8,3 години при застосуванні кетоконазолу (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому елетриптан не слід використовувати разом з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозаміцином, та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

У клінічних дослідженнях при пероральному прийомі кофеїну/ерготаміну через 1 і 2 години після елетриптану спостерігалося незначне, але адитивне підвищення АТ, що було передбачене на основі фармакологічних характеристик двох медикаментів. Тому рекомендується не використовувати медикаменти, що містять ерготамін або ерготаміноподібні речовини (наприклад дигідроерготамін), протягом 24 годин після прийому елетриптану. І навпаки, елетриптан можна вживати не раніше ніж через 24 години після використання медикаментів, що містять ерготамін.

Вплив елетриптану на інші медикаменти

Немає ніяких доказів in vitro чи in vivo, що елетриптан в клінічних дозах (та відповідних концентраціях) буде інгібувати або індукувати ферменти цитохрому Р450, включаючи медикаменти, що метаболізуються ферментом CYP3A4. Тому вважається малоймовірним, що елетриптан спричинить клінічно важливі взаємодії медикаментів, опосередковані цими ферментами.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs)/ інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (SNRIs) та серотоніновий синдром

Були повідомлення, які описують хворих із симптомами, сумісними з синдромом серотоніну (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові розлади), після використання SSRIs або SNRIs, а також триптанів (див. розділ «Особливості використання»).

Елетриптан не слід використовувати разом із потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозаміцином, та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

Елетриптан слід використовувати лише тоді, коли встановлений чіткий діагноз мігрені. Елетриптан не показаний для терапія геміплегічної, офтальмоплегічної або базилярної мігрені.

Елетриптан не слід призначати для терапія атипового головного болю, тобто такого, що може бути пов’язаний із серйозним станом (інсульт, розрив аневризми), коли цереброваскулярна вазоконстрикція може бути шкідливою.

Використання елетриптану може бути пов’язане із симптомами, що минають, включаючи біль та відчуття стискання у грудях, які можуть бути інтенсивними та поширюватися на горло (див. розділ «Небажані реакції»). При появі симптомів, характерних для ІХС, слід припинити використання лікарського засобу та провести відповідну оцінку.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Елетриптан не слід використовувати пацієнтам із ризиком ІХС або без попереднього обстеження пацієнтам, у яких ймовірні недіагностовані серцево-судинні захворювання (наприклад пацієнтам із підвищеним АТ, цукровим діабетом, курцям або тим, хто отримує замісну терапію нікотином, чоловікам віком від 40 років, жінкам у постменопаузі та особам з обтяженим сімейним анамнезом щодо ІХС).

У рідкісних випадках повідомляли про коронарний вазоспазм, ішемію або інфаркт міокарда у хворих, які отримували агоністи рецепторів 5-HT₁. Тому не слід використовувати елетриптан та інші агоністи 5-НТ₁-рецепторів серотоніну пацієнтам із встановленою ІХС (див. розділ «Коли не застосовують»).

Ймовірне збільшення частоти виникнення небажаних ефектів при одночасному застосуванні триптанів і рослинних медикаментів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

У межах клінічної дози спостерігалось незначне та минуще підвищення АТ при застосуванні елетриптану у дозі від 60 мг. Однак це підвищення не було пов’язане з клінічними наслідками програми клінічного випробування. Ефект був значно вираженим у хворих з розладим функції нирок та у хворих літнього віку. У хворих із нирковою недостатністю діапазон середнього максимального підвищення систолічного АТ становив 14–17 мм рт. ст. (нормальний – 3 мм рт. ст.), а для діастолічного АТ 14–21 мм рт. ст. (нормальний – 4 мм рт. ст.). У осіб літнього віку середнє максимальне підвищення систолічного АТ становило 23 мм рт. ст. порівняно з 13 мм рт. ст. у молодих осіб (плацебо – 8 мм рт. ст.). Постмаркетингові повідомлення про підвищення АТ також були отримані від хворих, які застосовують дози елетриптану 20 мг та 40 мг, а від також хворих, які не мають ниркової недостатності, та хворих літнього віку.

Головний біль внаслідок надмірного використання медикаментів

Тривале використання будь-якого знеболювального засобу при головному болю може погіршити його. При підозрі на таку ситуацію або за умови її виникнення слід припинити використання лікарського засобу та проконсультуватися з лікарем. Цей діагноз слід підозрювати у хворих, які мають часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне використання медикаментів проти головного болю.

Серотоніновий синдром

Повідомлялосяи про серотоніновий синдром (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові відхилення) після супутнього терапія триптанами та SSRIs або SNRIs. Ці реакції можуть бути тяжкими. Якщо супутнє терапія елетриптаном та SSRIs або SNRIs клінічно обґрунтоване, рекомендується відповідне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку терапія, при збільшенні дози або додаванні іншого серотонінергічного лікарського засобу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Важлива інформація про додаткові компоненти

Лікарський засіб має у складі лактозу, тому пацієнтам, у яких встановлено непереносимість деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж вживати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Цей лікарський засіб також має у складі барвник «Жовтий захід», який може спричинити алергічні реакції.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Досвід клінічного використання елетриптану вагітним відсутній. Елетриптан слід використовувати в час вагітності, лише якщо безпечна альтернатива відсутня, а очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Елетриптан проникає у груде молоко. В одному дослідженні за участю 8 жінок, які отримували разову дозу 80 мг, середня загальна кількість елетриптану в грудному молоці протягом 24 годин у цих пацієнток становила 0,02 % від дози. Тому слід бути обережними при розгляді питання про призначення елетриптану жінкам, які годують груддю. Ризик впливу на немовля можна мінімізувати, уникаючи лактації протягом 24 годин після використання елетриптану.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Елетриптан має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. При мігрені або лікуванні елетриптаном можлива сонливість або запаморочення у деяких хворих. При виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги, таких як водіння автомобіля і робота зі складною технікою, слід дотримуватися обережності у період нападів мігрені і після використання елетриптану.

Спосіб використання

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

Дозування

Лікарський засіб слід використовувати якомога раніше після початку мігренозного головного болю, але він також ефективний і на більш пізній стадії у період нападу мігрені.

Прийом елетриптану у період фази аури не продемонстрував профілактика мігренозному головному болю, і тому цей лікарський засіб слід використовувати лише у період фази головного болю мігрені.

Лікарський засіб не слід використовувати з профілактичною метою.

Дорослі (віком від 18 років і до 65 років)

Рекомендована початкова доза – 40 мг.

Якщо головний біль повертається протягом 24 годин: якщо мігренозний головний біль зникає, проте потім повторюється протягом 24 годин, то можна повторно призначити елетриптан у тій самій дозі, яка є ефективною для терапія рецидивів. Якщо потрібна друга доза, її не слід вживати протягом 2 годин від початкової дози.

Якщо не отримано відповіді на терапія: якщо перша доза не зменшує головний біль протягом 2 годин, то для купірування цього нападу не слід використовувати другу дозу, тому що в клінічних дослідженнях не встановлена ефективність другої дози.

Клінічні випробування показують, що у хворих, у яких не вдалося зняти напад головного болю, все ж може бути ефективним терапія наступного нападу.

Якщо пацієнти, які приймають лікарський засіб у дозі 40 мг, не отримують задовільного ефекту (наприклад, хороша переносимість, але відсутність купірування 2 із 3 нападів), то при наступних нападах мігрені може бути ефективною доза 80 мг (див. розділ «Фармакодинаміка»). Другу дозу 80 мг не слід вживати протягом 24 годин.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ «Небажані реакції»).

Пацієнти літнього віку

Безпека та ефективність використання елетриптану пацієнтам віком від 65 років не були систематично оцінені через малу кількість таких хворих у клінічних дослідженнях. Тому застосовування елетриптану пацієнтам літнього віку не рекомендується.

Пацієнти з розладими функції печінки

Коригування дози не потрібне пацієнтам із легким або помірним розладим функції печінки. Оскільки рівень елетриптану не вивчався у хворих із вираженим розладим функції печінки, його використання таким пацієнтам протипоказане.

Пацієнти з розладим функції нирок

Оскільки вплив елетриптану на АТ посилюється при порушенні функції нирок (див. розділ «Особливості використання»), для хворих із легким або помірним розладим функції нирок рекомендована початкова доза становить 20 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам із вираженим розладим функції нирок.

Діти.

Використання елетриптану пацієнтам віком до 18 років не показано через відсутність досвіду його використання у педіатрії.

При застосуванні разової дози 120 мг значних побічних ефектів не зафіксовано. Однак при передозуванні селективними агоністами 5-НТ₁-рецепторів серотоніну ймовірне виникнення гіпертонії або інших більш серйозних серцево-судинних реакцій.

За умови передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія, якщо така потрібна. Період напіввиведення елетриптану становить близько 4 годин, тому спостереження за станом пацієнта та надання симптоматичної та підтримуючої терапії після передозування елетриптаном повинно тривати принаймні 20 годин або поки прояви та прояви передозування зберігаються.

Невідомо, який вплив має гемодіаліз або перитонеальний діаліз на сироваткові концентрації елетриптану.

Короткий зміст профілю безпеки

Найчастішими побічними реакціями, про які відомо з клінічних досліджень (5000 хворих, які застосовували дози 20 мг, 40 мг та 80 мг) елетриптану, були астенія, сонливість, нудота та запаморочення. Також була відмічена тенденція дозозалежності частоти побічних явищ.

Табличний список побічних реакцій

У наведеній далі таблиці зазначено небажані реакції (з частотою ≥ 1 % і вище порівняно з плацебо), що були зареєстровані у хворих, які отримували терапевтичні дози в клінічних дослідженнях; небажані реакції класифіковано за частотою: часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000).

Поширені небажані реакції, які спостерігаються при застосуванні елетриптану, є типовими для побічних реакцій, характерних для агоністів 5-HT₁-рецепторів як для класу загалом.

У процесі постмаркетингового спостереження були зареєстровані такі небажані реакції:

З боку шлунково-кишкового тракту: рідкісні повідомлення про ішемічний коліт та блювання.

З боку нервової системи: серотоніновий синдром, рідкісні випадки синкопе, розлади мозкового кровообігу.

З боку судин: гіпертонія.

З боку серця: ішемія або інфаркт міокарда, коронарний артеріоспазм.

З боку імунної системи: алергічні реакції, деякі з яких можуть бути серйозними, включаючи ангіоневротичний набряк.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

3 роки.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 2 таблетки у блістері; по 1 блістеру або по 3 блістери, або по 6 блістерів в картонній коробці.

За рецептом.

Шанель Медікал Анлімітед Компані.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дублін Роуд, Лохрей, Н62 FH90, Ірландія.