Ельптан таблетки, в/плів. обол. по 80 мг №3

діюча речовина: eletriptan;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі елетриптану гідроброміду моногідрату 25,17 мг, 50,34 мг або 100,68 мг, що еквівалентно елетриптану 20 мг, 40 мг або 80 мг відповідно;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна РН 102, лактоза моногідрат (Tablettose 80), натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

плівкове покриття: лактоза моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин, жовтий захід FCF алюмінієвий лак (E 110).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 20 мг – таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглої форми, із двоопуклою поверхнею.

таблетки по 40 мг – таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглої форми, із двоопуклою поверхнею, з гравіруванням «40» з одного боку.

таблетки по 80 мг – таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглої форми, із двоопуклою поверхнею.

Анальгетики. Лікарський засіби, що застосовуються для терапія мігрені. Селективні агоністи 5-НТ₁-рецепторів серотоніну. Елетриптан. Код АТХ N02C C06.

Фармакодинаміка.

Елетриптан є селективним агоністом судинних 5-HT_1B та нейронних 5-HT_1D рецепторів. Елетриптан також виявляє високу спорідненість до рецептора 5-HT_1F, що може сприяти його антимігренозному механізму дії. Елетриптан має невелику спорідненість до людських рекомбінантних 5-HT_1A, 5-HT_2B, 5-HT_1E та 5-HT₇-рецепторів.

Клінічна ефективність та безпека.

Ефективність та безпеку елетриптану у лікуванні гострого болю при мігрені оцінювали у 10 плацебо-контрольованих дослідженнях, в яких брали участь понад 6000 хворих (усі групи терапія) у дозах від 20 до 80 мг. Полегшення головного болю виникало вже через 30 хвилин після перорального прийому. Зниження помірного або сильного головного болю до легкого болю або його відсутності відзначалося через 2 години та становило 59–77 % для дози 80 мг, 54–65 % для дози 40 мг, 47–54 % для 20 мг та 19–40 % після плацебо. Елетриптан також був ефективним при лікуванні супутніх симптомів мігрені, таких як блювання, нудота, світлобоязнь та фонофобія.

Рекомендація щодо титрування дози до 80 мг походить від довготривалих досліджень відкритих маркерів та короткотривалого подвійного сліпого дослідження, де спостерігалася лише тенденція до статистичної значущості.

Елетриптан залишається ефективним при менструально пов’язаній мігрені. Якщо елетриптан вживати у період фази аури, не було продемонстровано профілактика мігренозному головному болю, і тому елетриптан слід вживати лише у період фази головного болю мігрені.

У фармакокінетичному дослідженні, яке не контролюється плацебо, у хворих із розладим функції нирок було зафіксовано більш високе підвищення артеріального тиску (АТ) після дози елетриптану в дозі 80 мг, ніж у здорових добровольців (див. розділ «Особливості використання»). Це не може бути пояснено будь-якими фармакокінетичними змінами, і тому це може представляти специфічну фармакодинамічну відповідь на елетриптан у хворих із розладим функції нирок.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Елетриптан швидко і добре всмоктується через шлунково-кишковий тракт (принаймні 81 %) після перорального прийому. Абсолютна біодоступність для чоловіків і жінок становить приблизно 50 %. Медіана часу досягнення максимальної концентрації (T_max) - через 1,5 години після перорального прийому дози. Лінійна фармакокінетика була продемонстрована в діапазоні клінічних доз (20–80 мг).

Площа під фармакокінетичною кривою співвідношення концентрації до часу (AUC) та максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) елетриптану були підвищені приблизно на 20–30 % після перорального прийому з їжею з високим вмістом жиру. Після перорального прийому у період нападу мігрені спостерігалося зниження приблизно на 30 % AUC, а T_max збільшувався до 2,8 години.

Після повторних доз (20 мг 3 рази на добу) протягом 5–7 днів фармакокінетика елетриптану залишалася лінійною і накопичення було передбачуваним. При багаторазовому дозуванні більших доз (40 мг 3 рази на добу та 80 мг 2 рази на добу) накопичення елетриптану протягом 7 днів було більше, ніж прогнозувалося (приблизно 40 %).

Розподіл. Обсяг розподілу елетриптану після 4 введення становить 138 л, що вказує на розподіл у тканинах. Елетриптан помірно зв’язується з білками плазми крові (приблизно 85 %).

Метаболізм. Дослідження in vitro показують, що елетриптан первино метаболізується печінковим ферментом CYP3A4 цитохрому Р-450. Цей висновок підтверджується підвищенням концентрації елетриптану в плазмі крові після одночасного використання з еритроміцином і кетоконазолом, відомими селективними та потужними інгібіторами CYP3A4. Дослідження in vitro також свідчать про невелику участь ферменту CYP2D6 у метаболізмі елетриптану, хоча клінічні дослідження не свідчать про поліморфізм цього ферменту.

Виявлені два основні циркулюючі метаболіти, які суттєво сприяють радіоактивності плазми після введення елетриптану, міченого ізотопом вуглецю-14 (¹⁴С). В експериментах in vitro на тваринах метаболіт, що утворюється в результаті N-окислення, не демонстрував активності, а метаболіт, який утворюється в результаті N-деметилювання, демонстрував активність, подібну до елетриптану. Третій метаболіт радіоактивності в плазмі крові формально не був ідентифікований, але, швидше за все, це суміш гідроксильованих метаболітів, які також спостерігалися у виділеннях (у сечі та фекаліях). Концентрації N-деметильованого активного метаболіту в плазмі крові становлять лише 10–20 % від концентрації елетриптану, тому не слід очікувати його суттєвої дії на терапевтичний ефект елетриптану.

Виведення. Середній загальний плазматичний кліренс елетриптану після 4 введення становить 36 л/годину з отриманим результатом періоду напіввиведення (Т_1/2) у плазмі крові приблизно 4 години. Середній рівень ниркового кліренсу після перорального прийому становить приблизно 3,9 л/годину. Не нирковий кліренс становить приблизно 90 % від загального кліренсу, що вказує на те, що елетриптан виводиться в основному внаслідок метаболізму.

Фармакокінетика у спеціальних групах хворих.

Стать. Результати мета-аналізу клініко-фармакологічних досліджень і популяційного фармакокінетичного аналізу свідчать про те, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію елетриптану в плазмі крові.

Пацієнти літнього віку (від 65 років). Хоча це і не є статистично значущим, спостерігається невелике зниження (16 %) кліренсу, що пов’язане зі статистично значущим збільшенням Т_1/2 (приблизно з 4,4 години до 5,7 години) між пацієнтами літнього віку (65–93 роки) та дорослими (до 65 років).

Підлітки (12–17 років). Фармакокінетика елетриптану (40 мг і 80 мг) у підлітків, хворих на мігрень, яким були введені дози між нападами, була подібною до тієї, що спостерігалася у здорових дорослих.

Діти (6–11 років). Кліренс елетриптану не змінюється у дітей щодо до підлітків. Однак обсяг розподілу у дітей нижчий, що призводить до підвищення рівня плазми крові, ніж прогнозували після тієї ж дози у дорослих.

Пацієнти з розладим функції печінки. У хворих з розладим функції печінки (клас А і B за шкалою Чайлда-П’ю) було продемонстровано статистично значне збільшення як AUC (34 %), так і Т_1/2. Спостерігалось невелике збільшення C_max (18 %). Ці невеликі зміни не вважаються клінічно важливими.

Пацієнти з розладим функції нирок. У хворих із легким (кліренс креатиніну 61–89 мл/хв), помірним (кліренс креатиніну 31–60 мл/хв) або тяжким (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) розладим функції нирок не було статистично значущих змін у їх фармакокінетиці елетриптану або зв’язуванні білка плазми крові. У цій групі спостерігалось підвищення АТ.

Терапія гострого головного болю при нападах мігрені, з аурою або без неї.

• Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
• Тяжке розлади функції печінки або нирок;
• Помірно виражена або важка гіпертензія або нелікована легка гіпертензія;
• Підтверджені хвороби серцево-судинної системи, включаючи ішемічну хворобу серця (ІХС) (стенокардія, попередній інфаркт міокарда або підтверджена безсимптомна ішемія). Пацієнти з вазоспазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала), обʼєктивні або субʼєктивні прояви ІХС;
• Значні аритмії або серцева недостатність;
• Захворювання периферичних судин;
• В анамнезі цереброваскулярні розлади (CVA) або транзиторна ішемічна атака (TIA);
• Використання ерготаміну або похідних ерготаміну (включаючи метисергід) протягом 24 годин до або після терапія елетриптаном;
• Одночасне використання інших агоністів рецепторів 5-HT₁ з елетриптаном.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших медикаментів на елетриптан.

У ключових клінічних випробуваннях елетриптану відсутні дані про взаємодію з β-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та флунаризином, але дані офіційних досліджень клінічної взаємодії з цими лікарськими засобами недоступні (крім пропранололу, див. далі).

Популяційний фармакокінетичний аналіз клінічних досліджень показав, що медикаменти: β-блокатори, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори повторного захоплення серотоніну, замісна гормональна терапія на основі естрогенів, пероральні контрацептиви та блокатори кальцієвих каналів навряд чи матимуть вплив на фармакокінетичні властивості елетриптану.

Елетриптан не є субстратом для моноаміноксидази (МАО), тому не очікується взаємодії між елетриптаном та інгібіторами МАО, а офіційні дослідження взаємодії не проводились.

У клінічних дослідженнях із пропранололом (160 мг), верапамілом (480 мг) та флуконазолом (100 мг) C_max елетриптану збільшувалася відповідно в 1,1 разаи, у 2,2 раза та в 1,4 раза. Збільшення AUC елетриптану становило 1,3 раза, 2,7 раза та 2 раза відповідно. Ці ефекти не вважаються клінічно значущими, оскільки не було пов’язаних підвищень АТ або побічних явищ порівняно із використанням елетриптану окремо.

У клінічних дослідженнях з еритроміцином (1000 мг) та кетоконазолом (400 мг), специфічними та потужними інгібіторами CYP3A4, спостерігалося значне підвищення C_max елетриптану (у 2 та 2,7 раза) та AUC (у 3,6 та 5,9 раза) відповідно. Ця підвищена експозиція була пов’язана зі збільшенням Т_1/2 елетриптану з 4,6 до 7,1 години для еритроміцину та з 4,8 до 8,3 години для кетоконазолу (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому, елетриптан не слід використовувати разом з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, йозаміцином та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

У клінічних дослідженнях при пероральному прийомі кофеїну/ерготаміну через 1 і 2 години після елетриптану спостерігалося незначне, але аддитивне підвищення АТ, що було передбачене на основі фармакології двох медикаментів. Тому рекомендується не використовувати медикаменти, що містять ерготамін, або ерготаміноподібні (наприклад, дигідроерготамін) протягом 24 годин після прийому елетриптану. І навпаки, елетриптан можна вживати не раніше ніж через 24 години після використання медикаментів, що містять ерготамін.

Вплив елетриптану на інші медикаменти.

Немає ніяких доказів in vitro чи in vivo, що клінічні дози (та пов’язані з ними концентрації) елетриптану будуть інгібувати або індукувати ферменти цитохрому Р450, включаючи медикаменти, що метаболізуються ферментом CYP3A4. Тому вважається, що елетриптан навряд чи спричинить клінічно важливі взаємодії медикаментів, опосередковані цими ферментами.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (SNRIs) та серотоніновий синдром.

Були повідомлення, які описують хворих із симптомами, сумісними з синдромом серотоніну (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові розлади) після використання SSRIs або SNRIs, також триптанів (див. розділ «Особливості використання»).

Особливості використання.

Елетриптан не слід використовувати разом із потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, йозаміцином та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

Елетриптан слід використовувати лише тоді, коли встановлений чіткий діагноз мігрені. Елетриптан не показаний для терапія геміплегічної, офтальмоплегічної або базилярної мігрені.

Елетриптан не слід призначати для терапія «атипового» головного болю, тобто того, який може бути пов’язаним із можливим серйозним станом (інсульт, розрив аневризми), де цереброваскулярна вазоконстрикція може бути шкідливою.

Елетриптан може бути пов’язаний із симптомами, що минають, включаючи біль та відчуття стискання у грудях, які можуть бути інтенсивними та поширюватися на горло (див. розділ «Небажані реакції»). При появі симптомів, характерних для ІХС, слід припинити використання лікарського засобу та провести відповідну оцінку.

Пацієнти з серцевою недостатністю.

Елетриптан не слід використовувати пацієнтам із ризиком ІХС або без попереднього обстеження хворих, у яких ймовірні недіагностовані серцево-судинні захворювання (наприклад, пацієнтам із підвищеним АТ, діабетом, курцям або користувачам замісної терапії нікотином, чоловікам віком від 40 років, жінкам у постменопаузі та тим, хто має обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС).

У рідкісних випадках повідомляли про коронарний вазоспазм, ішемію або інфаркт міокарда у хворих, які отримували агоністи рецепторів 5-HT₁. Тому не слід використовувати елетриптан та інші агоністи 5-НТ₁-рецепторів серотоніну пацієнтам із встановленою ІХС (див. розділ «Коли не застосовують»).

Ймовірне збільшення частоти виникнення небажаних ефектів при одночасному застосуванні триптанів і рослинних медикаментів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

У межах клінічної дози спостерігалось незначне та минуще підвищення АТ при дозі елетриптану від 60 мг або більше. Однак ці збільшення не були пов’язані з клінічними наслідками програми клінічного випробування. Ефект був значно вираженим при порушенні функції нирок та у хворих літнього віку. У хворих із нирковою недостатністю діапазон середнього максимального підвищення систолічного АТ становив 14–17 мм рт. ст. (нормальний 3 мм рт. ст.), а для діастолічного АТ 14–21 мм рт. ст. (нормальний 4 мм рт. ст.). У людей літнього віку середнє максимальне підвищення систолічного АТ становило 23 мм рт. ст. порівняно з 13 мм рт. ст. у молодих людей (плацебо 8 мм рт. ст.). Постмаркетингові повідомлення про підвищення АТ також були отримані від хворих, які застосовують дози елетриптану 20 та 40 мг, а також хворих, які не мають ниркової недостатності, та від хворих літнього віку.

Головний біль від надмірного вживання медикаментів.

Тривале використання будь-якого знеболювального при головному болю може погіршити його. При підозрі або виникненні даної ситуації, слід припинити використання лікарського засобу та проконсультуватися з лікарем. Даний діагноз слід підозрювати у хворих, які мають часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне використання медикаментів проти головного болю.

Серотоніновий синдром.

Повідомлялосяи про серотоніновий синдром (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові відхилення) після супутнього терапія триптанами та SSRIs або SNRIs. Ці реакції можуть бути важкими. Якщо супутнє терапія елетриптаном та SSRIs або SNRIs клінічно обґрунтоване, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом, особливо на початку терапія, при збільшенні дози або додаванні іншого серотонінергічного лікарського засобу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Важлива інформація про додаткові компоненти.

Цей лікарський засіб має у складі лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або розладим всмоктування глюкози/галактози, він не показаний.

Лікарський засіб має у складі натрій, тому пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними у період його використання.

Цей лікарський засіб також має у складі жовтий захід, який може спричинити алергічні реакції.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Досвід клінічного використання елетриптану у вагітних відсутній. Елетриптан слід використовувати в час вагітності лише за відсутності безпечної альтернативи, а очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю.

Елетриптан проникає у груде молоко. В одному дослідженні за участі 8 жінок, які отримували разову дозу 80 мг, середня загальна кількість елетриптану в грудному молоці протягом 24 годин у цій групі становила 0,02 % від дози. Тому слід бути обережними при розгляді питання про прийом елетриптану жінкам, які годують груддю. Ризик впливу на немовля можна мінімізувати, уникаючи лактації протягом 24 годин після використання елетриптану.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Елетриптан має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та керувати машинами. При мігрені або лікуванні елетриптаном можлива сонливість або запаморочення у деяких хворих. При виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги, таких як водіння автомобіля і робота зі складною технікою, слід дотримуватися обережності у період нападів мігрені і після використання елетриптану.

Вплив інших медикаментів на елетриптан.

У ключових клінічних випробуваннях елетриптану відсутні дані про взаємодію з β-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та флунаризином, але дані офіційних досліджень клінічної взаємодії з цими лікарськими засобами недоступні (крім пропранололу, див. далі).

Популяційний фармакокінетичний аналіз клінічних досліджень показав, що медикаменти: β-блокатори, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори повторного захоплення серотоніну, замісна гормональна терапія на основі естрогенів, пероральні контрацептиви та блокатори кальцієвих каналів навряд чи матимуть вплив на фармакокінетичні властивості елетриптану.

Елетриптан не є субстратом для моноаміноксидази (МАО), тому не очікується взаємодії між елетриптаном та інгібіторами МАО, а офіційні дослідження взаємодії не проводились.

У клінічних дослідженнях із пропранололом (160 мг), верапамілом (480 мг) та флуконазолом (100 мг) C_max елетриптану збільшувалася відповідно в 1,1 разаи, у 2,2 раза та в 1,4 раза. Збільшення AUC елетриптану становило 1,3 раза, 2,7 раза та 2 раза відповідно. Ці ефекти не вважаються клінічно значущими, оскільки не було пов’язаних підвищень АТ або побічних явищ порівняно із використанням елетриптану окремо.

У клінічних дослідженнях з еритроміцином (1000 мг) та кетоконазолом (400 мг), специфічними та потужними інгібіторами CYP3A4, спостерігалося значне підвищення C_max елетриптану (у 2 та 2,7 раза) та AUC (у 3,6 та 5,9 раза) відповідно. Ця підвищена експозиція була пов’язана зі збільшенням Т_1/2 елетриптану з 4,6 до 7,1 години для еритроміцину та з 4,8 до 8,3 години для кетоконазолу (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому, елетриптан не слід використовувати разом з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, йозаміцином та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

У клінічних дослідженнях при пероральному прийомі кофеїну/ерготаміну через 1 і 2 години після елетриптану спостерігалося незначне, але аддитивне підвищення АТ, що було передбачене на основі фармакології двох медикаментів. Тому рекомендується не використовувати медикаменти, що містять ерготамін, або ерготаміноподібні (наприклад, дигідроерготамін) протягом 24 годин після прийому елетриптану. І навпаки, елетриптан можна вживати не раніше ніж через 24 години після використання медикаментів, що містять ерготамін.

Вплив елетриптану на інші медикаменти.

Немає ніяких доказів in vitro чи in vivo, що клінічні дози (та пов’язані з ними концентрації) елетриптану будуть інгібувати або індукувати ферменти цитохрому Р450, включаючи медикаменти, що метаболізуються ферментом CYP3A4. Тому вважається, що елетриптан навряд чи спричинить клінічно важливі взаємодії медикаментів, опосередковані цими ферментами.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (SNRIs) та серотоніновий синдром.

Були повідомлення, які описують хворих із симптомами, сумісними з синдромом серотоніну (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові розлади) після використання SSRIs або SNRIs, також триптанів (див. розділ «Особливості використання»).

Спосіб використання.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

Дозування.

Лікарський засіб слід використовувати якомога раніше після початку мігренозного головного болю, але він також ефективний і на більш пізній стадії у період нападу мігрені.

Якщо елетриптан використовувати у період фази аури, не було продемонстровано профілактика мігренозному головному болю, і тому даний лікарський засіб слід використовувати лише у період фази головного болю – мігрені.

Лікарський засіб не слід використовувати з профілактичною метою.

Дорослі (віком від 18 років і до 65 років).

Рекомендована початкова доза – 40 мг.

Якщо головний біль повертається протягом 24 годин: якщо мігренозний головний біль зникає, проте потім повторюється протягом 24 годин, то можна повторно призначити елетриптан у тій самій дозі, яка є ефективною для терапія рецидивів. Якщо потрібна друга доза, її не слід вживати протягом 2 годин від початкової дози.

Якщо не отримано відповіді на терапія: якщо перша доза не зменшує головний біль протягом 2 годин, то для купірування даного нападу не слід використовувати другу дозу, тому що в клінічних дослідженнях не встановлена ефективність другої дози.

Клінічні випробування показують, що у хворих, у яких не вдалося зняти напад головного болю, все ж може бути ефективним терапія наступного нападу.

Якщо пацієнти, які приймають лікарський засіб у дозі 40 мг, не отримують задовільного ефекту (наприклад, хороша переносимість, але відсутність купірування 2 із 3 нападів), то при наступних нападах мігрені може бути ефективною доза 80 мг (див. розділ «Фармакодинаміка»). Другу дозу 80 мг не слід вживати протягом 24 годин.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ «Небажані реакції»).

Пацієнти літнього віку.

Безпека та ефективність елетриптану у хворих віком від 65 років не була систематично оцінена через малу кількість даних хворих у клінічних дослідженнях. Тому застосовування елетриптану пацієнтам літнього віку не рекомендується.

Пацієнти з розладими функції печінки.

Коригування дози не потрібно пацієнтам із легким або помірним розладим функції печінки. Оскільки рівень елетриптану не вивчався у хворих із вираженим розладим функції печінки, його використання даним пацієнтам протипоказане.

Пацієнти з розладим функції нирок.

Оскільки ефекти елетриптану на АТ посилюються при порушенні функції нирок (див. розділ «Особливості використання»), рекомендована початкова доза 20 мг пацієнтам із легким або помірним розладим функції нирок. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам із вираженим розладим функції нирок.

Діти.

Використання елетриптану пацієнтам віком до 18 років не показано через відсутність досвіду його використання у педіатрії.

При застосуванні разової дози 120 мг значних побічних ефектів не зафіксовано. Однак при передозуванні селективними агоністами 5-НТ₁-рецепторів серотоніну ймовірне виникнення гіпертонії або інших більш серйозних серцево-судинних реакцій.

За умови передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія за потребою. Період напіввиведення елетриптану становить близько 4 годин, тому спостереження за пацієнтами та надання симптоматичної та підтримуючої терапії після передозування елетриптаном повинно тривати принаймні 20 годин або поки прояви та прояви зберігаються.

Невідомо, який вплив має гемодіаліз або перитонеальний діаліз на сироваткові концентрації елетриптану.

Небажані реакції.

Короткий зміст профілю безпеки.

Найчастішими побічними реакціями, про які відомо з клінічних досліджень (5000 хворих, які застосовували дозу 20 мг, 40 мг та 80 мг) елетриптану були астенія, сонливість, нудота та запаморочення. Також була відмічена тенденція дозозалежності до частоти побічних явищ.

Табличний список побічних реакцій.

У наведеній далі таблиці зазначені небажані реакції (з частотою ≥ 1 % і вище, порівняно з плацебо), що були зареєстровані у хворих, які отримували терапевтичні дози в клінічних дослідженнях та класифіковані за частотою: часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000).

Поширені небажані реакції, які спостерігаються при застосуванні елетриптану, є типовими для побічних реакцій, характерних для агоністів 5-HT₁ рецепторів як для класу в цілому.

У процесі постмаркетингового спостереження були зареєстровані такі небажані реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідкісні повідомлення про ішемічний коліт та блювання.

З боку нервової системи: серотоніновий синдром, рідкісні випадки синкопу, розлади мозкового кровообігу.

З боку судин: гіпертонія.

З боку серця: ішемія або інфаркт міокарда, коронарний артеріоспазм.

З боку імунної системи: алергічні реакції, деякі з яких можуть бути серйозними, включаючи ангіоневротичний набряк.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

Елетриптан не слід використовувати разом із потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, йозаміцином та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нельфінавір).

Елетриптан слід використовувати лише тоді, коли встановлений чіткий діагноз мігрені. Елетриптан не показаний для терапія геміплегічної, офтальмоплегічної або базилярної мігрені.

Елетриптан не слід призначати для терапія «атипового» головного болю, тобто того, який може бути пов’язаним із можливим серйозним станом (інсульт, розрив аневризми), де цереброваскулярна вазоконстрикція може бути шкідливою.

Елетриптан може бути пов’язаний із симптомами, що минають, включаючи біль та відчуття стискання у грудях, які можуть бути інтенсивними та поширюватися на горло (див. розділ «Небажані реакції»). При появі симптомів, характерних для ІХС, слід припинити використання лікарського засобу та провести відповідну оцінку.

Пацієнти з серцевою недостатністю.

Елетриптан не слід використовувати пацієнтам із ризиком ІХС або без попереднього обстеження хворих, у яких ймовірні недіагностовані серцево-судинні захворювання (наприклад, пацієнтам із підвищеним АТ, діабетом, курцям або користувачам замісної терапії нікотином, чоловікам віком від 40 років, жінкам у постменопаузі та тим, хто має обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС).

У рідкісних випадках повідомляли про коронарний вазоспазм, ішемію або інфаркт міокарда у хворих, які отримували агоністи рецепторів 5-HT₁. Тому не слід використовувати елетриптан та інші агоністи 5-НТ₁-рецепторів серотоніну пацієнтам із встановленою ІХС (див. розділ «Коли не застосовують»).

Ймовірне збільшення частоти виникнення небажаних ефектів при одночасному застосуванні триптанів і рослинних медикаментів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

У межах клінічної дози спостерігалось незначне та минуще підвищення АТ при дозі елетриптану від 60 мг або більше. Однак ці збільшення не були пов’язані з клінічними наслідками програми клінічного випробування. Ефект був значно вираженим при порушенні функції нирок та у хворих літнього віку. У хворих із нирковою недостатністю діапазон середнього максимального підвищення систолічного АТ становив 14–17 мм рт. ст. (нормальний 3 мм рт. ст.), а для діастолічного АТ 14–21 мм рт. ст. (нормальний 4 мм рт. ст.). У людей літнього віку середнє максимальне підвищення систолічного АТ становило 23 мм рт. ст. порівняно з 13 мм рт. ст. у молодих людей (плацебо 8 мм рт. ст.). Постмаркетингові повідомлення про підвищення АТ також були отримані від хворих, які застосовують дози елетриптану 20 та 40 мг, а також хворих, які не мають ниркової недостатності, та від хворих літнього віку.

Головний біль від надмірного вживання медикаментів.

Тривале використання будь-якого знеболювального при головному болю може погіршити його. При підозрі або виникненні даної ситуації, слід припинити використання лікарського засобу та проконсультуватися з лікарем. Даний діагноз слід підозрювати у хворих, які мають часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне використання медикаментів проти головного болю.

Серотоніновий синдром.

Повідомлялосяи про серотоніновий синдром (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові відхилення) після супутнього терапія триптанами та SSRIs або SNRIs. Ці реакції можуть бути важкими. Якщо супутнє терапія елетриптаном та SSRIs або SNRIs клінічно обґрунтоване, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом, особливо на початку терапія, при збільшенні дози або додаванні іншого серотонінергічного лікарського засобу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Важлива інформація про додаткові компоненти.

Цей лікарський засіб має у складі лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або розладим всмоктування глюкози/галактози, він не показаний.

Лікарський засіб має у складі натрій, тому пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними у період його використання.

Цей лікарський засіб також має у складі жовтий захід, який може спричинити алергічні реакції.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Досвід клінічного використання елетриптану у вагітних відсутній. Елетриптан слід використовувати в час вагітності лише за відсутності безпечної альтернативи, а очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю.

Елетриптан проникає у груде молоко. В одному дослідженні за участі 8 жінок, які отримували разову дозу 80 мг, середня загальна кількість елетриптану в грудному молоці протягом 24 годин у цій групі становила 0,02 % від дози. Тому слід бути обережними при розгляді питання про прийом елетриптану жінкам, які годують груддю. Ризик впливу на немовля можна мінімізувати, уникаючи лактації протягом 24 годин після використання елетриптану.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Елетриптан має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та керувати машинами. При мігрені або лікуванні елетриптаном можлива сонливість або запаморочення у деяких хворих. При виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги, таких як водіння автомобіля і робота зі складною технікою, слід дотримуватися обережності у період нападів мігрені і після використання елетриптану.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 3 таблетки у блістері; по 1 блістеру в пачці.

Короткий зміст профілю безпеки.

Найчастішими побічними реакціями, про які відомо з клінічних досліджень (5000 хворих, які застосовували дозу 20 мг, 40 мг та 80 мг) елетриптану були астенія, сонливість, нудота та запаморочення. Також була відмічена тенденція дозозалежності до частоти побічних явищ.

Табличний список побічних реакцій.

У наведеній далі таблиці зазначені небажані реакції (з частотою ≥ 1 % і вище, порівняно з плацебо), що були зареєстровані у хворих, які отримували терапевтичні дози в клінічних дослідженнях та класифіковані за частотою: часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000).

Поширені небажані реакції, які спостерігаються при застосуванні елетриптану, є типовими для побічних реакцій, характерних для агоністів 5-HT₁ рецепторів як для класу в цілому.

У процесі постмаркетингового спостереження були зареєстровані такі небажані реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідкісні повідомлення про ішемічний коліт та блювання.

З боку нервової системи: серотоніновий синдром, рідкісні випадки синкопу, розлади мозкового кровообігу.

З боку судин: гіпертонія.

З боку серця: ішемія або інфаркт міокарда, коронарний артеріоспазм.

З боку імунної системи: алергічні реакції, деякі з яких можуть бути серйозними, включаючи ангіоневротичний набряк.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

За рецептом.

Рафарм С. А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Тесі Пусі Хацци Агіу Лука, Паянія, 19002, Греція.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.