Енбрел розчин д/ін. 50 мг/мл (50 мг) по 1 мл №4 у поперед. запов. руч.

діюча речовина: етанерцепт;

1 мл розчину має у складі 50 мг етанерцепту;

1 попередньо наповнений шприц має у складі 25 мг або 50 мг етанерцепту; 1 попередньо наповнена ручка має у складі 50 мг етанерцепту;

додаткові компоненти: сахароза, вода для ін’єкцій, натрію фосфат двохосновний дигідрат, натрію фосфат одноосновний дигідрат, L-аргініну гідрохлорид, натрію хлорид.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина від безбарвного до жовтого або блідо-коричневого кольору, прозора або опалесцентна; може містити незначну кількість напівпрозорих або білих аморфних часток.

Імуносупресанти. Інгібітори фактора-a некрозу пухлин. Етанерцепт. Код АТХ L04A B01.

Фармакодинаміка.

Етанерцепт – химерний білок рецептора фактора некрозу пухлин людський та p75Fc, отриманий за технологією рекомбінантної ДНК із використанням клітин ссавців (клітин яєчника китайського хом’яка) як системи експресії.

Фактор некрозу пухлин (TNF, ФНП) – цитокін, що відіграє основну роль у розвитку запального процесу при ревматоїдному артриті. Підвищений рівень ФНП також виявляється у синовіальній оболонці та псоріатичних бляшках хворих із псоріатичним артритом, а також у сироватці та синовіальній тканині хворих із анкілозуючим спондилітом. Інфільтрація псоріатичної бляшки запальними клітинами, включаючи Т-клітини, призводить до підвищення рівня ФНП у місцях псоріатичного ураження порівняно з неураженими ділянками шкіри. Етанерцепт є конкурентним інгібітором зв’язування ФНП із його поверхневими клітинними рецепторами, а отже, він пригнічує біологічну активність ФНП. ФНП та лімфотоксин-прозапальні цитокіни, які зв’язуються із двома окремими клітинними поверхневими рецепторами фактора некрозу пухлин (РФНП): 55 кДа (р55) та 75 кДа (р75). Обидва РФНП існують в організмі в мембранозв’язаній та розчинній формах. Розчинні РФНП регулюють біологічну активність ФНП.

ФНП та лімфотоксин існують переважно у вигляді гомотримерів, а їхня біологічна активність залежить від перехресного зшивання рецепторів ФНП, що знаходяться на поверхні клітини. Димерні розчинні рецептори, такі як етанерцепт, мають більшу афінність до ФНП, ніж мономерні рецептори, а тому є значно потужнішими конкурентними інгібіторами зв’язування ФНП з його клітинними рецепторами. Крім того, використання фрагмента Fc імуноглобуліну як елемента зв’язування у структурі димерного рецептора подовжує період напіввиведення лікарський засібу із сироватки крові.

Механізм дії

Значна частина патології суглобів при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті та патології шкіри при бляшковому псоріазі опосередкована прозапальними молекулами, які з’єднані в ланцюги, контрольовані ФНП. Вважається, що механізм дії етанерцепту полягає в його конкурентному інгібуванні зв’язування ФНП з РФНП на поверхні клітини, що запобігає ФНП-опосередкованим клітинним відповідям, роблячи ФНП біологічно неактивним.

Етанерцепт також здатний модулювати біологічні відповіді, що контролюються додатковими молекулами, які передають сигнал у низхідному порядку (наприклад, цитокіни, адгезивні молекули або протеїнази), та стимулюються або регулюються ФНП.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Етанерцепт повільно абсорбується з місця підшкірної ін’єкції, досягаючи максимальної концентрації приблизно через 48 годин після введення однократної дози. Абсолютна біодоступність становить 76 %. При введенні лікарський засібу 2 рази на тиждень очікується, що рівноважні концентрації будуть вдвічі вищі за ті, що спостерігаються після введення разових доз. Після однократного підшкірного введення 25 мг етанерцепту середня максимальна концентрація у плазмі здорових добровольців становила 1,65 ± 0,66 мкг/мл, площа під кривою «концентрація – час» (AUC) – 235 ± 96,6 мкг•год/мл.

Розподіл

Залежність концентрації етанерцепту від часу описується біекспоненціальною кривою. Центральний об’єм розподілу становить 7,6 л, тоді як об’єм розподілу в рівноважному стані становить 10,41 л.

Виведення

Етанерцепт повільно виводиться з організму. Період напіввиведення є тривалим і становить приблизно 70 годин. У хворих з ревматоїдним артритом кліренс становить приблизно 0,066 л/год, що трохи нижче цього показника у здорових добровольців (0,11 л/год). Фармакокінетика етанерцепту в хворих з ревматоїдним артритом, анкілозуючим спондилітом та бляшковим псоріазом є подібною.

Явних відмінностей фармакокінетики етанерцепту в чоловіків і жінок немає.

Лінійність

Офіційно пропорційність доз не досліджувалась, але немає видимого насичення кліренсу для будь-якого дозування.

Особливі популяції

Пацієнти з нирковою недостатністю

Хоча виведення радіоактивної речовини після введення радіоактивно міченого етанерцепту пацієнтам та здоровим добровольцям відбувається із сечею, у хворих з гострою нирковою недостатністю зростання концентрації етанерцепту у плазмі не спостерігалося. Розлади функції нирок не вимагає корекції дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Збільшення концентрації етанерцепту не спостерігалося в хворих з гострою печінковою недостатністю. Розлади функції печінки не вимагає корекції дози.

Пацієнти літнього віку

Розраховані показники кліренсу та об’єму розподілу в хворих віком від 65 до 87 років були подібні до таких у хворих віком до 65 років.

Діти з ювенільним ідіопатичним артритом

Профілі концентрації етанерцепту в сироватці дітей з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом аналогічні таким у дорослих хворих з ревматоїдним артритом. У наймолодших дітей (4 роки) при проведенні досліджень кліренс був зниженим (при стандартизації за масою тіла кліренс був збільшений) порівняно з дітьми старшого віку (12 років) та дорослими. Моделювання дозування дає змогу припустити, що у дітей старшого віку (10–17 років) і дорослих хворих концентрації етанерцепту в плазмі крові приблизно однакові, а у дітей молодшого віку – істотно нижчі.

Діти з псоріазом

Діти з бляшковим псоріазом (віком від 4 до 17 років) отримували етанерцепт із розрахунку 0,8 мг/кг маси тіла (максимальна доза – 50 мг на тиждень) один раз на тиждень впродовж періоду до 48 тижнів. Середня рівноважна концентрація етанерцепту в плазмі крові була в межах від 1,6 до 2,1 мкг/мл на 12-му, 24-му та 48-му тижнях. Вищезазначені середні концентрації у дітей з бляшковим псоріазом були подібні до тих, що спостерігалися в дітей з ювенільним ідіопатичним артритом при застосуванні етанерцепту із розрахунку 0,4 мг/кг 2 рази на тиждень (максимальна доза – 50 мг на тиждень). Ці значення були подібними до таких у дорослих хворих з бляшковим псоріазом, які отримували етанерцепт у дозі 25 мг два рази на тиждень.

Ревматоїдний артрит

Енбрел^® у комбінації з метотрексатом показаний для терапія активного ревматоїдного артриту від помірного до тяжкого ступеня в дорослих у випадках, коли відповідь на базові протиревматичні лікарський засіби, включаючи метотрексат (за відсутності протипоказань), є недостатньою.

Енбрел^® може призначатися у вигляді монотерапії за умови непереносимості метотрексату або у випадках, коли тривале терапія метотрексатом є недоцільним.

Також Енбрел^® показаний для терапія тяжкого активного і прогресуючого ревматоїдного артриту в дорослих хворих, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Ювенільний ідіопатичний артрит

Терапія поліартриту (ревматоїдний фактор позитивний або негативний) та поширеного олігоартриту в дітей та підлітків віком від 2 років, у яких спостерігається відома непереносимість або недостатня відповідь на терапію метотрексатом.

Терапія псоріатичного артриту в дітей віком від 12 років за умови відомої непереносимості або недостатньої відповіді на терапію метотрексатом.

Терапія ентезит-асоційованого артриту в дітей віком від 12 років за умови відомої непереносимості або недостатньої відповіді на традиційну терапію.

Псоріатичний артрит

Терапія активного та прогресуючого псоріатичного артриту в дорослих за умови недостатньої відповіді на терапію базовими протиревматичними лікарський засібами.

Аксіальний спондилоартрит

Анкілозуючий спондиліт

Терапія дорослих з тяжким активним анкілозуючим спондилітом за умови недостатньої ефективності традиційної терапії.

Нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит

Терапія дорослих хворих з тяжкою стадією нерентгенологічного аксіального спондилоартриту з об’єктивними симптомами запалення, на що вказує підвищений рівень С-реактивного білка та/або результати МРТ, які мають недостатню відповідь на терапія нестероїдними протизапальними лікарськими засобами (НПЛЗ).

Бляшковий псоріаз

Терапія дорослих хворих з бляшковим псоріазом помірного або тяжкого ступеня та протипоказанням до використання або непереносимістю іншої системної терапії, що включає циклоспорин, метотрексат, псорален та ультрафіолетове опромінення А (PUVA-терапія), або якщо це терапія було неефективним.

Бляшковий псоріаз у дітей

Терапія хронічного тяжкого бляшкового псоріазу в дітей віком від 6 років, у яких при застосуванні інших методів системної терапії або фототерапії не було досягнуто достатнього контролю над захворюванням або спостерігалась непереносимість такого терапія.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Сепсис або ризик виникнення сепсису.

Наявність у хворих активних інфекційних процесів, включаючи хронічні або локальні інфекції, на момент початку терапія лікарський засібом Енбрел^®.

Супутнє використання анакінри

У дорослих хворих на фоні одночасного терапія лікарський засібом Енбрел^® та анакінрою спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували тільки Енбрел^® або анакінру (за даними анамнезу).

Крім цього, у подвійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному за участю дорослих хворих, які на фоні терапія метотрексатом отримували лікарський засіб Енбрел^® та анакінру, спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжких інфекцій (7 %) та нейтропенії порівняно із пацієнтами, які отримували лише Енбрел^® (див. розділи «Особливості використання» та «Небажані реакції»).

Комбінація лікарський засібу Енбрел^® та анакінри не продемонструвала підвищеної клінічної користі, тому вона не рекомендується до використання.

Супутнє використання абатацепту

У клінічних дослідженнях супутнє використання абатацепту і лікарський засібу Енбрел^® призводило до підвищення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Така комбінація не продемонструвала підвищеної клінічної користі і тому не рекомендується до використання.

Супутнє використання сульфасалазину

У клінічному дослідженні із залученням дорослих хворих, які на фоні терапія стандартними дозами сульфасалазину отримували Енбрел^®, спостерігалося статистично значуще зниження середньої кількості лейкоцитів у хворих, які застосовували комбінацію лікарський засібів, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки Енбрел^® або сульфасалазин. Клінічне значення цієї комбінації невідоме. Лікарі повинні бути обережними, призначаючи вищезазначену комбінацію.

Відсутність взаємодії

У клінічних дослідженнях не спостерігалося жодних взаємодій при одночасному застосуванні лікарський засібу Енбрел^® з глюкокортикостероїдами, саліцилатами (за винятком сульфасалазину), нестероїдними протизапальними лікарський засібами, анальгетиками або метотрексатом. Рекомендації щодо вакцинації наведено в розділі «Особливості використання».

Не спостерігалося жодних клінічно значущих міжлікарських фармакокінетичних взаємодій у період досліджень з метотрексатом, дигоксином або варфарином.

Для полегшення відстеження біологічних медикаментів слід чітко записати (або зазначити) торговельну назву та номер серії введеного лікарський засібу в картці пацієнта.

Було показано, що Енбрел^®, як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з метотрексатом, уповільнює динаміку прогресування ураження суглобів (згідно з даними рентгенографії) та поліпшує функцію суглобів.

Енбрел^® продемонстрував здатність покращувати фізичний стан хворих із псоріатичним артритом та уповільнювати динаміку прогресування ураження периферичних суглобів (згідно з даними рентгенографії) в хворих з поліартикулярними симетричними підтипами захворювання.

Інфекції

Потрібно оцінити наявність інфекції в хворих перед призначенням лікарський засібу Енбрел^®, у період терапія і після закінчення курсу терапії, враховуючи, що середній період напіввиведення етанерцепту становить приблизно 70 годин (7–300 годин).

При застосуванні лікарський засібу Енбрел^® повідомлялося про розвиток тяжких інфекцій, сепсису, туберкульозу та опортуністичних інфекцій, включаючи інвазивні грибкові інфекції, лістеріоз, легіонельоз (див. розділ «Небажані реакції»), які були спричинені бактеріями, мікобактеріями, грибами, вірусами та паразитами (включаючи найпростіші). У деяких випадках специфічний вид грибкової або іншої опортуністичної інфекції не був визначений, що призводило до затримки призначення потрібного терапія, а іноді – до смерті. При обстеженні хворих щодо наявності інфекцій слід брати до уваги ризик певних опортуністичних інфекцій (наприклад, вплив ендемічних мікозів).

Пацієнти, у яких на фоні терапія лікарський засібом Енбрел^® виникають нові інфекційні захворювання, повинні знаходитися під ретельним наглядом. За умови розвитку тяжкої інфекції використання лікарський засібу Енбрел^® слід відмінити. Ефективність та безпеку використання лікарський засібу Енбрел^® пацієнтам із хронічними інфекційними захворюваннями не оцінювали. Слід обережно призначати Енбрел^® пацієнтам з рецидивними чи хронічними інфекціями в анамнезі або пацієнтам, основні захворювання яких (наприклад ускладнений або погано контрольований цукровий діабет) можуть сприяти розвитку інфекції.

Туберкульоз

Повідомлялося про випадки виникнення активного туберкульозу, в тому числі міліарного туберкульозу та туберкульозу позалегеневої локалізації, у хворих, які отримували Енбрел^®.

Перед початком терапія лікарський засібом Енбрел^® усіх хворих потрібно обстежити щодо наявності як активного, так і неактивного (латентного) туберкульозу. Це обстеження повинно включати детальне вивчення медичного анамнезу, в тому числі індивідуального анамнезу захворювання на туберкульоз або можливих контактів з хворими на туберкульоз у минулому, і даних щодо проведеної раніше або поточної імуносупресивної терапії. Всім пацієнтам слід провести необхідні скринінгові тести, тобто туберкулінову шкірну пробу і рентгенографію легень (можна керуватися місцевими рекомендаціями). Рекомендується відображати проведення цих тестів у карті пацієнта. Лікарям слід пам’ятати про ризик отримання хибно негативних результатів туберкулінової шкірної проби, особливо у тяжкохворих хворих або осіб з ослабленим імунітетом.

За умови діагностування активного туберкульозу не слід призначати терапія лікарський засібом Енбрел^®. За умови діагностування неактивного (латентного) туберкульозу перед початком використання лікарський засібу Енбрел^® потрібно провести протитуберкульозну терапію згідно з місцевими рекомендаціями. У такій ситуації слід уважно проаналізувати співвідношення користь/ризик терапія лікарський засібом.

Усіх хворих потрібно проінформувати про необхідність звернутися до лікаря за умови появи у період або після терапія лікарський засібом Енбрел^® ознак або симптомів, характерних для туберкульозу (таких як постійний кашель, виснаження/ втрата маси тіла, субфебрильна температура тіла).

Реактивація гепатиту В

Повідомлялося про випадки реактивації гепатиту В у хворих, які були раніше інфіковані вірусом гепатиту В і отримували супутнє терапія антагоністами ФНП, у тому числі лікарський засібом Енбрел^®. Також повідомлялося про реактивацію гепатиту В у хворих, які мали позитивний результат тесту на наявність анти-НВс антитіл, але негативний на наявність HBsAg. Перед початком терапія лікарський засібом Енбрел^® хворих слід обстежувати щодо наявності інфікування вірусом гепатиту В. Пацієнтам із позитивним результатом тесту щодо інфікування вірусом гепатиту В рекомендується проконсультуватися з лікарем, який має досвід у лікуванні гепатиту В. Енбрел^® слід обережно використовувати пацієнтам, які були раніше інфіковані вірусом гепатиту В. Необхідний ретельний моніторинг стану таких хворих щодо ознак і симптомів гострої інфекції, викликаної вірусом гепатиту В, протягом усього терапія та впродовж декількох тижнів після його закінчення. Достатніх даних щодо терапія хворих, інфікованих вірусом гепатиту В, комбінацією противірусних засобів та антагоністів ФНП немає. За умови розвитку інфекції, спричиненої вірусом гепатиту В, використання лікарський засібу Енбрел^® слід припинити та розпочати ефективне противірусне терапія разом із належною підтримуючою терапією.

Загострення гепатиту С

Зареєстровано випадки загострення гепатиту С у хворих, які застосовують Енбрел^®. Тому його слід іобережно призначати пацієнтам з гепатитом С в анамнезі.

Супутнє використання анакінри

Супутнє використання лікарський засібу Енбрел^® та анакінри супроводжувалося підвищеним ризиком виникнення тяжких інфекцій і нейтропенії порівняно із монотерапією лікарський засібом Енбрел^®. Така комбінація не продемонструвала збільшення клінічних переваг, тому використання такої комбінації не рекомендується (див. розділи «Небажані реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Супутнє використання абатацепту

У клінічних дослідженнях супутнє використання лікарський засібу Енбрел^® і абатацепту призвело до збільшення частоти виникнення серйозних побічних реакцій. Ця комбінація не показала збільшення клінічних переваг, тому таке використання не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Алергічні реакції

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца/ручки має у складі латекс (суху натуральну гуму), який може спричинити реакції підвищеної чутливості у осіб з відомою або можливою чутливістю до латексу.

Введення лікарський засібу Енбрел^® часто супроводжувалося виникненням алергічних реакцій.

Алергічні реакції включали ангіоневротичний набряк та кропив’янку; були випадки виникнення тяжких реакцій. При виникненні будь-яких тяжких алергічних або анафілактичних реакцій терапію лікарський засібом Енбрел^® слід одразу припинити та розпочати відповідне терапія.

Імуносупресія

Не виключено, що антагоністи ФНП, включаючи Енбрел^®, впливають на захисні механізми організму людини проти інфекцій і злоякісних новоутворень, оскільки ФНП бере участь у процесах запалення і модулює клітинну імунну відповідь. У дослідженні за участю 49 дорослих хворих із ревматоїдним артритом, які застосовували Енбрел^®, не було виявлено випадків пригнічення реакцій гіперчутливості уповільненого типу, зниження рівня імуноглобуліну або зміни чисельності популяції клітин-ефекторів.

У двох хворих з ювенільним ідіопатичним артритом виникла вітряна віспа та прояви і прояви асептичного менінгіту, які минули без ускладнень. Пацієнтам, які були у контакті з хворими на вітряну віспу, слід тимчасово припинити терапію лікарський засібом Енбрел^® та призначити профілактичне терапія імуноглобуліном проти вірусу Varicella Zoster.

Ефективність та безпеку використання лікарський засібу Енбрел^® пацієнтами з пригніченим імунітетом або хронічними інфекціями не оцінювали.

Злоякісні та лімфопроліферативні захворювання

Солідні та онкогематологічні злоякісні новоутворення (за винятком раку шкіри)

У постмаркетинговий період (див. розділ «Небажані реакції») повідомлялося про виникнення різних злоякісних новоутворень (включаючи карциному молочних залоз та легень, а також лімфому).

У період контрольованих клінічних досліджень антагоністів ФНП у хворих, які отримували інгібітори ФНП, спостерігалося більше випадків розвитку лімфоми порівняно з контрольною групою хворих. Однак ці випадки були поодинокими, а період спостереження за пацієнтами, які отримували плацебо, був коротшим, ніж за пацієнтами, які отримували терапія інгібіторами ФНП. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки розвитку лейкемії у хворих, які отримували терапію антагоністами ФНП. У хворих, які страждають на ревматоїдний артрит з довготривалим високоактивним запальним захворюванням, існує підвищений вихідний ризик виникнення лімфоми або лейкемії, що ускладнює оцінку ризику.

З огляду на актуальну на сьогодні інформацію не можна виключати можливий ризик розвитку лімфом, лейкемії або інших онкогематологічних або солідних злоякісних новоутворень у хворих, які отримують антагоністи ФНП. Потрібно проявляти обережність, аналізуючи необхідність терапії антагоністами ФНП для хворих зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії для хворих, у яких виникли злоякісні новоутворення.

У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про виникнення злоякісних новоутворень, іноді з летальним наслідком, у дітей, підлітків та дорослих хворих молодого віку (до 22 років), які отримували терапія антагоністами ФНП (терапія розпочато у віці до 18 років), включаючи Енбрел^®. Приблизно у половині випадків повідомлялося про розвиток лімфоми. Інші отримані повідомлення стосувалися виникнення ряду різних злоякісних новоутворень та включали поодинокі випадки типових злоякісних новоутворень, пов’язаних з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей та підлітків, що отримують терапія антагоністами ФНП, не можна виключити.

Рак шкіри

У хворих, які отримували терапія антагоністами ФНП, включаючи Енбрел^®, зареєстровано випадки розвитку меланоми та немеланомного раку шкіри. У постмаркетинговий період повідомлялося про розвиток карциноми клітин Меркеля у хворих, яких лікували лікарський засібом Енбрел^® (дуже рідко). Рекомендується періодично проводити обстеження шкіри всім пацієнтам, особливо з факторами ризику виникнення раку шкіри.

Об’єднані результати контрольованих клінічних випробувань показали, що випадків розвитку немеланомного раку шкіри спостерігалося більше у хворих, які отримували Енбрел^®, особливо у хворих на псоріаз, порівняно із контрольною групою.

Вакцинації

Не слід використовувати живі вакцини одночасно з лікарський засібом Енбрел^®. Немає даних щодо вторинної передачі інфекції через живу вакцину пацієнтам, які отримують лікарський засіб Енбрел^®. У подвійно сліпому плацебо-контрольованому рандомізованому клінічному дослідженні із залученням дорослих хворих із псоріатичним артритом 184 пацієнти також отримали на 4-му тижні дослідження пневмококову полівалентну полісахаридну вакцину. Більшість хворих, які отримували Енбрел^®, змогла сформувати ефективну гуморальну імунну відповідь на введення пневмококової полісахаридної вакцини, але титри загалом були дещо нижчими, і лише у декількох хворих титри антитіл були вдвічі вищі за ті, що спостерігалися у хворих, які не отримували Енбрел^®. Клінічне значення цього факту невідоме.

Утворення аутоімунних антитіл

Терапія лікарський засібом Енбрел^® може призвести до утворення аутоімунних антитіл (див. розділ «Небажані реакції»).

Гематологічні реакції

У хворих, які отримували Енбрел^®, були зафіксовані випадки панцитопенії (рідко) та апластичної анемії (дуже рідко), у тому числі летальні. Слід іобережно призначати лікарський засіб Енбрел^® пацієнтам, що мають в анамнезі гематологічні розлади (дискразію крові). Всіх хворих та осіб, які доглядають за хворими, слід проінформувати про необхідність одразуго звернення за медичною допомогою, якщо у період терапія лікарський засібом Енбрел^® у пацієнта виникають прояви та прояви, характерні для патологічних змін крові або інфекцій (наприклад стійке підвищення температури, біль у горлі, утворення синців, кровотеча, блідість). Потрібно одразу провести обстеження таких хворих, включаючи повний аналіз крові; за умови підтвердження гематологічного розлади терапія лікарський засібом слід припинити.

Неврологічні розлади

У поодиноких випадках повідомлялося про виникнення демієлінізуючих захворювань ЦНС у хворих, які отримували Енбрел^® (див. розділ «Небажані реакції»). Також зрідка повідомлялося про периферичні демієлінізуючі полінейропатії (включаючи синдром Гійєна – Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, демієлінізуючу полінейропатію та мультифокальну моторну нейропатію). Хоча клінічні дослідження лікарський засібу Енбрел^® за участю хворих, хворих на розсіяний склероз, не проводилися, клінічні випробування інших інгібіторів ФНП показали підвищення активності захворювання (розсіяного склерозу). Перед призначенням лікарський засібу Енбрел^® пацієнтам з раніше діагностованим або із нещодавно діагностованим демієлінізуючим захворюванням, а також пацієнтам, які входять до групи підвищеного ризику розвитку такого захворювання, рекомендується уважно оцінити співвідношення користь/ризик, включаючи неврологічний статус.

Комбінована терапія

У контрольованому клінічному дослідженні використання комбінації лікарський засібу Енбрел^® і метотрексату тривалістю два роки, проведеному із залученням хворих з ревматоїдним артритом, не було отримано неочікуваних результатів щодо безпеки. Профіль безпеки лікарський засібу Енбрел^® (при застосуванні у комбінації з метотрексатом) був подібним до профілів, що спостерігалися при дослідженнях цих лікарський засібів окремо. Довгострокові дослідження безпеки використання цієї комбінації все ще тривають. Безпека довготривалого використання лікарський засібу Енбрел^® в комбінації з іншими базовими антиревматичними засобами не встановлена.

Використання етанерцепту в комбінації з іншими системними методами терапія псоріазу або фототерапією не досліджувалося.

Ниркова та печінкова недостатність

Фармакокінетичні дані свідчать про те, що потрібності коригувати дозу для хворих з розладим функції нирок або печінки немає; досвід клінічного використання лікарський засібу таким пацієнтам обмежений.

Застійна серцева недостатність

Слід обережно призначати лікарський засіб Енбрел^® пацієнтам із застійною серцевою недостатністю (ЗСН). У постмаркетинговий період надходили повідомлення про погіршення перебігу ЗСН у хворих, які отримували Енбрел^®, при цьому провокуючі фактори не завжди були виявлені. Крім того, повідомлялося про поодинокі випадки (< 0,1 %) вперше виявленої ЗСН, включаючи ЗСН у хворих без відомого фонового серцево-судинного захворювання. Деякі з цих хворих були у віці до 50 років. Два великих клінічних дослідження, що оцінювали використання лікарський засібу Енбрел^® для терапія ЗСН, були достроково припинені через недостатню ефективність. Дані, отримані в одному з цих випробувань, хоча і не є переконливими, дають змогу припустити ймовірність погіршення перебігу ЗСН у хворих, яким призначали терапія лікарський засібом Енбрел^®.

Алкогольний гепатит

У II фазі рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження із залученням 48 госпіталізованих хворих, які отримували Енбрел^® або плацебо для терапія помірного та тяжкого алкогольного гепатиту, Енбрел^® виявився неефективним, і через 6 місяців смертність серед хворих, які отримували Енбрел^®, була значно вищою. Таким чином, Енбрел^® не слід використовувати пацієнтам як засіб для терапія алкогольного гепатиту. Слід іобережно використовувати Енбрел^® пацієнтам із помірним та тяжким алкогольним гепатитом.

Гранулематоз Вегенера

Плацебо-контрольоване дослідження, в якому 89 дорослих хворих отримували Енбрел^® додатково до стандартної терапії (у тому числі циклофосфамідом або метотрексатом і глюкокортикоїдами) впродовж у середньому 25 місяців, не продемонструвало ефективності лікарський засібу Енбрел^® при лікуванні гранулематозу Вегенера. Частота розвитку злоякісних пухлин різного типу нешкірної локалізації була значно вищою у хворих, які отримували Енбрел^®, порівняно із пацієнтами контрольної групи. Тому Енбрел^® не рекомендується використовувати для терапія гранулематозу Вегенера.

Гіпоглікемія у хворих, які отримують терапія протидіабетичними лікарський засібами

Повідомлялось про випадки розвитку гіпоглікемії після початку використання лікарський засібу Енбрел^® пацієнтам, які отримували лікарський засіби для терапія цукрового діабету, що викликало необхідність зниження дози протидіабетичних лікарський засібів деяким з цих хворих.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку

У третій фазі досліджень із залученням хворих на ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит та анкілозуючий спондиліт загалом не спостерігалось різниці у розвитку побічних реакцій, тяжких побічних реакцій та тяжких інфекцій у хворих віком від 65 років, які отримували лікарський засіб Енбрел^®, і були подібними до тих, які спостерігались у хворих молодшого віку. Однак потрібно бути обережним при лікуванні хворих літнього віку; особливу увагу слід приділяти контролю за виникненням інфекцій.

Діти

Рекомендується, щоб за можливості до початку терапія лікарський засібом Енбрел^® пацієнти дитячого віку отримали всі щеплення відповідно до чинного національного календаря щеплень (див. вище підрозділ «Вакцинації»).

Вміст натрію

Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одиницю дозування. Пацієнти, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію, можуть бути проінформовані про те, що цей лікарський засіб практично не має у складі натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Жінки резасібивного віку

Жінкам резасібивного віку слід використовувати належні засоби контрацепції з метою уникнення вагітності у період використання лікарський засібу Енбрел^® та протягом 3 тижнів після закінчення терапії.

Вагітність

Дослідження токсичного впливу на розвиток плода, що проводилися на тваринах, не виявили ознак шкідливого впливу етанерцепту на плід або новонароджених тварин. Вплив етанерцепту на перебіг вагітності вивчали у двох обсерваційних когортних дослідженнях. У одному обсерваційному дослідженні, в якому порівнювались вагітні пацієнтки, які отримували етанерцепт впродовж першого триместру (n = 370), з вагітними пацієнтками, які не отримували етанерцепт або інші антагоністи ФНП (n = 164), була зареєстрована підвищена частота серйозних вроджених вад розвитку (скориговане співвідношення шансів – 2,4, 95 % ДІ: 1,0–5,5). Типи серйозних вроджених вад розвитку відповідали найбільш поширеним у загальній популяції, та особливого характеру аномалій виявлено не було. Жодних змін частоти спонтанних викиднів, випадків мертвонародження або незначних вад розвитку не спостерігалося. У іншому обсерваційному міжнародному реєстровому дослідженні з порівняння ризиків небажаних результатів вагітності у жінок, які отримували етанерцепт протягом перших 90 днів вагітності (n = 425), та тих, хто отримував небіологічні лікарський засіби (n = 3497), не було зафіксовано підвищеного ризику тяжких вроджених патологій (загальне відношення шансів (ВШ) 1,22; 95 % ДІ: 0,79–1,90; після коригування вибірки відповідно до країни, захворювання жінок, кількості пологів у анамнезі, віку жінок і паління у ранній час вагітності ВШ = 0,96; 95 % ДІ: 0,58–1,60). У цьому дослідженні у жінок, які отримували етанерцепт у час вагітності, також не виявлено підвищеного ризику незначних вроджених дефектів, передчасних пологів, мертвонародження або інфекцій на першому році життя немовлят. Енбрел^® слід використовувати у час вагітності тільки за умови нагальної потреби.

Етанерцепт проникає крізь плаценту та виявляється в сироватці немовлят, матері яких отримували терапія лікарський засібом Енбрел^® у час вагітності. Клінічна значущість цього спостереження невідома, однак немовлята можуть мати підвищений ризик розвитку інфекції. Як правило, немовлятам не рекомендується проводити вакцинацію живими вакцинами протягом 16 тижнів після отримання матір’ю останньої дози лікарський засібу Енбрел^®.

Годування груддю

Після підшкірного введення тваринам у період лактації етанерцепт виділявся в молоко та виявлявся у плазмі крові щурят. Обмежена інформація, отримана з публікацій, свідчить про те, що етанерцепт у незначних кількостях був виявлений у грудному молоці людини. Рішення щодо використання етанерцепту у період грудного вигодовування може бути розглянуте з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для матері.

Хоча очікується, що системна експозиція у немовлят, яких годують груддю, буде низькою, оскільки етанерцепт значною мірою розпадається в шлунково-кишковому тракті, наявні обмежені дані щодо системного впливу на немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні. Тому ймовірність введення живих вакцин (наприклад БЦЖ) немовлятам, матері яких отримують етанерцепт, може бути розглянута через 16 тижнів після припинення грудного вигодовування (або раніше, якщо рівень етанерцепту в сироватці немовляти не визначається).

Фертильність

Доклінічні дані стосовно пери- та постнатальної токсичності етанерцепту і впливу етанерцепту на фертильність та загальну резасібивну здатність відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Енбрел^® не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Терапія лікарський засібом Енбрел^® повинен призначати та контролювати лікар, який має досвід у діагностиці та лікуванні ревматоїдного артриту, ювенільного ідіопатичного артриту, псоріатичного артриту, анкілозуючого спондиліту, нерентгенологічного аксіального спондилоартриту, бляшкового псоріазу та бляшкового псоріазу в дітей.

Дозування

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза становить 25 мг лікарський засібу два рази на тиждень. Альтернативно можна використовувати дозу 50 мг 1 раз на тиждень, яка має доведену безпеку та ефективність.

Псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт та нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит

Рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Для всіх вищезазначених показань наявні дані дають змогу припустити, що клінічна відповідь на використання лікарський засібу зазвичай з’являється протягом 12 тижнів від початку терапія. Якщо у пацієнта відсутня відповідь на терапія протягом цього періоду часу, потрібно уважно переглянути доцільність продовження такої терапії.

Бляшковий псоріаз

Рекомендована доза становить 25 мг лікарський засібу 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень. Альтернативно Енбрел^® можна використовувати по 50 мг 2 рази на тиждень впродовж не більше 12 тижнів. Надалі за умови потрібності терапія можна використовувати дозу 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Терапію лікарський засібом Енбрел^® слід продовжувати до досягнення ремісії впродовж періоду не більше 24 тижнів. Для деяких дорослих хворих може бути доцільним терапія, що триває понад 24 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»). Терапію слід відмінити при відсутності ефекту через 12 тижнів від початку використання. За умови потрібності повторного призначення лікарський засібу слід дотримуватися рекомендацій стосовно тривалості терапія, зазначених вище. Доза повинна становити 25 мг лікарський засібу 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень.

Особливі популяції

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю

Потреби у корекції дози немає.

Пацієнти літнього віку

Потреби у корекції дози немає. Доза та спосіб використання такі ж самі, як і для хворих віком 18–64 роки.

Діти

Дозу лікарський засібу Енбрел^® для дітей розраховують з урахуванням маси тіла дитини. Пацієнтам, маса тіла яких менше 62,5 кг, потрібно використовувати точну дозу (розраховану у мг/кг) лікарський засібу Енбрел^® у формі ліофілізату з розчинником (інформація щодо дозування при певних захворюваннях наведена нижче). Дітям з масою тіла від 62,5 кг можна використовувати фіксовану дозу лікарський засібу Енбрел^® у формі розчину для ін’єкцій у попередньо наповнених шприцах чи ручках.

Ювенільний ідіопатичний артрит

Рекомендована доза становить 0,4 мг/кг маси тіла (максимальна разова доза – 25 мг) 2 рази на тиждень у вигляді підшкірної ін’єкції з інтервалом між дозами 3–4 дні або 0,8 мг/кг (максимальна доза – 50 мг) 1 раз на тиждень. За відсутності ефекту від терапія через 4 місяці від початку використання лікарський засібу слід розглянути доцільність його відміни.

Офіційні клінічні дослідження використання лікарський засібу Енбрел^® дітям віком від 2 до 3 років не проводились. Однак обмежені дані з безпеки, отримані з реєстру хворих, дають змогу припустити, що профіль безпеки у дітей віком від 2 до 3 років подібний до профілю безпеки у дорослих хворих та дітей віком від 4 років при застосуванні 1 раз на тиждень підшкірно у дозі 0,8 мг/кг.

Як правило, Енбрел^® не підлягає застосуванню дітям віком до 2 років при ювенільному ідіопатичному артриті.

Бляшковий псоріаз у дітей (діти віком від 6 років)

Рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (максимальна разова доза – 50 мг) 1 раз на тиждень протягом періоду не більше 24 тижнів. За відсутності ефекту через 12 тижнів терапія слід припинити.

За умови потрібності повторного призначення лікарський засібу слід дотримуватися рекомендацій стосовно тривалості терапія, зазначених вище. Рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (максимальна разова доза – 50 мг) 1 раз на тиждень.

Як правило, лікарський засіб Енбрел^® не підлягає застосуванню дітям віком до 6 років при бляшковому псоріазі.

Спосіб використання

Лікарський засіб вводять підшкірно.

За посиланням https://www.pfizer.ua/node/2186 знаходиться картка пацієнта.

Загальні рекомендації щодо користування попередньо наповненим шприцом або ручкою

Перед введенням лікарський засіб потрібно нагріти до кімнатної температури (залишити при кімнатній температурі приблизно на 15–30 хвилин). Не можна нагрівати лікарський засіб будь-яким іншим способом. Ковпачок не слід знімати, поки попередньо наповнений шприц (або ручка) не нагріється до кімнатної температури.

Розчин має бути прозорим або дещо опалесцентним, від безбарвного до жовтого або блідо-коричневого кольору та може містити незначну кількість напівпрозорих або білих аморфних часток білка. Не можна використовувати лікарський засіб, якщо розчин змінив колір, помутнів або має у складі частки, які відрізняються від описаних вище. Якщо вас турбує зовнішній вигляд лікарський засібу, зверніться за допомогою до свого лікаря.

Рекомендоване місце ін’єкції – середина передньої поверхні стегна. Альтернативно лікарський засіб можна вводити в ділянку живота, але не ближче 5 см від пупка, або в зовнішню поверхню плеча. Ін’єкцію виконують на відстані не менше 3 см від попереднього місця ін’єкції. Не потрібно проводити ін’єкцію в чутливу, ушкоджену або потовщену шкіру. Потрібно уникати ділянки зі шрамами та розтяжками. (Може бути корисно занотовувати попередні місця ін’єкції).

За наявності псоріазу слід намагатися не вводити лікарський засіб у випуклу, загрубілу, червону або покриту лусочками шкіру.

Попередньо наповнений шприц призначений тільки для одноразового використання. Шприц і голка ніколи не повинні бути використані повторно. Ніколи не можна надівати голку вдруге.

Інструкції щодо використання попередньо наповненої ручки для введення лікарський засібу Енбрел^®

Не потрібно намагатися ввести лікарський засіб, якщо не до кінця зрозуміло правила користування попередньо наповненою ручкою.

Попередньо наповнена ручка

До ін’єкції

Після ін’єкції

Рис. 1

Крок 1: підготовка до ін’єкції лікарський засібу Енбрел^®.

• Покласти на чисту, пласку і добре освітлювану поверхню предмети, необхідні для виконання ін’єкції:

o одна попередньо наповнена ручка і один тампон зі спиртом;

o контейнер для гострих предметів (не включено до упаковки);

o чиста ватна кулька або марлева подушечка (не включені до упаковки).

• Не можна струшувати ручку.
• Не можна знімати білий ковпачок до окремих рекомендацій.
• Для більш комфортної ін’єкції слід залишити попередньо наповнену ручку при кімнатній температурі приблизно на 15–30 хвилин, не знімаючи білий ковпачок голки.
• Не можна нагрівати лікарський засіб будь-яким іншим способом.

Крок 2: перевірка терміну придатності та дозування.

• Перевірити строк придатності (місяць/рік) на етикетці попередньо наповненої ручки.
• Переконатись, що на етикетці вказане правильне дозування лікарського засобу.
• За умови закінчення терміну придатності або некоректного дозування не використовувати попередньо наповнену ручку та звернутись до лікаря.

Крок 3: перевірка розчину.

• Перевірити розчин, який має у складіся у попередньо наповненій ручці через прозоре контрольне віконце. Розчин має бути прозорим або дещо опалесцентним, від безбарвного до жовтого або блідо-коричневого кольору та може містити незначну кількість напівпрозорих або білих аморфних часток білка. Цей зовнішній вигляд є нормальним для лікарський засібу Енбрел.
• Не можна використовувати лікарський засіб, якщо розчин змінив колір, помутнів або має у складі частки, які відрізняються від описаних вище. Якщо вас турбує зовнішній вигляд лікарський засібу, зверніться за допомогою до свого лікаря.
• Примітка: у віконці може бути наявна бульбашка повітря, це нормально.

Рис. 2

Крок 4: вибір та підготовка місця ін’єкції.

Рекомендації щодо вибору місця ін’єкцій зазначено вище (див. «Загальні рекомендації щодо користування попередньо наповненим шприцом або ручкою»).

• Очистити місце ін’єкції водою з милом або, якщо зручно, тампоном зі спиртом.
• Дати йому висохнути. Не торкатися місця ін’єкції і не дути на нього.

Крок 5: зняття ковпачка голки.

• Зняти білий ковпачок з голки, потягнувши за нього (див. рис. 3). Не згинати ковпачок у період зняття.
• Не можна повторно одягати ковпачок.
• Не можна використовувати ручку, якщо вона впала після зняття ковпачка.
• Після зняття ковпачка з голки на кінці ручки буде видно фіолетову захисну насадку, яка злегка виступає з кінця ручки. Не можна натискати або торкатись захисної насадки голки.

Примітка. На кінчику голки може з’явитись крапля рідини, це нормально.

Рис. 3

Крок 6: щільно притисніть ручку до шкіри.

• Щільно притиснути відкритий кінець ручки до шкіри під прямим кутом (90°) до місця ін’єкції, щоб фіолетова захисна насадка голки повністю ввійшла всередину ручки (див. рис. 4).

Примітка: Ви зможете натиснути зелену кнопку лише тоді, коли захисна насадка голки повністю ввійде всередину ручки.

Пощипування або розтягування шкіри перед ін’єкцією може зробити місце ін’єкції більш твердим, що полегшить натискання кнопки ін’єкції.

Рис. 4

Крок 7: початок ін’єкції.

Рис. 5

• Натиснути зелену кнопку до упору доки не почуєте клацання (див. рис. 5). Клацання означає початок ін’єкції.
• Продовжуйте утримувати ручку щільно притиснутою до шкіри до другого клацання або протягом 10 секунд після першого (залежно від того, що трапиться першим).

Примітка. Якщо не вдалося почати ін’єкцію, як описано вище, потрібно притиснути сильніше ручку до шкіри, а потім знову натиснути на зелену кнопку.

Крок 8: витягування ручки зі шкіри.

• Витягніть ручку зі шкіри, піднявши її вверх (див. рис. 6).
• Фіолетова захисна насадка автоматично закриє голку.

Рис. 6

Крок 9: перевірка контрольного віконця.

• Перевірити контрольне віконце ручки, яке повинно бути повністю фіолетовим (див. рис. 7).
• Якщо контрольне віконце не повністю фіолетове, лікарський засіб міг бути введений не повністю. Не потрібно намагатися знову використати цю ручку або використовувати іншу ручку без узгодження з лікарем. Якщо у місці ін’єкції з’явиться крапля крові, потрібно притиснути до цієї ділянки ватну кульку або марлеву подушечку на 10 секунд. Не потрібно терти шкіру в місці ін’єкції.

Примітка: Кнопка може залишитись у натиснутому стані, це нормально.

Рис. 7

Крок 10: утилізація використаної ручки.

• Потрібно утилізувати використану ручку. Не слід намагатися встановити ковпачок на голку ручки.
• Не натискайте на кінець захисної насадки голки. За умови виникнення будь-яких запитань потрібно звернутися до медичного працівника, який має досвід використання лікарський засібу.

Лікарський засіб застосовують для терапія ювенільного ідіопатичного артриту в дітей віком від 2 років, для терапія бляшкового псоріазу – в дітей віком від 6 років.

Безпека та ефективність використання лікарський засібу Енбрел^® дітям віком до 2 років не встановлені.

Дані відсутні.

У період проведення клінічних випробувань із залученням хворих з ревматоїдним артритом не було зареєстровано жодних токсичних явищ, які б вимагали обмеження дози. Найвищою дозою серед тих, що оцінювалися, була доза навантаження 32 мг/м² (пероральновенно) з подальшим введенням 16 мг/м² (підшкірно) 2 рази на тиждень. Один пацієнт з ревматоїдним артритом помилково самостійно вводив по 62 мг лікарський засібу Енбрел^® підшкірно два рази на тиждень протягом 3 тижнів, при цьому жодних побічних ефектів у нього не виникло. Специфічний антидот для лікарський засібу Енбрел^® невідомий.

Найчастіше повідомлялося про розвиток побічних реакцій у вигляді реакцій у місці введення (таких як кровотеча у місці проколювання, почервоніння, свербіж, набряк, біль), інфекцій (таких як інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, інфекції шкіри, інфекції сечового міхура), головного болю, алергічних реакцій, свербежу, лихоманки та утворення антитіл.

Також повідомлялося про виникнення тяжких побічних реакцій. Антагоністи фактора некрозу пухлин (ФНП), такі як Енбрел^®, впливають на імунну систему, і їх використання може впливати на імунний захист проти інфекцій та раку. Тяжкі інфекції на фоні використання лікарський засібу Енбрел^® виникали менше ніж в 1 пацієнта зі 100. Звіти включали повідомлення про виникнення сепсису, летальних інфекцій та інфекцій, що загрожують життю. При застосуванні лікарський засібу Енбрел^® повідомлялося про виникнення різних злоякісних пухлин, включаючи злоякісні пухлини грудної залози, легень, шкіри, лімфатичних вузлів (лімфома).

Повідомлялося про розвиток тяжких гематологічних, неврологічних та аутоімунних реакцій, включаючи панцитопенію (рідко) та апластичну анемію (дуже рідко). При застосуванні лікарський засібу Енбрел^® повідомлялося про випадки центральної та периферичної демієлінізації (рідко та дуже рідко відповідно). Існують повідомлення про розвиток вовчака, патологічних станів, пов’язаних з вовчаком, васкуліту.

Наведений нижче перелік побічних реакцій ґрунтується на результатах клінічних випробувань, а також на даних післяреєстраційного нагляду.

У кожному класі органів та систем небажані реакції наведено відповідно до частоти їх виникнення (кількості хворих, у яких очікується розвиток цієї реакції) згідно із такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Дуже часто: інфекції (включаючи інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, цистит, шкірні інфекції)*;

нечасто: тяжкі інфекції (включаючи пневмонію, флегмону, бактеріальний артрит, сепсис, паразитарні інфекції)*;

рідко: туберкульоз, опортуністичні інфекції (включаючи інвазивні грибкові, протозойні, бактеріальні, атипові мікобактеріальні, вірусні інфекції та інфекції, викликані Legionella)*;

частота невідома: реактивація гепатиту В, Listeria.

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Нечасто: немеланомний рак шкіри* (див. розділ «Особливості використання»);

рідко: злоякісна меланома (див. розділ «Особливості використання»), лімфома, лейкемія;

частота невідома: карцинома клітин Меркеля (див. розділ «Особливості використання»), саркома Капоші.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, нейтропенія;

рідко: панцитопенія*;

дуже рідко: апластична анемія*;

частота невідома: гемофагоцитарний синдром (зокрема синдром активації макрофагів)*.

Розлади з боку імунної системи

Часто: алергічні реакції (див. «Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин»), утворення аутоантитіл*;

нечасто: васкуліти (включаючи васкуліти, позитивні до антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл);

рідко: тяжкі алергічні/анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, бронхоспазм), саркоїдоз;

частота невідома: погіршення симптомів дерматоміозиту.

Розлади з боку нервової системи

Дуже часто: головний біль;

рідко: явища демієлінізації ЦНС, подібні до тих, що спостерігаються при розсіяному склерозі або станах локалізованої демієлінізації, таких як неврит зорового нерва та поперечний мієліт (див. розділ «Особливості використання»), випадки периферичної демієлінізації, включаючи синдром Гійєна – Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, демієлінізуючу полінейропатію та мультифокальну моторну нейропатію (див. розділ «Особливості використання»), судоми.

Розлади з боку органів зору

Нечасто: увеїт, склерит.

Серцеві розлади

Нечасто: погіршення застійної серцевої недостатності (див. розділ «Особливості використання»);

рідко: вперше виявлена застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості використання»).

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади

Рідко: інтерстиціальна хвороба легень (включаючи пневмоніт та фіброз легень)*.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: запальні захворювання кишечнику.

Гепатобіліарні розлади

Нечасто: підвищення рівнів печінкових ферментів*;

рідко: аутоімунний гепатит*.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: свербіж, висип;

нечасто: ангіоневротичний набряк, псоріаз (включаючи виникнення або погіршення захворювання та пустульозний псоріаз, переважно на долонях та підошвах), кропив’янка, псоріазоформний висип;

рідко: синдром Стівенса – Джонсона, шкірні форми васкуліту (включаючи гіперсенситивний васкуліт), мультиформна еритема, ліхеноїдні реакції;

дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.

Розлади з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Рідко: шкірний червоний вовчак, підгострий шкірний червоний вовчак, вовчакоподібний синдром.

Розлади нирок і сечовивідних шляхів

Рідко: гломерулонефрит.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Дуже часто: реакції у місці введення (включаючи кровотечу, утворення підшкірної гематоми, еритему, свербіж, біль, набряк*);

часто: пірексія.

*Див. опис окремих побічних реакцій нижче.

Опис окремих побічних реакцій

Злоякісні утворення та лімфопроліферативні розлади

129 випадків утворення нових злоякісних пухлин різного типу було виявлено у 4114 хворих з ревматоїдним артритом, які отримували лікарський засіб Енбрел^® у період клінічних випробувань впродовж періоду приблизно до 6 років, в тому числі у 231 пацієнта, які отримували Енбрел^® у комбінації з метотрексатом протягом 2-річного клінічного дослідження з активним контролем. Частота виникнення таких явищ та їх поширеність у вищезазначених клінічних дослідженнях були подібними до тих, що очікуються для популяції, яка брала участь у дослідженнях. У клінічних випробуваннях тривалістю приблизно 2 роки за участю 240 хворих з псоріатичним артритом, які отримували лікарський засіб Енбрел^®, загалом було зафіксовано 2 випадки виникнення злоякісних новоутворень. У клінічних дослідженнях використання лікарський засібу Енбрел^® тривалістю більше 2 років за участю 351 пацієнта з анкілозуючим спондилітом було зареєстровано 6 випадків виникнення злоякісних новоутворень. Повідомлялося про 30 випадків розвитку злоякісних новоутворень і 43 випадки немеланомного раку шкіри у період подвійно сліпих і відкритих досліджень тривалістю до 2,5 року із залученням 2711 хворих з бляшковим псоріазом, які отримували терапія лікарський засібом Енбрел^®.

Повідомлялося про 18 випадків виникнення лімфоми у період клінічних досліджень використання лікарський засібу Енбрел^® із залученням 7416 хворих з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозуючим спондилітом та псоріазом.

Також було отримано повідомлення про виникнення різних злоякісних новоутворень (у тому числі карциноми молочної залози, легень та лімфоми) у постмаркетинговий період (див. розділ «Особливості використання»).

Реакції в місці введення

У порівнянні з плацебо у хворих з ревматичними захворюваннями, які застосовували лікарський засіб Енбрел^®, частота виникнення реакцій в місці ін’єкції була значно вищою (36 % проти 9 %). Реакції в місці ін’єкції зазвичай виникали впродовж першого місяця. Середня тривалість становила приблизно 3–5 днів. У більшості випадків терапія реакцій у місці ін’єкції не проводилося; більшість із тих хворих, кому надавали терапія, отримувала лікарський засіби для місцевого використання, такі як кортикостероїди або пероральні антигістамінні лікарський засіби. Окрім того, у деяких хворих виникали рецидиви реакції в місці ін’єкції, які характеризувалися появою шкірної реакції у місці здійснення останньої ін’єкції з одночасним виникненням реакцій на тих ділянках, де проводилися попередні ін’єкції. Ці реакції, як правило, мали тимчасовий характер та не виникали повторно у період подальшого терапія.

У період контрольованих досліджень із залученням хворих з бляшковим псоріазом протягом перших 12 тижнів терапія реакції в місці ін’єкції виникли приблизно у 13,6 % хворих, які отримували Енбрел^®, порівняно з 3,4 % хворих, які отримували плацебо.

Тяжкі інфекції

У плацебо-контрольованих дослідженнях не спостерігалося збільшення частоти виникнення тяжких інфекцій (летальних, загрозливих для життя або тих, що вимагали госпіталізації чи пероральновенного введення антибіотиків). Тяжкі інфекції виникли у 6,3 % хворих з ревматоїдним артритом, що отримували Енбрел^® впродовж періоду до 48 місяців. До них належали абсцес (різної локалізації), бактеріємія, бронхіт, бурсит, флегмона, холецистит, діарея, дивертикуліт, ендокардит (підозрюваний), гастроентерит, гепатит В, оперізуючий лишай, трофічні виразки нижніх кінцівок, інфекції ротової порожнини, остеомієліт, отит, перитоніт, пневмонія, пієлонефрит, сепсис, септичний артрит, синусит, інфекції шкіри, виразкове ураження шкіри, інфекції сечовивідних шляхів, васкуліт та ранова інфекція. Частота виникнення серйозних інфекцій у період 2-річного дослідження з активним контролем в усіх групах була аналогічною (пацієнти отримували лікарський засіб Енбрел^® чи метотрексат як монотерапію або Енбрел^® у комбінації з метотрексатом). Однак не можна виключати, що використання комбінації лікарський засібу Енбрел^® з метотрексатом може бути пов’язане зі збільшенням частоти виникнення інфекцій.

У період плацебо-контрольованих випробувань тривалістю до 24 тижнів не було виявлено різниці у частоті виникнення інфекційних захворювань у хворих з бляшковим псоріазом, які застосовували лікарський засіб Енбрел^® або плацебо. Тяжкі інфекції, що спостерігалися у хворих, яких лікували лікарський засібом Енбрел^®, включали флегмону, гастроентерит, пневмонію, холецистит, остеомієліт, гастрит, апендицит, фасциїт, зумовлений стрептококами, міозит, септичний шок, дивертикуліт та абсцес. Один пацієнт повідомив про виникнення тяжкої інфекції (пневмонії) у період проведення подвійно сліпих та відкритих досліджень використання цього лікарського засобу при псоріатичному артриті.

У період використання лікарський засібу Енбрел^® було зареєстровано тяжкі та летальні інфекції бактеріальної, мікобактеріальної (включаючи мікобактерії туберкульозу), вірусної та грибкової етіології. Деякі з них виникали протягом декількох тижнів від початку використання лікарський засібу Енбрел^® у хворих, які, крім ревматоїдного артриту, мали основні захворювання (наприклад цукровий діабет, застійну серцеву недостатність, активні або хронічні інфекції в анамнезі) (див. розділ «Особливості використання»). Використання лікарський засібу Енбрел^® може збільшити смертність у хворих з діагностованим сепсисом.

Повідомлялося про виникнення опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових, паразитарних (включаючи протозойних), вірусних (включаючи оперізуючий герпес), бактеріальних (включаючи інфекції, викликані такими збудниками, як Listeria та Legionella) і атипових мікобактеріальних інфекцій, пов’язаних із використанням лікарський засібу Енбрел^®. Згідно із сукупними даними, отриманими у клінічних випробуваннях, для 15402 учасників досліджень, які отримували Енбрел^®, загальна частота виникнення опортуністичних інфекцій становила 0,09 %. Цей показник, скоригований з урахуванням експозиції, становив 0,06 випадку на 100 пацієнто-років. За даними постмаркетингового спостереження приблизно половину повідомлень з усього світу про розвиток опортуністичних інфекцій становили повідомлення про інвазивні грибкові інфекції, найбільш поширеними з яких були інфекції, спричинені Candida, Pneumocystis, Aspergillus та Histoplasma. Причиною більше ніж половини всіх випадків смерті хворих, у яких розвинулися опортуністичні інфекції, були інвазивні грибкові інфекції. Більшість випадків з летальними наслідками сталися у хворих з пневмоцистною пневмонією, невстановленою системною грибковою інфекцією та аспергільозом (див. розділ «Особливості використання»).

Аутоантитіла

Зразки сироватки крові дорослих хворих досліджували на наявність аутоантитіл у кількох контрольних часових точках. Серед хворих з ревматоїдним артритом, у яких оцінювали наявність антинуклеарних антитіл, відсоток осіб, які вперше стали позитивними стосовно утворення антинуклеарних антитіл (≥ 1:40), був вищим у групі використання лікарський засібу Енбрел^® (11 %) порівняно із групою плацебо (5 %). Відсоток хворих, які вперше стали позитивними щодо утворення антитіл до нативної дволанцюгової ДНК, також був вищим у групі використання лікарський засібу Енбрел^® (за даними радіоімунного аналізу: 15 % хворих, які отримували Енбрел^®, та 4 % хворих, які отримували плацебо; за даними тесту з Crithidia luciliae: 3 % та 0 % відповідно). Аналогічно кількість хворих, які отримували терапія лікарський засібом та у яких утворились антикардіоліпінові антитіла, була більшою порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Вплив тривалого терапія лікарський засібом Енбрел^® на розвиток аутоімунних захворювань невідомий.

Надходили поодинокі повідомлення про хворих, у тому числі із позитивним ревматоїдним фактором, у яких утворилися інші аутоантитіла із одночасним виникненням вовчакоподібного синдрому або висипів, які за своєю клінічною картиною та результатами біопсії нагадували підгострий шкірний вовчак або дискоїдний вовчак.

Панцитопенія та апластична анемія

У постмаркетинговий період було отримано повідомлення про випадки панцитопенії та апластичної анемії, деякі з яких мали летальний наслідок (див. розділ «Особливості використання»).

Інтерстиціальна хвороба легень

У контрольованих клінічних дослідженнях етанерцепту для всіх показань частота (відносна частота виникнення) інтерстиціальної хвороби легень у хворих, які отримували етанерцепт без одночасного використання метотрексату, становила 0,06 % (частота: рідко). У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких дозволялось одночасне використання етанерцепту та метотрексату, частота (відносна частота виявлення) інтерстиціальної хвороби легень становила 0,47 % (частота: нечасто). У постмаркетинговий період було отримано повідомлення про випадки інтерстиціальної хвороби легень (включаючи пневмоніт та фіброз легень), деякі з яких мали летальний наслідок.

Супутнє терапія анакінрою

У дослідженнях, у період яких дорослі пацієнти одночасно отримували лікарський засіб Енбрел^® та анакінру, частота виникнення тяжких інфекцій була вищою порівняно із такою при монотерапії лікарський засібом Енбрел^®. У 2 % хворих (3 зі 139) розвинулася нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів < 1000/мм³). На фоні нейтропенії у одного пацієнта розвинулась флегмона, яку вилікували в умовах стаціонару (див. розділи «Особливості використання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Підвищення рівнів печінкових ферментів

Протягом подвійно сліпих періодів контрольованих клінічних досліджень етанерцепту для всіх показань частота (частка випадків) побічних реакцій у формі підвищення рівнів печінкових ферментів у хворих, які отримували етанерцепт без одночасного використання метотрексату, становила 0,54 % (нечасто). Протягом подвійно сліпих періодів контрольованих клінічних досліджень, в яких було дозволено одночасне використання етанерцепту та метотрексату, частота (частка випадків) побічних реакцій у формі підвищення рівнів печінкових ферментів становила 4,18 % (часто).

Аутоімунний гепатит

У контрольованих клінічних дослідженнях етанерцепту для всіх показань частота (відносна частота виникнення) аутоімунного гепатиту в хворих, які отримували етанерцепт без одночасного використання метотрексату, становила 0,02 % (частота: рідко). У контрольованих клінічних дослідженнях, у яких було дозволено одночасне використання етанерцепту та метотрексату, частота (відносна частота виявлення) аутоімунного гепатиту становила 0,24 % (частота: нечасто).

Діти

Небажані ефекти у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом

Загалом небажані ефекти у дітей з ювенільним поліартикулярним ідіопатичним артритом були подібними за частотою і типом до тих, що спостерігалися у дорослих хворих. Відмінності від дорослих та інші специфічні дані, які потребують урахування, наведено нижче.

Інфекції, що спостерігалися у період клінічних досліджень за участю хворих з ювенільним ідіопатичним артритом віком від 2 до 18 років, як правило, були від легкого до помірного ступеня тяжкості, а за типом відповідали тим, що зазвичай зустрічаються у дітей, які лікуються амбулаторно. До зафіксованих тяжких побічних реакцій належали вітряна віспа з ознаками та симптомами асептичного менінгіту, які минали без будь-яких ускладнень (див. також розділ «Особливості використання»), апендицит, гастроентерит, депресія/ розлад особистості, виразкове ураження шкіри, езофагіт/гастрит, септичний шок, викликаний стрептококом групи А, цукровий діабет 1-го типу та інфекція м’яких тканин і післяопераційних ран.

У одному дослідженні із залученням дітей з ювенільним ідіопатичним артритом віком від 4 до 17 років у період використання лікарський засібу Енбрел^® протягом 3 місяців (перша відкрита частина дослідження) інфекція виникла у 62 % дітей (43 з 69). Частота виникнення і тяжкість інфекцій у 58 хворих, які завершили раніше розпочате терапія у період 12-місячного відкритого клінічного дослідження, були аналогічними. Види і співвідношення побічних явищ у хворих з ювенільним ідіопатичним артритом були подібними до тих, що спостерігалися в дослідженнях лікарський засібу Енбрел^® із залученням дорослих хворих з ревматоїдним артритом. Більшість із них були легкими. Деякі небажані реакції спостерігалися частіше у 69 хворих з ювенільним ідіопатичним артритом, які отримували терапія лікарський засібом Енбрел^® протягом 3 місяців, порівняно з 349 дорослими пацієнтами з ревматоїдним артритом. До них належать головний біль (19 % хворих, 1,7 випадку на одного пацієнта на рік), нудота (9 %, 1,0 випадку на одного пацієнта на рік), біль у животі (19 %, 0,74 випадку на одного пацієнта на рік) і блювання (13 %, 0,74 випадку на одного пацієнта на рік).

У період проведення клінічних випробувань у хворих з ювенільним ідіопатичним артритом зареєстровано 4 випадки виникнення синдрому активації макрофагів.

Небажані ефекти у дітей з бляшковим псоріазом

У 48-тижневому дослідженні за участю 211 дітей з бляшковим псоріазом віком від 4 до 17 років виявлені небажані ефекти були подібними до тих, що спостерігалися у попередніх дослідженнях із залученням дорослих хворих з бляшковим псоріазом.

Звітування про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

30 місяців.

Зберігати при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Лікарський засіб у межах терміну придатності можна зберігати при температурі не вище 25 °С однократно протягом 4 тижнів, після чого лікарський засіб не можна повторно зберігати в холодильнику. Лікарський засіб потрібно утилізувати, якщо він не був використаний протягом 4 тижнів після зберігання поза холодильником.

Лікарський засіб зберігати у заводській упаковці для захисту від світла.

Не слід змішувати Енбрел^® з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження сумісності етанерцепту не проводились.

4 попередньо наповнені шприци по 0,5 мл (25 мг) або по 1 мл (50 мг) або 4 попередньо наповнені ручки по 1 мл (50 мг), 4 тампони зі спиртом у пластиковому контейнері; пластиковий контейнер у картонній коробці.

За рецептом.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Рейксвег 12, Пуурс-Сінт-Амандс, 2870, Бельгія.