Ерідон розчин ор. 1 мг/мл по 30 мл у флак. з піпет.

діюча речовина: рисперидон;

1 мл розчину має у складі 1 мг рисперидону;

додаткові компоненти: кислота винна, кислота бензойна (Е 210), кислота хлористоводнева, вода очищена.

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A X08.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Рисперидон — це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу спорідненість до серотонінергічних 5-HT₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами та з меншою спорідненістю — з H₁-гістамінергічними та α₂-адренергічними рецепторами.

Рисперидон не має спорідненості з холінергічними рецепторами. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують із його ефективністю щодо засібивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з типовими антипсихотичними засобами.

Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує ймовірність виникнення екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичну дію лікарський засібу, що здатен впливати на негативні та афективні прояви шизофренії.

Фармакокінетика.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, що чинить подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. підрозділ «Біотрансформація та виведення» нижче).

Всмоктування. Їжа не впливає на абсорбцію лікарський засібу, тому рисперидон можна призначати незалежно від вживання їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 % у швидких метаболізаторів і 82 % — у повільних. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає максимальної концентрації у плазмі крові (С_max) протягом 1–2 годин, у хворих літнього віку — протягом 2–3 годин. Абсолютна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі становить 70 % (CV = 25 %).

Розподіл. В організмі відбувається швидкий розподіл рисперидону. Об’єм розподілу становить 1–2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується з альбумінами та α₁-кислотними глікопротеїнами. З білками плазми зв’язується 90 % рисперидону, при цьому 77 % цієї кількості належить 9-гідроксирисперидону.

Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості хворих досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4–5 діб.

Біотрансформація та виведення. Рисперидон метаболізується CYP2D6 до 9‑гідроксирисперидону, що чинить аналогічну до рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють, так звану, активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 є об’єктом генетичного поліморфізму. Швидкі метаболізатори CYP2D6 швидко перетворюють рисперидон на 9-гідроксирисперидон, у той час як повільні метаболізатори CYP2D6 перетворюють його набагато повільніше. Хоча швидкі метаболізатори мають нижчі концентрації рисперидону та вищі концентрації 9‑гідроксирисперидону, ніж повільні, фармакокінетична дія рисперидону та 9‑гідроксирисперидону є результатом їх об’єднаної дії, оскільки, як було зазначено вище, ці дві сполуки утворюють активну антипсихотичну фракцію. Після використання однієї або багатьох доз активна антипсихотична фракція є однаковою у повільних та швидких метаболізаторів CYP2D6. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини вказують на те, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях істотно не інгібує метаболізм медикаментів, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1А2, CYP2А6, CYP2С8/9/10, CYP2D6, CYP2Е1, CYРЗА4 та CYРЗА5. Через тиждень після використання лікарський засібу 70 % дози виводиться із сечею, 14 % — з калом. Концентрація рисперидону і 9‑гідроксирисперидону у сечі становить 35–45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психоз період напіввиведення лікарський засібу становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9‑гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у хворих літнього віку — 34 години.

Лінійність. Концентрація рисперидону у плазмі крові пропорційна до дози лікарський засібу у межах терапевтичних доз.

Літній вік, ниркова або печінкова недостатність. Фармакокінетичні дослідження разової дози рисперидону при його пероральному застосуванні показали в середньому на 43 % вищу концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення та знижений на 30 % кліренс активної антипсихотичної фракції у хворих літнього віку.

У дорослих хворих із помірною нирковою недостатністю кліренс активної антипсихотичної фракції становив приблизно 48 % від значення кліренсу у молодих здорових добровольців. У дорослих хворих із тяжкою нирковою недостатністю кліренс активної антипсихотичної фракції становив приблизно 31 % від значення кліренсу у молодих здорових добровольців. Період напіввиведення активних метаболітів становив 16,7 години у дорослих хворих, 24,9 години — у хворих із помірною нирковою недостатністю (приблизно у 1,5 раза довше, ніж у дорослих хворих) та 28,8 години — у хворих із тяжкою нирковою недостатністю (приблизно у 1,7 раза довше, ніж у дорослих хворих). Концентрації рисперидону в плазмі крові були нормальними у хворих із печінковою недостатністю, але середня вільна фракція рисперидону у плазмі крові була збільшена на 37,1 %.

Кліренс після перорального використання та період напіввиведення рисперидону і його активних метаболітів у дорослих хворих з помірною або тяжкою печінковою недостатністю суттєво не відрізнялися від цих параметрів у здорових добровольців.

Діти. Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, раса та куріння. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції.

Для терапія шизофренії.

Для терапія маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярних розладах.

Для короткочасного терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії у хворих з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи терапія (див. розділи «Спосіб використання та дози» й «Особливості використання»).

Для симптоматичного короткострокового терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років та підлітків з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного терапія. Фармакологічне терапія повинно бути невід’ємною частиною комплексної програми терапія, що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб лікарський засіб Ерідон^® призначав фахівець у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або лікар, який має досвід терапія поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Гіперчутливість до активного компонента або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Деменція та прояви хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні розлади постави). Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).

Фармакодинамічні взаємодії

Медикаменти, здатні подовжувати інтервал QT

Як і при застосуванні інших антипсихотиків, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними лікарський засібами (такими як хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, соталол), трициклічними антидепресантами (зокрема амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (зокрема мапролітин), деякими антигістамінними лікарський засібами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними засобами (хініном, мефлохіном), з лікарський засібами, які порушують електролітний баланс (викликають гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), викликають брадикардію, чи із засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік є орієнтовним та не повним.

Медикаменти центральної дії та алкоголь

Рисперидон слід обережно використовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами, через підвищений ризик седації.

Леводопа та агоністи допаміну

Рисперидон може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається потрібною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, потрібно призначати найменші ефективні дози кожного з лікарський засібів.

Медикаменти з гіпотензивною дією

У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних медикаментів.

Психостимулятори

Одночасне використання психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) з рисперидоном може призвести до появи екстрапірамідних симптомів після коригування дози одного або обох лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Паліперидон

Не рекомендується одночасне пероральне використання рисперидону з паліперидоном, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Фармакокінетичні взаємодії

Вживання їжі не впливає на абсорбцію рисперидону.

Рисперидон переважно метаболізується за допомогою CYP2D6 і меншою мірою — за допомогою CYP3A4. Рисперидон і його активний метаболіт, 9-гідроксирисперидон, є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Речовини, що змінюють активність CYP2D6 або виступають потужними інгібіторами чи індукторами CYP3A4 та/або активності P-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Потужні інгібітори CYP2D6

При одночасному застосуванні рисперидону із потужними інгібіторами CYP2D6 ймовірне збільшення концентрації рисперидону в плазмі крові, проте концентрація активної антипсихотичної фракції підвищується не так суттєво. При застосуванні високих доз потужного інгібітора CYP2D6 може спостерігатися збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. далі). Очікується, що інші інгібітори CYP2D6, наприклад хінідин, також здатні аналогічним чином впливати на плазмові концентрації рисперидону. На початку або при припиненні одночасного використання пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітора CYP2D6, особливо у високих дозах, лікар повинен переглянути дозу рисперидону.

Інгібітори CYP3A4 та/або P-gp

При одночасному застосуванні рисперидону із потужними інгібіторами CYP3A4 та/або P‑gp ймовірне значне підвищення концентрації в плазмі крові активної антипсихотичної фракції рисперидону. На початку або при припиненні одночасного використання ітраконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 та/або P-gp лікар повинен переглянути дозу рисперидону.

Індуктори CYP3A4 та/або P-gp

При одночасному застосуванні рисперидону із потужними індукторами CYP3A4 та/або P‑gp ймовірне зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. На початку або при припиненні використання карбамазепіну чи інших потужних індукторів CYP3A4 та/або Р-глікопротеїну лікар повинен переглянути дозу рисперидону. Ефект використання індукторів CYP3A4 проявляється залежно від часу, при цьому максимальний ефект досягається щонайменше через 2 тижні після початку використання. Аналогічним чином після припинення терапія індукція CYP3A4 може зберігатися впродовж мінімум 2 тижнів.

Медикаменти, що значною мірою зв’язуються з білками плазми

При застосуванні рисперидону разом із лікарський засібами, що значною мірою зв’язуються з білками плазми, не відбувається клінічно значущого заміщення одного лікарського засобу на інший у зв’язках з білками плазми.

За умови одночасного використання декількох медикаментів потрібно ознайомитися з інструкцією для медичного використання щодо шляхів їх метаболізму та можливої потреби у коригуванні доз.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися лише за участі дорослих хворих. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

Одночасне використання психостимуляторів (зокрема метилфенідату) із рисперидоном серед дітей та підлітків не змінювало фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Вплив інших медикаментів на фармакокінетику рисперидону

Антибактеріальні засоби

• Еритроміцин є помірним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp і не змінює фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції.
• Рифампіцин є потужним індуктором CYP3A4 та індуктором P-gp і знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Інгібітори холінестерази

• Донепезил і галантамін, які обидва є субстратами CYP2D6 і CYP3A4, не мають клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Протиепілептичні засоби

• Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та індуктором P-gp і знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. Подібний ефект може відмічатися при застосуванні, наприклад, фенітоїну та фенобарбіталу, що також виступають індукторами CYP3A4 і P-gp.
• Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону, однак не впливає на біодоступність активної антипсихотичної фракції. Отже, малоймовірно, що ця взаємодія може спричинити клінічно значущий ефект.

Протигрибкові засоби

• Ітраконазол є сильним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію в плазмі крові активної антипсихотичної фракції рисперидону, застосованого в дозі 2–8 мг/добу, приблизно на 70 %.
• Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові і знижує концентрацію 9‑гідроксирисперидону в плазмі крові.

Антипсихотики

• Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, однак не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Противірусні засоби

• Інгібітори протеази: немає даних офіційних досліджень з цього приводу, однак оскільки ритонавір є потужним інгібітором CYP3A4 і слабким інгібітором CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, підсилені ритонавіром, можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Бета-адреноблокатори

• Деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові без впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Блокатори кальцієвих каналів

• Верапаміл є помірним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, що збільшує концентрацію у плазмі крові рисперидону і активної антипсихотичної фракції.

Засоби для терапія шлунково-кишкового тракту

• Антагоністи H₂-гістамінових рецепторів: циметидин і ранітидин є слабкими інгібіторами CYP2D6 і CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону з незначним збільшенням біодоступності активної антипсихотичної фракції.

СІЗЗС та трициклічні антидепресанти

• Флуоксетин є потужним інгібітором CYP2D6, що збільшує концентрацію рисперидону в плазмі і незначною мірою — концентрацію активної антипсихотичної фракції.
• Пароксетин є потужним інгібітором CYP2D6, що збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, однак у дозах до 20 мг/добу призводить до незначного збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі. Проте вищі дози пароксетину можуть спричиняти підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону.
• Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції.
• Сертралін є слабким інгібітором CYP2D6, а флувоксамін — слабким інгібітором CYP3A4, тому, при застосуванні у дозах до 100 мг/добу ці лікарський засіби не спричинюють клінічно значущих змін концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак дози сертраліну або флувоксаміну вище 100 мг/добу можуть призводити до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Вплив рисперидону на фармакокінетику інших медикаментів

Протиепілептичні засоби

• Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетику вальпроату або топірамату.

Антипсихотики

• Арипіпразол, субстрат CYP2D6 і CYP3A4: рисперидон у формі таблеток або ін’єкцій не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу.

Глікозиди наперстянки

• Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетику дигоксину.

Літій

• Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетику літію.

Одночасне використання рисперидону з фуросемідом

Див. розділ «Особливості використання», в якому викладена інформація щодо підвищення рівня летальності серед хворих літнього віку з деменцією, які одночасно отримують фуросемід.

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Підвищений рівень летальних випадків

Серед хворих літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними лікарський засібами, спостерігався підвищений рівень смертності порівняно з таким у хворих з групи плацебо, як свідчать результати метааналізу 17 досліджень атипових антипсихотичних лікарський засібів, включаючи рисперидон.

У плацебоконтрольованому дослідженні у хворих, які застосовували рисперидон, частота летальних випадків становила 4,0 % порівняно із 3,1 % у групі плацебо. Діагностичне відношення шансів (95 % довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7; 2,1). Середній вік хворих, які померли, був 86 років (діапазон — 67–100 років). Дані з двох обсерваційних досліджень продемонстрували, що пацієнти літнього віку з деменцією, які отримують терапія типовими антипсихотиками, також мають дещо підвищений ризик летальних наслідків, порівняно з тими, хто не отримує терапія. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику не можна вказати, а причина підвищення ризику невідома.

Одночасне використання з фуросемідом

У ході плацебоконтрольованого дослідження у хворих літнього віку з деменцією підвищення кількості летальних випадків спостерігалося при одночасному застосуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 %; середній вік — 89 років, діапазон — 75–97 років) порівняно з таким у хворих, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік — 84 роки, діапазон — 70–96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік — 80 років, діапазон — 67–90 років). Підвищення кількості летальних випадків серед хворих, які лікувалися одночасно рисперидоном і фуросемідом, спостерігалося у період двох клінічних досліджень із чотирьох. Патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту не встановлено. Слід зауважити, що одночасне використання рисперидону і фуросеміду не було єдиною причиною летальності. Зважаючи на зазначене вище, слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи лікарський засіб у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків і користі цієї комбінації або комбінації з іншими діуретиками, перш ніж призначати лікарський засіб. При цьому серед хворих, які разом з рисперидоном приймали інші діуретики, не спостерігалося підвищення рівня смертності. Незалежно від терапія дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід уважно контролювати у хворих з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед хворих з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався у 3 рази вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік — 85 років; діапазон — 73–97 років).

Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень за участі хворих літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних (ЦВ) розладів (серйозні та нетяжкі, комбіновані) у 3,3 % (33/1009) хворих, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) хворих, які застосовували плацебо.

Співвідношення між групами рисперидону і плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2,96 (1,34; 7,50). Механізм такого підвищеного ризику невідомий. Не можна виключити підвищений ризик розвитку ЦВ побічних реакцій (ПР) при застосуванні інших антипсихотичних лікарський засібів або для інших груп хворих. Рисперидон слід обережно використовувати пацієнтам із факторами ризику виникнення інсульту. Ризик ЦВ ПР значно вищий у хворих зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера, не слід призначати терапія рисперидоном.

Слід уважно зважити всі ризики і переваги призначення рисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, особливо ризик інсульту.

Потрібно проінструктувати хворих та осіб, які доглядають за ними, про необхідність одразу повідомляти про прояви можливих цереброваскулярних розладів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору.

Треба невідкладно розглянути всі ймовірні варіанти терапія, включаючи переривання терапії рисперидоном. Рисперидон слід використовувати лише для короткострокового терапія стійкої агресії у хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера (від помірного до тяжкого ступеня), додатково до немедикаментозного підходу, ефективність якого відсутня або обмежена, і коли є потенційний ризик заподіяння шкоди собі або іншим. Потрібно регулярно проводити оцінку стану пацієнта та повторну оцінку потрібності продовження терапія.

Ортостатична гіпотензія

Через властивість рисперидону блокувати α₁-адренорецептори може виникати ортостатична артеріальна гіпотензія, особливо на початку терапія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалась у період одночасного використання рисперидону й антигіпертензивних засобів. Рисперидон слід обережно використовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, розлади провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб використання та дози»). При виникненні гіпотензії слід розглянути ймовірність зниження дози.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

У період використання антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Про випадки агранулоцитозу повідомлялось дуже рідко (< 1/10000 хворих) у період постмаркетингового дослідження. За пацієнтами зі значним зниженням кількості лейкоцитів у анамнезі або з медикаментозно індукованою лейкопенією/нейтропенією слід уважно наглядати протягом перших декількох місяців терапія та припинити використання рисперидону при появі ознак значного зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших причин для такого зниження. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати щодо виникнення гарячки та інших ознак інфекції і лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. За умови тяжкої нейтропенії (< 1 × 10⁹/л) терапія рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.

Пізня дискінезія / екстрапірамідні прояви

При застосуванні антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають прояви та прояви пізньої дискінезії, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних лікарський засібів.

Потрібна обережність при одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідат) і рисперидону, оскільки при зміні дозування одного або обох медикаментів можуть з’явитися екстрапірамідні прояви (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується поступова відміна терапії психостимуляторами.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При застосуванні атипових нейролептичних медикаментів рідко відмічаються випадки виникнення ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, розладим свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові прояви включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. За умови розвитку злоякісного нейролептичного синдрому потрібно відмінити всі антипсихотичні лікарський засіби, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

Лікарі повинні зважати на небезпеку при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі й рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Використання рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, мають підвищений ризик ЗНС, а також підвищену чутливість до антипсихотичних лікарський засібів (наприклад, сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість ходи з частими падіннями додатково до екстрапірамідних симптомів).

Гіперглікемія та цукровий діабет

У період терапія рисперидоном зафіксовано гіперглікемію, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету.

У деяких випадках повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Дуже рідко прийом рисперидону пов’язували з кетоацидозом, рідко — з діабетичною комою.

Рекомендується відповідний клінічний моніторинг відповідно до норм використання антипсихотичних засобів.

Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні засоби, включаючи рисперидон, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення у них симптомів гіперглікемії (наприклад полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Також у хворих із діабетом рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг щодо погіршення контролю глюкози.

Збільшення маси тіла

При застосуванні рисперидону повідомлялося про випадки значного підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Гіперпролактинемія

Гіперпролактинемія — це побічна реакція, яка часто спостерігається при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам із наявними побічними явищами, що можуть залежати від рівня пролактину в плазмі (наприклад, гінекомастія, розлади менструального циклу, ановуляція, розлади фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція та галакторея) за умови призначення рисперидону рекомендований контроль рівня пролактину. Результати досліджень на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином.

Хоча досі чіткого зв’язку із використанням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується обережно призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисперидон потрібно обережно використовувати пацієнтам з гіперпролактинемією та пацієнтам з пролактинозалежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT

У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід обережно використовувати рисперидон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, розладими електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), брадикардією або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, оскільки це збільшує ризик аритмогенного впливу. При одночасному застосуванні рисперидону з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, також потрібно дотримуватися обережності.

Судоми

Слід обережно використовувати рисперидон пацієнтам із судомами чи іншими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Пріапізм

Існує ймовірність виникнення пріапізму у період терапія рисперидоном унаслідок його α-адреноблокуючої дії.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичні медикаменти можуть порушувати здатність тіла до зниження температури тіла. Рекомендується відповідний нагляд за пацієнтами, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу факторів, що можуть спричиняти підвищення температури тіла, а саме: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія лікарський засібами з антихолінергічною активністю чи зневоднення.

Протиблювотний ефект

Повідомлялося, що у доклінічному вивченні властивостей рисперидону відзначався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати прояви передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Ниркова та печінкова недостатність

У хворих з нирковою недостатністю, на відміну від осіб з нормальною функцією нирок, знижується здатність до виведення з організму активної антипсихотичної фракції рисперидону. У хворих із печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові.

Венозна тромбоемболія

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських лікарський засібів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі ймовірні фактори розвитку тромбоемболії потрібно ідентифікувати перед та у період терапія рисперидоном та вжити відповідних превентивних заходів.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР)

Повідомлялося, що у період операцій із видалення катаракти спостерігався ІСАР у хворих, які лікувалися a₁-адреноблокаторами, у тому числі рисперидоном. ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про використання антипсихотичних медикаментів у минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії a₁-адреноблокаторами перед операцією не встановлені, також слід зважати на ризик відміни терапія антипсихотичними засобами.

Діти

Перед призначенням рисперидону дітям чи підліткам з розладом поведінки слід уважно зважити співвідношення ризику і користі, оцінити фізичні та соціальні причини агресивної поведінки, такі як больові подразники або невідповідна реакція на навколишнє середовище.

Заспокійливий ефект рисперидону слід уважно контролювати у педіатричних хворих через ймовірні наслідки для здатності до навчання. Зміна часу введення рисперидону може покращити вплив седації на здатність дітей та підлітків концентрувати увагу.

Використання рисперидону пов’язане із середнім збільшенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початком терапія рекомендується початкове вимірювання маси тіла і регулярний моніторинг маси тіла протягом терапія. Зміни росту у довгострокових відкритих розширених дослідженнях були у межах очікуваних норм відповідно до віку. Вплив довгострокового терапія рисперидоном на статеве дозрівання та ріст не вивчався достатнім чином.

Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на фізичний та статевий розвиток дітей і підлітків необхідні регулярні клінічні оцінки ендокринологічного стану, що включають дані про зріст, масу тіла, оцінку статевого розвитку, моніторинг перебігу менструальних циклів та інших потенційних пролактинових ефектів.

Результати невеликого післяреєстраційного обсерваційного дослідження продемонстрували, що пацієнти віком від 8 до 16 років, які застосовували рисперидон, були в середньому на 3,0–4,8 см вищими порівняно з пацієнтами, які застосовували інші антипсихотичні лікарський засіби. Даних цього дослідження недостатньо, щоб визначити, чи впливає рисперидон на остаточний ріст у дорослому віці або чи результати вимірювань прямо залежать від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання має вплив на ріст кісток, чи це є результатом кращого контролю захворювання, і як наслідок — фіксація більшого росту.

У період терапія рисперидоном необхідні регулярні обстеження для виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Рекомендації стосовно дозування для дітей див. у розділі «Спосіб використання та дози».

Додаткові компоненти.

Лікарський засіб має у складі кислоту бензойну (Е 210). Збільшення білірубінемії може призвести до виникнення неонатальної жовтяниці, яка може перерости в ядерну жовтяницю (відкладання некон’югованого білірубіну в тканині мозку).

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Хоча у період досліджень на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігалися інші прояви резасібивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий.

У новонароджених, чиї матері застосовували антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом останнього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни лікарський засібу. Ці прояви включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. Тому слід уважно спостерігати за станом новонароджених.

Рисперидон не рекомендується використовувати у час вагітності, окрім випадків життєвої потрібності. Якщо потрібно припинити терапія рисперидоном у час вагітності, не слід робити це раптово.

Період лактації. У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9‑гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. За даними спостережень, рисперидон і 9‑гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини. Немає даних про небажані реакції у немовлят, які перебувають на грудному годуванні. Отже, перевага грудного вигодовування має бути зіставлена з потенційними ризиками для дитини.

Фертильність. Як і інші антагоністи допамінових D₂-рецепторів, рисперидон викликає збільшення рівня пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін‑рилізинг‑гормону в гіпоталамусі й призводити до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це може інгібувати резасібивну функцію шляхом розлади гонадального стероїдогенезу як у жінок, так і у чоловіків.

У клінічних дослідженнях не спостерігалися відповідні ефекти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати незначний чи помірний вплив на здатність керувати автотранспортом внаслідок потенційного впливу на нервову систему і органи зору (див. розділ «Небажані реакції»). У процесі терапія рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна непереносимість хворих до лікарський засібу.

Дозування

Шизофренія

Дорослі

Ерідон^® можна вживати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід із 2 мг на добу, на 2-й день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за потрібності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості хворих рекомендована доза становить 4–6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалася.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза — по 0,5 мг 2 рази на добу. За умови потрібності дозу можна збільшити до 1–2 мг 2 рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг 2 рази на добу.

Діти

Не рекомендується використовувати лікарський засіб дітям (віком до 18 років).

Маніакальні епізоди при біполярних розладах.

Дорослі

Рекомендована початкова доза лікарського засобу Ерідон^® — 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг на добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз — від 1 до 6 мг на добу. Використання рисперидону у дозі понад 6 мг на добу пацієнтам з маніакальними епізодами не вивчалось.

Як і при інших видах симптоматичного терапія, при довготривалому застосуванні лікарського засобу Ерідон^® потрібно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усього періоду терапія.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза — по 0,5 мг 2 рази на добу. За умови потрібності дозу можна збільшити до 1–2 мг 2 рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг 2 рази на добу. Оскільки досвід використання лікарський засібу пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується обережність.

Діти

Використовувати лікарський засіб дітям (віком до 18 років) не рекомендується.

Короткочасна терапія вираженої агресії у хворих з деменцією альцгеймерівського типу

Рекомендована початкова доза — 0,25 мг 2 рази на добу. При потрібності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0,25 мг 2 рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості хворих оптимальною дозою є 0,5 мг 2 рази на добу. Однак для деяких хворих ефективну дозу можна збільшити до 1 мг 2 рази на добу. Рисперидон не слід використовувати довше 6 тижнів пацієнтам з вираженою агресією при хворобі Альцгеймера.

Як і при інших видах симптоматичного терапія, використання лікарського засобу Ерідон^® потрібно періодично переглядати і коригувати протягом усього періоду терапія.

Симптоматичне короткострокове терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки

Діти та підлітки віком від 5 до 18 років

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг. Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. За потрібності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості хворих — 1 мг 1 раз на день. Однак деяким пацієнтам для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на день.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг. Рекомендована початкова доза — 0,25 мг 1 раз на добу. За потрібності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості хворих — 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких хворих достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного терапія, використання рисперидону потрібно періодично переглядати і коригувати протягом усього періоду терапія.

Діти віком до 5 років

Використовувати лікарський засіб дітям віком до 5 років не рекомендується.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

У хворих із розладими функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у хворих зі здоровими нирками. У хворих із розладими функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

Рисперидон потрібно використовувати обережно даній категорії хворих.

Спосіб використання

Лікарський засіб Ерідон^® призначений для перорального використання. Прийом їжі не впливає на всмоктування рисперидону.

Наприкінці терапія рекомендується поступово відміняти лікарський засіб. Після раптового припинення прийому високих доз антипсихотичних лікарський засібів спостерігалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни, що проявлялися нудотою, блюванням, пітливістю і безсонням (див. розділ «Небажані реакції»). Також можуть бути рецидиви психотичних симптомів, повідомлялося про випадки виникнення мимовільних рухів (як, наприклад, акатизія, дистонія і дискінезія).

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами

Якщо це клінічно виправдано, у період терапії рисперидоном рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими лікарський засібами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними лікарський засібами у формі «депо», терапія лікарський засібом Ерідон^® рекомендується розпочати із використання замість наступного запланованого використання. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними лікарський засібами.

Лікарський засіб Ерідон^®, розчин оральний, несумісний із більшістю видів чаю, включно з чорним чаєм.

Інструкція для самостійного відкриття флакона та використання піпетки-дозатора

Флакон 30 мл

Для відкриття флакона та використання піпетки потрібно виконати такі дії (див. рис. 1–3):

Рис. 1. Флакон має кришечку із захистом від дітей і відкривається у такий спосіб: натисніть пластикову кришку вниз до упору і поверніть проти годинникової стрілки. Зніміть кришечку. Рис. 2. Вставте її у флакон. Притримуючи нижній обідок піпетки-дозатора, витягніть поршень піпетки-дозатора до відповідно потрібної позначки у мілілітрах або міліграмах. Рис. 3. Притримуючи нижній обідок, вийміть піпетку-дозатор із флакона. Вилийте вміст піпетки-дозатора у будь-який безалкогольний напій, окрім чаю, шляхом натискання поршня піпетки-дозатора. Закрийте флакон і промийте піпетку-дозатор водою. Покладіть піпетку-дозатор у зручне для Вас місце для зберігання.

Діти.

Рисперидон застосовують для терапія вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років.

Прояви. Прояви та прояви передозування, що спостерігались, — це відомі небажані реакції лікарський засібу, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні прояви. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням рисперидону у комбінації з пароксетином. За умови гострого передозування потрібно перевірити ймовірність прийому кількох лікарський засібів.

Терапія. Потрібно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути призначення активованого вугілля разом із проносним засобом, якщо пройшло менше години після прийому лікарський засібу. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином, слід вживати відповідні підтримуючі заходи. За умови гострого передозування потрібно проаналізувати ймовірність лікарської взаємодії кількох лікарський засібів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як пероральновенні вливання та/або симпатоміметичні лікарський засіби. За умови розвитку гострих екстрапірамідних симптомів треба призначати антихолінергічні лікарський засіби. Слід продовжувати постійне медичне спостереження до повного одужання пацієнта.

Найбільш часті небажані реакції, про які повідомляється (частота ≥ 10 %), — паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями.

Небажані реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося у період клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі небажані реакції представлені у порядку зниження ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії: часто — пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип; нечасто — інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит; рідко — інфекція.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів; рідко — агранулоцитоз^с.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; рідко — анафілактична реакція^с.

З боку ендокринної системи: часто — гіперпролактинемія^а; рідко — розлади секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози у сечі.

З боку метаболізму та травлення: часто — збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто — цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зниження маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину; рідко — водна інтоксикація^с, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові; дуже рідко — діабетичний кетоацидоз.

З боку психіки: дуже часто — безсоння^d; часто — розлади сну, ажитація, депресія, тривога; нечасто — манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи; рідко — кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія.

З боку нервової системи: дуже часто — седація/сонливість, паркінсонізм^d, головний біль; часто — акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор; нечасто — пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, розлади координації, постуральне запаморочення, розлади уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія; рідко — ЗНС, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору: часто — розмитість зору, кон’юнктивіт; нечасто — світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей; рідко — глаукома, розлади руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужки^с.

З боку органів слуху: нечасто — вертиго, тиніт, біль у вухах.

З боку серцевої діяльності: часто — тахікардія; нечасто — фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, розлади провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ, відчуття серцебиття; рідко — синусова аритмія; невідомо — синдром постуральної ортостатичної тахікардії.

З боку судинної системи: часто — артеріальна гіпертензія; нечасто — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко — легенева емболія, тромбоз вен.

З боку дихальної системи: часто — диспное, фаринголарингеальний біль, кашель, епітаксис, закладеність носа; нечасто — аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення провідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання; рідко — синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку травної системи: часто — біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль; нечасто — нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота; рідко — панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набрякання язика, хейліт; дуже рідко — непрохідність кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів; рідко — жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висипання, еритема; нечасто — кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри; рідко — медикаментозні висипи, лупа; дуже рідко — ангіоневротичний набряк; невідомо — синдром Стівенса — Джонсона / токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м’язової системи: часто — м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія; нечасто — підвищення рівня креатинфосфокінази, розлади постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї; рідко — рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: часто — нетримання сечі; нечасто — полакіурія, затримка сечі, дизурія.

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: дуже рідко — синдром відміни лікарський засібу у новонароджених^с.

З боку резасібивної системи та молочних залоз: нечасто — еректильна дисфункція, розлади еякуляції, аменорея, розлади менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення; рідко — пріапізм^с, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз.

Загальні розлади: часто — набряк^d, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль; нечасто — набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, розлади ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт; рідко — гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни лікарський засібу, ущільнення^с.

Ушкодження та отруєння: часто — падіння; нечасто — біль після хірургічних втручань.

^a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї, ановуляції, розладу фертильності, еректильної дисфункції, зниження лібідо.

^b У період плацебоконтрольованих досліджень спостерігався цукровий діабет у 0,18 % хворих, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі, де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у хворих, які приймали рисперидон.

^c Було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.

^d Екстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, розлади глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизію (акатизія, неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію. Дистонія включає дистонію, артеріальну гіпертензія, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (в ділянці обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає: розлади засинання, інтрасомнічний розлад. Судоми включають: великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізований набряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Небажані реакції паліперидону

Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речовин подібні. Додатково до зазначених вище побічних реакцій при застосуванні паліперидону повідомлялося про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні рисперидону.

Небажані реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам

Подовження інтервалу QT. Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговому періоді повідомлялося про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних лікарський засібів повідомлялося про інші небажані реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція передсердь, вентрикулярна тахікардія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія. У період використання антипсихотичних лікарський засібів відмічались випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.

Збільшення маси тіла. Порівняння кількості хворих, які приймали рисперидон, і хворих, які приймали плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 %, у плацебоконтрольованих дослідженнях показало статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі хворих, які приймали рисперидон (18 %), порівняно з такою у хворих, які застосовували плацебо (9 %). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих хворих із гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % була порівнянною з такою у групі хворих, які приймали рисперидон (2,5 %), і у групі хворих, які приймали плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У групі дітей із розладими поведінки протягом досліджень маса тіла хворих збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапія. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5–12 років — від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Особливі категорії хворих

Небажані реакції у хворих літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою, ніж у категорії дорослих хворих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією. Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади — небажані реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у хворих літнього віку з деменцією. Окрім цього, такі небажані реакції виникали з частотою ≥ 5 % у хворих літнього віку з деменцією та із щонайменше вдвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих хворих: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти. Очікувані небажані реакції у дітей схожі з такими у дорослих за частотою виникнення, типом та ступенем тяжкості.

Небажані реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) із частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих хворих: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого терапія рисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

За умови виникнення побічних реакцій або запитань щодо безпеки та ефективності використання лікарського засобу, просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс: +38 044 281 2333.

3 роки.

Строк придатності після першого розкриття флакона — 4 місяці.

Зберігати у заводській упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання. Не заморожувати.

По 30 мл у флаконі; по 1 флакону у комплекті з дозуючою піпеткою в картонній пачці.

За рецептом.

Шанель Медікал Анлімітед Компані

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дублін Роуд, Лохрей, Ко. Галвей, H62 FH90, Ірландія