Ерідон таблетки, в/плів. обол. по 4 мг №60 (10х6)

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка має у складі 2 мг або 4 мг рисперидону;

додаткові компоненти: лактоза, моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат;

оболонка: Opadry Y-1-7000 White (гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол), віск карнаубський.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі таблетки капсулоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою.

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A X08.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він проявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю - з Н₁-гістамінергічними та α₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не проявляє афінності щодо холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо засібивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних реакцій і розширює терапевтичний вплив лікарський засібу з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. підрозділ «Біотрансформація та виведення»).

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі крові у межах 1-2 годин, у хворих літнього віку – у межах 2-3 годин. Абсолютна біодоступність після перорального використання рисперидону становить 70 % (CV=25 %). Відносна біодоступність після перорального використання рисперидону у таблетках становить 94 % (CV=10 %) порівняно із використанням у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію лікарський засібу, тому рисперидон можна призначати незалежно від вживання їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 % у швидких метаболізаторів та 82 % - у повільних метаболізаторів.

Розподіл

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим α₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77 %. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості хворих досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Біотрансформація та виведення

Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрація рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижча, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм медикаментів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після використання лікарський засібу 70 % дози виводиться із сечею, 14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психоз період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у хворих літнього віку – 34 годин.

Лінійність

Концентрація рисперидону у плазмі крові пропорційна до дози лікарський засібу (у межах терапевтичних доз).

Пацієнти літнього віку та пацієнти з розладими функції нирок, печінки

Фармакокінетичним дослідженням одноразового прийому лікарський засібу пацієнтами літнього віку було продемонстровано, що у таких хворих на 43 % вищий рівень концентрації активної антипсихотичної фракції, на 38 % довший період напіввиведення та на 30 % знижений кліренс активної антипсихотичної фракції.

У дорослих хворих із розладими функції нирок значення кліренсу активної фракції становило ~ 48 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. У дорослих хворих із тяжкими розладими функції нирок значення кліренсу становило ~ 31 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. Період напіввиведення активної фракції становив 16,7 години у молодих дорослих хворих, 24,9 години у дорослих із помірними розладими функції нирок (або довшим у ~ 1,5 раза за такий у молодих дорослих хворих) та 28,8 години у хворих із тяжкими розладими функції нирок (або довшим у ~ 1,7 раза за такий у молодих дорослих хворих). У хворих із печінковою недостатністю спостерігався нормальний рівень концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене на 37,1 %.

Після перорального використання значення кліренсу та періоду напіввиведення рисперидону та активної антипсихотичної фракції у хворих із помірними та тяжкими розладими функції печінки суттєво не відрізнялися від таких у молодих здорових добровольців.

Діти

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, расова приналежність та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, раси або звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

• Терапія шизофренії;
• терапія маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярних розладах;
• короткочасне терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії у хворих з деменцією Альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи терапія (див. розділи «Особливості використання» та «Спосіб використання та дози»);
• симптоматичне короткострокове терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років та підлітків з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного терапія. Фармакологічне терапія повинно бути невід’ємною частиною комплексної програми терапія, що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб рисперидон призначав фахівець у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або лікар, який має досвід терапія поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Гіперчутливість до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини лікарський засібу.

Деменція та прояви хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні розлади постави).

Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції щонайменше 2 з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хитка хода).

Фармакодинамічна взаємодія

Медикаменти, що подовжують інтервал QT

Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними лікарський засібами (хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, пропафеноном, аміодароном, соталолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними лікарський засібами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, мефлохіном) та з лікарський засібами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію, чи лікарськими засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік є орієнтовним та неповним.

Засоби центральної дії та алкоголь

Рисперидон слід обережно використовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами, через підвищений ризик седації.

Леводопа та агоністи допаміну

Рисперидон може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається потрібною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, потрібно призначати найменші ефективні дози кожного з лікарський засібів.

Медикаменти з гіпотензивним ефектом

У постмаркетинговий період спостерігалися випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних медикаментів.

Психостимулятори

Використання рисперидону у комбінації із психостимуляторами (наприклад, із метилфенідатом) може спричинити появу екстрапірамідних симптомів після коригування дози одного або обох лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Паліперидон

Одночасне використання перорального рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Фармакокінетичні взаємодії

Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону.

Рисперидон головним чином метаболізується за участю CYP2D6 і меншою мірою – CYРЗА4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-гп). Речовини, які модифікують активність CYP2D6, або потужні інгібітори чи індуктори активності CYРЗА4 та/або P-гп можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Потужні інгібітори CYP2D6

При одночасному застосуванні рисперидону з потужним інгібітором CYP2D6 може підвищуватися концентрація рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж концентрація активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітора CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетину, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові подібним чином. На початку одночасного використання, а також за умови відміни використання пароксетину, хінідину або іншого сильного інгібітора CYP2D6, особливо у великих дозах, лікар має переглянути дозу рисперидону.

Інгібітори CYРЗА4 та P-глікопротеїну

Одночасне використання рисперидону з потужними інгібіторами CYРЗА4 та/або Р‑глікопротеїну може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. На початку одночасного використання, а також за умови відміни ітраконазолу або інших потужних інгібіторів CYРЗА4 та/або Р-глікопротеїну лікар має переглянути дозу рисперидону.

Індуктори CYРЗА4 та Р-глікопротеїну

Одночасне використання рисперидону з потужними індукторами CYРЗА4 та/або Р‑глікопротеїну може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. На початку терапії, а також за умови відміни карбамазепіну чи інших сильних індукторів CYРЗА4/Р-глікопротеїну лікар має переглянути дозу рисперидону. Ефект використання індукторів CYРЗА4 залежить від часу, максимальний вплив може бути досягнутий щонайменше через 2 тижні після початку терапія. Відповідно, після припинення використання індукція CYРЗА4 може тривати щонайменше 2 тижні.

Медикаменти з високим ступенем зв’язування з білками

При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв’язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого лікарський засібу з білкової фракції не спостерігалося. При одночасному застосуванні з таким лікарським засобом слід ознайомитися з його інструкцією для медичного використання щодо шляхів метаболізму та потрібності коригування дози.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих хворих. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

Одночасне використання психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) з рисперидоном у дітей та підлітків не впливало на фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Вплив інших медикаментів на фармакокінетику рисперидону

Антибактеріальні медикаменти

• Еритроміцин, помірний інгібітор CYРЗА4 та інгібітор Р-глікопротеїну, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.
• Рифампіцин, потужний індуктор CYРЗА4 та індуктор Р-глікопротеїну, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Інгібітори холінестерази

• Донепезил та галантамін, субстрати CYP2D6 та CYРЗА4, не демонструють клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Протиепілептичні медикаменти

• Карбамазепін, потужний індуктор CYРЗА4 та індуктор Р-глікопротеїну, продемонстрував вплив на зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. Аналогічний ефект може спостерігатися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами печінкових ферментів CYРЗА4 та Р-глікопротеїну.
• Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону та не впливає на біодоступність активної антипсихотичної фракції. Малоймовірно, що ця взаємодія може спричинити клінічно значимий ефект.

Протигрибкові медикаменти

• Ітраконазол, потужний інгібітор CYРЗА4 та інгібітор Р-глікопротеїну, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові приблизно на 70 % при одночасному застосуванні з рисперидоном у дозах від 2 до 8 мг на добу.
• Кетоконазол, потужний інгібітор CYРЗА4 та інгібітор Р-глікопротеїну, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію рисперидону та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону в плазмі крові.

Антипсихотичні медикаменти

• Фенотіазини можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції.

Противірусні медикаменти

• Інгібітори протеази: дані досліджень відсутні; оскільки ритонавір є потужним інгібітором CYРЗА4 та слабким інгібітором CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, підсилені ритонавіром, можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Бета-блокатори

• Деякі бета-блокатори можуть підвищити концентрацію рисперидону, проте не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові.

Блокатори кальцієвих каналів

• Верапаміл, помірний інгібітор CYРЗА4 та інгібітор Р-глікопротеїну, підвищує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції в плазмі крові.

Медикаменти для терапія захворювань шлунково-кишкового тракту

• Антагоністи Н₂-рецепторів: циметидин та ранітидин, слабкі інгібітори CYP2D6 і CYРЗА4, підвищують біодоступність рисперидону та мінімально впливають на біодоступність активної антипсихотичної фракції.

СІЗЗС та трициклічні антидепресанти

• Флуоксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції.
• Пароксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові, але (у дозі до 20 мг на добу) менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції. Проте вищі дози пароксетину можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції.
• Трициклічні антидепресанти можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.
• Сертралін, слабкий інгібітор CYP2D6, та флувоксамін, слабкий інгібітор CYРЗА4, у дозах до 100 мг на добу не спричиняють клінічно важливих змін концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак дози сертраліну або флувоксаміну, що перевищують 100 мг на добу, можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Вплив рисперидону на фармакокінетику інших медикаментів

Протиепілептичні медикаменти

• Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику вальпроату або топірамату.

Антипсихотичні медикаменти

• Арипіпразол, субстрат CYP2D6 та CYРЗА4: пероральні або ін’єкційні лікарські форми рисперидону не впливають на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту дегідроарипіпразолу.

Глікозиди наперстянки

• Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику дигоксину.

Літій

• Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику літію.

Одночасне використання рисперидону з фуросемідом

Див. розділ «Особливості використання» щодо підвищення летальності у хворих літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуросемідом.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Підвищений рівень летальності

Відомо, що серед хворих літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними лікарський засібами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у хворих групи плацебо в метааналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних лікарський засібів, включаючи рисперидон. У плацебоконтрольованому дослідженні із використанням рисперидону хворим цієї категорії частота випадків летальності становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Діагностичне відношення шансів (95 % довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7; 2,1). Середній вік хворих, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років).

Дані, одержані у період двох великих обсерваційних досліджень, свідчать про те, що у людей літнього віку з деменцією, які лікувалися звичайними (типовими) антипсихотичними лікарський засібами, ризик смертності був дещо вищий порівняно з пацієнтами, які не отримували антипсихотичних лікарський засібів. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику не можна вказати, а причина підвищення ризику невідома. Ступінь, до якого можна віднести ці спостереження щодо підвищеного ризику летальних наслідків до використання антипсихотичного лікарського засобу, на противагу індивідуальним особливостям пацієнта, невідомий.

Одночасне використання з фуросемідом

У процесі плацебоконтрольованого дослідження у хворих літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у хворих, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік – 84 роки, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня летальності серед хворих, які лікувалися одночасно рисперидоном та фуросемідом, спостерігалося у процесі двох клінічних досліджень із чотирьох. Серед хворих, які одночасно застосовували рисперидон з іншими діуретиками (переважно тіазидні діуретики, що застосовуються в низьких дозах), підвищеного рівня летальності зафіксовано не було.

Патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту не встановлено. Причина летального наслідку також не була єдиною. Однак слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи лікарський засіб у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати лікарський засіб. Серед хворих, які разом із рисперидоном приймали інші діуретики, не спостерігалося підвищення рівня летальності. Незалежно від терапія, дегідратація була загальним фактором ризику летальності, тому її слід уважно контролювати у хворих з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції

Відомо, що у процесі плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед хворих з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень (приблизно у 3 рази) виникнення цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік – 85 років; діапазон – 73-97 років).

Комбіновані дані 6 плацебоконтрольованих досліджень з участю хворих літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (серйозних та несерйозних, комбінованих) у 3,3 % (33/1009) хворих, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) хворих, які застосовували плацебо. Співвідношення між групами рисперидону та плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2,96 (1,34; 7,50). Механізм такого підвищеного ризику невідомий. Не можна виключити підвищений ризик розвитку ЦВПР для інших антипсихотичних лікарський засібів або інших груп хворих. Рисперидон слід обережно використовувати пацієнтам із факторами ризику виникнення інсульту.

Ризик цереброваскулярних побічних реакцій значно вищий у хворих зі змішаною або судинною деменцією порівняно з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера, не слід призначати терапія рисперидоном.

Потрібно уважно зважити всі ризики та переваги призначення рисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, особливо ризик інсульту. Потрібно проінструктувати хворих та осіб, які доглядають за ними, одразу повідомляти про прояви можливих цереброваскулярних розладів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі ймовірні варіанти терапія, включаючи переривання терапії рисперидону.

При стійкій агресії пацієнтам із хворобою Альцгеймера від помірного до тяжкого ступеня рисперидон призначають лише для короткочасного використання як доповнення до нефармакологічних заходів, які показали обмежену або нульову ефективність, за умови відсутності потенційної загрози заподіяння шкоди собі чи іншим.

У період терапія потрібно регулярно оцінювати стан хворих і переглядати необхідність подальшої терапії.

Ортостатична гіпотензія

Через α₁-літичну активність рисперидону, особливо на початку терапія, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалася при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперидон слід обережно використовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, інфаркт міокарда, розлади провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу потрібно поступово коригувати (див. розділ «Спосіб використання та дози»). При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути ймовірність зниження дози.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

У період використання антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігалися випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (< 1/10 000 хворих).

За пацієнтами зі значним зниженням кількості лейкоцитів в анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід уважно наглядати протягом перших декількох місяців терапія та припинити використання рисперидону при появі ознак значного зниження кількості лейкоцитів і при відсутності інших причин для такого зниження.

За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати щодо виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. За умови тяжкої нейтропенії (< 1×10⁹/л) терапія рисперидоном потрібно припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні прояви

При застосуванні лікарський засібів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначали виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/або обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають прояви та прояви пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних лікарський засібів. Потрібно бути обережними при одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону, оскільки при коригуванні дози будь-якого або обох медикаментів можуть виникати екстрапірамідні прояви. Рекомендована поступова відміна терапія психостимуляторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Злоякісний нейролептичний синдром

При застосуванні класичних нейролептичних медикаментів рідко відзначаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, розладим свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові прояви включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. За умови розвитку нейролептичного синдрому потрібно відмінити всі антипсихотичні лікарський засіби, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

Лікарі повинні зважувати небезпеку та користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Використання рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних лікарський засібів (наприклад, сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями додатково до екстрапірамідних симптомів).

Гіперглікемія та цукровий діабет

Повідомляли про гіперглікемію, цукровий діабет або загострення існуючого діабету у період терапія рисперидоном. У деяких випадках повідомлялося про попередню надмірну масу тіла, що могло бути провокуючим фактором. У зв’язку з цим дуже рідко повідомлялося про випадки кетоацидозу та рідко про розвиток діабетичної коми. Рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно з нормами використання антипсихотичних лікарський засібів. Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні лікарський засіби, включно з рисперидоном, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення у них симптомів гіперглікемії (таких як, наприклад, полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом повинні регулярно проходити обстеження щодо погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла

При застосуванні рисперидону повідомляли про випадки значного підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Гіперпролактинемія

Гіперпролактинемія є частим побічним явищем при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам із наявними побічними явищами, що можуть залежати від рівня пролактину в плазмі крові (наприклад, із гінекомастією, менструальними розладами, ановуляцією, розладими здатності до зачаття, зниженням лібідо, еректильною дисфункцією та галактореєю), рекомендований контроль рівня пролактину.

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку із використанням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується обережно призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисперидон потрібно обережно використовувати пацієнтам із гіперпролактинемією та пролактинзалежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT

У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомляли про випадки подовження інтервалу QT. Слід обережно використовувати рисперидон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із відомими серцево-судинними захворюваннями, брадикардією, розладими електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, оскільки це може збільшити ризик аритмогенного впливу. При одночасному застосуванні рисперидону з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, також потрібно дотримуватися застережних заходів.

Судоми

Слід обережно використовувати рисперидон пацієнтам із судомами або іншими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Пріапізм

Існує ймовірність виникнення пріапізму у період терапія рисперидоном внаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичні медикаменти можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд за пацієнтами, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія лікарський засібами з антихолінергічною активністю або вплив зневоднення.

Протиблювальний ефект

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відзначався протиблювальний ефект. Ця властивість може маскувати прояви передозування деяких медикаментів або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Розлади функції печінки та нирок

У хворих із розладими функції нирок знижена здатність виводити активну антипсихотичну фракцію лікарський засібу порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок. У хворих із розладими функції печінки спостерігається підвищення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Венозна тромбоемболія

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних медикаментів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі ймовірні фактори розвитку тромбоемболії потрібно ідентифікувати перед та у період терапія рисперидоном та вжити відповідних превентивних заходів.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР)

У період операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки у хворих, які лікувалися антагоністами a₁-адренергічних рецепторів, у т. ч. рисперидоном.

ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про використання антипсихотичних медикаментів у минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії лікарський засібами з a₁-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни терапія антипсихотичними засобами.

Діти

Перед призначенням рисперидону дітям чи підліткам з розладом поведінки слід уважно зважити співвідношення ризику і користі, оцінити фізичні та соціальні причини агресивної поведінки, такі як больові подразники або невідповідна реакція на навколишнє середовище. Заспокійливий ефект рисперидону слід уважно контролювати у педіатричних хворих через ймовірні наслідки для здатності до навчання. Зміна часу введення рисперидону може покращити вплив седації на здатність дітей та підлітків концентрувати увагу.

Використання рисперидону асоційоване з незначними збільшеннями маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початком терапія рекомендується початкове вимірювання маси тіла та регулярний моніторинг маси тіла протягом терапія. Зміни росту у довгострокових відкритих розширених дослідженнях були у межах очікуваних норм відповідно до віку. Вплив довгострокового терапія рисперидоном на статеве дозрівання та ріст не вивчався достатнім чином.

Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання у дітей та підлітків слід зважити необхідність регулярного клінічного контролю ендокринологічного статусу пацієнта, включаючи вимірювання росту, маси тіла, контроль статевого дозрівання, менструального циклу та інших явищ, залежних від пролактину.

Результати малого постмаркетингового дослідження методом спостереження продемонстрували, що пацієнти віком 8–16 років, які отримували рисперидон, були у середньому на 3,0–4,8 см вищими, ніж ті, хто отримував інші антипсихотичні медикаменти. Даних цього дослідження недостатньо для визначення того, чи впливає рисперидон на остаточний ріст у дорослому віці або чи результати вимірювань прямо залежать від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання має вплив на ріст кісток, чи це є результатом кращого контролю захворювання та як результат – фіксація більшого росту.

Протягом терапія рисперидоном слід регулярно контролювати наявність екстрапірамідних симптомів та інших порушень руху.

Рекомендації щодо дозування для дітей див. розділ «Спосіб використання та дози».

Додаткові компоненти

Даний лікарський засіб має у складі лактозу. За умови встановлення непереносимості деяких цукрів потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж вживати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Відомо, що контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Хоча у період досліджень на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігалися інші види резасібивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий.

У новонароджених, чиї матері застосовували антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом ІІІ триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни лікарський засібу. Ці прояви включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості, тому за станом новонароджених потрібно уважно спостерігати.

Рисперидон не слід використовувати у час вагітності, якщо це не є життєво необхідним. Якщо потрібно припинити терапія у час вагітності, не слід робити це раптово.

Період лактації

У процесі досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, які перебувають на грудному годуванні. Тому слід зважити переваги лактації та потенційний ризик для дитини.

Фертильність

Як і інші медикаменти, які є антагоністами дофамінових D₂-рецепторів, рисперидон підвищує рівень пролактину.

Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін-рилізинг-гормону в гіпоталамусі, що призводить до зниження секреції гонадотропінів гіпофіза. Це може мати негативний вплив на резасібивну функцію як у жінок, так і у чоловіків внаслідок розлади гонадального стероїдогенезу.

Відомо, що у доклінічних дослідженнях не спостерігалося жодних відповідних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом внаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Небажані реакції»). У процесі терапія рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, поки не стане відомою індивідуальна непереносимість хворих до лікарський засібу.

Для досягнення дози 0,25–1,5 мг рекомендується використовувати рисперидон, розчин оральний.

Дозування

Шизофренія

Дорослі

Рисперидон можна призначати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг рисперидону на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за умови потрібності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості хворих рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова та підтримуюча доза.

Дози, які перевищують 10 мг рисперидону на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Безпека доз понад 16 мг на добу не вивчалась, тому такі дози використовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. За умови потрібності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг 2 рази на добу.

Діти

Не рекомендується використовувати лікарський засіб дітям (віком до 18 років) із шизофренією через відсутність даних про ефективність.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах

Дорослі

Рекомендована початкова доза рисперидону – 2 мг 1 раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 1 до 6 мг на добу для оптимізації рівня ефективності та переносимості кожного пацієнта. Використання рисперидону в дозі понад 6 мг на добу пацієнтам із маніакальними епізодами не вивчалось.

Як і при інших видах симптоматичного терапія, при довготривалому застосуванні рисперидону потрібно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. За умови потрібності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг 2 рази на добу. Оскільки досвід використання лікарського засобу пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується бути обережними при його застосуванні.

Діти

Не рекомендується використовувати лікарський засіб дітям (віком до 18 років) з біполярною манією через відсутність даних про ефективність.

Короткочасна терапія вираженої агресії у хворих із деменцією альцгеймерівського типу

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 2 рази на добу. Рисперидон у формі орального розчину є рекомендуєтьсяю лікарською формою для дози 0,25 мг. За умови потрібності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг 2 рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості хворих оптимальною дозою є 0,5 мг 2 рази на добу. Однак для деяких хворих ефективна доза становить 1 мг 2 рази на добу.

Рисперидон не слід використовувати довше 6 тижнів пацієнтам із вираженою агресією при хворобі Альцгеймера. Як і при інших видах симптоматичного терапія, використання рисперидону потрібно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Симптоматичне короткострокове терапія (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки

Діти та підлітки віком від 5 до 18 років

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. За умови потрібності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості хворих – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких хворих для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. Рисперидон у формі орального розчину є рекомендуєтьсяю лікарською формою для дози 0,25 мг. За умови потрібності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості хворих – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких хворих достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного терапія, використання рисперидону потрібно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Діти

Не рекомендується використовувати лікарський засіб дітям віком до 5 років, оскільки немає досвіду використання рисперидону для терапія в них розладів поведінки.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

У хворих із розладими функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у хворих зі здоровими нирками. У хворих із розладими функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам слід призначати половину початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

Рисперидон потрібно обережно використовувати даній категорії хворих.

Спосіб використання

Рисперидон призначений для перорального використання. Вживання їжі не впливає на всмоктування рисперидону.

Наприкінці терапія рекомендується поступово відміняти лікарський засіб. Після раптового припинення прийому високих доз антипсихотичних лікарський засібів спостерігалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни, включно з нудотою, блюванням, підвищеною пітливістю і безсонням (див. розділ «Небажані реакції»). Також можуть бути рецидиви психотичних симптомів, зафіксовано випадки виникнення мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія і дискінезія).

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами

Якщо це клінічно виправдано, у період терапії рисперидоном рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими лікарський засібами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними лікарський засібами у формі «депо», терапія рисперидоном рекомендується розпочати із використання замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними лікарський засібами.

Діти.

Рисперидон застосовують для терапія вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років.

Прояви Прояви та прояви передозування, що спостерігались, – це відомі небажані реакції лікарський засібу, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні прояви. При передозуванні зафіксовано подовження інтервалу QT та судоми. Повідомляли про тахікардію типу Torsades de pointes, асоційовану з передозуванням рисперидону у комбінації з пароксетином. За умови гострого передозування слід розглянути ймовірність прийому декількох медикаментів.

Терапія Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Потрібно розглянути ймовірність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за 1 годину після прийому лікарський засібу. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що включає безперервну реєстрацію електрокардіограми (ЕКГ) для виявлення можливих аритмій. Рисперидон не має специфічного антидоту. Отже, слід вживати відповідні підтримуючі заходи. За умови гострого передозування потрібно проаналізувати ймовірність лікарської взаємодії кількох лікарський засібів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як пероральновенні вливання та/або симпатоміметичні лікарський засіби. За умови розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні лікарський засіби. Потрібно продовжувати постійний медичний нагляд до повного одужання пацієнта.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли (частота ≥ 10 %), є паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями.

Небажані реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомляли у період клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі небажані реакції представлені у порядку зниження ступеня проявів.

Інфекції та інвазії: часто – пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип; нечасто – інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, локалізована інфекція підшкірної жирової клітковини, вірусна інфекція, акародерматит; рідко – інфекція.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів; рідко – агранулоцитоз^с.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактична реакція^с.

З боку ендокринної системи: часто – гіперпролактинемія^а; рідко – розлади секреції антидіуретичного гормону, наявність глюкози в сечі.

З боку метаболізму та травлення: часто – збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто – цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зниження маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину; рідко – водна інтоксикація^с, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові; дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

З боку психіки: дуже часто – безсоння^d; часто – розлади сну, ажитація, депресія, тривожність; нечасто – манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи; рідко – кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія.

З боку нервової системи: дуже часто – седація/сонливість, паркінсонізм^d, головний біль; часто – акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор; нечасто – пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, розлади координації, постуральне запаморочення, розлади уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія; рідко – злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору: часто – розмитість зору, кон’юнктивіт; нечасто – світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей; рідко – глаукома, розлади руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужки^с.

З боку органів слуху: нечасто – вертиго, тиніт, біль у вухах.

З боку серцевої діяльності: часто – тахікардія; нечасто – фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, розлади провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на ЕКГ, відчуття серцебиття; рідко – синусова аритмія.

З боку судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко – легенева емболія, тромбоз вен.

З боку дихальної системи: часто – диспное, фаринголарингеальний біль, кашель, епістаксис, закладеність носа; нечасто – аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання; рідко – синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку травної системи: часто – біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль; нечасто – нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота; рідко – панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набрякання язика, хейліт; дуже рідко – непрохідність кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів; рідко – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання, еритема; нечасто – кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри; рідко – медикаментозні висипання, лупа;

дуже рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз^с.

З боку кістково-м’язової системи: часто – м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія; нечасто – підвищення рівня креатинфосфокінази, розлади постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї; рідко – рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: часто – нетримання сечі; нечасто – полакіурія, затримка сечі, дизурія.

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: рідко – синдром відміни лікарський засібу у новонароджених^с.

З боку резасібивної системи та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція, розлади еякуляції, аменорея, розлади менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, вагінальні виділення; рідко – пріапізм^с, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз.

Загальні розлади: часто – набряк^d, гарячка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль; нечасто – набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, розлади ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт; рідко – гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни лікарський засібу, ущільнення^с.

Ушкодження та отруєння: часто – падіння; нечасто – біль після хірургічних втручань.

^a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, ановуляції, галактореї, розлади здатності до зачаття, зниження лібідо, еректильної дисфункції.

^b У період плацебоконтрольованих досліджень повідомляли про цукровий діабет у 0,18 % хворих, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у хворих, які приймали рисперидон.

^с Не відзначалося у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.

^d Екстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, розлади глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизію (неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію.

Дистонія включає артеріальну гіпертензію, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (у ділянці обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлади засинання, інтрасомнічний розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Небажані реакції паліперидону

Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речовин (включаючи пероральні та ін’єкційні форми випуску) подібні. Додатково до зазначених вище побічних реакцій при застосуванні паліперидону повідомляли про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні рисперидону.

Небажані реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам

Подовження інтервалу QT

Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговому періоді повідомляли про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних лікарський засібів повідомляли про інші небажані реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікардія, раптовий летальний наслідок, зупинка серця, Torsades de Pointes.

Венозна тромбоемболія

На тлі використання антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості хворих, які застосовували рисперидон, та хворих, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі хворих, які приймали рисперидон (18 %) порівняно з такою у хворих, які застосовували плацебо (9 %). У процесі тритижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих хворих із гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % була співставною з такою у групі, що приймала рисперидон (2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з розладими поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла хворих збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапія. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла віком 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій хворих

Небажані реакції у хворих літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомляли з більшою, ніж у дорослих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – небажані реакції, про які повідомляли протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у хворих літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі небажані реакції повідомляли з частотою ≥ 5 % у хворих літнього віку з деменцією та щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж в інших категорій дорослих хворих: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані небажані реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Небажані реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих хворих: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого терапія рисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

За умови виникнення побічних реакцій або запитань щодо безпеки та ефективності використання лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс: +38 044 281 2333.

4 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці у заводській упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

За рецептом.

Дексель Лтд./

Dexcel Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Дексель, 1, Ор Аківа, 3060000, Ізраїль/

1 Dexcel St., Or Akiva, 3060000, Israel.