Фервекс для дорослих порошок д/ор. р-ну №8 у саше

діючі речовини: парацетамол,кислота аскорбінова (вітамін С),феніраміну малеат;

1 саше має у складі парацетамолу 500 мг,кислоти аскорбінової (вітаміну С) 200 мг,феніраміну малеату 25 мг;

допоміжні речовини: сахароза; кислота лимонна,безводна; сахарин натрію; смакова добавка антильська,до складу якої входять α–пінен,β-пінен,лімонен,γ-терпінен,ліналол,нераль,α–терпінеол,гераніаль,мальтодекстрин,акація,декстроза,діоксид кремнію (E551),бутилгідроксіанізол (E320),цукровий сироп,етанол,калій,натрій,перуанський бальзам.

Порошок для орального розчину.

Ключові фізико-хімічні властивості: гранульований порошок світло-бежевого кольору.

Інші комбіновані лікарські засоби,що застосовуються при застудних захворюваннях.

Код АТХ N02B E51.

Фармакодинаміка.

Фармакологічні ефекти,зумовлені компонентами препарату:

• феніраміну малеат – блокатор Н₁-гістамінових рецепторів,забезпечує десенсибілізуючу дію,що проявляється зменшенням запальної реакції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (поліпшується носове дихання,зменшується нежить,чхання та сльозотеча);
• парацетамол чинить жарознижувальну і знеболювальну дію,що полегшує біль та пропасницю (головний біль,міалгія);
• кислота аскорбінова компенсує потреби організму у вітаміні С.

Фармакокінетика.

Парацетамол після прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин після прийому. Парацетамол швидко розподіляється у всіх тканинах. Концентрації у крові,слині та плазмі є подібними. Зв’язування з білками плазми слабке. Парацетамол метаболізується переважно у печінці з утворенням сполук з глюкуроновою кислотою і сульфатами. Другорядний метаболічний шлях,який каталізується цитохромом P 450,призводить до утворення проміжного реагента (N-ацетилбензохіноніміну),який при нормальних умовах використання швидко знешкоджується відновленим глутатіоном і виводиться з сечею після кон’югації з цистеїном і меркаптуровою кислотою. Однак при важкому отруєнні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.

Виводиться з сечею,в основному у вигляді метаболітів. 90 % прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин,переважно у формі глюкуронідних кон’югатів (60-80 %),сульфатних кон’югатів (20-30 %).

У незміненому вигляді виводиться приблизно 5 % прийнятої дози. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

Феніраміну малеат добре всмоктується у травному тракті. Виводиться переважно через нирки. Період напіврозпаду у плазмі крові – 60-90 хвилин.

Аскорбінова кислота добре всмоктується у травному тракті. Виводиться переважно з сечею.

Симптоматичне лікування застудних захворювань,риніту,ринофарингіту,грипоподібних станів,що проявляються нежиттю,сльозотечею,чханням,пропасницею та/або головним болем.

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до інших антигістамінних засобів,тяжкі порушення функції печінки та/або нирок,вроджена гіпербілірубінемія,дефіцит глюкозо-

6-фосфатдегідрогенази,алкоголізм,захворювання крові,виражена анемія,лейкопенія,тяжка артеріальна гіпертензія,нестабільна стенокардія; тяжкі порушення серцевої провідності,гострий період інфаркту міокарда,тяжкий атеросклероз,некомпенсована серцева недостатність,гіпертиреоз,гостра затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози,обструкція шийки сечового міхура,пілородуоденальна обструкція,виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення,закритокутова глаукома,тромбоз,тромбофлебіт,тяжкі форми цукрового діабету,епілепсія,літній вік; непереносимість фруктози,синдром мальабсорбції глюкози/галактози або недостатність сахарози-ізомальтози,через вміст сахарози,фенілкетонурія.

Не використовувати разом з інгібіторами МАО та протягом двох тижнів після припинення використання інгібіторів МАО. Фервекс для дорослих протипоказаний хворим,які приймають трициклічні антидепресанти або β-блокатори при сечокам’яній хворобі – за умов,що аскорбінова кислота потрапляє в організм у дозі понад 1 г на добу.

Небажані комбінації.

Через наявність феніраміну етанол підвищує седативний ефект Н₁-блокаторів,тому варто утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами. У період терапії варто уникати вживання алкогольних напоїв та використання лікарських засобів,що містять етиловий спирт.

Комбінації,що варто брати до уваги.

Через наявність феніраміну інші седативні засоби можуть спричинити пригнічення центральної нервової системи,це такі препарати як: похідні морфіну (аналгетики,засоби,що пригнічують кашель,та замісна терапія),нейролептики,барбітурати,бензодіазепіни,анксіолітики,інші ніж бензодіазепіни (наприклад мепробамат),снодійні засоби,седативні антидепресанти (амітриптилін,доксепін,міансерин,міртазапін,триміпрамін),седативні Н₁-блокатори,антигіпертензивні засоби центральної дії,баклофен та талідомід.

Через наявність феніраміну лікарські засоби,що чинять атропіноподібну дію,такі як: іміпрамінові антидепресанти,більшість атропінових Н₁-блокаторів,антихолінергічні,антипаркінсонічні засоби,атропінові спазмолітики,дизопрамід,фенотіазинові нейролептики та клозапін можуть додавати небажаних атропінових ефектів,наприклад затримку сечі,запор та сухість у роті.

При одночасному прийомі з пероральними антикоагулянтами існує ризик їх посиленої дії та підвищений ризик кровотечі при прийомі парацетамолу у максимальних дозах (4 г/добу) протягом щонайменше 4 днів. Варто регулярно проводити перевірку МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). За потреби дозу перорального антикоагулянту можна відрегулювати під час прийому парацетамолу та після припинення лікування парацетамолом.

Прийом парацетамолу може чинити вплив на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази-пероксидази з аномально високими концентраціями,та на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфрамової кислоти.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися через одночасне використання з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися через використання з холестираміном. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн,барбітурати,карбамазепін),які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки,можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з ізоніазидом підвищується ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Аскорбінова кислота підвищує всмоктування заліза у кишечнику,підвищує рівень етинілестрадіолу,пеніцилінів,тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів,фенотіазинових похідних у крові. Глюкокортикостероїди зменшують запаси аскорбінової кислоти. Одночасний прийом аскорбінової кислоти і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза,зокрема у серцевому м’язі,що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Його можна використовувати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Великі дози аскорбінової кислоти зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів,вживанні фруктових або овочевих соків,лужного пиття.

Варто обережно використовувати парацетамол одночасно з флуклоксациліном,оскільки одночасний прийом асоціювався з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу,зокрема у хворих з факторами ризику (див. розділ «Особливості використання»).

У разі високої температури тіла або тривалої гарячки,що зберігається протягом 5 днів на тлі використання препарату,або при появі ознак суперінфекції варто звернутися до лікаря для визначення доцільності подальшого використання препарату.

Обережно приймати хворим на цукровий діабет.

Алкоголь посилює седативну дію феніраміну малеату,гепатотоксичність парацетамолу.

Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози,білірубіну крові,активності трансаміназ).

Ризик переважно психічної залежності з’являється при перевищенні рекомендованих доз та при довготривалому лікуванні.

Для запобігання передозуванню варто перевірити та виключити всі препарати,що містять парацетамол.

Для дорослих з масою тіла більше 50 кг загальна доза парацетамолу не має перевищувати 4 г на добу.

Повідомлялося про метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком (high anion gap metabolic acidosis (HAGMA)) як наслідок піроглутамінового ацидозу у хворих з тяжкими захворюваннями,такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис,або у хворих з недостатнім харчуванням чи іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад,хронічний алкоголізм),які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну. Якщо є підозра на HAGMA як наслідок піроглутамінового ацидозу рекомендовано негайно припинити використання парацетамолу та проводити ретельний моніторинг. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у хворих з множинними факторами ризику.

Запобіжні заходи.

Вживання алкогольних напоїв або використання седативних засобів (зокрема барбітуратів) підвищує седативний ефект феніраміну малеату,отже,варто уникати вживання цих речовин у період терапії.

Кожне саше має у складі 7,6 г сахарози,що варто брати до уваги хворим,хворим на цукровий діабет та хворим,які перебувають на дієті зі зниженим вмістом цукру.

Цей препарат має у складі 5 мг фруктози в одному саше. Варто брати до уваги додатковий ефект від одночасного прийому продуктів,що містять фруктозу (або сорбіт),і споживання фруктози (або сорбіту) з їжею.

Цей препарат має у складі 195 мг глюкози в одному саше. Хворим із синдромом мальабсорбції глюкози-галактози (рідкісне спадкове захворювання) не варто використовувати цей препарат.

Хворим з непереносимістю фруктози,синдромом мальабсорбції глюкози-галактози або дефіцитом сахарази/ізомальтази (рідкісні спадкові захворювання) не варто використовувати цей препарат.

Цей препарат має у складі менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одному саше,тобто практично вільний від натрію.

Цей препарат має у складі 7 мг етанолу (спирту) в одному саше,що еквівалентно менше ніж 1 мл пива або 1 мл вина,що навряд чи спричинить помітний ефект.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Оскільки вплив препарату на перебіг вагітності або період грудного вигодовування недостатньо вивчений,не варто застосовувати за призначенням його у такий період.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може спричиняти сонливість,тому під час прийому препарату варто утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Внутрішньо дорослим і дітям віком від 15 років препарат застосовувати за призначенням по 1 саше 2-3 рази на добу. Вміст саше розчинити у достатній кількості холодної або теплої води. Розчин приймати одразу після приготування. Хворим із симптомами застудного захворювання краще приймати теплий розчин препарату увечері. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 4 годин.

Максимальна тривалість лікування становить 5 днів.

Для хворих із порушеннями функцій нирок (при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв) інтервал між прийомами повинен бути не менше 8 годин.

Якщо симптоми захворювання не зникають або погіршуються,потрібна консультація лікаря.

Діти.

Не використовувати дітям віком до 15 років.

Пов’язане з феніраміном.

Передозування феніраміном може спричинити судоми (зокрема у дітей),порушення свідомості,кому.

Пов’язане з парацетамолом.

Існує ризик розвитку інтоксикації в осіб літнього віку та зокрема у маленьких дітей (випадки терапевтичного передозування та випадкове отруєння виникають доволі часто).

Передозування парацетамолу може бути летальним.

Симптоми

Нудота,блювання,анорексія,блідість,посилена пітливість,біль у животі,що зазвичай з’являються протягом перших 24 годин.

Передозування більше 10 г парацетамолу за 1 прийом у дорослих та 150 мг/кг маси тіла за

1 прийом у дітей спричиняє печінковий цитоліз,що може призвести до повного та необоротного некрозу та до гепатоцелюлярної недостатності,метаболічного ацидозу,енцефалопатії,що,у свою чергу,може призвести до коми та летального наслідку.

У той же час спостерігаються підвищені рівні печінкових трансаміназ,лактатдегідрогенази та білірубіну на тлі підвищеного рівня протромбіну,що може проявитися через 12-48 годин після використання.

Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• визначення початкового рівня парацетамолу у плазмі крові;
• негайне виведення застосованого препарату шляхом промивання шлунка;
• звичайне лікування передозування включає використання антидоту N-ацетилцистеїну внутрішньовенним або пероральним шляхом. Антидот варто застосувати якомога раніше,бажано протягом 10 годин після передозування;
• метіонін як симптоматична терапія.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія,сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз,задишка,біль у серці),гемолітична анемія; тромбоз,гіперпротромбінемія,еритроцитопенія,тромбоцитопенія,агранулоцитоз,нейтрофільний лейкоцитоз,пурпура,лейкопенія,нейтропенія.

З боку імунної системи: анафілаксія,анафілактичний шок,шкірні реакції гіперчутливості,включаючи свербіж,висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай еритематозне,кропив’янка),ангіоневротичний набряк,мультиформна еритема (включаючи синдром Стівенса-Джонсона),токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку дихальної системи: бронхоспазм у хворих,чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

З боку травного тракту: сухість у роті,нудота,печія,блювання,запор,біль в епігастрії,діарея,порушення функції печінки,підвищення активності печінкових ферментів,як правило,без розвитку жовтяниці,гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку нервової системи: рідко – головний біль,запаморочення,порушення сну,безсоння,сонливість,сплутаність свідомості,галюцинації,нервозність,тремтіння; в окремих випадках – кома,судоми,дискінезія,зміни поведінки,підвищена збудливість; порушення рівноваги і пам’яті,неуважність,зокрема у хворих літнього віку.

З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках – тахікардія,дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні),ортостатична гіпотензія.

З боку обміну речовин: порушення обміну цинку,міді,метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі та утруднення сечовипускання,асептична піурія,ниркова коліка.

З боку шкіри: екзема.

З боку органів зору: сухість очей,мідріаз,порушення акомодації.

При тривалому застосуванні у великих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок,кристалурія,утворення уратних,цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах; ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія,глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету.

Опис окремих небажаних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком як наслідок піроглутамінового ацидозу спостерігався у хворих з факторами ризику,які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості використання»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати внаслідок низького рівня глутатіону у цих хворих.

3 роки.

Тримати при температурі не вище 25 °С у місці,недоступному для дітей.

8 саше у картонній коробці.

Без рецепта.

УПСА САС,Франція/UPSA SAS,France.

304,авеню Доктора Жана Брю,47000 м. Ажан,Франція/ 304,avenue du Docteur Jean Bru,47000 Agen,France;

979,авеню де Пірене,47520 м. Ле Пасаж,Франція/ 979,avenue des Pyrenees,47520 Le Passage,France.