Фізіотенс таблетки, в/плів. обол. по 0.4 мг №28 (28х1)

діюча речовина: моксонідин;

У 1 таблетка міститься моксонідину 0,2 мг або 0,3 мг,або 0,4 мг;

допоміжні речовини: лактоза,моногідрат; повідон К25; кросповідон; магнію стеарат; оболонка таблетки: гіпромелоза,етилцелюлози водна дисперсія 30 %,макрогол 6000,тальк,заліза оксид червоний (Е 172),титану діоксид (Е 171).

Таблетки,вкриті плівковою оболонкою.

Ключові фізико-хімічні властивості:

таблетки по 0,2 мг – круглі опуклі таблетки світло-рожевого кольору з відбитком «0.2» з одного боку;

таблетки по 0,3 мг – круглі опуклі таблетки блідо-червоного кольору з відбитком «0.3» з одного боку;

таблетки по 0,4 мг – круглі опуклі таблетки матово-червоного кольору з відбитком «0.4» з одного боку.

Антигіпертензивні лікарські засоби. Агоністи імідазолінових рецепторів. Моксонідин. Код АТХ С02А С05.

Фармакодинаміка.

Було доведено,що моксонідин є ефективним антигіпертензивним агентом. Наявні експериментальні дані свідчать про те,що центральна нервова система (ЦНС) є місцем антигіпертензивної дії моксонідину. Моксонідин є селективним агоністом імідазолінових рецепторів. Ці чутливі до імідазоліну рецептори сконцентровані у ростральному відділі вентролатеральної частини довгастого мозку – ділянці,яка вважається центром регуляції периферичної симпатичної нервової системи. Стимуляція імідазолінових рецепторів сприяє зниженню активності симпатичної нервової системи і знижує артеріальний тиск.

Моксонідин відрізняється від інших симпатолітичних антигіпертензивних засобів відносно низькою спорідненістю з відомими α₂-адренорецепторами порівняно з імідазоліновими рецепторами. Завдяки цьому седативний ефект і сухість у роті під час використання моксонідину виникають рідко.

У людини використання моксонідину призводить до зменшення периферичного судинного опору з подальшим зниженням артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект моксонідину був продемонстрований у подвійних сліпих плацебо-контрольованих рандомізованих дослідженнях. Опубліковані дані свідчать,що використання антагоніста ангіотензину ІІ (АІІА) разом з моксонідином у хворих з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка при однаковому зниженні артеріального тиску дало змогу досягти посилення регресу гіпертрофії лівого шлуночка у порівнянні з вільною комбінацією тіазиду і блокатора кальцієвих канальців.

У терапевтичних дослідженнях тривалістю 2 місяці порівняно з плацебо моксонідин підвищував індекс чутливості до інсуліну на 21 % у хворих з помірною гіпертензією,ожирінням та інсулінорезистентністю.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після внутрішнього використання моксонідин швидко (час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (t_max) – близько 1 години) та практично повністю абсорбується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88 %,що вказує на відсутність значного метаболізму при первинному проходженні через печінку. Одночасний прийом їжі не чинить впливу на фармакокінетику моксонідину.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками плазми крові,визначений in vitro,становить приблизно 7,2 %.

Біотрансформація. У зразках плазми крові людини було ідентифіковано лише дегідрогенізований моксонідин. Фармакодинамічна активність дегідрогенізованого моксонідину становить приблизно 1/10 активності моксонідину.

Виведення. Протягом 24-годинного періоду з сечею екскретується 78 % загальної дози моксонідину у вигляді незміненої сполуки і 13 % – у вигляді дегідрогенізованого моксонідину. Інші незначні метаболіти в сечі становлять приблизно 8 % дози. Менше 1 % виводиться з калом. Період напіввиведення моксонідину та його метаболіту становить приблизно 2,5 години та 5 годин відповідно.

Фармакокінетика у хворих з артеріальною гіпертензією. У хворих з артеріальною гіпертензією порівняно зі здоровими добровольцями фармакокінетика моксонідину суттєво не відрізнялася.

Фармакокінетика у хворих літнього віку. Пов’язані з віком зміни фармакокінетики спостерігалися,найімовірніше,через знижений рівень метаболізму і/або дещо більшу біодоступність у хворих літнього віку. Однак ці фармакокінетичні відмінності не вважаються клінічно значущими.

Фармакокінетика у дітей. Оскільки моксонідин не рекомендований для використання дітям,фармакокінетичні дослідження у цій субпопуляції не проводилися.

Фармакокінетика при нирковій недостатності. Виведення моксонідину значною мірою залежить від кліренсу креатиніну. У хворих з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації – 30–60 мл/хв) стабільна концентрація у плазмі і кінцевий період напіввиведення відповідно приблизно в 2 і 1,5 раза вищі,ніж у хворих з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації > 90 мл/хв). У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) стабільна концентрація у плазмі і кінцевий період напіввиведення приблизно в 3 рази вищі. У цих хворих не спостерігалося накопичення моксонідину після багаторазового використання. У хворих з нирковою недостатністю термінальної стадії (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв),які знаходяться на гемодіалізі,AUC і кінцевий період напіввиведення відповідно в 6 і 4 рази вищі порівняно з пацієнтами з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок. У хворих з помірною нирковою недостатністю максимальна концентрація моксонідину у плазмі вища всього у 1,5–2 рази.

Базуючись на вищенаведених даних,дозу моксонідину для хворих з нирковою недостатністю варто підбирати індивідуально. Під час гемодіалізу моксонідин видаляється незначною мірою.

Доклінічні дані з безпеки.

Доклінічні дані не містять інформації щодо будь-якого особливого ризику для людини на підставі результатів стандартних досліджень з фармакологічної безпеки,хронічної токсичності,генотоксичності,канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності.

Дослідження на тваринах виявили токсичний вплив на ембріональний розвиток під час використання доз,токсичних для материнського організму. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність та тератогенного потенціалу. Токсичний вплив на ембріональний розвиток спостерігався у щурів при дозах ≥ 9 мг/кг/добу та кролів при дозах > 0,7 мг/кг/добу. У ході досліджень пери- та постнатального розвитку у щурів відзначався вплив на розвиток та життєздатність при дозах ≥ 3 мг/кг/добу.

Артеріальна гіпертензія.

Моксонідин протипоказаний при:

• гіперчутливості до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату;
• синдромі слабкості синусового вузла;
• брадикардії (ЧСС у спокої нижче 50 уд./хв);
• АВ-блокаді ІІ та ІІІ ступеня;
• серцевій недостатності.

Одночасне використання препарату з іншими антигіпертензивними засобами призводить до адитивного ефекту.

Оскільки трициклічні антидепресанти можуть зменшити ефективність антигіпертензивних препаратів центральної дії,одночасне призначення цих препаратів з моксонідином не рекомендовано.

Моксонідин може посилювати седативний ефект трициклічних антидепресантів (одночасного призначення варто уникати),транквілізаторів,алкоголю,седативних та снодійних засобів.

Моксонідин помірно підсилює порушення когнітивної функції у хворих,які отримують лоразепам. Моксонідин може посилювати седативний ефект бензодіазепінів при одночасному застосуванні.

Моксонідин виводиться шляхом тубулярної екскреції. Не слід виключити взаємодії з іншими агентами,що виводяться шляхом тубулярної екскреції. Однак дослідження з дигоксином та гідрохлортіазидом не виявили будь-яких доказів взаємодії. Біодоступність глібенкламіду при пероральному застосуванні знижувалася на 11 %.

Протягом післяреєстраційного періоду повідомлялося про випадки атріовентрикулярної блокади різного ступеня тяжкості у хворих,що отримували лікування моксонідином. Отже,не слід повністю виключити причинну роль моксонідину у затримці атріовентрикулярної провідності. Тому рекомендовано обережність при лікуванні хворих зі схильністю до розвитку атріовентрикулярної блокади.

Хворим з атріовентрикулярною блокадою І ступеня варто використовувати моксонідин з особливою обережністю,щоб уникнути брадикардії. Моксонідин не слід використовувати хворим з атріовентрикулярною блокадою більш високого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).

Обережно варто використовувати моксонідин хворим із тяжкою ішемічною хворобою серця або нестабільною стенокардією,оскільки досвід використання препарату таким хворим обмежений.

Рекомендовано обережно використовувати моксонідин хворим із порушенням функції нирок,оскільки моксонідин виводиться переважно нирками. Таким хворим рекомендовано обережно титрувати дозу,зокрема на початку терапії. Лікування варто розпочинати з дози 0,2 мг на добу; дозу можна збільшити максимум до 0,4 мг на добу для хворих з помірною нирковою недостатністю (ШКФ > 30 мл/хв,але < 60 мл/хв) та максимум до 0,3 мг на добу для хворих з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 30 мл/хв),якщо це клінічно показано та препарат переноситься добре.

Якщо моксонідин використовують у комбінації з β-адреноблокатором і обидва препарати потрібно відмінити,спочатку варто відмінити β-адреноблокатор,а потім через кілька днів – моксонідин.

На даний час не відзначалося прояву ефектів відміни з боку артеріального тиску після припинення прийому моксонідину. Однак раптове припинення терапії моксонідином не рекомендовано; натомість дозу варто поступово зменшувати протягом двох тижнів.

Хворим з поодинокими спадковими захворюваннями,такими як непереносимість галактози,недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози,не варто приймати цей препарат.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до ефектів антигіпертензивних засобів. Тому варто розпочинати лікування з найменшої дози та збільшувати дозу обережно для уникнення серйозних небажаних реакцій.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Вагітність.

Відповідних даних щодо використання моксонідину вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах продемонстрували ембріотоксичний ефект (див. розділ «Фармакологічні властивості/ Доклінічні дані з безпеки»). Потенційний ризик для людини невідомий. Моксонідин не варто використовувати протягом вагітності,якщо немає нагальної потреби.

Годування груддю.

Моксонідин проникає у грудне молоко,тому його не варто використовувати у період грудного вигодовування. Якщо терапія моксонідином вважається абсолютно необхідною,грудного вигодовування варто припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися.

Лікування артеріальної гіпертензії даним препаратом потребує регулярного медичного нагляду. Різні реакції,про які повідомлялося в окремих випадках (наприклад запаморочення,сонливість),можуть змінювати реакцію до такої міри,що здатність керувати автотранспортом,працювати з іншими механізмами або працювати без засобів безпеки погіршується. Це більшою мірою стосується періодів початку лікування,збільшення дози,зміни препарату та взаємодії з алкоголем.

Стандартна початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. Максимальна разова доза – 0,4 мг. Максимальна доза на добу – 0,6 мг – застосовується за 2 прийоми. Дозу варто підбирати індивідуально,залежно від реакції хворого.

Моксонідин можна приймати незалежно від прийому їжі,запиваючи невеликою кількістю рідини.

Порушення функції нирок

Для хворих з помірною або тяжкою нирковою недостатністю початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. За потреби та у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу для хворих з помірною нирковою недостатністю і до 0,3 мг на добу для хворих з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості використання»).

Для хворих,які знаходяться на гемодіалізі,початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. За потреби та у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу.

Порушення функції печінки

Дослідження щодо хворих з порушенням функції печінки відсутні. Оскільки моксонідин не піддається активному метаболізму у печінці,не очікується значного впливу на фармакокінетику. В зв’язку з цим рекомендована доза для хворих з легким та помірним порушенням функції печінки відповідає звичайній рекомендованій дозі для дорослих.

Тривалість використання не обмежується.

Хоча у ході обмеженого числа досліджень після раптової відміни прийому моксонідину прояву контррегуляції артеріального тиску (ефекту відміни) не відзначалося,різке припинення терапії моксонідином (за потреби) не рекомендовано,що зазвичай стосується усіх антигіпертензивних засобів. Дозу моксонідину варто поступово зменшувати протягом двох тижнів.

Діти.

Моксонідин не рекомендовано для використання дітям та підліткам (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності препарату для цієї групи хворих.

Симптоми передозування.

В окремих випадках передозування моксонідину,навіть у дозі 19,6 мг,прийнятій за 1 раз,не призводило до летального наслідку. Ознаки та симптоми передозування включають головний біль,седативний ефект,сонливість,артеріальну гіпотензію,запаморочення,астенію,брадикардію,сухість у роті,блювання,втому,біль у верхній ділянці живота. У разі тяжкого передозування рекомендовано ретельний моніторинг щодо поява порушень свідомості та пригнічення дихання.

При випадковому прийомі дворічною дитиною невідомої кількості моксонідину (можливо,14 мг) спостерігалися седативний ефект,кома,артеріальна гіпотензія,міоз і диспное. Промивання шлунка,інфузія глюкози,контрольована вентиляція легенів та іммобілізація призвели до повного зникнення симптомів протягом 11 годин.

З огляду на дослідження використання високих доз препарату у тварин,додатково можна очікувати появу ортостатичної дисрегуляції,тимчасової гіпертензії,тахікардії і гіперглікемії.

Необхідні заходи при передозуванні.

Специфічні антидоти невідомі. У разі гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендовано використання допаміну і введення плазмозамінних розчинів. При появі брадикардії можна використовувати атропін.

Антагоністи α-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування моксонідину.

Найчастіші побічні ефекти при прийомі моксонідину включають сухість у роті,запаморочення,астенію та сонливість. Ці симптоми часто зменшуються після перших кількох тижнів лікування.

Нижче наведено згруповані за класами систем організму та розподілені за частотою (дуже часто (≥ 1/10),часто (≥ 1/100 до < 1/10),нечасто (≥1/1000 до <1/100)) небажані реакції,що спостерігалися протягом плацебо-контрольованих клінічних досліджень у 886 хворих,які застосовували моксонідин.

З боку психіки: часто – безсоння; нечасто – знервованість.

З боку нервової системи: часто – головний біль*,запаморочення,вертиго,сонливість; нечасто – непритомність*.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія,гіпотензія* (включаючи ортостатичну гіпотензію).

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті; часто – діарея,нудота,блювання,диспепсія.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто – висипання,свербіж; нечасто – ангіоневротичний набряк.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – біль у шиї.

Загальні порушення: часто – астенія; нечасто – набряк.

* Частота не підвищена порівняно з плацебо.

Таблетки по 0,2 мг – 2 роки.

Таблетки по 0,3 мг і 0,4 мг – 3 роки.

Таблетки по 0,2 мг: тримати при температурі не вище 25 °С у місці,недоступному для дітей.

Таблетки по 0,3 мг і 0,4 мг: тримати при температурі не вище 30 °С у місці,недоступному для дітей.

Таблетки по 0,2 і 0,4 мг:

№ 14 (по 14 таблеток у блістері,по 1 блістеру у картонній коробці);

№ 28 (по 14 таблеток у блістері і по 2 блістери у картонній коробці або по 28 таблеток у блістері і по 1 блістеру у картонній коробці);

№ 98 (по 14 таблеток у блістері,по 7 блістерів у картонній коробці).

Таблетки по 0,3 мг:

№ 28 (по 14 таблеток у блістері і по 2 блістери у картонній коробці або по 28 таблеток у блістері і по 1 блістеру у картонній коробці);

№ 98 (по 14 таблеток у блістері,по 7 блістерів у картонній коробці).

За рецептом.

Майлан Лабораторіз САС,Франція/Mylan Laboratories SAS,France.

Рут де Бельвіль,Льйо ді Мелар,01400,Шатийон-сюр-Шаларон,Франція/Route de Belleville,Lieu dit Maillard,01400,Chatillon-sur-Chalaronne,France.