Налбуфін-Здраво ін'єкції розчин д/ін. 10 мг/мл по 2 мл №5 в амп.

діюча речовина: налбуфіну гідрохлорид (nalbuphine hydrochloride);

1 мл розчину містить налбуфіну гідрохлорид у перерахуванні на 100 % речовину – 10 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат; лимонна кислота, моногідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин.

Анальгетики. Опіоїди. Похідні морфінану. Код АТХ N02А F02.

Фармакодинаміка.

Налбуфіну гідрохлорид є агоністом каппа-рецепторів і антагоністом мю-рецепторів, є сильнодіючим анальгетиком. За анальгетичною дією він практично еквівалентний морфіну в перерахунку на міліграм до максимальної дози приблизно 30 мг.

Активність налбуфіну гідрохлориду як антагоніста опіатних рецепторів становить ¼ дії налорфіну та в 10 разів перевищує дію пентазоцину.

Налбуфіну гідрохлорид може викликати такий саме ступінь пригнічення дихання, що й еквіаналгетичні дози морфіну. Однак НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН’ЄКЦІЇ розчин для ін'єкцій має крайовий ефект, при якому подальше підвищення дози понад 30 мг не спричиняє більшого пригнічення дихання у відсутності інших препаратів, активних відносно ЦНС, що впливають на дихальну функцію.

Сам по собі налбуфіну гідрохлорид має потужну активність опіоїдного антагоніста у дозах, рівних або менших від його аналгетичної дози. При призначенні після або разом з агоністами мю-опіоїдних аналгетиків (наприклад, морфін, оксиморфон, фентаніл) налбуфіну гідрохлорид може частково зменшити або усунути пригнічення дихання, викликане агоністами мю-опіоїдних аналгетиків. Налбуфіну гідрохлорид може прискорити абстиненцію у пацієнтів, залежних від опіоїдних препаратів. Налбуфіну гідрохлорид слід обережно застосовувати пацієнтам, які регулярно отримують опіоїдні аналгетики.

Вплив на ЦНС

Налбуфіну гідрохлорид викликає пригнічення дихання при безпосередньому впливі на дихальні центри стовбура головного мозку. Під пригніченням дихання мається на увазі зниження чутливості дихальних центрів стовбура головного мозку до збільшення напруги вуглекислого газу та електричної стимуляції. Однак, спричинене налбуфіном пригнічення дихання характеризується ефектом насичення. Незважаючи на приналежність налбуфіну гідрохлориду до агоністів-антагоністів, його пригнічувальний вплив на дихання може виявлятися оборотним при застосуванні налоксону.

Налбуфіну гідрохлорид викликає міоз навіть у повній темряві. Звуження зіниць є ознакою передозування опіоїдів, але не є патогномонічним симптомом (наприклад, ураження сечового міхура геморагічного або ішемічного походження можуть мати аналогічні симптоми). У разі передозування через гіпоксію може спостерігатися виражений мідріаз.

Вплив на шлунково-кишковий тракт та інші гладкі м’язи

Налбуфіну гідрохлорид викликає зниження моторики, пов’язане з підвищенням тонусу гладких м’язів в антральному відділі шлунка та дванадцятипалої кишки. Перетравлювання їжі у тонкій кишці затримується та відбувається зменшення пропульсивних скорочень. Пропульсивні хвилі перистальтики у товстій кишці зменшуються, а тонус може призвести до спазму, що викликає запори. Інші опіоїдні ефекти можуть включати зниження секреції жовчі та підшлункової залози, спазми сфінктера Одді та короткочасне підвищення рівня сироваткової амілази.

Вплив на серцево-судинну систему

При застосуванні налбуфіну гідрохлориду під час анестезії відзначається більш висока частота брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

Опіоїди викликають периферичне розширення судин, що може призвести до ортостатичної гіпотензії або непритомності. Прояви вивільнення гістаміну та/або периферичної вазодилатації можуть включати свербіж, гіперемію, почервоніння очей, підвищену пітливість та/або ортостатичну гіпотензію.

Вплив на ендокринну систему

Опіоїди інгібують секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу та лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Вони також стимулюють секрецію пролактину, гормону росту (СТГ — соматотропний гормон) та секрецію підшлункової залози — інсуліну й глюкагону.

Постійне застосування опіоїдів може впливати на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему, призводячи до дефіциту андрогенів, який може проявлятися зниженням лібідо, імпотенцією, еректильною дисфункцією, аменореєю або безпліддям. Причинне значення опіоїдів у клінічному синдромі гіпогонадизму невідоме, оскільки різні медичні, фізичні, психологічні стресори та спосіб життя, які можуть впливати на рівень гонадних гормонів, не були належним чином контрольовані у дослідженнях, проведених на цей час.

Вплив на імунну систему

Опіоїди мають різний вплив на компоненти імунної системи на моделях in vitro та на тваринах. Клінічне значення цих результатів невідоме. В цілому, ефекти опіоїдів мають помірно імунодепресивний характер.

Співвідношення «концентрація — ефективність»

Мінімальна ефективна аналгетична концентрація буде широко варіюватися у пацієнтів, особливо у тих, які раніше лікувалися сильними агоністами опіоїдів. Мінімальна ефективна аналгетична концентрація налбуфіну гідрохлориду для окремого пацієнта може збільшуватися з часом через посилення болю, розвиток нового больового синдрому та/або розвиток толерантності.

Фармакокінетика.

Дія налбуфіну гідрохлориду починається через 2–3 хвилини після внутрішньовенного введення і менш ніж через 15 хвилин після підшкірної або внутрішньомʼязової ін’єкції. Період напіввиведення налбуфіну гідрохлориду з плазми крові становить 5 годин. Тривалість аналгетичного ефекту в клінічних дослідженнях становила 3–6 годин.

Основний шлях метаболізму для налбуфіну гідрохлориду не було визначено — ймовірно печінковий.

Препарат Налбуфіну гідрохлорид показаний з метою лікування болю достатньо сильної інтенсивності, який потребує застосування опіоїдних аналгетиків та для якого альтернативні методи лікування не підходять. Препарат може також застосовуватись як додатковий засіб при проведенні анестезії, для зниження болю в перед- та післяопераційний період, а також знеболення під час переймів та пологів.

Застереження при застосуванні

Зважаючи на ризики залежності, зловживання та неправильного застосування опіоїдів, навіть у рекомендованих дозах, потрібно застосовувати налбуфіну гідрохлорид пацієнтам, у яких альтернативні методи лікування (наприклад, неопіоїдні аналгетики):

• не переносилися або не можуть переноситися;
• не забезпечили адекватну аналгезію або не можуть забезпечити адекватну аналгезію.

Препарат протипоказаний для застосування пацієнтам із:

• пригніченням дихання або вираженим пригніченням ЦНС, підвищеним внутрішньочерепним тиском, травмою голови, гострим алкогольним отруєнням, алкогольним психозом, явним порушенням функції печінки та нирок;
• гострою або тяжкою бронхіальною астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладнання;
• відомою або підозрюваною кишковою непрохідністю, зокрема з паралітичною кишковою непрохідністю;
• підвищеною чутливістю до налбуфіну гідрохлориду або до будь-якого з компонентів препарату.

Застосовувати препарат як допоміжний для проведення загальної анестезії повинні вводити тільки особи, спеціально навчені застосовувати внутрішньовенні анестетики та управляти респіраторними ефектами при застосуванні сильнодіючих опіоїдів. Обов’язково повинні бути напоготові засоби безпеки на випадок виникнення пригнічення дихання, а саме: налоксон, обладнання для інтубації та штучної вентиляції легень.

Під пильним наглядом і у зменшених дозах потрібно застосовувати препарат на тлі дії засобів для наркозу, снодійних препаратів, анксіолітиків, антидепресантів та нейролептиків для запобігання надмірному пригніченню ЦНС і пригніченню активності дихального центру. Алкоголь також посилює пригнічувальну дію налбуфіну гідрохлориду на ЦНС. Препарат не рекомендовано застосовувати разом з іншими наркотичними анальгетиками через небезпеку послаблення анальгезуючої дії і можливості провокування синдрому відміни у хворих із залежністю від опіоїдів.

Одночасне застосування налбуфіну гідрохлориду з похідними фенотіазину і препаратами пеніциліну може посилити нудоту та блювання.

Сумісне застосування протипоказано

Алфентаніл, кодеїн, декстропроксифен, дигідрокодеїн, фентаніл, метадон, морфін, оксикодон, петидин, суфентаніл, трамадол – спостерігається зменшення знеболювального ефекту унаслідок блокування рецепторів із ризиком появи синдрому відміни.

Сумісне застосування не рекомендовано

Алкоголь підвищує седативний ефект морфоанальгетиків. Погіршення уваги може виявлятися небезпечним при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Потрібно уникати одночасного застосування алкогольних напоїв і застосування препаратів, що містять етанол.

Застосовувати обережно

З іншими анальгетиками морфійного типу (протикашльовими засобами або при замісній терапії), бензодіазепінами, барбітуратами – зростає ризик пригнічення дихання, що може мати летальний наслідок у разі передозування.

З іншими депресантами ЦНС: іншими морфіноанальгетиками, барбітуратами, бензодіазепінами, анксіолітиками (за винятком бензодіазепінів), седативними антидепресантами (амітриптиліном, доксепіном, міансерином, міртазапіном, триміпраміном), антигістамінними (H₁) засобами, снодійними засобами, антигіпертензивними засобами центральної дії, нейролептиками, талідомідом, баклофеном – посилюється пригнічення ЦНС.

Препарати із антихолінергічною активністю, протидіарейні засоби, зокрема лоперамід, підвищують ризик розвитку закрепу аж до кишкової непрохідності, затримки сечі та пригнічення ЦНС. Посилює гіпотензивну дію засобів, які знижують артеріальний тиск, у т. ч. гангліоблокаторів, діуретиків. Знижує ефективність метоклопраміду. Обережно потрібно застосовувати разом із інгібіторами моноаміноксидази через можливе перезбудження або гальмування з розвитком гіпер- або гіпотензивних кризів (спочатку для оцінки ефекту взаємодії дозу потрібно зменшити до ¹/₄ від рекомендованої).

Загрозливе для життя пригнічення дихання

При застосуванні опіоїдів, зокрема при дотриманні відповідних рекомендацій, повідомлялося про серйозне, небезпечне для життя або летальне пригнічення дихання. Відсутність лікування пригнічення дихання може призвести до зупинки дихання та смерті. Лікування пригнічення дихання може включати ретельне спостереження, підтримувальні заходи та застосування опіоїдних антагоністів, залежно від стану пацієнта. Затримка вуглекислого газу (CO2) при опіоїдному пригніченні дихання може посилити седативну дію опіоїдів.

Хоча серйозне, небезпечне для життя або летальне пригнічення дихання може виникнути у будь-який час при застосуванні налбуфіну гідрохлориду, ризик є найбільшим на початку терапії і після збільшення дози препарату. Потрібно ретельно контролювати пацієнтів на предмет пригнічення дихання, особливо протягом перших 24–72 годин після початку терапії або після збільшення дози налбуфіну гідрохлориду.

З метою зниження ризику пригнічення дихання потрібно правильно підбирати дозування налбуфіну гідрохлориду шляхом титрування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більш високі дози налбуфіну гідрохлориду при переведенні пацієнтів з іншого опіоїду можуть призвести до смертельного передозування, навіть при введенні першої дози.

Опіоїди можуть викликати порушення дихання, повʼязане зі сном, включаючи центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Застосування опіоїдів збільшує ризик ЦАС залежно від дози. Для пацієнтів з ЦАС потрібно розглянути можливість зниження дози опіоїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Супутня терапія з бензодіазепінами та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС

Сильний седативний ефект, пригнічення дихання, кома та смерть можуть виникнути в результаті одночасного застосування налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (наприклад, небензодіазепіновими седативними засобами / снодійними засобами, анксіолітиками, транквілізаторами, міорелаксантами, анестетиками, антипсихотичними засобами, іншими опіоїдами, алкоголем). Потрібно застосовувати обережно таку супутню терапію пацієнтам, яким альтернативні методи лікування не підходять.

Обсерваційні дослідження показали, що одночасний прийом опіоїдних аналгетиків з бензодіазепінами збільшує ризик смерті порівняно із застосуванням тільки опіоїдних аналгетиків. Через схожі фармакологічні властивості передбачають аналогічні ризики при одночасному застосуванні інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з опіоїдними аналгетиками.

За потреби призначення бензодіазепінів або інших препаратів, що пригнічують ЦНС, одночасно з опіоїдним аналгетиком потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду. Пацієнтам, які вже отримують опіоїдний аналгетик, призначають більш низьку початкову дозу бензодіазепіну або іншого препарату, що пригнічує ЦНС, ніж дози, що застосовуються без терапії опіоїдними аналгетиками, з поступовим її титруванням відповідно до стану пацієнта. Потрібно уважно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак і симптомів пригнічення дихання та седації.

При одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь та заборонені препарати), потрібно проконсультувати як пацієнтів, так і осіб, які за ними доглядають, щодо ризику пригнічення дихання та седації.

Пацієнтам не рекомендовано керувати автотранспортом або працювати з механізмами, поки не будуть визначені наслідки супутнього застосування бензодіазепінів або інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з налбуфіну гідрохлоридом. Потрібно обстежити пацієнтів на предмет ризику зловживання психоактивними речовинами, включаючи зловживання опіоїдами, і попередити про ризик передозування та смерті, пов’язаний із застосуванням препаратів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь та заборонені препарати.

Загрозливе для життя пригнічення дихання у пацієнтів з хронічним захворюванням легень, у літніх, кахектичних або ослаблених пацієнтів

Застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із гострою або тяжкою бронхіальною астмою при відсутності відповідного спостереження або реанімаційного обладнання протипоказано.

Пацієнти з хронічною хворобою легень

Пацієнти з вираженим хронічним обструктивним захворюванням легень або легеневим серцем, а також з істотно зниженим дихальним резервом, гіпоксією, гіперкапнією або раніше наявним пригніченням дихання мають підвищений ризик пригнічення дихання, включаючи апное, навіть при рекомендованих дозах налбуфіну гідрохлориду.

Літні, кахектичні або ослаблені пацієнти

Загрозливе для життя пригнічення дихання частіше зустрічається у літніх, кахектичних або ослаблених пацієнтів, оскільки у них спостерігається зміна фармакокінетичних параметрів або кліренсу порівняно з більш молодими, більш здоровими пацієнтами. Потрібно ретельно контролювати подібних пацієнтів, особливо при застосуванні налбуфіну гідрохлориду, а також у разі призначення препарату одночасно з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Як альтернатива можливе застосування неопіоїдних аналгетиків.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про випадки наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів, частіше при застосуванні більше 1 місяця. Наднирковозалозна недостатність може проявлятися неспецифічними симптомами та ознаками, включаючи нудоту, блювання, анорексію, втому, слабкість, запаморочення та низький артеріальний тиск. При підозрі на наднирковозалозну недостатність потрібно якомога швидше встановити діагноз. При діагностованій наднирковозалозній недостатності необхідне застосування фізіологічно замісних доз кортикостероїдів. Потрібно припинити застосування опіоїдів до відновлення функції надниркових залоз. Можливе застосування інших опіоїдів, оскільки у деяких випадках повідомлялося про відсутність рецидиву наднирковозалозної недостатності.

Тяжка артеріальна гіпотензія

Налбуфіну гідрохлорид може викликати тяжку артеріальну гіпотензію, включаючи ортостатичну гіпотензію та непритомність в амбулаторних пацієнтів. У пацієнтів, у яких підтримання артеріального тиску було порушено зменшенням об’єму крові або одночасним введенням препаратів, що пригнічують ЦНС (наприклад, фенотіазинів або анестетиків), існує підвищений ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії. Потрібно спостерігати за пацієнтами на предмет ознак артеріальної гіпотензії після початку застосування та титрування налбуфіну гідрохлориду. У пацієнтів із циркуляторним шоком налбуфіну гідрохлорид може викликати розширення судин, що сприяє зниженню серцевого викиду та артеріального тиску. Потрібно уникати застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із циркуляторним шоком.

Застосування пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском, пухлинами головного мозку, черепно-мозковою травмою або порушенням свідомості

У пацієнтів, які можуть виникати сприйнятливі до внутрішньочерепних ефектів затримки СО2 (наприклад, з ознаками підвищеного внутрішньочерепного тиску або пухлин головного мозку), налбуфіну гідрохлорид може знижувати активність дихального центру; також в результаті затримки СО2 може додатково підвищуватися внутрішньочерепний тиск. Потрібно спостерігати за такими пацієнтами на предмет ознак седації та пригнічення дихання при терапії налбуфіну гідрохлоридом.

Опіоїди можуть також маскувати симптоматику у пацієнтів з черепно-мозковою травмою. Потрібно уникати застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із порушенням свідомості або комою.

Застосування пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями

Налбуфіну гідрохлорид протипоказаний пацієнтам з відомою або підозрюваною кишковою непрохідністю, включаючи паралітичну кишкову непрохідність.

Не рекомендовано застосовувати препарат без проведення відповідної діагностики при хірургічному черевному синдромі, оскільки Налбуфін може маскувати його прояви.

При застосуванні налбуфіну пацієнтам, яким планується оперативне втручання з приводу хірургічної патології гепатобіліарної системи, слід мати на увазі високий ризик розвитку спазму сфінктера Одді.

Опіоїди можуть викликати підвищення сироваткової амілази. Потрібно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гепатобіліарної системи, включаючи гострий панкреатит, на предмет погіршення симптомів захворювання.

Підвищення ризику виникнення судом у пацієнтів з епілепсією

Налбуфіну гідрохлорид може збільшувати частоту виникнення судом у пацієнтів з епілепсією, а також підвищує ризик виникнення судом, можливих в інших клінічних ситуаціях, пов’язаних з епілепсією. Потрібно спостерігати за пацієнтами з епілепсією в анамнезі для контролю судом при застосуванні налбуфіну гідрохлориду.

Абстиненція (синдром відміни)

Застосування налбуфіну гідрохлориду, змішаного агоніста-антагоніста опіоїдних рецепторів, пацієнтам, які отримують агоністи опіоїдних рецепторів, може зменшити знеболювальний ефект та/або прискорити симптоми абстиненції. Потрібно уникати одночасного застосування налбуфіну гідрохлориду з агоністами опіоїдних рецепторів.

Припинення застосування налбуфіну гідрохлориду у залежних пацієнтів здійснюється шляхом поступового зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам не рекомендовано раптове припинення застосування налбуфіну гідрохлориду.

Залежність, зловживання та неправильне застосування

Налбуфіну гідрохлорид є синтетичним аналгетиком, агоністом-антагоністом опіоїдних рецепторів. Застосування налбуфіну гідрохлориду як опіоїду наражає пацієнта на ризик залежності, зловживання та неправильного застосування.

Залежність може виникнути при застосуванні препарату як у рекомендованих дозах, так і в разі зловживання або неправильного його застосування.

Для кожного пацієнта потрібно оцінити ризик опіоїдної залежності, зловживання або неправильного застосування. Ризик збільшується за наявності в особистому або сімейному анамнезі пацієнта зловживання психоактивними речовинами (включаючи зловживання препаратами, алкоголем або залежність) та у пацієнтів із психічними захворюваннями (наприклад, тяжка депресія). Існування цих ризиків не повинно перешкоджати належному лікуванню болю у кожного окремо взятого пацієнта.

Опіоїди, які застосовують пацієнти з наркотичною залежністю, можуть використовуватися у злочинних цілях. Потрібно враховувати ці ризики при призначенні налбуфіну гідрохлориду. Для зниження цих ризиків препарат призначають у найменшій дозі.

Застереження

Зважаючи на ризик залежності, зловживання та неправильного застосування опіоїдів, навіть у рекомендованих дозах, потрібно застосовувати налбуфіну гідрохлорид тільки пацієнтам, у яких альтернативні методи лікування (наприклад, неопіоїдні аналгетики):

• не переносилися або не можуть переноситися;
• не забезпечили адекватну аналгезію або не можуть забезпечити адекватну аналгезію.

Порушення функції нирок та печінки:

Оскільки налбуфіну гідрохлорид метаболізується в печінці та виводиться нирками, його слід обережно застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок чи печінки та слід вводити у знижених дозах.

Інфаркт міокарда:

Як і з іншими сильнодіючими анальгетиками, налбуфіну гідрохлорид потрібно застосовувати обережно пацієнтам з інфарктом міокарда, у яких виникає нудота та блювання.

Серцево-судинна система:

При оцінці застосування налбуфіну гідрохлориду при введені анестезії повідомлялося про підвищення частоти брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

Лабораторні дослідження:

Налбуфіну гідрохлорид може впливати на результати ферментних методів виявлення опіоїдів, залежно від специфічності/чутливості тест-системи. За більш детальною інформацією зверніться до виробника тест-системи.

Серотоніновий синдром.

Опіоїдні анальгетики можуть призвести до рідких, але потенційно небезпечних для життя станів в результаті одночасного застосування серотонінергічних препаратів, Потрібно одразу ж звернутися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів серотонінового синдрому. Потрібно повідомити лікуючих терапевтів про прийом a6o планування прийому серотонінерічних препаратів.

Взаємодія з інгібітором моноаміноксидази:

Потрібно уникати застосування НАЈІБУФІН-ЗДРАВО ІH'ЄKЦІÏ при використанні будь-яких препаратів, що інгібують моноаміноксидазу. При застосуванні НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ не рекомендовано розпочинати прийом інгібіторів МАО.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) можуть мати підвищену чутливість до налбуфіну гідрохлориду у зв’язку з частим зниженням функції печінки, нирок або серця, супутніми захворюваннями або іншою супутньою терапією. Потрібно дотримуватися обережності при виборі дозування. Зазвичай застосування препарату починають з мінімальних ефективних доз.

Основним ризиком для літніх пацієнтів, які застосовують опіоїди, є пригнічення дихання, що виникає в результаті застосування великих початкових доз пацієнтам, у яких відсутня толерантність до опіоїдів, або при введенні опіоїдів одночасно з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Для літніх пацієнтів застосування налбуфіну гідрохлориду потрібно починати з найменшої дози та повільно титрувати до настання терапевтичного ефекту.

Відомо, що налбуфіну гідрохлорид значною мірою виводиться нирками, тому ризик побічних реакцій вище у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Оскільки літні пацієнти частіше мають знижену функцію нирок, слід дотримуватися обережності при підборі дози з обов’язковим моніторингом функції нирок.

Канцерогенез

Дослідження, проведені на тваринах з пероральним застосуванням доз 200 мкг/мл [у 12 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини (МРДЛ)] та 200 мг/добу (у 6 разів вище за МРДЛ), довели, що канцерогенність відсутня.

Мутагенез

Налбуфіну гідрохлорид викликав підвищену частоту мутацій у тесті на лімфоми тварин. Препарат не проявляв мутагенної активності у тесті Еймса з чотирма бактеріальними штамами, у тестах ГГФТ (гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил-трансферази) яєчників китайського хом’яка або у тесті сестринського хроматидного обміну. Кластогенна активність не спостерігалася у мікроядерному тесті у мишей та в аналізі цитогенності кісткового мозку у щурів.

Налбуфін містить: 0,13 ммоль (або 3 мг) натрію на дозу 10 мг препарату і 0,26 ммоль (або 6 мг) натрію на дозу 20 мг, тобто майже вільний від натрію.

Вагітність

Тривале застосування опіоїдних аналгетиків під час вагітності може викликати синдром відміни у новонароджених. Наявних даних застосування налбуфіну гідрохлориду вагітним жінкам недостатньо, щоб визначити існування ризиків серйозних вроджених дефектів та викидня.

У репродуктивних дослідженнях на тваринах налбуфіну гідрохлорид знижував виживання і масу тіла дитинчат при застосуванні вагітним самкам щурів на пізніх термінах вагітності і протягом всього періоду лактації у дозах, що у 1,7 раза більше МРДЛ, а також при застосуванні самкам і самцям щурів або до спарювання, або протягом всього періоду вагітності та лактації. Ніяких вад розвитку не спостерігалося ні у щурів, ні у кроликів при застосуванні доз, що у 6,1 і 3,9 раза перевищують МРДЛ.

Передбачуваний фоновий ризик серйозних вроджених дефектів і викидня для людини невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вродженого дефекту, викидня або інших несприятливих наслідків. У загальній популяції США передбачуваний фоновий ризик основних вроджених дефектів і викиднів при клінічно визнаних вагітностях становить 2–4 % та 15–20 % відповідно.

Несприятливі реакції у плода/новонародженого

При застосуванні налбуфіну гідрохлориду під час переймів повідомлялося про брадикардію у плода. Налоксон може усунути цю дію препарату. Хоча дані про брадикардію плода на більш ранніх строках вагітності відсутні, є можливість виникнення такого ефекту. Потрібно уникати застосування налбуфіну гідрохлориду вагітними жінками, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері переважає ризик для плода та за умови застосування належних заходів, таких як контроль за станом плода, для виявлення та усунення будь-якої можливої побічної дії на плід.

Застосування під час переймів та пологів:

Під час пологів препарат потрібно застосовувати під суворим медичним наглядом жінкам із розкриттям шийки матки не більше ніж 4 см. У такому разі потрібно уникати внутрішньовенного введення.

Налбуфіну гідрохлорид у значній кількості та швидко проникає через плацентарний бар’єр, співвідношення вмісту препарату в крові плода та матері варіюється від 1:0,37 до 1:6. Побічні дії на плід та на новонародженого, про які повідомлялося після введення налбуфіну матері під час переймів, включали брадикардію плода, пригнічення дихання при народженні, апное, ціаноз та гіпотонію. Деякі з цих ефектів були загрозливими для життя. Введення налоксону матері під час переймів в деяких випадках нормалізувало таку дію препарату. Повідомлялося про тяжку та затяжну брадикардію плода. Мали місце випадки незворотного неврологічного ураження, яке пов’язують з брадикардією плода. Також повідомлялося про синусоїдальний пульс плода, пов’язаний із застосуванням налбуфіну гідрохлориду. НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ потрібно застосовувати під час переймів та пологів тільки за наявності чітких показань та тільки в тому разі, якщо потенційна користь переважає ризик для дитини. У разі застосування налбуфіну новонароджених слід контролювати на предмет пригнічення дихання, апное, брадикардії та аритмій.

Годування груддю

Виходячи з обмежених наявних даних, можна припустити, що налбуфіну гідрохлорид проникає в грудне молоко, але в незначних кількостях (менше 1% введеної дози), та не має значного клінічного ефекту. Дітей, які отримували налбуфіну гідрохлорид з грудним молоком, потрібно контролювати на наявність ознак надмірної седації та пригнічення дихання. У дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, може спостерігатися синдром відміни при припиненні введення матері опіоїдного анальгетику або при припиненні годування груддю. Були описані кілька випадків гіпотонії та зупинки дихання у грудних дітей після застосування матерями похідних морфіну в дозах, що перевищували терапевтичні дози.

Таким чином, годування груддю протипоказано у разі тривалого застосування цього препарату.

У рамках застосування препарату в акушерській практиці грудне вигодовування є можливим.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не спостерігалося ніяких несприятливих ефектів з боку чоловічої та жіночої фертильності.

НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ може впливати на розумові або фізичні здібності, необхідні для здійснення потенційно небезпечної діяльності, наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, тому в період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ призначають для підшкірного, внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.

Початкова доза.

Звичайна рекомендована доза для дорослих складає 10 мг для особи вагою 70 кг, препарат вводиться підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно; за потрібності, препарат в цій дозі може вводитися з інтервалом у 3-6 годин. Дозу слід коригувати відповідно до інтенсивності больового синдрому, фізичного стану пацієнта та враховувати взаємодію з іншими одночасно застосовуваними препаратами. У осіб, у яких відсутня толерантність до налбуфіну гідрохлориду, максимальна рекомендована однократна доза складає 20 мг, а максимальна загальна добова доза складає 160 мг.

Застосування НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ, як додаткового засобу для збалансованого наркозу вимагає застосування більших доз ніж рекомендовано для знеболення. Індукційні дози складають від 0,3 мг/кг до 3 мг/кг в/в, що вводяться протягом 10-15 хвилин з підтримуючими дозами від 0,25 до 0,5 мг/кг, що вводяться окремими внутрішньовенними ін’єкціями. Застосування препарату може супроводжуватися пригніченням дихання, яке може виявлятися нейтралізоване антагоністом опіатних рецепторів налоксону гідрохлоридом.

Поступове підвищення дози та підтримуюча терапія.

В кожному окремому разі проводять поступове підвищення дози НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ, до дози, що забезпечує адекватне знеболення та мінімізує побічні реакції.

Якщо інтенсивність болю підвищується після стабілізування дози, спробуйте ідентифікувати джерело посилення болю, перед тим як підвищити дозу препарату. За наявності неприйнятних побічних реакцій, пов’язаних з використанням опіоїдних анальгетиків, розгляньте можливість зменшення дози. Проводять корекцію дози для досягнення належного балансу між знеболенням та побічними реакціями, викликаними опіоїдними анальгетиками.

Відміна

Зменшення дози проводять поступово, знижуючи її на 25%-50% кожні 2-4 дні, з проведенням ретельного контролю за ознаками та симптомами синдрому відміни. Якщо у пацієнта виникають такі ознаки чи симптоми, дозу підвищують до попереднього рівня і зниження проводять ще повільніше або ж збільшуючи інтервал між зниженнями дози, або зменшуючи відсоток, на який знижується доза, або ж застосовують обидва варіанти.

Безпека та ефективність препарату НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ у дітей віком до 18 років не визначалась.

У разі передозування препаратом можливі такі симптоми: пригнічення дихання, періодичне дихання Чейна — Стокса; сонливість, дисфорія, зміна свідомості аж до коми; артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу, поглиблення коми, рабдоміоліз, що прогресує до ниркової недостатності.

Гостре передозування при одночасному застосуванні налбуфіну гідрохлориду з іншими опіоїдами або препаратами, що пригнічують ЦНС, може проявлятися пригніченням дихання, сонливістю, що прогресує до ступору чи коми, слабкістю скелетних м’язів, холодною і липкою шкірою, звуженням зіниць, іноді може виявлятися набряк легень, брадикардія, артеріальна гіпотензія, часткова або повна обструкція дихальних шляхів, нетипове хропіння та летальний кінець. У випадках передозування при гіпоксії може спостерігатися виражений мідріаз.

Лікування передозування.

У разі передозування, перш за все, слід відновити прохідність та захист дихальних шляхів, а також, за потрібності, забезпечити допоміжну чи контрольовану штучну вентиляцію легень. При наданні допомоги під час циркуляторного шоку та набряку легень застосовують інші підтримуючі заходи (включно із застосуванням кисню та вазопрессорів).

На ранній стадії передозування пацієнтам у свідомості застосовують активоване вугілля внутрішньо.

Антагоністи опіоїдів, налоксон або налмефен є специфічними протиотрутами від пригнічення дихання, викликаного передозуванням опіоїдів. У разі клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаних передозуванням налбуфіну гідрохлориду, потрібно вводити антагоніст опіоїдів. Антагоністи опіоїдів не рекомендовано призначати при відсутності клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, викликаного передозуванням налбуфіну гідрохлориду.

Оскільки очікується, що тривалість відміни опіоїдів буде менша, ніж тривалість дії налбуфіну гідрохлориду, потрібно ретельно контролювати стан пацієнта до повного відновлення дихання. Якщо відповідь на опіоїдний антагоніст є субоптимальною або носить короткочасний характер, потрібно вводити додатковий антагоніст відповідно до інструкції із застосування препарату.

У людини, фізично залежної від опіоїдів, введення рекомендованої звичайної дози антагоніста прискорить гострий синдром відміни. Ступінь вираженості симптомів відміни буде залежати від ступеня фізичної залежності та дози введеного антагоніста. Якщо прийнято рішення про лікування тяжкої дихальної недостатності у фізично залежного пацієнта, введення антагоніста слід починати обережно, шляхом титрування меншими, ніж зазвичай, дозами антагоніста.

У пацієнтів, яким застосовують НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ, найчастіше спостерігаються реакції седативного характеру.

До менш частих реакцій відносяться: пітливість/липкий піт, нудота/блювання, запаморочення/ вертиго, сухість у роті, головний біль.

Інші побічні реакції включають:

З боку нервової системи: почуття щастя, ворожість, незвичайні сни, слабкість, відчуття тяжкості, оніміння, поколювання, запаморочення, головний біль, м’язова ригідність, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Психічні порушення: звикання до препарату, психоміметичні реакції, невротичні реакції, сонливість, депресія, плач, сплутаність свідомості, дизфорія, порушення мовлення, зміна настрою, неспокій, знервованість (невгамовність), галюцинації, ейфорія, відчуття нереальності.

Можливість виникнення фізичної та психічної залежності, а також толерантності під час тривалого лікування така ж сама, як і при застосуванні інших похідних морфіну.

Виявлено, що частота виникнення психотоміметичних ефектів, таких як відчуття нереальності, деперсоналізація, марення, дисфорія і галюцинації, менша, ніж у пентазоцину.

З боку серцево-судинної системи: гіпертонія, гіпотонія, брадикардія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття.

З боку органів зору: нечіткість або порушення зору, міоз.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, блювання, сухість у роті, спазми, диспепсія, гіркота в роті, біль в животі.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функціональних показників печінки, спазм жовчовивідних шляхів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: антидіуретичний ефект, спазм сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зниження лібідо або потенції, аменорея або безпліддя.

З боку дихальної системи: пригнічення, диспное, астма, набряк легень.

З боку шкіри: свербіж, печіння, кропив’янка.

Алергічні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції та інші серйозні реакції гіперчутливості після застосування налбуфіну, що можуть вимагати негайного підтримувального медичного лікування. Ці реакції можуть включати, шок, респіраторний дистрес-синдром, зупинку дихання, брадикардію, зупинку серця, гіпотензію, набряк гортані. Деякі з цих алергічних реакцій можуть виникати небезпечними для життя. Інші повідомлення про реакції алергічного типу включають стридор, бронхоспазм, хрипи, набряки, висипання, свербіж, нудоту, блювання, підвищену пітливість, слабкість та тремтіння.

Інше: ускладнення мовлення, імперативні позиви до сечовипускання, розмитість зору, припливи та відчуття теплоти, реакції в місці ін’єкції, наприклад, біль, набряк, почервоніння, печіння та відчуття жару.

Під час застосування препарату в акушерській практиці – пригнічення дихання у новонароджених, яке може виявлятися довготривалим або із затримкою циркуляції.

Дані щодо післяреєстраційного застосування

Нижченаведені побічні реакції були виявлені під час застосування налбуфіну гідрохлориду після в післяреєстраційний період. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі і вони виявляються у популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із впливом препарату.

Біль у животі, гіпертермія, пригнічення або втрата свідомості, сонливість, тремор, неспокій, набряк легень, збудження, судоми і реакції у місці введення, зокрема біль, набряк, почервоніння, печіння і відчуття жару. Зафіксовано летальні випадки від тяжких алергічних реакцій при застосуванні налбуфіну гідрохлориду. Повідомлялося про смерть плода при застосуванні налбуфіну гідрохлориду матерям під час переймів та пологів.

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про випадки серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану, при одночасному застосуванні опіоїдів із серотонінергічними препаратами.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про випадки наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів, частіше — після застосування більше 1 місяця.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації препарату мають велике значення. Це дає змогу вести моніторинг співвідношення користі/ризику при застосуванні препарату. Спеціалісти галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через державну систему фармаконагляду.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не рекомендовано змішувати в одному шприці з іншими ін’єкційними розчинами.

НАЛБУФІН-ЗДРАВО ІН'ЄКЦІЇ сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % розчином глюкози і розчином Хартмана.

По 1 мл або по 2 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній упаковці.

За рецептом.

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., м. Харків, вул. Северина Потоцького, 36.

ТОВ «ЗДРАВО».

Місцезнаходження заявника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, Літ. А.